Рынки капіталів і природних ресурсів

Рынки капіталів і природних ресурсов

Реферат виконала Васильчук Олена Александровна Школа № 496.

Перед читанням переконаєтеся, що ви знаєте о:

— структурі оподаткування нафтопереробки і розподілі економічного тягаря налогов,.

— економічної ренте,.

— законі убутній доходности,.

— грошової форми граничного продукта.

Прочитав, ви поймете:

— як ринки визначають рівень доходу на капитал,.

— як саме може бути порівняно платежі і їхньої витрати, зроблені на різні періоди времени,.

— як попит фіксують земельну ренту,.

— якими коштами Німеччини та методами, на ринках здійснюється перерозподіл невідновлюваних природних ресурсов.

В попередньої главі нашу увагу на концентрувалася над ринком праці. Тут ми зупинимося ще на двох класичних чинниках виробництва — капіталі і природні ресурси. Невеликий приклад, наведений на початку глави, дуже чітко й конкретно свідчить у тому, як фірми і ділові підприємства координують вкладення капіталу, трудових і природних ресурсів у виробничий процес. Такі поняття, як грошова форма граничного продукту* і похідний попит, формують попит із капіталу і природні ресурси, так само, як і попит на робочої сили. Проте, як побачимо в подальшому, фінансові ринки (ринки капіталу) і вільні ринки природних ресурсів мають вельми специфічні рисами, котрі характеризують особливості пропозиції цих ринках, і ми переконаємося, вимагають особливого внимания.

Капитал і відсотковий доход.

В главі 1 ми визначили поняття капіталу й усе наявні засоби виробництва, створених і створюють людьми. Певна частина капіталу може приймати цілком реальні форми, наприклад, обладнання гірничорудних робіт, машини в обробці каменю й т. п. Меліорація землі є іншу форму капіталу, воно охоплює у собі виробництво іригаційних робіт, що підвищує родючість грунтів тощо. буд. І, ще, спираючись на матеріали попередньої глави, бачимо, що знання, вміння говорити та досвід, придбані виходячи з практичної роботи і процесів навчання, є прикладом людського капіталу тієї чи іншої індивіда, Далі ми розглянемо деякі особливості, притаманні усім зазначеним формам капитала.

Капитал і пов’язана производство.

Основная риса, закладена переважають у всіх розглянутих формах капіталу, — це якусь угоду, якщо хочете, угода між сьогоденням і майбутнім часом. Справді, у тому, аби накопичити певний початковий капітал у майбутньому, вже нині доводиться терпіти незручності, пов’язані з неможливістю негайного використання альтернативної вартості цього капіталу процесі її накопичення. Припустимо, що ви ловите рибу в ставку, але снасті для риболовлі ви маєте. Можливо, протягом дня ви зможете впіймати руками кілька рибок, забезпечивши собі убогий вечерю. Проте є малоприємна на погляд альтернатива: лягти спати голодним, але сплести протягом дня сітку для ловлі риби. Зате завтрашній улов у жодне порівнювати з сьогоднішнім не піде — довіртеся нашому досвіду. Аналогічна ціна нагромадження капіталу й у реальному економічної жизни.

Эта невигадлива історія ілюструє такий важливий поняття в, економіці, як пов’язана виробництво. Так, випуск на автоскладальному конвеєрі вимагає залучення значних капітальних вкладень — значно більших, ніж складання автомобіля в кустарної автомастерской. Перш ніж автомобільний завод випустить свою першу продукцію, необхідно залучення величезних зусиль і коштів, трудових і матеріальних ресурсів. Зате згодом продуктивність його головного конвеєра буде просто не порівняти з можливостями автослюсарів у маленькому майстерні. Аналогічно будівництво зрошувального каналу є сопряженным методом іригації по порівнянню з підносом води на поля була в бочках і відрах. Розробка програмного забезпечення для ЕОМ у зв’язку з комп’ютеризацією бухгалтерських операцій вимагає вкладення зусиль і коштів. Однак у перспективі ці інвестиції окупляться значної економією часу й скороченням обслуговуючого персонала.

Уровень доходу на капитал.

Сопряженное виробництво, як і виробництво, що використовує інвестиційний капітал, можна видати за процес трансформації поточних витрат у випускати продукцію у собі найближчому майбутньому. У прикладі з риболовлею поточні витрати — суть робочий час, яке можна було б послуговуватись на риби руками, але що використовується для виготовлення рибальських приладь. У цьому вся аспекті використання капіталу як виробничих витрат то, можливо проаналізоване з позицій вже траплявся нам раніше методу граничного продукта.

На рис. представлена графічна інтерпретація простий двухпараметрической моделі, у якій випускати продукцію виводиться зі сфери споживання, а використовується до створення капіталу, орієнтованого на виробничі витрати у майбутньому. На представленої діаграмі по осі абсцис відкладена величина капіталу, вимірювана в порівняних фізичних одиницях (в прикладі з риболовлею — це розмір осередки мережі). За віссю ординат — результат використання капіталу (його віддача), наведений до одиниці майбутньої продукції, випущеної внаслідок сьогоднішньої економії (завтрашній улов плюс улов, яким пожертвували заради виготовлення сітки). Пряма з негативним нахилом на графіці позначена як «граничний фізичний продукт, віднесений до вкладеному капіталу». Її негативний нахил свідчить у тому, що граничний дохід скорочується зі збільшенням обсягу вкладеного капіталу. Такий їхній підхід в рамках економічних теорій цілком узгоджується з законом убутній дохідності, який поширюється як у інвестиційні вкладення капіталу, і інші чинники виробництва. Інакше ця крива то, можливо інтерпретована як «крива попиту капитал».

Предельный фізичний продукт, віднесений до вкладеному капіталу, може бути виражений як ставлення збільшення майбутнього випуску продукції для її скорочення зараз. Насправді сьогоднішні інвестиції поступово починають давати віддачу з певного моменту падіння у майбутньому протягом тривалого терміну й у з цим, зручно висловлювати граничний фізичний продукт, співвіднесений з вкладеним капіталом, у відсотках. Цю економічну категорію прийнято називати рівнем доходів із капіталу. Таким чином, коли ми говоримо у тому, що справжній рівень доходу із капіталу при якомусь використанні становить 10%, це, що додавання одного долара до загальному вкладенню капіталу збільшить прийдешній у майбутньому дохід на 10 центів в год.

