Кредитоспроможність підприємства та шляхи її вдосконалення

ДИПЛОМНА РОБОТА

" Кредитоспроможність підприємства та шляхи її вдосконалення"

Вступ

Актуальність теми дипломної роботи полягає в тому, що оцінка фінансового стану та кредитоспроможності підприємства формується на всебічному і ґрунтовному аналізі усієї інформації, що дає змогу оцінити кредитний ризик неповернення кредиту, який фокусується на п’яти основних аспектах:

— фінансовий аспект, який визначає спроможність підприємства-пози-чальника генерувати грошовий потік, достатній для погашення кредиту;

— галузевий аспект, який відображає процеси розвитку галузі та конкурентні позиції підприємства і є складником загального кредитного ризику;

— управлінський аспект, який оцінює якість менеджменту та ефективність керівництва підприємства;

— аспект якості забезпечення кредиту, що визначає рівень контролю банку за заставою та можливості й умови реалізації;

— морально-етичний аспект, який відображає готовність підприємства — позичальника до повернення кредиту.

Реалізація комплексних методологій розрахунку кредитоспроможності підприємства, які враховують всі аспекти впливу на кредитний ризик, на сучасний момент відсутня або носить суб'єктивний характер внутрішніх положень кредитних відділів комерційних банків.

Мета дипломної роботи полягає в проведенні аналізу методів оцінки агрегованих показників кредитоспроможності підприємства на базі інформації про діяльність ВАТ «Нікопольський завод феросплавів» та розробці заходів по підвищенню рівня кредитоспроможності аналізуємого підприємства.

Предметом дослідження є методологія розрахунку та управління рівнем кредитоспроможності підприємства за допомогою агрегування основних показників його фінансового стану, платоспроможності, ліквідності, рентабельності та фінансової стійкості в єдиний агрегований показник кредитоспроможності підприємства.

Об'єктом дослідження є діяльність відкритого акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» у 2002;2006 роках.

Згідно завдання на дослідження дипломної роботи:

1. В першому розділі роботи розглянуті теоретичні питання:

— сутності кредитоспроможності підприємства та основних факторів, які впливають на його рівень;

— досвід застосування методів оцінки фінансового стану та кредитоспроможності підприємства — позичальника у практиці закордонних банків;

— процедур оцінки фінансового стану та кредитоспроможності підприємств — позичальників в вітчизняних банках;

2. У другому розділі роботи:

— проведена економічна діагностика діяльності ВАТ «Нікопольський феросплавний завод» за 2002;2006 роки;

— ідентифіковані основні проблеми сучасного фінансового стану та основних показників кредитоспроможності ВАТ «Нікопольський феросплавний завод»;

3. У третьому розділі роботи:

— проаналізовані методології розрахунку агрегованих показників кредитоспроможності підприємства та на їх базі проведена оцінка рівня кредитоспроможності ВАТ «Нікопольський завод феросплавів» у 2002;2006 роках;

— на основі методологій розрахунку агрегованих показників кредитоспроможності підприємства запропонований та обґрунтований шлях підвищення кредитоспроможності ВАТ «Нікопольський завод феросплавів» за рахунок підвищення статутного капіталу при додатковій емісії акцій, враховуючи підвищений біржовий попит на акції підприємства та наявність реальних інвесторів і світового попиту в галузі виготовлення феросплавів в ринкових країнах світу;

Методи дослідження, застосовані в дипломній роботи — кількісні та якісні методи оцінки ефективності роботи підприємств, методи ретроспективного економічного аналізу результатів діяльності підприємства (горизонтально-вертикальні статистичні розрізи), методи комп’ютерного моделювання в «електронних таблицях» прогнозів балансів та звітів про фінансові результати підприємства при структурному введенні зовнішніх коштів додаткової емісії акцій.

Інформаційно-методологічна база досліджень дипломної роботи — звітні документи ВАТ «Нікопольський завод феросплавів» за 2002;2006 роки, інформаційні аналітичні бази Національного банку України та Асоціації українських банків, розташовані в глобальній мережі Інтернет, Закони України та нормативні документи Національного банку України з довідкової комп’ютерної бази «Ліга-Закон».

Практична цінність отриманих результатів дипломного дослідження полягає в обґрунтуванні прийнятності проаналізованих методологій розрахунку агрегованих показників кредитоспроможності підприємств до практичного використання на етапі прогнозування доцільності видачі банком кредиту підприємству. При цьому одночасне використання всіх 3-х проаналізованих методологій дає можливість більш точно ідентифікувати показник ризику можливого неповернення кредиту підприємством — позичальником. Цінність впровадження для підприємства проаналізованих методологій розрахунку рівня агрегованого показника кредитоспроможності полягає в можливості покращання основних показників діяльності підприємства, які впливають на розраховуємий рівень агрегованого показника кредитоспроможності.

1. Кредитоспроможність підприємства

1.1 Поняття та сутність кредитоспроможності підприємства

В Україні сьогодні склалася така ситуація, коли при всьому розмаїтті видів залучення та надання коштів у тимчасове користування, всі вони на практиці при видачі зводяться до врахування фінансового стану, кредитної історії позичальника, а не його майбутнього розвитку, та на фінансування конкретних проектів.

Забезпечення розширення впровадження різних форм кредитування, прискорення операцій на грошовому ринку, залучення більш широкого кола учасників, і, відповідно, збільшення оборотів, можливе лише через вдосконалення системи ідентифікації позичальників як спроможних вчасно і в повній мірі, з очікуваними відсотками, повернути кошти, тобто кредитоспроможності.

Кредитоспроможність є основним критерієм формування кредитних відносин між кредитором і позичальником.

Дотепер серед економістів немає єдиного поняття та розробленої універсальної методики визначення рівня кредитоспроможності для уніфікації підходу до всіх підприємств та можливості самостійного аналізу ними власного стану для прийняття відповідних рішень щодо можливості залучення коштів, альтернативних джерел та необхідності удосконалення діяльності в проблемних областях. Це пояснюється тим, що підприємства значно відрізняються за характером своєї виробничої і фінансової діяльності, тому створити єдині універсальні і вичерпні методичні вказівки щодо вивчення кредитоспроможності неможливо. Це підтверджується практикою нашої країни.

