Биография Нестора Івановича Махна

Биография Нестора Івановича Махно

Махно Несторе Івановичу (1888, з. Гуляйполе Катеринославської губ. — 1934, Париж) — учасник громадянську війну. Рід. в селянській сім'ї. Рання смерть батька і потреба змусили Махна залишити навчання у початковій школі. Наймитував на багатих хуторян, в 1903 надійшов чорноробом на чавуноливарний завод. У 1906 ввійшов у організацію анархістів-комуністів «Союз бідних хліборобів », беручи участь у терористичні акти і «експропріаціях «багатіїв. Двічі піддавався арешту, але його відпущений. За вбивство в 1908 чиновника військової управи в 1910 Махна був засуджений до страти, але, т.к. на даний момент скоєння злочину йому до повноліття (21 рік) бракувало півроку, П.О. Столипін підписав помилування. Безстроковий каторгу Махна відбував Бутирській в’язниці на Москві. Тут Махна сидів з анархістом П. О. Аршиновым, к-рый вперше познайомив його з теорією анархізму. Через постійних сутичок з тюремної адміністрацією Махна часто сидів у карцері, що й отримав сухоти; який у тюремній лікарні в нього було віддалене одне легке. Час укладання Махна використовував самоосвіту. Був звільнений Лютневої ревіння. 1917. Після повернення Гуляйполе, сформував загін «Чорна гвардія », з до-рим проводив експропріації, і проголосив «поміщицькі, монастирські і державні землі громадським надбанням ». Під час заколоту Л. Р. Корнілова Махна був обраний главою Комітету порятунку ревіння. і я виступав проти Тимчасового уряду і Установчих зборів від, вирішуючи аграрний питання з допомогою захоплень землі. Жовтневу ревіння. прийняв прихильно, як більшість захищуваних їм селян. Махна боровся проти Центральної Ради України та німецьких окупантів. Навесні 1918 був у Москві, не зустрічався з П. О. Кропоткиным, Я. М. Свердлов, В.І. Леніним. Ленін справив на Махна велике враження, але його Махна звинуватив в розгромі анархістських організацій Москви. Виїхавши в Гуляй полі, Махна очолив загін, з до-рим успішно бився з гетьманщиною, зробивши більш 120 нальотів. Прославився особистої хоробрістю (отримав 14 поранень під час громадянську війну) і удачливістю. У сформованої Махна армії, до-раю до нояб. 1918 налічувала прибл. 80 тис. людина, воювали представники практично всіх національностей, які населяли південну Україну. Після поразки гетьманщини і німців Махна воював із С. В. Петлюрою, об'єднавшись в 1-ї Задніпровської дивізії з загонами П. Е. Дибенко. Коли звільнених від білих територіях більшовики стали вводити продрозкладку, а конфісковані землі використовуватиме організації колгоспів, Махна в февр. 1919 заявив: «Якщо товариші більшовики надходять із Великоросії в Україну допомогти в важкої боротьби з контрреволюцією, ми повинні сказати їм: «Ласкаво просимо, дорогі друзі! «Якщо вони самі йдуть з раннього метою монополізувати Україну, ми скажемо їм: «Руки проти ». У апр. на III Гуляйпільському з'їзді Махна заявив, що Рад. влада змінила ревіння., а компартія узурповувала владу і «відгородила себе чрезвычайками ». У червні Махна був оголошено Рад. владою поза законом. Восени знову уклав із більшовиками спілку і стати в разі настання А.І. Денікіна зробив рейд тилами білої армії, підійшовши до ставці Денікіна в Таганрозі. Був знову оголошено поза законом після відмови підкоритися наказу І. У. Сталіна протиставитися Польщі. Вважаючи своєї завданням захищати село від міста, ліквідувати експлуатацію селян ким не пішли та намагання встановити «істинно народну влада », Махна боровся проти всієї влади і режимів, що виникають в часи війни. Вона брала участь в боротьбі проти П. Н. Врангеля, але сподівався, що Червона Армія воюватиме разом із за «вільні Ради ». Боротьба проти «більшовицької диктатури «завершилася влітку 1921, коли із рештками своїх людей Махна утік у Румунію, а звідти з Польщею. Рад. уряд зажадало видачі Махна Після суду над Махна у Польщі він був виправданий й у 1924 поїхала Німеччину, потім до Франції. Будучи серйозно хвора, існував переважно на пожертвування анархістів. Залишив трехтомные мемуари.

