Технології вирощування цибулі на насіння

В Україні в більшості кліматичних зон насінництво цибулі ведуть пересадочним способом. Дана технологія досить детально описана в роботах В. А. Ткаченка (1967, 1973) Г. Л. Бондаренка (1977), В. П. Маркова, М. И. Рубцова (1978),. Д.Д. Брежнєва (1982), О. Ю. Барабаша (1994), А. С. Болотських (2001) та інших. Суть даної технології полягає у наступному.

Вирощування цибулі-матки. Маточну цибулю, як і харчову, можна вирощувати з насіння, з розсади або з сіянки. Для насінних цілей беруть сіянку лише стандартних розмірів (0,7—2,2 сантиметра в діаметрі).

Перед збиранням цибулі у фазі полягання пера провадять апробацію за встановленою методикою. Особливу увагу при цьому звертають на урожай, розмір, форму, колір, і гніздість і зачатковість цибулин. Зібрану цибулю-матку просушують протягом одного-двох тижнів, після чого очищають її від сухого пера і провадять добір здорових, добре достиглих, типових для сорту цибулин. Хвору, недостиглу і погано вкриту зовнішніми сухими лусками цибулю вибраковують і реалізують на продовольчі цілі. Цибулини з надто товстою шийкою теж вибраковують, бо вони погано зберігаються і дають пізньостиглі насінники.

Відібрану маточну цибулю обережно перевозять у цибулесховище. Перед закладанням на зберігання її обов’язково треба прогріти при температурі 40—42° протягом 10 годин при активній вентиляції повітря. Це робиться для того, щоб запобігти уражуванню маточної цибулі і насінників шийковою гниллю та іншими грибковими хворобами. Сорти солодкої та напівгострої цибулі (Ялтинська, Каба, Іспанська та ін.) слід зберігати в нещільних ящиках і на стелажах цибулесховищ шаром в одну-дві цибулини або у вінках. Більш стійкі при зберіганні сорти гострої цибулі вкладають на стелажах шарами товщиною 35— 50 сантиметрів. Умови зберігання маточної цибулі повинні забезпечити проходження стадії яровизації і найінтенсивніше стрілкування після висадження її в ґрунт. У зв’язку з цим температура в цибулесховищі повинна підтримуватись на рівні 5—8°, а відносна вологість повітря — 60—70%. Весною провадять ще один передсадивний добір матки за ознаками сорту і стійкістю проти уражування хворобами. Звичайно восени закладають для зберігання цибулі-матки на 20—30% більше, ніж потрібно її для висаджування весною.

Вирощування насіння. Цибулю-матку висаджують обов’язково по зяблевій оранці на удобрених з осені ділянках. Важливе значення для одержання високого врожаю насіння цибулі має площа живлення насінників. Маточну цибулю можна висаджувати рядковим і стрічковим и широкосмуговим способами. При звичайному рядковому садінні цибулі ширина міжрядь може бути 70, 60 і 45 сантиметрів залежно від прийнятих у господарстві міжрядь для інших культур. У рядку цибулини розміщують на відстані 15—18, 10—12 або 7—8 сантиметрів (О.Ю. Барабаш, 1994).

Залежно від площі живлення на гектар висаджують неоднакову кількість цибулин. Більше 200 тис. маточних цибулин висаджувати на 1 гектарі площі недоцільно. У насінницьких господарствах Білозерського району Херсонської області (А.О. Лимар, 2002) з року в рік висаджують цибулю-матку загущеним рядковим способом з міжряддями 60 сантиметрів і відстанню між цибулинами в рядку 10—12 сантиметрів і одержують у середньому по 5—6 центнерів на гектарі насіння, а в окремі роки по 8—10. Значне загущення рослин у рядках підвищує стійкість насінних рослин проти вітрів.

При рядковому розміщенні цибулі є можливість механізувати процес садіння за допомогою картоплесаджалок.

Маточну цибулю висаджують, як правило, весною в найраніші строки, разом із сівбою ранніх зернових. У АР Крим та південних областях України, де взимку температура звичайно не знижується більш як до —15°, практикують садіння маточної цибулі солодких і напівгострих сортів під зиму. Для цього матку висаджують звичайно в кінці жовтня, щоб до настання морозів вона встигла добре вкоренитись, але не дала сходів. Цей захід дуже зручний для солодких і напівгострих сортів, які у сховищах зберігаються незадовільно. Підзимнє садіння солодкої цибулі сорту Ялтинська дозволяє підтримувати і поліпшувати смакові якості цього сорту салатного призначення, бо при весняному садінні кращі за смаковими якостями цибулини проростають протягом зими і вибраковуються.

