Кліринг як актуальне поняття

Клиринг як актуальне понятие

Игорь Моряків, президент Закритого Акціонерного Товариства «Депозитарно-Клиринговая Компания».

Одной з основних проблем, що стоять перед російським фондовим ринком, є законодавчі прогалини у організації та регулюванні клірингової діяльності. Без формування законодавчої бази для у цій сфері дуже важко розвивати нові фінансові продукти, неможливо підвищити ліквідність на фондовий ринок, побудувати ефективну систему розрахунків, що зумовлює стагнації у розвитку ринку. На жаль, лише шляхом внесення поправок в існуючі нормативні акти цієї проблеми не вирішити, необхідний самостійний закону про клиринге і клірингової деятельности.

Сегодня регулятори працюють над чотирма базовими законопроектами, завдання яких — змінити цю ситуацію регулювання ринку. Одне з таких законів — законопроект про клиринге і клірингової діяльності. Разом про те годі було забувати, що й Ззкон про Центральному депозитарії, з якого паралельно йде робота, також торкнеться питання організації клірингу у світі діяльності такого депозитарію. Доцільно, щоб ці дві нормативних акта враховували становища одне одного й були противоречивыми.

Какое місце у Законі про Центральному депозитарії турбує питання клірингу? У затвердженої концепції цього закону говориться, що «Центральний депозитарій буде розрахунковим депозитарієм, а розрахунки неможливі без клірингу. Отже, Центральний депозитарій матиме право здійснювати вказаних у законі види клірингу відповідно до законодавством про клиринге.

Закономерно виникає запитання: про яких видах клірингу може в що готується документе?

Клиринг, що сьогодні ввозяться Росії, — це перевірка й підтвердження взаємних зобов’язань. У даному разі про розрахунках оборудок із цінними паперами. Тобто щодо остаточних розрахунків організація, що здійснює клірінг, звіряє взаємні зобов’язання сторін і переводить цінні папери або гроші залежно від цього, які використовуються розрахунки. Є доручення з і з іншого боку, клірингова організація зводить їх попарно яких і визначає зобов’язання обох сторін. Операції неттинга у такому схемою клірингу не предусматриваются.

В цьому плані клірінг як визначення взаємних зобов’язань та подальших розрахунків за цими зобов’язаннямиприродна функція Центрального депозитарію. Не виключено, саме цей вид клірингу буде обговорено законодавцем в Законі про Центральному депозитарии.

Вместе із цим у у світовій практиці на розвинених фондових ринках набув значного поширення централізований клірінг з допомогою РСР (central counter partyцентральний контрагент). І тут центральний контрагент перебирає зобов’язання в всім угодам, стає фактично стороною за угодами між учасниками клірингу, вдесятеро скорочуючи їх зобов’язання друг перед іншому, що дозволяє значно підвищити ліквідність коштів учасників і їхніх клиентов.

В Росії, по крайнього заходу в найближчій перспективі, такий її різновид клірингу неможливий. Із кількох причин, переважно що стосуються обмежень, закладених чинному законодавстві. У Росії її неможливий контроль над активами, які належать клієнтам, із боку клірингової організації, оскільки, по-перше, активи учасників клірингу, зазвичай, є активами своїх клієнтів, а по-друге, вони розраховують не власні угоди, а клієнтські. Отже, потрібно складна багатоступінчаста система гарантій. У російському законодавстві немає юридичних основ, які дозволяли блокувати активи учасників клірингу і більше, розпоряджатися ними. Тому центральну клірингову організацію у вигляді, у якому вона сьогодні існує у країнах, у Росії нині створити невозможно.

Отсутствие повноцінного централізованого клірингу російському фондовий ринок породжує його основну проблему: учасники неможливо знайти впевнені, що ув’язнені ними угоди будуть розраховані. Відсутність гарантій виконання своїх зобов’язань однієї зі сторін угоди може бути основним ризиком російського ринку. Без РСР і клірингу у вигляді неттинга дуже складно забезпечити гарантії зобов’язань по угодах із цінними бумагами.

