Урок у сучасній школе

по педагогике на тему.

" Урок у сучасній школі «.

Жмаева Ірина Володимирівна 1 група юриспруденция Норильск 1998 г.

I. Основні шляхів удосконалення уроку у сучасній школе.

II. Типологія і структура сучасного урока.

III. Загальні вимоги до сучасного уроку.

Підготовка учнів до життя, праці так і творчості закладається в загальноосвітньої школі. І тому процес навчання дітей і організаційна методика уроку має бути те щоб широко втягувати які у самостійну діяльність із засвоєння нових знань і успішному застосуванню їх у практике.

Класно-урочна система передбачає різноманітні форми організації навчально-виховного процесу: домашня навчальна робота (самопідготовка), екскурсії, практичні заняття та виробнича практика, семінарські заняття, позакласна навчальна робота, факультативні заняття, консультації, заліки, іспити. Але найголовнішою формою організації навчання у школі є урок.

I. Основні шляхів удосконалення уроку у сучасній школе.

Педагогічна наука і шкільна практика направляють свої зусилля на пошуки шляхів вдосконалення уроку. основні напрями следующие.

1. Посилення цілеспрямованості діяльності вчителя і учнів на уроке.

Одне з найважливіших завдань вчителя — мобілізувати учнів виконання поставлених завдань, досягнення цілей безпосередньо на уроці. І тому необхідно спланувати кожен урок, щоб у ній було передбачено найкоротші шляху до поставленої мети, й у першу чергу намічені структура, методику та кошти навчання у суворій відповідності із поставленим целью.

2. Здійснення організаційної чіткості кожного уроку з першої до останньої хвилини. Заздалегідь на зміні готуються необхідних уроку наочне приладдя, технічні засоби, учнівські приналежності, довідкова додаткова література, розкладається усе необхідне кожне робоче місце. Також при цьому можливо перед учнями цікаве завдання, у тому числі в роботи з першої хвилини уроку. Замість домашніх завдань застосовуються різні способи фронтальній прискореної перевірки — тестові письмові роботи, програмування, перфокарти і др.

3. Підвищення пізнавальної самостійності творчу активність учнів. Найбільш цікавий напрямок стосується питань застосування на уроці методів і прийомів проблемного навчання дітей і створення проблемних ситуацій як підвищення пізнавальної активності учнів, це сприяє підвищення якості знань і виробленні необхідних навичок і умінь. Також передбачається самостійна робота учнів з навчальною і з наукового літературою, словниками, довідниками і енциклопедіями, таблицями, діаграмами, графіками, картами.

4. Оптимізація навчально-виховного процесу. Цілеспрямований вибір найкращого варіанта побудови процесу, що забезпечує певну час максимальну ефективність вирішення завдань освіти у даних умовах школи, певного класса.

Необхідно вибирати оптимальні варіанти поєднання різних методів, прийомів, засобів, провідних найкоротшим шляхом до досягнення цілей урока.

5. Інтенсифікація навчально-виховного процесу на уроці. Чим більший навчально-пізнавальних діянь П. Лазаренка та операцій виконано учнями за урок, то вище інтенсивність навчального праці. Ступінь інтенсивності навчального праці залежить від продуктивності використання кожної хвилини уроку, майстерності вчителя, підготовки учнів, організованості класного колективу, наявності необхідного устаткування й раціонального його розміщення, правильного чергування праці та відпочинку тощо. У разі інтенсифікації навчання учні освоюють знання на основному для уроках, і зайвими заучування вдома матеріалу. Замість заучування учні отримують унікальну можливість то краще осмислити і закріпити, виконати творчі завдання, викликають вони інтерес, почуття інтелектуального задоволення від вдало виконаною работы.

6. Здійснення межпредметных і внутрипредметных зв’язків. При переходу до нового матеріалу, ставляться завдання й питання відтворення і наступного корекції, опорних для засвоєння нового матеріалу знань і практичних навичок і умінь. Ці знання отримані учнями у процесі навчання чи основі особистих спостережень, щодо даного предмета чи родинних дисциплін. Це може бути уявлення, поняття, закони, формули, числові дані, створюють опору, фундамент для сприйняття й розуміння нових знань. Але відтворення опорних знань має супроводжуватись їх удосконаленням: доповненням неповних, поглибленням поверхневих, розширенням вузьких, виправленням хибних знань. Внутрипредметные в межпредметные зв’язку також здійснюються з досягнення узагальнення і систематизації кола знань. Межпредметные зв’язку сприяють засвоєнню системи знань про об'єкти, які окремими елементами вивчаються різноманітні навчальним дисциплинам.

7. Удосконалення типології і структури урока.

II. Типологія і структура сучасного урока.

Урок є педагогічним об'єктом. САМІ Як і всякі складні об'єкти, уроки можна розділити на типи різноманітні признакам.

