Загальне документознавство

Загальне документознавство

1. Здійсніть аналіз сучасних тлумачень поняття «документ»

Документ (словник іншомовних слів)(від лат. dokumentumповчальний приклад, взірець, доказ) матеріальний об'єкт, в якому міститься та або інша інформація. Призначений для передачі її у часі і просторі(наприклад, фотоплівка, перфокарта);

діловий папір, що підтверджує будь-який факт, або право на щось; у праві - складений відповідно до вимог закону акт, що посвідчує факти, які мають юридичне значення (диплом про освіту, заповіт…);

офіційне посвідчення особи (паспорт, трудова книжка);

історично — достовірні письмові джерела.

Документ (словник іншомовних слів — зафіксована на матеріальному носієві інформація з реквізитами, які дозволяють її ідентифікувати.

Документ (офіційне) — це засіб закріплення різними способами на відповідному матеріалі інформації про факти, події, явища об'єктивної дійсності та розумову діяльність людини.

Документ (стаття 27 Закону України «Про інформацію») — це передбачена законом матеріальна форма одержання, зберігання, використання і поширення інформації шляхом фіксації її на папері, магнітній, кіно-, відео-, фотоплівці або на іншому носієві".

Документ (за П. Отле) — це будь-яке джерело інформації, передання людської думки, знань незалежно від того, чи втілене воно в матеріально фіксованій формі або є провідником (передавачем) інформації в часі.

Носій — це матеріальний об'єкт, що використовується для закріплення та зберігання на ньому мовної чи зображувальної інформації, у тому числі і в перетвореному вигляді.

Разом з папером нині широко використовуються й нові носії - магнітні стрічки, дискети, диски…

Інформація вцілому не виступає достатньою ознакою документа. Матеріальна складова — одна з двох необхідних і обов’язкових складників документа, без якого він не може існувати. Його речовинна сутність, форма документа, що забезпечує його здатність зберігати та передавати інформацію.

Призначеність документа для зберігання та передачі інформації у часі і просторі обумовлює його специфічну матеріальну конструкцію, представлену у вигляді книг, газет, буклетів, мікрофіш, фільмів, дисків, дискет та ін. Ця специфічна конструкція забезпечує виконання документами їх головної функції, даючи можливість бути зручними для переміщення у просторі, стійкими для зберігання інформації у часі, пристосованими для фізіологічних можливостей читання повідомлення.

Інформація, закладена в документі, обов’язково закріплена, на якому-небудь спеціальному матеріалі (папірус, пергамент, папір, кіно-, фотоплівка і т. п.), що має визначену форму носія (стрічка, лист, картка, барабан, диск, нитка і т. д.). Крім того, інформація завжди фіксується будь-яким способом запису, передбачає наявність засобів (фарба, туш, чорнила, барвники, клей і т. п.) та інструментів (ручка, друкарський станок, відеокамера, принтер, т. п.). Таким чином, під матеріальним складником документа мають на увазі: матеріальну основу документа; форму носія інформації; спосіб документування або запису інформації.

2. Виберіть 5 документів різних видів. Зробіть порівняльний аналіз сукупності документів за такими ознаками: знаковій природі інформації, системі запису інформації, ступеня знаковості інформаційної і матеріальної складових документа

Висновок: Документ, незалежно від виду, може мати однакову систему запису інформації (н-д, газета та кіноплівка…), однакову знакову природу інформації (н-д, рукопис, газета), ступінь знаковості інформаційної складової документа (н-д, фотоплівка, рукопис) або ступінь знаковості матеріальної складової (н-д, кіноплівка, фотоплівка).

3. За допомогою схеми класифікації видань визначте вид і тип конкретних добутків друку (книга, брошура, журнал, газета, плакат, бюлетень, буклет)

4. Проаналізуйте структуру і видавниче оформлення, довідковий апарат книги За сучасними уявленнями, книга — це книжне видання об'ємом більше 48-ми сторінок, у вигляді блоку скріплених в корінці листів друкованого матеріалу будь-якого формату, в обкладинці чи переплеті.

Під аркушем друкованого матеріалу мається на увазі аркуш паперу (синтетичного замінника), картону, тканини, поверхня яких містить відтиск.

Функціональність книги визначається її структурою, яка зазвичай розуміється, як єдине ціле, що складається із взаємопов'язаних елементів.

Об'єднати окремі елементи і компоненти книги в єдине ціле задача її конструкції - це будова, механізм, взаємне розташування її частин, елементів, що визначають призначення, особливості книги як виду видання (різновиду документу) Обкладинка книги — це складне художнє ціле; типографічне оформлення книги — також складне ціле, яке утворює спеціально підібраний шрифт, титульний лист, заглавні рядки та добре підібрані ілюстрації; художнім цілим є і текст книги.

