Город Муром у другій половині 20 века

Министерство Освіти РФ.

Володимирський Державний Университет.

Кафедра Історії і Культуры.

Реферат.

Місто Муром у другій половині XX века.

Выполнила:

студентка.

Проверил:

р. Володимир 2002 год.

Зміст … стр.

Запровадження. 3 1. економічний розвиток краю у другій половині ХХ століття. 4 Населення. 4 Промислового виробництва. 4 Виробництво товарів народного споживання. 5 Криза 80-х. 5 Промислового виробництва 90-х. 6 Розвиток транспорту. 7 Будівництво й архітектура. 9 Торгівля і громадське харчування. 9 2. Сільське господарство краю. Друга половина XX в. 10 Хліборобство. 11 Тваринництво. 11 Проблеми розвитку села. 12 3. Політичне життя в Муромском краї у другій половині XXв. 13 4. Народне освіту у Муромі. 1945 — 2000 рр. 14 5. Відродження духовного життя Мурома останніх років XX в. 16 6. Культура Мурома у другій половині XX в. 18 Кіно. 18 Театральна і концертне життя. 19 Культурні центри. 19 Музеї. 19 Бібліотечне справа. 20 Кошти масової інформації. 21 Фізкультура і спорт. 21 7. Художня життя Мурома. 22.

Висновок. 23.

Література. 24.

Вперше Муром згадується у «Повісті временних літ» під 862 роком. На місці, де місто, ще VI-VII ст. з’явилася непевна поселення однієї з пологових груп племені мурома з її військовим убежищем.

У ІХ ст. російські дружинники у гонитві за полоном і даниною проникли в муромское протягом Оки. Військове притулок муроми на Кремлівської горі дружинники перетворили на укреплённый пункт й у форпост боротьби з булгарскими феодалами. Серед муроми почали селитися російські ремесленники.

Так початкове поселення муроми перетворилася на російський місто Муром. Муром збільшується й розвивається протягом усіх веков.

У своїй темі, я, докладно розкрию розвиток міста Мурома на другий половині XX века.

економічний розвиток краю у другій половині XX века.

Население.

У другій половині ХХ століття населення міст росте небаченими темпами. За чисельністю населення Муром залишається третім містом у сфері, слідуючи за Володимиром і Килимовому. Після 1941р. У процесі змін кордонів Горьковської, Іванівській та Московської областей Муромський район, втративши все території по правим берегом Оки, увійшов у складі Володимирській області. У нових межах був самим густонаселённым в области.

З 1959 по 1989 рр. населення Мурома виросло вдвічі. Зростання переважно відбувався рахунок міграції до міста сільського населення, т.к. у роки почалося зниження народжуваності. Криза кінця 80-х-90-х років сприяв подальшого скорочення народжуваності та зростання смертності, у результаті сталося зменшення чисельності населення края.

Промислове производство.

Останніми роками Великої Великої Вітчизняної війни і після неї за місті бурхливо росте промисловість, розширюються старі виробництва та створюються нові. На стрелочном заводі освоюється ливарне виробництво. У 1949 року починається реконструкція фанерної комбінату. Машинобудівний завод їм. Орджонікідзе отримує замовлення виробництво токарних патронов.

Під час війни під Муромом будувався приладобудівний завод, в 1947 року відкрився радиозавод.

З 1960;х років починається впровадження нових технологій, автоматизованого устаткування, конвеєрних ліній й застосування їх штучних материалов.

У 1956 року на фанерному комбінаті відкривається цех синтетичних смол, перший, країни почав випускати бакелитовую плівку. У 1964 року на комбінаті налагоджується випуск деревостружкових плит, і з 1975 року цю продукцію виробляє цех — автомат.

У 1955 — 58 року заводі їм. Ф. Э. Дзержинского виготовили перший країні маневровий тепловоз з гидромеханической передачею, а до початку 60-х завод посів перше місце світі за кількістю випущених тепловозів цього. Усього за 1971 — 72 роки заводи міста отримали 17 автоматичних і напівавтоматичних ліній, 78 верстатів із програмною управлением.

З 1960;х років росте роль фінансового забезпечення виробництва. Оформлення складу найбільших заводів міста, розпочате після війни, завершується до кінця 70-х годов.

Виробництво товарів народного потребления.

З кінця 1950;х років збільшується частка товарів народного споживання валовому промисловому производстве.

С1958 року в заводі ім. Орджонікідзе було розпочато випуск холодильників «Ока». Виробництво холодильників зробило завод рентабельным.

У 1952 року на радіозаводі розпочато випуск перших у країні автомобільних радіоприймачів. На фанерному комбінаті в 1958 року відкрили меблевий цех.

Криза 80-х годов.

У Радянську епоху державна форма власності сягає вищої точки розвитку, і до 80-х років назріває системну кризу, выразившейся в структурному і технологічному відставанні вітчизняної промисловості, високу собівартість і материалоёмкости продукции.

Криза виявився у дефіциті товарів народного споживання. Проблеми виникають лише з якістю, а й кількістю товарів. Для жителів міста стає звичайними поїздки до Москви по продукти, одягом, взуттям, побутової технікою. Складалися списки черговиків для закупівлі товарів тривалого користування. Гроші населення накопичувалися на ощадних книжках.