Приблизна типологія уроків у сучасній школе:

— урок засвоєння нових знаний;

— урок засвоєння навичок і умений;

— урок комплексного застосування знаний;

— урок узагальнення і систематизації знаний;

— урок перевірки, оцінки й корекції знань, навичок і умений.

З цієї типології, будується календарний чи тематичний план з розподілом уроків за окремими розділами і тем відповідно до освітніми цілями. Співвідношення уроків різних типів неоднаково і залежить від характеру навчальної дисципліни, специфіки знань, навичок і умінь, цілей і завдань окремих навчальних предметів. Кожен тип уроку має певну чітко позначену, основну освітню мету і методику, відповідає її цілям і задачам.

Класифікація уроків раціональніша і дозволяє чіткіше визначити мети, завдання й структуру кожного уроку і мобілізувати учнів чинити успішний їхнє рішення. Тож якщо планується урок засвоєння нових знань, та над учнями ставляться відповідні завдання сприйняттю, осмисленню певних понять, законів, теорій; якщо передбачається урок застосування знань, навичок і умінь, учні настроюється на творче вирішення низки практичних завдань з урахуванням засвоєних колишніх уроках знань. На уроці комплексного застосування знань і умінь учні навчаються застосовувати отримані знання і набутий навички в життєвих умовах, що формує творчу активність у вирішенні різноманітних життєвих труднощів і завдань. На уроці узагальнення і систематизації знань учні як повторюють пройдений матеріал, а й наводять поняття на струнку систему, що передбачає розкриття і засвоєння зв’язків та відносин між її элементами.

III. Загальні вимоги до сучасного уроку.

Загальні вимоги коротко можна сформулювати так:

— озброювати учнів свідомими, глибокими і міцними знаниями;

— формувати у учнів міцні навички та вміння, які б підготовці їх до жизни;

— підвищувати виховний ефект навчання на уроці, формувати у які у процесі навчання риси личности;

— здійснювати забезпечення всебічного розвитку учнів, розвивати їх як загальні і спеціальні особенности;

— формувати у учнів самостійність, творчу активність, ініціативу, як стійкі якості особистості, вміння творчо виконувати завдання, що зустрічаються в жизни.

— виробляти вміння самостійно вчитися, отримувати й поглиблювати чи поповнювати знання, працювати з книжкою, опановувати навичками і вміннями і творчо застосовувати їх у практике;

— формувати в учнів позитивні мотиви навчальної діяльності, пізнавальний інтерес, бажання вчитися, потреба у розширенні та придбанні знань, позитивне ставлення до учению.

Ці вимоги умовно можна поділити чотири группы.

Виховні вимоги. Виховувати моральні якості, формувати естетичні смаки, забезпечувати тісний зв’язок навчання з життям, її запитами та вимогами, формувати активним ставленням до ней.

Дидактичні вимоги. Забезпечувати пізнавальну активність на уроці, раціонально поєднувати словесні, наочні і практичні методи з проблемами, роботи з підручником, рішення пізнавальних завдань. Реалізовувати вимоги єдності навчання, виховання та розвитку шляхом тісному зв’язку теорії з практикою, навчання з життям, із застосуванням знань у різних життєвих ситуаціях. Необхідно здійснювати систематичний контролю над якістю засвоєння знань, навичок і умінь і корекцію їх навчальних зусиль. Постійне одержування зворотної зв’язку дозволяє проводити хід навчального процесу, коригувати його. При виявленні прогалин знання потрібно аналізувати їх причини знаходити шляху їхнього усунення. Привчати учнів до самостійності самоконтролю у процесі самостійної пізнавальної діяльності. Постійне залучення учнів до активної пізнавальної роботи і виконання практичних завдань на уроці сприяє закріплення знань, навичок і умений.

Психологічні вимоги. Учитель контролює точність, ретельність і своєчасність виконання учнями кожного вимоги. Воля і характеру вчителя виявляються на уроці у всій його діяльності. Особливо цінується учнями вимогливість педагога у поєднанні зі справедливістю і доброзичливістю, повагою і педагогічним тактом. Вчитель має відрізнятися самовладанням і самоконтролем, щоб долати негативне психічний стан на уроці --невпевненість, скутість чи, навпаки, надмірну самовпевненість, грайливість, підвищену возбудимость.

Гігієнічні вимоги. Дотримання температурного режиму на класі, належних норм висвітлення. Слід уникати одноманітності у роботі, монотонності викладу, чергувати слухання навчальної інформації з виконанням практичних робіт. Зміна видів роботи приносить відпочинок, дозволяє включати у пізнавальну діяльність різні органи чувств.

Майстерність вчителя на уроці полягає головним чином вмілому володінні методикою навчання і виховання, творчому застосуванні новітніх досягнень педагогіки і передового педагогічного досвіду, раціональному керівництві пізнавальної і з практичної діяльністю учнів, їх інтелектуальним развитием.

Використовувана литература.

У. А. Онищук. Урок у сучасній школі. М. Просвітництво. 1981 г.