Тогда як закон убутній дохідності знижує обсяг граничного фізичного продукту, віднесеного до вкладеному капіталу, принцип убутній граничною корисності чи діє у діаметрально протилежному напрямі, саме — підвищує граничну альтернативну вартість придбання капіталу. Дамо нескладну інтерпретацію цим положенням. Справді, маючи на меті збільшення обсягів капіталу, необхідно скоротити поточне виробництво товарів, підвищуючи цим граничну корисність їх решти. У той самий саме час сьогоднішня акумуляція капіталу призведе до того що, у майбутньому зросте кількість товарів хороших і, як наслідок, скоротиться їх гранична корисність. Отже, гранична альтернативна вартість капіталу — ставлення граничною корисності товарів, не вироблених сьогодні, до граничною корисності товарів, які зроблено у майбутньому — зростає зі збільшенням обсягу вкладеного капіталу. Графічно гранична альтернативна вартість капіталу представляється як прямий лінії, має позитивний нахил (див. рис.).

Точка рівноваги на графіці, відбиває оптимальне співвідношення між обсягом сьогоднішніх товарів хороших і їх гіпотетичним кількістю в майбутньому, і, отже, яка вказує на оптимальний баланс інвестованого капіталу, визначається перетином графіків попиту й пропозиції капіталу. Поза її створюється така ситуація: зростання обсягу інвестованого капіталу підвищує фізичний обсяг продукції, яка зроблена у майбутньому, вище рівня паритету, соотнесенного з скороченням сьогоднішнього виробництва. І хоча граничний фізичний продукт може бути більше одиниці, його неспроможна компенсувати альтернативну вартість капіталу, забезпечує цей прирост.

Временное предпочтение.

Представленные на графіки функцій граничною продуктивності капіталу та її граничною альтернативної вартості перетинаються у точці, яка додає обом зазначеним функцій значення великі, ніж одиниця. Таке обставина свідчить у тому, що гранична корисність одиниці товарів, вироблених сьогодні, вище, ніж гранична корисність, соотнесенная із майбутнім випуском продукції. Схильність господарських агентів і індивідів віддавати перевагу за інших рівних умов реалії сьогодні майбутнім благ називається тимчасовим перевагою. Тимчасовий перевагу проявляється у тисячах знайомих аспектів нашому житті. Дітям свербить отримати подарунок раніше дати наступу дні народження, але, зауважте, але існувало тимчасового переваги, то навряд б вони вважали, новий велосипед сьогодні корисніше той самий машини наприкінці наступного місяці. Підлітки чекають, не дочекаються отримання прав управління мотоциклом, і цих сподівань буває надзвичайно висока, за п’ять хвилин бабусі, і дідусі нетерпляче чекають появи внуків та т. д.

Однако така економічна категорія, як тимчасове перевагу, має певні обмеження, оскільки інші рівних умов такими являются.

.

Объем інвестованого капитала Рис. Граничний фізичний продукт і альтернативна вартість капіталу. На діаграмі, представленої малюнку, дано графіки функцій граничного фізичного продукту (попиту капітал) та граничною альтернативної вартості (пропозиції капіталу) для двухпараметрической моделі. За віссю абсцис відкладений обсяг инвестирующего капіталу, по осі ординат — граничний фізичний продукт і альтернативна вартість вкладення капіталу, виражені в відносних одиницях. Закон убутній дохідності визначає негативний нахил графіка функції граничного фізичного продукту (попиту із капіталу), навпаки, графік функцій альтернативної вартості капіталу (пропозиції капіталу) має позитивний нахил. У точці перетину цих графіків (у точці рівноваги економічної системи) граничний приріст обсягу продукції, яка зроблена у майбутньому, нівелює тимчасові переваги господарських агентів, тобто тенденцію збільшення корисності товарів та послуг, споживаних сегодня.

Существует міра, коли можна переконати відкласти негайне придбання будь-якого товару або ж послуги, маю на увазі прийдешні значно більші блага. На рис. рівновагу (т. е. відсутність будь-якого переваги) зокрема у тій точці, де відмови від однієї додаткової одиниці товару сьогодні еквівалентний отриманню 1,1 одиниці цього товару в майбутньому. У разі можна говорити, що норма тимчасового переваги становить 10% за одиницю времени.

Если тимчасове перевагу і граничну продуктивність вкладеного капіталу висловити в відсоткових змінах, вийде просте співвідношення: може рівноваги на ринки капіталу, у якому інвестується оптимальний обсяг коштів, рівень доходу на вкладений капітал та норма тимчасового переваги рівні між собой.

Процентный прибуток і ринок позичкового капитала.

До цього часу наше обговорення подій і процесів повністю вкладалося до рамок фізичних одиниць товарів хороших і продуктів. Наступний крок — введення у розгляд грошей — нам наблизитися до реального картині ринків капіталу. Оскільки гроші є як засобом платежу, і засобом заощадження, запровадження цього економічного параметра дозволяє розглянути інший для ілюстрації загальних принципів функціонування ринку позичкового капіталу, носять дуже абстрактний характер. У реальної економічної дійсності господарські агенти, менеджери і координатори, відповідальні за прийняття рішень, зіштовхуються з дуже конкретними ситуаціями: чи є сенс будувати нове складське приміщення?

.

Объем грошових средств Рис. Ринок позичкового капитала.

Все без винятку агенти і індивіди, отримують і надають позички і позики (по будь-яким причин), є дійовою особою над ринком позичкового капіталу. Крива попиту позичковий капітал показує, що за інших рівних умов господарські агенти будуть частіше вдаватися до послуг ринку позичкового капіталу, спрямовуючи отримані кошти, як на інвестиції, і споживання, в міру зниження норми відсотка. Характер кривою пропозиції відбиває те що, що передвиборне збільшення норми відсотка сприяє за інших рівних умовах зростанню пропозиції коштів у цьому ринку. Рівноважна норма відсотка визначається перетином кривих від попиту й предложения.

экономия пальному видатки теплоізоляцію будинку? купувати чи підйомно-транспортне обладнання, або взяти їх у оренду? Далі ми розглянемо що з основних принципів, що у основі ухвалення вірних інвестиційних решений.

