Вишукувальні роботи по коригуванню планово-картографічних матеріалів. 
Внутрішньогосподарський землеустрій

Реферат Вишукувальні роботи по коригуванню планово-картографічних матеріалів. Внутрішньогосподарський землеустрій Вишукувальні роботи, які здійснюються з метою землевпорядкування, мають деякі особливості в організації виконання порівняно з проектними роботами. Якщо землевпорядний процес по міжгосподарському і внутрігосподарському землевпорядкуванню має чітку регламентацію по стадіях і елементах робіт, то вишукувальні роботи такого чіткого поділу не мають. При цьому організацію робіт характеризують не за сукупністю послідовних і взаємопов'язаних дій, а за умовами виконання, виділяючи польові і камеральні роботи. Тому, якщо виходити з поняття виробничого процесу, при виконанні вишукувальних робіт необхідно виділити такі стадії: підготовчі роботи, обстежувальні або зйомочні роботи, оформлення і видача документів.

Для прикладу нижче наведений порядок виконання вишукувальних робіт по коригуванню планово-картографічних матеріалів.

Завдання коригування планово-картографічних матеріалів зйомок минулих років полягає у приведенні їх матеріалів у відповідність з фактичним станом земельного фонду. Коригування планово-картографічних матеріалів здійснюють у тих випадках, коли обсяг польових робіт становить не більше 50% обсягу повної зйомки місцевості. В інших випадках виконують нову зйомку.

Планово-картографічні матеріали коригують інженери-землевпорядники проектної організації, які разом з керівником вишукувальної партії несуть сувору відповідальність за достовірність коригування земельних угідь і правильність складання земельно-кадастрових даних.

Підготовчі роботи, включають збір і вивчення таких матеріалів і документів: 1) план-оригінал землеволодіння господарства- 2) літовідбиток або світлокопію проектного плану внутрігосподарського землевпорядкування- 3) виписку з Державної земельно-кадастрової книги району про площу землеволодіння і склад земельних угідь на рік проведення робіт (форма № 1) — 4) довідку райдорвідділу про дороги, які проходять через землеволодіння господарства (форма № 2) — 5) технічні матеріали зйомок минулих років, матеріали проектів внутрігосподарського землевпорядкування, впорядкування присадибного землеволодіння тощо. Під час підготовчих робіт виконавець також визначає спосіб коригування і підбирає на складі необхідну кількість інструментів: бланків, абрисів, журналів та інших матеріалів.

Зйомочні роботи, які полягають у звірці плану-оригіналу землеволодіння господарства з фактичним станом угідь, виконують на «польовому» плані землеволодіння і в абрисі.

Особливу увагу при коригуванні звертають на правильність класифікації угідь і їх підвидів, встановлення меж присадибного землеволодіння, бригад, відділень, виробничих центрів, господарських дворів.

Межі нових контурів у натурі землевпорядник встановлює разом з представником господарства. Контури, які змінилися, наносять на план шляхом лінійних і кутових вимірів від існуючої опорної геодезичної сітки або від твердих, чітко виражених на місцевості і плані точок (перехрещення доріг, канав, лісосмуг тощо). Перехрещення контурів ліній, які вибираються як опорні точки, повинні створювати кути, близькі до 90°. Якщо існуючої опорної геодезичної сітки недостатньо для нанесення меж змінених контурів, то вирішують питання про прокладання нових зйомочних ходів.

Точність зйомочних робіт визначається технічними вказівками щодо виконання геодезичних робіт, прийнятих в даній проектній організації.

Якщо планово-картографічні матеріали коригують за матеріалами аерофотозйомки, то порядок виконання робіт визначають відповідні інструкції.

Після завершення зйомочних робіт землевпорядник на підставі «польового» плану, журналів вимірів і абрисів наносить усі зміни на існуючий план землеволодіння, складений на твердій основі. Якщо в складі угідь пройшли великі зміни, то складають і викреслюють новий план землеволодіння з урахуванням змін, що відбулися.

Зйомочні роботи по коригуванню планово-картографічннх матеріалів керівник робіт перевіряє в натурі і камерально. Перевірку робіт у натурі здійснюють шляхом прокладання контрольних зйомочних ходів в декількох місцях землеволодіння і визначення відповідних лінійних та кутових вимірів. Результати польового приймання робіт оформляють актом, до якого додають абрис з контрольними зйомочними ходами.

Після закінчення зйомочних робіт обчислюють площі контурів, які змінилися, складають експлікацію земель і оформляють матеріали коригування планово-картографічних матеріалів. Площі обчислюють у відомостях згідно зі спеціальними технічними вказівками по цьому виду робіт. За даними обчислення площ складають контурну відомість і експлікацію земель. Результати обчислення площ порівнюють з даними державного обліку земель, для чого складають порівняльну відомість площ угідь. Площу земель до і після коригування погоджують з господарством і головним інженером-землевпорядником райвиконкому. При виникненні розбіжностей відносно класифікації угідь і розмірів площ збирають комісію спеціалістів райвиконкому з участю представників проектної організації по землевпорядкуванню, про що складається відповідний акт.

