Здоров'я людини і довкілля

Міністерство освіти і науки Київський педагогічний університет ім. Б.Д. Грінченка

Інститут психології і соціальної педагогіки Реферат

з теми: Здоров’я людини і довкілля

Київ 2010

Вступ

За стародавньою східною філософією, існує рушійна сила Всесвіту. У давньокитайській культурі, це «чі» — життєва енергія, у давньоіндійскій філософії, це прана — первородний животворний подих, основна життєва енергія. Існує вона як у макрокосмосі, так і в мікрокосмосі - в людині. Природна сила життя вводить людину у світ. Внутрішня «чі» циркулює в організмі постійними меридіанами. Стан здоров’я в нормі характеризується нормальним рухом «чі» в організмі. Будь — яка закупорка чи шерехатість стінок енергетичних каналів під впливом внутрішніх або зовнішніх факторів спричинює або застій, або турбулентну течію «чі». Внаслідок цього порушується стан здоров’я, а згодом розвивається хвороба.

1. Чи потрібно людині бути здоровою?

Самотня жива порошинка — це наша планета Земля. Земля — кульбаба. Життя людини — єдиної розумної живої істоти — не вічна. Кожна людина неминуче помре: один — раніше, інший — пізніше. Терміни життя для людини невизначені. Але всяка рання смерть — трагедія. Щоб продовжити довге і щасливе життя, потрібно навчитися цінувати і берегти природу, як нічим незамінне середовище життя і колиску людства. 1. Чи потрібно людині бути здоровим? Самотня жива порошинка — це наша планета Земля. Земля — кульбаба. Життя людини — єдиної розумної живої істоти — не вічна. Кожна людина неминуче помре: один — раніше, інший — пізніше. Терміни життя для людини невизначені. Але всяка рання смерть — трагедія. Щоб продовжити довге і щасливе життя, потрібно навчитися цінувати і берегти природу, як нічим незамінне середовище життя і колиску людства.

Окрім природного середовища здоров’я і довголіття людини визначають умови його праці і життя, тому з шкільної лави поважно освоювати наукову і духовну культуру свого народу. І, звичайно, лише здоровий спосіб життя сприяє реалізації всіх можливостей, що надаються природою людині.

Людина, проте, легковажно відноситься до свого здоров’я. Одній з вагомих причин такого відношення до власного здоров’я можна вважати сучасну медицину і деяка невідповідність між високим рівнем добробуту і зростанням культури населення. Безкоштовна медична допомога, доступна в будь-яку годину дня і ночі, в крупному місті і на тайговій копальні, високоспеціалізована і кваліфікована, безвідмовна і багатообразна (поліклініки, санаторії) з одного боку — позитивно відбилися на здоров'ї людини, але з іншою притупило у людей страх перед хворобою. Другою важливою причиною бездумного відношення до власного здоров’я можна рахувати недостатню переконаність в невідворотності покарання за досконалий проти здоров’я «злочин».

Людині здається, що погане може статися з ким завгодно, але лише не з ним. Хіба мало, що хтось помер від цукрового діабету або ожиріння, розбився. Він просто був невдахою, нещасливим. А я везучий, зі мною нічого поганого не станеться. Я зумію «викрутитися». А ось викрутитися-те часто і не удається. Третьою причиною є ясне представлення перспективи. Багато хто міркує, буду я берегти здоров’я або не буду, але раз середня тривалість життя в країні 72 — 76 років, то і я доживу як мінімум, до 80 років. Звичайно, це лише небагато причин, але стежити за своїм здоров’ям — головне завдання людини. Може скластися враження, що збереження і примноження здоров’я — справа не лише трудомістка, але і безрадісна. Але ж це — якнайглибша помилка. Адже ніхто не вимагає відмовлятися від радощів повноцінного життя. Є такий афоризм: «Жити добре. А добре жити ще краще». Суть цього афоризма зводитися до того, що будь-яке життя краще смерті, але хороше життя — краще просто життя. А ось для того, щоб життя стало хорошим, потрібне здоров’я. А щоб бути здоровим потрібно цього хотіти.