Дисконтирование. Прийняття будь-якого інвестиційного рішення включає у собі порівняння витрат й очікуваної прибутку, аналізовані в протягом певного тимчасового інтервалу. Інакше кажучи, основою є порівняння ціні одиниці капіталу сьогодні із майбутньою прибутком, забезпеченої цієї одиницею вкладень. Отже, першому плані висувається розробка методу зіставлення величини капіталу різні періоди времени.

Положим, якесь ділове підприємство пускає свій капітал в зворот із метою одержання прибутку. Існує великий спектр можливостей: можна помістити вартість банківський рахунок, надати позичку, придбати цінних паперів, дають відсотковий дохід, тощо. буд. Спочатку вкладена сума буде з кожним роком, так, за норми відсотка, рівної 10% річних, 100 доларів за рік принесуть 110 доларів, після двох — 121 долар, через три—133,1 долара, і т. д.

Прирост капіталу 11 доларів протягом другого року обумовлений десятьма відсотків початкового капіталу і одного доларом від десятипроцентной прибутку, отриманого перший рік тривають. Оскільки дохід, обумовлений позичковим відсотком, поширюється протягом усього накопичену суму, його розрахунок ведеться за формулі складних процентов.

В економічної дійсності, що включає у собі виплату складних відсотків, вигідніше отримувати належні цифру найбільш стислі терміни. Альтернативної вартістю тимчасового розриву між виплатою та придбанням коштів є норма відсотка, що надає іншу можливість використання тих сум. Розглянемо, наприклад, альтернативну вартість отримання 100 доларів за рік, а чи не сьогодні, припускаючи, що норма відсотка встановлено лише на рівні 10% річних. Відкладання і збереження цієї суми означатиме втрату річного відсотка: інвестування сьогодні суми, кілька меншою 100 доларів, еквівалентно отриманню 100 доларів за рік. Конкретно кажучи, 91 долар сьогодні еквівалентний 100 доларам за рік, оскільки 91 долар, розміщений під 10% річних, праці й вихідну суму (плюс-мінус кілька центів). Так само 83 долара сьогодні еквівалентні 100 доларам два роки, 75 доларів — це 100 доларів через 3 роки тощо. д.

Разумеется, описана ситуація то, можливо узагальнена про всяк довільний термін та засуджуючи будь-яку задану норму відсотка. Нехай Vр — якась сума, яка будучи вкладеною на t років під норму відсотка r, виростає до значення Vt* Vp у разі — це сьогоднішній аналог суми V, яка виплатять через I років із урахуванням норми відсотка, рівної р річних. Процедура, з допомогою якої обчислюється сьогоднішнє значення будь-який суми, яка може бути отримана у майбутньому, називається дисконтированием, а формула для цих розрахунків такова:

Vр=Vt/(1+r).

Применение формули дисконтування. Ця формула знаходить застосування під час розрахунків і аналізі доцільності придбання капітального устаткування. Справді, знаючи ціну купівлі устаткування, норму відсотка, рівень річного прибутку від придбання устаткування й вартість його як утилю наприкінці терміну служби, можливо точно розрахувати всі неприємні наслідки відповідної інвестиції. У табл. розглянута купівля нового автомобіля певної фірмою, сдающей автомобілі напрокат. Ціна нового автомобіля становить 8000 доларів. Річну право оренди такого автомобіля, з відрахуванням витрат за його зміст, стоїть 2000 доларів. Після закінчення чотирьох років це автомобіль над ринком старих машин коштуватиме 4000 доларів. Для простоти розрахунків вважаємо, що це платежі відбуваються у останній день минулого року. Чи варто купувати цю машину? Антинаучный підхід стосовно питання про у тому, аби лишень скласти дохід від машини за чотири роки і порівняти його з вартістю нового автомобіля. Нескладний підрахунок підказує, у цьому разі чотири роки орендної плати (8000 доларів) плюс 4000 доларів залишкової вартості автомобіля дадуть у результаті 12 000 доларів. Але такі міркування таять у собі дуже неприємні помилки. Перш ніж вирішувати, варто купувати автомобіля, має сенс дисконтувати рівень доходу, щоб визначити її аналоги на сьогоднішній день.

Как стає зрозуміло після розгляду табл., при нормі відсотка, рівної 10% річних, ця інвестиція представляється вигідним заходом, за норми відсотка, рівної 18% річних, це вкладення капіталу буде збитковим, і для фирмы.

Другие докладання принципу дисконтування. Попередній приклад, що розглядав різноманітні оцінки можливостей інвестування капіталу, являв з себе із багатьох ілюстрацій практичної реалізації принципу дисконтування. При аналізі альтернативної стоимости.

.

Табл. Дисконтирование і інвестиційні рішення. У нижченаведених таблицях проводиться з порівняльного аналізу корисності і вигідності придбання нового автомобіля агентством за наймом автомобілів. Спочатку передбачається, новий автомобіль стоїть 8000 доларів — і приносить 2000 доларів доларів щорічного доходу від оренди на протязі 4 років (вважаємо, що це платежі здійснюються у останній день минулого року). Після закінчення чотирьох років машину можна продати за 4000 доларів. Купівля автомобіля буде вигідною у разі, коли дисконтована сума доходу оренди плюс дисконтированное значення ціни старого автомобіля перевищують ціну автомобіля під час купівлі. Як показує наведений нижче розрахунок, ця інвестиція принесе дохід за норми відсотка, рівної 10% річних, буде збитковий за норми відсотка 18% консервації невідновлюваних природних ресурсів ми повернемося до цього принципу. Численні докладання методу дисконтування можна знайти у фінансових сферах, що включає методи оцінки реальну вартість цінних паперів, обчислень страхових внесків тощо. буд. Поняття дисконтування настільки загально, що залучило увагу переважно фахівців, зайнятих у прикордонних з економікою областях — соціальної психології, психології менеджменту (див. Застосовуючи економічні значення). Інакше кажучи, поняття дисконтування істотно нічого для будь-якого рішення на підприємницької сфері, що вимагає часу, безвідносно до того що, є воно великої фінансової аферою, серйозним інвестиційним вибором чи питанням розпакування різдвяних подарунків, без очікування наступу полуночи.

Рынки природних ресурсов.