За результатами обчислення площ роблять нове креслення контурів, яке разом з усіма матеріалами по коригуванню планово-картографічного матеріалу перевіряють і подають на освідчення, про що складають акт і відомість контролю обчислення площ.

Закінчену землевпорядну справу по коригуванню планово-картографічного матеріалу зйомок минулих років відповідним чином оформляють у трьох примірниках. Перший і другий примірники призначені для господарства та райвиконкому. Вони включають такі матеріали: 1) світлокопію креслення контурів землеволодіння- 2) копію контурної відомості- 3) експлікацію земель господарства по бригадах, відділках, населених пунктах і в цілому по господарству- 4) порівняльну відомість угідь і площ. Третій примірник землевпорядної справи передають у технічний архів проектної організації по землевпорядкуванню. Цей примірник включає всі матеріали і документи, які виготовляються в процесі виконання робіт. Крім названих матеріалів в технічний архів передають: 1) виписку з Державної земельно-кадастрової книги району про площу землеволодіння і склад земельних угідь- 2) довідку райдорвідділу про дороги, які проходять через землеволодіння господарства- 3) літовідбиток або світлокопію наявного плану землеволодіння- 4) журнали обчислень і абриси- 5) схеми ув’язки зйомочних ходів- 6) відомості обчислення координат зйомочних точок- 7) відомості обчислення площ контурів угідь- 8) матеріали перевірки і контролю. Відкориговані планово-картографічні матеріали використовують для ведення державного земельного кадастру, складання проектів землевпорядкування, проведення агрогосподарських і спеціальних обстежень.

Внутрішньогосподарський землеустрій

Внутрішньогосподарський землеустрій (землевпорядкування) проводиться з метою територіальної організації землі і виробництва в основному сільськогосподарських підприємств, селянських та фермерських господарств у межах їх землекористування, яка забезпечує:

• o.ефективність сільськогосподарського виробництва;

• o.раціональне використання земель;

• o.створення сприятливого екологічного середовища і поліпшення природних ландшафтів.

Внутрішньогосподарський землеустрій, згідно зі статтею 184 Земельного кодексу України, включає види робіт з:

а) зі складання проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозмін, упорядкування угідь, а також розроблення заходів щодо охорони земель;

б) з розроблення іншої землевпорядної документації, пов’язаної з використанням та охороною земель.

Разом з тим, цей перелік робіт із внутрішньогосподарського землеустрою є не зовсім повним і вичерпним. Його необхідно доповнити і розкрити, зокрема, такими видами робіт, як:

1) складання проектів внутрішньогосподарського землеустрою (організації території, формування меж земельних угідь з особливим режимом використання, встановлення земельних сервітутів, запровадження прогресивних форм організації управління землекористуванням і виробництвом тощо) сільськогосподарських підприємств, фермерських і особистих селянських господарств;

2) складання проектів організації та упорядкування території садівничих товариств, земельних ділянок для городництва, сінокосіння і випасання худоби громадян;

3) складання проектів внутрішньої організації використання та охорони земель (встановлення обмежень та земельних сервітутів тощо) несільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

4) складання проектів внутрішньої організації використання і охорони земель установ та організацій природно-заповідного, рекреаційного, оздоровчого фондів.

Проект внутрішньогосподарського землевпорядкування сільськогосподарських землекористувань повинен забезпечувати створення умов:

1) для збалансованого використання ресурсного потенціалу земельних угідь, трудових і матеріальних ресурсів відповідно до визначеної, виходячи з придатності земель, спеціалізації та оптимальних обсягів виробництва;

2) для стабільної організації території господарства і сільськогосподарського виробництва;

3) для комплексного розміщення і використання об'єктів виробничої та інженерної інфраструктури і меліоративних систем;

4) для збереження цінних сільськогосподарських угідь, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, поліпшення природних ландшафтів і створення сприятливого екологічного середовища;

5) для максимального використання виробничого і природного потенціалу та впровадження адаптивних систем землеробства;

6) для оптимального взаємозв'язку між поселеннями, виробничими центрами, розміщенням і організацією виробництва.

Досвід проведення робіт із внутрішньогосподарського землеустрою в період формування нових земельних відносин і розвитку ринкових відносин показав, що його завдання значно ускладнилися.

У зв’язку з необхідністю посилення ролі держави в частині контролю за дотриманням природоохоронних вимог, режиму й умов використання земель, екологізації систем ведення сільськогосподарського виробництва, повинна бути забезпечена розробка цих питань на відповідному рівні в проектах внутрішньогосподарського землеустрою.

