Алексіс Каррель

Алексис Каррель

Каррель, Алексіс (Carrel, Alexis) (1873−1944), французький хірург, біолог і патофізіолог, відзначений Нобелівської премії з клінічної фізіології і медицині за розробку оригінальних методів зшивання судин і техніки вирощування культури тканин.

Родился 28 червня 1873 біля Ліона. Закінчив медичний факультет Ліонського університету, в 1900 отримав ступінь доктора медицини. З 1900 по 1902 викладав у університеті анатомію, з 1902 почав працювати розробкою методів зшивання кровоносних судин.

Его дослідження не знайшли підтримки в університету, й у 1904 Каррель виїхав у Канаду, потім у США, де став асистентом Фізіологічного інституту при Чиказькому університеті.

В 1906 був запрошений у Рокфеллеровский інститут медичних досліджень, у Нью-Йорку. Ось він займався розробкою техніки зшивання кровоносних судин «кінець насамкінець» (шов Карреля), що дозволяє проводити пересадку органів зі збереженням своїх функцій.

Еще один певний напрямок його досліджень — збереження кровоносних судин органів в рідкої середовищі для подальшим пересадки, і навіть досліди з підтримки функцій ізольованих органів, поміщених у посудину зі спеціальним середовищем.

В 1911—1915 їм розробили техніка вирощування культури тканин з допомогою плазми крові й ембріональної рідини, що дозволило підтримувати зростання однієї тканинної культури багато років.

В 1930—1935 Каррель що з Ч. Линдбергом сконструював «перфузионную помпу» — штучне серце, з допомогою якого було постачати кров’ю і киснем ізольований орган. Результати цієї праці публікували у статті Культивування органів (The Culture of Organs, 1938).

Кроме того, Каррелем було створено нові методи обробки ран, їх загоєння і лікування (досвід, набутий їм у час Першої Першої світової), достойні книзі Лікування інфікованих ран (Treatment of Infected Wounds, 1917).

В 1939 Каррель повернувся в Францію, де влаштувався працювати до міністерства охорони здоров’я. Після окупації Франції 1940;го уряд Віші призначило його директором Фонду досліджень людські стосунки, до обов’язків якого входило психічне й фізичне перетворення людства відповідно до ідеями авторитаризму.

Деятельность Фонду грунтувалася на ідеях, висловлених Каррелем у книзі Людина — це сфера непізнаного (Man, the Unknown, 1935), де зараз його описав систему світового уряду, в «інтелектуальний центр» якого за десятилітній порадами звертатимуться політики. Після звільнення Парижа в 1944 Каррель було звільнено з посади директори та звинувачений у колабораціонізмі.

Умер Каррель у Парижі 5 листопада 1944.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.