Проблеми та перспективи розвитку освіти в Азербайджані

У процесі здійснення перетворень з галузі освіти, які неминучі в силу зміни економічний умов в Республіці, виник ряд труднощів, серед яких дослідники зазначають наступні:

• 1. Зниження якості навчальних середовищ на всіх рівнях освіти, але особливо в галузі початкової і середньої. Слабкий розвиток бібліотек, відсутність доступу до різних баз даних та літератури.
• 2. Застосування застарілих навчальних планів і методів навчання, успадкованих від радянської освітньої системи, які практично не співвідносяться з вимогами ринкової економіки та незалежності.
• 3. Використовувані викладачами методи в більшості випадків не відображають сучасні розробки в даній області.
• 4. Падіння якості викладацького складу через різке зниження реальних викладацьких зарплат, погіршення стану навчальних середовищ.
• 5. У цілому поганий стан технічної і матеріальної інфраструктури навчальних закладів. У галузі середньої спеціальної освіти, наприклад, використовувані інфраструктура та обладнання, що застаріло на 70−80%. Як і раніше практично не використовуються новітні інформаційно-комунікаційні технології. азербайджан освіта університетський

Традиційно склалася перевага гуманітарної освіти і слабкий розвиток освіти інженерно-технічної. Останнім часом спостерігалося значне зростання абітурієнтів, що вступають до ВНЗ на такі спеціальності, як економіка і педагогіка, при одночасному зменшенні числа бажаючих здобувати освіту, наприклад, у сфері сільського господарства.

У силу зазначених недоліків у 1999 році була сформульована 10-річна програма реформи освіти, перший етап якої почав реалізовуватися у 2003 році, для чого Світовий Банк затвердив кредит для Азербайджану в розмірі, еквівалентному 18 млн. дол США, на фінансування Проекту розвитку сфери освіти, який є першою стадією реалізації Програми реформ сфери освіти. Уряд приступив до реалізації довгострокової Програми реформ сфери освіти. Цей новий проект у сфері освіти розроблений на основі досвіду і уроків, засвоєних у процесі реалізації вже розпочатого Проекту реформи системи освіти, який є першим фінансованим банком проектом в даному секторі. Десятирічна Програма реформи системи освіти складається з трьох фаз.

Протягом першої фази (тривалість — 4 роки) передбачається здійснити ряд змін, пов’язаних з введенням нових навчальних планів та інтегрованих навчальних програм. Крім того, особливу увагу буде приділено підготовці освітніх менеджерів, здатних використовувати нові сучасне технології управління. Будуть створюватися нові інтегровані навчальні програми (що включають елементи гуманітарних і природничих наук), а також буде здійснюватися комп’ютеризація навчання, впровадження в освітню систему нових мультимедійних технологій. Окрему увагу на першій фазі буде приділено перепідготовці викладацького складу. Крім цього, буде створено новий механізм прийому викладачів на роботу, їх професійного вдосконалення, а також правового захисту. Буде розроблена єдина система ліцензування, оцінки та акредитації викладачів. Ще одна лінія реформування на цьому етапі - створення нових методичних матеріалів і бібліотечна реформа. Будуть зроблені кроки з організації в навчальних закладах доступу до електронних баз даних та інформаційних джерел. Одним з центральних моментом на цьому етапі реформування стане розробка механізму розподілу влади і децентралізації в галузі освіти. Без цього освітня система не зможе стати достатньо гнучкою, щоб відповідати на вимоги ринку. Передбачається, що в першу чергу всім навчальним закладам буде представлено право на економічну та управлінську самостійність, проте зі збереженням системи бюджетного фінансування для державних освітніх структур. Нарешті, передбачається створити необхідні умови для регулярної оцінки діяльності освітніх установ експертами та представниками громадськості.

На другій фазі в освітній процес будуть впроваджуватися навчальні програми, які передбачають можливість вибору учням своєї освітньої траєкторії. Завдяки цьому освіта буде враховувати потреби окремих учнів, в той же час задовольняючи вимогам суспільства і держави. Передбачається також реформувати екзаменаційну систему, зробивши її більш простий і в той же час справедливою. Крім того, на другому етапі реформи на основі міжнародних буде створена наукова база для забезпечення можливості організації освітніх стратегій з урахуванням вимог ринку. Передбачається також створення спеціальних інститутів, які будуть забезпечувати дистанційну перепідготовку викладацького складу без відриву від навчального процесу. На другому етапі буде створена система розподілу підручників та інших методичних матеріалів в освітньому секторі. У бібліотеках буде введена нова єдина автоматизована система обробка інформації. Будуть створені зразки навчальних планів і навчально-методичних комплексів; одночасно з цим буде стимулюватися робота зі створення альтернативних підручників і навчальних програм. Важливим компонентом другої фази реформування стане створення єдиної системи моніторингу приватного сектора освіти. На другій фазі також буде проводитися реконструкція матеріально-технічної інфраструктури навчальних закладів. Нарешті, з метою залучення в сферу утворення додаткових інвестицій будуть розроблені правові механізми зниження податкового тягаря для тих недержавних організацій і підприємств, які вкладають свої гроші в освіту. Буде створена система кредитування освітніх інститутів.

На третій фазі буде впроваджена інформаційна система управління освітою. Особливу увагу буде приділено стимулюванню наукових розробок у галузі педагогіки і психології. Передбачається створити ряд телекомунікаційних масмедійних каналів, а також забезпечити публікацію низки журналів в галузі педагогіки, психології й проблем освіти, які покликані допомогти дослідникам, викладачам і молодим фахівцям. Важливою складовою третього етапу буде організація можливості громадського контролю за діяльністю освітніх інститутів і дотримання ними республіканського законодавства. На додаток до цього передбачається широке залучення до управління в освіті учнів, представників громадськості, інвесторів, представників промислових підприємств та інших зацікавлених сторін. Основна мета цього — повністю демонополізувати управління освітою і створити таку систему, яка зможе забезпечити досягнення найбільш високої якості пропонованих освітніх послуг.