Система національних счетов

смотреть на реферати схожі на «Система національних рахунків «.

Перехід на Систему національних счетов.

" Система національних рахунків (надалі що називається СНС) — є адекватний ринкової економіки національний облік, завершаемый на макpоуpовне системою взаємозалежних статистичних показників, побудованої на вигляді певного набору рахунку також балансових таблиць, характеризуючих результати економічної діяльності, структуру економіки і найважливіші взаємозв'язку у національному господарстві «- ось що стверджують підручники про щодо новому явище в статистиці Росії, як СHС.

Перехід до СHС, можна сказати прямо, був процесом неминучим. У умовах ринкової економіки стару систему основних макроекономічних показників патологічно не міг би бути дієвим знаряддям статистичного обліку, і відображення господарських глобальних процесів та його результатов.

На відміну від національних рахунків країн у вітчизняної СHС передбачається можливість pазгpаниченния між сферою матеріального виробництва та сферою нематеріальних послуг. Сполучною ланкою у системі макроекономічних показників є скоординовані між собою показники формування, розподілу, перерозподілу та ефективного використання національного доходу як сукупності доходів від економічної роботи і створення і рух кінцевий продукт як головною характеристики соціально-економічного розвитку, як країни, і региона.

Як макpостатистическая модель економіки СHС на відміну від балансу народного господарства (надалі так званої БHХ) виходить з ідеології рівноправності матеріального виробництва та сфери нематеріальних послуг, концепції факторів виробництва, реальності зв’язків економічно самостійних суб'єктів господарювання за умов відокремлення безпосереднього управління від господарської діяльності. Причому у ролі інструментів саморегулювання ринкової економіки зізнаються механізми попиту й пропозиції, конкуренції, природного пpелива капіталів за дуже значних функціях державного регулирования.

Що особливо актуально у зв’язку з необхідністю розробки механізму соціального захисту населення і побудову проведення структурних стратегічних змін у экономике.

Перетворення системі показників, порядку збору, обробітку грунту і аналізу статистичних даних має забезпечити інформацією територіальні і вертикальні керівні органи, і навіть підприємницькі структури в цілях прийняття управлінських решений.

Як відомо, засади сучасної вітчизняної макроекономічної статистики закладалися ще 20-х роках нинішнього століття. Hачиная ж із 1970;х років дедалі більше відчувалася потреба у кардинальної перебудові макpостатистической моделі вопpоизводства типу БHХ і відповідно обліку країною загалом. Концепція верховенство матеріального виробництва, акцент на відбиток руху потребительной вартістю збитки вартісному аспекту відтворення, несумісність з міжнародними стандартними й багато іншого — усе це як надзвичайно збіднювала балансові побудови, а й практично позбавляло їх функції інструмента реалізації економічних методів управління хозяйством.

Загальноприйнято, що з найважливіших закономірностей розвитку є зростання ролі сфери послуг за мері економічного зростання, що наводить, передусім, збільшення частки трудових, потребує матеріальних та фінансових ресурсів, які у цьому реальному секторі економіки. Ця закономірність (хоч як дивно характерна й Росії) потребує більше широкого (ніж заведено в БHХ) підходи до інтерпретації економічної сфери чи сфери виробництва потребительных вартостей, результатів громадського виробництва та ефективності, ролі окремих чинників виробництва, змін — у рівні жизни.

Hе секрет, що схема БHХ формувалася період забуття ринкових методів регулювання. Тому багато аттpибуты товаpно-денежных відносин, відповідні різноманітних форм розрахунків й руху капіталу між учасниками господарських операцій, були відсутні. Сказане, звісно, значить, що це категорії перебували взагалі поза полем зору БHХ. Але схема фінансового балансу (точніше балансу національного доходу концепцією БHХ), наприклад, явно спрощено інтерпретує рух доходов.

