Соціально-економічне становище Житомирської області та Рівненської області

Порівняння динаміки виробництва промислової продукції в Україні та Поліському районі за 1990—2011 pp. в цілому показує, що в основному тенденції спаду промислового виробництва в Поліському економічному районі відповідають загальноукраїнським. Однак негативною характеристикою для регіону було більш значне, ніж в країні в цілому, скорочення к піку кризового періоду 1990;х pp. обсягів промислового виробництва в найбільш промислово розвинутих Чернігівській, а особливо Житомирській областях. Тенденції відставання від загальноукраїнських показників функціонування промисловості простежувалися в районі і у період стабілізації промислового виробництва (1998—2011 рр.). Спільними галузями промислової спеціалізації Полісся для всіх областей є легка та харчова промисловість, машинобудування та металообробка, а також лісова, деревообробна та целюлозно-паперова галузі; будівельна індустрія (за винятком Чернігівської"). Крім перелічених, галузями спеціалізації є: в Рівненській області — електроенергетика, хімічна та нафтохімічна промисловість, у Волинській та Чернігівській — паливна галузі, які й визначають місце Полісся в міжрегіональному поділі праці в Україні.

Основні промислові підприємства району використовують місцеві сировинні ресурси, хоча окремі виробництва (у легкій, хімічній та нафтохімічній промисловості, в енергетиці тощо) використовують сировину й напівфабрикати, що надходять з-за меж району.

Агропромисловий комплекс. Провідну роль в економіці району традиційно відіграє сільське господарство та інші галузі агропромислового комплексу: харчова та легка промисловість, виробництво засобів виробництва для АПК.

У структурі АПК Полісся домінують сільське господарство та харчова промисловість. У західних областях регіону частка сільського господарства в структурі продукції є вищою, ніж у Східному Поліссі, де більш вагомою є частка переробних галузей та виробництва засобів виробництва для АПК. Враховуючи специфіку природно-кліматичних умов району, сільське господарство Полісся спеціалізується на скотарстві молочно-м'ясного напряму, свинарстві, вирощуванні цукрових буряків, картоплі, льону, зерна, окремих зернобобових, плодів, овочів, ягід, культурних грибів та консервів з них. Розвинуте птахівництво. Навколо промислових центрів району сільське господарство розвивається за приміським типом. У структурі посівних площ сільськогосподарських культур Полісся, як і в Україні, домінують зернові культури (у 2011 р. — 45,3% посівної площі в районі й 50,2% в Україні). У районі виробляється 10,4% від загальноукраїнського виробництва зерна, 12,5% фабричних цукрових буряків, 23,2% картоплі, 3,1% овочів, 13,9% м’яса, 17,0% молока, 10,9% яєць.

У Поліссі розвинені порівняно потужні переробні галузі агропромислового комплексу. Профілюючими галузями АПК району є м’ясо-молочна, борошномельна, консервна, цукрова, маслосироробна, спиртова, кондитерська, тютюнова та ін. Помітне, в тому числі експортне, значення мають крохмальна, комбікормова, виноробна, плодоовочева галузі, виробництво горілчаних, слабоалкогольних (у тому числі пива) та безалкогольних напоїв, мінеральних вод. Випуск продовольчих товарів в районі у 2011 р. становив: борошна — 10,9% від усього обсягу вказаної продукції, яка виробляється по Україні, цукру-піску — 14,5%, продукції з незбираного молока — 5,6, тваринного масла — 22,4, жирних сирів — 12 та плодоовочевих, рибних, м’ясних та молочних консервів — 11,1% .

Економічна криза останнього десятиріччя, разом з наслідками аварії на ЧАЕС призвела до значного зниження як розмірів сільськогосподарського виробництва, так і обсягів вироблення продукції харчової промисловості. За 1990—2011 pp. темпи зміни обсягів виробництва в економічному районі і в країні демонстрували схожі тенденції, однак треба зважати на те, що зменшення обсягів товарної продукції АПК болючіше вдарило по економіці району, ніж по народному господарству країни в цілому, враховуючи саме аграрно-промислову спеціалізацію Полісся.

Транспорт. Розташування району з погляду розміщення транспортних комунікацій вигідно вирізняє Полісся серед інших регіонів країни. Через його територію проходять важливі залізничні та автотранспортні шляхи, в тому числі транспортні коридори міжнародного значення напрямів Росія — Україна — Польща та Україна — Білорусь. Важливішими вузловими транспортними центрами є Чернігів, Житомир, Рівне, Коростень, Луцьк та ін. Електрифікованими є залізниці напрямів Київ—Коростень та Київ—Ніжин—Конотоп. Головним водним шляхом району є річка Десна. Судноплавні ділянки мають річки Стир та Горинь, Київське водосховище. Експлуатаційна довжина залізничних колій загального користування району сягає 3191 км, довжина автомобільних шляхів загального користування з твердим покриттям — 25,8 тис. км, причому як густота залізничних колій, так і густота автомобільних шляхів у Поліссі є меншою за середньоукраїнський показник, що об'єктивно пояснюється меншою господарською освоєністю економічного району.

