Організація і методика аудиту в комп «ютерному середовищі на прикладі діяльності ЗАТ» Донецькмеблі

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ КАФЕДРА ОБЛІКУ І АУДИТУ КУРСОВА РОБОТА з курсу «Організація і методика аудиту»

на тему: Організація і методика аудиту в комп’ютерному середовищі

на прикладі діяльності ЗАТ «Донецькмеблі»

ДОНЕЦЬК, 2007

ПЛАН

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОРГАНІЗАЦІЇ АУДИТУ В КОМП’ЮТЕРНОМУ СЕРЕДОВИЩІ

1.1 Аналіз основних понять з аудиту в комп’ютерному середовищі

1.2 Планування і організація аудиторської перевірки в комп’ютерному середовищі

1.3 Методика аудиту в комп’ютерному середовищі

РОЗДІЛ 2. АУДИТ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

2.1 Аналіз балансу підприємства

2.2 Оцінка фінансової стійкості, ліквідності і платоспроможності

2.3 Аналіз ділової активності

РОЗДІЛ 3. ЗАКЛЮЧНИЙ ЕТАП АУДИТОРСЬКОЇ ПЕРЕВІРКИ

3.1 Порядок підготовки підсумкової документації по результатах аудиту

3.2 Аудиторський висновок щодо фінансового стану підприємства

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Інтенсивний розвиток комп’ютерної техніки дав відповідний поштовх започаткуванню, а відтак і удосконаленню методів аудиту в комп’ютерному середовищі. Значний вплив на аудит у розвинутих країнах світу мають електронно-обчислювальна техніка і технології, елементами яких є комп’ютери. Початком застосування сучасних технологій вважають 50-ті роки XX ст., коли в США були створені перші моделі електронної машини для бухгалтерських розрахунків. Поступово застосування комп’ютерів охопило різні сфери економіки. Запровадження комп’ютерної техніки і технології вплинуло і на ефективність аудиту, особливо внутрішніх перевірок. З’явилася можливість точного розрахунку ліквідності підприємств, довгострокової платоспроможності, оцінки рентабельності активів, капіталу і фондовіддачі. В цьому полягає актуальність теми проведеного дослідження. Основним джерелом інформації є дані фінансової звітності.

Метою даної роботи є вивчення методичних аспектів аудиту в комп’ютерному середовищі та проведення аудиту фінансового стану підприємства на основі даних фінансового звіту підприємства за 2006 рік.

Предметом дослідження є методика аудиту в комп’ютерному середовищі підприємства та аудит фінансового стану підприємства.

В якості об'єкта дослідження виступає ЗАТ Донецькмеблі.

Теоретичною і методологічною основою дослідження є нормативні документи, які регулюють питання аудиту в комп’ютерному середовищі, а також підручники, навчально-методичні посібники, наукові статті.

Курсова робота складається зі вступу, 3-ох розділів, висновку, списку використаної літератури та додатків.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОРГАНІЗАЦІЇ АУДИТУ В КОМП’ЮТЕРНОМУ СЕРЕДОВИЩІ

1.1 Аналіз основних понять з аудиту в комп’ютерному середовищі

У міжнародному нормативы аудиту 3 вказується, що аудитом є незалежне вивчення фінансової інформації будь-якої компанії, орієнтованої на прибуток, і незалежно від її величини або юридичної форми, коли так вивчення проводиться з метою висловлення думки про неї.

У статті 4 розділу 1 Закону України Про аудиторську діяльність визначено поняття аудиту: «Аудит — це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам. Аудит здійснюється незалежними особами (аудиторами), аудиторськими фірмами, які уповноважені суб'єктами господарювання на його проведення. Аудит може проводитись з ініціативи господарюючих суб'єктів, а також у випадках, передбачених чинним законодавством (обов'язковий аудит). Затрати на проведення аудиту відносяться на собівартість товару (продукції, послуг).»

Незалежний аудиторський контроль (аудит) здійснюють аудитори, аудиторські організації (фірми) на госпрозрахункових засадах за договорами з державними і акціонерними підприємствами, кооперативними, орендними підприємствами і організаціями, підприємствами із спільним капіталом та ін. При цьому перевіряють стан обліку діяльності зазначених організацій і підприємств, відповідність звітності даним обліку, правильність утворення прибутку і своєчасність розрахунків із державним бюджетом, а також розподіленням прибутку за акціями, розміром внесеного капіталу та іншими джерелами, передбаченими статутними документами і фінансовим планом підприємства. Результати контролю аудиторська організація оформляє актом, експертним висновком або іншим документом, погодженим із замовником. Аудиторські організації надають послуги підприємцям щодо поліпшення господарювання з питань маркетингу, менеджменту, інвестицій та ін. Крім того, аудиторська організація може давати висновки про правильність складання звітності і декларацій, які підприємства, кооперативи та інші організації подають фінансовим органам (податковим адміністраціям).

Принципи аудиту ґрунтуються на його незалежності як виду фінансово-господарського контролю, високих професійних, культурних і морально-вольових якостей аудитора, науковій організації і прогресивній методології виконання аудиторського процесу.

Аудиторський контроль здійснюють не лише незалежні аудитори, фірми, а й аудиторські підрозділи державних податкових адміністрацій. Функції цих підрозділів визначаються податковими органами щодо повноти нарахування і своєчасності сплати податків підприємцями і фізичними особами.

Зміст аудиторського контролю як однієї з форм фінансово-господарського контролю складається з експертної оцінки фінансово-господарської діяльності підприємства за даними бухгалтерського обліку, балансу і звітності, а також аудиторських послуг з питань обліку, звітності, внутрішнього аудиту.

