Рыночный механізм та його элементы

смотреть на реферати схожі на «Ринковий механізм та його елементи «.

Ринковий механізм та його элементы.

1. Ринок і його возникновения.

Ринок — це спосіб взаємодії у виробників і споживачів, заснований на децентралізованому, безособистісному механізмі цінових сигналів. Учасниками ринку є і вітчизняні підприємці, і працівники, продають свій працю, і кінцеві споживачі, і власники позичкового капіталу, власники цінних паперів тощо. Основних суб'єктів ринкового господарства прийнято підрозділяти втричі групи: домогосподарства, бізнес (предпринимателели) і уряд. Домашнє господарство — основна структурна одиниця, функціонуюча в споживчої економічній галузі. Вона може складатися зі один і більш людина. У межах домашнього господарства споживаються кінцеві продукти сфери матеріального виробництва та сфери послуг. Домашні господарства є власниками та постачальниками факторів виробництва трапилося в ринковій економіці. Отримані від продажу послуг праці, капіталу й інших чинників виробництва гроші витрачаються задоволення особистих потреб (а чи не для нарощування прибутку). Бізнес — це ділове підприємство, функціонуюче для одержання доходу (прибутку). Вона передбачає вкладення до справи власного чи земного капіталу, прибуток від якого витрачається непросто особистий споживання, а розширення виробничої діяльності. Бізнес є постачальником товарів та послуг у ринковому господарстві. Уряд представлено переважно різними бюджетними організаціями, які немає за мету отримання прибутку, а реалізують функції державного регулювання економіки. Один і хоча б людина (дорослий член суспільства) можливо, у складі - й домашнього господарства, та бізнесу, та урядової установи. Відповідно сучасна ринкової економіки — це цілу систему ринків: товарів та послуг, праці, позичкових капіталів, цінних паперів, іноземної валюти, і ін. Найважливішими умовами виникнення ринку є громадське поділ праці та спеціалізація. Перша з цих категорій означає, що різні групи виробників займаються окремими видами господарської діяльності. Це означає спеціалізацію у виробництві тих чи інших благ і рівнем послуг. Спеціалізація своєю чергою, визначається принципом порівняльної переваги, тобто. здатністю виробляти продукцію при щодо меншою альтернативної вартості. Умовою виникнення ринку є й дуже звана економічна відособленість, чи господарська автономія суб'єктів ринку. Господарська автономія означає, що тільки сам призводитель вирішує, що виготовляти, як призводить, кого і де продавати створену продукцію. Адекватним правовим режимом стану економічної відособленості є режим приватної власності. Ніхто стане спеціалізуватися, наприклад, на виробництві картоплі з наступного обміну його за іншу необхідну продукцію, якщо за законом земельну ділянку у час може бути конфісковано користь держави чи інших. Для виникнення ринку будь-якого продукту важлива й величина трансакційних витрат. І, нарешті, важливою умовою виникнення ринку є вільний обмін ресурсами. Тільки вільна обмін, що у спонтанних (стихійних) порядках, дозволяє сформуватися вільним цінами, які й підказувати господарським агентам найефективніші напрями їх діяльності. Елементарного складової ринку є угода купівлі - продажу товара.

2.Рынок та її функции.

Протягом усієї історії існування ринку йому властива тенденція до експансії - територіальному розширенню і збільшення сфер впливу. Розрізняють місцевий, національний і світова ринок. Місцевий ринок — стартова форма ринкової території, зазвичай розвиваючись не більше села, міста. Він відзначився доіндустріальної стадії виробництва. Національний (внутрішній є) ринок утворився на індустріальної стадії виробництва. Удосконалені транспорт, зв’язок і реклама допомогли забезпечити вигідність реалізації товарів у всіх регіонах країни. У результаті місцеві ринки стали органічними складовими частинами внутрішнього ринку держави. Через війну потужного розвитку великого машинного виробництва, появи великого акціонерного капіталу, поглиблення міжнародного поділу праці і чекає появи сучасних засобів транспорту та зв’язку розвивався світової ринок. Роль і функції ринку можна правильно зрозуміти, якщо роздивитися його у межах ширшим системи, товарно — ринкового господарства. Вона складається з двох щодо самостійних підсистем: а) товарного виробництва та б) ринку. Ці підсистеми внутрішньо нерозривно возз'єднуються з допомогою прямих і зворотного зв’язку. Вихідний ланка загальної системи — товарне виробництво надає пряме вплив ринку в кількох напрямах: а сфері виробництва постійно створюються корисні продукти, які так само регулярно стають об'єктами ринкових угод, б) разом з виготовленням товарів створюються потенційні доходи всіх агентів товарного господарства, які підлягають реалізації у ринковому обміні, в) з громадського поділу праці, у якому грунтується товарне виробництво, створюється необхідність самого ринкового обміну продуктами. Натомість, ринок впливає що визначала зворотне впливом геть процес створення товарів. Одна функція у тому, що з'єднує сферу виробництва та сферу споживання загального процесу активного обміну продуктами і послугами. Інша функція ринку у тому, що він виконує роль головного контролера кінцевих результатів виробництва. Нарешті, важлива функція ринку в тому, ринковий обмін служить способом здійснення економічних інтересів продавців і покупців. Взаємозв'язок цих інтересів будується на принципі, який сформулював А. Смитт: «Дай мені те, що мені треба, і ти отримаєш те, що тобі потрібно ». Зрозуміло, Україні цього принципу особистої матеріальну зацікавленість передбачає: а) обмін потрібними одна одній полезностями і б) еквівалентність ринкової сделки.

