Облік основних засобів та інвестиційної нерухомості за міжнародними та державними стандартами

Зміст

Вступ

1. Характеристика підприємства і економічні показники діяльності

1.1 Характер і мета діяльності підприємства

1.2 Економічний аналіз господарської діяльності

1.3 Облікова політика підприємства

2. Облік основних засоби та інвестиційна нерухомість за міжнародними та державними стандартами

2.1 Визначення, визнання та класифікація основних засобів

2.2 Джерела виникнення та оцінка основних засобів

2.3 Амортизація основних засобів

2.4 Облік витрат та переоцінка, пов’язані з основними засобами

2.5 Облік вибуття основних засобів

2.6 Розкриття інформації щодо основних засобів у фінансовій звітності

2.7 Особливості обліку інвестиційної нерухомості

Висновок Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Метою обліку основних засобів є сприяння раціональному використанню засобів і предметів праці у підприємницькій діяльності для одержання найбільшого прибутку, спрямованого на задоволення соціальних потреб працівників підприємства.

Основні засоби — матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Основні засоби не обертаються у своїй споживній формі, обертається тільки їхня вартість, і до того ж лише поступово, частинами, тою мірою, як вона переноситься на продукцію. Вартість засобів праці, спожитих за період їх використання, має бути відшкодована шляхом віднесення її до складу вартості продукції, що виготовляється.

Мета обліку інвестиційної нерухомості спрямована на те щоб показати доходи від здачі активу в оренду (будинки, земля) і відображення грошових потоків сформованих від надання оренди.

Інвестиційна нерухомість — власні або орендовані на умовах фінансової оренди земельні ділянки, будівлі, споруди, які розташовуються на землі, утримувані з метою отримання орендних платежів та/або збільшення власного капіталу, а не для виробництва та постачання товарів, надання послуг, адміністративної мети або продажу в процесі звичайної діяльності.

Завдання курсової роботи:

— особливості обліку основних засобів за національними та міжнародними стандартами;

— особливості обліку інвестиційної нерухомості за національними та міжнародними стандартами;

— методи оцінки основних засобів;

— показати облік вибуття основних засобів;

— методи оцінки інвестиційної нерухомості.

— списання інвестиційної нерухомості

Мета курсової - показати, що різниця між МСБО та П (С)БО не значна і підверджує факт, що П (С)БО створено на основі МСБО, показати методи амортизації, списання, обліку основних засобів інвестиційної нерухомості.

Об'єктом даної курсової роботи є спільне українсько-німецьке підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Сферос-Електрон» .

1. Характеристика підприємства і економічні показники його діяльності

1.1 Характер і мета діяльності підприємства

Спільне українсько-німецьке підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Сферос-Електрон», генеральний директор — Ткаченко Олександр Федорович, СП «Сферос-Електрон» створене в результаті співпраці підприємств, які є лідерами у своїх галузях на вітчизняних ринках. Німецьким засновником є фірма Spheros GmbH, попередньо відома як Webasto Bus GmbH, а українським — ВАТ «Концерн — Електрон», який вже протягом багатьох років функціонує на ринку України як велика багатогалузева компанія, в яку входять промислові, науково-виробничі, торгово-сервісні та фінансові підприємства.

Компанія «Сферос-Електрон» стала успішним продовженням добре відомого на ринку автомобільних опалювачів та кондиціонерів спільного українсько-німецького підприємства «Вебасто-Електрон» .

Ім'я Webasto Elektron вперше з’явилося в Україні у 1996 році. За десять років функціонування компанія завоювала прихильність багатьох підприємств-виробників автомобільної техніки, обладнання, дилерів та звичайних автолюбителів. За цей час для багатьох назва «Webasto» стала асоціацією з теплом, комфортом, зручністю, надійністю та простотою.

Репутація виробника високоякісної техніки для транспортних засобів та надійного партнера для українських і зарубіжних фірм здобувалася наполегливою щоденною роботою у кожній сфері діяльності: виробничій, збутовій та сервісного обслуговування продукції «Вебасто» .

Якість продукції та цінування потреб і побажань кожного споживача підтверджена багатьма нагородами, відзнаками та подяками як від них особисто, так і від місцевих органів влади, від компетентних членів галузевих конкурсів регіонального та всеукраїнського рівнів.

Високою оцінкою ефективності діяльності підприємства та його внесок у розвиток промисловості України є такі відзнаки: почесні грамоти за перемогу у Всеукраїнському конкурсі «Кращий роботодавець року» серед підприємств Львівської області з чисельністю працюючих від 21 до 100 осіб у 2005році; «Кращий роботодавець року-2006» серед підприємств Львівської області з чисельністю працюючих від 101 до 500 осіб; за перемогу в обласному конкурсі на звання «Кращий роботодавець року» за підсумками роботи у 2001 році; за вагомий внесок поповнення державного бюджету України впродовж 2005 року та плідну співпрацю з Львівською митницею;

За високі досягнення у виробничо-комерційній діяльності; За високий рівень податкової культури та дипломи: Лауреата всеукраїнського конкурсу якості продукції (товарів, робіт, послуг) «100 кращих товарів України — 2004» в номінації продукція виробничо-технічного призначення; фіналіста регіонального етапу Всеукраїнського конкурсу якості продукції (товарів, робіт, послуг) «100 кращих товарів України» за 2005 рік; Переможця конкурсу «Інвестор року 1998, 2000, 2001, 2002, 2005» у номінації «Відродження вітчизняного машинобудування»; «Обличчя міста 2002» за участь у конкурсі «За доброчесність у бізнесі»; переможця першого етапу Всеукраїнського конкурсу — виставки «Кращий вітчизняний товар» у номінації «Товари виробничо-технічного призначення» у 2004 році; Лідера промисловості та підприємництва України — 2006 та багато інших.

