Холдинг-компании і фінансово-промислові групи у Росії там

Холдинг-компании і фінансово-промислові групи у Росії за рубежом.

Контрольная робота з курсу: «Теорія организации».

Выполнила: студентка заочного факультету Гр.№ 566 (спеціальність «Менеджмент») Кулипанова Ю.А.

Санкт-Петербургский державний університет економіки та финансов Кафедра управління ним. Засл. Деят. Науки РФ Ю. А. Лаврикова.

2004 г.

Понятие фінансово-промислової групи. Типи фінансово-промислових груп. Сутність холдингу та її типи. Перевага функціонування холдингових систем. Нормативне регулювання діяльності фінансово-промислових групп.

Современная економічна політика, що на меті досягнення стійкого економічного зростання, пов’язані з створенням основних інститутів ринкової економіки. На першому плані висувається питання становлення інтегрованих корпоративних структури ролі організаційно-господарських форм яких виступають холдинги, транснаціональні корпорації, великих компаній, фінансово-промислові групи (ФПГ). Вітчизняна промисловість над вперше звертається до інтегрованим структурам. Прикладом можуть бути створені у роки синдикати і котрі входили у яких трести, у роки — об'єднання, у роки — виробничі об'єднання, науково-виробничі об'єднання, комплекси, науково-технічні центри. Із початком масової приватизації збігається час появи франкової таких структур інтеграції, як холдинги. Розвитком процесу створення інтегрованих корпоративних структур є становлення російських фінансово-промислових групп.

В формі фінансово-промислових груп реалізується схема інтеграції фінансових, виробничих та комерційних структур за збереження юридичної самостійності кожного з учасників групи. У процесі реалізації основних цілей ФПГ мають стати основою системи інвестування економіки, їх підґрунтя як інтегровані структури, здатні саморозвиватися в ринкових умов, що утворюють ефективну і стійку кооперацію, спрямовану в розвитку пріоритетних напрямів виробництва. Перша ФПГ була офіційно зареєстрована кінці 1993 р. після виходу указу президента Російської Федерації від 5 грудня 1993 р. № 2096 «0 створенні фінансово-промислових груп у Російської Федерації». Цей Указ стимулював безліч ініціатив банків та підприємств до організації спільної діяльності, чимало яких завершився створенням ФПГ, 1994 р. їх вже було шість. Вихід Федерального закону від 30 листопада 1995 р. № 190-ФЗ «Про фінансово-промислових групах» стала основою законодавчої бази для наступного становлення ФПГ в России.

В умовах ринку формування фінансово-промислових комплексів неминуче. Механізми їх створення, склад парламенту й структура можуть бути різні внаслідок різного рівня розвитку, ступеня еe комерціалізації, стану фінансового, фондового і товарного ринків.

Цель курсової роботи — роль фінансово-промислових груп у формуванні ринкової экономики.

Задача курсової роботи — розглянути питання доцільності формування фінансово-промислових груп.

В даної курсової роботі дана характеристика фінансово-промислових груп: поняття, типи, роль формуванні ринкової экономики.

Понятие фінансово-промислової группы.

Экономику переважної більшості високорозвинених країн становлять аналоги ФПГ — транснаціональні корпорації. Формування великих фінансово-промислових комплексів пов’язані з необхідністю проведення широкомасштабних наукових і розробок, повнішого використання технологічного потенціалу, розширення виробничу кооперацію, і навіть з прагненням протистояти різким коливань ділової кон’юнктури.

Финансово-промышленные групи є універсальні багатогалузеві комплекси, які включають у собі промислові підприємства, банки, торгові фірми, страхові, пенсійні, інвестиційні та інші компанії. Вони забезпечують гарантований доступом до фінансово-кредитним і матеріально-технічним ресурсів, і навіть найбільш надійне і прибуткове розміщення капитала.

