Розрахунок точки беззбитковості діяльності підприємства (файл in data xls)

Точка беззбитковості - це такий обсяг продажів продукції фірми, при якому виручка від продажів повністю покриває всі витрати на виробництво продукції, в тому числі середньоринковий відсоток на власний капітал фірми і нормальний підприємницький дохід.

Точка беззбитковості є одним з показників, застосовуваних для оцінки ефективності інвестиційних проектів. Оскільки точка беззбитковості відповідає обсягу продажів продукції, починаючи з якого її випуск повинен приносити прибуток, розрахований для її досягнення обсяг продажів (випуску) зіставляється із проектною потужністю створюваного підприємства.

Аналіз беззбитковості проекту дозволяє виявити залежність розміру прибутку від визначальних факторів: обсягу продажів, зміни ціни продукції, видатків на будівництво підприємства цін на сировину.

Операційна діяльність щодо виготовлення продукції або надання послуг вважається врівноваженою, коли виручка від продажу цієї продукції (послуг), тобто дохід, дорівнює сукупним витратам. Цей обсяг продукції ще називають точкою беззбитковості.

Після досягнення точки беззбитковості відповідно зростає прибуток.

Отже, можна зробити висновки, що після випуску продукції у розмірі 999 натуральних одиниць прибуток компанії починає зростати пропорційно з кожною випущеною новою одиницею продукції.

Рис. 2.3. Графік точки беззбитковості

NБ.Г. = = 800 — точка готівкової беззбитковості.

Точка готівкової беззбитковості у грошовому виразі визначається:

DБ.Г. = = 9 563 501,35 грн.

Очевидно, що NБ.Г. < NБ. і DБ. Г < DБ.

Коефіцієнт безпеки операційної діяльності (виробничої) обчислюється:

у разі визначення обсягу продукції у натуральному виразі (однопродуктове виробництво):

(2.19).

у випадку вартісного (грошового) виразу обсягу.

продукції (багато продуктове виробництво):

= 0,87, (2.20).

де N, D — фактичний або плановий обсяг продукції відповідно у натуральному і грошовому виразі.

Отже, точка беззбитковості - це такий обсяг продажів продукції фірми, при якому виручка від продажів повністю покриває всі витрати на виробництво продукції, в тому числі середньоринковий відсоток на власний капітал фірми і нормальний підприємницький дохід.

Точка беззбитковості є одним з показників, застосовуваних для оцінки ефективності інвестиційних проектів. Аналіз беззбитковості проекту дозволяє виявити залежність розміру прибутку від визначальних факторів: обсягу продажів, зміни ціни продукції, видатків на будівництво підприємства цін на сировину.

Супермаркет «Тихий Дон» діє на ринку як товариство з обмеженою відповідальністю, засноване кількома особами, статутний капітал якого розділений на частки визначених установчими документами; учасники товариства з обмеженою відповідальністю не відповідають за його зобов’язаннями і несуть ризик збитків, пов’язаних з діяльністю товариства в межах вартості внесених ними вкладів. Для успішної діяльності організації повинна бути чітка організація в ній взаємодію і розподіл повноважень.

З аналізу ОТЕП підприємства можна зробити наступні висновки:

Показники основної діяльності підприємства за два роки пішли на спад.

Обсяг реалізованої продукції скоротився на 21,30%.

Собіварстість реалізованої продукції також знизилася — на 15,73%.

Прибуток від операційної діяльності знизився за два роки на 56,59%.

Рентабельність продукції знизилась на 48,49%.

Продуктивність праці робітників знизилась на 21,53%.

Завдання аналізу виробничої програми: дослідження її економічної обґрунтованості та відповідності вимогам ринку; аналіз ринку продукції, виконання договорів поставки; оцінка рівня виконання завдань та динаміки випуску продукції за обсягом, номенклатурою, асортиментом; виявлення резервів підвищення ефективності використання виробничих ресурсів; розроблення пропозицій щодо прийняття оптимальних управлінських рішень з формування виробничої програми.