Висновок: книга — єдине ціле складників її конструктивних елементів, як зовнішніх, так і внутрішніх.

Знання структурних і композиційних особливостей дозволяє професійно грамотно, без зайвих витрат часу, здійснити пошук інформації як в окремо взятих книгах, так і в їх масиві.

Полегшити пошук інформації і скласти першочергове уявлення про книгу у значній мірі допомагає її довідковий апарат: випускні дані, вихідні зведення, анотація, передмова, заголовок, коментарі, показники, зноски…

Випускні дані - частина вихідних даних, що включають дату видачі оригіналу в набір, дату підписки видання у друк, формат паперу, долю аркушу та інші виробничі та техно-економічні дані, що містяться на кінцевій полосі видання чи на звороті титульного аркуша.

Вихідні зведення — частина вихідних зведень (місце випуску видання, назва видавництва, рік випуску видання), що міститься на нижній частині титульного аркушу — на кінцевій сторінці чи на обкладинці видання; в листкових виданнях — в середині нижнього поля аркуша.

Заглавні рядки та зміст дають уявлення про зміст книги і її склад, а також допомагають читачеві знаходити розділи, підрозділи, параграфи, що його зацікавили.

Покажчики допомагають розшукати все, що у видання сказано про предмет, що зацікавив читача (предметний покажчик, іменний, список ілюстрацій, покажчик таблиць…)

Колонітул — довідковий текст над основним текстом полоси, що показує читачеві, який матеріал надрукований на сторінці.

Анотація і реферат допомагають при виборі книги в магазині чи в бібліотеці, являють собою характеристику книги з точки зору її теми, призначення, форми та інших особливостей.

В науково — довідковий апарат книги входять: вступна стаття, передмова автора, редактора, післямова, коментарі, примітки, бібліографічні посилання на джерело цитат, систематизовані посилання видань на тему книги.

5. Виявіть переваги і недоліки нормативної документації як джерела інформації

Продуктом стандартизації виступає нормативний документ.

Нормативний документ встановлює правила, загальні принципи чи характеристики, що мають відношення до різних видів діяльності чи її результатів. До нормативних документів по стандартизації відносяться:1). стандарти, 2). технічні умови.

Стандарт — це нормативний документ, розроблений на основі відсутності протиріч по суттєвим питанням більшості зацікавлених сторін і затверджений компетентним органом. У цьому і є його перевага.

Стандарти полегшують роботу у різних сферах людської діяльності як на державному рівні, так і на міжнародному, оскільки стандарти поділяються на: міжнародні, міждержавні, національні. Їх недолік — саме незначне відхилення від вимог веде за собою порушення структури документу, що унеможливлює його подальше використання.

Технічні умови — нормативний документ, розроблений для встановлення вимог, що регулюють відношення між поставщиком і замовником продукції, на яку відсутні державні стандарти.

Технічні умови бувають двох видів:1).ТУ, що є невід'ємною частиною комплекту нормативних документів на продукцію, 2).ТУ, що є самостійним документом.

Технічні умови дають можливість узагальнити всю необхідну інформацію про продукцію, але не мають на меті дати вичерпну інформацію.

6. Проаналізуйте діючі і затверджені вітчизняні стандарти в галузі інформації і документації(чи бібліотечної справи і бібліографії)

Стандартизація — це діяльність з ціллю досягнення оптимального впорядкування в конкретній галузі шляхом встановлення положень для загального і багаторазового використання, для вирішення вже існуючих чи можливих задач.

Об'єкт стандартизації - предмет, що підлягає стандартизації (продукція, процес, послуга тощо).

Область стандартизації - сукупність об'єктів. Нею може виступати будь-яка область людської діяльності: машинобудування, інформатика, бібліотечна справа…

Оскільки робота по стандартизації ведеться у міжнародному масштабі, її результатом є міжнародні стандарти, що використовуються для полегшення науково — технічних та торгових зв’язків В нашій країні головним центром в області стандартизації є Державний комітет України по стандартизації, метрології та сертифікації (Держстандарт України), а в області будівництва — Державний комітет України у справах градобудівництва і архітектури України.

Укладач документів завжди обмежений щодо форми та способу викладу певними правилами й мусить не відходити від них, тобто дотримуватися унормованих стандартів. Вимоги щодо укладання і форма кожного документа, як правило, обумовлені його призначенням (соціальним, економічним та психологічними особливостями офіційного спілкування). Стандартизація як риса стилю є виправданою, оскільки полегшує та прискорює пошук потрібної інформації, її сприймання, економить час на укладання тексту документа.

