Лісові ресурси Івано-Франківської області

Реферат на тему:

Лісові ресурси Івано-Франківської області

5 січня 2004 року вийшов Указ Президента України «Про заходи щодо посилення державного контролю у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів». Таким чином, після багаторічних суперечок все-таки переміг здоровий глузд. Надто велике значення лісів, передусім карпатських, у формуванні стійкої екологічної рівноваги, екологічної безпеки держави. А з урахуванням тенденції до опустелювання, наслідки яких помітні й у нашій, одній із найбільш водних та лісистих, області України, ліси, по суті, залишаються останнім бар'єром на шляху екологічних катаклізмів Середня лісистість території Карпатського регіону становить 36,7%. Землі лісового фонду Івано-Франківщини займають 626 тисяч гектарів, або 44% загальної площі області. Запаси стовбурної деревини досягли 128,5 млн. кубічних метрів (при 1,7 млрд. куб. м загалом по Україні). Щорічна розрахункова лісосіка головного користування в області становить 385,8 тисячі кубометрів.

Протягом останніх 100 років ліси області, зокрема ялинові, посилено вирубували. Особливо інтенсивно їх експлуатували у післявоєнний період. Обсяги рубок за сім літ — з 1950 до 1957 рр. — становили 27 млн. куб. м. І тільки починаючи з 1968 року рубки почали проводитись у межах розрахункової лісосіки.

Загалом в Івано-Франківській області у 2002 році від усіх видів рубок заготовлено 621,4 тис. куб. м ліквідної деревини, з них від рубок, пов’язаних із веденням лісового господарства, та інших рубок — 350,4 тис. куб. м, або 56,4%. Варто відзначити, що в 2002;му вперше починаючи з 1996 року обсяги рубок проміжного користування перевищили обсяги рубок головного користування.

Вихід ділової деревини від рубок головного користування у нашій області становить 42%, що порівняно з іншими областями Карпатського регіону є одним із найнижчих показників (Чернівецька область — 68,2%, Закарпатська — 63,8%). Одночасно з цим вихід ділової деревини від рубок, пов’язаних із веденням лісового господарства, становить 38,2%, тобто майже однаковий з виходом ділової деревини від рубок головного користування. Це свідчить про те, що постійні лісокористувачі не приділяють належної уваги якості проведення відводів лісосік і рівня фактичного виходу ділової деревини, від якого прямо залежать обсяг отриманих доходів та додаткові можливості фінансування лісогосподарських заходів.

Середній розмір плати за спеціальне використання лісових ресурсів за останні роки як в Івано-Франківській області зокрема, так і в Карпатському регіоні загалом, становив від 4 до 10 грн. за 1 куб. м, а обсяги витрат на створення кубометра деревини — 15−20 грн. Тобто плата за спеціальне використання лісових ресурсів більш ніж наполовину не покриває витрат на їх створення.

Особливо складна ситуація в лісгоспах Івано-Франківського обласного комунального підприємства «Івано-Франківськоблагроліс». У зв’язку з недостатнім фінансуванням з Держбюджету (в 2003 році виділено 401 тис. грн. при потребі 2,1 млн. грн., або 19% до потреби) всі лісогосподарські заходи проводять не в повному обсязі, що призводить до поширення вогнищ шкідників і хвороб лісу, втрати технічних якостей деревини, збільшення термінів лісовідновлення, загибелі частини лісових культур або заростання їх другорядними лісовими породами та ін.

Самовільні рубки лісу залишаються найістотнішим порушенням природоохоронного законодавства на території області. Найбільшу їх кількість виявлено в Косівському, Верховинському і Долинському районах. Хоча лісова охорона і виявляє значну кількість самовільних рубок, важкий матеріальний стан більшості сільського населення цих районів та неефективна робота державної виконавчої служби щодо стягнення з винних осіб завданих ним збитків (у середньому 6% загальної суми) створює передумови для подальшого скоєння їх. Загалом в області торік лісова охорона і контрольні органи виявили 3 835 куб. м незаконних рубок лісу, що на 462 куб. м (14%) більше, ніж у 2001 році. Характерно, що в значній кількості випадків особу порушника не встановлюють.