За умов жорсткої та ефективної політики управління якістю, що дозволяє випускати продукцію, котра здатна конкурувати не лише на національному, але й на міжнародному ринку в травні цього року підприємством в друге було підтверджено міжнародний сертифікат ISO 9001:2000.

Для українського покупця «Сферос-Електрон» пропонує повітряні та рідинні обігрівачі різних типів, які застосовуються у легкових і вантажних автомобілях, автобусах, сільськогосподарській, військовій, спеціальній техніці, яхтах і катерах. Збутова діяльність підприємства полягає у реалізації кондиціонерів для всіх видів автомобільної техніки та опалювачів. Встановлення вентиляційних люків «Webasto» та сервісне обслуговування продукції власного виробництва є доступним для споживачів завдяки кваліфікованим працівникам сучасного сервіс-центру, що знаходиться на території заводу «Сферос-Електрон» .

Власна програма виробництва підприємства включає обігрівачі типів DBW 2010, DBW 2016, DBW 2020, DBW300, вузли, комплектуючі, а також ресивери, які користуються великим попитом серед виробників автобусів та комерційних автомобілів в Україні, Білорусі та Росії.

СП «Сферос-Електрон» нарощує свій виробничий потенціал завдяки освоєнню виробництва та монтажу нових виробів, чим забезпечує свій стратегічний розвиток на ринку України. Відповідно до вимог культури виробництва підприємство постійно підвищує рівень автоматизації виробничих процесів та модернізує обладнання. У процесі виготовлення обігрівачів використовують широку номенклатуру спеціалізованих штампів, зварювальних автоматів, напівавтоматів тощо.

Завдяки використанню високотехнологічного устаткування, а також ефективної організації виробничого процесу, підприємство задовольняє вимоги замовників за рахунок виготовлення продукції: з високими експлуатаційними показниками; із забезпеченням необхідної форми деталей з листової сталі та розташуванням отворів; з високою якістю захисного покриття поверхні виробів; з високою ремонтопридатністю.

Для забезпечення виробничих потреб основними та допоміжними матеріалами, залучено близько 70 постачальників, більше 40 з яких є постійними. Постачальниками підприємства є, в основному, офіційні представники виробників, а також організації дрібно-гуртової торгівлі. Географія постачальників є досить широкою, проте основні з них знаходяться у м. Львові, м. Києві, м. Кам’янець-Подільському та м. Запоріжжі. Слід зазначити, що у постачальників постійно зростає рівень контролю якості продукції, товарів та послуг, підвищується якість обслуговування замовника.

Стосовно ж зовнішньоекономічної діяльності, то основні наші партери знаходяться в Росії, Німеччині, Угорщині, Туреччині, Білорусії, Словенії, Польщі та Словаччині.

На вітчизняному ринку «Сферос-Електрон» активно співпрацює з ВАТ «Черкаський автобус», ЗАТ «Бориспільський автозавод», ВАТ «ХК «АвтоКрАЗ», ДП «Автобусний завод «Богдан», ВАТ «ЛуАЗ» та іншими.

Понад 30 дилерів по всій Україні формують широку збутову мережу продукції «Вебасто-Електрон». Для підвищення рівня кваліфікації працівників дилерських фірм щорічно проводяться спеціалізовані навчання з техніки продажу, встановлення, діагностики та обслуговування нашої продукції.

СП ТзОВ «Сферос-Електрон» удосконалює структуру управління і налічує сьогодні 124 працівників. Підвищення кваліфікації персоналу та стажування за кордоном проходить більшість з працюючих. Для роботи на підприємстві запрошуються особи з високим професійним рівнем та обов’язковим знанням іноземної мови.

Підприємство бере активну участь у найбільших виставках та автосалонах України. Про це свідчать почесні грамоти за участь у виставках «SIA», «Лімузин» тощо. Таким чином, підприємство сприяє успішній презентації техніки «Вебасто» на ринку та ознайомленню з нею широкого кола споживачів.

Компанія «Сферос-Електрон» виробляє продукцію, яка є перевірена часом, а також якій властива висока якість, довершеність, простота конструкції, економічність та оптимальна теплопродуктивність.

Спільне українсько-німецьке підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Сферос-Електрон» засноване 6 червня 1996 р. За період своєї діяльності підприємство зарекомендувало себе як виробника високоякісної техніки для транспортних засобів та надійного партнера для українських і закордонних фірм. Його засновниками є ВАТ «Концерн-Електрон» (м. Львів) та «SPHEROS GmbH» (Німеччина, м. Гільхінг).

