Аргентина: правомірність жорсткої прив'язки песо до долара зазнала сумніву

Аргентина: правомірність жорсткої прив’язки песо до долара зазнала сумніву

С погляду економістів, сьогоднішні події у Аргентині - це щось більше, ніж просто чергову кризу що розвивається ринку. Проблема набагато глибший: сьогодні у Аргентині перевіряється на міцність сама ідея системи жорсткої прив’язки валютних курсів.

Система жорсткої прив’язки курсу песо, аргентинської національної валюти, до курсу американського долара відіграла визначну роль забезпеченні зростання аргентинської економіки протягом більшу частину 90-х років. Відповідно до даної системою центральний банк повинен підтримувати резерви галузі у іноземній валюті у тому обсязі, щоб у разі потреби зуміти конвертувати всю розташовану за зверненні національну валюту у долари. Відповідно до що існував думці, таку систему здатна захистити країни від негативних зовнішніх впливів, подібних тим, з якими 1997;1998 рр. зіштовхнулися країни Південно-Східної Азії.

В 90-х роках системи жорсткої прив’язки курсів національної валюти розглядалися як ефективним засобом стабілізації економічної ситуації країнах із високої інфляцією. Ряд випадків успішного використання цією системою (Гонконг, Болгарія, Естонія), здавалося, наочно підтвердили її ефективність. У Аргентині запровадження системи жорсткої прив’язки курсу національної валюти до долара відбулося 1991 року після десятирічного зростання. Біля джерел системи стояв Домінго Кавалло, нинішнього міністра економіки Аргентини. На початковому етапі здавалося, що відпрацьований рецепт виведення економіки з кризи спрацює, і цього разу. Проте, після періоду зростання, сьогодні аргентинська економіка знову опинилася на межі краху. Це означає, що системи жорсткої прив’язки курсів національних валют повністю вичерпали себе?

«Нет», — заявляє економіст Рудігер Дорнбуш, що опублікував нову роботу, присвячену захисту систем жорсткої прив’язки курсів. На його думку, ті переваги, які забезпечують ці системи, з лишком окупають їх певні недоліки.

Дорнбуш визнає, що такої системи передбачає певні витрати, що лежать як і економічної, і у політичної сферах. По-перше, зважилася такий крок країна повинна відмовитися від міста своєї незалежності плані визначення кредитно-грошової політики і змиритися з тим, що обсяг відсоткові ставки відтепер визначатиметься не місцевим центробанком, а ФРС США чи ЄЦБ. З іншого боку, запровадження системи жорсткої прив’язки курсів Демшевського не дозволяє уряду України у повною мірою користуватися перевагами, пов’язані з можливістю проведення грошової емісії. І, нарешті, система жорсткої прив’язки курсів може негативно зашкодити зовнішньоекономічної діяльності країни. Так, зростання курсу долара і натомість девальвацій, проведених сусідами Аргентини, завдав серйозної шкоди економіці цієї країни.

Однако, підкреслює Дорнбуш, варто забувати і про тих перевагах, які приносить система жорсткої прив’язки курсів. Передусім, йдеться зниження рівня інфляції. З іншого боку, коли буде можливостей запускати друкований верстат по власним бажанням, уряд країни починає старанно контролювати свої витрати, не допускаючи їх різкого підвищення. Саме такими розгорталася ситуація у 90-х роках Аргентині, причому скорочення державних витрат було досягнуто зовсім на з допомогою зниження темпів економічного зростання: в період із 1991 по 1996 рр. економіка Аргентини росла з середньої швидкістю 6% в рік.

По думці Дорнбуша, ту кризу, з яким сьогодні зіштовхнулася економіка Аргентини, обумовлений тільки й й не так завищеним курсом її національної валюти. Серед негативних факторів, викликали нинішні проблеми країни, Дорнбуш називає надмірне борговий тягар, протидія, оказывавшееся профспілками ходу економічних реформування і низьку конкурентоспроможність місцевої промисловості.

Критики системи жорсткої прив’язки курсу дуже полюбляють посилатися приміром Бразилії. Як і Аргентина, ця країна також страждала від сильної інфляції, і наприкінці кінців, 1994 року запровадила реал, нову національну валюту. На думку Арминио Фрага, глави бразильського центробанку і власності колишнього учня Дорнубша, самостійне управління курсом національної валюти ефективніше, ніж його жорстку прив’язку. Після запровадження реала інфляція у Бразилії залишається відносно невеликий, та її економіка мало забарилася своє зростання навіть по девальвації, виробленої січні 1999 року.

Однако означає це, що обраний Бразилією підхід ефективніша, ніж система жорсткої прив’язки валютного курсу? Насправді, немає. Як успіхи Бразилії, зумовлені талантом керівника її центробанку, і проблеми Аргентини, доводять лише те, що жодні валютний режим сам не може розв’язати всі проблеми економіки, якщо він супроводжується запровадженням стійкою фіскальної політики.

Даже у цьому разі, якщо Аргентина відмовитися від прив’язки курсу песо до долара, що сьогодні більше і більше кажуть чимало економістів, це зовсім нічого очікувати означати краху самої ідеї прив’язки курсів. Для відносно невеликих країн із відкриту економіку й не дуже ефективним центральним банком такі будуть і далі залишатися найкращий спосіб уникнути гіперінфляції.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.