Основну частину незаконних рубок лісу щорічно виявляють у підприємствах ОП «Івано-Франківськоблагроліс»: загальна кубомаса незаконно зрубаної деревини торік становила 2,2 тис. куб. м. Це викликане незадовільним бюджетним фінансуванням лісового господарства «Облагролісу» та специфікою структури лісового фонду (лісовий фонд некомпактний, розкиданий окремими масивами переважно навколо населених пунктів). Найвищий рівень незаконних рубок у Косівському, Надвірнянському та Долинському агролісгоспах. Останніми роками різко зросли обсяги самовільних рубок у деревостанах, які перебувають у користуванні сільських рад і за даними обліків земель не віднесені до лісового фонду. У зв’язку з цим необхідно провести інвентаризацію таких насаджень та перевести їх у категорію «ліси» з передачею в постійне користування.

Та повернімося до згадуваного указу Президента. Відповідні інституції державної влади він зобов’язує «вжитиѕ заходів щодо вдосконалення системи державного управління і контролю в галузі лісового господарства, зокрема створення у складі Міністерства охорони навколишнього природного середовища України Державної інспекції з контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів як урядового органу державного управління». Про необхідність створення державних лісових інспекцій у складі Мінекоресурсів України держуправління екоресурсів в Івано-Франківській області неодноразово інформувало починаючи з 1998 року міністерство, облдержадміністрацію, обласну раду, депутатів Верховної Ради України. Ці пропозиції підтримали облдержадміністрація та обласна рада і направили Кабінетові Міністрів України.

Відповідно до статті 32 Лісового кодексу України державний контроль за веденням лісового господарства у всіх лісах, здійснюють структурні підрозділи Держкомлісгоспу — держлісгоспи, які мають у своєму розпорядженні достатню кількість працівників лісової охорони та матеріально-технічних засобів. У той же час держлісгоспи є основними користувачами земель лісового фонду держави. В ситуації, коли одна рука рубає, а друга — контролює, об'єктивного державного контролю за веденням лісового господарства бути не може.

Звичайно ж, прикарпатські лісівники зробили чимало для збереження лісів області, відтворення корінних деревостанів, заповідання найбільш цінних лісових масивів. Однак, за великим рахунком, реорганізація лісового господарства області (нагадаємо, що у 1995 році на базі лісокомбінатів створено держлісгоспи), на жаль, так і не дала очікуваних зрушень у цій галузі. Фактично основною функцією держлісгоспів і надалі залишається заготівля деревини. Зменшились обсяги проведення лісогосподарських заходів, особливо рубок доглядів у молодняках та доглядів за лісовими культурами, занепала лісонасіннєва справа. Лісогосподарські та лісозаготівельні підприємства працюють на зношеній техніці. Використання іноземних канатно-підвісних систем для транспортування деревини з гір екологічно доцільне, але призводить до зростання заборгованості перед фірмами-постачальниками, яку знову ж таки покривають цінною деревиною.

Рахункова палата України після перевірки повноти фінансування й ефективності використання коштів Держбюджету, виділених на охорону і відновлення лісових ресурсів Закарпатської, Львівської, Івано-Франківської та Чернівецької областей, теж констатувала, що «сьогодні фінансування заходів на охорону і відновлення лісових ресурсів здійснюється в умовах нормативно-правової неврегульованості, що є однією з причин неефективного управління фінансовими ресурсами та призводить до невиконання лісогосподарських заходів у повному обсязіѕ.

В Карпатському регіоні щорічно не виконується половина лісогосподарських робіт, визначених матеріалами лісовпорядкування, загальною вартістю понад 50 мільйонів гривень, що негативно впливає на якісні характеристики деревостанів".

Причинами негараздів у лісовому господарстві є недосконалість системи планування й обліку, недостатність бюджетного фінансування та відсутність чіткої цілісної системи фінансування за рахунок усіх джерел доходів лісогосподарських підприємств.