Ще до середини 2006 р. СП ТзОВ «Сферос-Електрон» (раніше СП «Вебасто-Електрон») входило до складу Концерну «WEBASTO», транснаціональної компанії, філії та представництва якої розміщені у більше ніж 50 країнах світу і посідало важливе місце серед його виробничих та збутових центрів.

Внаслідок реорганізації у структурі управління Концерну та з метою концентрації зусиль в напрямку розвитку та максимального задоволення потреб ринку автобусів, ряд основних заводів, а саме у таких країнах, як Німеччина, Туреччина, Франція, Фінляндія, Україна було виділено в окрему групу «SPHEROS» .

Для українських споживачів СП «Сферос-Електрон» пропонує, як і раніше, рідинні підігрівачі різних типів, які застосовуються в автобусах, вантажних автомобілях, сільськогосподарській, військовій, спеціальній техніці, яхтах та катерах.

Окрім цього фірма реалізує кондиціонери для автомобільної техніки.

Власна програма виробництва СП «Сферос-Електрон» покликана на забезпечення автобусів та комерційних автомобілів і включає обігрівачі типів DBW 160/230/300/350, Thermo E200/320, вузли та комплектуючі, а також ресивери і баки паливні. Підприємство постійно нарощує свій виробничий потенціал, освоює виробництво та монтаж нових виробів, чим забезпечує свій стратегічний розвиток. З року в рік майже удвічі зростають показники експорту продукції до таких країн, як Росія, Білорусь, ФРН, Угорщина, Словенія, Польща та Словаччина.

На вітчизняному ринку СП «Сферос-Електрон» активно співпрацює з ПАТ «Черкаський автобус», ПрАТ «Бориспільський автозавод», ПАТ «Авто-КрАЗ», ДП «АСЗ № 1» АТ АК «Богдан-Моторс», ПАТ «ЗАЗ», ПрАТ «Чернігівський автозавод» та багатьма іншими.

СУЯ підприємства відповідає вимогам міжнародного сертифікату ISO9001:2008, що високо цінується серед підприємств автомобільної промисловості.

Відповідно до вимог культури виробництва підприємство постійно підвищує рівень автоматизації виробничих процесів та модернізує обладнання. У процесі виготовлення підігрівачів використовують широку номенклатуру спеціалізованих штампів, зварювальних автоматів, напівавтоматів тощо.

Ефективність діяльності СП ТзОВ «Сферос-Електрон» і його внесок у розвиток промисловості України високо оцінено громадськістю, доказом чого є численні відзнаки, а саме: «Кращий роботодавець року», «Кращий інвестор року», дипломи: «За доброчесність у бізнесі», «За високий рівень податкової культури», «100 кращих товарів України» тощо.

Історія підприємства

6 червня 1996р. — заснування спільного українсько-німецького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Вебасто-Електрон» .

2000р. — виготовлення рідинного підігрівача SiroccoTYP268.07 та повітряного опалювача TYP 262.03.

2001р. — запуск у виробництво рідинного підігрівача DBW 2010.

2004р. — Система управління якістю підприємства сертифікована згідно з вимогами ISO9001:2000.

2006р. — зміна назви підприємства із СП ТзОВ «Вебасто-Електрон» на СП ТзОВ «Сферос-Електрон» (у зв’язку із зміною засновників).

У 2007 р. підприємство стало переможцем Національного етапу конкурсу на здобуття Премії СНД та дипломантом Премії СНД за досягнення у сфері якості продукції і послуг.

2010р. — Система управління якістю підприємства сертифікована згідно з вимогами ISO9001:2008.

Напрямки діяльності СП ТзОВ «Сферос-Електрон» відображені у додатку 5.

1.2 Аналіз господарської діяльності СП ТзОВ «Сферос-Електрон»

Економімчний анамліз (англ. Economic Analysis, від грец. analysis — розкладання, розчленування) — взаємопов'язані й взаємозумовлені методи вивчення і наукового дослідження певних явищ, процесів, дій, результатів. У економіці застосовується з метою виявлення закономірностей і тенденцій розвитку економічних процесів, встановлення та оцінки основних факторів, що позитивно чи негативно впливають на показники ефективності. За допомогою економічного аналізу виявляють невикористані резерви поліпшення показників діяльності окремих галузей, об'єднань, підприємств. Результати економічного аналізу використовують для прогнозування і переспективного планування економічних процесів, а також для розробки програм і рекомендацій подальшого ефективного розвитку, прибуткової діяльності.

Анамліз фінамнсового стамну — комплекс дій щодо вивчення й аналізу результатів фінансово-господарської діяльності організацій, підприємств, фірм з метою визначення ступеня ефективності використання основних фондів і оборотних коштів для реалізації програм (статутних завдань) організацій, установ, виявлення можливих недоліків, порушень, невикористаних резервів підвищення результативності діяльності.