Недоліком підзимнього садіння сортів гострої цибулі є те, що воно не дає можливості провадити добір цибулі з довгим періодом зберігання і тим самим не дозволяє провадити поліпшення сорту в цьому напрямі.

Цибулю висаджують під лопату-по розмаркірованому полю, під плуг або картоплесаджалками та розсадосадильними машинами. Глибина садіння восени повинна становити 8—10 сантиметрів, а весною 5—7 сантиметрів.

Встановлено, що розмір маточних цибулин має значний вплив на врожай насіння. Чим вища середня вага маточної цибулини, тим вищий урожай і абсолютна вага насіння. Так, на колишній Артемівській дослідній станції (Донецька область) при висаджуванні маточних цибулин вагою в середньому по 150 грамів одержали приріст урожаю насіння 4 центнери на гектарі порівняно до врожаю, вирощеного з 50-грамових цибулин (11,4 центнера на гектарі). Маса насіння від крупних цибулин була також дещо вищою, ніж від дрібних маточників (Ф.А. Ткаченко, 1967).

Локальне внесення добрив під час садіння створює найкращі умови для доброго укорінення і живлення насінників у першу половину вегетаційного періоду. Для підвищення врожайних якостей насіння шляхом внутрішньосортового схрещування бажано висаджувати через ряд маточні цибулини (одного сорту), вирощені з насіння і з сіянки. Сімферопольська овочево-картопляна дослідна станція встановила високу ефективність внутрішньосортового перезапилення насінників сорту Чоботарська (Ф.А. Ткаченко, 1973).

Протягом вегетаційного періоду обов’язково роблять на насінницькій плантації 2— З розпушування ґрунту, 2—3 ручних прополювання в рядках чи в гніздах і 1—2 підживлення курячим послідом (1 центнер на гектар) або мінеральними добривами з розрахунку 0,5 центнера аміачної селітри, 0,7—0,8 — суперфосфату і 0,3 центнера калійної солі на 1 гектар. У середині червня треба підв'язати квітконоси до жердин, кілків або шпалер з дроту чи шпагату.

Перед цвітінням обов’язково слід провести сортопрочистку посіву, видаливши при цьому всі хворі, пошкоджені, відсталі в рості та вироджені рослини, що мають кучеряве і пожовкле листя.

Насіння цибулі достигає в липні—серпні, неодночасно. Тому збирання насінних головок провадять вибірково, в декілька прийомів. При перестоюванні насінників найкраще насіння осипається і втрачається. Щоб запобігти осипанню насіння, в багатьох господарствах застосовують одноразове збирання врожаю, скошуючи насінники косарками. Насінні головки (кулясті зонтики) збирають разом з квітконосними стеблами, в той час коли на окремих рослинах починають відкриватись перші коробочки. Зв’язані в снопики насінники ставлять для підсушування або вивозять їх з поля на тік. Після підсушування протягом 10—15 днів у полі або на току насінники обмолочують звичайними молотарками або комбайнами.

Вимолочене насіння очищають і підсушують до 10—12% вологості. Підсушене насіння остаточно очищають на віялках-сортувалках. Краще і довше зберігає свої якості насіння цибулі тоді, коли його вологість у насінних складах підтримується на рівні 7—8%. Урожай насіння цибулі звичайно дорівнює 3,5—4 центнери на гектарі, але передові насінницькі бригади одержують його значно більше.

Так, у радгоспі «Латовка» Широківського району Дніпропетровської області бригадир І.К. Ткаченко в посушливому році виростив по 9,3 центнера на гектарі насіння цибулі сорту Каба дніпропетровська на площі 5 гектарів.

Безпересадковий спосіб вирощування. Сприятливі ґрунтово-кліматичні умови південних областей України дозволяють вирощувати насіння ріпчастої цибулі безпересадочним способом. В науковій літературі цей спосіб вирощування описано недостатньо (В.А. Луділов, 1987; С.І. Сичьов, Г. П. Мізунов, 1991).

Після перезимівлі маткові рослини цибулі при безпересадочному способі бувають краще розвиті, чим при звичайному способі, краще використовуються ранньовесняні опади. Довжина кореневої системи, маса коренів, висота рослин, число листів при безпересадочному способі більше, ніж при звичайному способі, збільшується густота стояння рослин. Усе це обумовлює підвищення врожаю. У результаті врожай досягає 8 ц/га і вище, значно зменшуються витрати праці, собівартість знижується в 2—3 рази. Сполучення цього способу з високими закупівельними цінами на насіння сприяє створенню економічної зацікавленості господарств у розвитку насінництва цибулі (С.І. Сичьов, Г. П. Мізунов, 1991).