Автори досліджень у даній галузі досить часто дають визначення кредитоспроможності в залежності від потреб конкретної ситуації, то зводячи до поняття платоспроможності (здатність вчасно та повно розрахуватись за своїми зобов’язаннями) (12), то визначаючи лише як спроможність генерувати грошові потоки від проекту, на який необхідно отримати кошти.

Окремі автори розглядають дане питання виключно з позиції банку, визначаючи поняття кредитоспроможності як реального правового й фінансово-господарського стану позичальника, на основі оцінки якого банк приймає рішення про початок (продовження) або припинення кредитних відносин з ним (7). Таке визначення включає як наявність передумов для одержання позик позичальником, так і можливість погасити їх у встановленні кредитним договором строки, але виключно для банку.

Більш широке визначення дають Терещенко О. О. та Лахтіонова Л.Д., говорячи, що кредитоспроможність — це такий фінансовий стан підприємства, який засвідчує наявність передумов для отримання кредиту і здатність повернути його (5, 8).

Найбільш розповсюдженими видами залучення коштів українськими підприємствами сьогодні є: отримання банківського кредиту, емісія облігацій, застосування векселів та комерційне кредитування між підприємствами-контрагентами в межах господарських операцій. Для кожного суб'єкта цих операцій є важливим отримання найповнішої інформації про кредитоспроможність позичальника, але в залежності від умов значно різняться способи отримання даних та якість кінцевої оцінки.

В зарубіжній літературі термін «кредитоспроможність» практично не зустрічається, частіше застосовують поняття credit analysis (кредитний аналіз), probability of non-payment (ймовірність неплатежу) (1, 11), або лише solvensy (платоспроможність), тому спиратися на зарубіжні дослідження важко. Застосовуючи словосполучення credit worthiness в західній практиці, яке дослівно перекладається як кредитоспроможність, автори не дають окремого визначення даному терміну як економічній категорії.

Отже, під кредитоспроможністю юридичних осіб слід розуміти такий фінансово-господарський стан підприємства, який дає упевненість у задовільному фінансовому стані, в ефективному використанні засобів, а також у здатності та готовності позичальника повернути залучені кошти.

Кредитоспроможним є підприємство, що має передумови для одержання кредитних ресурсів і здатне своєчасно повернути одержану позику з виплатою належних відсотків за рахунок прибутку та інших фінансових ресурсів. Кредитоспроможність підприємства тісно пов’язана з його фінансовою стійкістю. Вона характеризується тим, наскільки акуратно підприємство розраховується з раніше одержаними кредитами, наскільки проявляється його здатність при необхідності мобілізувати грошові засоби з різних джерел на прийнятних умовах тощо. Але найістотніше, чим визначається кредитоспроможність — це поточний фінансовий стан підприємства, прогнозовані його перспективи. Коли у підприємства протягом певного періоду спостерігається тенденція до пониження рентабельності, то падає і його кредитоспроможність.

При банківському кредитуванні зараз досягається найбільша результативність аналізу кредитоспроможності, що зумовлюється значним досвідом роботи з підприємствами та можливості отримання достатнього обсягу інформації для оцінки. Проблемою тут є недостатня співпраця між банками з метою накопичення спільної інформації, що пояснюється, як правило, небажанням безкоштовно ділитися напрацюваннями та підтримувати конкуруючі фінансово-кредитні організації.

Неможливо не враховувати такого важливого виду залучення коштів підприємствами як комерційний кредит в рамках господарських операцій між компаніями, який для багатьох є основним джерелом отримання залучених коштів. У розвинутих странах підприємства-контрагенти, розробляючи кредитну політику та визначаючи умови співпраці з покупцями, спираються на їх рівень кредитоспроможності, визначений спеціальними агентствами, що є публічною інформацією, оскільки для проведення власного аналізу кожного клієнта необхідний значний час та детальна інформація, яку під час неможливо отримати зовсім. Обмеження публічною інформацією дає шанс на визначення приблизного рівня кредитоспроможності лише тих підприємств, які публікують звітність. Інформацію про неакціонерні товариства отримати неможливо.

Для забезпечення прозорості в світі зараз використовується такий інструмент фінансового ринку як рейтинг, застосування якого допомагає долати й інші проблеми, пов’язані з необхідністю детального, масштабного та високоякісного аналізу, нестачею інформації та часу. В Україні достатньо розповсюдженою публічною інформацією є рейтинги облігацій, а рейтинги кредитоспроможності підприємств як суб'єктів підприємницької діяльності, спроможних отримати й погасити позики різних видів, представлені досить обмежено.

Зростання активності на ринку позик в Україні останніми роками підтверджує статистика запозичень різного роду (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Обсяги залучення підприємствами коштів за основними видами у 2000;2006 роках в Україні (дані на кінець періоду) Як видно з рисунку, обсяги залучення коштів постійно зростають, найбільші суми залучаються у вигляді комерційного кредитування підприємств один одним, але набирає ваги й банківське кредитування. Обсяги останнього за 2000;2006 роки зросли з 19 574 млн. грн. до 245 226 млн. грн. і аналітики прогнозують зростання темпів на майбутнє.

Роль банківського кредиту у забезпеченні виробничого сектора необхідними грошовими ресурсами останнім часом значно зросла. Про це свідчить значна частка позик банків у валовому внутрішньому продукті країни (табл. 1.1).

Таблиця 1.1 Обсяги ВВП та вимоги банків за кредитами, наданими в економіку України в 2000;2006 роках

У 2001 році у порівнянні з 2000 роком. обсяги кредитування зросли у 1,45 рази, у 2005 році в порівнянні з 2004 роком — у 1,62 рази, а в 2006 році - у 1,71 рази в порівнянні з 2005 роком.

Звідси робимо висновок, що за останні роки темпи кредитування комерційними банками суб'єктів господарювання суттєво прискорилися.