Усі ділові папери за ступенем стандартизації можна умовно поділити на три категорії.

1). Документи з низьким ступенем стандартизації, спосіб викладу тексту яких залежить від конкретної ситуації, обставин та змісту, що спричинили їх укладання й тому для них не можна навіть передбачити бланка (автобіографія, доручення, звіт, характеристика…)

2). Документи, у яких для зручності й пришвидшення укладання та обробки частину даних готують друкарським способом заздалегідь. Укладачеві треба лише підкреслити потрібне чи викреслити непотрібне (акт про обстеження матеріального стану, довідка, перепустка…)

3). Документи з високим ступенем стандартизації, котрі мають точні стандарти, у яких передбачене не лише формуляр, вид і розмір шрифту, а навіть словосполучення, якими має послуговуватися той, хто заповнює бланк, за винятком цілком конкретних індивідуальних відомостей у відведених для цього місцях (свідоцтво про народження, атестат, диплом…)

Бланки цих документів мають відповідний ступінь захисту (спеціальний папір, водяні знаки тощо)

7. Охарактеризуйте один із видів періодичного або продовжуваного видання Періодичне видання виділяється за ознакою регулярності виходу в світ.

Воно виходить через певні проміжки часу постійним для кожного року числом номерів (випусків), які не повторюються за змістом, однотипно оформлені нумерованим чи датованими випусками, що мають однакову назву.

Газета — періодичне газетне видання, що виходить через короткі проміжки часу, містить офіційні матеріали, оперативну інформацію і статті на актуальні суспільно-політичні, наукові, виробничі та інші теми, а також літературні твори і рекламу.

Газетне виданнялисткове, виходить у вигляді одного чи кількох аркушів друкованого матеріалу встановленого формату, видавничо пристосоване до специфіки даного видавництва.

Газета є носієм текстової інформації, характер якої суттєво різниться з іншими виданнями. Предметом газетної інформації виступають події і факти сучасного життя. Вона забезпечує безперервне інформування про все, що відбувається навкруги. Від інших періодичних видань газета відрізняється більшим форматом та об'ємом і більш частішим виходом у світ. Об'єм газети складає від 2 до 100 і більше шпальт (сторінок).

Газети розрізняють:

за періодичністю виходу (щоденні (ранкові, вечірні), недільні, щотижневі);

за масштабом (центральні, загальнонаціональні, регіональні, місцеві(обласні, районні, міські), корпоративні (компаній, університетів));

за профілем (масової орієнтації, спеціалізовані, професіональні);

Газета може містити додатки (один чи декілька).

Особливе значення для газети як виду видання мають такі ознаки, як час і місце випуску, переважно сфера розповсюдження, функціональне призначення.

Функціональне призначення — провідна ознака при формуванні різних типів газетних видань. Воно характеризує специфіку цілей, які здійснює орган друку того чи іншого типу, використовуючи конкретні інформаційно-пропагандистські засоби і досягає при цьому конкретного результату, за яким і відрізняють типи газет.

За функціональною ознакою розрізняють три види газет:

загальнополітична — висвітлює питання внутрішньої та зовнішньої політики країни, а також міжнародне життя («Голос України»);

спеціалізована — систематично висвітлює окремі проблеми суспільного життя, науки, техніки, культури та інших галузей діяльності і адресована конкретним категоріям читачів («Спортивна газета»);

спеціальний випуск — газетне видання підготовлене виїзною чи суспільною редакцією основної газети для оперативного доведення необхідної інформації до читача, він виходить у світ на протязі обмеженого строку.

За матеріальної конструкцією газета — це не тільки окремий її номер, одиничний випуск, але й комплект — група номерів, що вийшли за певний період. В комплекті отримує відображення обличчя газети — складний комплекс особливостей її змісту та форми — тематики, публікацій, використовування різноманітних жанрів публіцистики, стилю, верстки ф оформлення, форм передачі інформації…

Оформлення газети — художньо-технічний процес, що включає в себе вибір і використання шрифтів, ілюстрацій, способів розташування матеріалів, використання кольорових і розмірних контрастів. В газеті для підтримки тексту широко використовуються фотографії. Головна ціль оформлення — донести до читача зміст газети у привабливому, зручному вигляді, дати можливість зосередити увагу на головному.

Газета має основні незмінні елементи: заглавну частину, сторінки номеру, текстові матеріали, їх заголовки та ілюстрації.

Формат газети визначається розміром паперу, на якому вона друкується. Загальноприйняті формати: А2 (420×594 мм), A3 (297×420 мм), А4 (210×297 мм).