Аудит є незалежною формою фінансово-господарського контролю, яку власник вибирає добровільно і формулює: питання, поставлені на дослідження з метою отримання науково обґрунтованих висновків для подальшого удосконалення своєї фінансово-господарської діяльності, маркетингу, бухгалтерського обліку, внутрішньогосподарського контролю. Крім того, вкладники капіталу у підприємницьку діяльність (кредитори, акціонери, власники цінних паперів та ін.) заінтересовані, щоб належна їм частка прибутку розподілялася правильно, тобто була підтверджена аудитором. Одночасно підприємець, маючи довіру до аудитора, впевнений, що податки нараховані правильно, своєчасно і в повній сумі сплачені до бюджету, тому в разі конфліктних ситуацій із державною податковою адміністрацією він має надійний захист від суб'єктивізму останніх.

Висновки аудитора є обґрунтованим доказом при вирішенні майнових спорів у арбітражному і народному судах між власником і його контрагентами. Обґрунтування потреби у кредитах для підприємницької діяльності може дати тільки незалежний зовнішній аудит, висновки якого подають Національному банку України і комерційним банкам. Кваліфіковані висновки аудитора з питань господарської діяльності мають для власника значення для запобігання збиткам ще до виконання господарських процесів, тобто на стадії проектування їх, інженерної підготовки, виробництва. Перманентний внутрішній аудит на підприємстві сприяє удосконаленню технологічного процесу, впровадженню ноу-хау та інших досягнень науково-технічного прогресу у виробництво.

Стратегічний аудит дає можливість суб'єктам підприємницької діяльності прогнозувати розвиток маркетингу, поширювати комерційну діяльність на внутрішньому і міжнародному ринках, допомагає уникнути банкрутства в умовах ринкових відносин.

Аудиторський контроль, як складова частина фінансово-господарського контролю, розкриває нові явища у підприємницькій діяльності господарюючих суб'єктів, встановлює закономірності їх з метою удосконалення цієї діяльності на наукових основах.

Загальна мета і масштаб аудиту не міняються в будь-якому комп’ютерному середовищі.

Використання комп’ютерів міняє обробку даних; які використовуються компанією для досягнення адекватного внутрішнього контролю.

Відповідно, процедури, які використовує аудитор при вивченні їм і оцінці системи обліку і супутніх видів внутрішнього контролю, а також суть, час проведення і об'єм інших аудиторських процедур можуть бути затронуті комп’ютерним середовищем. Окремі міжнародні нормативи аудиту керують аудиторськими процедурами, які відповідають комп’ютерному середовищу.

1.2 Планування і організація аудиторської перевірки в комп’ютерному середовищі

На сьогодні аудиторам у своїй роботі часто доводиться стикатися з автоматичними системами обліку. Засіб обробки господарських операцій і ведення обліку роблять істотний вплив на організаційну структуру підприємства, процедури і методи проведення аудиту. При проведенні аудиту необхідно враховувати такі особистості:

а) рівень автоматизації завдань бухгалтерського обліку;

б) наявність методик проведення аудиту на підприємстві;

в) доступність облікових даних;

г) складність наявної автоматизованої системи обліку, контролю й аудиту.

Важливу роль при плануванні аудиторської перевірки відіграє рівень автоматизації облікових завдань. При оцінці складності автоматизованої обробки бухгалтерських даних необхідно враховувати як ступінь інтеграції інформаційних систем, так і ступінь спільного використання різними системами однієї і тієї ж облікової бази даних. Засоби і методи, що застосовуються для аудиторської перевірки в складних інформаційних системах, поділяються на такі групи:

а) робота в реальному режимі часу з реальними даними;

б) робота зі статистичними даними;

в) робота з імітаційними даними;

г) проведення аналізу спеціальними програмними засобами

Для підприємств, із якими аудиторська фірма має довгострокові договірні відносини, розробляються спеціальні аудиторські модулі, що вбудовуються в наявні програмні засоби обліку, контролю Й аудиту. За допомогою цих модулів провадиться добір операцій, що є цікавими з погляду постійних аудиторських перевірок. Обрані операції зберігаються для їх подальшого вивчення аудитором. Відібрані при цьому дані позначаються і групуються за операціями у спеціальну аудиторську базу даних дні подальшого опрацювання.

Програмні засоби застосовують два види контролю даних.

а) систематичний контроль, коли облікові дані тестуються за всіма основними критеріями (діапазон, зіставлення з нормативно-довідковою інформацією іт. ін.);

б) вибірковий контроль, який здійснюється на певній вибірці даних (за визначеними операціями, за окремими завданнями).

За допомогою спеціальних програмних засобів здійснюється перевірка, моделювання та аналіз облікових даних Із метою визначення їх повноти, якості, правомірності та достовірності. Для цього проводиться порівняння змодельованих облікових даних із реальними даними інформаційної системи, а також здійснюється тестування розрахунків і перерахунків, підсумовування, повторне упорядкування і формування звітних даних, їх порівняння з реальними даними. Крім того, проводиться контроль правильності відновлення даних.

Впровадження обчислювальної техніки в процес аудиту дає змогу значно скоротити трудомісткість його проведення і створює нові можливості в організації і методиці проведення аудиту.

У практиці застосовуються аудиторські програми загального призначення, які дають змогу проводити прогін визначених тестів на фактичних даних. За допомогою таких програмних засобів здійснюється аудиторська перевірка й аналіз записів на основі певних критеріїв із метою визначення їх якості, повноти, спроможності й правильності. Для цього також використовується база знань, що допомагає визначити невідповідність і прийняти необхідні рішення. Таке програмне забезпечення дає змогу робити тестування розрахунків, виконувати необхідні перерахунки і зіставляти отримані результати з нормативними й кошторисними, і середніми по галузі, що дає можливість провести аналіз за визначеними критеріями і одержати необхідне управлінське рішення.

Процес аудиту в умовах автоматизації

При роботі зі спеціальним аудиторським програмним продуктом поетапно виконуються такі процедури.