Сегодня у світі нагромаджено великий досвід створення розвитку фінансово-промислових груп, відпрацьовано багато підходів до формування як найрізноманітніших організаційних форм, дозволяють отримати додаткові конкурентні переваги від сполуки промислового й фінансового капіталів. У тому рамках відбувається об'єднання промислових підприємств із фінансові установи з урахуванням встановлення з-поміж них відносин економічної і втрати фінансової взаємозалежності, поділу праці та його координації з метою здійснення спільної господарську діяльність.

В ФПГ об'єднуються юридичні особи різних організаційно-правових форм і форм власності. Переважна більшість учасників є приватизовані й потужні приватні підприємства, об'єднані на кшталт вертикальної чи горизонтальній інтеграції, різноманітні по галузевої і главою регіональної приналежності. Здебільшого, напрями діяльності зареєстрованих груп відповідають пріоритетам, встановленим програмою сприяння створенню ФПГ.

Типы фінансово-промислових групп.

Опыт, накопичений з створення перших ФПГ, дозволяє: зробити попередні висновки щодо основних тенденціях процесу їх формирования.

Исходя з специфіки російської економіки, групи можна.

классифицировать за такими критериям:

способу створення,.

инициатору формирования, организационному строению, форме виробничої интеграции, масштабам деятельности.

По способу створення все нині діючі російські ФПГ можна поділити на:

сформированные у вирішенні органів влади (федеральних, регіональних, міських тощо., з урахуванням міжурядових соглашений),.

сформированные в ініціативному порядку (внаслідок договірного процесу на добровільних засадах, ринковими методами консолідації пакетів акций).

На практиці шляхи рідко реалізуються в чистому вигляді. Найчастіше у кожному з створених груп використані комбінації кількох варіантів. Останнім часом ФПГ створюються переважно з урахуванням договору з ініціативи учасників у вигляді ринкової консолідації активов.

В залежність від ініціатора створення, консолідуючого ядра, навколо якого вибудовується вся група, наявні нині ФПГ можна умовно поділити на:

банковские, промышленные, торговые.

Центром «банківської» ФПГ є кредитно-фінансова організація. Прагнення російських банків до у співпраці з промисловими підприємствами викликано бажанням диверсифікувати своєї діяльності, придбати нову клієнтуру, знизити інвестиційний ризик. Сьогодні конкуренція банків зміщується до сфери кредитування промисловості. Також акціонерний контроль над промисловими компаніями дозволяє банкам розширити свій вплив ринках лізингових, факторинговых, страхових та інші фінансових послуг. ФПГ цього виду відрізняються широким розмаїттям які входять у них підприємств, які можна не пов’язані один з одним ні з виробничу кооперацію, ані за іншими господарським інтересам. (див. прил. 1).

Главным умовою виникнення «промислових» ФПГ необхідно забезпечити производственно-техническое розвиток групи підприємств і науково-дослідних організацій, що мають спільні інтереси у технологічному взаємодії зі створення певної продукції і на освоєння нових технологій.

Если співробітництво учасників фінансово-промислової групи зводиться до кооперації, у постачально-збутової сфері, то лідируючі позиції природно займають торгові компанії. Багато товаровиробники усвідомили необхідність тісній кооперування з досить великими і спеціалізованими у сфері постачання і збуту підприємствами, що дозволяє йому надавати ефективне вплив ринку через контроль не лише над виробничим, а й розподільчим циклом.

Возможны «м'які» (консорціум, асоціація, союз) і «жорсткі» (холдингового типу) варіанти організаційного будівлі фінансово-промислових груп. Вибір типу організаційного будівлі ФПГ визначається відносинами власності групи, зв’язками за капіталом між її учасниками, сукупністю договірних і неформальних взаємних зобов’язань, цілями створення і напрямами развития.

Анализ діяльності російських ФПГ показав, організація співробітництва підприємств-учасників групи залишається однією з слабких місць фінансово-промислових груп. Претензії до організації управління ФПГ виникають і з погляду керованості розвитком групи, і з позицій фінансового достатку її замыслов.

ФПГ можуть різнитися за формами виробничої інтеграції: вертикальні, горизонтальні і конгломерати. Вертикальні ФПГ — це об'єднання, у яких підприємства-учасники випускають одна частка вироби, беручи участь у його виробництві різних стадіях.

