Уровень розвитку світової экономики

Уровень розвитку світової экономики.

Различия у змінах структури світового ВВП та світового населення предопределены різною динамікою виробництва ВВП душу населення у його илил інших країнах, їх групах та західних регіонах світу. Поруч із населенням величина ВВП душу населення виступає найважливішим чинником якого, впливає на динаміку абсолютних розмірів ВВП. У цьому саме величина подушного виробництва ВВП використовується, зазвичай, в ролі показника рівня економічного розвитку, яке зміна — у найбільш точного показника темпів економічного зростання довгострокової перспективе.

За повоєнні 46 років виробництво світового ВВП душу населення зросла у 2,5 разу. Проте його зростання у регіонах і групам країн відбувався вкрай нерівномірно. Хоча абсолютний рівень ВВП душу населення 1996 р. продовжував найбільш високим у Північній Америці й Австралії та Океанії, саме цих регіонах, соціальній та Америці і особливо у Африці його виявився більш повільним, ніж у середньому у світі, що призвело до їх зниження позицій аналізованих регіонів стосовно среднемировому рівню. У той самий час у Європі і особливо у Азії темпи зростання ВВП душу населення перевищили середньосвітової показник (в Азії - вдвое).

Повышение середній рівень економічного розвитку колишніх соціалістичних країн (в 3 разу) здавалося б здається значно вищий, ніж аналогічний показник із ринковою економікою (в 2,4 разу). Проте, як у разі з абсолютними розмірами ВВП, цих результатів предопределены рекордними темпами зростання ВВП душу населення у Китаї (більш ніж 10 раз) і різко зрослим питому вагу його економічного потенціалу до групі колишніх соціалістичних країн. Якщо недоїмку протягом перших 20 повоєнних років КНР стійко займала останнє місце у світі з даному параметру, то завдяки беспрецендентно високим темпам економічного зростання наступні роки цей показник до 1996 р. зросла з 12 до 49% від середньосвітового уровня.

Без обліку КНР середній рівень економічного розвитку групи колишніх соціалістичних країн підвищився лише на 1,6 разу. Отже, більшість колишніх соціалістичних країн (крім КНР) завершують 20 століття над істотно гірших економічних позиціях проти тими, що вони займали у середині века.

Глубина економічної катастрофи, котра спіткала колишні соціалістичні країни, то, можливо можна порівняти тільки з аналогічним кризою в СЮС. Темпи зростання кількості ВВП душу населення ми там були надзвичайно низькими — 1,4 разу, а зниження рівня економічного розвитку на цих країнах щодо середньосвітового показника виявилося максимальним — з 36 до 19%, тобто у два раза.

В на відміну від СЮС більшість країн кілька скоротила свій відрив від за середньосвітовий рівень, хоча страны-энергоэкспортеры загалом залишилися тому ж рівні, чтог й у 1950 р., а Латинської Америки розвивалися кілька медленнее.

В розвинених країн з ринковою економікою темпи зростання були помітно вище, ніж у країнах, що призвело до підвищення відриву останніх від за середньосвітовий рівень. У той самий час за більш повільних темпи зростання економіки США ця країна, навпаки, трохи повернулася до среднемировому рівню. Отже, головною тенденцією розвитку цієї групи країн стало зближення показника ВВП душу населення більшою їх останній частині під аналогічною показником в США.

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.