На першому етапі аудитор визначає завдання, які необхідно вирішити при перевірці за допомогою спеціального програмного забезпечення.

На другому етапі складається план виконання поставлених завдань і оцінка реальності застосування аудиторських програмних засобів. Із цією метою здійснюється аналіз форми і методу бухгалтерського обліку, що ведеться на підприємстві, й оцінюється можливість застосування ідеального аудиторського програмного забезпечення. При цьому встановлюється обсяг облікової інформації, роботи аудитора, кількість часу, необхідного для проведення аудиторської перевірки тощо. На даному етапі визначається необхідна потужність обчислювальної техніки і встановлюється графік виконання аудиторських робіт із зазначенням обсягів виконуваних робіт, термінів виконання, конкретних виконавців і форми завершення.

На третьому етапі здійснюється налаштування стандартних програмних засобів, розробка нових засобів, необхідних для даної аудиторської перевірки. Наявні програмні засоби адаптуються для фактичних облікових даних.

На четвертому етапі здійснюється перевірка сформованих на машинних носіях даних із метою підтвердження їх незмінності, оцінюється стан підприємства, що перевіряється, проводиться тестування та опрацювання за запланованим графіком, проводиться аналіз отриманої інформації, її оцінка за допомогою бази знань і формується комп’ютерний висновок за перевіреними позиціями.

Аудитор має можливість проводити перевірку як за окремими завданнями, так і за комплексом завдань у цілому. При необхідності аудитор у режимі запиту перевіряє визначені показники або дані з метою їх поглибленого дослідження. Запит здійснюється за допомогою Інформаційної мови показників обліку, контролю й аудиту. Також у режимі запиту здійснюється перевірка стану облікового процесу, одержання довідки для формування діагнозу і прогнозування шляхів досягнення цілей підприємства для поліпшення його роботи. При цьому проводиться формування таких основних показників і даних:

1. повнота і своєчасність формування і відображення в реєстрах бухгалтерської звітної інформації;

2. повнота і своєчасність формування показників, відображених у звітності;

3. правильності розрахунків результатів господарської діяльності підприємства і повнота їх відображення;

4. правильність розрахунку і відображення в звітності обов’язкових платежів і податків;

5. правильність і повнота формування фондів і резервів;

6. правильність формування сальдо на початок і кінець періоду, що перевіряється за окремими показниками і даними, відображеними в інформаційній аудиторській базі даних.

1.3 Методика аудиту в комп’ютерному середовищі

Облікові системи, які використовують комп’ютери, сприяють здійсненню аудиторських перевірок із використанням комп’ютерної мережі клієнта. Цей прийом відомий як методика аудиту з використанням комп’ютерів (Computer-Assisted Audit Tech-niques — СААТ) [30, с. 120].

Існують дві основних складові СААТ, які використовує внутрішній аудитор:

* програмне забезпечення аудиту: комп’ютерні програми, що використовуються для перевірки змісту файлів клієнта;

* контрольні дані: дані, що використовуються аудитором для комп’ютерної обробки з метою перевірки функціонування комп’ютерних програм клієнта.

Аудитор повинен або оволодіти технічними знаннями і навичками роботи на комп’ютері, або одержати практичну допомогу від експертів, необхідну для того, щоб зробити компетентні висновки.

Можна використати аналітичну перевірку як сферу застосування аудиторського програмного забезпечення, коли записи клієнта збираються у файлах комп’ютера.

Аудитор може використати також програмований метод контролю, який свідчить про повноту, правильність і законність записів у облікових регістрах. Загальний контроль відрізняється від прикладного тим, що належить до середовища, в якому система розробляється, підтримується і функціонує, тобто має найбільш широке застосування.

Під терміном аналітична перевірка слід розуміти набір таких процедур:

* аналіз співвідношень різних фінансових даних (наприклад, виторгу і затрат або заробітної плати і чисельності персоналу);

* порівняння фактичних даних із прогнозними, з аналогічними показниками минулих періодів, із показниками аналогічних підприємств, із середньо галузевими даними.

Причому, процедури можуть варіюватися від простих зіставлень до широких комп’ютерних програм, які реалізують найновіші статистичні розробки (наприклад, множинний регресивний аналіз).

Багато вчених-економістів вважають, що аудитор може широко використовувати комп’ютер для здійснення низки аналітичних, розрахункових та інших аудиторських процедур. Особливо важливо використати комп’ютер на дослідній стадії аудиторського процесу, коли збирається максимум доказів.

Поділяємо думку професора В. С. Рудницького в тому, що «дуже важливо ряд аналітичних процедур здійснювати на початковій стадії аудиту, оскільки це допомагає впровадити дедуктивний метод оцінювання показників Головної книги і фінансової звітності, правильно спланувати різні аспекти майбутньої роботи, виявити факти ризику тощо» [42, с. 134].

Комп’ютерну техніку аудитор використовує, коли облік ведуть за допомогою спеціальних програм, а інформацію зберігають у файлах даних [30, с. 129].

Починаючи з 80-х років XX ст. вітчизняні аудитори широко використовують комп’ютерну техніку і спеціальні програмні засоби для виконання аналітичних процедур. Вітчизняним аудиторам слід керуватися Рішенням Аудиторської палати України № 73 від 18.12.98, яким затверджено повний текст Національних нормативів аудиту в Україні, у тому числі норматив № ЗО «Використання комп’ютерів в аудиті». Мета і галузь діяльності аудитора не змінюються, коли йдеться про перевірку середовища електронної обробки даних (ЕОД).