Попробуем вийти з ринків капіталу до ринків природних ресурсів — це земля, т. е. простір, у якому виникає економічна активність будь-якими. Розташування, фізичні характеристики — висота над рівнем моря, кліматичні особливості, вміст надр, — роблять кожен шматок землі кращим до того що чи виду господарської деятельности.

В першій його частині справжнього розділу ми загострили наше увагу до постійних величин земельних угідь (акры).

.

Рис. Чиста економічна рента Чистая економічна рента являє собою дохід, отриманий у вигляді будь-якого продуктивного чинника, пропозицію якого характеризується досконалої неэластичностью. Класичний приклад таких ресурсів — земля і земельні угіддя. Площі земельних угідь фіксовані. У результаті цього пропозицію землі цілком неэластично, що графічно інтерпретується вертикальної кривою пропозиції. З іншого боку, попит на грішну землю, диктуемый величиною граничного продукту грошової форми, графічно уявімо кривою попиту, має негативний нахил. Перетин цих кривих задає рівень рівноважної чистої економічної ренты.

Применяя економічні знания.

Аномалии дисконтування у повсякденній жизни.

Понятие дисконтування є в формулюванні проблем раціонального вибору, які розуміють співвідношення витрат і прибутків, рознесених у часі. Такий їхній підхід розв’язує проблеми максимізації прибутку — з’ясовується, що вдаватися до посяду є вигідним лише тоді, коли відсоткові ставки менше рівня доходу на інвестований капитал.

Перенося ці міркування проблему громадського вибору, економісти найчастіше розходилися поглядів — як далеко проникає в людські стосунки це поняття? Ряд емпіричних досліджень теорії та психології громадського вибору свідчить, що індивіди у своїй діяльності найчастіше керуються дуже розмитими межами дисконтування майбутніх подій. Наведемо зведення прикладів, заснованих на виключно дослідженні низки незалежних экономистов.

— Норми тимчасового переваги на короткострокових тимчасових інтервалах значно вищий, ніж довгострокових. Це твердження ілюструється наступним экспериментом-опросом. Ряді осіб, котрі виграли лотерею, пропонувалося отримати весь приз, рівний 1000 доларам, кілька днів, або 900 доларів негайно. Більшість погодилося на друге речення. Але, розглядаючи можливість отримання 900 доларів через 12 місяців, або 1000 доларів через 13 місяців, вдалося, що всі погодившись отримання 900 доларів негайно у другий випадок погодилися очікувати більш тривалий срок.

— Існує тенденція встановлювати вищі норми тимчасового переваги для відносно невеликих інвестицій проти великими вкладеннями капіталу. У розглянутий раніше разі лотереї більшість воліє отримати 5 доларів, ніж прочекати рік й одержати 10 доларів. Але той самий індивід віддасть перевагу чекати рік, щоб отримати 10 000 доларів замість сьогоднішніх 5 000.

Большинство індивідів встановлюють вищі норми тимчасових переваг для призів і виграшів на відміну штрафів та покарань. Так більшість людності не проявлять бажання чекати довгий час, щоб отримати приз в 100 доларів — і лише альтернатива отримання суми вище 150 доларів здатна змінити сформовані погляди. Проте штраф в 100 доларів за перевищення швидкістю здебільшого має негайне дію — перспектива його відстрочки з наступним збільшенням до 125 доларів практично нікого не прельщает.

— Значну роль масовій свідомості грає форма висловлювання призів і штрафних санкцій. Так грошова форма надає найбільш значний вплив бути прийнятим решений.

Означают чи результати цих соціологічних досліджень наявність ірраціональності поведінці людей? Їх непослідовність? Або прості економічні моделі що неспроможні охопити всю гаму людських почуттів та відносин? Міркуйте самі, уважно обдумавши свій власний вибір у тому чи інший ситуации.

Капитализация чистої економічної ренты.

В попередньому прикладі ми розглядали ціну землі, виражену в одиницях щорічної орендної плати. Легко бачити, що ціна землі, одержуваної у власність, також визначається універсальними категоріями попиту й пропозиції. Існує взаємозв'язок між ціною землі, заданої величиною орендної плати й на ціною цих земельних угідь над ринком. Ринкова ціна земельних ділянок, реалізованого у власність будь-якого господарського агента, називається капіталізованим значенням ренти, тобто сьогоднішньої сумарною величиною всіх майбутніх орендних платежів, які, як очікується, ця земля здатна принести.

Взаимная зв’язок між розглянутими параметрами (ціна землі, задана величина орендної плати, панівна в останній момент купівлі-продажу норма відсотка) визначається введеної раніше формулою дисконтування, однак у тому випадку існує певна тонкість: орендні платежів до граничному разі йдуть у невизначено далеке майбутнє. Спробуємо внести ясність у цей питання. Припустимо, що конкретно аналізований шматок землі приносить очікуваний щорічний дохід, рівний До. Розмір До визначається грошової формою граничного продукту цієї ділянки землі. Розглядаючи тимчасової інтервал необмеженої тривалості та враховуючи дію ринкової норми відсотка рівної, між іншим р, результуюча величина капитализированного значення ренти становитиме К/г. Те є шматок землі, який може бути може дати 5 тисяч доларів на рік у вигляді орендної і щодо оплати якийсь нескінченно великий проміжок часу, має капіталізованим значенням ренти, рівним 50 тисячам доларів, при нормі відсотка, рівної 5% річних — 100 тисячам доларів — і т. буд. Це співвідношення показує, існує лише два можливих джерела зміни рівноважної продажною ціни земельних ділянок — варіації величин граничного продукту ділянки (т. е. очікуваного доходу орендних платежів) і дрейф ринкових норм відсотка, відповідно до якими капіталізується прибуток від земельної ренты.

Рента і земельний налог.

Рассмотрим ряд практичних додатків теорії чистої економічної ренти стосовно питань оподаткування нерухомого майна, природно що включає у себе та таке як земельний податок. Разючим прикладом у цій галузі є місто Питтсбург, штат Пенсільванія. Введені у районі особливі, форми оподаткування заслуговують найпильнішої уваги. Ще в XIX ст. найбільший фахівець у галузі земельної ренти Генрі Джордж, ідейний натхненник системи оподаткування, застосовуваної нині у Піттсбурзі, побачив зв’язок між величиною земельної ренти і цілком неэластичным предложением.

.

Рис. Земельний податок і податок на нерухому власність.