Більш наглядно динаміка обсягів ВВП та вимог банків за наданими кредитами зображена на рисунку 1.2.

Рис. 1.2. Обсяги ВВП та вимоги банків за кредитами, наданими в економіку України в 2000;2006 роках

1.2 Необхідність оцінки кредитоспроможності

Кредитор, надаючи кредит, виступає організатором кредитного процесу, захищаючи свої інтереси і повинен у кожному випадку визначити ступінь ризику, який він готовий взяти на себе. Виходячи з об'єктивної економічної основи, кредитор обирає такі сфери вкладення позикових коштів, кількісні параметри позички, методи її погашення, умови кредитної угоди, за яких створювалися б передумови для своєчасного і повного повернення відданої в борг вартості. Однак зворотний рух зазначеної вартості залежить від кредитоспроможності позичальника, який використає її у своєму обороті, від загальної економічної кон’юнктури ринку.

Кредитна угода припускає виникнення зобов’язання позикоодержувача повернути відповідний борг. Конкретна практика говорить, що наявність зобов’язання (у різних його формах) ще не означає гарантії і своєчасного повернення боргу. Виникнення інфляційних процесів в економіці може викликати знецінення суми наданої позички, а погіршення фінансового стану позичальника — порушення термінів повернення кредиту.

Реальною гарантією повернення кредиту є виторг (дохід) дише у фінансово стійких підприємств. До них відносяться підприємства, що мають високий рівень рентабельності і високу забезпеченість власним капіталом. У таких підприємств відбувається не тільки систематичний приплив коштів, але й приріст коштів у частині утворення прибутку, а також поповнення власного капіталу.

Отже, підводячи підсумок, можна сказати, що рівень кредитоспроможності позичальника має свідчити про його здатність отримати та повернути кошти з відсотками та вчасно. Вивчення різноманітних чинників, які можуть спричинити непогашення кредитів, або навпаки, забезпечують їх своєчасне повернення, складають зміст аналізу кредитоспроможності. Вибір методу оцінки кредитоспроможності позичальника є складним, багатогранним і громіздким процесом. Від його правильної організації залежить рівень кредитного ризику, який бере на себе кредитор.

Створення для кредитора системи гарантій своєчасного повернення кредиту здобуває в Україні особливу актуальність у зв’язку з нестійкістю фінансового стану багатьох позикоодержувачів, недостатнім досвідом роботи в ринкових умовах суб'єктів підприємницької діяльності, банків, юристів.

Будь-яка методика проведення оцінки кредитоспроможності підприємства має містити правовий аналіз, а також якісний та кількісний аналіз.

Правовий аналіз — це аналіз фінансово-господарської діяльності на предмет її відповідності чинному законодавству України, аналіз управлінських і трудових відносин, відносин між засновниками, окрім цього враховується правове поле діяльності між центральним офісом і філіалами компанії.

Якісний аналіз — вивчення управлінської структури суб'єкта господарювання, фінансових і стратегічних планів підприємства, специфічної документації, визначення ніші ринку, яку займає компанія та аналіз її господарської діяльності.

Кількісний аналіз — аналіз показників за даними звітності, який визначає фінансову діяльність і фінансовий стан фірми. В процесі аналізу використовуються як стандартні підходи для проведенні аналізу (аналіз внутрішніх та зовнішніх чинників, аналіз рентабельності, так і спеціальні розробки для визначення фінансового стану підприємства та тенденцій його розвитку.

В зарубіжній практиці відомі наступні системи оцінки потенційних позичальників, які скорочуються по першим літерам факторів, що оцінюються:

— CAMPARI у Великобританії (Character — репутація позичальника, Ability — оцінка бізнесу позичальника, Means — аналіз необхідності звернення за позикою, Purpose — мета кредиту, Amount — обґрунтування суми кредиту, Repayment — можливість погашення, Insuranse — спосіб страхування кредитного ризику);

— PARSER у Великобританії (Person — інформація про персону потенційного позичальника, його репутацію, Amount — обґрунтування суми кредиту, Repayment — можливість погашення, Security — оцінка забезпечення, Expediency — доцільність кредиту, Remuneration — винагорода банку (відсоткова ставка) за ризик надання кредиту);

— Правило п’яти «С» у США (Capasity — спроможність погасити позику, Character — репутація позичальника (чесність, порядність, сумлінність) Capital — капітал, володіння активом як передумова можливості погашення кредитної заборгованості, Collateral — наявність забезпечення, Conditions — економічна кон’юнктура та її перспективи);

— Методика Асоціації російських банків враховує наступні фактори: «солідність» — відповідальність керівників, своєчасність розрахунків за раніше отриманими кредитами, «здатність» — виробництво і реалізація продукції, підтримка її конкурентоспроможності, «прибутковість» — перевага вкладення в даного позичальника, «реальність» — досягнення результатів проекту, «поворотність» — за рахунок реалізації матеріальних цінностей позичальника, якщо проект не виконається, «забезпеченість» кредиту юридичними правами позичальника (2, 4, 13).

За кордоном хорошою основою для визначення математичної ймовірності дефолту служать міжнародні кредиті рейтинги. «Standard and Poor’s» як міжнародне рейтингове агентство уже на протязі 20 років накопичує статистику дефолтів позичальників різних рейтингових категорій.

В Україні найчастіше оцінку кредитоспроможності проводять банки, які намагаються використовувати всю доступну інформацію за всіма видами фінансово-господарської діяльності підприємств, про що свідчить структура анкет та кредитних заявок різних банків. В основу багатьох методик визначення кредитоспроможності позичальника, які застосовуються українськими банками при наданні кредиту, закладено досвід зарубіжних кредитних установ.

Отже, основними необхідними факторами оцінки кредитоспроможності юридичних осіб можна виділити наступні:

— фінансовий стан підприємства (платоспроможність, ліквідність балансу, фінансова стійкість та стабільність);

— оцінка ділової активності (оцінюється ефективність використання матеріальних, трудових, фінансових ресурсів);

— перспективи на ринку;

— економічні передумови погашення кредиту (наявність активів, що за визначенням будуть приносити економічні вигоди, можливість залучити додаткові кошти з альтернативних джерел, наявність забезпечення тощо);

— готовність повернути кошти (репутація, сумлінність);

— правоздатність та дієздатність позичальника;

— ймовірність дефолту.