За даними Г.І. Капланова (1985), врожай насіння з однієї рослини при безпересадочному способі нижче, ніж при звичайному (відповідно 19,4 і 21,9 г). Однак, незважаючи на це, врожай з 1 м² був на 51,5 г вище при безпересадочному способі, чим при звичайному (270 і 219,5 г). Автор зв’язує це зі збільшенням числа рослин на одиниці площі при безпересадочному способі.

При вирощуванні насіння цибулі безпересадочним способом необхідно точно вибрати строк посіву. Установлено, що на стрілкування впливає місце і час вирощування рослин. Як повідомляє В.А. Луділов (1987) у Кіровоградській і Миколаївській областях, за даними С. П. Мельниченко, найбільший відсоток рослин, що стрілкувалися був при посіві з 25 квітня по 5 травня. В умовах Вірменії, як показав М. О. Оганесян, посів, проведений 1 серпня, дає 100% стрілкуватих рослин, а 15 серпня — 80−85, 1−15 вересня — 50%, після 15 вересня — в основному формуються тільки цибулини.

На Дагестанській досвідченій станції ВИР посіви проводили через кожні 30 днів з червня по жовтень. Установлено, що при першому терміну посіву фаза масового стрілкування наступила в другій декаді квітня, при другому терміну — у третій декаді квітня, а при третьому — лише в першій декаді травня. При четвертому і п’ятому термінах відзначене незначне число рослин що стрілкувалися і фаза стрілкування наступила набагато пізніше.

Аналізуючи роботи ряду авторів, Г.І. Капланов (1985) прийшов до висновку, що при тих самих літніх і осінніх термінах посіву число застрелковавшихся рослин із просуванням з півночі на південь збільшується.

Велика робота з вивчення безпересадочного способу вирощування насінь цибулі проведена в Ростовській області В.Ф. Васильєв (В.І. Луділов, 1987) Їм установлено, що кращим терміном посіву варто вважати час, коли ґрунт здобуває технологічну спілість. Якщо маються причини, що перешкоджають проведенню посіву в цей термін, то його можна перенести на більш пізніше час — для Ростовської області це перша декада квітня — середина травня. Однак при пізніх термінах сівби знижуються польова схожість насіння, густота стояння рослин, число стрілок на рослині і, як наслідок цього, врожай насіння.

Поява сходів при травневому терміну посіву часто збігається з масовим розмноженням личинок цибульної мухи, що, якщо не вести боротьбу з ними, можуть знищити до половини посівів і більш. При більш пізніх термінах посіву цибулини погано визрівають, і в процесі перезимівлі значна їхня частина вимерзає від дії низьких температур. Найбільше значення при цьому мають не величини негативних температур, а період їхнього впливу. Наприклад, узимку 1983/84 р. було 35 днів із промерзанням ґрунту на глибині залягання денця цибулини, а 1984/85 р. — 72. Відповідно продуктивних рослин збереглося при посіві на початку квітня 93 і 50%, на початку травня — 93 і 24 %, хоча мінімальна температура на глибині залягання денця цибулини в 1983/84 р. була -4,7° С, а в 1984/85 р. -4,3°С.

Щоб одержати гарантовані сходи, норму висіву насіння збільшують до 13 кг/га, що забезпечує до кінця вегетації 600— 800 тис. рослин на 1 га. Посів проводять з міжряддями 70 см, глибина загортання насіння 2−3 см.

Варто мати на увазі, що спосіб безпересадочної культури має ряд недоліків. Основний з них — підвищена захворюваність пероноспорозом. На цибулі першого року життя накопичується інфекційний початок, що навесні дає сильний спалах захворювання, тому що старі листи при звичайно загущеному стоянні рослин (280—320 тис. на 1 га) цілком знешкодити практично неможливо.

Сортові якості насіння цибулі ріпчастого при безпересадочному способі насінництва до першої і другої репродукції зберігаються на рівні першої сортової категорії. При третій репродукції сортові якості насінь переходять у другу сортову категорію. Це свідчить про те, що безпересадочну культуру при сортовому насінництві можна використовувати тільки однократно. Другу репродукцію у виді виключення використовують тільки при гарних сортових якостях зразка.

Крім того, при безпересадочному насінництві цибулі необхідна велика площа маточників, рівна площі культури другого року. При витраті посадкового матеріалу 8 т/га і врожаї маточників 25— 30 т/га при пересадній культурі можна було б мати додатково 15—20 т товарної цибулі на 1 га. У зв’язку з цим необхідно уточнити не тільки багато питань агротехніки виробництва насінь цибулі в безпересадочній культурі, але й економічну ефективність цього способу.