Точка беззбитковості - це такий обсяг продажів продукції фірми, при якому виручка від продажів повністю покриває всі витрати на виробництво продукції, в тому числі середньоринковий відсоток на власний капітал фірми і нормальний підприємницький дохід.

Точка беззбитковості є одним з показників, застосовуваних для оцінки ефективності інвестиційних проектів. Аналіз беззбитковості проекту дозволяє виявити залежність розміру прибутку від визначальних факторів: обсягу продажів, зміни ціни продукції, видатків на будівництво підприємства цін на сировину.

Розділ 3. Розробка плану виробничої програми Виробничі та складські потужності компанії «Тихий Дон» є досить високими завдяки власному виробництву.

На території ТОВ «Тихий дон» розташовано склад готової продукції, що дозволяє створювати запаси для забезпечення безперебійного задоволення попиту ринку. Складське господарство ТОВ «Тихий дон» складається з чотирьох складів: одного — для зберігання готової продукції; двох — для розміщення запасів сировини, а також інструментального складу. Наявність складу також є значною перевагою компанії, адже, враховуючи сезонність попиту на ринку, при його недозавантаженності компанія має можливість здавати приміщення в оренду.

Підприємство має у своєму розпорядженні власний автопарк, що максимально спрощує процес доставки готової продукції до оптового споживача. Також, компанія «Тихий дон» має два власні магазини-салони.

Можна зробити висновок, що наявність власного виробництва дає можливість «Тихий дон» поставляти на ринок лише якісну продукцію, постійно розширювати асортимент та вдосконалювати його, а складське господарство дозволяє безперебійно забезпечувати замовлення. За допомогою салонів компанія може демонструвати споживачам свою продукцію, її технічні характеристики та проводити консультації щодо вибору необхідних їм товарів. Це все допомагає «Тихий дон» закріпитись у свідомості споживачів як надійна компанія, що реально існує на ринку.

Ще одним важливим ресурсом компанії є офіційний сайт, що сприяє підвищенню обізнаності споживачів щодо діяльності компанії, її нових розробок.

Компанія вже 14 років працює на ринку та демонструє свою стабільну та прогресивну роботу. Завдяки цьому вона має можливість зовнішнього кредитування та інвестування через високий степінь довіри до себе. Станом на 2010 рік дохід компанії складав 9,6 млн грн.

Фінансові ресурси на сьогоднішній день дозволяють компанії виділяти маркетинговому відділу певні кошти для забезпечення маркетингових досліджень та просування. Не дивлячись на те, що прибуток з кожним роком падає, підприємство спроможне витрачати кошти на утримання додаткового працівника у відділі, що займався б просуванням компанії. Адже, на сьогоднішній день маркетинговому відділу не надається потрібного фінансового забезпечення і комунікаційна діяльність компанії знаходиться на дуже низькому рівні, що пояснює необізнаність споживачів щодо наявності ТОВ «Тихий дон» на ринку.

При плануванні виробничої програми необхідно використовувати такі матеріали:

• — перспективний план виробництва продукції і послуг;
• — результати вивчення поточного попиту на продукцію;
• — державній контракт і держане замовлення на продукцію підприємства (за умови їх наявності);
• — прогноз потреби в продукції підприємства, який складається на підставі досліджень змін ринкових елементів у часі, тобто попиту, пропозиції, ціни, кількості конкурентів тощо;
• — договори на виробництво та поставку продукції, то укладаються в результаті вільного продажу виробів на гуртових ярмарках;
• — дані про залишки нереалізованої продукції в попередньому періоді;
• — заходи щодо спеціалізації та кооперування виробництва;
• — заходи щодо збільшення виробничих потужностей підприємства.

Розробка завдань щодо випуску виробів у натуральному виразі є найважливішою частиною роботи при складанні виробничої програми, її важливість визначається тим, що споживачам потрібна продукція визначених видів, здатна задовольнити наявні потреби. На основі виявлення цих потреб формується програма виготовлення конкретних виробів.