Аналізу фінансового стану підлягають основні статті балансу та інші матеріали обліку та фінансової звітності. Вивчається раціональність формування й використання власних, запозичених та залучених коштів, відповідність сум власних оборотних коштів потребам у них, обсяг формування та виконання плану одержання прибутку. Виявляються причини недостатнього залучення джерел надходження прибутків, наявність невикористаних оборотних коштів та можливості їх мобілізації, наявність і рух запасів товарно-матеріальних цінностей, джерела їх утворення, ефективність використання кредиту і його матеріальне забезпечення. Оцінюється стан розрахунків підприємства з бюджетом, банками, постачальниками, покупцями. Визначається економічний результат обігу оборотних коштів, співвимірюються витрати з прибутками, визначаються шляхи додаткового залучення оборотних коштів з метою одержання додаткових прибутків.

Основними завданнями аналізу фінансового стану є:

· дослідження рентабельності та фінансової стійкості підприємства;

· дослідження ефективності використання майна (капіталу) підприємства, забезпечення підприємства власними оборотними коштами;

· об'єктивна оцінка динаміки та стану ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості підприємства;

· оцінка становища суб'єкта господарювання на фінансовому ринку та кількісна оцінка його конкурентоспроможності;

· аналіз ділової активності підприємства та його становища на ринку цінних паперів;

· визначення ефективності використання фінансових ресурсів.

Баланс складається із двох рівновеликих частин — активу і пасиву.

Актив — від латинського aktivus — діяльний, діючий.

Пасив — від латинського passwus — пасивний, недіяльний.

Однак ці терміни в бухгалтерському обліку втратили свій первісний смисл і тому мають певною мірою умовне значення.

В активі балансу відображаються вартість майна і боргових прав; в пасиві — джерела фінансових ресурсів і зобов’язання підприємства по позиках і кредиторській заборгованості.

Кожен із цих засобів і джерел покриття називаються статтею, а близькі за економічним змістом статті об'єднуються у розділи, а всередині їх-у групи.

Уміння читати й аналізувати баланс — означає знати зміст кожної його статті, способи її оцінки та взаємозв'язок з іншими статтями; характер можливих змін кожної статті і вплив їх на фінансовий стан підприємства.

Показники, які містяться в балансі підприємства (Ф № 1), є моментними, тому аналіз лише за даними балансу проводиться за значеннями їх на початок і кінець звітного періоду. Загальний аналіз балансу підприємства включає: — порівняльний аналіз темпів зміни валюти балансу (підсумкове значення активу або пасиву); обсягу реалізації, величини прибутку;

· горизонтальний аналіз балансу;

· вертикальний аналіз балансу.

Горизонтальний аналіз — це порівняння величин окремих статей, розділів і валюти балансу за кілька періодів, на підставі чого визначають напрямки і тенденції змін цих показників (абсолютний приріст, темп зростання, темп приросту). Цей аналіз називають також трендовим.

У першу чергу порівнюють валюту балансу за два і більше періоди, зростання якої у загальному випадку свідчить про позитивні зміни господарської діяльності. Водночас слід звернути увагу на те, за рахунок яких розділів або статей пов’язані ці зміни.

Абсолютне і відносне зростання поточних активів може свідчити не тільки про розширення виробництва і вплив фактору інфляції, але і про уповільнення обіговості капіталу, що робить необхідним збільшення його маси.

При вивченні структури запасів необхідно оцінити тенденції зміни виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції і товарів.

Збільшення питомої ваги виробничих запасів може бути наслідком:

· нарощування виробничої потужності підприємства;

· підтримання високого рівня продаж під час сезонної реалізації або необхідності створення страхових запасів;

· намагання захистити грошові кошти від знецінення в умовах інфляції;

· нераціонально вибраною господарською стратегією, внаслідок якої значна частина оборотного капіталу заморожена в запасах.

При вивченні структури поточних активів велика увага повинна приділятися стану розрахунків з дебіторами.

Горизонтальний аналіз проводиться по окремих статтях балансу, по розділах балансу з виділенням окремих статей.

Горизонтальний аналіз балансу СП ТзОВ «Сферос-Електрон» наведено у таблиці 1.

Таблиця 1

Горизонтальний аналіз балансу СП ТзОВ «Сферос-Електрон» за період 2012 — 2013рр., тис.грн.

Балансові показники як активу так і пасиву зменшилися в 2013 р. в порівнянні з 2012 р. на 2064 тис. грн., або на 23,1%. Найбільшого впливу на такі зменшення відбулися за рахунок значного зменшення статті гроші та їх еквіваленти на 99,3%, статті дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи та послуги на 93% та інших статей активу балансу. Як бачимо значного зростання відбулося по статті запаси та нематеріальних активів 303,5% та 83,3% відповідно.

В пасиві значних зменшення відбулося по статті інші поточні зобов’язання на 80,4%з великим ростом поточної кредиторської заборгованості на 853,8%.

Вертикальний аналіз балансу СП «Сферос-Електрон» показує структуру засобів підприємства і їх джерел. Необхідність і доцільність проведення вертикального аналізу зумовлюють дві основні причини:

· перехід до відносних показників дає змогу проводити міжгосподарські порівняння економічного потенціал і результатів діяльності підприємств, різних за величиною використаних ресурсів та іншими показниками;

· відносні показники певною мірою згладжують негативний вплив інфляційних процесів, які можуть суттєво спотворювати абсолютні показники фінансової звітності.