Махно в 1017 году

В ході Февр. рев-ции 1917 вийшов 2 березня з в’язниці. Зв’язався з Лефортовської групою анархістів. У Гуляйполе приїхав прибл. 24 березня, з переконанням, що звідси, «у надрах населяющего селянства, народиться та потужна ревіння. хвиля самодіяльності мас, на к-рую ревіння. анархізм повинен обпертися «(Махна Н.І., Спогади, кн. 1, До., 1991, з. 10). 25 березня Махна зробив доповідь групі анархістів, в до-ром характеризував необхідності орг-ции Хрест, союзу, що «можна буде селянам самим підійти впритул до питання землі та проголосити її товариств. надбанням, не чекаючи рішення звідси важливому селянам питанні «ревіння. пр-ва «» (там-таки, з. 12). Того ж день Махна виступив зборах місцевого Товариств, к-та, возглавлявшегося офіцерами пулемётной команди, де домігся рішення про його перевиборах про те, що наступний к-т перейде під контроль организующегося Хрест. союзу. Це довелося б, як вважав Махна, у тому, аби допомогти робітникам і селянам зрозуміти, «що вони, при свідомому ставлення до справі рев-ции. виявляться єдино вірними носіями ідеї самоврядування, без опіки яких би не пішли політ. партій та їх слуг-правительств «(там-таки, з. 15). На виборів у к-т Хрест, союзу 28−29 березня Махна був одностайно обраний його членом, а згодом і головою. Майже водночас було обраний чл. Товариств, к-та. Махна уникав від важливого, з погляду анархізму, кошти боротьби — експропріацій. Незабаром після приїзду він на чолі загону захопив в ссудо-сберегат. касі з. Жеребці неск. тисяч крб., на к-рые закупив зброю. 1 травня Махна був організатором маніфестації під гаслом «Геть пр-во і всі партії, які прагнуть нав’язати нас цей ганьба «(війну до перемогиАвтор). У травні на повітовому хрест, з'їзді Олександрівську Махна заявив, що трудове крест-во не довіряє справи рев-ции Товариств, к-там, був підтриманий есерами, і з'їзд виніс резолюцію перехід землі у користування трудового об-ва без викупу, обрав зем. к-т.

Вскоре Гуляйпольський Хрест. Рада прийняв декларацію у тому, що трудове крест-во району «вважає це своїм невід'ємним правом проголосити поміщицькі, монастирські і держ. землі товариств. надбанням ». Декларація отримала популярність серед сіл. населення юго-вост. України. До Махна приїжджали делегації з аналогічним запитанням: з чого став і як розпочати? (там-таки, з. 32−33). У червні на прохання металістів і деревообделочников вступив у тому профспілка і керував страйком з вимогою підвищення зарплати. Господарі поступилися. Липневий розстріл демонстрації у Петрограді Махна назвав «мерзенним, нічим не виправданим злочином буржуазії «(там-таки, з. 46). У тому ж місяці призначив себе комісаром Гуляйпільської району. У авг. Махна був делегатом губ. з'їзду Рад робітничих, хрест., солд. козацьких доп., постановившего реорганізувати на місцях все хрест, союзи в хрест. поради. Махна засудив участь у роботі Держ. наради ПА Кропоткіна, к-рого дуже поважав і вважав однією з стовпів анархізму. По отриманні телеграми виступ ген. Л.Г. Корнілова Махна організував мітинг. Був обраний главою К-та захисту рев-ции, к-рый він мислив як орган захисту «тільки від загонів Корнілова, а й від Брешемо. пр-ва і від усіх, його ідеям наступних соц. партій «(там-таки, з. 65). К-т ухвалив створювати вооруж. загони, розпочати роззброєння буржуазії і ліквідувати приватну власність в р-ні. Після ліквідації корніловщини волосної з'їзд Рад (сент.) прийняв резолюцію, отвергающую Брешемо. пр-во на чолі з А. Ф. Керенським і Учред. Збори, заявив, що «анархіста Махна як і вважають своїм ще й керівником у рев-обществ, справах «(там-таки, з. 72−73). Торішнього серпня — вересні в р-ні почалася конфіскація земель поміщиків, накладення ними контрибуції, частина з землевласників їхали: селяни не платили за оренду, земля залишилася у розпорядженні зем. к-тов: робочі здійснювали контроль над предприятиями.