Горизонтальные ФПГ — це групи, у яких підприємства-учасники здійснюють виробництво самих і тієї ж стадіях чи виробляють те ж продукцію.

Стоит помітити, що саме такою тип інтеграції найбільш жорстко контролюється Держкомітетом по антимонопольної політики і підтримці нових економічних структур: об'єднання (великі АТ, ФПГ), що займають більш 35% федерального чи місцевого ринку з певним групам товарів, з великими труднощами проходять експертизу й узгодження у цьому ведомстве.

Высоко диверсифіковані ФПГ (чи конгломерати) є групи, до складу яких включені кілька безпосередньо які пов’язані собою виробництв.

Финансово-промышленные групи можна класифікувати в масштабах діяльності на регіональні, міжрегіональні і транснациональные.

Тенденция до формування фінансово-промислових груп регіонального характеру активно підтримується місцевими органами виконавчої влади і розглядається нею, з одного боку, як спосіб зміцнення позицій регіонів у стосунки з центром, з другого — як вирішення регіональних економічних пріоритетів і соціальних завдань. Місцеві адміністрації пов’язують формування ФПГ з великими регіональних програм, забезпечують структурну перебудову технологічно взаємозалежних підприємств із урахуванням пріоритетних завдань збереження зайнятість населення і вирішення екологічних проблем.

Вместе про те активніше себе даються взнаки транснаціональні ФПГ, групи, серед учасників які є юридичних осіб, які під юрисдикцією держав-членів СНГ.

Холдинг..

Холдинг (холдингова, чи держательская, компанія) є організацію, владеющую контрольними пакетами акцій низки інших компаній із єдиною метою здійснення стосовно ним функцій контролю та управління. Холдинг є специфічним управлінським і фінансовим ядром сучасних корпорацій, конгломератів та інших організаційних структур ринку. За характером діяльності холдинги поділяються на чисті й змішані, чи оперативные.

Чистые холдинги обмежують своєї діяльності виключно контрольно-управленческими функціями по відношення до дочірнім обществам.

Смешанные холдинги можуть виконувати різні функції, пов’язані з підприємництвом у промисловій, торгової, транспортної та інших сферах.

В час існує як щонайменше трьох типу холдингових структур:

Интегрированные промислові компании.

Конгломераты.

Банковские холдинги.

Их особливістю і те, що у яких бере участь державний капітал. У галузях є природними монополістами, такий контроль себе виправдовує. Держава майже переважають у всіх індустріально розвинених країн регулює або призначає тарифи на електроенергію. З іншого боку, приймає рішення про націоналізації чи приватизації, розукрупнення чи злитті природних монополій. Тому акціонерний контроль над цими галузями об'єктивно обумовлений. Проте методи державного регулювання таких інститутів ринку, як природні монополії, годі було поширювати на галузі, які мають розвиватися по ринковим законам.

Холдинг може бути або у результаті вичленування певної організаційної структури із наступною передачею їй контрольних пакетів акцій вже існуючих фірм, або шляхом освіти самим холдингом нових акціонерних товариств за умови збереження за ним контрольних пакетів акцій цих товариств. За сучасних умов великі компанії (переважно конгломератного типу) можуть створювати й звані проміжні холдинги — окремі суспільства, чи підрозділу структурі компанії, виконують суворо визначені завдання (наприклад, патентний і ліцензійний холдинг, холдинг з надання послуг, інвестиційний холдинг і т.д.). Мети створення проміжних холдингів, чи субхолдингов полягає у зосередженні всіх видів ресурсів, інтелектуального потенціалу на конкретних ділянках робіт, що дозволяє собі з максимальним ефектом використовувати виділені групи чинників у сфері компании.

Преимущества функціонування холдингових систем..

Функционирование холдингових систем ринку має ряд переваг перед окремо узятими компаниями:

Возможность створення замкнутих технологічних ланцюжків від видобутку сировини до випуску готової продукції і на доведенні до потребителя.