Однією з основних особливостей Радянської епохи була така зване «освоєння коштів»: заводи отримували завдання на випуск певній продукції і на відповідне державне финансирование.

Зростання продуктивності дістався рахунок самообмеження працюючих різних «рухів» і «починів», суботників і т.п.

Для промисловості міста було також характерно створення великих потужностей, орієнтованих виробництво військової продукции.

Промислового виробництва 90-х годов.

Проведення приватизації і акціонування змінило структуру форм власності. Державна власність скоротилася до незначних розмірів. До 1999 року тільки 10% підприємств міста були державними, тоді як частка приватних зросла до 41%, змішаних — до 43%, і по 6% - муниципальных.

Підприємства міста, втративши виробничі зв’язку внаслідок розпаду СРСР і РЕВ, не отримують сплати державний військовий замовлення, опиняються у скрутному становищі. Частка машинобудування і металообробки в економіці міста скорочується з 76% до 63%. З двадцяти дев’яти великих і середніх підприємств міста, у 1998 року збитковими було десять, 1999;го — сім. Виробничі потужності використовувалися трохи більше, ніж 70%.

З кінця 80-х років Муром стає доступне іноземних інвесторів. Створюються вісім спільних підприємств із бізнесменами і фірмами Іспанії, Канади, Лівану, Туреччини та інших стран.

Свобода підприємницької роботи і зовнішньоекономічних зв’язків призвела до того, що значні партії матеріалів та готовою продукції найчастіше продаються з максимальною вигодою приватних осіб і мінімальної для підприємств, але це призводить до банкрутства підприємств. Ціни у країні поступово підтягуються до світових. Зростає конкуренція, і з товари, випущені муромскими заводами, її витримують, а випуску конкурентоспроможної продукції замало коштів і підготовлених кадрів. Заводи продовжують випускати товари народного споживання, розроблені ще в 70−80-х роках тех-нічно та морально устаревшие.

Чимало з подібних заводів припинила своє існування після фінансового кризи серпня 1998 года-Кризис над ринком цінних паперів Росії, пов’язаний почасти зі світовим кризи-| сом, згубно вплинув в розвитку економіки міста. За 1998 рік падіння обсяги виробництва становила майже 13%.

Серйозною проблемою місту стала безробіття. Якщо 1990 року у промисловості працювали близько трьохсот п’ятдесяти п’яти чоловік, то 1999;му — їх кількість небагатьом перевищувало двадцять вісім тисяч. Наприкінці 1999;го року у краї припинилося падіння виробництва, а 2000 року у деяких галузях визначився невеличкий підйом (див. Табл. XVII). Кількість безробітних скоротилося до 3,8 тисяч жителів. Підйом був із процесом заміщення на внутрішньому ринку Росії дорожчих імпортних товарів вітчизняними та припливом у країну грошей від продажу нефти.

Значний внесок у економіку міста вносять підприємства, випускають продукцію структуроутворюючих деяких галузей і експорту. Однією з таких підприємств є стрелочный завод. Виробництво стрілкових переводів вимагає високотехнологічного устаткування й значних виробничих потужностей. Муромський фанерно-мебельный комбінат (ЗАТ «Муром») залишається із найбільших підприємств деревообробки у сфері. Інші заводи також намагаються знайти вільні ніші над ринком. Створюються малі дочірні підприємства, дозволяють списувати борги і рецидив на основне виробництво, і почати випускати конкурентоспроможну продукцию.

Особливу увагу приділяють розвитку зв’язку. Якщо сімдесяті роки у місті було відкрито АТС п’ять тисяч номерів, у 1980;тіще одна до 10 тисяч, то 1999 року у місті діють десять телефонних станцій на двадцять шість тисяч номерів і 100 двадцять п’ять телефонних автоматів. Розвиваються нові види зв’язку (пейджинговая, стільниковий, 1МТЕ1ШЕТ і др.).

У дев’яності роки, по тому, як Муром відкрили відвідання іноземними громадянами, адміністрація міста прагне розвивати туризм як перспективну галузь економіки, звертаючи особливу увагу благоустрою міста Київ і створенню туристичної инфраструктуры.

Розвиток транспорта.

З кінця п’ятдесятих років бурхливо розвивається транспорт. Задля більшої перевезень вантажів і пасажирів використовуються нові технічні решения.

На початку шістдесятих дільниці Муром-Черусти змонтована автоматична контроль руху поїздів, на Муромской станції укладено три додаткових шляху, побудована маневрова гірка. Вантажооборот Муромского відділення Горьковської залізниці з 1928 по 1961 роки щонайменше, ніж у сто раз.