Для того, щоб якнайточніше наблизитися до реального стану, необхідно аналізом охопити всі сфери та аспекти, проте нестача інформації, недостатня впевненість у її якості, обмеженість у часі для проведенні оцінки кредитоспроможності призводить до урізання методик, що не забезпечує однозначності та якості кінцевого результату.

Важливим є детальне вивчення даної проблеми та визначення оптимальної методики оцінки кредитоспроможності, яка б дозволяла порівнювати результати аналізу незалежно від оцінювача. Але таку методику доцільно розробити для кількісного аналізу, якісний аналіз потребує в будь-якому разі значного часу та відповідних фахівців.

Значною проблемою в Україні є недостатність якості звітності, належного рівня її аудирування. Неякісність обумовлюється тим, що не враховує реальну вартість майна підприємства, так як облік ведеться по ціні придбання, дані спотворюються різним рівнем впливу інфляції, звітність відображає ситуацію, яка склалася на певний момент, без врахування факторів, за рахунок яких отримані відповідні результати. Іноді спостерігається навмисне надання неправдивої інформації. Дана проблема може вирішуватись по-різному, але найкращим сьогодні було б впровадити досвід США, де у липні 2002 року прийняли закон (Sarbanes-Oxley Act of 2002), що передбачає кримінальну відповідальність (до 20 років позбавлення волі) за навмисне спотворення фінансової звітності компаній, знищення та підробку документів. (3)

1.3 Етапи проведення аналізу кредитоспроможності

Якщо побудувати послідовність роботи при оцінці кредитоспроможності, то можна запропонувати наступний порядок проведення аналізу:

— оцінка менеджменту позичальника;

— збір інформації про клієнта (репутація, сумлінність);

— оцінка фінансової стійкості клієнта (наприклад, на основі системи коефіцієнтів);

— оцінка ділової активності підприємства;

— аналіз грошових потоків позичальника.

У процесі аналізу кредитоспроможності клієнта використовують такі методи аналізу: метод коефіцієнтів, метод групувань, метод порівнянь, рейтингові системи оцінки. Вибір методу залежить від низки чинників: типу економічної системи, ступеня розвиненості ринкових відносин, особливостей побудови балансу та інших форм звітності клієнта, галузевих особливостей, виду діяльності, форми власності. Методи аналізу можуть використовуватися паралельно, а також частково, доповнюючи один одного. Так, кількісні методи аналізу не враховують такої характеристики клієнта, як репутація, тоді як рейтингові системи оцінки орієнтовані на врахування чинників суб'єктивного характеру.

Широкого застосування і у вітчизняній, і в закордонній практиці набув метод коефіцієнтів, який дає змогу отримувати важливі показники діяльності клієнта. Метод коефіцієнтів зводиться до розрахунку співвідношень між окремими показниками чи групами показників (статей балансу), які характеризують фінансовий стан підприємства, і порівняння результатів з нормативними чи середніми значеннями. Ці значення показників розглядаються як середні для будь-яких підприємств незалежно від розмірів, галузі та специфіки діяльності, і це знижує ефективність застосування методу коефіцієнтів.

Аналіз кредитоспроможності підприємства дозволяє встановити основні причини незабезпечення ліквідності і кредитоспроможності. Основними з них є: наявність дебіторської заборгованості, в т. ч. невиправданої; порушення зобов’язань перед клієнтами; нагромадження надлишкових виробничих і товарних запасів; низька ефективність господарської діяльності, уповільнення оборотності обігових коштів.

Аналіз динаміки складу й структури активів підприємства.

Загальна оцінка активів підприємства. Аналіз фінансового стану починають із вивчення складу й структури майна підприємства за даними балансу. Баланс дозволяє дати загальну оцінку зміни всього майна підприємства, виділити в його складі оборотні й необоротні засоби, вивчити динаміку структури майна. Під структурою розуміється відсоткове співвідношення окремих груп майна усередині цих груп.

При загальній оцінці активів активи розглядають по укрупнених елементах:

1. Необоротні активи: основні засоби; нематеріальні активи; інші оборотні активи.

2. Оборотні активи: запаси й витрати; кошти й поточні фінансові інвестиції; дебіторська заборгованість та інші оборотні активи.

Для аналізу динаміки складу й структури активів розраховуються наступні показники:

1. Абсолютні величини на початок і кінець року

2. Питомі ваги на початок і кінець періоду

3. Абсолютні зміни показників

4. Зміна питомих ваг

5. Абсолютна зміна в% до зміни валюти балансу Аналіз динаміки складу й структури активів дозволяє встановити розміри абсолютного й відносного приросту майна підприємства й окремих його видів. Зміни структури активів створює певні можливості для основної й фінансової діяльності підприємства, впливає на загальну оборотність активів підприємства, а також його платоспроможність

Аналіз стану необоротних активів підприємства. При загальній оцінці необоротних активів розраховуються наступні показники по всіх статтях необоротних активів: абсолютні величини на початок і кінець року, питомі ваги на початок і кінець періоду, абсолютні зміни показників, зміна питомих ваг, абсолютна зміна в% до зміни валюти балансу

Аналіз оборотних активів підприємства. При загальній оцінці оборотних активів по всіх статтях оборотних активів розраховуються наступні показники по укрупнених статтях оборотних активів: абсолютні величини на початок і кінець року, питомі ваги на початок і кінець періоду, абсолютні зміни показників, зміна питомих ваг, абсолютна зміна в % до зміни валюти балансу Вивчається розміщення оборотних активів у сфері виробництва й у сфері обігу.

Аналіз стану запасів і витрат. При вивченні величини й структури запасів витрат основні увага слід приділити виявленню тенденцій зміни таких їхніх елементів, як виробничі запаси, незавершене виробництво, готова продукція й товари.