Вертикальний аналіз балансу СП «Сферос-Електрон» відображено у таблиці 2.

Таблиця 2

Вертикальний аналіз балансу СП ТзОВ «Сферос-Електрон» за період 2012 — 2013рр., тис.грн.

Найбільшої питомої ваги в активі балансу 2013 р. припадає на статтю запаси яка має значне збільшення і по питомій вазі у загальній величині балансу. Різко зменшилась величина питомої ваги по статті гроші та їх еквіваленти на 45,71% хоча саме дана стаття у 2012 р. мала найбільший показнику загальній структурі активу балансу.

В порівнянні з активом балансу в пасиві відбулися не значні зміни.

Розглядаючи позитивний і негативний вплив змін окремих статей на якість балансу, варто звернути увагу на грошові кошти та їх еквіваленти.

Вважалось, що абсолютне падіння та змешення питомої ваги грошових коштів в активах негативно впливає на якість балансу. Однак у ринкових умовах суттєво змінюється оцінка характеру окремих статей, зокрема, грошових коштів.

В теперішніх умовах підприємства повинні прагнути раціональніше використовувати вільні грошові кошти, надаючи позики, купуючи короткострокові цінні папери.

Підприємства, зорієнтовані на ринкову економіку, зазвичай, здійснюють короткострокові і довгострокові фінансові вкладення, капітальні вкладення, купуючи патенти, ліцензії та іншу інтелектуальну власність, що відображаються в статті «Нематеріальні активи» .

Один з показників, який характеризує якість балансу, є також вартість реальних активів (виробничий потенціал), які включають:

· основні засоби (з залишкової вартості);

· незавершене виробництво;

· запаси ;

· витрати майбутніх періодів.

Звіт про фінансові результати (П (С)БО 1) — звіт про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства та сукупний дохід.

Звіт про прибутки і збитки — одна з основних форм бухгалтерської звітності (форма № 2), яка характеризує фінансові результати діяльності організації за звітний період і містить дані про доходи, витрати і фінансові результати в сумі наростаючим підсумком з початку року до звітної дати.

Завдання аналізу звіту про фінансові результати:

1. Проаналізувати склад, структуру та динаміку майна підприємства та джерел його формування;

2. Оцінити ефективність використання майна та оптимальності структури капіталу підприємства;

3. Проаналізувати доходи, витрати та фінансові результати роботи підприємства;

4. Провести аналіз надходження та вибуття грошових коштів підприємства;

5. Оцінити структуру та динаміку власного капіталу підприємства, тощо.

За допомогою аналізу фінансової звітності проводять: попередню (загальну) оцінку фінансового стану підприємства; аналіз кредитоспроможності підприємства та ліквідності його балансу; аналіз платоспроможності та фінансової стійкості підприємства; аналіз фінансових результатів підприємства; аналіз обігу оборотних коштів; оцінку потенційного банкрутства; аналіз дохідності (рентабельності); аналіз використання капіталу; аналіз рівня самофінансування; аналіз валютної самоокупності; аналіз ризиків; оцінку інвестиційної привабливості підприємства; прогнозування перспектив розвитку підприємства; аналіз потенціалу, тощо. Аналіз звіту про фінансові результати СП «Сферос-Електрон» наведено у таблиці 3.

Таблиця 3

Аналіз звіту про фінансові результати СП «Сферос-Електрон» за період 2012 — 2013рр., тис.грн.

Фінансові показники діяльності СП «Сферос-Електрон» мають тенденцію до зростання відповідно до покращення діяльності підприємства.

Хоча дане підприємство не є прибутковим але як бачимо з аналізу воно скорочує найбільш затратні статті витрат такі як оплата праці.

1.3 Облікова політика підприємства

Облікова політика є складовою частиною фінансової звітності і повинна розроблятися самостійно кожним підприємством в Україні, зареєстрованим у встановленому чинним законодавством порядку. Облікова політика оформлюється на основі наказу. Основна її мета — забезпечити одерження достовірної інформації про майновий і фінансовий стан підприємства, результати його діяльності, необхідної всім користувачам фінансової звітності для прийняття відповідних управлінських та інвестиційних рішень.

При виборі облікової політики необхідно врахувати наступні фактори:

· організаційно-правову форму підприємства;

· форму власності;

· галузеву належність;

· розміри підприємства;

· наявність структурних підрозділів;

· стратегію фінансово-економічного розвитку;

· рівень окупності витрат;

· рівень технічної оснащеності підприємства;

§ кадрове забезпечення (рівень кваліфікації бухгалтерських кадрів, ініціативності та підприємливість керівників);

§ економічний стан на підприємстві та Україні в цілому;

§ стан законодавства.

Складовою частиною організації обліку на підприємстві «Інтерсоно» є перелік документів, що використовуються для первинного відображення господарських операцій, а також перелік облікових регістрів, необхідних для накопичення і систематизації інформації.

Послідовне впровадження підприємством прийнятої облікової політики є одним з найважливіших завдань бухгалтерського обліку.

При формуванні облікової політики передбачається майнова відокремленість і безперервність діяльності підприємства, послідовність застосування облікової політики, а також тимчасова визначеність фактів господарської діяльності.