На межі сімдесятих-вісімдесятих электрифицируется гілка Москва — Муром — Казань — Свердловськ (нині Єкатеринбург). Муромское локомотивне депо починає приймати електровози. Тепловозная потяг зберігається на гілці Муром — Килимів. У дев’яності роки у зв’язку зі спільною економічної нестабільністю країни обсяг перевезень по залізниці скорочується. До початку дев’яностих важливою транспортної артерією місту залишалася Ока, через яку здійснювалися пасажирські і вантажні перевезення. Були організовані спеціальні круїзні туристичні маршрути на теплоходах. З 1961 року у Оке відкривається регулярне рух судів на підводних крилах — «Ракет» — до Горького і Рязані. На початку 90-х років майже припиняються пасажирські перевезення річці, перестають курсувати пасажирські суду ближніх і дальніх рейсів, різко скорочується кількість круїзних маршрутів. У зв’язку з зменшенням обсягів капітального і промислового будівництва, і навіть будівництво доріг, спостерігається різке зменшення кількості перевезень вантажів, т. до. зазвичай річковим транспортом переправлялися будівельні матеріали (щебінь, пісок) і великогабаритні конструкции.

Активно розвивався автомобільний транспорт. Розширився парк автобусів і вантажних автомобілів. Працювали автобусні лінії, що з'єднували населені пункти всередині району, області й її межами. Зросла кількість легкових авто у, які перебували у особистої власності граждан.

Криза дев’яностих років позначилося в автомобільному транспорті. Різко зросла вартість автомобілів, запчастин, ремонту, паливно-мастильних матеріалів. Имевшаяся у наявності техніка муніципальних автопідприємств до цьому часу найчастіше виробила свої експлуатаційні ресурси, а придбання нових вітчизняних та припинення ввезення імпортних машин було обмежена через брак в підприємств вільних коштів. Автобусний парк скорочувався, збільшувалася навантаження технику.

Значна частка власності перевезень пасажирів здійснювалася приватними особами. Усі таксі у місті також почали належати приватним владельцам.

У дев’яності роки ростуть обсяги вантажних автоперевезень, що пов’язані з розвитком малого середнього бізнесу. До дев’яностих років з Мурома здійснювалися й регулярні пасажирські і поштові авіаперевезення на невеликих літаках місцевих авиалиний.

Будівництво й архитектура.

У 1953 року було прийнято Генеральний план забудови Мурома, розроблений Ленінградським проектним інститутом. За цим планом офіційно розширювалася риса міста, куди тепер включалися промислові будівлі, і навіть залізничний селище, планувалося малоповерхове будівництво. У повоєнної економіці з’явився новий чинник — масове до житлового будівництва. На початку 1960;х у місті щорічно будувалося близько тисячі квартир.

Забудовуються пустирі на колишніх торгових площах, з’являються нові мікрорайони, в 1965 року починає будуватися Південний селище, наближаючи місто до села Карачарову. Поруч із приборостроительным заводом зростає Вербовский селище, у якому до кінця сімдесятих проживає більше тисяч человек.

Місто впорядковувався. Зелені масиви з його території були оформлені в парки, з’явилося дві нові кінотеатру, будинок ресторану «Муром».

У 1962 року у Муромі урочисто святкувалося 1100-річчя. З цієї часу у символіці міста став активно використовуватися образ билинного богатиря Іллі Муромця. При в'їзді Муром із боку Володимира був встановлено «Билинний камінь» із зображенням богатыря.

У 60-ті роки відбувається оформлення культурно-административного центру міста. в 1960 року було сформована площа Праці, стала забудовуватися прилегла територія, де ще 50-ті роки розташовувався глибокий овраг.

Впродовж останнього десятиріччя ХХ століття істотно змінив образ міста. Розширилася північно-західна частина. Були відреставровано та відновлено древні монастирі і пояснюються деякі храми, які повернули місту його самобутній облик.

Торгівля й суспільне питание.

На початку шістдесятих років у місті працювало сто крамниць та близько вісімдесяти торгових наметів і павільйонів. Роздрібний товарообіг державної влади і кооперативної торгівлі за 1960 -1980 роки у місті з 48 до 132 млн. крб., а районі за 1975 -1980 рік із 21 до 24 млн. Збільшилася частка дорогих товарів (килими, побутова радіоапаратура, музичні інструменти, пилососи, швейні і пральні машин).

Росла купівля продовольчих товарів через державну торгову мережу. Наприкінці 70-х років у місті працюють п’ятдесят вісім їдалень, три ресторану, п’ять кафе загальною ємністю дев’ять тисяч человек.

Бурхливо розвиваючись торгівля навряд чи встигає ріст споживання. Із середини сімдесятих дефіцитними стають продукти харчування. Навіть молоко з’являється у магазинах тільки кілька годин на день, інші молочних продуктів зовсім отсутствуют.

У дев’яності роки Муром посідає друге місце у сфері по роздрібному товарообігу. У сфері працює більш як двох людей. У 1999 у місті перевищувала сімдесяти точок громадського та чотириста дев’яносто трикрапку торгівлі; їх дві третини були продовольчими. Розвитку торгівлі сприяло те, що у місті діяло понад сто оптових торгових фірм, які у місто від 30 до ^80% різних продовольчих товарів. Розвивається мережу фірмової торгівлі Муромских заводів. Значний потік товарів йшов через міської рынок.

Сільське господарство краю. Друга половина XX в.

Державна політика у сфері сільського господарства і Муромський край. До п’ятдесятих років сільському господарстві краю не зазнає якихабо серйозних змін, залишаючись постачальником людських і матеріальних ресурсів у розвиток міст. Основний формою організації сільськогосподарського продукування є колгоспи і радгоспи. Вищі органи продовжують диктувати сільгоспвиробникам терміни сівби, структуру посівних площ, і навіть норму внесення удобрений.