8. Здійсніть порівняльну характеристику різних видів ізографічних видань (плакат, естамп, художня листівка, художня репродукція, альбом, календарик) за функціональною ознакою

Ізографічні документи містять інформацію, що виражається за допомогою зображення якого-небудь об'єкту (одного або декількох).

Плакат — (лат. — об'ява, афіша) — листкове видання, що містить малюнок, фотографію, монтаж чи яке-небудь спеціальне зображення з невеликим роз’яснювальним текстом. Випускається у вигляді одного чи декількох аркушів друкованого матеріалу встановленого формату, віддруковане з однієї чи обох сторін аркуша, призначене для використання. Крім малюнка, плакат використовує прийоми фотомонтажу.

Плакат — це різновид графіки, витвір мистецтва, лаконічний яскравий малюнок з коротким текстом, на великому аркуші паперу.

За функціональним призначенням плакати діляться на:

масово-пілітичні;

нормативно-інструктивні;

науково-популярні;

навчальні;

рекламні.

Естамп (фр.- відбиток, відтиск) — листкове ізографічне видання, що являє собою відтиск витвору мистецтва с друкарської форми, виготовленої самим художником. Рівноцінні відтиски витворів друкують з гравюри — друкованого Відтворення малюнку, вирізьбленого чи витравленого на металевій або дерев’яній дошці.

За читацьким призначенням естамп — це масове видання, розраховане на всі категорії користувачів, хоча і виходить малим тиражем.

За технікою виконання розрізняють такі види естампів:

ксилографія;

ліногравюра;

офорт;

літографія Художня листівка — найбільш розповсюджений вид ізографічного видання. Це листкове видання встановленого формату, одна сторона якого являється репродукцією, малюнком чи фотографією, а інша може бути використана для листа чи тексту, що роз’яснює малюнок.

За функціональним призначенням розрізняють слідуючі види листівок:

— масово-політичні;

— науково-популярні;

— для досуга.

Вітальні листівки видаються дуже великими тиражами.

Художня репродукція — листкове видання, що відображає витвір мистецтва чи художню фотографію. Це відтиск зображення фотомеханічним чи іншим способом репродукування — процесу, в результаті якого на печатній формі утворюється відображення оригіналу, що утворюється при друку у формі відтиску.

Функціональне призначення художньої репродукції - популяризація найкращих витворів мистецтва серед широкого кола користувачів, розвиток естетичного смаку.

Альбом — (фр. — переплетені аркуші) — ізографічне видання, основу якого складає поліграфічне відтворення картин, малюнків, креслень, фотознімків тощо з коротким пояснювальним текстом.

Тематика альбомів дуже різноманітна.

За змістом та характером зображувальних оригіналів, що відображені в альбомі, вони поділяються на три основних види:

альбоми із образотворчого мистецтва, професіонального і народного;

фотоальбоми;

науково-технічні альбоми.

Функціональне призначення альбому — повідомити користувачу певний комплекс коментований текстом візуальної інформації, оскільки являє собою зібрання художніх матеріалів, об'єднаних внутрішнім зв’язком. За функціональним призначенням альбоми діляться на:

наукові:

а). альбоми з мистецтва;

б) альбоми із зображенням із області природничих та точних наук;

виробничо-практичні;

навчальні:

а). історичні;

б). ботанічні…

масово-політичні;

науково-популярні:

а). альбоми із образотворчого та іншого мистецтва;

б). історичні, біографічні.

рекламне;

для досуга.

Календар — періодичне (або неперіодичне) довідкове видання, що містить послідовний перерахунок днів, тижнів, місяців, даного року і інші відомості різноманітного характеру. Відноситься до прикладної графіки — виду образотворчого мистецтва, заснованого на малюнку, що виконаний штрихами і лініями без фарби. А також прикладна графіка — це художні зображення, в основі яких лежить малюнок, виконаний штрихами.

За матеріальною конструкцією календарі бувають:

а). книжкової форми;

б). листкової форми;

в). карткової форми Усі ізографічні документи містять інформацію, що відображує дійсність в наочних, зорових образах, які ми сприймаємо, і, як правило, точно відображає реальність. Дякуючи методам узагальнення, типологізації, уяві митця, ізографічні документи здатні естетично розкривати часовий розвиток подій, думки, взаємовідносин людей, втілювати суспільні ідеї.