Однак прикладна програма може поставити аудитора перед необхідністю використання комп’ютера як засобу контролю. Ці різноманітні варіанти використання комп’ютера відомі як Метод аудиту при сприянні комп’ютера (МАСК) [14, с. 216]. Метою цього нормативу є забезпечення використання керівництвом МАСК. Ці методи можна використовувати із залученням всіх відомих типів конфігурацій комп’ютерів. Причому необхідність використання МАСК виникає тоді, коли нема вхідних документів і немає можливості повністю простежити хід операцій, і тоді, коли ефективність аудиту можна покращити за допомогою використання спеціальної комп’ютерної аудиторської програми.

Норматив № 30 «Використання комп’ютерів в аудиті» характеризує два методи:

* програмне забезпечення контролю;

* дані тесту.

Програмне забезпечення контролю (ПЗК) складається з комп’ютерних програм, що використовуються аудитором як частина процедур перевірки, які обробляють дані контрольних тестів системи обліку підприємства. Під час планування аудитору слід з’ясувати можливість комбінування ручного аналізу даних з обробкою на ПЗК.

Перевірку методом тестування даних використовують під час проведення процедур контролю, отриману вибірку даних вводять у комп’ютерну систему клієнта і порівнюють її з результатами:

* даних тесту, які використовуються для перевірки специфічних засобів управління в комп’ютерних програмах щодо типу пароля і доступу до даних;

* на шляху операцій тесту використовується «фіктивний» модуль (наприклад, відділ або службова особа), дії цього модуля визначені, результати порівнюються з проходженням даних через аналогічний модуль програми клієнта. Коли контрольні дані обробляються разом з реальними даними клієнта, аудитор повинен бути впевненим, що після завершення тестування всі контрольні записи будуть вилучені з реального розрахунку клієнта.

Коли аудитор починає аудит у середовищі ЕОД, він повинен мати необхідні навички і досвід роботи з технікою або залучити спеціаліста.

Аудитору слід проаналізувати відповідність МАСК засобам обслуговування комп’ютера і автоматизованим системам бухгалтерського обліку та картотекам. Ефективність аналітичних процедур може бути поліпшена при використанні МАСК з погляду отримання й оцінювання контрольного доказу.

Деякі комп’ютерні файли зберігаються протягом короткого часу і не можуть бути доступні за необхідності. Тому аудитор повинен вжити заходів для збереження в пам’яті комп’ютера даних, які йому знадобляться в майбутньому.

Аудитор повинен керувати процесом використання програми МАСК. Під час управління програмою МАСК присутність аудитора бажана, оскільки у разі необхідності він може змінити дані помилкового прикладу, виправити неправильний вхідний файл.

Стандарти робочих документів і процедур для МАСК мають відповідати документам і процедурам аудиторської перевірки в цілому. Технічну документацію МАСК необхідно тримати окремо від інших робочих документів аудитора.

РОЗДІЛ 2. АУДИТ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

2.1 Аналіз балансу підприємства У 1932 роцi мiсцева промисловiсть Донбасу поповнилася новим підприємством. У м. Сталино в районi залiзничного вокзалу вступила в лад меблева фабрика. Виготовлялося на нiй всього чотири вироби — шафи, дивани кабiнетнi, столи кухонні. Кожного виробу у рiк випускалося по 170 — 240 штук. До початку 1945 року на фабриці трудилось близько 100 чоловік. У 1965 роцi було створено виробниче об'єднання «Донецькмеблi». У нього увійшли всі меблеві підприємства, що дiяли в областi, незалежно вiд їхньої пiдпорядкованностi: Донецький меблевий комбiнат — головне пiдприємство, а також фiлiї Донецький меблевий комбiнат меблевих деталей, Добропiльска, Никитiвська, Константинiвська, Торезська i Донецька меблевi фабрики. До складу об'єднання входили i самостiйнi пiдприємства — Артемiвська i Слов’янська меблевi фабрики. З 1991 року по 1998 рiк фiлiї i самостiйнi фабрики вийшли зi складу об'єднання. Асортимент продукцiї що випускається об'єднанням: — набори корпусних меблiв; - набори м’яких меблiв; - спальнi; - кухнi; - прихожі; а також окремi вироби — столи обiднi, журнальнi, письмовi, шафи, тумби, ліжка, табурети, книжковi полки. Основнi постачальники сировини: ТОВ «Кронас», ТОВ «ТСС», Жидачевський паперовий комбінат, Лисичанський завод «Пролетар», ТОВ «Солдi-Донбас», ЧГТ «Мирор», ЗАТ «Деко», ТОВ «Омега». Дилерська мережа АТ «Донецькмеблi» складає 50 торгових магазинів у 20 мiстах України. Акцiонерне товариство «Донецькмеблi» створено шляхом перетворення колективного пiдприємства «Донецькмеблi» у акцiонерне товариство згiдно рішення зборов засновників акціонерного товариства у вiдповiдностi з дiючим законодавством.

З метою проведення фінансового аналізу рекомендується складання порівняльного аналітичного балансу, до якого входять основні агреговані показники бухгалтерського балансу. Порівняльний аналітичний баланс дає змогу спростити роботу з проведення аналізу основних фінансових показників підприємства.

Таблиця 2.1.1 Порівняльний аналітичний баланс

Зниження питомої ваги дебіторської заборгованості свідчить про відносне зменшення кредиту, що надається підприємством. Цей факт відображає скорочення термінів оплати відвантажених підприємством товарів, зниження розмірів грошових коштів, відвернутих з обороту дебіторами. Проте при зменшенні суми проданих товарів скорочення заборгованості очевидно пов’язане із зниженням об'ємів реалізації. Тому в даній ситуації недостатньо підстав для позитивної оцінки факту зниження дебіторської заборгованості, оскільки зниження заборгованості підприємству, ймовірно, не пов’язане з раціональнішим проведенням розрахунків за проданий товар, а викликане зменшенням об'ємів реалізації товарів, що негативно впливає на фінансовий результат.

