Методика використання температурних подразників та засоби підвищення і відновлення працездатності

Реферат на тему:

Методика використання температурних подразників та засоби підвищення.

і відновлення працездатності.

1. РЕАКЦІЯ ОРГАНІЗМУ НА ТЕПЛОВІ ТА ХОЛОДОВІ НАВАНТАЖЕННЯ Організм людини здатний підтримувати температуру тіла на відносно сталому рівні, її відхилення від середнього рівня (37°С) на 2−2,5°С призводить до виражених порушень фізіологічних функцій. Фізіологічні механізми терморегуляції активуються внаслідок зміни середньої температури тіла всього на 0,1°С.

У лазні, завдяки впливові на організм теплового випромінювання і підвищеної температури, відбувається інтенсивне потовиділення (до 1,5 л за одну годину). В умовах парильні або сауни особливе значення для підтримування теплового режиму організму має «капсула», яку утворюють випари шкіри. Цей тонкий пароповітряний шар ізолює шкіру від прямого впливу високої температури навколишнього повітря. Щоб підсилити прогрівання якої-небудь ділянки шкіри, цю оболонку треба зруйнувати. З цією метою в парильні й сауні застосовують віник.

Традиції банних процедур із впливом контрастних температур сформувались у багатьох народів.

Сильне нагрівання тіла викликає бажання остудитись, і навпаки, охолодження спонукає людину зігрітися знову. Під час чергування банних процедур — охолодження і нагрівання — відновлюється порушений температурний баланс організму. Аби досягти оптимального ефекту під час теплових та холодових навантажень, дуже важливо, щоб саме внутрішня потреба людини визначала їхню тривалість. Зміну теплових режимів прогрівання з подальшим охолодженням — слід підбирати індивідуально. Під час цього потрібно психологічно підготувати себе до нагрівання в сауні чи до охолодження.

Внаслідок досліджень встановлено, що 70% людей відвідують лазню з метою зняти психічне і фізичне напруження. Відзначено, що після парильні або сауни з’являється відчуття психічного комфорту, поліпшується сон.

2. МЕТОДИКА ВІДВІДУВАННЯ ПАРИЛЬНІ.

ВИКОРИСТАННЯ НАСТОЇВ. ВОДНИЙ РЕЖИМ Парку лазню чи сауну можна відвідувати тільки здоровим людям. Не можна ходити в лазню після сильної розумової або фізичної втоми, натщесерце чи після надмірного прийому їжі. Найкраще відвідувати лазню, трохи поївши, із собою необхідно взяти мило, мачулу, рушник чи простирадло, щоб обгорнутись, рушник для сидіння на гарячому помості, рукавички, шапочку, віник, настій ароматичних домішок, чай або соки для пиття.

Під час перебування в парильні для природного функціонування потових залоз важливо, щоб шкіра була сухою і чистою. Тому потрібно змити бруд і залишки мила, потім ретельно обсушитися. Голову бажано не намочувати. Рекомендується певна послідовність процедур у лазні (мал. 1).

У сауні треба розслабитися, психологічно настроїтися, сісти або лягти. Дихати краще носом. Якщо занадто жарко, треба спуститися нижче й лягти на рушник. Коли жар стає нестерпним і виникає бажання охолодитися, слід негайно виходити із сауни.

Після другого-третього заходу в парильню бажано охолодитись у басейні. За необхідності охолодження слід припинити. Після басейну можна прийняти прохолодний душ, потім полежати, розслабитись. Для посилення потовиділення рекомендується випити кілька ковтків теплого чаю і загорнутись у простирадло.

У парильні на організм людини діють не лише пара і жар. Як звичайно, після першого заходу в парильню і адаптації до її мікроклімату, що супроводжується сильним потовиділенням, роблять наступні заходи, під час яких паряться, хляскаючи себе віником, використовують різноманітні трави, відварами яких поливають розпечене каміння, застосовують масаж.