2. Здоров’я і довкілля

2.1 Здоров'я і чинники ризику захворювання

Одним з найважливіших придбаних по спадку властивостей здорового організму є постійність внутрішнього середовища. Це поняття ввів французький вчений Клод Бернар (1813 — 1878), що рахував постійність внутрішнього середовища умовою вільного і незалежного життя людини. Внутрішнє середовище утворилося в процесі еволюції. Вона визначається в першу чергу складом і властивостями крові і лімфи. Постійність внутрішнього середовища — чудова властивість організму, яка в якійсь мірі звільнила його від фізичних і хімічних впливів зовнішнього середовища. Проте це постійність — воно називається гомеостазом — має свої кордони, визначувані спадковістю. А тому, спадковість є одним з найважливіших чинників здоров’я.

Організм людини пристосований до певної якості фізичних (температура, вологість, атмосферний тиск), хімічних (склад повітря, води, їжі), біологічних (всілякі живі істоти) показників довкілля.

Якщо людина тривало знаходиться в умовах, що значно відрізняються від тих, до яких він пристосований, порушується постійність внутрішнього середовища організму, що може вплинути на здоров'ї і нормальне життя.

У наше століття чоловік, як і всі живі організми, схильний до зовнішніх дій, які приводять до змін спадкових властивостей. Ці зміни називаються мутаційними (мутаціями). Особливо виросла кількість мутацій за останній час. Відхилення від певних, звичних властивостей довкілля можна віднести до чинників риски захворювання (дивися додаток). Отже, дані, приведені в таблиці, свідчать про те, що захворюваність і смертність пов’язані перш за все з умовами середовища і способом життя людей.

Кожен з нас має право знати про всі екологічні зміни, що відбуваються і в місцевості, де він живе, і у всій країні. Ми повинні знати все про їжу, яку вживаємо, про стан води, яку п'ємо, а медики зобов’язані пояснити небезпеку життя в зонах, заражених радіацією. Людина повинна усвідомлювати небезпеку, що загрожує йому, і відповідно діяти.

Для людини зовнішнім довкіллям є не лише природа, але і суспільство. Тому соціальні умови також впливають на стан організму і його здоров’я. Умови життя і трудової діяльності, а також характер і звички людини формують спосіб життя кожного з нас. Спосіб життя — культура живлення, рухи, професія, використання вільного часу, творчість — впливає на духовне і фізичне здоров’я, укріплюючи або руйнуючи його, подовжуючи або укорочуючи життя. Для зростаючого організму школярів, що формується, особливе значення має дотримання режиму дня (правельний розпорядок учбової праці і відпочинку, повноцінний сон, достатнє перебування на свіжому повітрі). Отже, правильний спосіб життя є чинником здоров’я, а хворий — чинником ризику.

Морально відповідальна людина розуміє необхідність дотримання нормам і правилам, заборонам і розпорядженням. Свідоме і відповідальне відношення до здоров’я повинне стати нормою життя і поведінки кожного з нас.

2.2 Праця і здоров’я

Праця є основою створення матеріальних і духовних цінностей. Він також необхідний для оптимального протікання біологічних процесів в організмі, отже, робить великий вплив на здоров'ї.

Під впливом праці біологічні процеси в людському організмі істотно перетворилися. Особливості будови скелета, розвитку мускулатури, роботи органів чуття — все це зрештою є результатом трудової діяльності людини. Так, ефективність праці підвищилася від того, що одна рука — ліва, стала удосконалюватися в підтримці об'єкту праці, а інша — права, удосконалювалася в його обробці.

Поняття «праця» і «робота» не однозначні. Термін «робота» означає всі види діяльності, пов’язані з витратою енергії і виходом організму із стану спокою. Наприклад, дитя, що підкидає в повітря м’ячик, витрачає певну енергію і, отже, з фізичної точки зору виконує роботу. Проте це заняття ніхто не віднесе до праці. Таким чином при будь-якому вигляді праці виконується робота, але не всяка робота може вважатися трудовою діяльністю.

