Че Гевара

Че Гевара

Алекс Громов.

Революционер, романтик, і він саму себе називав — «конкістадор свободы»

Эрнесто Гевара Лінч де ла Сарна народився 14 червня 1928 року у аргентинському місті Росаріо у ній заможних батьків, відбувалися (як це випливає з прізвища) з старовинного шляхетного роду. З дитинства захоплювався літературою, коли у юності не в батьківській бібліотеці праці Маркса, Енгельса, Фрейда. З любові до всьому живому та інших романтичним причин вступив до університету Буенос-Айреса на медичний факультет, після чого стало працювати лікарем. Але невдовзі Доля (чи рок) сказали вагоме слово — працюючи у шпиталі Мехіко, він знайомиться з братами Кастро, які незадовго доти емігрували із Куби після невдалого ними організованого першого повстання. Вони, природно, подружилися і вони працювати разом. Че прийняв саме діяльну в усіх їхніх революційних починаннях — від легендарної висадки 25 листопада 1956 р. в порту Тупсан, бій за місто Санта-Клар 28−31 грудня 1958 р. і по урочистого входження до Гавани. Згодом, як довірена особа Кастро, Че отримує кубинське громадянство та на додачу до цього найвищі пости у уряді. Він очолює національний Банк Куби, проводить грошову і аграрну реформи, обіймає посаду міністра промисловості. У цьому романтику припадати терміново перетворюватися на практика — більшість населення Куби живе за межею злиднів. Че виступає із полум’яними промовами на міжнародних конференціях, багато їздить з усього світу, налагоджує через відкликання СРСР — експорт цукру, імпорт нафти, що дозволяє розірвати зі залежності від США. У йому організовують тріумфальні зустрічі - багатотисячні натовпу, кубинські революціонери модно. Та перешкодити йому самому в усіх в у Радянському Союзі йому подобається — вона вже відчуває, як перероджується радянська еліта, на яку Куба — лише база в протистояння з США. Але найбільше його цікавить світове революційне рух, хоче звільнити з янкі і місцевих капіталістів всю бескрайную Латинської Америки. І, щоб «не підставляти» Кубу, якою і так навіть Захід постійно звинувачують у тероризмі, він робить несподіваний, непередбачуваний крок — жовтні 1965 р. Че Гевара залишив усі займані їм посади, відмовився від кубинського громадянства і зник. Він хоче здійснити практично свою улюблену ідею — вважає, що імовірні і плідні Революції аграрних країнах.

Начинается його партизанська боротьба — адже він про ній цілий трактат, час подивитися насправді. У 1967 року разом з невеликим загоном проникає завезеними на територію Болівії, де після кількох успішних боїв зазнає приголомшливої поразки — селяни, заради яких він ризикує життям, США залишати родинний маєток й допомагати партизанам. Болівійські влади, налякані не купкою збройних безумців, а лише легендарним ім'ям — Че, про всяк випадок звуть допоможе навіть з допомогою американських спецслужб знищується загін Че. Більшість із його побратимів гине. Самого Че Гевару, важко пораненого, взяли його в полон 8 жовтня 1967 року й поспіхом розстрілюють без суду й слідства, наступного року ж дня. Від неї залишаються лише щоденники цього походу (знамениті" болівійські щоденники"), котрі через десятиліття черговий диктатор Болівії продає з аукціону за великі гроші. Залишилися його аудіоі кіноплівки, численні лише спомини та його трактати (так російською вийшла книжка Ернесто Че Гевара «Я — конкістадор свободи», «ЕКСМО-ПРЕС»). На Кубі Че мимоволі знайшов «друге життя» — там із задоволенням торгують недешевими майками з його зображенням (користь місцевого населення!), як і деяких книгах нашого Пелевіна. Багато називали Че — «проклятим романтиком». Але він — нікого не обманював і чесно загинув через те, у що вірив.

Кстати, колись знаменитий Сатр, знавець людських душ, назвав Че — «самим досконалим людиною нашої епохи.».

Мало кого можна щиро сказати такими словами.

Все, хто був із загибеллю Че, були або вбиті (говорили потім, що з нього помстився його найближчого друга Инти) чи знищені були катастрофах, чи «помешались». Можливо, доля.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.