Бенджамин Бріттен (Britten)

Бенджамин Бріттен (Britten)

(1913;1976)

.

Английский композитор, піаніст, диригент, музичний громадський діяч, народився 22 листопада 1913 в Лоустофте (графство Саффолк). Почав складати у віці 4 років, навчався грі на фортепіано з семирічного віку, на альті - з десяти. До 14-летнему віку мав у своєму портфелі понад сто опусів. Серед вчителів Бритенна — Ф. Бридж, Дж. Айрленд і А. Бенджамин; двох останніх він навчався лондонському Королівському музичному коледжі (1930−1933).

Характер обдарування Бріттена визначив переважання у творчості вокальних жанрів. Ряд кращих сторінок його музики написані для голоси з оркестром, наприклад, Осяяння (Les Illuminations, 1939); Серенада (Serenada, 1943); Ноктюрн, Nocturne, 1958) й у голоси з фортепіано Сім сонетів Мікеланджело (Seven Sonnets of Michelangelo, 1940); Духовні сонети Джона Донна (The Holy Sonnets of John Donne, 1945); Зимові слова по Т. Харди (Winter Words, 1953); Шість фрагментів з Гельдерліна (Six Hlderlin Fragments, 1958). Серед численних творів жанру кантати виділяються — Дитя нам народилося (A boy was born, 1933), Гімн св. Цецилії (Hymn to St. Cecilia, 1942), Вінок колядок (The ceremony of carols, 1942), Св. Микола (Saint Nicolas, 1948), Кантата милосердя (Cantata misericordium, 1963). У в широко відомому монументальному Військовому реквіємі (War Requiem), де вірші загинув у Першу Першу світову війну англійського поета У. Оуэна перемежовуються з текстами католицької заупокійної меси, музика розкриває тему безглуздості всіх війн.

Оперы Бріттена демонструють тонке проникнення їх автора в людську психіку. Пітер Граймс (Peter Grimes) за поемою Дж. Крабба Містечко (The Borough) було написано по замовлення Фонду Сергія Кусевицкого й після прем'єри, що відбулася у Лондоні 1945, приніс композитору гучний успіх. Дві інші великі опери Бріттена, Біллі Бадд (Billy Budd, 1951) по новелі Мелвілла і Глориана (Gloriana, 1953), яка складалася спеціально до коронації Єлизавети II, не придбали так само широкої популярності. Зате камерні опери Бріттена, створені для керованої ним Англійської оперної трупи (English Opera Group), засвідчують винятковому майстерності їх автора: це Наруга над Лукрецією (The Rape of Lucretia, 1946), Альберт Херринг (Albert Herring, 1947), Створімо оперу! (Let us Make an Opera, 1949) і Поворот гвинта (The Turn of the Screw, 1954). Можна ще згадати Ноєв Ковчег (Noye «p.s Fludde, 1958) — дитячу оперу-мистерию на текст Честерского середньовічного міракля і трьохактний балет Принц пагод (The Prince of Pagodas, 1957). У 1960 з’явилися дуже вдала опера Сон в літню ніч (партитура для оркестру середнього складу). Три оперы-притчи призначені для церковного виконання: Річка Кёрлю (Curlew River, 1964), Пещное дійство (The Burning Fiery Furnace, 1966) і Блудний син (The Prodigal Son, 1968). У 1973 відбулася прем'єра останньої опери Бріттена — Смерть у Венеції (Death in Venice) по Т. Манну.

Среди оркестрових творів Бріттена — Проста симфонія (Simple Symphony, 1934) для струнного оркестру, Симфония-реквием (Sinfonia da Requiem, 1940), Весняна симфонія (Spring Symphony, 1949) для солістів, хору і його великого оркестру, Симфонія для віолончелі з оркестром (1964). Бріттен чудово володів формою варіацій: у цьому жанрі написані два чудових твори — Варіації на задану тему Френка Бриджу для струнного оркестру (1937) і Путівник оркестру для юнацтва (The Young Person «p.s Guide to the Orchestra, 1946), Путівник складається з варіацій і фуги на задану тему Пёрселла. На музику згаданих варіаційних циклів ставилися балети. У спадщині Бріттена є концерти для фортепіано (1938) і скрипки (1939) з оркестром; серед камерно-інструментальних жанрів — два струнних квартету (1941 і 1945). Бріттен став Кавалером ордена кавалерів пошани (1953) і пером (1976). Помер Бріттен в Олдборо 4 грудня 1976.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.