Механізм лікувальної дії фізичних вправ при ревматичній лихоманці

Як показують клінічні спостереження і дані інструментальних методів дослідження, у дітей, хворих на ревматизм, порушується функціональний стан серця, знижується скоротлива здатність міокарда і погіршується гемодинаміка, зокрема капілярна течія крові. Ступінь цих розладів залежить від активності процесу, наявності й вираженості клапанного пороку серця, недостатності кровообігу, а також низки інших факторів, найчастіше обмінного характеру [5].

Важливу роль у лікуванні й профілактиці ревматизму у дітей має підвищення загальної імунологічної реактивності організму та його стійкості до інфекційних захворювань, шкідливого впливу навколишнього середовища. До цих заходів належить передусім виховання фізично розвиненої, загартованої дитини [33]. Уже в дошкільних закладах і початковій школі треба широко залучати дітей до систематичних занять фізичною культурою відповідно до їхнього віку [18].

У шкільному віці в життя дитини входить такий важливий момент, як розумова і фізична діяльність, яка посідає істотне місце в житті школяра, сприяє його дальшому всебічному розвитку. Це потребує значної перебудови денного розпорядку, поєднання розумового і фізичного навантаження. Режим дня повинен передбачати оптимальні умови для зміцнення і правильного розвитку організму дитини. Особливо це стосується дітей, хворих на ревматизм [33].

Могутнім фізіологічним фактором, що сприятливо діє на фізичний і нервово-психічний розвиток дитини, є фізична культура [18].

За характером фізіологічного впливу на, організм фізичні вправи дуже різноманітні. Велике значення, безперечно, має їх правильний вибір і дозування, розумне чергування протягом занять, вміння застосовувати фізичні вправи з урахуванням функціональних і фізичних можливостей хворих дітей.

Фізичні вправи впливають на організм переважно через нервові та нейрогуморальні регуляторні механізми. Під їхнім впливом активізуються основні й допоміжні фактори кровообігу. Під час виконання фізичних вправ розвиваються і вдосконалюються умовні рефлекси. Безпосередня дія фізичних вправ проявляється в основному за схемою: пропріорецептори — центральна нервова система — серцево-судинна система.

Скелетна мускулатура як відносний регулятор функцій внутрішніх органів через судинорухові центри перетворює гемодинаміку. У зв’язку з цим одним із напрямів у сучасній терапії ревматизму є рефлекторний вплив на центральну нервову систему. При застосуванні фізичних вправ у корі головного мозку внаслідок її пластичності полегшується виникнення нових рухових стереотипів, поліпшуються реакції функціонуючих систем та координація їх центральною нервовою системою [19].

Хворим у підгострий період, а тим більше в неактивній фазі ревматизму, треба широко використовувати різні форми лікувальної фізкультури: лікувальну гімнастику, прогулянки, спортивні ігри тощо [33].

У хворих цього профілю у поза приступний період трохи знижується тонус кори головного мозку, порушуються функції вегетативної нервової системи з частим переважанням негативних емоцій, підвищується збудливість з гострими реакціями на подразники з навколишнього середовища, тому роль фізичних вправ ще більше зростає.

Правильно дібрані вправи сприяють поліпшенню гемодинаміки і трохи збільшують систолічний об'єм серця без помітного напруження міокарда, ураженого патологічним процесом. Під впливом фізичних вправ розширюються капіляри і збільшується їхній поперечник. Адекватне розширення під час виконання фізичних вправ нефункціонуючих у стані спокою капілярів зменшує опір їх течії крові, внаслідок чого прискорюється кровообіг.

Систематичні заняття фізичними вправами поліпшують пристосувальні реакції організму хворих дітей, підвищують пульсовий тиск, збільшують ударний об'єм серця, прискорюють відновлення пульсу та артеріального тиску. При систематичних заняттях фізичними вправами серце працює з меншими затратами енергії.

Фізичні вправи поглиблюють дихання, створюють оптимальний режим для дихальних рухів, удосконалюють функції дихального апарату, зміцнюють і полегшують роботу серця і судин, поліпшують газообмін, тонізують нервово-психічну сферу, мобілізують захисні сили організму. У результаті занять фізичними вправами у дітей, хворих на ревматизм, поліпшується динаміка показників зовнішнього дихання, помірно збільшується хвилинний об'єм дихання, посилюється. його амплітуда і підвищується коефіцієнт використання. кисню в легенях, зростає життєва місткість і вентиляція легень та ін.

Внаслідок позитивного впливу фізичних вправ на апарат кровообігу і дихання поліпшується функціональний стан серцево-судинної системи, зростають функціональні можливості апарату зовнішнього дихання, підвищується загальна працездатність організму.

У комплексному лікуванні ревматизму важливу роль крім режиму руху та елементів лікувальної фізкультури відіграють систематичне загартовування, дозовані прогулянки, рухливі ігри та спортивні розваги (бадмінтон, теніс, катання на ковзанах тощо). В. М. Мошков зазначає, що активний режим є лікувально-профілактичним заходом для уражених ревматизмом дітей [14].

