Дробницький Олег Григорович

Дробницкий Олег Григорьевич

Р. Р. Апресян Дробницкий Олег Григорович (1933−1973) — фахівець у області історії філософії і етики. Закінчив филос. факультет МДУ (1956), працював в Ін-ті філософії АН СРСР із 1958. Доктор филос. наук (1970). Викладав в МДУ. Д. — автора низки робіт з сучасної зап. моральної філософії, теорії цінностей, етики, методології соціально-філософських і етичних досліджень. Він був однією з організаторів, редакторів і політично активних авторів «Короткого словника з етики» (1965).

Главным і узагальнюючим працею Д. стала фундаментальна монографія «Поняття моралі: Историко-критический нарис» (М., 1974), у якій розгорнуто визначення моралі як засобу нормативної регуляції, і навіть механізмів її функціонування. Книжка є оригінальний синтез марксистської соціально-історичної методологією й кантовской деонтології. Крім домінуючого кантівського впливу концепція Д. окремими своїх частинах зазнала впливу неокантіанців, Еге. Гуссерля, Ж. П. Сартра, Р. Хэара. Ці впливу визначили і своє позицію Д. Простежуючи у частині книжки зміна поняття моралі історія думки з глибокої давнини і по сірий. 20 в., Д. дійшов висновку у тому, що європейська етика, виявивши низку специфічних характеристик моральності, не зуміла узгодити в єдиної концепции.

Во другій частині книжки Д. аналізує методологічні і теоретичних проблем визначення моралі. Умовою содержательно-теоретического визначення моралі, по Д., і те, що, по-перше, теоретик повинен відмовитися від визначення моралі через її співвіднесення з власне моральними поняттями і чи від звернення до «самодостоверностям» повсякденного досвіду. По-друге, теоретичне поняття моралі повинна грунтуватися на висновках соціальної науки. По-третє, задля забезпечення переходу від функціональних характеристик моралі до змістовним, їх слід уточняти широкому культурно-історичному матеріалі й доповнити гуманітарним поглядом на человека.

Развивая ці установки, Д. дійшов висновку у тому, що суммарными ознаками моралі як системи вимог є такі: а) неинституциональность регуляції, б) особлива роль ній свідомості, в) ідеальний характер санкції, і «незацікавленість» морального мотиву, р) напружене протиріччя між належним і справжнім, буд) автономія суб'єкта стосовно «внешне-эмпирическим і груповим впливам», е) його спроможність до «самозаконодательству», ж) особлива форма особисту відповідальність, із) моральне вимога універсально, а моральне судження универсализуемо. Мораль виконує на суспільстві действенно-регулятивную, світоглядну, идеал-полагающую, духовно-критическую функції. Розгортаючи ці характеристики моралі, Д. вибудував оригінальну теорію морального вимоги, у межах якої їм було запропоновано цікаві підходи до аналізу проблем співвідношення основі моралі й звичаю, загальності моральних форм, обгрунтування моральних идей.

Вполне на кшталт близького йому аналитически-лингвистического кантіанства Д. залишався у цілому рамках формально-функционального аналізу моралі, не доводячи його позитивно-содержательных визначень. Але саме це дозволило йому вільною неодмінних більшість радянських этиков ідеологічних кваліфікацій основі моралі й цим вивести морально-философское дослідження до рівня суворої теории.

Список литературы

Критика сучасних буржуазних етичних концепцій. М., 1967 (що з ТА. Кузьминой) Мир ожилих предметів: Проблема цінності й марксистська філософія. М., 1967.

Проблемы моральності. М., 1977.

Моральная філософія: Обрані праці. М., 2001.

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.