Підвищення розмірів капіталу при зниженні товарообігу свідчить про те, що збільшення вартості активів не сприяє поліпшенню результатів роботи організації.

Зростання кредиторської заборгованості говорить про збільшення отриманих підприємством кредитів за куплений товар або зростання інших статей кредиторської заборгованості.

Перевищення кредиторської заборгованості над дебіторською може привести до втрати платоспроможності.

2.2 Оцінка фінансової стійкості, ліквідності і платоспроможності

Аналіз ліквідності балансу проводиться у зв’язку з умовами фінансових обмежень і необхідністю оцінки платоспроможності (кредитоспроможності) організації.

Ліквідність балансу визначається як ступінь покриття зобов’язань підприємства його активами, термін перетворення яких в грошову форму відповідає терміну погашення зобов’язань. Даний аналіз полягає в порівнянні засобів по активу, згрупованих за швидкістю їх перетворення на грошові кошти (тобто по ступеню їх ліквідності) і розташованих в порядку убування ліквідності, із зобов’язаннями по пасиву, згрупованими по термінах їх погашення і розташованими в порядку зростання термінів.

Залежно від ступеня ліквідності, тобто швидкості перетворення на грошові кошти, активи підприємства розділяються на наступні групи:

А1 — найбільш ліквідні активи грошові кошти підприємства і короткострокові фінансові вкладення без позик, наданих організаціям;

А2 — активи, що швидко реалізуються (короткострокова дебіторська заборгованість, товари відвантажені, позики, надані організаціям на термін менше 12 місяців і інших активів);

А3 — активи, що реалізуються повільно (включають запаси мінус товари відвантажені, мінус витрати майбутніх періодів, плюс довгострокова дебіторська заборгованість, плюс довгострокові фінансові вкладення з розділу 1 активу балансу, зменшені на величину вкладень до статутних фондів інших організацій);

А4 — активи, що важко реалізуються (статті розділу 1 активу балансу за винятком довгострокових фінансових вкладень, включених в попередню групу. Сюди включаються і вкладення до статутних фондів інших підприємств, виключених з попередньої групи).

Пасиви балансу групуються за ступенем терміновості їх оплати:

П1 — найбільш термінові зобов’язання (до них відносяться кредиторська заборгованість (стор. 620 розділу 5 пасиву балансу) і інші короткострокові зобов’язання (стор. 660), в т. ч. зобов’язання, не погашені в строк, відбиті відособлено в розділах 1; 2 і в довідці до розділу 2 форми № 5).

П2 — короткострокові пасиви (короткострокові кредити і позикові засоби (стор. 610 розділу 5 пасиву балансу);

П3 — довгострокові пасиви (довгострокові кредити і позикові засоби (підсумок розділу 4 пасиву балансу);

П4 — постійні пасиви (статті розділу 3 пасиву балансу).

Для збереження балансу активу і пасиву підсумок даної групи зменшується на суму витрат майбутніх періодів і суму іммобілізації оборотних коштів по статтях розділу 2 активу балансу і збільшуються на суму заборгованості учасникам (засновникам) по виплаті доходів, доходів майбутніх періодів, резервів майбутніх витрат (стор. 630−650 розділу V пасиву балансу).

Для визначення ліквідності балансу слід зіставити підсумки приведених груп по активу і пасиву. Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо мають місце співвідношення:

Якщо деякі нерівності не відповідають вказаним обмеженням, ліквідність балансу більшою чи меншою мірою відрізняється від абсолютної. Причому слід мати на увазі, що менш ліквідні активи не можуть замінити більш ліквідні при недоліку засобів однієї групи і надлишку по іншій із-за неможливості погашення такими активами терміновіших зобов’язань.

Аналіз ліквідності балансу представимо у вигляді табл. 2.2.1.

Таблиця 2.2.1 Аналіз ліквідності балансу

Як видно з табл. 2.2.1., перше, друге і четверте співвідношення не відповідають встановленому обмеженню. Найбільш ліквідні активи та активи, що швидко реалізовуються не покривають найбільш термінові зобов’язання та короткострокові пасиви на кінець періоду. Тобто підприємство не має змоги погасити поточну та короткострокову заборгованість кредиторів.

По 3-му співвідношенню виконується вказане обмеження. Отже, організація здатна розплатитися по платежах віддаленої перспективи з деяким фінансовим запасом за умови своєчасних розрахунків з дебіторами.

Виконання останньої нерівності свідчить про недостатність власного капіталу організації (П4) для покриття важко реалізованих активів (А4).

Таблиця 2.2.2 Коефіцієнти ліквідності балансу

Оскільки отриманий результат коефіцієнта абсолютної ліквідності не відповідає встановленим нормам, слід вважати, що дане підприємство не в змозі погасити достатню частину короткострокової заборгованості на дату складання балансу.

Коефіцієнт швидкої ліквідності характеризує очікувану платоспроможність підприємства на період, рівний середній тривалості одного обороту короткострокової дебіторської заборгованості. Цей коефіцієнт також не відповідає нормі (К_шл? 1).

Коефіцієнт поточної ліквідності (К_пл? 2) характеризує очікувану платоспроможність підприємства на період, рівний середній тривалості одного обороту всіх мобільних засобів. Він відображає ступінь загального покриття всіма оборотними активами організації суми короткострокових зобов’язань. Цей показник також не відповідає нормі. Але спостерігається позитивна тенденція у зростанні коефіцієнтів.

Фінансова стійкість — це певний стан рахунків підприємства, що гарантує його постійну платоспроможність. Знання граничних меж зміни джерел засобів для покриття вкладень капіталу до основних фондів або виробничі запаси дозволяє генерувати такі напрями господарських операцій, які ведуть до поліпшення фінансового стану підприємства, до підвищення його стійкості.