Збільшення абсолютної суми й питомої ваги запасів і витрат може свідчити про: нарощуванні виробничого потенціалу підприємства; прагненні шляхом вкладень у виробничі запаси захистити грошові активи підприємства про знецінення під впливом інфляції; нераціональності обраної господарської стратегії, внаслідок якої значна частина поточних активів іммобілізована в запаси, ліквідність яких може бути низькою.

Таким чином, хоча тенденція до росту запасів і витрат може привести до підвищення на якийсь час ступеня ліквідності поточних активів, необхідно проаналізувати, чи не відбувається це збільшення за рахунок необґрунтованого відволікання засобів з господарського обороту, що в остаточному підсумку приводить до росту кредиторської заборгованості й погіршенню фінансового стану підприємства.

Аналіз дебіторської заборгованості. Аналіз дебіторської заборгованості починають із загальної її оцінки. Аналізуються динаміка складу й структури дебіторської заборгованості в розрізі її статей. По всіх статтях дебіторська заборгованість розраховуються наступні показники: абсолютні величини на початок і кінець року, питомі ваги на початок і кінець періоду, абсолютні зміни показників, зміна питомих ваг, абсолютна зміна в% до зміни загальної суми дебіторської заборгованості.

Аналіз руху дебіторської заборгованості. По всіх статтях дебіторської заборгованості оцінюються: величина дебіторської заборгованості на початок і кінець аналізованого періоду; величина виниклих і погашених зобов’язань за період;

Аналіз стану дебіторської заборгованості по строках утворення. Розраховуються залишки дебіторської заборгованості на початок і кінець періоду. На кінець періоду проводиться угруповання дебіторської заборгованості по строках утворення:

— строк оплати не настав;

— прострочення до 1 місяця;

— прострочення від 1 до 3 місяців;

— прострочення від 3 до 6 місяців;

— прострочення від 6 до 1 року;

— понад 1 рік.

Розраховуються абсолютні величини й питомі ваги по статтях дебіторської заборгованості й по строках її виникнення. Особлива увага приділяється простроченої й сумнівної дебіторської заборгованості

Аналіз динаміки складу й структури пасивів підприємства.

Загальна оцінка пасивів підприємства. Наступні показники розраховуються по укрупнених статтях пасиву балансу: абсолютні величини на початок і кінець року, питомі ваги на початок і кінець періоду, абсолютні зміни показників, зміна питомих ваг, абсолютна зміна в% до зміни валюти балансу. При загальній оцінці пасиви розглядають по укрупнених елементах:

1. Власний капітал і резерви: статутний капітал, додатковий капітал, резервний капітал нерозподілений прибуток, забезпечення майбутніх виплат, цільове фінансування.

2. Позиковий капітал: довгострокові зобов’язання, короткострокові кредити, кредиторська заборгованість, інші поточні зобов’язання.

Збільшення частки позикових засобів у пасивах підприємства свідчить про ріст фінансової залежності підприємства від зовнішніх джерел, в умовах гіперінфляції дана тенденція свідчить про перерозподіл засобів від кредитора до боржника.

Одним із джерел росту власного капіталу є нерозподілений прибуток. Збільшення її частки в пасивах підприємства свідчить про ефективну діяльність підприємства в попередньому періоді й розширенні масштабів діяльності підприємства. Одним із джерел росту власного капіталу є нерозподілений прибуток. Збільшення її частки в пасивах підприємства свідчить про ефективну діяльність підприємства в попередньому періоді й розширенні масштабів діяльності підприємства.

На співвідношення власного й позикового капіталу впливають: розходження відсоткових ставок по дивідендах і кредитах, розширення або скорочення діяльності підприємства, наявність у підприємства іммобілізації засобів за рахунок нагромадження зайвих або недостатньо використовуваних запасів, застарілого обладнання, матеріалів, готової продукції, відволікання засобів у сумнівну дебіторську заборгованість

Аналіз руху позикового капіталу. При аналізі руху позикових джерел засобів вивчається їхня динаміка, склад і структура. При цьому виявляється тенденція зміни обсягу й частки зобов’язань, непогашених у строк. Аналізуються залишки на початок і кінець періоду, одержання у звітному періоді, погашення у звітному періоді. Усі показники розраховуються в абсолютних величинах і питомих вагах, оцінюються абсолютні відхилення, зміни питомих ваг, темпи приросту.

Оцінка кредиторської заборгованості. Кредиторська заборгованість — це суми короткострокових зобов’язань підприємства перед постачальниками, працівниками по оплаті праці, бюджетом і інших фінансових зобов’язань. Її обсяг, якісний склад і рух характеризують стан платіжної дисципліни, яка у свою чергу, свідчить про ступінь стабільності (стійкості) фінансового стану підприємства. Кредиторська заборгованість виникає, як правило, внаслідок існуючої системи розрахунків між підприємствами, коли борг одного підприємства іншому погашається по витікання певного періоду.

Аналіз складу й структури кредиторської заборгованості. Розраховуються питомі ваги і їхні зміни по окремих статтях кредиторської заборгованості.

Порівняльний аналіз дебіторської й кредиторської заборгованості.

Оцінюються абсолютні величини дебіторської й кредиторської заборгованості й перевищення якої-небудь із них по окремих статтях. Особлива увага приділяється порівнянню заборгованості за товари, роботи й послуги.

З метою поглиблення аналізу характеру кредиторської заборгованості й фінансового стану підприємства слід виявити невиправдану кредиторську заборгованість і проаналізувати її динаміку. До невиправданої кредиторської заборгованості відноситься прострочена заборгованість й заборгованість по поставками, коли вантажі надходять на підприємства без розрахункових документів

Аналіз фінансової стійкості підприємства. Аналіз стійкості фінансового стану на ту або іншу дату дозволяє з’ясувати, наскільки ефективно підприємство розпоряджалося фінансовими ресурсами протягом періоду, що передує цій даті. Важливо, щоб стан фінансових ресурсів відповідав вимогам ринку й потребам розвитку підприємства, оскільки недостатня фінансова стійкість може привести до неплатоспроможності підприємства й відсутністю в нього засобів для розвитку виробництва. Таким чином, сутність фінансової стійкості визначається ефективністю формування, розподілу і використання фінансових ресурсів підприємства. Зовнішнім проявом фінансової стійкості є платоспроможність підприємства Для підтримки фінансової стійкості важливий не тільки ріст абсолютної величини прибутку, але і його рівня щодо вкладеного капіталу або витрат підприємства, тобто рентабельності. Слід зазначити, що висока прибутковість пов’язана з більш високим ризиком.

