Готовился чи Сталін до війни Німеччиною

Готовился чи Сталін до війни Германией

Почему не можна погодитися ні з Хрущовим, ні з Суворовым?.

Давно намагаються довести: Сталін не вірив у те, що Гітлер порушить двосторонні домовленості і нападёт на Радянський Союз перед, і тому належним чином не готував Червону Армію до війни. Про це, зокрема, заявив до відома з президентської трибуни ХХ з'їзду КПРС в 1956 р. Н.С.Хрущёв{1}. Заява мало пропагандистський характері і перебував у повному суперечності з тим, що у дійсності.

Уже влітку 1940 р., після капітуляції Франції, Кремлю було зрозуміло, війна на порозі. З кінця червня у 24-х Москву почали надходити інформацію про перекидання частин вермахту із Західної Європидо радянської кордоні й про військові приготування Німеччини на Балтиці. У жовтні у Москві прийшло перше повідомлення про розробку штабом німецького верховного головнокомандування планів війни проти СРСР. 29 грудня 1940 р., тобто. вже в одинадцятий день підписання Гітлером Директиви № 21 (план «Барбаросса »), неї став відомий у Москві (повним її текстом радянське уряд, проте, не мало). І, тоді як наближався день німецького напади проти СРСР, потік тривожною інформації ставав все шире{2}. Та й зовнішньополітичні акції Берліна (висновок їм Троїстого військового пакту з Італією і Японією, активний тиск на граничившие з СРСР країни Східної Європи пов’язано з метою домогтися їх приєднання до цього пакту, посилка підрозділів вермахту до Румунії і Фінляндію тощо.) ясно свідчили у тому, що військова погроза сторони Німеччини неухильно наростає.

Советское уряд як не ігнорувало котрі поступали щодо нього інформацію про готуваннях Німеччини до війни проти СРСР, а й робив з них практичні висновки. З літа 1940 р. воно активізувало роботу з перекладу економіки нашої країни на військові рейки, для розробки нових зразків військової техніки налагодження серійного випуску, прийняло серйозні адміністративні заходи, покликані мобілізувати ресурси країни на військові потреби. Перед обличчям наростання військової небезпеки було закріплене керівництво Народного комісаріату оборони СРСР і генерального штабу РККА{3}, які, своєю чергою, зайнялися доробкою та уточненням планів прикриття державного кордону, мобілізаційних і оперативних планів у разі війни з Германией{4}. Була збільшена чисельність збройних сил, розпочате формування нових частин 17-ї та сполук, прискорена організаційна і структурну перебудову Червоної Армии{5}. До травня 1941 р. у складі РСЧА замість колишніх 120 вже було 300 дивізій, з майже 100 були танковими і моторизованими.

В той час в Кремлі ясно розуміли, що війни з Німеччиною СРСР поки що ні готовий. Будівництво оборонних рубежів новому західному кордоні ще було завершено. Переозброєння Червоною Армією, формування великих механізованих сполук, відповідальних новітнім вимогам ведення бойових дій в, щойно починалося. Вишкіл військ, їх готовність користуватися новітньої технікою залишали бажати багато кращого. Досвід советско-финляндской війни" та бойових дій вермахту у Європі відзначали необхідність перегляду тактичних установок Червоною Армією (нагадаємо, що ця зустріч стала зрозуміло тільки навесні - влітку 1940 р.). З іншого боку, в збройних силах після політичних «чисток «попередніх років відчувався дефіцит досвідчених командних кадрів, особливо від командира дивізії і від. На дуже низький рівень перебувала підготовка молодших командирів РККА{6}. Аби розв’язати питання матеріально-технічної, оперативно-тактичної й кадрової підготовки Червоною Армією, потрібен час. Сталін думав, що у кращому разі лише з 1942 р. озброєні сили СРСР будуть може вести маневрену війну, і зможуть однакові протистояти вермахту{7}. Аналогічну оцінку розвитку Червоною Армією давало у жовтні 1940 р. і німецьке військове командование{8}. Попри крайнє напруга зусиль і спроби прискорити процес реорганізації і переозброєння Червоною Армією, більшість із вищезгаданих запитань до 22 червня 1941 р. вирішити зірвалася. Хоч як би хотілося радянському керівництву так швидко реформувати, і переозброїти армію, економічні можливості країни були далеко ще не безмежними. На озброєнні в Червоної Армії як і залишалося багато застарілої техніки, а більшість сполук, які першими прийняли на себе удар вермахту, або не мали як потрібної кількості нових танків і літаків, а й у достатню кількість зв’язку, транспорту, й матеріально-технічного обеспечения{9}. Чимало їх ми були навіть укомплектовані по штатам війни. При приблизно однакової кількості сполук вермахту і Червоною Армією, зосереджених до 22 червня 1941 р. з обох боків радянсько-німецької кордону, перший мав значну перевагу по кількості особового складу (5 млн. проти 3 млн.) і кількості озброєнь, особливо у першому стратегічному эшелоне{10}. На окремих ділянках фронту цю перевагу виявилося подвійним і навіть тройным{11}. У цьому слід зазначити, що вищу точку зору, представлена висловлюваннями прибічників тези «превентивної війні «на чолі з Суворовим, про збройних до зубів, обладнаних новітньої технікою незліченних «червоних полчищах », які влітку 1941 р. були готові обрушитися на Німеччину, як і аж протилежні висловлювання Хрущова, відповідають дійсності. Заяви Суворова — це вигадка, причому вигадка далеко ще не новий. З’ясувати, де його причини, нескладно. І тому досить ознайомитися з зверненням Гітлера до німецької нації від 22 червня 1941 р.

