Правове регулювання банкрутства. 
Поняття та суб " єкти банкрутства

Правове регулювання банкрутства. Поняття та суб «єкти банкрутства.

.

.

Питання визнання боржника банкрутом регулює закон «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 30.06.1999 року (ВВР, 1992, № 31, ст. 440) із змінами, внесеними станом на 07.03.2002 року.

Закон встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

Закон визначає поняття «неплатоспроможності» і «банкрутства».

Неплатоспроможність, за даним законом, це — неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов’язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов’язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.

Банкрутство визначене в законі як визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Поняття та суб'єкти банкрутства.

До числа суб'єктів банкрутства за законодавством можуть бути віднесені як юридичні, так і фізичні особи.

Суб'єкт банкрутства — це боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов’язання встановлена господарським судом.

За законом «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», боржник визначається як суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов’язання перед кредиторами, у тому числі зобов’язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати;

Суб'єктами банкрутства не можуть бути відокремлені структурні підрозділи юридичної особи (філії, представництва, відділення тощо);

Судові процедури банкрутства.

Судові процедури, які застосовуються щодо боржника Відповідно до Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» щодо боржника застосовуються такі судові процедури банкрутства;

• розпорядження майном боржника;

• мирова угода;

• санація (відновлення платоспроможності) боржника;

• ліквідація банкрута.

Провадження у справах про банкрутство.

Провадження у справах про банкрутство регулюється законом «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Справи про банкрутство підвідомчі господарським судам і розглядаються ними за місцезнаходженням боржника.

Право на звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство мають боржник, кредитор.

Справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено даним Законом.

Заява про порушення справи про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі, підписується керівником боржника чи кредитора (іншою особою, повноваження якої визначені законодавством або установчими документами), громадянином — суб'єктом підприємницької діяльності (його представником) і повинна містити:

1. найменування господарського суду, до якого подається заява;

2. найменування (прізвище, ім'я та по батькові) боржника, його поштову адресу;

3. найменування кредитора, його поштову адресу, якщо кредитором є юридична особа, якщо кредитор — фізична особа, в заяві зазначаються прізвище, ім'я та по батькові, а також місце його проживання;

4. номер (код), що ідентифікує кредитора як платника податків і зборів (обов'язкових платежів);

5. виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку боржника та дату його прийняття банківською установою боржника до виконання;

6. перелік документів, що додаються до заяви.

Заява боржника повинна містити крім відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, такі відомості:

7. суму вимог кредиторів за грошовими зобов’язаннями у розмірі, який не оспорюється боржником;

8. розмір заборгованості по податках і зборах (обов'язкових платежах);

9. розмір заборгованості по відшкодуванню шкоди, заподіяної життю та здоров’ю, виплаті заробітної плати та вихідної допомоги працівникам боржника, виплаті авторської винагороди;

10. відомості про наявність у боржника майна, у тому числі грошових сум і дебіторської заборгованості;

11. найменування банків, що здійснюють розрахунково-касове і кредитне обслуговування боржника.

До заяви боржника додаються:

12. рішення власника майна (органу, уповноваженого управляти майном) боржника про звернення боржника до господарського суду з заявою, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті;

13. бухгалтерський баланс на останню звітну дату, підписаний керівником і бухгалтером підприємства-боржника;

14. перелік і повний опис заставленого майна із зазначенням його місцезнаходження та вартості на момент виникнення права застави;

15. протокол загальних зборів працівників боржника, на якому обрано представника працівників боржника для участі в господарському процесі під час провадження у справі про банкрутство;

16. інші документи, які підтверджують неплатоспроможність боржника.

Боржник подає заяву в господарський суд за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат, якщо інше не передбачено законодавством.

Боржник зобов’язаний звернутися в місячний строк до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство у разі виникнення таких обставин:

• задоволення вимог одного або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов’язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами;

• орган боржника, уповноважений відповідно до установчих документів або законодавства прийняти рішення про ліквідацію боржника, прийняв рішення про звернення в господарський суд з заявою боржника про порушення справи про банкрутство;

• при ліквідації боржника не у зв’язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі;

• в інших випадках, передбачених законом «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Якщо справа про банкрутство порушується за заявою боржника, боржник зобов’язаний одночасне подати план санації відповідно до вимог даного Закону.

Заява кредитора повинна містити крім відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, такі відомості:

• розмір вимог кредитора до боржника з зазначенням розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті;

• виклад обставин, що підтверджують наявність зобов’язання боржника перед кредитором, з якого виникла вимога, а також строк його виконання;

• докази того, що сума підтверджених вимог перевищує суму в триста мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передбачено вищеназваним Законом;

• докази обгрунтованості вимог кредитора;

• інші обставини, на яких грунтується заява кредитора. Заява кредитора може грунтуватися на об'єднаній заборгованості боржника щодо різних зобов’язань перед цим кредитором.

Кредитори мають право об'єднати свої вимоги до боржника і звернутися до суду з однією заявою. Така заява підписується всіма кредиторами, які об'єднали свої вимоги.

При проведенні процедур банкрутства інтереси всіх кредиторів представляє комітет кредиторів, створений відповідно до цього Закону.