Федір Буслаєв

Федор Буслаев

С. Шувалов.

Буслаев Шаляпін (1818−1897) — знаменитий дослідник у сфері російського з., усній поезії, старої писемності і давньоруського мистецтва. Народився р. Керенске, Пензенської губ., де батько його служив у земському суді.

В 1838 закінчив словесний факультет Московського університету; з 1847 став читати лекції на тому самому університеті — спочатку як стороннього викладача, потім ад’юнкта, т. е. помічника професора (1848), і, нарешті ординарного професора (1861−1881); мав звання ординарного академіка Російської академії наук (з 1881).

Б. виступив блискучим представником историко-сравнительного методу, запозиченого російської наукою в Німеччині разом із міфологічної теорією, основоположником якої було Яків Грімм.

В 40-х рр. вийшли дві роботи Б.: «Про викладання вітчизняного з.» (1844) і «Про вплив християнства на слов’янський з.» (1848) (магістерська дисертація). У цих роботах уперше були застосовані до російського і слов’янському з. принципи і прийоми порівняльного мовознавства, вироблені у країнах гриммовской школою.

Особенно важливого значення мало другий з названих досліджень, у якому новому для науки матеріалі — мові давньослов’янського перекладу свящ. писання — встановлюється тісний зв’язок історії мови з життям народу — з його мораллю і звичаями, переказами і віруваннями.

Собственно російській мові та її історії Б. присвятив велика праця — «Досвід історичної граматики російської» (2 частини, 1858), де зібрано багатий фактичний матеріал і дано суворо наукове (для свого часу) тлумачення його. У граматичному відношенні багато давала друга частина дослідження, де було покладено міцний фундамент для наукового вивчення синтаксичного ладу нашої промови.

В в зв’язку зі «Досвідом» перебуває «Історична хрестоматія церковно-славянского і давньоруського мови» (1861), у якій дано низку пам’яток древньої писемності (багато надруковані тут уперше) з историко-литературными і граматичними примітками. Цим самим книга виконувала одне з найважливіших у те час наукових завдань — навести популярність рукописний матеріал. Така ж значення має і ближчий працю Б. «Палеографические і філологічні матеріали для історії письмен слов’янських» (1855).

Названные лінгвістичні і філологічні роботи Б. знайшли безпосереднє свій відбиток у виданих ним для школи навчальних інструкціях: «Підручник російської граматики, зближеної з церковно-славянской» (1869) і «Російська хрестоматія» (1870). Найважливіші дослідження Б. у сфері усній поезії і давньоруської писемності (і навіть почасти й з питань давньоруського мистецтва) зібрані у трьох великих його збірниках: «Історичні нариси російської народної словесності і мистецтва» (2 томи, 1861), «Народна поезія» (1887) і «Мої дозвілля» (1886).

В своєму дослідженні пам’яток устно-народного творчості Б. зазвичай стояв (особливо спочатку) грунті міфологічної теорії, яка бачила у цих пам’ятниках древнеязыческую міфологію народу. Б. ніколи проте захоплювався міфологічними тлумаченнями (нерідко суто фантастичними) на кшталт наших крайніх «мифологов» — Афанасьєва і Ор. Міллера. Розглядаючи пам’ятники народно-поэтической старовини, Б. виділяв у яких, крім початкових міфологічних елементів, та пізніші — історичні, культурно-побутові і книжкові. Залучаючи до дослідження усній поезії і пам’ятники давньоруської писемності, Б. символізував на постійній взаємодії народної творчості та літератури.

В своєї довголітньої роботі Буслаев поступово відступає від міфологічної зі школи і наближається до теорії запозичення (головним представником в Заході був Бенфей), яка вивчала устно-поэтическую старовину грунті міжнародного літературного обміну, пояснюючи загальні елементи у творчості двох народів не походженням їх вже з кореня (від однієї народа-предка), а культурним спілкуванням з-поміж них.

По цьому бенфеевскому шляху за Б. пішли інші наші дослідники, у цьому числі такий великий учений, як Олександр Веселовський. У сфері вивчення давньоруської писемності Б. що багато зробив стосовно легендарно-апокрифической літератури і світської повісті. У цьому важливо відзначити, що його цікавили з нашого старої писемності переважно поетичні твори, а прозових — їх художні елементи.

В результаті було Б. нашої книжкової старовини з’явилися дві його великі роботи (крім окремих статей у вище трьох збірниках, переважно у «Моїх дозвіллях»): «Загальні поняття російського іконопису» (1866) і «Російський лицьової апокаліпсис» (1884). Тут (у сфері давньоруського мистецтва) Б. був у сутності першим дослідником, який би поставив низку дуже важливих проблем, а й зазначив конкретні шляху й кошти їх вирішенню. Великий учений, Б. був і чудовим стилістом; його роботи написані з тонким художнім проникненням в студійовані пам’ятники.

Список литературы

I. Б. Ф. І., Мої спогади, М., 1897.

II. Міллер Зс., Пам’яті Ф. І. Б., «Звіт Московського університету» за 1897.

Кирпичников А. І., Стаття про Б. в «Критико-библиографическом словнику» З. А. Венгерова, т. V, СПБ., 1897.

Памяти Ф. І. Б., збірник, вид. Учеб. відділу суспільства распростран. технич. знань, М., 1898.

Айналов Д. У., Значення Ф. І. Б. у науці історії мистецтва, Каз., 1898.

Редин Є. До., Огляд праць Ф. І. Б. з історії та археології мистецтва, Харків, 1898.

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.