Таблиця 2.2.3 Коефіцієнти фінансової стійкості

Оскільки значення коефіцієнта автономії нижче за нормальне обмеження (? 0.5), залежність організації від позикових джерел перевищує норму. Не всі зобов’язання аналізованого підприємства можуть бути покриті його власними засобами. Але зниження коефіцієнтів фінансової залежності та фінансового ризику мають позитивну тенденцію.

2.3 Аналіз ділової активності і рентабельності

Ділова активність організації характеризується широтою ринків збуту продукції, включаючи наявність постачань на експорт; репутацією організації, що виражається, зокрема, в популярності клієнтів, що користуються послугами організації, та ін.; ступенем виконання планових показників, забезпечення заданих темпів їх зростання (зниження); рівнем ефективності використання ресурсів організації. У широкому сенсі ділова активність оцінюється даними про динаміку найважливіших економічних і фінансових показників роботи організації за ряд років, описом майбутніх капіталовкладень, здійснюваних економічних заходів, природоохоронних заходів та іншою інформацією про діяльність організації, що цікавить можливих користувачів бухгалтерської звітності і що включається в записку пояснення до бухгалтерської звітності.

Ділова активність організації у фінансовому аспекті виявляється в оборотності її засобів і їх джерел. Тому фінансовий аналіз ділової активності полягає в дослідженні динаміки показників оборотності. Ефективність роботи організацій характеризується оборотністю і рентабельністю продажів, засобів і джерел їх утворення. Тому показники ділової активності, що вимірюють оборотність капіталу, відносяться до показників ефективності бізнесу.

Таблиця 2.3.1 Коефіцієнти ділової активності

Коефіцієнт обороту дебіторської заборгованості показує розширення або зниження комерційного кредиту, що надається підприємством. Зниження даного коефіцієнта свідчить про зменшення терміну погашення дебіторської заборгованості і оцінюється позитивно.

Тривалість операційного циклу є узагальненою характеристикою тривалості омертвляння фінансових ресурсів в поточних активах. Він показує, скільки днів в середньому проходить з моменту вкладення грошових коштів в поточну торгову діяльність до моменту їх повернення у вигляді виручки на розрахунковий рахунок. У підприємства цей показник має тенденцію до росту. Це негативний показник. Коефіцієнт оборотності запасів відображає число оборотів запасів підприємства за аналізований період. Зниження коефіцієнта свідчить про відносне збільшення виробничіх запасів.

Рентабельність відображає ступінь прибутковості роботи підприємства. Аналіз рентабельності полягає в дослідженні рівнів прибутку по відношенню до різних показників і їх динаміки. У розрахунку рентабельності за окремими складовими капіталу (засобам або їх джерелам) можуть бути використані показники прибутку від продажів, прибуток до оподаткування, прибуток від звичайної діяльності або чистий прибуток.

Таблиця 2.3.2 Коефіцієнти рентабельності

Всі показники рентабельності підприємства зросли за рік. Це позитивна тенденція. Ділова активність підприємства зростає.

Розділ 3. заключний етап аудиторської перевірки

3.1 Порядок підготовки підсумкової документації по результатах аудиту Відповідно до Національного нормативу аудиту № 26 «Аудиторський висновок», результати аудиту оформлюються у вигляді аудиторського висновку, який повинен містити в собі чітке і ясне уявлення аудитора про перевірену фінансову звітність.

Метою складання аудиторського висновку є надання висновку аудитором (аудиторською фірмою) про повноту, достовірність і неупередженість інформації щодо статутного капіталу, що розкривається у звітності господарюючого суб'єкта.

Аудиторський висновок складається на українській мові, вартісні показники виражаються у валюті України. Виправлення в аудиторському висновку не допускаються.

До аудиторського висновку додається бухгалтерська звітність господарюючого суб'єкта, відносно якого проводився аудит. З метою ідентифікації на формі звітності повинен бути підпис аудитора або спеціальний штамп аудиторської фірми.

Висновок може бути позитивним, умовно-позитивним, негативним, а також можлива відмова від надання висновку про фінансову звітність підприємства.

Позитивний висновок надається клієнту у випадках, коли, на думку аудитора, виконано наступні умови:

аудитор одержав всю інформацію і пояснення, необхідні для досягнення мети аудиту;

надана інформація достатньою мірою відображає реальний стан справ на підприємстві;

наявні адекватні та достовірні дані з усіх суттєвих питань;

фінансова документація підготовлена у відповідності з прийнятою на підприємстві обліковою політикою, яка відповідає вимогам П (С)БО;

фінансова звітність складена на основі дійсних облікових даних й не містить суттєвих протиріч;

фінансова звітність складена належним чином за формою, затвердженою у встановленому порядку.

Якщо аудитор не знайшов порушень або виявив порушення, що не впливають на законність функціонування, не спричиняють збитків державі, засновникам або акціонерам, то він фіксує це в аналітичній частині аудиторського висновку. При цьому аудитор має право надати позитивний висновок.

Будь-яка реальна невпевненість або незгода є підставою для відмови від надання позитивного висновку. Подальший вибір виду висновку залежить від рівня непевності або незгоди.

У випадку непевності і незгоди аудитор видає умовно-позитивний висновок.

У всіх випадках, коли аудитор складає висновок, який відрізняється від позитивного, він повинен дати описання усіх суттєвих причин його невпевненості і незгоди. Такі причини коротко наводяться в окремому розділі висновку з посиланням на розділ, де висловлюється негативний висновок або дається відмова від висновку.

Якщо аудитор виявив порушення, які впливають на законність функціонування або спричиняють збитки державі, засновникам або акціонерам, то він фіксує це в аналітичній частині аудиторського висновку. В цьому випадку аудитор надає час для усунення викритих порушень. Якщо порушення не виправлені, аудитор не має права надати позитивного висновку.

Якщо аудитор не має можливості на підставі наведених аргументів сформулювати висновок про фінансову звітність підприємства, він дає відмову від надання аудиторського висновку.