З метою мінімалізації негативного впливу лісозаготівель на довкілля та створення передумов реального застосування сучасних природоохоронних технологій і обладнання необхідно розробити принципи, методи та критерії оцінки впливу лісозаготівель, а також передбачити на державному рівні створення системи пільг для підприємств, які використовують природоохоронні технології і системи машин, та підприємств — виробників такої техніки.

Доцільно запровадити принцип єдиного власника на лісопродукцію (держава, лісгосп), а реалізацію деревини здійснювати через аукціон (біржу), практикувати виділення на довготривалий період лісосировинної бази користувачам, які, крім заготівлі деревини, займалися б відновленням та охороною лісів, будівництвом доріг, впровадженням прогресивних технологій.

Стаття 3 Лісового кодексу України підкреслює, що «ліси Україниѕ за своїм призначенням і місцерозташуванням виконують переважно екологічні (водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні) функціїѕ» Тому основним напрямом здійснення цих задекларованих принципів мало б стати припинення, як це зроблено в багатьох гірських районах Європи, суцільних рубок у горах. Тим більше, що Україна в травні минулого року була організатором п’ятої європейської конференції міністрів охорони довкілля в рамках процесу «Довкілля для Європи», на якій прийнято Конвенцію «Про захист довкілля та сталий розвиток Карпатського регіону». Одним з основних її положень саме і є заборона суцільних рубок у гірських лісах. Потрібно зробити рішучі кроки до переходу на системи вибіркових рубок. Це технічно складна і тривала процедура, адже потрібно формувати різновікові багатоярусні деревостани. Як свідчать наукові дослідження, тільки таким чином можна забезпечити стійкість гірських лісів та виконання ними захисних функцій.

Не менш важливим завданням є вдосконалення системи державного управління і контролю в галузі лісового господарства. Вкрай потрібно внести зміни до чинного Лісового кодексу, який уже не відображає сучасних суспільно-економічних відносин. Вимагає подальшого вдосконалення національна лісова політика, сформована на засадах збалансованості лісівничих, економічних, екологічних та соціальних аспектів, спрямованих на досягнення сталого розвитку Карпатського регіону.

Не випадково питання про вдосконалення ведення лісового господарства України з червня по грудень минулого року тричі розглядав профільний Комітет Верховної Ради України і зазначив, що ліси України перебувають у користуванні більш ніж 50 органів управління і це є однією з причин неефективного ведення лісового господарства.

На Івано-Франківщині за останні роки завдяки спільним зусиллям облдержадміністрації, обласної ради, природоохоронних та правоохоронних органів намітилася стійка тенденція до поліпшення якості лісокористування:

— збільшено площу лісів першої групи порівняно з 1996 роком з 262 тис. га до 331 тис. га, 134 тис. га лісів віднесено до природно-заповідного фонду, 44 тис. га лісів другої групи мають статус особливо захисних і виключені з розрахунку головного користування. Таким чином, у 67% лісів області рубки головного користування заборонені згідно з їх статусом і не проводяться;

— розрахункова лісосіка головного користування зменшилась із 556,2 тис. куб. м у 1996 році до 385,8 тис. куб. м у 2003;му, або на 30,6%;

— у 2003 році лісовідновлення проведено на площі 2,2 тис. га, питома вага природного поновлення лісів за останні п’ять років зросла з 8 до 31,3%;

— поліпшився породний склад лісів області. Площа дубових лісів зросла на 17 тис. га (з 7% до 11%), букових лісів — на 30 тис. га (з 14 до 22%);

— заборонено проводити суцільні рубки на крутих схилах, введено обмеження для суцільних зрубів до п’яти га в лісах другої групи і до трьох га в лісах першої групи;

— розпорядженнями облдержадміністрації заборонено вивіз круглих лісоматеріалів за межі області та схвалено проект Концепції ефективного використання лісових ресурсів — рішенням Івано-Франківської обласної ради затверджено «Програму розвитку лісового і мисливського господарства івано-Франківської області на 2001 — 2015 рр.»;

— позитивним явищем в області є і постійне збільшення площі природно-заповідного фонду.