У повоєнні роки зростає роль застосування мінеральних добрив і гербіцидів сільському господарстві. Хімізація певною мірою знімає проблему нестачі органічних добрив і навіть призводить до нехтування ними. Натомість, щоб вивозити гній з тваринницьких ферм на поля, його змивали у річки і озера, що призводило забруднення водоймищ і загибелі рыбы.

У 50−60-ті роки держава здійснює політику укрупнення колгоспів, об'єднуючи за одну господарство кілька колишніх небольших.

Земледелие.

Загалом у районі значилося близько 100 тис. га землі; їх для потреб сільського господарства використовувалося 63 тис. га.

За всіма займаним посівним площами був середнім областю; розміри площі, зайнятою під картопля, стояли місці (після Меленковского району), під овочі - на третьем.

У шістдесяті-вісімдесяті роки змінюється структура сільгоспугідь і, передусім, збільшуються площі, відведені під вирощування кормових культур. У 1970;ті роки майже створюються міжгосподарські кооперативні підприємства, займалися поліпшенням кормових угідь хозяйств.

У 1967 року середні врожаї областю становили 11,3 центнери з гектара, тоді як у Муромскому району -13,2; 1974 року — 19,9 центнерів. У 80-х роках впроваджуються нові сорти зернових (овес «Астор», ячмінь «Носовский-9», пшениця «Московская-35» та інших.), зростає врожайність. Збори вівса досягають 65 центнерів зерна з гектара, пшениці - 35 центнеров.

По врожайності картоплі Муромський район слід за місці в області. За 1980;85 роки врожаї картоплі зросли з 76 до!00 центнерів зерна з гектара. Певною мірою це досягнуто з допомогою сортового картоплі, якого стали висаджувати до 94%.

Животноводство.

. У сільське господарство району збільшується частка скотарства. У свинарстві передовими вважалися колгоспи «Прудищенский» і «Панфилове», де на сто гектарів ріллі отримували три тонни свинини, і було виведено нова породна група свиней.

У 1980;х — 85 роках розвиток сільського господарства за районі спрямоване 53,1 мільйонів крб., що у 29% більше, ніж у попереднє п’ятиріччя. Поставки сільськогосподарської техніки і мінеральних добрив зросли на 19,7%. На ряді ферм району механизируются трудомісткі процеси: будуються молокопроводы, гнойові транспортери і мобільні роздавальники для кормів. Попри збільшення капіталовкладень у сільському господарстві, залишаються проблеми з кормами. У початку вісімдесятих у деяких колгоспах навіть солому завозили з півдня країни, хоча гроші, спрямовані на село, дозволяли розв’язувати проблему і це запитання. Меліорація лук і розширення посівів багаторічних трав дають можливість збільшити збори сіна. У першій половині вісімдесятих надої молока в в середньому у району склали 3137 кілограмів від однієї корови. У приміських господарствах вони були кілька больше.

Проблеми розвитку села.

Однак села намагаються вирішити старими методами. І за організації колгоспів, до села направляються комуністи з заводів города.

З шістдесятих в селі починає відчуватися недолік робочих рук. Традиційним стає сезонне залучення городян на будівельні роботи у колгоспи. У першій половині вісімдесятих шефськими підприємствами міста побудовано у районі п’ять-десять шість квартир, споруджено ряд господарських пост-роек. Заводи Мурома будували навіть колгоспів за іншими районах области.

Звичним для городян стає що у жнивного поля — під час першого чергу, картоплі, заготівлі сіна, хвої та інших работах.

У 80-х роках багато міських підприємства мали підсобні господарства. Вкладаючи до нього гроші, зароблені на основному виробництві, завод отримував на свої працівників дефіцитні продукты.

Весь період значний обсяги виробництва фруктів, і ягід, м’яса, молока і овочів було зосереджено у особистих присадибних господарствах. Частина цих продуктів використовувалася самими селянами для особистого споживання, а частина вирушала родичам у місто або продавалася над ринком. Крім того селі поширили державна система закупівель у населення фруктів, молока тощо. З кінця 80-х значна частина сільськогосподарської продукції виробляється городянами, чимало з яких мають ділянки в чотири-шість соток, об'єднані у садово-городні товарищества.

Проте, сільському господарстві залишається перевантажено проблемами. Збільшується різниця цін сільськогосподарської та промислової продукції. Приміром, при постійному падінні ціни молоко, продовжується розростання цін на бензин. Парк сільгосптехніки в селі мало обновляется.

Політичне життя в Муромском краї у другій половині XXв.

У час містом і районом управляли Ради, які були представницькими органами структурі державної влади у СРСР. Місцеві Ради вибиралися загальним, рівним, таємним голосуванням на дві з половиною року. Проте в Ради багато в чому були формальними. Зазвичай одне місце висувався кандидата. Вважалося, що він рекомендований «трудовими колективами і партійними органами». Кандидатів вибирали, враховуючи думку вищих органів влади, визначали, який у Раді повинні складати жінки, інтелігенція, інші категорії граждан.