Поэтому основними напрямами законотворчості у сфері клірингу і клірингової діяльність у Росії мають стати следующие:

1. Необхідно вводити на практику поняття «коллатерализация активів» з єдиною метою використання у ролі забезпечення за зобов’язаннями, які виникають у клієнтів брокерів. Collateral — активи (цінних паперів, кошти й інші активи), пропоновані ролі забезпечення виконання зобов’язань по угоді (повернення кредиту, поставки паперів тощо.), т. е. забезпечення расчетов.

2. Брокер повинен мати право маневрувати клієнтськими коштами рамках єдиного пулу на власний розсуд покриття зобов’язань за угодами своїм клієнтам. Причому у окремих випадках брокер може платити свого клієнта за використання средств.

3. У центральної клірингової організації (далі - клірингова організація) має бути право, аналогічне праву брокера щодо його клієнтів. Клірингова організація повинен мати можливість вільно використовувати кошти, які брокер зберігає на рахунках депо у московському Центральному депозитарії (якщо Центральний депозитарій і клірингова організація не збігаються), покриття клієнтських зобов’язань чи вимагати в брокера внесення забезпечення по що виникли зобов’язанням. У цьому клірингова організація має брати він зобов’язання в угодам, які, на її думку, неможливо знайти розраховані, і включатимуть в кліринговий пул.

В тому випадку, якщо функції клірингової організації та Центрального депозитарію розділять, необхідно створити механізм їх взаємодії задля забезпечення гарантій виконання угод. Інакше у інфраструктури нічого очікувати можливості покрити ринкові риски.

4. Необхідно запровадити ефективного механізму підтвердження усіма зацікавленими сторонами угоди (брокером, кастодианом, інвестором) факту її здійснення релігійної і їх згоди використовувати активи на рахунках ролі забезпечення зобов’язань по досконалим сделкам.

5. Відомо, що відсутність на даний момент розрахунків цінних паперів справа рук в однієї з сторін угоди можуть призвести як до неможливості розрахувати цієї угоди, до «ланцюгову реакцію», у яких може «зависнути» низку взаємозалежних угод. При невдалому збігу обставин що ситуація може призвести до системного кризису.

В цьому сенсі необхідно законодавчо описати як питання розпорядження активами, які належать клієнтам брокерів і учасникам клірингової організації, а й технології кредитування цінними паперами як у організованому ринку, і під час укладання угод поза бірж. Цей загальновизнаний механізм підтримки ліквідності й надійності розрахунків у Росії у справжнє час відсутня. Позитивним моментом і те, потреби впровадження механізмів кредитування цінними паперами розуміють усі вони — від розрахункових депозитаріїв і брокерів до торгових майданчиків і кастодиальных банків. З розумінням до цього питання належить і регулюючі органи. На законодавчо оформленої базі можна буде досягнення домовленостей між клірингової організацією, розрахунковими депозитаріями і банками, виступаючими у ролі кредиторів, про список цінних паперів, які можуть опинитися використовуватися як забезпечення кредиту під розрахунки сделок.

6. Закон повинен закласти можливість формування гарантійних фондів. У цьому не слід забувати, такі фонди є гарантією всіх розрахунків. Гарантією розрахунків всіх угод є виключно активи його учасників і право клірингової організації цими активами оперувати. Основна функція фондів у тому, щоб захистити учасників ринку від власних помилок клірингової організації, або форс-мажорні обставини. Тут необхідні дуже жорсткі механізми контролю за використанням активів, формують такий фонд.

Так чи інакше, йдеться з приводу створення законодавчих умов, у яких клірингова організація матиме максимальні змогу зниження ризиків його учасників і розрахунку угод. Право клірингової організації вільно маневрувати активами, які належать її клієнтам чи запозиченими над ринком через інструменти кредитування, — необхідна умова для ефективного функціонування системи клиринга.