Прийнято ділити працю на фізичну і розумову. Ділення це умовно, оскільки жодна трудова діяльність неможлива без регулюючої ролі центральної нервової системи, без вольових зусиль. При оцінці фізичних зусиль використовується поняття «Тягар праці», навантаження на скелетну мускулатуру, серцево-судинну і інші фізіологічні системи. Для характеристики розумової діяльності прийнято поняття «Напруженість праці», що відображає переважне навантаження на центральну нервову систему.

Фізична праця відрізняється великою витратою енергії, швидким розвитком стомлення і, в той же час, відносно низькою продуктивністю. У працюючих м’язах посилюється кровотік, що доставляє живильні речовини і кисень, що відносить продукти розпаду. У організмі настають фізіологічні зміни, що забезпечують м’язову діяльність. З підвищенням тягаря фізичної праці збільшується вжиток кисню. Існує межа максимальної кількості кисню, яка в силах спожити чоловік — так звану кисневу стелю. Зазвичай він не перевищує 3−4 л/мін. Під час виконання дуже важкої праці доставка кисню в організм досягає своєї межі, але потреба в нім стає ще більше і не задовольняється в процесі роботи. У цей момент в організмі виникає стан кисневої недостатності - гіпоксії. Помірна гіпоксія тренує організм. Але якщо важка фізична праця продовжується довго, або людина не звикла до великих навантажень, і його дихальна і серцево-судинна системи погано забезпечують роботу м’язів, гіпоксія стає ушкоджувальним фактом.

При виконанні праці великого тягаря і тривалості відбувається зниження працездатності, розвивається стомлення, яке суб'єктивно сприймається нами у вигляді почуття втоми. Якщо працездатність не встигає відновиться на початок наступного дня, розвивається перевтома, що супроводиться хронічною гіпоксією, порушенням нервової діяльності - неврозами, захворюваннями серцево-судинною і інших систем.

Тягар розумової праці під час навчання збільшується ще більше внаслідок того, що проходить на тлі статичної напруги, пов’язаної з необхідністю тривалий час зберігати певну позу.

Повноцінний відпочинок, як вказував ще класик вітчизняної фізіології І.М. Сєченов, полягає не в неробстві, а в зміні діяльності. «Працюєш сидячи — відпочивай стоячи» , — писав він. Тому розумова робота, навчання обов’язково повинні чергуватися з руховою активністю. Фізкультхвилинки, проведені на уроці в мить, коли спостерігаються ознаки збудливої фази стомлення, дозволяють значно віддалити настання вираженої втоми, зробити працю повноцінною і ефективною.

2.3 Професія і здоров’я

Нормальне задоволення роботою більше сприяє довголіттю, чим фізична будова, спосіб живлення, некуріння і довголіття батьків. М. Бернет. Спосіб життя багато в чому залежить від професії, яку придбала людина.

Кожен з нас від природи і виховання володіє комплексом індивідуальних (біологічних і соціальних) характеристик, які потрібно враховувати при виборі професії. Ці характеристики: здібності, прагнення, інтереси, — кожен повинен знати або хоч би задуматися про них. Бо якщо немає гармонії (відповідності) між властивостями особи, характером діяльності і навколишніми умовами життя, то рано чи пізно це негативно позначиться на функціях організму і на якості роботи.

Професії першого типа виділяються на основі стосунків «людина-природа». Сюди відносять тваринників, бджолярів, лісоводів, агрономів, геологів і багато інших. Другий тип об'єднує професії пов’язані із стосунками «чоловік — техніка». До цієї групи відносять професії слюсарюючи, швалі, інженера і так далі. Малярі, художники-оформлювачі, живописці - «людина — художній образ».

Яку б професію ви не вибрали, для досягнення успіху необхідно навчитися працювати. Головне джерело задоволення від роботи — це сама робота. При цьому поважно знати не лише те, що віддає їй чоловік, але і те, що вона дає людині. Коли робота захоплює, захоплює, доставляє насолоду, тоді не відчувається втоми.

Проте існують і малоцікаві виробництва, де людина не випробовує емоційного підйому від роботи через її специфіку. Але і в таких умовах працьовитість, організованість допомагають людині в його праці. Звичайно, багато що тут залежить не стільки від самого працівника, скільки від організації праці в цілому на виробництві.