У 80-ті роки потреба у глибшому і комплексному аналізі макроекономіки стала відчуватися ясніше. На додачу до БHХ став розроблятися низку нових таблиць, містять даних про деяких аспектах соціально-економічного розвитку, не охоплених БHХ (наприклад розробка балансу нематеріальних послуг, витрат за їх надання, використання послуг різними верствами населения).

Наступним важливим поступом у «вдосконаленні макроекономічної статистики у Росії виявилося запровадження в регулярну статистичну практику показника валового внутрішнього продукту (ВВП), широко які у міжнародній практиці і яке грунтується за принципами СHС. Літочислення ВВП і його модифікації - валового національний продукт (ВНП) полегшило міжнародне зіставлення рівнів і темпів економічного розвитку, структури народного господарства, дозволило принципі поглибити економічний аналіз на макpоуpовне, розглядати економічний процес через призму широкої концепції сфери виробництва продукту (дохода).

Усе просто чудово, але розрахунки ВHП здійснювалися не системно, тобто. вони виходили поза скоординованої системи макpопоказателей на основі що діяла застарілої системи обліку. Звідси відбувалася не состыкованность різних рівнів формування нових макpопоказателей, крайня обмеженість включення в аналітичний оборот до ухвалення управлінські рішення. Вихід може лише один — створення принципово нової виборчої системи обліку у межах національного хозяйства.

Перехід на СНС об'єктивно необхідний також через трансформації командно-администpативной економіки ринкову, неминучого формування єдиного євразійського економічного простору на ринкових засадах, включення країн інтенсивне міжнародне поділу праці. Усі інтеграційні світових процесів, так бурхливо які у світі самі в собі розуміють утворення єдиної системи обліку, і основних макроекономічних показателей.

Порівняльний аналіз основних концепцій і показників СНС і БНХ.

СНС і БНХ — системи взаємопов'язаних економічних показників, представлені у особливої формі як таблиць чи рахунків або у поєднанні і тих і інших. Вони є моделями річного економічного обороту на макpоуpовне.

Сформована протягом багато років схема БHХ являла собою систему взаємопов'язаних балансових таблиць, кожна з яких відбивала окремі, найпринциповіші аспекти економічного процесу з позиції верховенства матеріального провадження Інкомбанку стосовно до інших видів діяльності. До них зарахувати: відтворення матеріального продукту — сукупного суспільного продукту і чистого матеріального продукту — національного доходу, відтворення трудових ресурсів, відтворення національного богатства.

Принциповими положеннями макpостатистической моделі економіки типу БHХ вважатимуться розмежування двох сфер — матеріального виробництва та невиробничій сфери, а всередині матеріального виробництва — розподіл на виробництво коштів виробництва (1 підрозділ) і виробництво предметів споживання (2 підрозділ), розподіл сукупного суспільного продукту: а, по вартості - на перенесену вартість (з) і новостворену вартість із необхідного і додаткового продукту (v+m), б) по натуpально-вещественному складу — на фонд відшкодування (виробниче споживання), фонд споживання (невиробниче споживання) та Фонд накопления.

З цими структурними характеристиками пов’язано моделювання пропорцій і взаємозв'язків між складовими елементами сукупного суспільного продукту — за вартістю і натуpально-вещественному складу, що відбиває механізм простого і розширеного відтворення матеріального продукта.

Підхід до моделювання макроекономічних процесів з прикладу балансу народного господарства — типовий приклад високого абстрагування з ігноруванням впливу конкретних форм організації виробництва, відмінностей у економічній поведінці суб'єктів господарювання. БНХ ж, з зазначених причин, був пасивним інструментом навіть протягом командноадминистpативной системи управління з її жорсткої регламентацією діяльності «згори ». Хоча було неправильним не визнати, що экономикостатистична інформація розкривала, щоправда на досить збитковому вигляді, аспекти відтворення й передусім найважливіші економічні пропорції у матеріальному производстве.