Окрім основних видів аудиторських висновків про перевірену фінансову звітність існують висновки спеціального призначення. Такі висновки складаються за результатами виконання спеціальних аудиторських завдань за ініціативою самого господарюючого суб'єкта або за дорученням правоохоронних органів.

Згідно з Національним нормативом № 26, аудиторський висновок складається у вільній формі, але обов’язково в ньому мають бути наступні розділи:

заголовок аудиторського висновку — говориться про те, що аудиторська перевірка проводилась незалежним аудитором. Дається назва аудитора або аудиторської фірми. Також наводиться повна назва підприємства, яке перевірялося, та час перевірки;

вступ — міститься інформація про склад фінансової звітності та дату її підготовки. Говориться також про те, що відповідальність за правильність підготовки звітності покладається на керівництво підприємства, про відповідальність аудитора за аудиторський висновок;

масштаб перевірки — цей розділ дає впевненість користувача у тому, що аудиторська перевірка здійснена у відповідності з вимогами діючого законодавства та нормами, що регулюють аудиторську практику. Говориться, що перевірка була спланована і підготовлена з достатнім рівнем впевненості про те, що фінансова звітність не має суттєвих помилок. Під час перевірки аудитор повинен робити оцінку помилок у системах обліку та внутрішнього контролю підприємства на предмет їх суттєвого впливу на фінансову звітність. При оцінці суттєвості помилок аудитор повинен керуватися положеннями Національного нормативу № 11 «Суттєвість та її взаємозв'язок з ризиком аудиторської перевірки». Також говориться про те, що аудитор під час перевірки брав до уваги лише суттєві помилки, керуючись принципом вибіркової перевірки. Також дається інформація про принципи бухгалтерського обліку, які використовувалися на підприємствах у період перевірки;

висновок аудитора про перевірену фінансову звітність — у цьому розділі дається висновок аудитора про фінансову звітність, про її правильність в усіх суттєвих аспектах;

дата аудиторського висновку — аудитор повинен проставляти дату аудиторського висновку на день завершення аудиторської перевірки. Дата на аудиторському висновку проставляється в той самий день, коли керівництво підприємства підписує акт прийому-передачі аудиторського висновку;

підпис аудиторського висновку — аудиторський висновок підписується директором аудиторської фірми або уповноваженою на це особою, яка має відповідну серію сертифікату аудитора України на вид проведеного аудиту;

адреса аудиторської фірми — в аудиторському висновку вказується адреса місцезнаходження аудиторської фірми та номер ліцензії на аудиторську діяльність. Ця інформація може розміщуватися як при кінці аудиторського висновку, після підпису аудитора, так і в матриці бланку аудиторської фірми.

3.2 Аудиторський висновок щодо фінансового стану підприємства Фінансовий аналіз підприємства показав, що підприємство знаходиться в досить нестійкому фінансовому стану, але майже всі показники фінансового стану підприємства мають тенденцію до збільшення.

Зниження питомої ваги дебіторської заборгованості свідчить про відносне зменшення кредиту, що надається підприємством. Цей факт відображає скорочення термінів оплати відвантажених підприємством товарів, зниження розмірів грошових коштів, відвернутих з обороту дебіторами. Проте при зменшенні суми проданих товарів скорочення заборгованості очевидно пов’язане із зниженням об'ємів реалізації. Тому в даній ситуації недостатньо підстав для позитивної оцінки факту зниження дебіторської заборгованості, оскільки зниження заборгованості підприємству, ймовірно, не пов’язане з раціональнішим проведенням розрахунків за проданий товар, а викликане зменшенням об'ємів реалізації товарів, що негативно впливає на фінансовий результат.

Підвищення розмірів капіталу при зниженні товарообігу свідчить про те, що збільшення вартості активів не сприяє поліпшенню результатів роботи організації.

Зростання кредиторської заборгованості говорить про збільшення отриманих підприємством кредитів за куплений товар або зростання інших статей кредиторської заборгованості.

Перевищення кредиторської заборгованості над дебіторською може привести до втрати платоспроможності.

Найбільш ліквідні активи та активи, що швидко реалізовуються не покривають найбільш термінові зобов’язання та короткострокові пасиви на кінець періоду. Тобто підприємство не має змоги погасити поточну та короткострокову заборгованість кредиторів. Але по платежах віддаленої перспективи з деяким фінансовим запасом за умови своєчасних розрахунків з дебіторами підприємство здатно розплатитися. Власний капітал організації нездатен покрити важкореалізовані активи.

Оскільки отриманий результат коефіцієнта абсолютної ліквідності не відповідає встановленим нормам, слід вважати, що дане підприємство не в змозі погасити достатню частину короткострокової заборгованості на дату складання балансу.

Коефіцієнт швидкої ліквідності характеризує очікувану платоспроможність підприємства на період, рівний середній тривалості одного обороту короткострокової дебіторської заборгованості. Цей коефіцієнт також не відповідає нормі (К_шл? 1).

Коефіцієнт поточної ліквідності (К_пл? 2) характеризує очікувану платоспроможність підприємства на період, рівний середній тривалості одного обороту всіх мобільних засобів. Він відображає ступінь загального покриття всіма оборотними активами організації суми короткострокових зобов’язань. Цей показник також не відповідає нормі. Але спостерігається позитивна тенденція у зростанні коефіцієнтів.

Оскільки значення коефіцієнта автономії нижче за нормальне обмеження (? 0.5), залежність організації від позикових джерел перевищує норму. Не всі зобов’язання аналізованого підприємства можуть бути покриті його власними засобами. Але зниження коефіцієнтів фінансової залежності та фінансового ризику мають позитивну тенденцію.