7. Значимою стороною процесу клірингу є інститут «клірингових брокерів». Західна практика доводить, що нього неможливо зниження ризиків до рівня. Кліринговий брокер — це організація, що надає послуги з включенню зобов’язань та вимог учасників ринку на кліринговий пул. Заодно він перестав бути стороною за угодами, які входять у кліринговий пул. Кліринговий брокер — його гарант. Якщо ж клієнт виявиться неплатоспроможним, кліринговий брокер несе гарантійні зобов’язання перед клірингової організацією. Наявність клірингових брокерів, які концентрують активи учасників ринку, знижує кількість прямих учасників клірингу і тих самим підвищує ефективність управління ризиками, зокрема шляхом перенесення них частини рисков.

Кроме створення перелічених базових передумов реалізації централізованого клірингу російському ринку, у чому важливість закону про клиринге і клірингової діяльності, яким питання він має ответить?

Банкротство. Ніде нині не прописані особливості банкрутства клірингових організацій. І це дуже важливе запитання, либонь у розрахунках них беруть участь десятки фінансових установ. Через клірингову організацію минають і цінні папери, і гроші. У зв’язку з цим є певні ризики функціонування ринку загалом і втрати значної частину його участников.

Капитализация. Існує думка, що виконання Центральним депозитарієм функції клірингу (у ролі РСР) зажадає його значної капіталізації, нібито у зв’язку з покладанням нею ризиків по гарантованого розрахунку угод. Це означає необхідність значних інвестицій із боку засновників такого депозитария.

С погляду учасників ринку, у Центрального депозитарію не потрібно значною капіталізації. Досвід найбільших міжнародних інфраструктурних об'єднань показує, що вони є об'єднаннями учасників ринку, членськими організаціями. Їх сума капіталізації носить непринциповий характер. У такої авторитетної організації має хапати коштів в розвитку компанії, реалізацію її бізнес-плану, а питання клірингу і гарантій розрахунків повинні лежати у межах регулювання цього виду деятельности.

Иными словами, клірингова організація, незалежно від цього, є вона одночасно Центральним депозитарієм чи ні, неспроможна і немає права гарантувати виконання угод своїх учасників своїми засобами, а використовує їх активи у порядку задля забезпечення розрахунків, підвищення ліквідності і тенденції зниження ризиків всієї системи. Понад те, суміщення функцій депозитарію і клірингової організації дозволяє підвищить ефективність управління ризиками завдяки скорочення інформаційних зв’язків і більше швидкому виконання доручень у межах єдиної системи розрахунків й клиринга.

Лицензирование. Каменем спотикання може бути механізм ліцензування клірингової діяльності. На думку професійних учасників ринку цінних паперів і саморегульованих організацій, у тому ліцензуванні не потрібно. Якщо докладно й зрозуміло описати у законі принципи клірингової роботи і вимоги до організаціям, претендують їхньому виконання, то цілком вистачить реєстрації правил клірингової діяльності кожної організації. Основним критерієм для цих правил має бути їх чітке відповідність прописаним у законі нормам. Можливо, це запитання треба ставити у цьому разі, якщо функції клірингової організації та Центрального депозитарію будуть розділені, але цьому етапі необхідність цього сомнительна.

В час розроблена загальна концепція новим законом, підготовкою його проекту займається Міністерство фінансів РФ, у якому було створено робоча група представників професійного співтовариства. До завдань робочої групи входить координація дій зі написання проекту законом і вироблення узгодженої позиції щодо всіх цих питаннях, внесеним в майбутній нормативний акт. Сподіваються, що закінчити роботу над повноцінним проектом вдасться протягом півроку. Головне, щоб робота над Законом про клиринге і клірингової діяльності йшла на тісний взаємозв'язок з роботою з інших законами у цій області, зокрема з Законом про Центральному депозитарії. Це дасть можливість уникнути безлічі помилок, і нестикувань, які можуть опинитися завадити учасники ринку в майбутньому жити за новими законам.

Список литературы

Журнал «Ринок цінних паперів» № 16, 2005 год.