В.Л. Страковська виявила сприятливий ефект від дозованих лижних прогулянок у режимі дня дітей у під-гострий період і в поза приступній фазі ревматизму [28]. Вивчивши вплив лижних прогулянок на деякі клінічні, імунологічні та функціональні показники організму, автор запропонувала диференційовані методи застосування лижних прогулянок залежно від клінічної картини ревматизму та реакції серцево-судинної системи на функціональні проби.

Заняття фізичними вправами з дітьми у поза приступний період ревматизму в умовах школи дуже важливе для профілактики можливих ускладнень і швидкого відновлення рухової активності.

З усього вище сказаного можна виділити чотири основні напрямки лікувальної дії фізичних вправ при ревматичній лихоманці: тонізуючий вплив, формування тимчасових компенсацій, трофічна дія і нормалізація порушених функцій [31,32].

Тонізуюча дія фізичних вправ виявляється в активізації моторно-вісцеральних рефлексів. Під впливом фізичних вправ у хворих підвищується тонус кори великих півкуль, прискорюється рухливість нервових процесів, відбувається вирівнювання гальмовно-збуджувальних співвідношень, послаблених чи порушених унаслідок патологічної імпульсації. Позитивні емоції, характерні для занять фізичними вправами, сприяють оптимальної збудливості нервової системи (кори великих півкуль і підкіркових вегетативних центрів) і створенню сприятливого протікання всіх процесів життєдіяльності організму хворого. Поступово підвищуючи дозування фізичних вправ, вдається удосконалювати порушену хворобою і гіпокінезією координацію в роботі серцево-судинної, дихальної й інших систем організму. Реакції серцево-судинної системи на м’язову роботу стають адекватними.

Вплив фізичних вправ на трофічні процеси порозумівається як їхній стимулюючий впливом на кровообіг і обмінні процеси. У результаті м’язової діяльності розширюються вінцеві артерії, кровотік у них підсилюється, збільшується число функціонуючих капілярів у міокарді. Довгостроково застосовувані фізичні вправи сприяють розвитку капілярного кровообігу, активізують окислювально-відновні процеси в міокарді. На фоні посилення кровообігу поліпшуються трофічні процеси в серцевому м’язі, відбувається ліквідація наслідків ішемізації і гіпоксії міокарда, відзначається його поступове зміцнення і підвищення скорочувальної здатності. Поліпшення загального обміну речовин у результаті стимуляції окисних процесів затримує розвиток ревматичного ушкодження ендоміокарда.

У ході занять ЛФК відбувається розвиток і удосконалювання компенсаторних процесів, що поліпшують кровообіг за рахунок екстракардіальних факторів.

Під впливом вправ підвищується еластичність артерій, розкривається велике число резервних капілярів, що забезпечує прискорення струму крові і поліпшення кровопостачання тканин. Сприятливо при цьому зниження периферичного опору кровотоку. Крім того, відзначається розвиток економізації в роботі серця. Під впливом фізичних вправ у м’язах швидше накопичуються енергетичні субстрати (АТФ, фосфоген, глікоген) і зменшується їхня витрата, підвищується тонус вен і прискорюється венозний кровотік. Ритмічна зміна скорочень і розслаблень кістякових м’язів («м'язовий насос») сприяє просуванню крові до серця. При розслабленні м’язів поліпшується перехід крові з капілярів у вени. Поліпшенню кровообігу допомагає дихання. При вдиху знижується внутрігрудний тиск, підсилюється діяльність грудної клітки, що присмоктує, відбувається більше наповнення порожнин серця кров’ю під час діастоли. Це забезпечує більший систолічний обсяг крові. Черевний тиск при вдиху підвищується, що, з одного боку, підсилює струм крові в напрямку до серця в системі ворітної вени, з іншого боку — збільшує кількість циркулюючої крові за рахунок її «вижимання» з печінки і селезінки. При видиху кров у великій кількості надходить у порожнину живота з нижніх кінцівок. Рухи в суглобах також прискорюють струм крові по венах. Це обумовлено тим, що кожний суглоб обплетений мережею вен, стінки яких зрощені з навколо суглобними тканинами. Всі ці екстракардіальні фактори кровообігу в деякій мері компенсують ослаблення функції міокарда.

Застосування фізичних вправ у стадії видужання забезпечує нормалізацію функцій серцево-судинної системи і реабілітацію хворого, що досягається поступовим і обережним тренуванням, що зміцнює міокард і поліпшує його скорочувальну здатність, відновлює судинні реакції на м’язову роботу і зміну положення тіла. Фізичні вправи поліпшують функцію регулювальних органів, їхню здатність координувати роботу серцево-судинної, дихальної й іншої систем організму під час фізичних навантажень.