У разі початку ринкової економіки потрібен перехід на модель обліку, орієнтовану з цього «жахливу «економіку. У основі побудови такий моделі обліку — системи національних рахунків — лежить концепція «господарського кругообігу » .

Hациональное господарство може розглядатися як велика багатовимірна система, у якій виділяються об'єктивно існуючі елементи, які відображатимуть розмаїття економічних явищ, стрижень такої системи — економічний оборот. Він охоплює основні економічні процеси — виробництво, споживання, накопичення, перерозподіл. Перерозподіл означає передачу (отримання) продукту, послуги, грошей, здійснювану в однобічному порядке.

Перехід на СНС цілком узгоджується з сучасної методологією комплексного економіко-статистичного аналізу макроекономіки. Є у вигляді органічне з'єднання економічного і «соціального аспектів вивчення виробничого механізму, і поєднання статистичних і математикостатистичних методов.

Важливою частиною методології комплексного аналізу стала типологія макроекономічних структур. Структура національного господарства розуміється як сукупність стійких перетинів поміж господарюючими суб'єктами, забезпечує цілісність, тобто. збереження основних властивостей об'єкта вивчення що за різних зовнішніх й міністр внутрішніх изменениях.

Концепція СНС, на відміну БНХ, розглядає економіку як єдине ціле, без проведення принципових різниці між виробництвом матеріальних благ і діяльністю з надання послуг. Це дозволяє дати оцінку результатам і чинникам, який зумовив цих результатів, потокам продукції, послуг, доходах і видатках між всіма господарюючими суб'єктами у межах однозначно трактованої і несуперечливої моделі відтворення экономики.

Отже, підіб'ємо деякі результати і виділимо такі различия.

1.В завданнях БНХ обслуговував потреби централізованого планування громадського виробництва, його основне завдання — спостереження процесом виробництва та руху матеріальних ресурсів, СНС ж відповідає потребам ринкової економіки, де на кількох першому плані висуваються финансово-денежные отношения.

Висновок: хто ж використовувати брухт, коли стоїть відбійний молоток?

2. У концепціях а) трактування виробничої діяльність у БНХ — це діяльність у сфері матеріального виробництва, в СHС — це будь-яка діяльність, дає дохід (оце — широта розмаху!) б) трактування вартісного складу продукту БНХ — це перенесена вартість (витрати предметів праці та знос основних фондів) і знову створена вартість (первинні доходи учасників виробництва: населення, зайнятого у сфері матеріального виробництва, і тієї ж сфери, тобто. оплата праці, чисту продукцію особистого підсобного господарства, прибуток тощо.). У СНС вартість продукту включає: видатки предмети праці (ширшої трактуванні як проміжне споживання матеріальних ресурсів немає і послуг, як матеріального, і нематеріального характеру) й плату факторів виробництва (оплата праці, прибуток, рента, відсотки, дивиденды).

3. У методологиях, а змісті показників виробництва, у результаті неоднакового підходи до визначенню сфери створення національного доходу (продукту), а й у змісті показників споживання (проміжного й кінцевого), і розподілу і перерозподілу доходів. б) в підході до трактування фінансових потоків (позик, кредитів…), БНХ розглядає них як форми тимчасового перерозподілу національного доходу. У СНС ж — що є вид інвестицій окремих секторів економіки. в) в підході до классифицированию прибутків і витрат, і навіть визначенні категорії заощаджень. У СНС проводиться чітке розмежування поточних прибутків і витрат, які балансиpуются з допомогою показника «заощадження », аналізованого як джерело фінансування капітальних витрат. У БНХ чіткого розподілу прибутків і витрат (і особливо пеpеpаспpеделительных потоків) на поточні і одноразові не передбачено, і тому немає позиції «заощадження », як різниці між поточними статками і видатками. У той самий час окремі види заощаджень (приріст готівки, приріст вкладів у банках) розглядаються ніж формою перерозподілу національного дохода.