Коефіцієнт обороту дебіторської заборгованості показує розширення або зниження комерційного кредиту, що надається підприємством. Зниження даного коефіцієнта свідчить про зменшення терміну погашення дебіторської заборгованості і оцінюється позитивно.

Тривалість операційного циклу є узагальненою характеристикою тривалості омертвляння фінансових ресурсів в поточних активах. Він показує, скільки днів в середньому проходить з моменту вкладення грошових коштів в поточну торгову діяльність до моменту їх повернення у вигляді виручки на розрахунковий рахунок. У підприємства цей показник має тенденцію до росту. Це негативний показник.

Коефіцієнт оборотності запасів відображає число оборотів запасів підприємства за аналізований період. Зниження коефіцієнта свідчить про відносне збільшення виробничих запасів.

Всі показники рентабельності підприємства зросли за рік. Це позитивна тенденція. Ділова активність підприємства зростає.

ВИСНОВКИ Аудитор при перевірці фінансового стану підприємства досліджує не тільки фактичну стабільність, платоспроможність і ліквідність підприємства, але і перспективу підвищення ділової активності і ефективності господарювання.

Після проведення аналізу фінансового стану даного підприємства можна зробити наступні висновки.

Товариству потрібно забезпечити більшу прибутковість дiяльностi та підвищення рентабельності для подальшого генерування доходів, вжити заходів для зменшення кредиторської заборгованості та нарощуванню лiквiдних активів.

Зважаючи на це перед підприємством постають наступні завдання:

— оптимізація запасів;

— нарощування власного капіталу;

— зменшення кредиторської заборгованості за рахунок поліпшення розрахунково-платіжної дисципліни та вчасного розрахування з боргами;

— фінанси підприємства доцільно вкласти в розширення власного виробництва або інвестувати в придбання цінних паперів, надати позику іншим підприємствам.

— приділяти більше уваги комп’ютерній обробці даних за допомогою складення спеціального програмного забезпечення для проведення компютерізованого аналізу фінансового стану.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України «Про аудиторську діяльність» від 22 квітня 1993 p., із змінами і доповненнями.

2. Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 p. № 996-XIV, із змінами і доповненнями.

3. Закон України «Про оплату праці» від 24.03.95 р. № 108/995-ВР, із змінами і доповненнями.

4. Закон України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР.

5. Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9.07.2003 р.

6. Закон України «Про обов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 р.

7. Закон України від 18.01.01 р. «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням», із змінами і доповненнями.

8. Закон України від 23.09.99 p. № 1105-XIV «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», із змінами і доповненнями.

9. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР, із змінами і доповненнями.

10. Закон України «Про плату за землю» від 19.09.96 р. № 378/96-ВР.

11. Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.03 p. № 889-IV.

12. Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР, із змінами і доповненнями.

13. Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV.

14. Закон України «Про цінні папери і фондову біржу» від 18 червня 1991 року № 1201-XII.

15. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 30 червня 1999 року № 784-XIV;

16. Закон України «Про обіг векселів в Україні» від 5 квітня 2001 р. № 2374-ІІІ.

17. Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР.

18. Декрет КМУ «Про акцизний збір» від 26.12.92 р. № 18−92.

19. Національні нормативи аудиту. Кодекс професійної етики аудиторів України. — К.: Аудиторська палата України, Укркомункваліфонд; Основа, 1999. —274с.

20. Національні стандарти бухгалтерського обліку в Україні: Нормативно-практичний довідник. Навч. посіб. за ред. Р. Л. Хомяка — Львів: «Інтеллект-Захід», 2000. — 444 с.

21. Положення про Реєстр аудиторських фірм та аудиторів, які одноособове надають аудиторські послуги, затверджене рішенням АПУ від 31.10.2000 р.

22. Статут Аудиторської Палати України, прийнятий Засіданням Аудиторської Палати України 28 жовтня 1993 р.

23. Аудит: Збірник задач та практичних ситуацій: Навч. посіб. / Г. М. Давидов, I.К. Дрозд, I.Г. Давидов та інші; За ред. Г. М. Давидова. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К.: Т-во «Знання», КОО, 2001. — 170 с.

24. Білуха М. Т. Курс аудиту: Підручник. — К., 1998. — 504 с.

25. Бухгалтерський облік в Україні. Навч. посіб. За ред. Р.Л. Хом’яка. — 3-те вид., доп. і перероб. — Львів: «Інтелект-Захід», 2004. — 912 с.

26. Бухгалтерський облік і нормативна база / Уклад. С. Іляшенко. — X.: Фактор, 2001.— 264с.

27. Бухгалтерський облік. Конспект лекцій. Навч. посіб. для студентів вищих навчальних закладів спеціальності 7.50 106 «Облік і аудит» / За ред. проф. Ф. Ф. Бутинця. — Житомир: ЖІТІ, 2001. — 288 с.

28. Голов С. Ф., Костюченко В. М. Бухгалтерський облік за міжнародними стандартами: Приклади і коментарі.: Практичний посібник. — К.: Лібра, 2001. —840с.

29. Давидов Г. М. Аудит. Підручник. — К.: Знання, 2004. — 514с.

30. Девачук Л. П., Єрмолаєва В.І., Квач Я. П., Рудницька О. В. Теоретичні основи та практика бухгалтерського обліку: Навч. посібник. Ч. — X.: ТОВ «Одісей», 2001. — 496 с.

31. Документування процесу аудиту. Робочі документи аудитора. — Запоріжжя, 2002.

32. Дорош Н.I. Аудит: методологія і організація. — К.: Т-во «Знання», КОО, 2001. —402с.

33. Зміни та доповнення до чинних Стандартів аудиту та етики Міжнародної федерації бухгалтерів: Станом на 1 січня 2003 року / Пер. з англ. мови О.Л. Ольховікова, Л. Я. Довгорук. — К.: ТОВ «Парітет-інформ», 2003. — 242с.