Фізико-хімічні методи дослідження якості води
Методика визначення. Каламутність води визначають відповідно до ГОСТу 3351−74 не пізніше, ніж через 24 години після відбору проби води. Проби води відбирають за ГОСТами 4979−49 і 2474−82. Для кожного робочого стандартного розчину вимірюють пропускання Т і по номограмі визначають оптичну густину D. Для цього використовують кювети товщиною 5−10 см і зелений світлофільтр. Контрольною рідиною… Читати ще >
Фізико-хімічні методи дослідження якості води (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Фотометричний метод дослідження
Фотометричний метод аналізу має поширене застосування для визначення концентрації речовин (іонів) у воді чи інших розчинниках. Він ґрунтується на вимірюванні інтенсивності поглинання електромагнітного випромінювання різних ділянок спектру однорідною системою.
Головними характеристиками електромагнітного випромінювання є довжина хвилі, частота коливання та енергія (Е). Електромагнітні випромінювання різної довжини хвилі (коливань) складають електромагнітний спектр. Залежно від довжини хвилі (нм = 10-9 м) розрізняють такі діапазони електромагнітного спектру: ультрафіолетовий (УФ) — 200−400 нм, видимий — 400−700 нм, інфрачервоний (ІЧ) — 700 нм. Кожна однорідна система має властивість вибірково поглинати випромінювання певної довжини хвилі. Найкраще це спостерігається на системах, поглинаючих випромінювання видимої ділянки спектру. Колір будь-якого забарвленого розчину є додатковим до кольору випромінювання, що поглинається [24].
Фотометричне визначення речовин (іонів) у розчинах складається з двох етапів:
- 1. Проведення фотометричної реакції, мета якої - переведення досліджуваного компоненту в забарвлену речовину, що поглинає електромагнітне випромінювання певної довжини хвилі. Для цього до розчину компоненту, який визначають, додають певний реагент, що утворює з компонентом забарвлену речовину (за хімічною природі, як правило, це або комплексна сполука, або продукт окислювально-відновної реакції).
- 2. Вимірювання інтенсивності поглинання електромагнітного випромінювання (світло поглинання) забарвленим розчином.
Суть визначення каламутності води: каламутність визначають фотометричним методом шляхом порівняння оптичної густини проб води, яку досліджують, з оптичною густиною стандартних суспензій. Метод базується на можливості використанні закону Бугера-Ламберта-Бера для безкольорових суспензій або білих золів, коли зменшення інтенсивності світла зумовлено домінуючим впливом опалесценції (світлорозсіювання) від завислих часток, тоді як у кольорових розчинах домінуючий вплив має поглинання світла. Придатність закону Бугера-Ламберта-Бера перевіряється графічно — залежність оптичної густини розчину D від концентрації завислих речовин C (мг/л) повинна бути лінійною.
Методика визначення. Каламутність води визначають відповідно до ГОСТу 3351−74 не пізніше, ніж через 24 години після відбору проби води. Проби води відбирають за ГОСТами 4979−49 і 2474−82 [22]. Для кожного робочого стандартного розчину вимірюють пропускання Т і по номограмі визначають оптичну густину D. Для цього використовують кювети товщиною 5−10 см і зелений світлофільтр. Контрольною рідиною (розчином порівняння) може бути дистильована вода або проба досліджуваної води, з якої видалені завислі речовини шляхом фільтрації крізь мембранний фільтр. Отримані дані занотовують до таблиці. Знайдені значення оптичної густини робочих суспензій (D) і відповідні їм каламутності (мг/л) використовують для побудови градуйованого графіка. Оптичну густину води (Dx), яку досліджують, вимірюють при тих же умовах, що й оптичну густину робочих суспензій. За градуювальним графіком знаходять каламутність води (Cx) [11].