1939;го року, відповідно до Указу Президії Верховної Ради РРФСР, Муром віднесли до розряду міст обласного підпорядкування. Тому Муромський міську Раду трудящих, доти підпорядковувався районному, був перетворений на самостійний Рада. Саме тоді склалася структура виконкому міської Ради, включившая у собі такі відділи: фінансовий, народної освіти, народної охорони здоров’я, комунальний, торговий, міського планування, фізкультури, соціального забезпечення, общий.

З серпня 1944 року Муром і Муромський район увійшли до складу Володимирській області. Муромський район ділився на шістнадцять сільських рад — Борисоглібський, Булатниковский, Дмитриевско-Слободской, Зименковський, Ковардицкий, Молотицкий, Панфіловський, Пестенькинский, Подбо-лотский, Польцовский, Прудищенский, Савковский, Стригинский, Талызин-ский, Татаровський, Чаадаевский.

У 1977 року, у зв’язку з прийняттям нової редакції Конституції СРСР, міській молоді і районний Ради почали йменуватися Совітами народних депутатов.

Районний Виконавчий Комітет до 1976 році перебував з відділів народної освіти, фінансового, планового, соціального забезпечення, культури, районного архітектора, записи актів громадського стану л т. буд. Існувало також управління сільського господарства. До 1991 року до колишнім структурам райвиконкому додавалися відділ у справі будівництва й архітектури, спорткомітет, відділ за працею, інспекція державного мисливського нагляду та інших. Наприкінці 70-х років Муромський міської комітет КПРС керував десятьма тисячами комуністів, хто перебував більш ніж двохстах п’ятдесяти партійних організацій, існували кожному значному підприємстві. Переважно партійні осередки були під всіх владних і силові структури краю. У радах значну кількість депутатів були членами КПСС.

90-ті роки XX в. Реформи кінця 80-х — початку дев’яностих років призвели до того, що КПРС втратила влада. Обрушилася і весь радянська система.

За Конституцією РРФСР 1990 року, котра прагнула в життя принцип поділу влади, була разграничена діяльність Ради й виконавчого комітету. Відтоді вводиться посаду голови міської Ради народних депутатов.

У 1991 року, після розпаду Радянського Союзу, в Муромі відбувається перехід влади від структур КПРС руки призначеної згори администрации.

Із середини дев’яностих років розширюються повноваження органів місцевого самоврядування. У муніципальну власність переходять об'єкти соціальнопобутового призначення (житлові будинки, заклади освіти, охорони здоров’я, культури, спорта).

За останнє десятиліття ХХ століття у місті створюються місцеві організації різних політичних партій та движений.

Комуністичний рух представлено Муромской районної організацією Російської комуністичної робітничої партії, зареєстрованою у місті в 1994 року. У місті зареєстровані Муромська районна організація ліберально-демократичної партії Росії (1995), Муромська міська організація ЛДПР (1997), Муромська міська громадська організація «Союз радянських офіцерів» (1997), Муромское відділення Володимирській регіональною організацією ОПОД «Союз народовладдя і праці» (1998) і др.

Як політичні об'єднання партії і рух мало впливають до дій влади, будучи свого роду клубами по інтересам і структурами щоб одержати коштів, діючі переважно під час выборов.

Народне освіту у Муромі. 1945 — 2000 гг.

По закінченні війни навчальними закладами поступово відновлювалися. У 1945 року всі школи повернулися на свої будинку. Поверталися із фронту вчителя. Колишні фронтовики очолювали школи, викладали історію. Попри труднощі повоєнного часу, з міського бюджету виділялися чималі вартість образование.

У 1947 року заробив торф’яний технікум. Учительський інститут, ще 1939 року реорганізований з педагогічного училища, вересня 1953 року перетворюється на педагогічний з цими двома факультетами: фізико-математичним й історію, мови та літератури. Через років відкрився іще одна факультет: індустріально-педагогічний, готує викладачів загальнотехнічних дисциплін й трудовому навчання. Поліпшилася матеріальна база так навчальних закладів. Кожна була прикреплена до жодного з підприємств міста, куди разів на тиждень учні ходили виробничу практику. Поруч із атестатом випускникам вручали посвідчення про набуття професії. Пізніше змінюють виробничої практиці прийшли КПК (учебновиробничі комбинаты).

У 1964 року у центрі міста відкрилася нову школу № 3. Заняття у шкільництві відбувалися у одну зміну. Кабінети і лабораторії були оснащені сучасним навчальним устаткуванням, нової мебелью.

З 1966 — 67 учбового року школа повернулася до десятирічному терміну навчання дітей і налаштувалася на нові навчальні програми з ряду предметів. Особливістю нових навчальних планів лежить введення факультативів. Активну роль життя школи грали піонерська і комсомольська організації. Контроль над роботою навчальних закладів у місті та районі здійснював Муромський комітет КПСС.

У Муромі працювали Педагогічний інститут звертаються і общетехнический факультет Всесоюзного заочного машинобудівного інституту. Торф’яний технікум об'єднали з радиотехникумом. Працювало медичне училище, яке готувало фельдшерів і медичних сестер. Понад десять тисяч кваліфікованих робочих випустили професійно-технічні закладу міста: технічне, ремісниче, будівельне училища і фабричнозаводського обучения.