Співвідношення вартості запасів і величин власних і позикових джерел їхнього формування — один з найважливіших факторів стійкості фінансового стану підприємства поряд зі співвідношенням реального власного капіталу й статутного капіталу. Ступінь забезпеченості запасів джерелами формування виступає як причина того або іншого ступеня поточної платоспроможності (або неплатоспроможності) організації.

Узагальнюючим показником фінансової стійкості є надлишок (нестача) джерел засобів для формування запасів. Як джерела для формування запасів розглядаються: власний капітал і резерви; довгострокові зобов’язання; короткострокові кредити.

Для характеристики джерел запасів визначають показники, що відображають різний ступінь їхнього охоплення.

1) Наявність власних оборотних коштів:

Е^В = Д^В — F, (1.1)

де Е^В — наявність власних оборотних коштів;

Д^В — власний капітал і резерви;

F — необоротні активи.

2) Наявність власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і витрат:

Е^Т = (Д^В + К^Т) — F, (1.2)

де E^T — наявність власних оборотних і довгострокових позикових джерел засобів;

К^Т — довгострокові кредити.

3) Наявність загальної величини джерел для формування запасів:

Е = (Д^В + К^Т + K^t) — F, (1.3)

де Е^S — наявність загальної величини джерел для формування запасів;

K^t — короткострокові кредити.

У балансі підприємства показники наявності джерел коштів для формування запасів і витрат відповідають показникам їх забезпеченості:

1) Надлишок (+) або нестача (-) власних оборотних коштів для формування запасів:

Е^В= Д^В — F — Z; (1.4)

де Z — величина запасів

2) Надлишок (+) або нестача (-) власних оборотних і довгострокових позикових засобів:

Е^Т = (Д^В + К^Т) — F — Z; (1.5)

3) Надлишок (+) або нестача (-) загальної величини засобів для формування запасів:

Е = (Д^В + К^Т + K^t) — F — Z; (1.6)

Обчислення трьох показників забезпеченості запасів джерелами їхній формування дозволяє класифікувати фінансові ситуації по ступеню їхньої стійкості. Можна виділити чотири типи фінансових ситуацій:

де S — трикомпонентний показник типу фінансової стійкості підприємства;

S (x) — компоненти показника, обумовлені значеням показників наявності джерел засобів для формування запасів;

Х — показники наявності джерел засобів для формування запасів Виділення чотирьох типів фінансової стійкості підприємства:

1. Абсолютна стійкість фінансового стану:

2. Нормальна стійкість фінансового стану підприємства:

3. Нестійкий фінансовий стан пов’язаний з порушенням платоспроможності. Але зберігається можливість відновлення рівноваги за рахунок поповнення джерел власних коштіві збільшення власних оборотних активів:

4. Кризовий фінансовий стан. У цьому разі підприємство знаходиться на грані банкрутства:

2. Аналіз кредитоспроможності підприємства (на прикладі Ват «Нікопольський завод феросплавів»)

2.1 Загальна характеристика ВАТ «Нікопольський завод феросплавів»

Повна назва: Відкрите Акціонерне Товариство «Нікопольський завод феросплавів». Скорочено: ВАТ «НЗФ» (надалі по тексту). Ідентифікаційний код: 186 520.

ВАТ «Нікопольський завод феросплавів» зареєстровано розпорядженням виконавчого комітету Нікопольської міської ради народних депутатів Дніпропетровської області за № 63/2 від 05.03.1994 р.

ВАТ «Нікопольський завод феросплавів» створений згідно Наказу Міністерства промисловості України від 01.03.94 р. № 43 шляхом перетворення державного підприємства Нікопольського заводу феросплавів у Відкрите акціонерне товариство, згідно Наказу Президента України «Про корпоратизацію державних підприємств» від 15.06.93 р.

Форма власності: приватна. Підпорядкованість: недержавне підприємство. Чисельність працюючих:

— станом на 01.01.2006 р. загальна чисельність працюючих складала 7900 осіб, працівників за сумісництвом 1 особа.

— станом на 31.12.2006 р. загальна чисельність працюючих складає 7839 осіб, працівників за сумісництвом 3 особи.

Будівництво заводу було почато у листопадi 1962 року. Виробничий майданчик ВАТ НЗФ розташований на правому березi Каховського водосховища на вiдстанi 5 км на пiвнiч вiд м. Нiкополь. Загальна площа дiлянки пiдприємства складає 523 га, в т. ч.: пiд промисловими об'єктами — 496 га, пiд об'єктами соцкультпобуту — 27 га. Площа промислових будiвель та споруд складає - 146 га. Географiчно пiдприємство розташоване поблизу вiд родовища марганцевих руд, що визначило основну направленнiсть виробництва пiдприємства. Виробничi цехи ВАТ НЗФ подiляються на:

— Основнi: цех виробництва феросплавiв, який об'єднує колишнiй плавильний цех № 1 (введений в дiю в 1975 роцi) i плавильний цех № 2 (введений в дiю в 1968 роцi) та плавильний цех № 9 (введений в дiю в 1967 роцi);

— Пiдсобнi: агломерацiйний цех (введений в дiю в 1978 роцi) створений в результатi об'єднання цеху шихтопiдготовки i аглофабрики, цех електродної маси (введений в дiю в 1968 роцi);

— Допомiжнi: ремонтно-механiчний цех, ремонтно-будiвельнi цехи, автотранспортний та залiзничний цехи, центральна заводська лабораторiя, енергетичнi цехи.