За обсягами вантажообороту автотранспортних підприємств (424 млн. тонно-кілометрів) Полісся охоплює 7,3% вантажообігу відповідними транспортними засобами в Україні, що явно є недостатнім, особливо для Східного Полісся, враховуючи виключно сприятливе з погляду розміщення транспортних артерій та вузлів розташування території району.

Роль транспортних вузлів економічного району в його господарстві та в Україні в цілому має зростати за рахунок розширення економічних зв’язків з країнами далекого та ближнього зарубіжжя. У перспективі прикордонні області району, зокрема Волинь і Чернігівщина, мають стати центрами міжрегіонального та міжнародного співробітництва у прикордонних регіонах Україна — Білорусь — Польща та Україна — Росія — Білорусь відповідно.

Інвестиції в основний капітал. За період 1998—2011 рр. загалом по району інвестиції в основний капітал на душу населення були, як правило, меншими за середні в Україні. Територіальна структура інвестицій по регіону також відзначається незбалансованістю. Зменшення в останні роки територіальних розбіжностей в обсягах річних інвестицій на душу населення в районі відбувались у результаті посилення негативних тенденцій: зменшення інвестиційної забезпеченості найбільших областей Полісся—Житомирської та Чернігівської. Необхідно додати, що певний рівень капітальних вкладень на Поліссі підтримувався завдяки додатковому фінансуванню з бюджетного фонду ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. У 2011р. інвестиції в основний капітал чи не найпроблемнішого з восьми економічних районів країни ледь перевищували двадцяту частку від загальноукраїнських. При цьому загалом у регіоні на одного жителя припадало лише 55,9% середиьоукраїнських інвестицій на одну особу. Інвестиційна діяльність у регіоні має активізовуватися за рахунок додаткового залучення іноземного капіталу, особливо у сферу мінімізації наслідків аварії на ЧАЕС, у розвиток галузей спеціалізації району та в інфраструктуру.

Зовнішньоекономічна діяльність. Зважаючи на сприятливе географічне положення та виходячи із господарської спеціалізації, Поліський економічний район має досить розвинуті економічні зв’язки з багатьма країнами. У районі зосереджено значний експортний потенціал і помітну кількість імпортно орієнтованих підприємств. На 2012 р. вартість експорту з району сягає 3,4% всієї вартості експорту України. Загальна вартість імпортних операцій у Поліському районі становить 5,1% всієї їх вартості по Україні. Сальдо експортно-імпортних операцій по району є від'ємним (- 219,6 млн. дол. США), однак у внутрішньорайонній структурі експорту-імпорту у Житомирської області спостерігається позитивне сальдо (45 млн. дол. США), причому ця тенденція зберігається протягом другої половини 90-х pp.), показники вивозу перевищують показники ввозу товарів та послуг. Проте в цілому зовнішньоекономічну діяльність району можна вважати недостатньо розвинутою, зважаючи на значні резерви експортного потенціалу району, у тому числі в харчовій та легкій галузях АПК, у сфері транспортного та складського обслуговування, у промисловості будівельних матеріалів, у паливно-енергетичному та лісовому комплексі тощо.

Найзначнішими обсягами експорту продукції характеризується Чернігівська область. Найбільша кількість підприємств, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, спостерігається в Житомирській області. Зважаючи на особливості економіко-геог-рафічного положення району, основними партнерами із зовнішньоекономічної діяльності у перспективі мають стати країни-сусіди — Польща, Білорусь та Росія. У разі співробітництва з останніми вельми доцільним є створення регіону міжнародного співробітництва, який охоплював би Брянщину, Чернігівщину та Гомельщину з метою налагодження тісних торговельних, виробничо-економічних та культурних відносин між братніми народами українського, білоруського та російського Полісся. З Польщею вже діє угода про створення зони прикордонного співробітництва — єврорегіону «Буг».

Розвиток і розміщення соціальної сфери. Рівень соціального розвитку Поліського економічного району помітно відстає від середньоукраїнського. Доходи населення району, в тому числі заробітна плата працівників усіх сфер економіки, залишаються нижчими, ніж у країні в цілому. Рівень грошових доходів населення регіону становить всього 66,0% від середнього для країни. Волинська та Рівненська області характеризуються порівняно меншою за інші території району забезпеченістю житлом.

Галузь побутового обслуговування в районі за обсягами послуг на душу населення дещо перевищує загальноукраїнські показники, однак постійно скорочується кількість закладів побутового обслуговування, обсяги побутових послуг на душу населення в районі залишаються на низькому рівні. Платні послуги на душу населення в економічному районі надано всього на рівні 69,2% від загальноукраїнського показника.