Політичні партії і економічні зміни у країні останніх десятиліть ХХ століття внесли зміни у систему образования.

Сьогодні у місті працює двадцять загальноосвітніх шкіл, які відвідує сімнадцять з першою половиною тисяч школярів, і зібрали шість професійнотехнічних училищ, де навчається близько трьох тисяч людей. Рік у рік розширюється мережа лікувальних закладів і класів підвищеного типу: гімназійних, ліцейських, профільних класів з поглибленим вивченням окремих предметів. Є коррекционная і загальноосвітня школи-інтернати, дитячий дім" і коррекционный дитячий дом.

У 1998 року з урахуванням середньої школи відкритий Музей розвитку. Фахівців із середнім освітою готують радиотехникум, педагогічне і медичне училища. У 1996 року Муромський філія Володимирського державного технічного університету було реформовано в Муромський інститут Володимирського державного технічного університету, три факультету якого готують фахівців із восьми спеціальностями, у цьому числі на комерційної основе.

Відродження духовного життя Мурома останніх років XX в.

У радянські часи традиція духовної церковному житті перервалася. До початку тридцятих років в Муромі не працювали всі монастирі і храми, частина з них зруйновані. Чинним залишався лише Благовєщенський собор. Перед Великої Вітчизняної війною закрили та її. У 1942 року служби у ньому возобновили.

Офіційної ідеологією країни більш як 70 років було атеїзм. Духівництво мало право лише проводити операції служби й необхідні церковні треби. Священики або не мали можливості проповідувати і залучати віруючих до церковному житті. Хрестити дітей, вінчатися, відспівувати померлих люди могли лише таємно. Про такі фактах повідомлялося на роботі і навчання. Віруючі могли поплатитися службової кар'єрою. Це порушувало право громадян країни на свободу віросповідання, записаний у Конституції СССР.

Духовна життя Муромі стала прихованої, доступною небагатьом. Парафіяни намагалися зберегти церковне переказ, пам’ять про втрачених святині. У місті доживали віку черниці Дивеевского монастиря. Вони берегли келейную ікону особисті речі святого Серафима Саровського. По закінченні війни в Муромі короткий час священиком служив Пімен, майбутній патріарх Російської православної церкви.

Із початком перебудови країни намітилося потепління стосовно церкви. Переломним подією справі відродження духовного життя став тисячолітній ювілей хрещення Русі у 1988 року. Він широко відзначався Російської Православною Церквою що з державні структури і широкими колами громадськості у країні й за рубежом.

Муром, багатий древніми пам’ятниками церковної культури, взяв участь в ювілейних заходах. Унікальні муромские ікони із зібрання міського музею було винесено на виставці, присвяченій тисячоліттю російської художньої культури у Москві та Німеччині. У виставковій залі, яке лежало тоді будинку Смоленської церкви, пройшла виставка давньоруського мистецтва, де упродовж свого радянської влади були дуже показані скарби церковної культури із зібрання музею. У 1989 року було створена давньоруська експозиція переважно будинку музея.

Відновлення храмів, повернення святинь важко було досягти без хранителів церковного перекази. Найбільш діяльним них був краєзнавець Олександр Олександрович ще Єпанчин (1948 — 1998 рр.). У місті вдалося відродити мистецтво іконопису і різьби іконостасів. Місцеві митці й різьбярі як продовжили давню традицію, а й збагатили ее.

За останнє десятиліття ХХ століття в Муромі тривало активне відродження храмів, монастирів, відновлювалася церковне життя. Усі збережені церковні будинку повернули церкві та навіть споруджено нові храми. Відновилися міські церковні свята, хресні ходи, прославляння місцевих святих. Церковне життя стала висвітлюватися у СМИ.

На початку нового тисячоліття у місті відновлено і діє чотири древніх монастиря (два чоловічих і двоє жіночих). Першим відроджений Троїцький — 1991 року (ігуменя — ігуменя Тавифа). Головною святинею монастиря є мощі муромских святих Петра і Февронії - покровителів кохання, і брака.

У 1992 року було відновлено чоловічої Благовєщенський монастир. Настоятель цієї обителі ігумен Кронид прагне відтворення древніх традицій у шатах храму й шанування святинь. У підвалі собору відновлено місце поховання местночтимых святих цього монастыря.

Спаський чоловічої монастир, одне з найстародавніших російських монастирів. Монастир був швидко відроджений. З особливою пишнотою та пишнотою наново створено внутрішнє оздоблення древнього Спаського собора.

2000 року відновлений жіночий Воскресенский монастир (ігуменя Иулиания), який до-степенно відновлюється, наводиться в порядок.

Активна церковне життя іде у парафіяльних храмах. У 1992 року було відкрита й у стислі терміни відновлено Николо-Набережная церква. Відновляються Успенська і Стрітенська церкви, у яких проходять молебні. У Карачарове відкритий храм Гурія, Самона і Авива, де у 1993 року вміщена ікона святого Іллі Муромця із часткою його мощів. На міському цвинтар на 1998 року вибудований новий храм задля цього святого богатиря. У Окском парку 1999 року споруджено пам’ятник преподобному Іллі Муромцу.