На представлених нижче діаграмах дана графічна інтерпретація різної форми оподаткування. У плані (а) аналізується ситуація, що складається над ринком землі. Початкова орендної плати становить дві долара за квадратний фут на рік. При запровадження земельного податку розмірі 1 долара за квадратний фут на рік величина пропозиції земельних угідь цьому ринку природно не зміниться. Існуюча серед землевласників і латифундистів конкуренція Демшевського не дозволяє їм перенести тяжкість цього податкового тягаря на плечі орендарів, що використовують свої земельні угіддя. Отже, величина орендної плати для наймачів залишається на рівні. У плані (б) аналізується ситуація над ринком нерухомої власності, будинків та споруд, побудованих в цій самій самої землі. Нехай спочатку вартість орендної плати становить дві долара за квадратний фут в рік. Запровадження додаткового податку площею 1 долар за квадратний фут означатиме збільшення витрат власників власності. Такий стан речей змінить характер пропозиції товару цьому ринку (графічно це виражається зрушенням кривою пропозиції з положення 81 у безвихідь 82). Частина податкового навантаження у цій ситуації понесуть орендарі - орендної плати збільшиться до 2,5 доларів за квадратний фут на рік. З іншого боку, обсяг площ, наданих оренду, скорочується півмільйона квадратних футов.

Он розмірковував так: коли землю оподатковується податком, сопряженным з величиною земельного угіддя, а пропозицію землі на ринку цілком неэластично, то власники і латифундисти не зможуть перекласти економічне тягар земельного податку плечі своїх орендарів, а будуть змушені самі нести цю повинність. Понад те, а то й стане відбуватися незаплановане вилучення земельних угідь зі сфери дії ринку, то існування надлишкового оподаткування саме собою викликає сумнів. На рис. наводиться зіставлення двох різної форми налогообложения:

Предположение будинків та споруд ринку нерухомості не є абсолютно неэластичным. Податки цей вид власності означають збільшення витрат конкретних власників, що у графічної інтерпретації зрушує криву ринкового пропозиції цього товару над ринком вгору. Принаймні того, як ринкові ставки орендної плати збільшуються, частину акцій цього податкового тягаря перекладається на плечі орендарів. У результаті починає скорочуватися пропозицію — капітальне будівництво і ремонт заморожуються, а застарілі будівлі і споруди через їх нерентабельність сносятся.

Дифференциальная рента.

Анализируя такого поняття, як чиста економічна рента, ми свідомо розглядали землі і земельні угіддя, повністю абстрагуючись від способів їх використання у практичній господарському житті. Природно, що різні ділянки землі різняться по родючості, кліматичним особливостям, местоположению, і в повному обсязі їх придатні до универсальному використанню. Земля у штаті Канзас має багато переваг обробітку зернових культур, у штаті Флорида — для розведення апельсинових плантацій, а штаті Юта — на будівництво лижних курортів. Через це (тут спостерігалося разючу одностайність геть усіх економістів починаючи з Давида Рікардо) в повному обсязі земельні угіддя приносять рівні доходи — у вигляді земельної ренти на ринках конкуруючих продавцов.

Рассмотрим рис., де представлені графіки функцій граничних і середніх сукупних витрат виробництва пшениці до трьох різних фермерських господарств, які мають нерівноцінними земельними угіддями. Для простоти подальших міркуваннях вважатимемо, що витрати виробництва пшениці включають усе Витрати оплату робочої сили в, техніки, добрив та інших вкладень капіталу, крім самої землі. При ринкової ціні пшениці, у 5 доларів за бушель ферма. А виробляти 1200 бушелів пшениці, у рік, ферма У — 1000 бушелів, а ферма З цих умовах навряд буде вирощувати пшеницю вообще.

При фіксованій ціні пшениці і певному рівні витрат виробництва ферма, А отримує дохід у 5 доларів за бушель пшениці і несе середні сукупні витрати, складові 3 долара за кожен вироблений бушель зерна. Надлишок у два долара визначається якістю землі і її плодючістю на фермі А (у випадку його прийнято називати диференціальної рентой).

.

Рис. Диференційна рента.

Теоретические передумови аналізу такій міжнародній економічній категорії, як чиста економічна рента, базуються на визнання рівноцінності будь-яких земельних угідь однаковою площі. Насправді різні ділянки землі виявляють різну міру продуктивності при варіації їх використання. Це істотно б'є по відповідної ренті. На діаграмі представлені графіки функцій граничних і середніх сукупних витрат до трьох фермерських господарств А, У і З, що вирощують пшеницю на відмінних лише плодючістю землі ділянках. При ринкової ціні на пшеницю в 5 доларів за бушель ферма, А отримує диференціальну ренту у два долара за бушель. Величина ренти обумовлена різницею між витратами виробництва пшениці їхньому родючому ділянці і ставками орендних платежів над ринком земельних угідь. За такої ціни на пшеницю ферма У щойно покриває свої витрати, без ніякої вигоди як ренти, а ферма З взагалі з’являється над ринком пшениці. Зауважимо, що передвиборне збільшення ринкових ціни пшеницю кардинально змінює ситуацію. Наприклад, зі збільшенням ціни пшениці до 7 доларів за бушель ферма, А збільшує свій дохід у вигляді диференціальної ренти, ферма У починає отримувати його, а ферма З з’являється над ринком пшеницы.

В цій ситуації ферма У лише компенсує свої виробничі витрати, не отримавши ніякого доходу. Припустимо, що ринкова ціна на пшеницю піднімається до 7 доларів за бушель. Тоді над ринком зерна з’явиться ще й ферма З, ферма У збільшить виробництво пшениці до 1200 бушелів пшениці, у рік, отримавши за кожен вироблений бушель зерна диференціальну ренту близько двох доларів, а-ферма, А зніме врожай у розмірі 1400 бушелів, причому кожен, бушель принесе їй дохід вже у 3,5 доллара.

Дифференциальная рента — це поняття, фігурує не лише з ринках земельних угідь і виробництва сільськогосподарської продукції, вона виник як економічна категорія у разі використання будь-якими ресурсів, які є повністю однорідними у кожному їх класі. Так було в попередньої главі ми з’ясували, що адвокати загалом заробляють більше, ніж водії вантажного автотранспорту, що пов’язане з відповідними в таких випадках вкладеннями в людський капітал. Звісно, у кожному конкретному разі є свої тонкощі. Наприклад, адвокат, у якого особливим задарма переконувати присяжних засідателів і пом’якшувати суддівські серця, отримує диференціальну ренту, набагато перевищує альтернативну вартість який отримав образования.