Розподіл річних завдань за кварталами або місяцями необхідно здійснювати з урахуванням таких факторів:

• — встановлених договорами строків поставки продукції споживачам;
• — збільшення випуску продукції за рахунок приросту і поліпшення використання виробничих потужностей, а також за рахунок заходів, передбачених планом інновацій;
• — терміну введення в експлуатацію нових потужностей та обладнання;
• — забезпечення рівномірного завантаження всіх виробничих підрозділів;
• — підвищення серійності (масовості) виробництва;
• — числа робочих днів у кожному кварталі;
• — можливого вибуття основних виробничих засобів, а також зупинення окремих агрегатів, ділянок та цехів для ремонту обладнання;
• — зняття з виробництва застарілих видів продукції, які не відповідають своїми техніко-економічними показниками сучасному рівню науки і техніки, та таких, що не мають попиту, і заміна їх новими;
• — сезонності та змінності роботи;
• — сезонності збуту продукції.

Планування виробничої програми в натуральному виразі передбачає:

• — визначення номенклатури та асортименту продукції, яка випускається;
• — розрахунок потреби в продукції, обсягу виробництва за календарними періодами року;
• — обґрунтування планових обсягів виготовлення продукції виробничою потужністю, матеріальними і трудовими ресурсами.

Одним з найважливіших етапів розробки виробничої програми є визначення потреби в ресурсах. Основним методом вирішення цієї потреби є метод прямого розрахунку відповідно до питомих норм її витрат. Так, потреба підприємств у предметах праці розраховується шляхом множення питомих норм витрат сировини і матеріалів на планові обсяги виробництва. Потреба у знаряддях праці (машинах, устаткуванні) визначається, виходячи із прогнозованих обсягів робіт, що виконуються з їх допомогою, і прогресивних норм продуктивності. Враховуються також потреби на капітальне будівництво, експорт, створення резервів тощо.

На підставі плану випуску продукції підприємством розробляються річні, квартальні й місячні виробничі програми цехів. Виробнича програма цеху містить завдання з номенклатури та загального обсягу продукції. У завданні з номенклатури вказується кількість найменувань окремих видів продукції в натуральному виразі.

Виробнича програма цеху обґрунтовується виробничою потужністю окремих груп устаткування, зіставленням їх сумарного корисного фонду роботи й завантаження в машино-годинах. Такі розрахунки дають змогу виявити «вузькі місця» в цеху і вжити заходів щодо усунення диспропорції у завантаженні устаткування.

На основі виробничих програм основних цехів складаються плани виробництва для допоміжних та обслуговуючих підрозділів підприємства: ремонтних, інструментальних, енергетичних цехів і транспортного господарства. Виробничі програми допоміжних цехів розробляються відповідно до встановленої потреби в їх продукції та послугах.

Виходячи з планів цехів, розробляються виробничі завдання для ділянок. Заключним етапом планування виробництва є доведення завдань з виконання окремих виробничих процесів та виготовлення продукції безпосередньо до бригад і робочих місць.

Кожне підприємство розробляє свою виробничу програму самостійно, крім державного контракту та державного замовлення, розмір яких встановлюється відповідно до виробничих можливостей підприємства.

Державний контракт і державне замовлення формуються на основі пропозицій міністерств і відомств — державних замовників.

Фінансування державного контракту проводиться за рахунок коштів Державного бюджету, а державного замовлення — за рахунок власних коштів підприємства та організацій і наявних кредитних ресурсів. Відповідальність замовників і виконавців за виконання державного контракту і державного замовлення визначається укладеними договорами та законодавством України. Державне замовлення є престижним для підприємства й отримується, як правило, на конкурсній основі. Державне замовлення надається тим підприємствам, що забезпечують ефективніше його виконання.

Отже, виробнича програма повинна формуватися з урахуванням ресурсів підприємства й одержання найкращих результатів, тобто бути оптимальною.

Таким чином, оптимальна виробнича програма це програма, яка відповідає структурі ресурсів підприємства та забезпечує найкращі результати його діяльності за прийнятим критерієм.

Оптимізація виробничої програми проводиться з метою:

• — визначення максимально можливого обсягу виробництва продукції;
• — визначення економічної межі нарощування виробництва;
• — планування оптимальної структури номенклатури продукції.