Сподіваємося, що розпочата реформа лісових відносин, створення інспекції лісів у складі Мінекоресурсів України дозволять значно розширити можливості здійснення державного контролю в галузі охорони, використання та відтворення лісових ресурсів Карпатського регіону України, а також посилити дієвість комплексного державного управління у цій галузі, забезпечити максимальне задоволення довготривалих інтересів держави щодо лісів майбутнього.

Чим цікаві лісові ресурси з точки зору рекреації? Рослинність Карпат багата, різноманітна і барвиста. Гордістю і прикрасою гір є ліси. Українські Карпати — єдиний на території України ареал поширення середньоєвропейських лісів. Отут можна зустріти світлі сонячні діброви, тінисті бучини, похмурі величні ялинові та смерекові ліси. Не випадково Східні Карпати називають Лісистими, а південно-східну частину гір — Буковиною. Багаті і карпатські цибулі. Їх ізумрудні стрічки і поляни пронизують гірську систему від рівнин до вершин з їх знаменитими полонинами.

Видовий склад рослинності надзвичайно різноманітний. Отут росту близько двох тисяч видів вищих рослин. Флора складається в основному з видів середньоєвропейських широколистих лісів, які становлять близько 35% усієї флори. Це бук лісовий, або звичайний, граб звичайний, дуб звичайний і скельний, липа серцелиста, клен, явірз трав’яних: переліска багаторічна, арум плямистий, астранція великий, білоцвіт весняний та ін. Значну роль у флорі (близько 30%) відіграють тайгові євро-сибірські форми, наприклад, ялина європейська, ялина гірська, смерека біла, яловець сибірський та ін. Помітний вплив елементів аркто-альпійської високогірної флори (18%) — верба трав’яниста і туполиста, дріада восьмипелюсткова, гірчак живородний, осока волосоподібна, анемона нарцисоцвіта, нечуйвітер альпійський. На недоступних скелястих обривах розпускаються сріблясті зірочки едельвейса альпійського. Зустрічаються представники понтичної (степової) флори: ковила периста, або волосиста, костриця борозниста, півники угорськіпосланці північно-балканського (гвоздики скупчені, шафран Гейфеля та банатський, омег банатський) і кримсько-кавказького рослинного світу.

Більше 2% загального флористичного складу становлять ендемічні види, що ростуть лише в Східних Карпатах. Це рододендрон карпатський — чагарник з шкірястими овальними листочками і ясно-рожевими дрібними квіточками, з яких у Румунії варять напрочуд смачне варення, медунка Філярського, молочай карпатський, щавель карпатський та ін. Крім ендемічних, є цілий ряд рідкісних реліктів, що збереглися від найдавніших епох. Це тис ягідний, кедр європейський, сосна звичайна, модрина польська, бруслина карликова, вудсія ельбська. Є в Українських Карпатах адвентивні (занесені) рослини — вихідці з Північної і Південної Америки.

Сумісне існування і взаємодія представників різних флор зумовили формування різних типів рослинності. Домінуючим типом є лісовий. Дуже поширені також цибулі. Менше розвинені чагарники, болота і степу. Просторове розміщення їх має строго закономірний характер.

Фітолікувальні ресурси обмежуються параметрами рекреаційного використання лісів, їх водоохоронно-захисними властивостями, цілющим впливом на організм людини і сприятливим санітарно-гігієнічним фоном для лікування, відпочинку, туризму.

Література.

1. 1.Соціально-економічна географія України (за ред. О. І Шаблія) — Львів, 1994.

2. 2.Географія. Навчальний посібник для старшокласників та абітурієнтів (зп ред. П. О. Масляка, Я. Б. Олійника, А. В. Степаненка, П. Г. Шищенка) — Київ, 1998.

3. 3.Ю. А. Злобін. Основи екології. — Київ, 1998.

4. 4.Р. Іванух, В. Жученко. Стратегічні проблеми розвитку рекреаційно-туристичного комплексу України. «Економіка України» № 1, 1997.

5. 5.Н. Коржунова. Курортно-рекреаційне господарство Причорномор’я. «Економіка України» № 2, 1999.

6. 6.Н. С. Мироненко та ін. Рекреационная география. — М., 1981.