Инфрамаржинальная рента.

В попередньому розділі ми відзначали, що диференційна рента виникає за тими ринках, де однорідні за складом ресурси різняться продуктивністю під час переходу від однієї з одиниці в іншу. Інший вид ренти виникає на ринках, де одиниці залучуваних ресурсів однаково производительны, але різняться за рівнем активності їх пропозиції на рынке.

Рассмотрим ситуацію, подану на рис., яка характеризує стан ринку робочої сили в для доглядальниць і няньок. Припустимо, що все доглядальниці і няньки отримали однакову підготовку й однаково відповідально ставляться до своїх обов’язків. Проте кожної конкретної індивіда застосувати знання практично сильно відрізняються між собою. Так перші кілька доглядальниць наймуться працювати на 5 доларів за годину (див. рис.), збільшення погодинної оплати до 7,5 долара приверне вже 500 000 чоловік і т. буд. Вважаючи попит на робочої сили цьому ринку заданим, рівноважна погодинна ставка, рівна 10 доларам, приверне необхідну кількість працівників, що становить у разі 1 млн. чел.

Почему ж деяких людей влаштовує вести нижче рівноважної, і вони можуть зайнятися цією роботою з бажанням? Відповідь не складний: як і величезну більшість проблем, пов’язаних із ухваленням одного чи іншого економічного рішення і вибору конкретного індивіда, аналізований випадок залежить від завдань та, транспонированных на таку ситуацію наступним образом:

1. Частину бажаючих зайнятися цією справою за щодо низькі зарплати оцінюють його суто позитивно і підприємств бачать вигоди в зручність вибору робочого дня, местоположений, задоволень, одержуваному від допомоги нужденним тощо. Вища зарплата приваблює тих, хто розглядає в занятті інші питання, крім денежного.

2. Частину бажаючих зайнятися цим ремеслом за щодо низькі зарплати роблять такий крок внаслідок обмежень, із якими зіштовхуються у деяких сферах діяльності над ринком робочої сили в. Що ширшим можливості людини знайти роботу у шанованішою області, то вище потрібно зарплата, щоб залучити його до праці сиделки.

.

Количество зайнятих (тысячи).

Рис. Инфрамаржинальная рента На деяких ринках, де одиниці залучуваних ресурсів однакові продуктивністю, але різні за рівнем активності їх пропозиції, можливо запровадити таку категорію, як инфрамаржинальная рента. На малюнку показано ситуація попиту й пропозиції на послуги доглядальниць. Початкова пропозицію робочої сили цьому ринку формується за 23−24-відсоткового рівня зарплати 5 доларів за годину, залучення великої кількості зайнятих вимагає збільшення погодинної оплати. При рівноважної нормі погодинної оплати, складової 10 доларів, лише ті отримують цю ставку. Інші отримують инфрамаржинальную ренту, що визначається різницею між рівноважної нормою зарплати і тих мінімумом заробітку, який вони погодилися колись, ніж намагатися шукати натомість альтернативні джерела существования.

В графічної інтерпретації існуючий позитивний нахил кривою пропозиції цьому ринку характеризує наявність альтернативної вартості залученої робочої сили в. У положенні рівноваги над ринком конкуруючої робочої сили в величезне більшість зайнятих (крім небагатьох, з працею які б цю роботу за нинішньої оплаті) отримують платню, що перевищує їх альтернативну вартість, що, відповідно до ухваленій у мікроекономіці термінології, означає отримання ними инфрамаржинальной ренты.

Экономика невідновлюваних ресурсов.

До цього часу наше обговорення економічної ситуації в на ринку природних ресурсів обмежувався дослідженням ринку земельних ресурсів, який відрізняється поновлюваними властивостями: родючістю, кліматичними особливостями тощо. За умов правильної обробітку грунту і культивации землі полі здатна родити багаті врожаї щороку, але нафтове родовище, які б хитрощі не використовувалися при видобутку нафти, рано чи пізно вичерпається, а темпи видобутку нафти падатимуть кожен год.

Фактор времени.

Владельцы як невідновлюваних, і поновлюваних ресурсів отримують за її використанні певну ренту. Рента, яка припадає частку власника каменоломні, складається з вартості вироблену продукцію за вирахуванням всіх експлуатаційних витрат та альтернативної вартості використання даного земельних ділянок з чимось іншим, можливо вигіднішими, цілями. Якщо існують розбіжності у ролі невідновлюваних ресурсів чи витратах з їхньої видобуток нафти й використання різними ділянках, то одні власники отримуватимуть вищу диференціальну ренту, ніж інші, позбавлені ці переваг. Коли продається нафтова свердловина, каменоломня чи, якщо хочете, золотий рудник, їх продажна ціна формується виходячи з ренти, яку ця власність здатна принести.

Однако між поновлюваними і невозобновляемыми ресурсами є велика різниця. Так власник ділянки землі, від якого відкривається приголомшливий вид на Ніагарський водоспад, може використовувати цю перевагу й успішно їм торгувати до Другого Пришестя Панове. Альтернативна вартість цієї земельної угіддя не зазнає змін з часом. З невозобновляемыми ресурсами складається зовсім інше ситуація. Їх власник стикається з обмеженнями загального розміру ресурсів, придатних від використання: витрачені сьогодні кошти й запаси не можуть бути корисними завтра.

В цьому сенсі економічна теорія невідновлюваних ресурсів, як і дослідження ринків капіталу, загострюють свою увагу аналізі істоти негараздів у якомусь часовому інтервалі. Як було встановлено в справжньої главі, будь-які на інвестиції та вкладення капіталу — суть відволікання ресурсів з сьогоднішнього споживання з метою підвищення продуктивності і прибутку на майбутньому. На ринку невідновлюваних ресурсів існує формально аналогічну схему: ці ресурси можна використовувати негайно, збільшуючи сьогоднішнє сумарне споживання, чи їх можна законсервувати, зробивши доступними для майбутніх благ.

Как негайне використання, і консервація невідновлюваних ресурсів має преимущества:

— при негайному використанні невідновлюваних ресурсів, направленому розширення поточного споживання, вирішальне значення набуває підвищення оцінки сьогоднішнього споживання щодо будущего.