Починати паритися віником краще з обережних рухів, ледве торкаючись шкіри, у напрямку від голови до ніг. Потім, наче віялом, підганяти гаряче повітря до боків і спини, періодично похльоскуючи віником різні ділянки тіла. Можна зверху «зачерпнути» гаряче повітря віником і прикласти віник, наприклад, до попереку і цим значно підсилити місцевий прогрів. Так само потрібно парити ноги. Хльоскання віником тіла є хорошим самомасажем.

Великий успіх має використання віників із молодих березових гілок, які зрізають навесні або на початку літа, висушують і зберігають у сухому місці. Зелені гілки, листя і бруньки берези містять вітамін С, антибіотичні речовини з бактерицидним ефектом. Дубові віники дуже міцні, з великими листками. Таким віником можна «зачерпнути» більше пари. Також корисними є віники з кропиви, що містять велику кількість вітамінів групи В, провітамінів групи А, аскорбінову, мурашину і пактогенову кислоти, які відіграють важливу роль у процесах обміну. Можна користуватись віниками з гілок вишні.

Мал. 1. Послідовність процедуру лазні

Перед банною процедурою сухий віник потрібно розпарити в малій кількості води. Цю воду можна використати для отримання запашної пари, миття голови (відвар листя берези покращує ріст волосся).

Запах настоянки евкаліпту, полину і хвої діє заспокійливо. М’ята, буркун і шавлія мають антисептичну дію і добре освіжають повітря. Приємним є запах лавра. Гострий запах хрону і гірчиці допомагає під час простуди. Ромашка знімає спазми гладких м’язів внутрішніх органів, виявляє потогінну і протизапальну дію. Ефірні олії чебрецю і материнки підсилюють виділення бронхіального слизу, сприяють очищенню бронхів. Такий самий ефект мають листя берези, мати-й-мачухи, трава буркуну. Потогінну дію має липовий цвіт.

Кількість заходів у парильню визначається індивідуально. Деякі можуть багаторазово переходити з парильні в басейн і назад. У разі настання легкої втоми можна перепочити. Потім помити голову і помитись милом, постояти під душем, змінюючи температуру води від максимально холодної до гарячої і навпаки. Після цього потрібно обмотатись простирадлом, сісти і розслабитись.

Після банної процедури виникає сильна спрага. Найкраще її втамовують фруктові соки, мінеральна вода, чай з медом, свіжі фрукти, ягоди. Холодну воду пити не можна. Якщо з’являється почуття голоду, можна трохи поїсти.

Лазня завжди використовувалась для лікування і профілактики захворювань у дітей. Відвідувати лазню вони можуть лише під наглядом батьків. Слід пам’ятати, що режим перших відвідувань лазень як для дітей, так і для дорослих повинен бути помірним.

Спеціалісти вважають, що регулярне (один раз на тиждень) відвідування парильні чи сауни сприятливо позначається на самопочутті людини, сприяє загартовуванню організму, підвищує імунітет, позитивно впливає на зняття психічної, емоційної і фізичної втоми. Недаремно склалася традиція вітати тих, хто попарився у бані, словами «З легким паром!» і бажати їм міцного здоров’я.

3. МОРЖУВАННЯ

Людство вже давно пізнало величезні можливості трьох природних цілителів: сонця, повітря і води. Ще в давнину деякі відомі лікарі започаткували новий напрям у медицині - лікування звичайною водою, засноване на загартовуванні організму.

Під час загартовування рекомендують ходити босоніж по мокрій траві, по снігу, який щойно випав, у холодній воді, потім холодне обливання рук, ніг і всього тіла.

Одним із сильнодіючих методів загартовування є моржування. Воно сприяє підвищенню опірності організму до різних холодових, психічних та фізичних навантажень. Застосовувати цей метод під час загартовування і оздоровлення організму потрібно обережно, суворо дотримуючись рекомендацій спеціалістів.

" Моржування — це купання в холодній воді взимку у відкритій водоймі з метою загартовування організму людини.

У Стародавніх Греції та Римі метод моржування застосовували для лікування й зміцнення організму людини. В Україні майже в кожному великому місті є секції «моржів», є й одиночки-любителі зимового плавання. Займатися моржуванням можна тільки здоровим людям. Люди, які хворіють на атеросклероз, гіпертонію, ревматизм, активні форми туберкульозу легенів та на інші гострі й хронічні захворювання, не повинні займатись моржуванням.