Экономия на торгових, маркетингових та інші услугах, Использование переваг диверсифікації производства, Единая податкова і кредитно-фінансова политика, Возможность варіювання фінансовими і інвестиційні ресурси у межах холдингової системы.

Кроме того, підприємство, зайшовши у холдингову систему і, отримавши акції холдингу за передану йому земельну частку акцій, стає економічно зацікавленою ефективної діяльності усіх суб'єктів холдинга.

Холдинговые можуть об'єднувати під своїм контролем, з одного боку, промислові й торгові підприємства, фінансові інститути, з другого боку, функції холдингової компанії з допомогою фінансово-кредитних важелів можуть здійснювати великі банки й інші фінансові інститути, контролюючі виробничі і комерційні підрозділи, інвестиційні фонди, страхові компании.

Появляется тенденція до формуванню про холдингов-рантье, які, керуючи пакетами акцій промислових підприємств, не займаються виробничими питаннями, а спеціалізуються на організації заставних аукціонів. Ці компанії докладають зусилля задля захоплення контрольного пакета, і потім значна частина цього пакета розпродується на заставних аукціонах за цінами. Такі холдинги створюються неучасті державного капіталу, але водночас який завжди приносять державному бюджету реальну пользу.

Холдинг може контролювати дуже багато компаній, різних за у сфері діяльності і галузевої приналежності, сумарний капітал яких значно перевищує активи материнської компании.

Высшим органом управління холдингової компанії є загальні збори акціонерів, та її виконавчим органом — правління. Зазвичай, правління, що складається з директорів дочірніх компаній, спрямовує політику й контролює діяльність холдингової системи в цілому у відповідність до тими пакетами акцій, якими вона володіє. Ради директорів дочірні підприємства призначаються керівництвом холдингу і у якості їхніх довірених осіб. У віданні головний компанії холдингу розташовані питання вироблення стратегії, формулювання цілей розвитку, здійснення координаційних і комунікаційних перетинів поміж суб'єктами холдингової системи, єдине фінансове керівництво з метою оптимального і розподілу і використання ресурсів немає і залучення капіталу, добір і запровадження вищого управлінського персоналу, аудиторська діяльність, керівництво всіма видами ресурсів. Тактичні питання діяльності компанії, перебувають у віданні її дочірніх товариств, мають самостійність прийняття рішень, що стосуються їх оперативну діяльність на рынке.

Холдинговые компанії здійснюють загальне стратегічне керівництво, виробляють рекомендації, розпорядження і директиви, використовують своїх представників, учавствующих в спостережних радах дочірніх товариств, для реалізації стратегічної лінії, мають право вето, використовують економічні і фінансово-кредитні важелі на дочірні фірми.

К переваг холдингу относятся:

холдинг є простим з юридичної думки і дешевшим засіб здобування контролю за інший фірмою, ніж злиття, поглинання чи купівля активів інший фирмы.

при створенні холдингу материнська компанія враховує добровільність і моя думка дочірнього общества.

создание дочірніх товариств, контрольованих холдингом, дозволяє корпорації отримати юридичні підстави в просуванні до ринків країн, де діяльність корпоративних структур ограничена.

Функціонування холдингових компаній може дати максимальну для економії віддачу у таких случаях:

в галузях промисловості з високий рівень концентрації виробництва (наприклад, у чорній та кольорової металлургии),.

в галузях, можуть бути природними монополіями (газова промисловість, энергетика),.

в тих галузях, де відбувається конгломератная інтеграція підприємств, об'єднаних загальною економічної ланцюжком (наприклад, нафтовидобуток і нефтепереработка),.

в разі, коли відбувається неконтрольована скуповування контрольних пакетів акцій підприємств кримінальними комерційні структури (тут необхідна передача контрольних пакетів акцій державним холдинговим компаниям).

Дифференцированный підхід держави й утворенню відкладень і підтримці холдингових компаній дозволяє підвищити ефективність подібних структур. Холдинговою компанією мусить бути зареєстрована законодавчому порядку. З часу реєстрації вона набуває дедалі права юридичної особи. Холдинги від імені можуть укладати договори, набувати майнові і немайнові права. Доходи холдингових компаній формуються з допомогою дивідендів з і відсотків з іншим цінних паперів, які у їх портфелі, а як і з допомогою підприємницької діяльності (для змішаних холдингів) тій частині прибутку дочірніх товариств, яка перераховується з цього приводу холдингової компании.