Облікова політика повинна відповідати вимогам повноти, обачності, пріоритету змісту над формою, несуперечності та раціональності.

Правильно розроблена облікова політика враховує умови та можливості ведення господарської діяльності, вона повинна забезпечувати:

— повноту відображення в бухгалтерському обліку всіх фактів господарської діяльності;

— готовність до бухгалтерського обліку втрат (витрат) та забов’язань, ніж можливих доходів і активів, з метою недопущення створення прихованих резервів;

— відображення в бухгалтерському обліку фактів та умов господарської діяльності виходячи не тільки з їх правової форми, але й з їх економічного змісту;

— тотожність даних аналітичного обліку оборотам та залишкам по рахунках синтетичного обліку на 1-е число кожного місяця, а також показників бухгалтерської звітності даним синтетичного та аналітичного обліку;

— раціональне ведення бухгалтерського обліку виходячи з умов господарської діяльності та величини підприємства.

Таким чином, облікова політика є сукупністю конкретних елементів організації бухгалтерського обліку, які визначаються підприємством на підставі загальноприйнятих правил.

Облікова політика передбачає відкритість для зовнішніх користувачів бухгалтерської інформації, що відображається у фінансовій звітності. За даними фінансової звітності встановлюється майновий та фінансовий стан підприємства, його платоспроможність, основні засади господарювання, тенденції в покращенні (погіршенні) діяльності підприємства та інші показники.

2. Основні засоби та інвестиційна нерухомість

2.1 Визначення, визнання та класифікація основних засобів

Одним із найважливіших факторів підвищення ефективності діяльності та стабільної перспективи росту є забезпеченість підприємства основними засобами в необхідній кількості та асортименті і, безумовно, більш повне їх використання. Теперішнє господарювання передбачає конкурентну боротьбу між різними контрагентами, переможцем в якій може стати саме той, хто залучає та найбільш ефективно використовує всі види наявних ресурсів.

Становлення та формування ринкових відносин передбачає постійне удосконалення організації обліку основних засобів на підприємстві.

Основні засоби відіграють одну із головних ролей в необоротних активах підприємства, що зайняті у виробничо-господарській діяльності. Тому прозора і достовірна інформація щодо основних засобів має велике значення для управлінського складу при аналізі оцінки фінансового стану та результатів діяльності підприємства.

МСБО 16 «Основні засоби» розкриває інформацію, що стосується визначення, визнання, оцінки, амортизації, припинення визнання та розкриття інформації щодо основних засобів.

Відповідно до МСБО 16 основні засоби (Fixed assets; Property, Plant and Equipment) — це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва, постачанні товарів і наданні послуг, здавання в оренду іншим особам або для адміністративних цілей та які, як очікується, використовуватимуться протягом більше ніж одного періоду.

Таким чином, визначення розкриває наступні ознаки основних засобів:

— наявність матеріально-речової форми;

— цільовий характер використання в процесі нормальної господарської діяльності підприємства;

— тривалий строк використання.

Сфера застосування МСБО 16

МСБО 16 слід застосовувати в обліку основних засобів, за винятком випадків, коли інший Стандарт вимагає або дозволяє застосування іншого облікового підходу.

МСБО 16 не застосовують щодо:

а) біологічних активів (МСБО 41 «Сільське господарство»);

б) об'єктів, що призначені для продажу (МСФЗ 5 «Непоточні активи утримувані для продажу, і припинення діяльності»);

в) права на корисні копалини, їх пошук та видобуток, а також нафти й природного газу (МСФЗ 6 «Розвідка та оцінка мінеральних ресурсів»).

Вищеперераховані об'єкти є винятками і вони не класифікуються як основні засоби. Проте МСБО 16 застосовують до основних засобів, використаних для розробки або збереження активів, наведених в а) та б). Інші стандарти можуть вимагати визнання об'єкта основних засобів, що базується на підході, який відрізняється від підходу в цьому Стандарті. Наприклад, МСБО 17 «Оренда» вимагає від суб'єкта господарювання оцінювати визнання об'єкта орендованих основних засобів на основі передачі ризиків та винагород. Проте, у таких випадках цей Стандарт визначає інші аспекти облікового підходу до таких активів, включаючи амортизацію.

Підприємство має застосовувати цей Стандарт до нерухомості, що перебуває у процесі будівництва чи забудови для майбутнього використання як інвестиційної нерухомості, але яка ще не відповідає визначенню інвестиційної нерухомості в МСБО 40 «Інвестиційна нерухомість». По завершенні будівництва чи забудови нерухомість стає інвестиційною нерухомістю і від суб'єкта господарювання вимагається застосовувати МСБО 40. Цей стандарт застосовується також до інвестиційної нерухомості, яка перебуває у процесі перебудови для тривалого майбутнього використання як інвестиційної нерухомості. Суб'єкт господарювання, який застосовує модель собівартості для інвестиційної нерухомості відповідно до МСБО 40, має застосовувати модель собівартості МСБО 16.

Єдиного вартісного обмеження при визнанні активом основних засобів — не існує, але підприємство може його визначити самостійно. Наприклад, велике підприємство в обліковій політиці може вказати, що всі витрати вартістю менше 3000 не капіталізуються, а трактуються як витрати поточного періоду.