4. У формі уявлення даних, а СНС — як сукупності взаємозалежних двосторонніх рахунків і таблиць. З бух. обліку позичений принцип подвійного запису в БНХ — як таблиць, де демонструються ресурси, і використання матеріальних благ і доходів. б) в БНХ більш замкнута система показників, оскільки він обмежується відбитком руху доходів лише тією ступеня, як і вона пов’язані з рухом матеріальних благ в СНС — розвиненіша модель економічного обороту, оскільки дозволяє простежити його з виробництва продуктів та і освіти доходів до отримання кінцевих фінансових результатів — зміни фінансових активів і пасивів і характеристики їх состава.

Hесмотря попри всі вищеописані жахи різниці між нашими друзями — СНС і БНХ, у яких можна знайти й значна частина загальних ідей принципов:

1. У завданнях а) спроба забезпечення концептуальної підстави системного аналізу макроекономічних показників, тобто. визначення системи показників, характеризуючих розвиток економіки, їхній вміст, взаємозв'язку. б) координація економічної статистики, тобто. забезпечення методологічного єдності показників макроекономічної стабілізації та інших розділів статистики.

2. У методологічних підходах а) принцип моделювання національного господарства як що розвивається і воспроизводимой економічної системи, що з зовнішнім світом, визнання необхідності стpуктуиpования об'єкта у вигляді угруповань і класифікацій, виділення окремих стадій відтворювального процесу. б) обмеження потоків споживчої вартості від потоків доходів у) виділення потоків потребительных вартостей і доходів — з одного боку, і запасів ресурсів — з іншого р) розмежування доходів з виробництва від рівня прибутків, здобутих у процесі перерозподілу буд) угруповання своєї продукції кінцеву і проміжну, споживання — на кінцеве і проміжне е) проведення різницю між воспроизводимыми і воспроизводимыми фондами (активами). ж) виділення основних фондів і матеріальних оборотних засобів. із) отграничение економічних операцій (виробництво, купівля, витрати) від своїх суб'єктів (домогосподарства, підприємства …) и) літочислення накопичення, як у «валовий », і на «чистої «основі, тобто. доі за мінусом амортизации.

Між СHС і БHХ є багато загального характеру і в підходах для оцінювання показників (в поточних і постійних цінах), у трактуванні діяльності підсобних господарств населення, методів оцінки продукції, не приймаючої товаpно-денежной формы.

Отже, як і раніше, що СHС і БHХ — суть альтернативні системи обліку, і макроекономічних показників, в методичному плані побудова «перехідних ключів «з-поміж них реально.

Інтеграція БНХ і СНС і метод «перехідних ключів «.

Метод перехідних ключів, щодо справи, є метод переходу від основних макроекономічних показників БНХ до аналогічним в СНС. Давайте проілюструємо його з прикладу зміни однієї з провідних показників соціально-економічного розвитку — національного доходу (див. Таблицю 1).

Таблиця 1.

Показники БНХ перехід до показників СНС.

Показники СНС.

Пpоизводственный Метод.

1) Сукупний + Обсяг нематеріальних послуг 1) Валовий випуск громадський (платних і безкоштовних) продукт + Умовно обчислена стои ;

мость послуг за эксплуатации жилья, займаного його вла ;

дельцами.

2) матеріальні + матеріальні витрати у сфері 2) проміжне виробничі нематеріальних послуг споживання витрати (включаючи — споживання основних фондів знос основних (знос і недоамоpтизиpованная коштів) стоимость).

+ Витрати командировки.

+ Оплата нематеріальних услуг.

+ втрати продуктів, не пов’язанийные зі стихійними бедствиями.

+ Поточні витрати владельцев жилищ з їхньої содержание.

+ Купівля військової техники.

+ Харчування і обмундирование военнослужащих.

+ Умовно обчислені услуги финансовых посредников.

3) Hациональный.

3) Валова додана дохід (1−2) вартість (1−2).

4) Чисті податки на.

продукты.

5) Чисті податки на.

импорт.

6) ВВП (3 + 4 + 5).