Отношение Махна до Окт. рев-ции неоднозначно. Будучи убеждённым антидержавником, він зазначав як позитивне те, що покладено край бурж. гос-вом. Але «та обставина, що це ревіння. переворот призвела до влади партію більшовиків і лівих соціалістів-революціонерів, не обольщало укр. ревіння. трудівників », з його думці, «свідомі селяни і створить робочі вбачали у цьому новий етап втручання влади у ревіння. творчість трудівників на місцях і, отже, нову хвилю боротьби влади з народом «(там-таки, з. 96). З ін. боку. Махна стверджував, що Жовтень 1917 з’явився «ініціатором побороти пр-ва за право розширення й поглиблення антигосударственнического ревіння. процесу », а тому перші два… торжество окт. перевороту Росії укр. трудівниками на місцях були лише приветствовано «(там-таки, з. 99). У груд. у Катеринославі на губ. з'їзді Рад Махна виступив проти українців- «шовіністів «членів «Селянскої спілки ». Повернувшись, на волосному з'їзді Рад закликав до вооруж. боротьби з армією Укр. Нар. Республіки: «Це дубьё несе у своїх багнетах смерть рев-ции життя й ворогам її «(там-таки, з. 111). Махна привітав Берестейський договір і вважав його однією з вдалих тактичних маневрів, які могли лише розвернутися у загальної ревіння. стратегії (див.: Комин В. В., М. Махна: міфи й реальність, Калінін, 1990, із 16-го). Після окупації України Махна очолив у р-ні загони «ревіння. повстанства ». За це укр. і ньому. військові влади спалили будинок його матері та розстріляли старшому братові. До кін. апр. 1918 загони Махна відступили до Таганрогу і за вирішенням конференції повстанців самораспустились.

В травні 1918 Махна приїхав до Москву, відвідав Аршинова та інших. відомих анархістів. Прийшов висновку, що саме «центр паперової рев-ции », здатний лише з поради. На все життя запам’яталися слова, сказані йому ПА Кропоткиным: «Слід пам’ятати, дорогий товариш, що боротьба не знає сентиментальностей. Самовідданість, твердість духу, і волі до запланованої мети перемагають все «(там-таки, з. 13). Зустрічався з Я. М. Свердлов і В.І. Леніним. Після розмови з Леніним, котрий заявив про готовність працювати з такими анархо-коммунистами, як Махна, останній заявив: «Я особисто відчув, що починаю благоговіти перед Леніним «(там-таки, з. 14−15). 29 червня Махна залишив столицю, аби продовжити вооруж. боротьбу з окупантами і гетьманщиною. Народилася «махновщина », к-рую сам Махна характеризував як «могутнє ан-тигос. ревіння. рух широких укр. мас «(«Спогади », з. 5−6). Гуляйпольским анархістів Махна 4 липня писав: «Спільними зусиллями займемося руйнацією рабського ладу, щоб вступити самостійно і запровадити Інших наших братів на шлях нового ладу. Організуємо його за засадах вільної громадськості, зміст до-рій дозволить всьому не эксплуатирующему чужої праці населенню і незалежно від д-ви та її чиновників, хоча ще й червоних, будувати все своє социально-обществ. життя цілком самостійно на своїх місцях, у своєму середовищі… Хай живе наше хрест, і робочий об'єднання! Слава наші підсобні силибезкорислива трудова інтелігенція! Хай живе Укр. соціальна рев-ция! «(Комин, з. 15−16).

Возглавив спочатку невеличкий партиз. загін, Махна виявив неабиякі організаторські спроможністю і особисте безстрашність (упродовж свого Гражд. війни я був поранений 14 раз). Його загони кін. нояб. налічували прибл. 6 тис. чол. Махна відкинув пропозицію Директорії про спілку, заявивши: «Петлюровщина — авантюра, відволікаюча увагу мас «(Комин, з. 21). У груд. 1918 уклав угоди з Кр. Армією, але у травні 1919 порушив його і побачили 8-го червня оголосили Рад. владою поза законом. Восени цього року уклали новий блок з Кр. Армією. 26 сент. прорвав фронт білих хусток і зробив зухвалий рейд в напрямку Бердянськ і Таганрог, привертаючи до себе великі сили денікінців. За цю операцію нагородили орденом Червоного Прапора (№ 4).

9 січн. 1920 відмовився виступити на фронт проти поляків і знову було оголошено поза законом. У відхилив пропозицію П. Н. Врангеля про спілку проти Рад і по кін. сент. вів війну на два фронту. 27 сент. підписала відповідну угоду з Кр. Армією. Його частини брали участь у штурмі Перекопу та визволенні Криму. 26 нояб., після відмови влитися у Кр. Армію, частини було оточені і розгромлені. У груд. Махна формує свою останню армію (10−15 тис. чол.). Його боротьба проти «большевист. диктатури і її контррев-ции «тривала до 23 авг. 1921, що він, переслідуваний Кр. Армією, з малочисельним загоном пішов у Румунію. У 1922 жив у Польщі. З 1923 у Франції. Працював у друкарні, шевцював. Часто і тяжко хворів від ран і туберкулёза.

Список литературы

А.П. Федоренко. Біографія Нестора Івановича Махно.