При зниженні рівня державного регулювання землекористування техніко-економічне обґрунтування виробничої програми розробляється не з розрахунку «контрольних показників», обумовлених державою, а на основі потенційної продуктивності земель сільськогосподарського підприємства або селянського, фермерського господарства, забезпеченості його трудовими і матеріальними ресурсами, бажано на основі розробленого (до або в процесі землевпорядкування) бізнес-плану.

Бізнес-план є документом, який визначає всі основні аспекти майбутнього функціонування сільськогосподарського підприємства або селянського та фермерського господарства і повинний дати відповідь на запитання: чи варто вкладати кошти у виробництво і чи принесе воно дохід, чи будуть окупатися витрати сил і засобів. Основним розділом бізнес-плану є комплексне обґрунтування (економічне, екологічне, техніко-економічне, агроекономічне, соціальне) організації виробництва і території сільськогосподарського підприємства.

Можлива розробка техніко-економічного обґрунтування, і, виходячи з контрольних показників, доведених не «зверху», а самим суб'єктом, що господарює. На підставі контрольних показників можуть також складатися проекти внутрішньогосподарського землеустрою спеціалізованих сільськогосподарських підприємств (державних, комунальних і ін.).

Важливою особливістю розробки проекту внутрішньогосподарського землеустрою є фактор використання сільськогосподарським підприємством продуктивних угідь, що мають різний правовий статус, який обумовлює необхідність диференціації підходів при їхній організації.

В системі землевпорядної служби важливе значення має її районна ланка як первинний землевпорядний орган по забезпеченню раціонального і ефективного використання земельних ресурсів. Землевпорядні дії по вивченню, обліку і оцінці земель, розробці прогнозів, схем, проектів, робочих проектів організації території переважно здійснюють спеціалісти проектно-вишукувальних організацій по землевпорядкуванню.

Управління єдиним державним земельним фондом республіки, в тому числі на рівні адміністративного району, потребує, з одного боку, участі в землевпорядних діях представників землевпорядних органів у виконанні різних стадій землевпорядного процесу, а з другого — здійснення функцій по державному контролю за використанням і охороною земель. Районна землевпорядна служба як первинна ланка, що не має у своєму підпорядкуванні проектно-вишукувальних підрозділів по землевпорядкуванню, виконує одночасно всі функції землевпорядного органу і частину функцій проектно-вишукувальних організацій.

Крім того, специфіка роботи районних агропромислових формувань, переважно до складу яких входить районна землевпорядна служба, потребує від її працівників відповідної участі в організації виробництва на сільськогосподарських підприємствах, яка не прямо, а посередньо пов’язана з організацією раціонального і ефективного використання земель району.

Структура районної землевпорядної служби протягом багатьох років складалася переважно з одного спеціаліста — головного (старшого) інженера-землевпорядника, який працював у різних агропромислових формуваннях райвиконкому (управлінні сільського господарства, агропромисловому об'єднанні тощо). В даний час районна землевпорядна служба на Україні є структурним підрозділом управління землекористування і землевпорядкування облвиконкому, у складі якого, як правило, працюють два спеціалісти.

На території деяких колишніх союзних республік в складі районної землевпорядної служби у свій час функціонували такі підрозділи, як міжколгоспні землевпорядники, районні госпрозрахункові групи землевпорядників тощо. Такі групи спеціалістів, наприклад, в Росії займаються питаннями підготовки і оформлення справ по відведенню земель для державних і громадських потреб, а також земельно-кадастровими роботами. Однак в інших республіках усі функції по землевпорядкуванню, землекористуванню, земельному кадастру, державному контролю за використанням і охороною земель в районі здійснює головний (старший) інженер-землевпорядник райвиконкому, який одночасно за посадою є державним інспектором по використанню і охороні земель в районі.

Районна землевпорядна служба є головною ланкою в загальній системі землевпорядної служби. Це пов’язано з тим, що всі вищестоящі землевпорядні органи практично не займаються виконанням землевпорядних робіт в натурі, а отримують необхідні дані для управління земельним фондом шляхом узагальнення, систематизації та аналізу даних, отриманих від районної землевпорядної служби. Звідси такого важливого значення набувають питання організації і планування землевпорядних робіт на рівні адміністративного району, які можна звести до таких дій:

— планування землевпорядних робіт;

— організації виконання проектно-вишукувальних робіт;

— контролю і приймання виконаних робіт;

— ведення основного і поточного земельного кадастру;

— надання допомоги господарствам у здійсненні проектів;

— державного контролю за використанням і охороною земель;

— участі в роботі постійних і спеціальних комісій райвиконкому;

— роботи з листами, заявками і скаргами підприємств, організацій, установ і громадян.

Крім того, головний (старший) інженер-землевпорядник як член трудового колективу агропромислового формування райвиконкому бере участь у виконанні завдань спеціального характеру, пов’язаних з організацією і управлінням сільського господарства в районі.

Усе сказане вище потребує здійснення відповідних заходів щодо організації і планування робіт районної землевпорядної служби.