В усіх областях району обсяги роздрібного товарообігу на душу населення є меншими, ніж у цілому в Україні. За останнє десятиріччя спостерігається скорочення мережі підприємств роздрібної торгівлі та ресторанного господарства. У Поліссі ця тенденція найбільш характерна для Рівненської та Чернігівської областей.

При зменшенні кількості дошкільних виховних закладів як в Поліссі, так і в Україні, відсоток дітей, охоплених вихованням у них, є меншим за середньоукраїнський показник. Проте сфера освіти в районі характеризується окремими позитивними показниками. Так, спостерігається зростання кількості вищих навчальних закладів і кількості в них студентів. На 2011 р. у Поліссі функціонують 66 вищих закладів освіти I—II рівнів акредитації та 17 вищих навчальних закладів III—IV рівнів, в яких загалом навчаються 137,1 тис. студентів, у тому числі відповідно у Волинській області — 15 та 3, Житомирській — 20 та 5, Рівненській — 11 та 5, у Чернігівській — 20 та 4 навчальні заклади.

Показник місткості амбулаторно-поліклінічних закладів порівняно з середньоукраїнським є зниженим у Волинській, Рівненській та Чернігівській областях. Забезпеченість лікарями населення району, незважаючи на певне зростання порівняно з 1990 р., досі залишається не на належному рівні (82,5% від забезпеченості по Україні), враховуючи значну кількість населення Полісся, яке проживає в умовах підвищеного ризику для здоров’я на радіоактивно забруднених територіях. Таке становище в соціальній сфері економічного району можна вважати незадовільним, враховуючи його статус постраждалого від аварії на Чорнобильській атомній електростанції.

Екологічна ситуація району. Основними негативними екологічними наслідками господарської діяльності у Поліському районі є порушення природного водного балансу внаслідок застосування застарілих, малоефективних засобів меліорації та технологій обробки грунту, що призвело до зниження якості фунтів, посилення їх загальної деградації, ерозії та невідновлюваних втрат угідь. Забруднення вод і ґрунтів хімічними та біогенними речовинами через екологічно неорієнтоване сільськогосподарське виробництво призвело в кінцевому випадку до зниження кількості та споживчих якостей продукції АПК. Певну екологічну небезпеку створюють і розташовані на території району промислові підприємства, зокрема, хімічного, гірничо-добувного комплексів, електроенергетики. Через високий ступінь зносу основних фондів виробництв та вказані вище причини високою є ймовірність виникнення у районі надзвичайних екологічних ситуацій (тільки у 2010 р. їх сталося 29, з них 22 — у Волинській області). Всього за рік заподіяно збитків на 1181,1 тис. грн.

Інший комплекс чинників пов’язаний зі специфічними еколого-економічними проблемами розміщення та розвитку населення і виробництв на територіях, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на ЧАЕС. У межах зони інтенсивного забруднення на момент аварії приблизно 40% від загальної площі складала рілля, 35 — ліси, 10 — луки і 15% — інші території (з них сільські та міські забудови — 5%, промислові споруди та шляхи — 5, території, що не використовувались в господарському обігу, в тому числі заболочені місцевості та акваторії, — 5%). Найбільший вплив Чорнобильська катастрофа справила на стан продуктивних сил, пов’язаних з використанням еколого-економічних систем — земельних та лісових угідь, водних та рекреаційних ресурсів Полісся. Крім того, під радіоактивне забруднення підпали населені пункти з розвинутим промислово-виробничим потенціалом різноманітної спеціалізації та підприємства агропромислового комплексу регіону. Загалом на 4 області Полісся припадає 0,8 всієї площі радіоактивного забруднення. Найбільш негативну роль відіграє забруднення цезієм. Стронцій та плутоній знаходяться головним чином у 30-кілометровій зоні відчуження ЧАЕС (0,04 тис. км² на Житомирщині). Зараз площа обов’язкового (примусового) відселення в районі перевищує 1,2 тис. км². За чисельністю постраждалого населення Житомирська область займає перше місце в районі. Під значне забруднення радіонуклідами потрапили міста Коростень та Овруч.

За умов подальшого застосування застарілих методів природокористування, неадекватних сучасності концепцій розвитку продуктивних сил розвиток району є проблематичним. Оскільки необхідною умовою розширеного відтворення суспільного виробництва Полісся є вирішення екологічних проблем, подальший розвиток і розміщення продуктивних сил району повинні проводитись на основі базування соціально-економічного розвитку на новій, екологічно та соціально орієнтованій, ресурсозберігаючій концепції. Вона повинна враховувати регіональну специфіку природокористування і відповідні їй структурно-технологічні трансформації виробництва на основі освоєння вітчизняних і світових досягнень НТП у напрямах, визначених Національною концепцією сталого розвитку України.