Ваш настрій, а отже, і душевне благополуччя, здорова психіка залежать не лише від вас. Поважно, щоб ваші зусилля були справедливо оцінені, щоб конфлікти, спори вирішувалися чесно. Кожен може і повинен вибрати професію до душі і по плечу.

3. Сім'я і здоров’я

Сім'я — мала група людей, заснована на браку або кровній спорідненості. Члени сім'ї зв’язані спільністю побуту, взаємною допомогою і моральною відповідальністю. Сучасна сім'я полягає, як правило, з подружжя і дітей. Тому говорять, що сім'я є морально-правовий союз чоловіка і жінки.

Родинний устрій впливає на здоров’я людей. Родинне життя визначає здоров’я членів як прямо, так і побічно. Відомо, що щасливі в браку живуть довше, хворіють на рідше. Смертність вдів завжди вища, ніж заміжніх жінок. Обстановка в сім'ї, характер взаємовідношення її членів значною мірою визначають народжуваність, позначаються під кінець вагітності, впливають на різні показники здоров’я. Прагнення жінки мати дитяти залежить від умов життя, але ця залежність опосередкована стосунками між подружжям. За задовільних житлових умов і матеріальної забезпеченості, але напружених внутрішньродинних стосунках між подружжям, зростає число абортів у жінок.

Режим, розпорядок дня членів сім'ї - один з показників способу життя. У сім'ях, де несприятливий психоемоційний клімат, діти частіше хворіють на виразку шлунку, хронічний гастрит. Порушення режиму відпочинку, сну, живлення в сім'ї приводить до розвитку у більшості членів сім'ї ряду захворювань: серцево-судинних, нервово-психічних, порушень обміну.

Сім'я впливає на становлення характеру, на духовне здоров’я її членів.

Взагалі, в місті члени сім'ї мало спілкуються один з одним, частенько збираються лише за вечерею, але і в ці недовгі години контакти членів сім'ї пригнічені переглядом телепередач. У великих міських сім'ях при спільному мешканні в одній квартирі 2-х або 3-х поколінь контакти членів сім'ї незрідка бувають утруднені із-за високої психоемоційної напруженості. Всі ці і ряд інших умов надають істотний вплив на стійкість сім'ї, а отже, несприятливо впливають на здоров’я населення вцілому.

У суспільстві назріла гостра проблема зміцнення сім'ї, вирішення якої багато в чому визначається культурою вступаючих в брак, зокрема, розумінням ролі сім'ї як чинника здоров’я всіх її членів.

Висновки

Хвора людина страждає не тільки фізично. Ламаючи здоров’я людини, недуга «попутно» зміню і її соціальне становище, уявлення про себе; взаємовідносини з оточенням. Що здоров’я — найбільше багатство людини, ми починаємо розуміти тільки вже шукаючи кращого лікаря і дорогих ліків з етикеткою — made in. Західна медицина розвивається шляхом деталі вужчої спеціалізації розчленовуючи цілу людину на органи і системи. Однак цей природний процес наукового пізнання з часом обертається до нас своєю слабкістю у практичному плані. Спроби ізольованого втручання лікаря вузької спеціальності в організм без урахування складних зв’язків та здатності організму хворого до саморегулювання часом дають небачені побічні ефекти. Особливо, вдаються до інтенсивної лікарської терапії та хірургічних втручань.

Зовсім інший підхід до лікування у східній медицині. Вона розглядає людський організм, як складну саморегульовану систему, яка перебуває у динамічній рівновазі з навколишнім середовищем. Терапія у східній медицині існує з сивої давнини, ще з кам’яного віку. Її застосували для лікування не тільки людей, але й тварин. Протягом тисячоліть складалися її традиції, прийоми, тонкощі.

Література

1. Белецкая В. И., Громова З. П., Егорова Т. И. Школьная гигиена. — М.: Просвещение, 1983. -160 с.

2. Журнал «Здоров'я» 2000 р.

3. Зильман С. Л., Зильман В. Л., Шевченко С. Н. Гігієнічне виховання учнів. — К.: Рад школа., 1988. — 124 с.