Зимове плавання — це одна з форм загартовування холодом. Воно значно впливає на механізми терморегуляції і на діяльність практично всіх систем і органів людського організму.

Методика зимового плавання, побудована на принципах поступовості та послідовності, виключає негативну дію на організм людини низьких температур. Методично правильне моржування сприяє підвищенню працездатності, знижує захворюваність на грип, ангіну та інші хвороби.

Після тривалого загартовування холодною водою можна рекомендувати сильнішу за дією на організм людини форму загартовування — розтирання снігом. Спеціалістами відзначена безпечність снігового розтирання і його значний оздоровчий ефект. Ця процедура сприяє підвищенню рівня опірності організму до простудних захворювань.

4. МЕТОДИКА КУПАННЯ В СНІГУ Спочатку розтирання снігом необхідно здійснювати в приміщенні.

Принесіть сніг (у відрі, тазу), роздягніться до пояса. Захоплюючи сніг долонями, розітріть ним спочатку груди, потім шию, обличчя, руки. Рухи рук повинні бути швидкими, енергійними. Через тиждень снігом можна розтирати все тіло. Розтирання снігом усього тіла можна здійснювати не більше двох хвилин.

З розвитком загартованості, у разі хорошого самопочуття і психологічного настановлення можна проводити розтирання на відкритому повітрі. За низької температури повітря, при різкому поривчастому вітрі ці процедури краще виконувати у приміщенні. Після 5−10 розтирань тіла снігом можна перейти до купання у снігу. На перших етапах таке купання не повинно тривати довше 10−15 секунд. Бажано, щоб місце купання в снігу розташовувалось за 10−15 метрів від роздягальні.

Займатися моржуванням можуть здорові люди з багатим досвідом загартовування різноманітними методами. Напередодні зимових купань бажано пройти всебічне медичне обстеження. Новачкам найкраще починати із занять у секції моржування.

Тепле приміщення, де можна роздягнутись і виконати загальнорозвиваючі та спеціальні вправи, має розташовуватись якомога ближче до місця купання.

Костюм для зимового плавання використовується такий самий, як і влітку.

Місце купання (ополонка) повинно мати сходинки з дерев’яними поручнями для входу у воду і виходу з неї.

Перед тим як увійти у воду, корисно зробити кілька енергійних вправ, що не потребують багато часу, оскільки тіло повинно зберігати нормальну температуру. Не можна заходити у воду надто розігрітим або з відчуттям холоду, а також не підготувавшись психологічно.

Тривалість перебування у воді у першу зиму не повинна перевищувати 20 секунд, у другий сезон -40−50 секунд, у третій — 60−70 секунд. Під час сильного морозу і вітру час купання скорочується. Перебуваючи у воді, необхідно безперервно енергійно рухатись, а плавати краще брасом.

Після виходу з води потрібно витертись і, швидко одягнувши халат або спортивний костюм, перейти до кімнати для переодягання.

Можна виконати комплекс загальнорозвиваючих вправ.

Купання взимку проводиться не частіше чотирьох разів на тиждень.

Насамперед необхідно пам’ятати, що зимове плавання — один із сильнодіючих методів загартовування організму людини, який потребує точного і суворого виконання усіх рекомендацій.

ЛІТЕРАТУРА

Водолечение/Сост.:А. А. Кузьменко и др. — Киев: «Здоровье», 1992. — 240 с.

Галицкий А. В. Баня парит — здоровье дарит. — М.: Панорама, 1991. — 64 с.

Иванченко В. А. Как быть здоровым. — Изд. 2-е, перераб. u дon. — С.-Петербург: Комплект, 1994. — 302 с. (Сер.: Целительные силы).

Кнейпп, Себастьян. Мое водолечение. Домашняя аптека: пер. с нем. — Киев: МП «Лілея», 1993. ~ 224 с.

Лаптев А. П. Закаливайтесь на здоровье. — М.: Медицина, 1991. -160 с.