Наприкінці ХХ століття відроджений древній Муром став однією з самих гарних російських міст. Він більш привертає до собі увагу туристів і паломников.

Культура Мурома у другій половині XX в.

Після закінчення війни в Муромі активно велося будівництво установ культури — кінотеатрів, парків і стадіонів, нових клубів і бібліотек; розширювалася мережу киноустановок.

Кино.

У 1950;ті роки у Муромі було побудовано два кінотеатру — «Прогрес» і «Жовтень». У «1974 року з’явилася ще одна кінотеатр на шістсот місць, названий на честь тридцятиліття Перемоги у Великій Вітчизняній війні. Він став єдиним широкоформатним кінотеатром у місті. Як і довоєнні роки, кінотеатри пятидесятых-семидесятых залучали величезну кількість глядачів. У кожному кінотеатрі йшло по три-чотири сеансу ежедневно.

До 1990;му років кінотеатри втратили популярність. На зміну їм прийшли відеосалони і, пізніше, домашні відеотеки і видеопрокат.

1950;го — роки особливо знаменною подією жителям міста були що проходили на місті зйомки художніх фільмів «Наречена» режисера У. М. Шределя, «У вогні броду немає» і «Початок» Р. А. Панфілова, «Сходження» Л. Є. Шепитько.

Театральна і концертна жизнь.

Ще на початку Великої Великої Вітчизняної війни, коли все артисти пішли на фронт, а будинок міського театру згоріло, припинила своє існування професійна театральна трупа в Муромі. У клубі їм. У. І. Леніна продовжував працювати народний театр оперети під керівництвом П. П. Радковского. Клуб мав свою театральну сцену,; костюмерну. Хорошою сценічної майданчиком був літній театр на террн-4 тории сучасного стадіону «Локомотив».

Муромський Палац культури не отримав статусу театру. У ньому працювало лише самодіяльні колективи: народний театр «Контраст» академічний хор, цирк, безліч гуртків тощо. п. У 1960 — 80-ті роки частими гостями на сцені муромского Палацу були артисти з міст, зокрема з столицы.

Культурні центры.

Масова художня самодіяльність особливо яскраво процвітала в 1950 — 80-ті роки. Для розвитку художньої творчості жителів міста при підприємствах створювалися червоні куточки, парки, клуби тощо. буд. До шістдесятим років у Муромі працювало вісім клубів. Найбільш упорядкованим їх був Клуб будівельників (1957). Ще під час війни у Муромі відновила своєї роботи перша музична школа (колишня «Народна консерваторія»). Пізніше місті відкриті ще дитячі музичні школы.

На теренах колишнього Окского саду створили Парк культури та відпочинку їм. У. І. Леніна, Радіозавод обладнав дитячий парк дома Нижньогородського саду. Парку присвоєно ім'я космонавта Ю. Гагаріна. У 1967 році інтерес до п’ятдесятирічного ювілею радянської влади відкрився парк, названий на честь цього юбилея.

Музеи.

По закінченні війни в Муромі відкрито два музею. Одне з них — Меморіальний музей Героя Радянського Союзу М. Ф. Гастелло — влаштований у домі, де він жив в 1924 — 1930 роках (вул. Гастелло, 14). Перш ніж ввійти до музею було встановлено пам’ятник герою роботи білоруського скульптора А. Про. Бембеля.

Якщо за років війни Муромський краєзнавчий музей був переориентирован на пропаганду героїчного минулого, то 1950;ті роки головна робота зосередилася на новому відділі «Соціалістичного будівництва й культуры».

У 1970;ті роки з замовлення міської влади музеї було створено експозиція історії радянських часів, яка займала чотирнадцять залів третього поверху, потім відкрита частина експозиції «Муромський край з найдавніших часів остаточно XVII в.». Ці ж роки були періодом музейного бума.

Наприкінці ХХ століття музей стає гуманітарним установою, яке займається науково-дослідницькою та просвітницькою роботою, видавничої діяльністю, проведенням археологічних і етнографічних експедицій, наукових семінарів і конференцій. Загальна площа музею становить близько трьох із половиною тисяч кв. метрів, зокрема експозиції займають близько тисячі. У ньому зберігається близько вісімдесят тисяч экспонатов.

Бібліотечне дело.

У повоєнні роки у Муромі розширювалася мережу бібліотек, книжкових крамниць та кіосків. До 1950;му року у Муромі налічувалося тридцять три масових бібліотеки при клубах, парткабинетах, школах, ремісничих училищах. Їх загальний фонд становили понад ста дев’яносто тисячу примірників, а фонд сільських бібліотек — сорок тысяч.

У 1966 року відзначила своє сторіччя Муромська міська бібліотека (ЦГБ). Будучи центральної, бібліотека завжди виконувала важливі методичні обов’язки: проводила міські семінари з працівниками профспілкових бібліотек, надавала практичну допомогу у організації культурнопросвітницьких заходів. Бібліотека постійно влаштовувала літературні вечора, читацькі конференції, диспути, огляди сучасної литературы.