9. Використовуючи довідкові видання з книгознавства, бібліотечної справи і бібліографії, з’ясуйте значення термінів «рукописна книга», «інкунабула», «палеотип», «свиток», «берестяна грамота», «стародрук», «антикварна книга», «букіністична книга», «факсимільне видання». Дайте порівняльну характеристику

«Рукописна книга" — кодекс, що містить твір (або збірку творів) художнього, релігійного, юридичного чи іншого змісту, написаний вручну. Найдавніші рукописна книги з’явились в Україні у період Київської Русі із запровадженням християнства.

Інкунабула (від лат. incunabulaколиска, роки дитинства, початок) — книга, видрукована наборними літерами на початку книгодрукування в Західній Європі (до 1501 р.)

Деякі автори вважають інкунабулами видання, виконані винятково типографським способом. Більшість видань були латинською мовою, але друкувались книги і іншими мовами. Основними покупцями інкунабул були вчені, знать, адвокати та священнослужителі. Друкувались інкунабули готичним шрифтом без абзаців.У XIX столітті з’явились перші каталоги інкунабул. Вичерпним каталогом такого роду є «Gesamtkatalog der Wiegendruck», скомпільований Державною бібліотекою у Берліні. Також має значення каталог інкунабул «Incunabula Short-Title Catalogue» Британської бібліотеки.

Палеотип (від палео… і …тип) — стародавня книга (16 ст.), надрукована з набірних форм. ЇЇ попередником була інкунабула.

Свиток — рукописный пергаментий свиток с текстами.

Берестяна грамота — (давньокиїськ. бересто, укр. берест, березто, рос. береста «кора, луб берези») — пам’ятки давньої східнослов'янської писемності (XI — XV ст.), написані на доступному дешевому матеріалі — бересті. Текст продряпувався, видавлювався писалом — загостреним металевим або кістяним стрижнем, на протилежному кінці якого (нерідко оздобленому) було вушко для підвішування його до пояса. Завдяки такому способу нанесення текст зберігався і в ґрунті. Ймовірно, берестяна писемність існувала повсюди на Русі та в Новгороді, але не скрізь місцевий ґрунт сприяв консервації берести. Про поширеність берестяних грамот свідчать численні знахідки писал у різних містах, у тому числі в Києві.Вперше берестяні грамоти знайдено влітку 1951 року під час археологічних розкопок у Новгороді.

Стародрук — це друковані виданя, які з’явилися в період від початку друкарств.

Антикварні книги — книги, видані до 1917 року. За СРСР вони дуже обмежено (фактично нелегально) були представлені в антикварних магазинах, адже тогувати ними було заборонено.

Букіністична книга —- під нею розуміються всі книжки, що були видані після Жовтневої революції 1917 року, і дотепер, в т. ч. і сучасні книжки, які були в ужитку (тобто держані).

Факсимільне видання — це точне відтворення оригіналу, де збережені всі його особливості: розмір, формат, властивості й колір паперу, обкладинка, ілюстрації.

Здійсніть порівняльний аналіз голографічного документа (календарика, листівки) з аналогічними видами видань, виготовлених поліграфічним способом.

Голограма — документ, що містить зображення, запис і відтворення якого здійснюється оптичним способом за допомогою лазерного променя без використання лінз. Створюється за допомогою голографії - методу точного запису, відтворення і видозмінення хвильових полів. Голограма може бути пласкою і об'ємною.

Чим більший об'єм голограми, тим краще реалізуються її якості.

Голограма, наприклад, календарик, відрізняється від звичайної фотографії, як скульптура від картини. У звичайній фотографії точка відображення на фотопластині відповідає деякій точці об'єкту. У голографічному виданні(календарик, листівка) кожна точка об'єкту утворює розсіяну хвилю, яка розповсюджується по всій поверхні голограми. В результаті будь-яка точка об'єкту відповідає всій поверхні голограми.

Голографічна листівка, на відміну від звичайної, може містити тривимірну інформацію про об'єкт зйомки.

Псування частини голограми не веде до втрати усього зображення. Кожна точка об'єкту записується практично на всій площі голограми, і тому пил чи подряпини можуть викликати лише незначні пошкодження, що погіршують зображення або знижують яскравість. Звичайна листівка, що виготовлена поліграфічним способом, більш чутливіша навіть до незначних зовнішніх пошкоджень.

Література

1. Глущик С. В., Ділові папери, К.:АСК, 2008.-с. 27−30;

2. Палеха Ю. І., Загальне документознавство: Навч. посіб. / Ю. І. Палеха, Н. О. Леміш.

3. Кушнаренко Н. Н. Документоведение: Учебник для вузов. — 5-е изд., стереотип. — К.: Знання, 2004. — 459 с.

4. Зубков М. Г., Сучасна українська ділова мова, — 4-те вид., доповнення.-Х.:Торсінг, 2003.-448с.