— при негайному використанні невідновлюваних ресурсів, направленому розширення інвестицій, пришвидшується первісне накопичення капіталу, що саме собою дозволяє виробництво товарів та послуг у майбутньому. Консервація невідновлюваних ресурсів має низку своїх плюсів: існують можливості використання тих ресурсів у майбутньому, які будуть більш цінними та вигіднішими, ніж ніж наявні нині. Справді, в міру зменшення запасів невідновлюваних ресурсів вартість їхнього перебування одиниці для майбутніх користувачів зростатиме. Отже, оптимальне використання невідновлюваних ресурсів полягає у точної коригуванні і балансі плюсів і мінусів їх негайного потребления.

Временное розподіл невідновлюваних ресурсів над ринком конкуруючих продавцов.

На ринку конкуруючих продавців розподіл невідновлюваних ресурсів у часі визначається рішеннями конкретних власників ресурсів, які керуються поточними ринковими цінами. Розглянемо таке сировину як газ. Для простоти міркувань вважатимемо ринок конкуруючих продавців ідеальним, обсяг запасів газу заданим і відомим, а вартість видобутку цієї сировини рівної нулю.

В умовах власникам не потрібно турбуватися про виробничому і видобувному устаткуванні, і є лише альтернатива — добувати й продавати газ негайно, або консервувати його до кращих часів (в цілому або частково). Розраховуючи, що мотивацією до дій того чи іншого для власників ресурсів з’явиться матеріальна зацікавленість, вибір кожного визначиться швидше за все максимизацией свого сукупного багатства. Збереження запасів у вигляді резервів газу власника родовища означає ймовірний зростання вартості допомогою ресурсів зі збільшенням ціни кубометра газу плином времени.

Добыча газу та його негайна реалізація над ринком дозволяє власникам родовищ акумулювати багатство у будь-якій зручною їм формі— інвестуючи кошти на виробниче устаткування, будівлі і споруди, набуваючи цінних паперів, акції корпорацій тощо. д.

Следовательно, постанову по термінах продажу газу залежить від зіставлення норми прибутку із капіталу з очікуваними темпами зростання ціни газу. Припустимо, що норма прибутку із капіталу становить 10% на рік, ціна газу була дорівнює 3 доларам за тисячу кубічних футів, і очікується її зростання п’ять% на рік. Продаж тисячу кубічних футів газу існуючої сьогодні ціні інвестування цих коштів під 10% річних дасть під кінець року 3 долара 30 центів. Продаж газу за рік, з огляду на те, що ціна підніметься п’ять%, дасть 3 долара 15 центів. При такі умови власникам газу вигідніше негайно випустити його на рынок.

Однако існують обмеження при реалізації такої схеми. По-перше, збільшення постачання газу ринку триватиме котре знижує тиск з його ціну. По-друге, збільшення сьогоднішньої видобутку газу означає, у майбутньому обсяги цього сировини сильно скоротяться. Це спричинить різке до того що, що очікувана у майбутньому ціна на природний газ перевищить спочатку прийнятої. Щойно очікуваний темпи зростання цін зрівняється з нормою прибутку із капіталу, що панує в в промисловості й фінансах, сьогоднішня продаж газу стає невигідною. Власники родовищ дійдуть висновку, що консервація запасів природного газу — це дуже спокусливий проект, що утворюється внаслідок високої очікуваної ціни газу може дати суттєві барыши.

Таким чином, існування якогось природного ресурсу в фіксованому кількості (нехтуючи вартістю його видобутку) розподілить споживання цього ресурсу у часі цілком передбачуваним чином: рівноважна ринкова ціна невідновлюваних ресурсів буде пов’язаний із часом зростати пропорційно яка у економічної системі нормі прибутку із капіталу, а, по мері зростання ціни (за інших рівних умов) удільне споживання цього ресурсу буде сокращаться.

Некоторые зауваження до попередньому разделу.

Предшествующее обговорення поставило межа як темпів зростання ціни невідновлювані ресурси, і обсягам їхнього питомої споживання. Проте існують обставини, вплив яких призводить до зменшення темпи зростання ціни невідновлювані ресурси щодо норми прибутку із капіталу. Так було в частковості, відбувається за обліку витрат за пошуки й розвідку нових запасів невідновлюваних ресурсів немає і розробці їх субститутов.

Предположим, що видатки видобуток будь-якого сировини дуже значні, та її поточна ринкова ціна дорівнює граничною вартості його видобутку. Тоді запропоновані ринку обсяги цього сировини буде зведено величиною попиту, обумовленою сьогоднішньої ціною, а чи не очікуваним у її значенням. Отже, величина попиту обмежується. Це дозволяє уникати швидкого виснаження родовищ, а ціна цей вид сировини зростає повільніше, ніж панівна норма прибутку із капіталу. У граничному разі, коли є необмежена кількість будь-якого сировини, а гранична вартість його видобутку фіксована, зростання ціни нього не було отмечается.

С з іншого боку, низку ресурсів невигідно добувати і розробляти з їхньої сьогоднішнім цінами, але ці захід приноситиме прибуток зі збільшенням їх ціни на майбутньому. У разі «станеться підвищення ціни такі ресурси, а збільшення рентабельності їх добування і розробки (чого, своєю чергою, залежать обсяги власного видобутку) буде безпосередньо пов’язаний з підвищенням цін. Збільшення темпів рентабельності з підвищенням зростання цін може виявитися цілком достатнім задля збереження й підтримки темпів зростання цін на ресурс нижче норми прибутку із капіталу. Така ситуація залежить від геолого-географических особливостей розподілу родовищ і технологій їх розробки, і навіть від еластичності попиту за ціною даний вид сырья.

Отмеченная тенденція означає, що інтерпретація будь-якого роду даних із запасам невозрбновляемых ресурсів повинно бути дуже ретельно й обережно. Річ у тім, що такі публікації орієнтовані ті ресурси, розробка яких економічно вигідна і рентабельна за цінами сьогодні чи очікуваним у найближчому майбутньому. Ці дані не містять у собі що існують планети резерви. Зважаючи на це обставина, легко зрозуміти наступний парадокс: з часом опубліковані оцінки наявності запасів невідновлюваних ресурсів як не скоротилися, а й возросли.