Таблиця 2.1. Основні види діяльності ВАТ «НФЗ» [59]

Статутний фонд на момент створення підприємства відповідно до установчих документів склав 75 884 495 грн., станом на 31.12.2006 р. — 75 884 495 грн., (у редакції Статуту зареєстрованого від 30.03.06). Загальна кількість акцій — 303 537 980, номінальною вартістю 0,25 грн. План розміщення акцій ВАТ НЗФ виконаний, акції сплачені у повному обсязі. Статутний фонд сформований в повному обсязі.

Продаж акцій ВАТ «Нікопольський завод феросплавів» розпочався у 1997 році. В ході виконання плану розміщення акцій ВАТ «Нікопольський завод феросплавів», затвердженого Наказом ФДМУ від 19.03.1997 р. № 321, в результаті пільгового продажу працівникам підприємства, колишнім працівникам та керівництву підприємства продано 17,95% статутного фонду підприємства. На сертифікатному аукціоні за ПМС громадянам України та фінансовим посередникам продано 1,45% статутного фонду.

В результаті проведення конкурсу, передбаченого уточненим планом розміщення акцій, затвердженого наказом ФДМУ від 29.12.02 р. № 2304, пакет акцій розміром 25,0% статутного фонду ВАТ «Нікопольський завод феросплавів» придбав Промислово — фінансовий консорціум «Придніпров'я». Він же став власником пакета акцій 25,0% статутного фонду + 1 акція, раніше закріпленого у державній власності, відповідно до пункту 59 (підпункт 6) Державної програми приватизації на 2000;2002 роки та наказу ФДМУ від 29.07.03 р. № 1324.

В табл. 2.2 наведений стан акціонерів ВАТ «НЗФ» станом на 01.08.2007 року.

Таблиця 2.2. Перелік акціонерів ВАТ «НЗФ» станом на 01.08.2007 року

Основною продукцiєю ВАТ НЗФ є феросплави: феросилiкомарганець та феромарганець (високо — та середньовуглецевий). Крiм основної продукцiї завод виробляє близько 50 марок рiзноманiтних флюсiв, агломерат, марганцевi лiгатури, граншлак та щебiнь рiзних фракцiй, електродну масу для внутрiшнiх потреб виробництва. У 2006 роцi впровадження нових технологiй виробництва та освоєння нових видiв продукцiї не було. ВАТ НЗФ надає промисловi послуги з виготовлення металопродукцiї, збiрного залiзобетону, нестандартного обладнання, постачання електричної та теплової енергiї. Цех виробництва трикотажу випускає панчiшно-шкарпетковi вироби та бiлизну. Уся продукцiя ВАТ НЗФ вiдповiдає дiючим державним стандартам України. Пiдприємство має лiцензiї на здiйснення мiжнародних i внутрiшнiх перевезень пасажирiв i вантажiв автомобiльним транспортом, на виконання робiт iз проектування i будiвництва, на торгiвельну дiяльнiсть, пiдготовку, перепiдготовку i пiдвищення квалiфiкацiї працiвникiв, на здiйснення митної, брокерської дiяльностi та iнше. Продукцiї, що пiдлягає обов’язковiй сертифiкацiї, на пiдприємствi немає. Виготовлення продукцiї i надання послуг пiдприємством здiйснюється вiдповiдно до видiв дiяльностi, визначеними статутом ВАТ НЗФ.

Основна частка марганцевої сировини (до 94%) використовується в металургiї, що визначає тiсну кореляцiю динамiки показникiв ринкiв феросплавiв i сталi. Слiд зауважити, що в останнiй час у свiтi зростає попит на металургiйну продукцiю. В 2006 роцi, по iнформацiї аналiтикiв Мiжнародного iнституту чугуна та сталi IISI, вiн ще бiльше зрiс та склав 8,9%. Свiтовий ринок марганцевих сплавiв можна охарактеризувати як стабiльний, порiвняно з 2005 роком, так як в 2006 роцi спостерiгався стiйкий попит на марганцевi сплави взагалi, та на виробленi в Українi, зокрема. На свiтовому ринку в 2006 роцi можна було спостерiгати зростання попиту на марганцевi сплави зi сторони виробникiв сталi, та пропозицiї, зi сторони виробникiв сплавiв. У зв’язку iз зростанням виробництва високоякiсних марок сталi зi сторони кiнцевих споживачiв, виробникам марганцевих сплавiв доводиться переходити на виробництво бiльш високоякiсної сировини, а саме, на марганцеву руду з високими характеристиками. На дiяльнiсть пiдприємств феросплавної галузi суттєво впливають цiни на сировину, енергоносiї та iнше. При цьому необхiдно вiдмiтити зрiст вартостi електроенергiї та залiзничних тарифiв на перевозку, що вплило на собiвартiсть продукцiї при виробництвi марганцевих сплавiв. Середнiй рiвень цiн на сировину, по витратам за 2006 рiк (без ПДВ):

— марганцева руда — 485 грн./сух. т

— кокс — 660 грн./сух. т

— кварцит — 52 грн./т

— окатишi — 335 грн./т На вiтчизняному ринку основними споживачами феросплавiв є ВАТ «Інтерпайп Нижньоднiпровський трубопрокатний завод», металургiйнi комбiнати Донбасу, такi як ВАТ «Марiупольський металургiйний комбiнат iм.Іллiча», ВАТ «Єнакiївський металургiйний завод», ВАТ «Металургiйний комбiнат «Азовсталь» та iншi пiдприємства галузi в Українi та Росiї. Також нiкопольськi феросплави експортуються пiдприємствам металургiйної промисловостi в країни Пiвденно-схiдної Азiї, Близького сходу, Європейського Союзу та далекого зарубiжжя. Серед споживачiв продукцiї ВАТ НЗФ самi великi металургiйнi комбiнати свiту. Тiльки агресивна маркетингова стратегiя пiдприємства обумовлює розширення ринкiв збуту, а також подальшу експансiю географiї експортних постачань заводу. Реалiзацiя основних видiв продукцiї вiд сезонних змiн не залежить. Вiдстоювати колишнi ринки збуту продукцiї, а також завойовувати новi, ВАТ «Нiкопольський завод феросплавiв» удається переважно через пiдвищення якостi продукцiї, так як споживачi регулярно пiдвищують вимоги по умовам упаковки, транспортування, а також бiльш вигiднi базиси поставки, що виражається в зростаннi цiни реалiзацiї продукцiї, яку також можна було постерiгати в 2006 роцi, в зрiвняннi з 2005 роком.