Таблиця 4

Визначення основних термінів за МСБО 16

Сфера застосування П (С)БО 7

В Україні методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби та інші необоротні матеріальні активи, порядок розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» (далі П (С)БО 7). Крім того, при відображені в обліку та фінансовій звітності основних засобів необхідно враховувати вимоги інших П (С)БО:

— П (С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» ;

— П (С)БО 2 «Баланс» ;

— П (С)БО 9 «Запаси» ;

— П (С)БО 14 «Оренда» ;

— П (С)БО 15 «Дохід» ;

— П (С)БО 16 «Витрати» ;

— П (С)БО 19 «Об'єднання підприємств» ;

— П (С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів», а також Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку, активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій.

Норми П (С)БО 7 застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами усіх форм власності (крім бюджетних установ).

Норми П (С)БО 7 не поширюються на не відтворювані природні ресурси та операції з основними засобами, особливості обліку яких визначаються іншими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку (наприклад, облік оренди).

Визнання за МСБО

Основні засоби відображуються в балансі підприємства, якщо відповідають загальним критеріям визнання активів, а саме:

— існує ймовірність, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з використанням цього активу;

— його собівартість може бути достовірно визначена або оцінена. Майбутня економічна вигода — це потенційна здатність активу сприяти надходженню грошових коштів або їх еквівалентів.

Запасні частини та допоміжне обладнання, як правило, відображаються як запаси та визнаються у прибутку чи збитку в процесі їхнього споживання. Проте основні запасні частини та резервне обладнання розглядаються як основні засоби, якщо підприємство очікує, що використовуватиме їх протягом більше одного періоду. Так само, якщо запасні частини та допоміжне обладнання можуть використовуватися тільки у зв’язку з об'єктом основних засобів, їх обліковують як основні засоби.

Визначення основних засобів не передбачає в якості обов’язкових критеріїв використовувати об'єкт, як засіб праці.

Підприємство має бути впевнене в тому, що йому належать всі майбутні винагороди, пов’язані з використанням отриманого активу, а також підприємство приймає всі ризики, пов’язані з володінням даного об'єкту. Така визначеність виникає тоді, коли вся користь і ризики перейшли до підприємства. А також придбання або виготовлення власними силами обов’язково формується за собівартістю, тому другий критерій має бути обов’язково визначатися.

Визнання за П (С)БО

Згідно з П (С)БО 7 основні засоби — матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Критерії визнання основних засобів аналогічні критеріям визнання, які застосовуються для всіх активів, а саме:

Об'єкт основних засобів визнається активом ідентично міжнародним нормам.

Але слід зазначити, ще критерії визнання основних засобів такі, як:

— матеріальність (мають матеріальну форму);

— призначення (утримуються з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій);

— термін корисного використання (більше року або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Додатковий критерій визнання — критерій вартості - використовується при виділенні тільки однієї групи основних засобів: малоцінних необоротних матеріальних активів, які обліковуються на рахунку 112. Відповідно до П (С)БО 7 підприємства можуть самостійно установлювати вартісні ознаки предметів, що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів. До основних засобів, які визнані малоцінними, підприємства можуть застосовувати спрощені методи нарахування амортизації.

Прикладами основних засобів можуть бути земля, будинки, споруди, машини та обладнання, транспортні засоби, офісні меблі тощо. їх класифікацію за фінансовим обліком МСФЗ та П (С)БО наведено в таблиці 5.

Таблиця 5

Класифікація основних засобів за МСФЗ та П (С)БО

П. 11. МСБО 16 розкриває те, що актив може бути придбаний з метою безпеки або охорони навколишнього середовища. Придбання основних засобів такого типу, хоча безпосередньо не збільшує майбутні економічні вигоди від будь-якого окремо існуючого об'єкта основних засобів, може бути необхідним підприємство для отримання майбутніх економічних вигод від його інших активів.

Такі об'єкти основних засобів відповідають визнанню як активів тому, що вони уможливлюють надходження більших майбутніх економічних вигод від пов’язаних з ними активів, ніж у випадку, якби їх не придбали.

Наприклад, виробник хімічної продукції може налагодити деякі нові процеси хімічної обробки для того, щоб вони відповідали вимогам з охорони довкілля щодо виробництва та зберігання небезпечних хімікатів; пов’язані з цим удосконалення заводу визнаються як актив, тому що без них підприємство не може виробляти та продавати хімічну продукцію. Проте остаточну балансову вартість такого активу та пов’язаний з нею актив перевіряють на зменшення корисності відповідно до МСБО 36 «Зменшення корисності активів» .

МСБО 16 не визначає одиницю виміру основних засобів, тому для визначення складу об'єкта основних засобів слід застосовувати судження з урахуванням конкретних умов діяльності підприємства.

В обліку основних засобів існує чотири головних питання:

1. Правильність визначення суми за якою актив первинно обліковується після придбання або виникнення.

2. Розрахунок ставки зносу, за якою вартість активу повинна розподілятися на майбутні періоди.