Список литературы

{1}О культі особи і його наслідки: Доповідь Першого секретаря цк кпрс тов. Хрущова М. С. ХХ з'їзду Комуністичної партії Радянського Союзу 25 лютого 1956 р. // Вісті цк кпрс. 1989. № 3 З. 145 — 148. Згодом аналогічні висловлювання з’явилися й у спогадах деяких радянських воєначальників (С.С.Бирюзова, Н. Н. Воронова, А. В. Горбатова та інших) на сторінках дослідницької літератури.

{2}См.: Про розвідувальної діяльності органів держбезпеки напередодні нападу фашистської Німеччини на Радянський Союз: Довідка КДБ СРСР // Вісті цк кпрс. 1990. № 4. З. 198 — 218; Прикордонні війська СРСР. 1939 — червень 1941 р.: Збірник документів і майже матеріалів. М., 1970. Док. №№ 279, 344 — 390.

{3}Наркомом оборони СРСР травні 1940 р. був призначений Маршал Радянського Союзу С. Тимошенко, котрий замінив обіймали цю посаду Маршала Радянського Союзу К. Е. Ворошилова. Торішнього серпня 1940 р. начальником Генштабу РСЧА замість Маршала Радянського Союзу Б. М. Шапошникова призначили генерал армії К. А. Мерецков, якого, своєю чергою, у грудні 1941 р. змінив обіймали цю посаду Г. К. Жуков.

{4}См.: Василевський А. М. Річ усього життя. М., 1973. З. 105 і сл.

{5}См.: Другої світової війни: Коротка історія. М., 1982. З. 103 — 109; Самсонов А. М. Крах фашистської агресії. 1939 — 1945: Історичний нарис. М., 1975. З. 109 — 121; Анфілов В.А. Зміцнення обороноздатність СРСР напередодні Великої Великої Вітчизняної війни // СРСР боротьбі проти фашистської агресії. 1933 — 1945. М., 1976. З. 157 — 176. Докладно ці питання освітлені й у военно-мемуарной літературі, зокрема, в спогадах А. М. Василевского, Г. К. Жукова, Н. Г. Кузнецова, К. А. Мерецкова, К. Москаленко, Л. М. Сандалова та інших.

{6}По цим правилом і багатьох інших пунктах незадовільна оцінка радянським керівництвом рівня підготовки Червоної Армії відбито у «Акті про прийомі Наркомату Оборони СРСР тов. Тимошенко С. К. від тов. Ворошилова К.Є. «// Воєнно-історичний журнал (Далі - ВИЖ). 1992. № 1. З. 7 — 16.

{7}См. Мерецков К. А. На службі народу. М., 1968. З. 201 — 202, 206; Жуков Г. К. Спогади і роздуми. 11-те вид., доповнене по рукописи автора. Т. 1. М., 1992. З. 367 — 377; Сто сорок розмов із Молотовим: З щоденника Ф.Чуева. М., 1991. З. 31 — 43.

{8}Politisches Archiv des Auswartigen Amts Bonn: Handakten Etzdorf Vertr. AA beim OKH. Ru land: Vortragsnotizen und Berichte, Lagebeurteilung Ost (betr. Fremde Heere Ost) (R 27 361). Bl. 387 293 — 387 294.

{9}См.: Киршин Ю. Я., Раманичев М. М. Напередодні 22 червня 1941 р.: (за матеріалами військових архівів) // Нова і новітня історія. 1991. № 3. З. 3 — 19; Прихована щоправда війни: 1941 рік: Неопубліковані документи. М., 1992. З. 13 — 50; Баграмян І.Х. Такими словами розпочиналася війна. 2-ге вид. М., 1977. З. 71 — 75; Жуков Г. К. Указ. тв. Т. 1. З. 322 — 341; Гречко А. А. 25 років тому // ВИЖ. 1966. № 6. З. 9 — 10.

{10}См.: Орлов О. С. Сталін, Гітлер і Суворов // «Аргументи як факти ». 1995. № 15.

{11}Сандалов Л. На московському напрямі. М., 1970. З. 67; Баграмян І.Х. Указ. тв. З. 100 — 101.

Вишлёв О. В. Готувався чи Сталін до війни Німеччиною, чи Чому не можна погодитися ні з Хрущовим, ні з Суворовим?