Конкурентами ВАТ НЗФ на внутрiшньому ринку є ВАТ «Запорiзький завод феросплавiв», ВАТ «Стаханiвський завод феросплавiв», ТОВ «Побузький феронiкiлiєвий комбiнат». Згiдно з статистичними даними приблизна питома вага виробникiв феросплавiв в Українi в 2006 роцi склала [62]:

— ВАТ «Нiкопольський завод феросплавiв» — 65,65%;

— ВАТ «Запорiзький завод феросплавiв» — 19,92%;

— ВАТ «Стаханiвський завод феросплавiв» — 7,65%;

— ТОВ «Побузький феронiкiлiєвий комбiнат» — 6,78%.

У Росiї основними конкурентами заводу є Косогорський та Сєровський металургiйнi заводи, ВАТ «Кузнецькi феросплави» та ВАТ «Челябiнський електрометалургiйний комбiнат».

У Казахстанi конкурентом ВАТ «Нiкопольський завод феросплавiв» є АТ «Аксуський завод феросплавiв». Завод виробляє феросплави в обсязi 700 тисяч тонн, у тому числi бiльше 100 тисяч тонн силiкомарганця.

Конкурентне середовище на ринку Грузiї представлене АТ «Зестафонський завод феросплавiв». Завод має проектну потужнiсть 350−400 тисяч тонн фе-росплавiв. Основний вид продукцiї - силiкомарганець.

На Далекому Зарубiжжi основними конкурентами НЗФ є виробники Китаю, Індiї, ПАР, Норвегiї. Феросплавну продукцiю в Китаї представляють 18 металургiйних пiдприємств, з яких самий великий — завод у Джилiнi. Останнiм часом Китай збiльшив свою присутнiсть на японському ринку, потiснивши Пiвденноафриканську республiку, Україну, Казахстан, Бразилiю, Австралiю.

Важливу роль на ринку марганцевих феросплавiв грають Індiя i ПАР. Промисловiсть Індiї володiє потужностями для виробництва феросплавiв в обсязi 1,3 мiльйони тонн у рiк. Однак рiвень їхнього використання невисокий i має тенденцiю до зниження. Для феросплавної галузi Пiвденноафриканської республiки характерною рисою є збiльшення виробничих потужностей за рахунок введення в дiю нових заводiв, що є логiчним продовженням довгострокової програми iнтеграцiї виробникiв марганцевих сплавiв i феросплавiв.

Для Норвегiї виробництво алюмiнiю i феросплавiв є найважливiшими галузями економiки. У країнi три основних виробники феросплавiв — компанiя Fesil (металевий кремнiй i сплави на основi кремнiю), Elkem (феромарганець, силiкомарганець, алюмiнiй, ферохром), Kvinesdal (силiкомарганець). Марганцевi феросплави цих виробникiв в основному поставляються на європейський ринок.

Продукцiя ВАТ НЗФ вiдрiзняється вiд продукцiї конкурентiв великим вмiстом корисних елементiв. Показник вмiсту марганцю у феросплавах один з найбiльших у свiтi. Рiзницю також становить рiвень можливостi завантаженостi виробництва. Також необхiдно вiдзначити, що в порiвняннi з ВАТ «Запорiзький феросплавний завод» (на внутрiшньому ринку), продукцiєю Росiї, Казахстану, Грузiї (на ближньому зарубiжжi), Китаю (на далекому зарубiжжi), продукцiя ВАТ НЗФ є найбiльш конкурентноздатною. У порiвняннi з продукцiєю далекого зарубiжжя — ПАР, Норвегiї, Австралiї, продукцiя ВАТ НЗФ i конкурентiв — рiвноконкурентноздатнi. Таким чином, ВАТ НЗФ має високий рiвень конкурентноздатностi своєї продукцiї на всiх ринках (на жодному з них вона не уступає продукцiї конкурентiв).

Таблиця 2.3. Обсяги виробництва по основним видам продукції, виробляємої ВАТ НЗФ

Наведені дані свідчать, що збільшення загального обсягу виробництва по ВАТ НЗФ в натуральному виразі (9,7%) відбулося внаслідок збільшення виробництва: сілікомарганцю — на 11,3%; феромарганцю — на 9,5%; електро-флюсів — на 15,3%.

У 2004 р. підприємство почало виробляти феросиліцій (5 830 баз. тон), у 2005 році його виробництво виросло більш ніж вдвічі, а в 2006 році - зменшилось на 63,4%.

ВАТ НЗФ в аналізуємому періоді також займалося виробництвом товарів народного споживання, а саме:

Таблиця 2.4. Виробництво товарів народного споживання на НЗФ

Наведені дані свідчать про зменшення виробництва товарів народного споживання у 2006 році.

У 2006 році ВАТ НЗФ не займалося виробництвом феросплавів з давальницької сировини.

Згідно з даними табл. 2.5, на ВАТ НЗФ у 2006 році відбулося збільшення виробництва товарної продукції у вартісному виразі на 250 995,0 тис. грн. Збільшення відбулося по основних видах виробляємої продукції:

феромарганцю — на 27 859,0 тис. грн. (3,5%);

сілікомарганцю — на 200 043,0 тис. грн. (13,5%).

Однак, зменшилось виробництво інших феросплавів (на 24 496,0 тис. грн., або 64,3%) та панчішно-шкарпеткових виробів на 3 240,3 тис. грн., або 40,4%.

В натуральному виразі обсяги виробництва на підприємстві виросли на 9,7%.

Таблиця 2.5. Динаміка основних техніко-економічних показників фінансово-господарської діяльності ВАТ НЗФ (тис. грн.) [65]