Так, наприклад, в 1950 року світові запаси сирої нафти оцінювалися в 75 млрд. метричних тонн. За такі 20 років видобули 180 млрд. метричних тонн нафти, але що 1970 року світові запаси оцінювалися в 445 млрд. тонн. Це свідчить про тому, зростання попиту нафта і природний, як наслідок, зростання нафтових цін посилюють створення нових родовищ, стають цих умовах рентабельными.

И, нарешті, необхідно згадати про ефекти взаємодії прийдешніх змін — у попиті на невідновлювані ресурси, і темпів зростання цін на них. На перший погляд видається, зростання попиту автоматично призводить до відповідному підвищення цін. Однак подія ця негаразд. Цілком однозначно можна стверджувати, що темпи зростання цін невідновлювані ресурси (навіть за розширенні попиту) буде зведено існуючий нормою прибутку на капитал.

Пояснить цю обставину нас порятує попередній приклад із природного газу. Згодом очікується, зростання народонаселення підвищить попит природного газу. Власники родовищ враховуватимуть цього факту, формуючи свої очікування щодо майбутніх цін, що сприятиме скорочення поточної видобутку газу і консервації запасів з розширення майбутніх продажів. Така реакція збільшує поточні ціни, і стримує зростання майбутніх цін: Отже, очікувані зміни попиту впливають на інтенсивність використання ресурсів, але не темпи зростання цін них.

И останнє. Несподівані зміни попиту можуть викликати неконтрольований зростання ціни невідновлювані ресурси зі швидкістю, набагато перевищує існуючу норму прибутку із капіталу. Наприклад, в 50-ті роки стався взрывообразный зростання попиту платину, який виник у зв’язки України із новими технічними застосуваннями цього металу у автомобільної та хімічної промисловості. Внаслідок цього «платинового буму» неї небачено підскочили. Навпаки, в б0-е роки очікувалося, що на уран сильно зросте до кінця століття через розширення атомної енергетики. Натомість ті події останніх сприяли згортання низки програм, скорочення попиту уран і падіння ціни цей металл.

Оптимальны чи ринкові методи консервації невідновлюваних ресурсов?

Экономическая ситуація на ринках невідновлюваних ресурсів показує, що це ринок сам у собі містить вмонтований механізм консервації згаданих ресурсів. Справді, якщо поточне споживання перевищує певний межа, що є резерви створять очікування більш високі ціни для цієї ресурси у майбутньому. Такі очікування своєю чергою будуть стимулювати власників родовищ вкладати кошти на їх консервацію, а не продавати свій товар негайно. Отже, вилучення максимальної прибутку під час операції над ринком конкуруючих продавців трансформує очікування господарських агентів щодо скорочення запасів у конкретні дії, створені задля їх консервацию.

Тем щонайменше, багато індивіди, яким небайдужа доля майбутніх поколінь, найчастіше скептично ставляться до вищеописаному ринковому механізму. Вони вважають, що наше сьогоднішнє жадібність сумно «відгукнеться на поколеньях інших». Навіть наявність ринкових механізмів консервації не переконує прибічників такої погляду. На думку, краще поступитися сьогоднішнім добробутом та принести їх у жертву для наших внуків та правнуков.

Моральный борг які людей ставить глибокі етичні проблеми. Попередні покоління тяжко трудилися в копальнях і рудниках, з полів і заводах, закінчувалися труднощі й позбавлення, накопичуючи капітал та знання, у яких грунтується нашу нинішню процвітання. Багато сьогодні вважають, що ми має зробити для нащадків нітрохи незгірш від. Немає сенсу у цьому посібнику піднімати все етичні проблеми, аби цей конкретне запитання: якими мають бути темпи використання невідновлюваних ресурсів? Суть питання у цьому, що консервація таких ресурсів — це визначення розміру й обсягу багатства, які мають залишити частку майбутніх поколінь, але питання форми, у якому це багатство має бути облечено.

В світі є дві таких форми. Один із них — устаткування, виробничі приміщення, розвинена інфраструктура, акумуляція результатів досліджень, і т. буд. Інша форма — це природні ресурси. Їх не можна створити, проте його можна сохранить.

Когда вирішується питання балансу між двома формами, стає можливим визначити оптимальну ступінь збереження запасів невідновлюваних ресурсів. Обсяг видобутку газу і використання невідновлюваних ресурсів у доларовому обчисленні, підлягає поточному споживання, визначається співвідношенням вартості майбутньої продукції, отриманої з допомогою зростання капіталу, й майбутньої вартістю ресурсу у його природному стані. Інакше кажучи, добробут майбутніх поколінь перевищить з цим обсягом капіталу, а чи не з даним кількістю природних ресурсів, до того часу, поки норма прибутку на капітал перевищуватиме темпи зростання вартості ресурсов.

Как ми мали змогу переконатися, ринок конкуруючих продавців блокує порушення цих правил за наявності об'єктивної економічної інформації та прогнозу на будущее.

Однако низку економістів висуває з цього приводу дуже невигадливе вираз: що станеться, якщо власники природних ресурсів помиляються у прогнозах? Якщо вони самі недооцінюють майбутню вартість їхніх багатств? І тут економічної системі доведеться мати справу з цілу низку неприятнейших сюрпризів. Власники ресурсів — точно таку ж люди як і ми, а для людей характерно помилятися. Але у цьому випадку ринковий механізм створює додаткові стимули, які частково компенсують помилки у стратифікації природних ресурсів. Річ у тім, що з створеної ситуації, ті господарські агенти, хто вважає загальноприйнятий прогноз помилковим, можуть безболісно розпочати скупку контрольних пакетів акцій компаний-владельцев природних ресурсів немає і потім скористатися своїм правом їх консервації, або уповільнення їхньої витрати чи використання. Для такий операції необхідні чималі кошти. Звідки, з якого джерела їх залучити? У ринку готовий відповідь на цей каверзний питання. Необхідно переконати комерційні банки в виділенні кредитів і позик для інвестиції цих засобів у консервацію ресурсів. Якщо вже ви керувалися вірними посилками, те із часом зростання вартості законсервованих ресурсів перевищить величину позичкового відсотка на інвестований капітал. Це дозволить легко розрахуватися з кредиторами і отримати чималу додатковий прибуток. Така логіка ринку.