3. Як зміни вартості після придбання повинні відображатися на рахунках і за умов можливого підвищення і зниження вартості.

4. Вибуття активу.

2.2 Джерела виникнення та оцінка основних засобів

Оцінка одне з головних питань, що його покликані регулювати міжнародні стандарти: оцінка активів, оцінка зобов’язань, оцінка капіталу. Перейдемо до вивчення питань оцінки основних засобів, як різновиду активів. Об'єкт основних засобів, який задовольняє критерії визнання активом, слід оцінювати за його собівартістю.

Собівартість основних засобів (Cost) — це сплачена сума грошових коштів або їх еквівалентів, або справедлива вартість іншої форми компенсації, наданої для отримання активу на момент його придбання або створення.

Собівартість об'єкта основних засобів включає:

1) купівельну ціну (у тому числі ввізне мито та безповоротні податки на придбання) за вирахуванням торговельних знижок;

2) витрати, що безпосередньо пов’язані з доставкою активу і приведенням його в робочий стан необхідний для його використання за призначенням;

3) первісно оцінені витрати демонтаж і ліквідацію об'єкта та відновлення майданчика, на якому він розташований, зобов’язання щодо якого виникли під час придбання об'єкта або внаслідок використання об'єкта з іншою метою ніж виробництво запасів протягом цього періоду.

Прикладами безпосередньо пов’язаних витрат, є:

а) витрати на виплати працівникам (як визначено в МСБО 19 «Виплати працівникам»), які виникають безпосередньо від спорудження або придбання об'єкта основних засобів;

б) витрати на впорядкування території;

в) первісні витрати на доставку та розвантаження; ґ) витрати на встановлення та монтаж;

ґ) витрати на перевірку відповідного функціонування активу після вирахування чистих надходжень від продажу будь-яких об'єктів під час доставки активу до теперішнього місця розташування та приведення в теперішній стан (наприклад, зразків, вироблених під час перевірки обладнання);

г) гонорари спеціалістам.

Далі наведено приклади витрат, які не є витратами на об'єкт основних засобів:

а) витрати на відкриття нових потужностей;

б) витрати на введення нового продукту чи послуги (включаючи витрати на діяльність із рекламування та просунення);

в) витрати на ведення бізнесу в новому місці розташування або з новою категорією клієнтів (включаючи витрати на підготовку персоналу);

ґ) адміністративні та інші загальні накладні витрати. Методи оцінки основних засобів відповідно до стандартів, якими регулюється їх облік розглянемо в таблиця 6.

Таблиця 6

Методика оцінки основних засобів відповідно до МСБО 16

СП ТзОВ «Сферос-Електрон» використовує методоцінки основних засобів за собівартістю.

Визнання витрат у балансовій вартості об'єкта основних засобів припиняється, якщо об'єкт знаходиться у місці розташування та стані, необхідному для його експлуатації у спосіб, визначений управлінським персоналом. Отже, витрати, понесені при використанні чи переміщенні об'єкта, не включаються в балансову вартість такого об'єкта. Наприклад, наведені далі витрати не включаються в балансову вартість об'єкта основних засобів:

а) витрати, понесені у той час, коли об'єкт, придатний до експлуатації, у спосіб визначений управлінським персоналом, ще слід ввести у дію або його експлуатують не на повну потужність;

б) первісні операційні витрати, такі як понесені під час формування попиту на продукцію об'єкта;

в) витрати на переміщення чи реорганізацію частини або всієї діяльності суб'єкта господарювання.

Деякі види діяльності відбуваються в зв’язку з будівництвом чи забудовою об'єкта основних засобів, але вони не є необхідними для того, щоби доставити об'єкт до місця розташування або привести у стан, в якому він придатний до експлуатації, у спосіб визначений управлінським персоналом.

Вони складаються з операцій, які можуть відбуватися до діяльності з будівництва чи забудови або протягом такої діяльності. Наприклад, дохід можна заробляти шляхом використання будівельного майданчика як місця для стоянки автомобілів, поки не розпочнеться будівництво. Оскільки такі побічні операції не є необхідними для того, щоб доставити об'єкт до місця розташування або привести у стан, у якому він був придатний до експлуатації, у спосіб визначений управлінським персоналом, дохід та пов’язані з ним витрати на побічні операції визнаються у прибутку чи збитку та включаються до відповідної класифікації доходу та витрат.

Собівартість активу, створеного власними силами, визначається з використанням тих самих принципів, як і для придбаного активу.

Якщо суб'єкт господарювання виробляє подібні активи для продажу в звичайному ході бізнесу, собівартість активу звичайно така сама, як і собівартість будівництва активу для продажу (див. МСБО 2).

Отже, при визначенні таких витрат будь-яких внутрішніх прибутків не враховують.

Так само, собівартість понаднормативних сум відходів матеріалів, оплати праці чи інших ресурсів, витрачених при будівництві активу власними силами, не включається до собівартості активу. МСБО 23 «Витрати на позики» встановлює критерії для визнання відсотків як компоненту балансової вартості об'єкта основних засобів, збудованого власними силами.

Основні напрямки утворення основних засобів на підприємстві відображено на рис. 1.

Рис. 1. Основні джерела утворення основних засобів