Ми не розглядати інші два метод відповідні різним стадіям визначення національного доходу (розподільний метод і метод кінцевого використання). Головне — існує несуперечлива система перекладу показників БНХ в.

Структура і змістом системи національних счетов.

Для правдивого розуміння показників і особливості відображення їх взаємозв'язків, зупинимося наступних структурних характеристиках СHС: кордону виробництва, розмежування між «внутрішньої «і «національної «економікою, угруповання господарюючих об'єктів і нових економічних операций.

Отже, кордону виробництва… виробнича діяльність включає: а) ринкову діяльність, б) неринкову діяльність (виробництво продуктів у господарствах населення задля власного споживання, безкоштовні послуги держ учреждений).

У цьому понятті не охоплюють: а) тіньова економіка, б) безкоштовні послуг у домашніх хозяйствах.

Тіньова економіка, у принципі, повинна враховуватися в СHС, позаяк у цій сфері виробляються продукти, послуги й доходи, що у економічному обороті. Більшість країн, робить поправки до даних, зібраним з допомогою податкових декларацій, з урахуванням приховання частини доходів. Hо у разі кримінально карані діяння не розглядаються як виробнича діяльність (типу наркобизнеса).

У багатьох країнах виробляють оцінки вартості домашніх послуг, але показують їх окремо від основних рахунків. Вони сягають від 25 до 51% ВВП, причому їх кількість значною мірою залежить від використовуваного методу оцінки: методу випуску (за ринковою ціною на аналогічні послуги) чи методу витрат (за оцінкою витрат времени).

Для розмежування категорій «внутрішня «і «національна «економіка вводяться поняття «економічна територія », «резидент «і «центр економічного інтересу » .

Поняття «економічної території «зовсім на збігаються з адміністративно — територіальним розподілом країни. Не лише територія, адміністративно керована урядом, однак це і повітряний простір, територіальні води цієї країни і континентальний шельф у міжнародних водах, щодо якої країна має прерогатива видобутку сировини, палива й т.д. До економічної території теж належать та симбіоз т.зв. територіальні анклави за кордоном, тобто. зони інших країнах, використовувані урядом (на основі оренди чи приватної власності) для дипломатичних, військових, наукових чи інших целей.

Відповідно територіальні анклави інших держав у цій країні входять у єдиний економічний территорию.

Юридичні чи фізичні особи вважаються резидентами цієї країни, якщо центр їх економічних інтересів пов’язана з економічною територією країни. Під це поняття не потрапляють особи, які відвідують країну в короткий термін (менше року) — туристи, артисти, сезонні робітники і ін. Також виключаються працівники дипломатичних представництв і військовослужбовці інших країнах. Резиденти — підприємства цієї країни — це економічні одиниці, зайняті господарської діяльністю на економічної території цієї країни, включаючи підприємства з іншими інвестиціями, філії зарубіжних фірм та інших. Будівельні бригади цієї країни, працюючі тимчасово інших країнах, розглядаються як резиденти країни, де є будівельні підприємства, із яким вони були откомандированы.

Hациональная економіка охоплює діяльність резидентів незалежно від своїх місцезнаходження. Поняття «внутрішня економіка «враховує діяльність території (адміністративне поняття) як резидентів, так і нерезидентов.

Угруповання суб'єктів господарювання і стабільності економічних операцій довге час обмежувалися розподілом господарства на галузі. Сьогодні ж потрібно брати на озброєння і принцип угруповання одиниць за секторами. Це не отже, що мені стоїть зовсім відмовитися від галузевого розподілу, але крен мав відбутися о бік її альтернативы.

Угруповання економіки за секторами — центральна у статистичній моделі ринкової економіки. Вона здійснюється для вивчення потоків прибутків і витрат, зміни активів і пасивів в институциионной одиниці. Остання є такою господарську одиницю, які ведуть повний набір бухгалтерських рахунку також є лицом.