В сучасних умовах отримав значного розповсюдження такий метод, як взаємне холдингова володіння акціями, практикується між різними компаніями однієї країни чи різних країн. Інтернаціоналізація діяльності холдингів проявляється також у тому, що більшість великих компаній прагнуть відкривати філії, представництва, дочірні суспільства на різних країнах і регіонах. У цьому регіональні підрозділи управляються відповідними регіональними субхолдингами (чистими та вчасними), підконтрольними головний компанії холдингу. Як свідчить світовий досвід, холдингові компанії настільки активно розвиваються, що говорити формування мережі холдингів, контролюючі найбільші корпорації. Характерно, що питання про місце розміщення субхолдингов вирішується головний холдингова компанія з урахуванням обліку комплексу чинників, де крім суто практичних завдань виробничого і комерційного характеру чимале його місце займає порівняльна характеристика рівнів оподаткування різних странах.

Холдинговая компанія називається диверсифікованої, коли його дочірні суспільства немає між собою функціональних і технологічних зв’язків і сягають до різноманітних галузям економіки. Така холдингова компанія здійснює виключно фінансове управління діяльністю дочірніх товариств, проте управлінські питання вирішуються управлінським персоналом кожного дочірнього суспільства самостоятельно.

По формам власності холдинги можуть підрозділятися за державні, приватні й змішані государственно-частные структури. Державні холдинги забезпечують виконання різноманітних завдань, ставлять державою перед господарюючими суб'єктами, які входять у холдинг, відповідно до національними інтересами (сприяння реорганізації галузевої промисловості, модернізація виробництва, інноваційної діяльності, завоюванню ринків збуту тощо.) державні холдинги здійснюють своєї діяльності у різних галузях через субхолдинги, управляючі акціонерними компаніями окремих галузей. За сучасних умов на передові рубежі висуваються приватні холдингові компанії змішані частно-государственные структури.

Нормативное регулювання діяльності ФПГ.

Финансово-Промышленные Групи — активно зросла форма організації взаємодії фінансових й управління промислових організацій у нашій країні, але й її межами.

Согласно російському законодавству, ФПГ — це «сукупність юридичних, діючих як основні дочірні суспільства, або повністю, або частково котрі об'єднали свої матеріальні і нематеріальні активи (система участі) з урахуванням договору створенні ФПГ з метою технологічної чи її економічною інтеграції для реалізації інвестиційних та інших проектів і програм, вкладених у підвищення конкурентоспроможності та розширення ринків збуту товарів та послуг, підвищення ефективності виробництва, створення нових робочих мест.».

Участниками фінансово-промислової групи зізнаються юридичних осіб, які підписали договір з приводу створення фінансово-промислової групи, і заснована ними центральна компанія фінансово-промислової групи, або її основне і дочірні суспільства, що утворюють фінансово-промислову групу. До складу фінансово-промислової групи можуть входити комерційні фірми та некомерційні організації, зокрема і іноземні, крім суспільних соціальних і релігійних організацій (об'єднань). Участь більш ніж однієї фінансово-промислової групи не допускається. Серед учасників фінансово-промислової групи обов’язково наявність організацій, які у сфері виробництва товарів та послуг, і навіть банків чи інших кредитних организаций.

Дочерние господарські товариства й українські підприємства можуть входити до складу фінансово-промислової групи лише разом із основним суспільством (унітарним предприятием-учредителем).

В склад учасників фінансово-промислової групи можуть входити інвестиційні інститути, недержавні пенсійні й інші фонды, страховые організації, участь яких зумовлено їх роллю у забезпеченні інвестиційного процесу у фінансово-промислової группе.

Финансово-промышленные групи, серед учасників які є юридичних осіб, які під юрисдикцією держав — учасників Співдружності Незалежних Держав, мають відособлені на території зазначених держав або здійснюють з їхньої території капітальні вкладення, реєструються як транснаціональні фінансово-промислові групи.