1981;го року у Муромі була створена Центральна бібліотечна система (ЦБС), куди входять у собі сьогодні Центральну міську бібліотеку і вісім філій, зокрема три дитячі і ще дві спеціалізованісімейного читання. Книжковий фонд ЦБС становить триста сорок тисяч экземпляров.

Кошти масової информации.

До 1947 року газета «Муромський робочий», як й раніше війни, видавалася двома сторінках тричі на тиждень, та був придбала четырехполосный об'єм і виходила п’ять разів. Тематика публікованих матеріалів залишалася досить вузької і одноманітною. Поступово поруч із матеріалами про в промисловості й сільське господарство більше уваги стало приділятися питанням житлового будівництва й благоустрою, культурному житті міста, партійного освіти, і з шістдесятих років — питанням морального виховання. У 1992 року газета припинила своє существование.

У 1962 року у Муромі початку видаватися міжрайонна газета «Ленінський шлях». Крім районних газет у місті широко розвивалася фабрично-заводская печатку. З травня 1991 року за рішенням міської Ради тричі на тиждень стала видаватися газета «Муромський край». Її щотижневий тираж — сімнадцять тисяч экземпляров.

1995 року в Муромі створили видавничий комплекс «Провінція», випускаючий дві газети — суспільно-політичну «Нова провінція» і дитячу «Перехідний возраст».

При редакції газети «Муромський край» довгий час існує літературна група, об'єднала муромских любителів літератури та поэзии.

Фізкультура і спорт.

Розвитку фізичної культури у Муромі дуже сприяла що відкрилася у листопаді 1943 року дитяча спортивна школа, яка під час свого існування випустила понад дві тисячі спортсменов-разрядников, суддів і инструкторов.

Для повоєнних років у Муромі можна назвати активний розвиток! футболу, лижного, ковзанярського, городошного та інших видів спорта.

У 1946 року у Муромі було засновано футбольний кубок імені Миколи Гастелло, відтоді у його розіграші щорічно беруть участь все команди города.

Добровільні спортивні суспільства готували розрядників і майстрів спорту із боксу, лижах і коникам, містечках і гімнастики. Особливе розвиток в місті отримали технічні видів спорту і зокрема, судомоделизм. Основне місце у діяльності клубу займала підготовка спортсменівсудомоделистов.

Серед міст і навіть районів Володимирській області Муром визнано найкращим у постановці фізкультурної і спортивної роботи. У 1992 року Муром якої стала однією з переможців загальноросійського смотра-конкурса. Упродовж років реформ останнього десятиліття місту зберегти все спортивні сооружения.

При горспорткомитете діють громадські федерації по футболу, шахам, легкої атлетики, волейболу, боксу, лижного спорту.

У місті працюють двісті шістдесят п’ять штатних физкультурных працівників; фізкультурою і спортом займаються понад двадцять тисяч жителів. Щороку виконується близько вісімдесяти турнірів всіх рангів — першості міста до чемпіонату Росії. Муром став визнаним центром змагань з велоспорту, тайскому боксу, футболу у залі, лижним гонок, змагань боксерів та інших видів спорту. Особливо зростає популярність футболу, волейболу, шахів, спортивних единоборств.

У Росії її у світі Муром відомий успіхами своїх спортсменов.

Художня життя Мурома.

Муром часто називають «містом художників». Тут живуть і працюють професійні живописці, графіки, майстра прикладного мистецтва. Кожна художня виставка стає подією для городян. Наприкінці ХХ століття в Муромі проходило з десяток виставок на рік — групових і персональних, тематичних і звітних, присвячених якомусь події і ретроспективних. Художні традиції у місті складалися ще староруський период.

Знаменитими художниками ХХ століття були: М. К. Левин, И. М. Минеев, Е. П. Архиреев, Ю. И. Беззубов, О. Г. Измайлов, Ю. В. Ерхов.

У році в Муромі було відкрито дитяча художня школа. Засновником і її директором був Ю. М. Скороходів (1940 -1982). Викладацький склад школи поступово оновлюється, залишаючись творчим колективом художників. Регулярно проходять виставки робіт як учнів, та їх учителей.

2000 року Муромской художньої школі надали ім'я академіка живопису І. З. Куликова. В Володимирській області відкрито лише дві школи (у Володимирі і Муромі), де діти можуть одержати художню освіту. Важлива подія стало відкриття 1985 року єдиної Росії сільській художньої галереї с. Панфилове Муромского району. Із початком перебудови в Муромі мистецьке життя стала більш разноплановой.

Вывод.

У розвитку Мурома у другій половині ХХ століття проявилися все особливості епохи на той час. Місто, разом із країною переживав все спади і підйоми економіки, соціальної та напрямів культурної життя. Тенденції розвитку наклалися на самобутні особливості Муромского краю багатого народними традиціями і життєвими устоями.

1. Т. Б. Купряшина, О. А. Сухова. Муромський збірник. Муром, 1993 г.

2. Історія Мурома і Муромского краю та найдавніших часів остаточно ХХ століття. Навчальний посібник. Муром, 2001 г.

3. Д.Пудков. Муром. Ярославль, 1979 г.

4. Г. К. Вагнер, С. В. Чугунов. По Оке від Коломни до Мурома. Москва, 1980 г.