Иван Вазів

Иван Вазов

Вазов Іван Минчев (1850—1921) — одна з найбільших болгарських поетів. Початок його літературній діяльності належить до епохи национально-революционного руху 70-х рр., як у Болгарії і натомість развертывающейся економічної і політичною дійсності вимальовувався силует буржуазно-демократичної революції. Живучи в цей час серед болгарської еміграції, у Румунії, У. написав дві збірки віршів: «Препорец і гусла» (1876) і «Тъгите на България» (1877), які з найсентиментальнішою наївністю зображує важке життя болгарського народу і оспівує подвиги гайдуків і воєвод, борються проти поневолювачів.

Сентиментальная наївність цього вірша У., його еволюційні, просвещенческие погляди, особливо його симпатії до купецькому стану дала привід сучаснику, социалисту-поэту Ботеву, написати своє чудове епіграму: «Навіщо не народився я Вазовым? Тоді оспівував я віру у те, що вівцею стане вовк як і вівця, буде бекати поет».

Творчество Вазова висловлює ідеологію і етапи розвитку болгарської буржуазії після визвольної війни. У цьому плані дуже характерні його ліричні твори: збірку віршів «Тъгите на България» — відбиває предосвободительный період; «Звільнення» (1878) — визволення Болгарії; «Сливница» (1886) — перемогу болгарскрй армії й поразка сербів; «Під гръма на пободите» — перемогу болгарського зброї в балканської війні; «Пісень за Македонія» (1915) і «Нові екове» (1917) — переможний марш болгарської армії у імперіалістичної війні 1914—1918; «Не ще загино».

В. служив так вірно буржуазії, як ніхто інший з поетів і письменників Болгарії. У час балканської і імперіалістичної війн жрець Аполлона перетворився на вульгарного шовініста. Вдячна буржуазія при цьому нагородила його званням «національного» поета.

Не випадково Вазів входив до реакционнейшей партії «народняков», партії банкірів та їхніх представників експортного капіталу, невипадково він був міністром народної освіти у кабінеті Стоилова (1897), коли загинув від руки вбивці того ж кабінету одне із найбільш видатних прогресивних болгарських письменників Алеко Константинов, безсмертний автор «Бай Ганю».

Свой соціально-політичний ідеал У. втілив образ Странского, героя роману «Нова земля» (1903) — останньої частини епічної трилогії, куди входять ще «Чичовцы» (1884) і «Під игото» (1889).

В «Чичовцы» У. відбив життя болгарського народу 60-х рр. минулого століття, коли в темряві політичної ночі визвольна ідея мерехтіла, як далека зірка. Роман «Під игото» є відбитком бурхливої визвольної епохи боротьби болгарського народу проти турецького панування. Сюжет роману — розгром средногорского повстання 1876 року. Вазову у цьому творі вдалося намалювати яскраву картину життя Болгарії доосвободительную епоху; воно зобразив як представників революційного і еволюційного крила в революційному русі, і взаємостосунки різних класових груп. З особливою любов’ю та досить докладно У. малює життя «чорбаджи» Марка, якого герой роману Огняков схилив набік революції. Роман «Під игото» користувався не дуже популярна: він був співзвучний революційним настроям покоління, боровся у новій обстановці з тим самим героїзмом. Роман перекладений іноземні з. У вашому романі «Нова земля» У. зображує життя звільненій вже Болгарії. Тут знайшла відображення боротьба организовавшихся політичних груп: консерваторів руссофилов і лібералів — руссофобов. Симпатії автора за консерваторів, шанувальників російського царату, провідників його планів. Героя роману, Странского, Вазів наділив усіма позитивними якостями обдарованого консерватора, «чесного» громадянина, поважаючого багатих, справжнього патріота. Антипод Странского — представник лібералів, доктор Доганский, наділений всіма негативними якостями. Штучність в окресленню цих двох персонажів очевидна. У цьому вся романі У. виступає як як прибічник консервативного течії, а й як ревний член свою партію, авторитет якої він намагається підняти у що там що.

Кроме названої трилогії Вазів як белетрист написав: «Драски і шарки» (1843—1895), у двох томах; «Великата рилска пустеля» (1892); «Казаларската цариця»; «Легенда при Царевец» та інших.

Талант Вазова багатосторонній. Він виявився в галузі як лірики і епосу, і у області драми.

Из його ліричних творів ми мусимо зазначити ще такі збірки віршів: «Звукове» (1893), «Скитнишки пісні» (1899), «Під нашето нобе» (1903), «Люняка ми замириса» (1920). Найкращим з його ліричних збірок вважається «Епопея на забровените».

Из драматичних творів У. відомі: «Хъшове», «Към пропаст», «Борислав». Що Рясніють поруч невиправданих сценічних ефектів, вони мало художні, і їх значення у цьому, що є першими драматичними творами у дерматиновій болгарській літературі. Певним етапом у розвитку болгарської літератури є також епічні і ліричні твори У., й у його велика літературно-історична заслуга. Значення У. ще у тому, що він збагатив болгарський з. в лексичному і евфоническом відношенні.

Список литературы

I. На рос. з. перекладена й видана вийшло птд. вид.: Болгарське повстання напередодні останньої війни, Київ, 1884.

Под ярмом, СПБ., 1896 (спочатку в журн. «Світ божий», 1896, I—X).

То ж, вид. «Вятського т-ва», В’ятко, 1904.

Рассказы Вазова, перев. набере. ст. А. Сиротинина, СПБ., 1904.

Соседи, перев. І. Дятлова, вид. «Користь», М., 1914. Переклади рос. з. з’являлися й у часописах Nature і газетах: «Річ», 1886, VII.

«Живописное огляд», 1892, № 29.

«Мир божий», 1896, I—Х.

«Русск. відомості», 1898, №№ 8, 112.

«Русское багатство», 1900, IX.

1902, I.

«Нива», 1902, № 19.

«Слав. століття», 1902, №№ 48, 50.

1903, №№ 71, 75.

1904, № 81.

«Север», 1902, №№ 21, 22.

1907, № 23.

«Волынь», 1903, №№ 126, 246.

«Истор. вестн.», 1903, VII, IX.

«Нар. образ.», 1908, X й у сборн. «Слов'янська муза», У. Уманова-Каплуновского, СПБ., 1904.

II. Бобчев І., Іван Вазів, Біографія, «Слав. століття», 1903, № 71.

Яцимирский А., Іван Вазів та її поезія та прозу, «Вісник іноземної літератури», 1906, II.

Уманов-Каплуновский У., Іван Вазів — народний болгарський поет-громадянин, «Историч. вісник», 1908, V.

Г—в, Історична драма Вазова, «Слав. изв.», 1908, I—III.

Минчо-Делянов, Вазів, Величков, Михайлівський, «Слов'янський світ», 1910, II.

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.