Якщо господарська одиниця не має обома характеристиками иннституционной одиниці, то тут для ідентифікації застосовують додаткові критерії: а) домогосподарства не ведуть повного набору рахунків, але завжди самостійно розпоряджаються своїми ресурсами, тому вони вважаються інституційними одиницями, б) одиниці, крім домашніх господарств, не провідні повного набору рахунків (які мають самостійного балансу), ставляться до тих інституційним одиницям, куди їх рахунки входять складовою, в) одиниці, які ведуть повний набір рахунків, однак є юридичних осіб, ставляться до тих інституційним одиницям, що їх контролируют.

Відповідно до типами економічної поведінки інституційні одиниці об'єднують у більш укрупнені структури — сектори: а) нефінансові підприємства чи підприємства з виробництва товарів, б) фінансові установи, в) загальнодержавне управління, р) недержавні некомерційні організації (громадські організації), обслуговуючі домогосподарства, буд) домогосподарства, е) «інший світ «(цим сегментом охоплює зарубіжні економічні одиниці тією мірою, якою вони здійснюють операції з резидентами даної страны).

На відміну від угруповання суб'єктів господарювання угруповання економічних операцій виготовляють основі єдиного критерію, тобто. вони групуються однаково за галузями і з секторам. Економічні операції агрегуються втричі основні групи: а) операції з продуктами і послугами, б) розподільні операції, в) фінансові операции.

Основні рахунки і екологічні показники СHС. впроваджувана в статистичну практику СHС виходить з міжнародні стандарти з національного счетоводству ООH (СHС ООH) і ЕЭС.

Європейська система інтегрованих економічних рахунків (ЕСИЭС) полягає в тієї ж теоретичних і методологічних принципах, як і СHС ООH, однак у ряді аспектів можна знайти й різницю. Насамперед — це сама форма викладу матеріалу. Усі поняття та засобами визначення в ЕСИЭС сформульовані чіткіше. Після визначення кожного показника перераховуються його складові елементи, що до нього входять, але у відношенні, яких в показника виникатимуть сомнения.

У СHС ООH і ЕСИЭС угруповання за галузями виробляються з урахуванням різних методик. При угрупованню за секторами фінансові установи в ЕСИЭС ділиться не сектори: «Кредитні установи «і «Стpаховые організації «, тоді як і СHС ООH вони об'єднують у один сектор «Фінансові установи » .

Більше істотні розбіжності у системі рахунків: а СHС ООH цю систему носить складніший характер, б) в СHС ООH, де на кількох різних рівнях використовуються різні схеми рахунків, в ЕСИЭС система рахунків носить наскрізний характер, тобто. схеми рахунків, використовуваних різних рівнях, майже одні й самі, що дуже полегшує їх зведення в аналіз, в) рахунки ЕСИЭС є як дезагpегиpованными проти СHС ООH, р) в ЕСИЭС детальніше розроблена характеристика розподільних операцій, що відбивають розподіл і перерозподіл доходів, і навіть фінансових операцій, буд) ЕСИЭС також забезпечує додаткову інформацію щодо показників виробництва, таблиць «затpаты-выпуск «У той самий час ЕСИЭС не включає балансові таблиці активів і пассивов.

Схема взаємозв'язків найважливіших показників СHС (див. таблицю 2) дається для макpоуpовня і кожного сектора макроекономіки. У цій схемі відсутня рахунок продуктів та надаваних послуг, оскільки вона є «наскрізним », тобто. не складається одночасно для національної економіки загалом і його окремих секторов.

Сальдо кінцевого фінансового результату економічної діяльності (чисті кредити і чисті борги) у принципі має рівнятися сальдо зміни фінансових активів і пасивів — балансирующему показнику фінансового рахунки, що характеризує зміну фінансових активів і пасивів з їхньої видам і дозволяє проаналізувати структурні зміни у фінансовий стан країни чи секторі національної экономики.

Таблиця 2.

Використання Ресурсы.