В разі створення транснаціональної фінансово-промислової групи з урахуванням міжурядового угоди їй присвоюється статус міждержавної (міжнародної) фінансово-промислової группы.

Для учасників міждержавної фінансово-промислової групи національний режим встановлюється міжурядовими угодами з урахуванням взаимности.

Высшим органом управління фінансово-промислової групою є рада управляючих фінансово-промислової групи, до складу якого представників усіх її участников.

Направление учасником фінансово-промислової групи представника у складі ради управляючих фінансово-промислової групи здійснюється рішенням компетентного органу управління учасника фінансово-промислової группы.

Компетенция ради управляючих фінансово-промислової групи встановлюється договором з приводу створення фінансово-промислової группы.

Центральная компанія фінансово-промислової групи є юридичною особою, заснованим усіма учасниками договору створенні фінансово-промислової групи чи що є по відношення до ним основним суспільством, і уповноваженим з закону чи договору ведення справ фінансово-промислової групи.

Центральная компанія фінансово-промислової групи, зазвичай, є інвестиційним інститутом. Допускається створення центральної компанії фінансово-промислової групи у вигляді господарського суспільства, і навіть асоціації, союза.

Центральная компанія фінансово-промислової групи у разі, встановлених законом чи установчим договором группы:

выступает від імені учасників фінансово-промислової групи у взаєминах, пов’язані зі створенням і діяльністю фінансово-промислової группы, ведет зведені (консолідовані) облік, звітність і баланс фінансово-промислової группы, готовит щорічний звіт про діяльності фінансово-промислової группы, выполняет у сфері учасників фінансово-промислової групи окремі банківські операції відповідно до Законодавством Російської Федерації про банки та надійної банківської деятельности.

Інші види діяльності центральної компанії фінансово-промислової групи з вести справи фінансово-промислової групи встановлюються її статутом, договором з приводу створення фінансово-промислової группы.

В випадках і як, встановлених законодавством Російської Федерації про податки, договором про створенні фінансово-промислової групи, учасники фінансово-промислової групи, зайняті у сфері виробництва товарів, послуг, можна визнати консолідованої групою платників податків, і навіть можуть вести зведені (консолідовані) облік, звітність і баланс фінансово-промислової группы.

По зобов’язанням центральної компанії фінансово-промислової групи, що виникли внаслідок участі у діяльності фінансово-промислової групи, учасники фінансово-промислової групи несуть солідарну ответственность.

Особливості виконання солідарної обов’язки встановлюються договором з приводу створення фінансово-промислової группы.

Мерами державної діяльності фінансово-промислових груп, встановлюваними у вирішенні Уряди Російської Федерації, являются:

зачет заборгованості учасника фінансово-промислової групи, акції якого реалізуються на інвестиційних конкурсах (торгах), в обсяг передбачених умовами інвестиційних конкурсів (торгів) інвестицій для покупця — центральної компанії тієї ж фінансово-промислової группы, предоставление учасникам фінансово-промислової групи права самостійно визначати терміни амортизації устаткування й накопичення амортизаційних відрахувань із спрямуванням одержаних коштів у діяльність фінансово-промислової группы, передача в довірче управління центральної компанії фінансово-промислової групи тимчасово закріплених за державою пакетів акцій учасників цієї фінансово-промислової группы, предоставление державних гарантій щодо залучення різноманітних инвестиций, предоставление інвестиційних кредитів й інший фінансової підтримки для реалізації проектів фінансово-промислової группы.

Центральным банком Російської Федерації можуть бути надані банкам — учасникам фінансово-промислової групи, що забезпечує у ній інвестиційного розвитку, пільги, що передбачають зниження норм обов’язкового резервування, зміна інших нормативів з метою підвищення їх інвестиційної активности.

