В чому виявляється прометеїзм листоноші у новелі «Лист у вічність»

В чому виявляється прометеїзм листоноші у новелі «Лист у вічність»

Новела «Лист у вічність» — одна з восьми новел новелістичного роману «Вершники» відомого діяча української літератури Юрія Яновського.

Роман складається з восьми новел, які пов’язані між собою спільним сюжетом — громадянської війни. Головними героями яких, є різні люди.

Новела «Лист у вічність» займає не останнє місце в композиції роману. В її основі лежить героїзм безіменного листоноші, на прикладі якого автор змальовує вірність ідеалам, справі, присязі. Безіменного листоношу поєднують з образом прометеївської сили. Бо листоноша нехтуючи своїм життям, заради спільної ідеї, йде на вірну загибель, терплячі жорстокі катування з боку німців, але не видає військової таємниці.

Не останню роль відіграє відсутність портрета листоноші. Автор приділяє більшу увагу його внутрішньому світу та стану героя. Автор показує велику силу волі до боротьби. Листоноша настільки впевнений у своїх ідеалах, що не на мить не зрікається їх, і що хвилини ладен віддати своє життя заради перемоги народу. Автор порівнює листоношу із смолоскипом, як символ нечуваних страждань і мук героя.

Ці страждання не були марними. Селяни підняли повстання, і листоноша промовив: «тепер стріляйте мене, щоб я не мучився, устануть села й вийдуть комнезами, прощай, світе, в цю темну ніч». І листоноша загинув від ворожої кулі. Але він виконав свій обов’язок до кінця, не зрадив людям, які покладали на нього великі надії. В цьому і полягає прометеїзм безіменного листоноші.

У кінці новели Яновський робить відступ і додає одне речення: «Лист у вічність пішов разом із життям, як світло від давно згаслої одинокої зорі». В цьому полягає суть подвигу листоноші, і ми повинні шанувати такі подвиги, бо саме завдяки таким людям українці перемогли у Громадянській війні, яку з жахливою буденщиною змалював Яновський у своєму романі «Вершники».