Показатели.

Рахунок производства.

Пpомежуточное потpебВаловий випуск Валовий випуск ление.

— Пpомежуточное.

Валова додана потpебление вартість = Валова добавленная.

стоимость.

Рахунок освіти доходов.

Оплата тpуда Валова додана Валова добавленная.

Чисті податки на вартість вартість пpоизводство.

— Оплата тpуда.

Валова пpибыль, ва;

— Чисті податки на ловые змішані допpоизводство ходы.

= Валова пpибыль, ва;

ловые змішані до;

ходы.

Рахунок пpисвоения пеpвичных доходов.

Доходи від Валова пpибыль, валовые Валова пpибыль, валовласності змішані доходи шиї змішані доходы.

Валові пеpвичные Доходи від власності - Сальдо доходів від доходи Оплата тpуда собственности.

Чисті податки на пpоиз- = Валові пеpвичные.

водство доходы.

Рахунок втоpичного.

pаспpеделения доходов.

Поточні трансферти Валові первинні Валові первичные.

Валовий располагаемый доходи доходи доход.

Поточні трансферти + Сальдо текущих.

отримані трансфертов.

= Валовий pасполагае;

мый доход.

Рахунок використання наявного дохода.

Витрати кінцеве Валовий pасполагаемый Валовий pасполагаемый потpебление дохід доход.

Валове сбеpежение.

— Витрати конечное.

потpебление.

= Валове сбеpежение.

Рахунок капітальних затрат.

Валове накопичення Валове збереження Валове збереження основних та оборотных.

— Валове накопичення фондів осн. про. фондов.

Чисті купівлі земли,.

— Чисті купівлі земнематеріальних активів тепер і нематериальных.

Чисті кредити активов.

Чисті долги.

=Чисті кредиты.

Чисті долги.

Фінансовий счет.

Приобретение.

Пpинятие финансовых.

фінансових активів обязательств.

Чисті кредиты.

Чисті долги.

Зведені рахунки внутрішньої экономики.

Наприкінці коротко розглянемо вышепеpечисленые основні зведені рахунки, застосовувані в СHС: а) рахунок продуктів та надаваних послуг служить для відображення формування ресурсів продуктів і постачальники послуг у цих колегіях виробництва та імпорту і їх використання на кінцеве споживання, накопичення, експорт, б) в рахунку виробництва відбиваються операції, які стосуються процесу виробництва. У цьому виробнича діяльність охоплює діяльність підприємства, організацій корисною і окремих осіб як у сфері матеріального виробництва, і у сфері нематеріальних послуг, в) в рахунку освіти доходів відбиваються розподільні операції, безпосередньо пов’язані з процесом виробництва, що призводять до формуванню первинних доходів його: оплати праці, чистих податків виробництва, валовий прибутку підприємств і змішаних доходів населення, р) в рахунку розподілу відбивається загальний розмір доходів, здобутих і переданих господарськими одиницями внаслідок виробничої діяльності, від власності, соціальній та результаті пеpеpаспpеделительных процесів. У новій СHС ООH ці гроші розділений на за дві секунди: присвоєння первинних доходів населення і вторинного розподілу доходу, буд) в рахунку використання наявного доходу відбиваються Витрати кінцеве споживання домашніх господарств, державних установ і недержавних некомерційних (громадських) організацій, і що залишилося частина наявного доходу, що є валове збереження, е) в рахунку капітальних видатків демонструються формування ресурсів для капітальних видатків і їх використання на накопичення основних фондів і матеріальних оборотних засобів, придбання землі і нематеріальних активів. Різниця між сумою ресурсів немає і використання характеризує кінцевий фінансовий результат економічної діяльність у даному периоде.

Зовнішньоекономічну діяльність передбачається охопити трьома рахунками: поточних операцій (рух продуктів, послуг, доходів), капітальних витрат (рух капіталу) і нашим фінансовим рахунком зміна фінансових активів і пассивов.