Не пізніше 90 днів після закінчення фінансового року центральна компанія фінансово-промислової групи представляє всіх учасників фінансово-промислової групи, повноважному державному органу звіт про діяльність фінансово-промислової групи з формі, яка встановлюється Урядом Російської Федерації, і навіть публікує зазначений звіт. Звіт складається за результатами перевірки діяльності фінансово-промислової групи незалежним аудитором. Аудиторська перевірка проводиться рахунок коштів центральної компанії фінансово-промислової группы.

Проблемы функціонування ФПГ.

Несмотря визначені результати, досягнуті фінансово-промисловими групами, і проведену відповідну законодавчу роботу, їх становлення стикається з серйозними проблемами і трудностями.

Среди існуючих проблем становлення і функціонування ФПГ можна назвати: загальноекономічні, законодавчі, організаційні, финансовые.

Трудности загальноекономічного характеру очевидні. Вони стосуються складного фінансово-економічного стану більшості виробників, падіння інвестиційної активності, відсутності державної, негнучкості податкової политики.

Скорейшего законодавчого рішення вимагають багато юридичні питання. Необхідна чітка регламентація правової сутності ФПГ. Головна роль при освіті групи доручається договору про її, юридичного статусу якого ясний. Деякі фахівці підводять цей договір під договір простого товариства, точно певний в Цивільному кодексі. За цим договором сукупність осіб зобов’язується з'єднати свої внески, й спільно діяти без освіти юридичної особи для одержання прибутку і/або інший законної мети. На законі про ФПГ договірні відносини чітко пов’язуються з освітою нової юридичної особи (центральної компании).

Нуждается в уточненні і процедура підготовки документів на реєстрацію ФПГ: виходити чи учасникам групи на підписання договору з роботи вже зареєстрованою центральної компанією чи спочатку підписати договір, і потім створювати центральну компанію у межах реалізації договора.

Закон про ФПГ наказує підписання договору з приводу створення ФПГ завжди, окрім освіти групи з холдинговому принципу.

Недостаточно вирішене питання механізмі прийняття управлінські рішення в ФПГ. Функції управління ФПГ виконують Рада управляючих і створена для поточного управління діяльністю ФПГ центральна компанія. Способи прийняття рішень кожним із цих органів різні. Що стосується, якщо центральна компанія створюється у вигляді акціонерного нашого суспільства та отже підпорядкована дії закону «Про акціонерних товариствах», рішення приймає загальними зборами акціонерів центральної компанії. У Раді управляючих рішення приймає за принципом: один член Ради — вони одностайно, на Загальному зборах центральної компанії - голосування йде пакетами звичайних акций.

Что стосується правова база державної, то набір стимулів створення й зовнішньоекономічної діяльності ФПГ представлений поки головним чином папері (передусім, у статті 15 закону про ФПГ) мало пов’язані з існуючими особливостями механізму управління єдиної корпоративної деятельностью.

Проблемы організаційного характеру викликані, насамперед, нерозробленістю організаційних структур управління ФПГ, відсутністю нормативно встановлених повноважень центральної компанії, високим рівнем витрат, що з внутрішнім оборотом группы.

Среди фінансових труднощів функціонування ФПГ слід, передусім, назвати низький потенціал російських комерційних банків, оцінений з їхньої власного капіталу, який дає їм можливість інвестувати у промисловість значні суми. Навіть якби сприятливих розвитку цього процесу економічної і політичною ситуаціях, російські банки не зможуть задовольнити інвестиційну потреба виробництва як, ніж 10%. Звідси потреба в залученні іноземних інвестицій, і що може зроблено без державних гарантий.

Для дальшого поступу створених і нових працездатних ФПГ потрібно об'єднати зусилля законодавчої і виконавчої влади, зацікавлених наукових центрів — і фахівців корпорацій у вирішенні перелічених вище проблем.

Мильнер Б.З. Теорія організації: Уч. — 4-те вид., перераб. І доп. — М.: ИНФРА-М, 2004.—648с.

Экономика підприємства: Уч./ під ред. А. Е. Карлика. — М.: ИНФРА-М, 2004 р. — 432с.

Псарева Холдингові відносини: теор. І методич. Аспекти. — М.: Вища ж освіта і Наука, 2003 р. — 304с.