3. Система рынков.

Нині у високорозвинених країнах реально існує система ринків — єдина сукупність безлічі ринків функціонального призначення. Така сукупність утворилася остаточно у другій половині нинішнього століття. Не можемо уявити сучасне товарне виробництво без многозвенного поділу праці. Так само немислима нинішня сфера звернення без властивої їй системи поділу праці. У цьому сфері виявляються великі види диференціації господарську діяльність: загальне (між великими галузями чи сферами) і особливе (між подотраслями і видами торгових підприємств) поділ труда.

Загальне розчленовування ринку: У сучасному системі ринків, досить точно вирізняються такі великі галузі ринкової деятельности:

— ринок споживчих продуктів, — ринок коштів виробництва, — ринок послуг, — ринок праці, — ринок своїх наукових та дослідно-конструкторських розробок, — ринок позичкових капіталів, — ринок цінних паперів, — ринок валют, — ринок духовних благ.

4.Типы ринкових связей.

На відміну від жорсткого порядку розподілу є у натуральному господарстві, ринок у принципі здатний забезпечити його агентам максимальну ступінь економічних свобод. Покупець набуває свободу: — вибирати товари з багатьох взаємозамінних й напрацювання незалежних благ, — відшукувати з від кількості тих, хто ж краще обслужить і продасть продукт за схожими умовам. Продавець має свободою: — вибирати найбільш гідного покупця, — матимуть можливість розпоряджатися грошима, отриманими від продажу товарів, на власний розсуд. Для покупця продавця свобода полягає у необмеженому виборі умов торгової угоди. За рівнем розвиненості цих інших господарських свобод ринки можна підрозділити втричі типу: 1) вільний, 2) нелегальний і трьох) регульований. Тип вільного ринку. Йому властиві такі риси: — над ринком вільно діють одноосібні власники невеликих фабрик, — виробники зазвичай створюють продукти без попередньої домовленості із покупцями, — самі виробники, зазвичай, дбають про роздрібному продажу проуктов населенню. Такий ринок є вільним щодо його суб'єктів. Ринок першого типу вільний також від втручання держави і зажадав від суворого првового регулювання. Тип нелегального ринку близький характером поведінки його суб'єктів до вільної ринку. Нелегальне ринок включає два виду: а) тіньова торгівля. б) чорного ринку. Спільна риса вільного і нелегального ринків і те, що вони розвиваються поза державного фінансового контролю. Тип регульованого ринку підпорядкований певному порядку, який закріплений правоаых нормах і підтримується державою. Основні риси регульованого ринку: — основну масу товарів реалізують господарські об'єднання, — зростаюча частка створюється за попередніми контрактами і замовлень крупних фірм і держави, — великий загін торговців-посередників займається просуванням товарів — від виробництва до споживачів, — великі виробники вивчають ринки і формують попит покупців, — держава й право встановлюють над ринком правил гри. Нині регульованого ринку сягає вершини, перетворюючись на соціальний институт.

5.Рынок як соціальний институт.

Під соціальним інститутом розуміється певна організація громадської діяльності, що регулює правил поведінки покупців, безліч їх взаємовідносини. У систему ринкових інститутів входять: — правова система, — органи державного контролю та регулювання (установи санітарному, екологічному і эпидемологическому контролю, податкову систему, органи фінансово-кредитної політики держави), — асоціації, союзи споживачів, підприємців та працівників. Вони підвищують ступінь організованості, цивілізованості та ефективності дій ринкових агентів. — ринкову інфраструктуру (сукупність підприємств, установ і закупівельних організацій, пов’язуваних призводителей і споживачів — торговими підприємствами, товарні і фондові біржі, банки, державні бюджетні установи). Причому кожному виді ринку є своя інфраструктура. Отже, ознайомлення з ринком як соціальним інститутом дало змогу виявити той внутрішній механізм, що нині міцно об'єднує все цивілізовані ринкові зв’язку на єдину цілісність. Завдяки цій цілісності ринок набуває спроможність до саморегулированию. Воно відбувається з урахуванням об'єктивних економічних законів, які впливають поведінка учасників договорів купли-продажи.

Список використаної літератури: 1. Підручник під ред. Чепурина М. Н., Киселёвой Е. А. «Курс економічної теорії», Кіров: «АСА», 1999 г.-752 з. 2. Борисов Е. Ф. «Економічна теорія»: підручник — М.: «Юристъ», 2000 г.-568 с.