Розділ 4. Заходи з охорони праці

Охорона праці - це система правових у соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров’я і працездатності людини в процесі праці. Державна політика в галузі охорони праці базується на принципах:

• — пріоритету життя і здоров? я працівників відповідно до результатів виробничої діяльності господарства, повної відповідальності власника за створення безпечних і нешкідливих умов праці;
• — комплексного розв’язання завдань охорони праці на основі національних програм з цих питань та з урахуванням інших напрямів економічної і соціальної політики, досягнень, в галузі науки і техніки та охорони навколишнього середовища;
• — соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань;
• — встановлення єдиних нормативів з охорони праці для всіх господарств, незалежно від форм власності і видів їх діяльності;
• — використання економічних методів управління охороною праці, проведення політики пільгового оподаткування, що сприяє створенню безпечних умов праці, участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці;
• — здійснення навчання населення, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;

До прийняття Закону України «Про охорону праці» матеріальне забезпечення потерпілих на господарстві було обмежено виплатами по листках непрацездатності, втраченого заробітку, а також пенсій по інвалідності та у разі втрати годувальника. Закон значно підняв ціну життя людини добавились виплати одноразової допомоги, а також виплати відшкодування шкоди без урахування одержаних потерпілими пенсій та інших доходів. Зазначені доповнення збільшили розмір отримуваних потерпілими виплат в сотні разів, що свідчить про соціальну направленість розвитку нашої держави.

У сільськогосподарському виробництві працівники постійно взаємодіють з різними об'єктами і явищами навколишнього середовища. Об'єкти і явища навколишнього середовища, які певним чином можуть діяти на людину в умовах виробництва, називають виробничими факторами. Серед виробничих факторів зустрічаються і такі, які при певних умовах можуть несприятливо впливати на людину. До таких належать шкідливі й небезпечні виробничі фактори.

Гранично допустимий рівень виробничого фактора — це дія встановленої тривалості, яка протягом усього трудового стажу не призводить до травми, захворювання або відхилення в стані здоров’я в процесі роботи або у віддалені строки життя сучасного і наступного поколінь. Небезпечний виробничий фактор — це такий, дія якого на працюючого в певних умовах призводить до травм або інших раптових різких погіршень здоров’я. Шкідливий виробничий фактор — це такий, дія якого в певних умовах призводить до захворювання або зниження працездатності.

Для запобігання пожежам у сільському господарстві розробляють організаційні, експлуатаційні, технічні, режимного характеру, пожежо-евакуаційні, тактико-профілактичні, будівельно-конструктивні, та інші.

До організаційних заходів відносять правильне технологічне розміщення машин, обладнання, матеріалів з дотриманням певних проходів; недопущення захаращення приміщень, проходів, проїздів, тощо; своєчасне видалення відходів, тари, допоміжних матеріалів; організація пожежних служб в господарстві; навчання працівників правилам техніки безпеки; спеціальне розміщення матеріалів на складах та техніки в гаражах та ремонтних майстернях. Експлуатаційні заходи передбачають такі режими експлуатації машин і обладнання, в результаті яких повністю виключається можливість виникнення іскри і полум’я при роботі машин, контакт нагрітих деталей обладнання з горючими матеріалами. До технічних належать заходи, що стосуються правильного монтажу і експлуатації печей, електрообладнання тощо. До заходів режимного характеру відносять заборону куріння, запалювання вогню, сірників, правильне зберігання промаслених ганчірок, постійний контроль за зберіганням запасів вугілля, торфу, та інших матеріалів, які можуть самозайматися. Тактико-профілактичні заходи передбачають швидку дію пожежних команд, своєчасне встановлення на об'єктах первинних засобів вогнегасіння, а також підтримання постійно в справному стані водопровідної системи з усіма гідрантами. Заходи запобігання пожежам від розрядів статичної і атмосферної електрики зводяться до влаштування заземлення і блискавко-захисту об'єктів.

На випадок технічного лиха в господарстві розроблено заходи оповіщення населення і працюючих (сирена). План заходів по евакуації на випадок радіаційного забруднення передбачає організовані роботи по навантаженню маточного поголів?я і перевезення за межі забруднення автомобільним транспортом. Для населення передбачено використання індивідуальних засобів захисту: протигазів, спец костюмів і взуття.

Відповідальність за організацію та стан Цивільної оборони, за постійну готовність її сил і засобів до проведення РІНР несе начальник цивільної оборони (НЦО) господарства — керівник господарства.

Начальник ІДО об?єкта підпорядковується відповідним посадовим особам міністерства (відомства), у підпорядкованні якого знаходиться об?єкт, а також начальнику ІДО міста (району), на території якого розташований об? єкт. На допомогу начальнику ЦО об?єкта призначається заступник, або декілька. Як правило призначають заступників з: інженерно-технічної частини, евакуації, матеріально-технічного постачання.

Заступник начальника цивільної оборони з евакуаційних заходів керує розробленням плану евакуації на кожну можливу надзвичайну ситуацію, організовує підготовку місць для розміщення евакуйованих; керує службою охорони громадського порядку і організовує перевезення робітників та службовців в райони розселення і до місця праці (на об?єкті).