Изображение народу і о6разы у творі Подорож з Петербурга у Москві Радищева

Изображение народу і о6разы у творі «Подорож з Петербурга у Москві «Радищева.

Роман А. Радищева «Подорож з Петербурга у Москві» — одне з значних явищ російської літератури вісімнадцятого століття. Він писався у популярному тоді жанрі «подорожі», відкрив який Л. Стерн, засновник сентименталізму. Радищев у своїй оцінюванні людини взагалі дотримувався за писателями-сентименталистами і писав, що молоду людину відрізняє від звіра саме спроможність до співчуття. Співчуття, жаль — головні емоції оповідача у романі: «Я глянув довкіл мене — душа травня стражданнями людства уражена стала».

Чему ж співчуває оповідач? Положення народу. Роман дає широку панораму життя кріпосного селянства. І Радищева обурює так убогість й надзвичайно тяжкий працю селян, скільки те, що вони, як кріпаки, позбавлені вільної волі, юридично безправні. «Селянин у законі мертвий», — пише Радищев. Причому мертвий тільки тоді ми, коли потрібно захист закону. Про це свідчить глава «Зайцево». Упродовж багатьох років жорстокий поміщик та його сім'я катували селян, і ніколи ніхто не заступився за нещасних. Коли ж виведені з терпіння селяни вбили нелюда, закон згадав про неї, і вони засудили до страти.

Участь селянина страшна: «І жереб заклепанного у узи, і жереб ув’язненого в смердючій темниці, і жереб вола в ярмі». Але оповідач, вихований на ідеях освіти, стверджує рівність всіх людей. Але переважно своєму просто по-людськи краще поміщиків. Поміщики у романі Радіщева майже все — негативні персонажі, нелюди. Порядки самих селян здорові й природні, де вони заражені штучної цивілізацією. Це особливо явно видно при порівнянні міських і сільських дівчат: «Подивіться, й усе члени у моїх красунь круглі, рослы, не скривлені, не зіпсовані. Вам смішно, що вони ступні до п’яти. вершків, і може бути, о шостій. Ну, люб’язна моя племінниця, з трехвершковой твоею ножкою, став би із нею поруч і перебігайте наввипередки, хто скоріш досягне високої берези, до кінця луки що стоїть?».

Деревенские красуні здорові й доброчесні, а й у міських «на щоках рум’яна, на серце рум’яна, на совісті рум’яна, на щирості… сажа».

Главная заслуга Радіщева і головна його на відміну від більшості викривальної літератури вісімнадцятого століття у тому, що не ремствує деякі негативні приклади, а засуджує сам порядок речей, існування кріпосного права:

Покоя рабського у тіні Плодів златых не зросте; Де все розуму неприйнятне стремленью, Великость там не прозябет.

Своеобразие «Подорожі з Петербурга у Москві» у тому, що Радищев, узявши форму «подорожі», наповнив її викривальною змістом. Чутливий герой найсентиментальнішою літератури, хоч і має змоги зробити жаль, прагне уникнути зла цього дивного світу у собі, а оповідач з «Подорожі з Петербурга у Москві» стурбований громадськими питаннями та прагне служити громадському благу.

«Путешествие з Петербурга у Москві» — перший російський ідеологічний роман, де ставляться не стільки художні, як політичні завдання. У його своєрідність і значення для нашої літератури.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.