Проблеми економічної безпеки України: міжнародний аспект

Реферат на тему:

Проблеми економічної безпеки України:

міжнародний аспект.

Зміст

Вступ 4.

Економічна безпека України: міжнародний аспект 6.

Висновки 16.

Список використаної літератури 18.

Вступ

Україна одночасно проходить складний історичний шлях державотворення і переходу від централізовано-планової системи управління економікою до соціально спрямованої ринкової економіки. Зрозуміло, що ці дві історичні події супроводжуються зламом суспільних і економічних відносин, який призводить до соціально-економічної кризи тривалого характеру. Кризовий стан економіки значно впливає, більш того, безпосередньо загрожує національним інтересам незалежної держави, надзвичайно актуалізує проблему її національної безпеки, в першу чергу такої її складової, як економічна. В сучасних умовах економічна безпека є такою, що визначає національну безпеку в цілому. Це сталося тому, що Україна проходить етап небаченого руйнування раніше створених виробничих сил і виробничих відносин, повільного становлення нових, ринкових відносин і ринкової інфраструктури.

В економічній науці і практиці поки що немає одностайного визначення категорії «економічна безпека держави». У відповідній літературі до цієї категорії включають такі складові: сировинно-ресурсна, енергетична, фінансова, воєнно-економічна, технологічна, продовольча, соціальна, демографічна, екологічна, промислово-технологічна, соціальна, продовольча, приватизаційна, безпека фінансово-кредитної сфери, зовнішньоекономічна. Але це надто широке трактування економічної безпеки. На наш погляд, до економічної безпеки слід відносити тільки ті складові, які містять лише економічні відносини. З такої точки зору до категорії «економічна безпека держави» доцільно відносити лише власне економічну, фінансову, зовнішньоекономічну і соціальну складові.

Розробка та вжиття заходів з детінізації економіки мають виходити з розуміння суті тіньової економіки та ланок економічної системи, на які вона поширюється. У суспільстві існує погляд, що тіньова економіка за своєю структурою подібна або майже подібна до легальної, що вона охоплює у схожих пропорціях сфери і відносини виробництва, розподілу та товарообміну. Звідси випливають як оцінки масштабів цього явища (наприклад, коли аналізують споживання певних виробничих ресурсів), так і рекомендації щодо подолання його наслідків. На жаль, ефективність цих рекомендацій не може бути високою, оскільки тіньова економіка перехідного суспільства здебільшого концентрується у сфері грошового обігу та перерозподілу вже створеної вартості.

Масштаби тіньової економіки в Україні вражають і тому тема економічної безпеки є дуже актуальною.

Метою курсової роботи є ефективність заходів держави щодо врегулювання стану економічної безпеки України.

Завдання роботи: сутність економічного суверенітету та його структура, характеристика елементів економічної безпеки Українианаліз стану тіньового сектору економіки України та його впливу на основні макроекономічні показники, досвід України в боротьбі з відмиванням коштів, здобутих злочинним шляхом.

ЕКОНОМІЧНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ: МІЖНАРОДНИЙ АСПЕКТ Процеси глобалізації світової економіки, розвиток фінансових технологій, безперешкодний рух капіталу створили сприятливі умови для «зрощення» кримінальних грошей зі світовою економікою. Економічний і політичний вплив злочинних організацій послаблює суспільний лад, руйнує етичні стандарти, а відтак і демократичні інститути суспільства. А подальше існування можливостей для відмивання грошей провокує зростання злочинності в країні.

Про глибину проблеми свідчать і дані Міжнародного валютного фонду: сукупні обсяги відмивання грошей у світі коливаються в межах 2−5% від світового валового продукту. Це означає, що питання поліпшення стану боротьби з відмиванням грошей є актуальними для всієї світової спільноти, а особливо для країн, що трансформують економіку на ринкових засадах, до яких відноситься й Україна.

Про серйозність намірів України в боротьбі з відмиванням грошей, здобутих злочинним шляхом, свідчить процес адаптації національного законодавства в даній галузі до міжнародних стандартів. Так, у 1988 р. Україна підписала та ратифікувала Конвенцію ООН про боротьбу з незаконним обігом наркотичних засобів і психотропних речовин (Віденська конвенція), яка набула чинності для України 27 листопада 1991 р., а в 1990 р. — Конвенцію про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом (Страсбурзька конвенція), яка набула чинності для України 1 травня 1998 р. Це дозволяє нам поглиблювати міжнародну співпрацю з означених питань.

Спираючись на ратифіковану Віденську конвенцію, Україна ухвалила Закон «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними». Він визначає систему заходів в Україні, спрямованих проти незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними, а також визначає права та обов’язки юридичних осіб і громадян у зв’язку із застосуванням цього Закону. Разом із тим, новим Кримінальним кодексом України, який набув чинності 1 вересня 2001 р., зокрема ст. 306, визнано використання (відмивання) коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, кримінальним злочином. Тут також слід зазначити, що попередня редакція Кримінального кодексу, зокрема ст. 229 (стаття введена як наслідок ратифікації Віденської конвенції), також визнавала відмивання коштів, одержаних від торгівлі наркотиками, кримінальним злочином. Особливо слід відмітити, що новий Кримінальний кодекс розширив коло предикативних злочинів, доходи з яких можуть бути предметом розслідувань справ про відмивання коштів та судових переслідувань таких злочинів.

Тут варто зупинитися на характеристиці грошей, що відмиваються. Існує декілька поглядів на це питання, у тому числі й закріплених у законодавстві різних країн. Гносеологічно поняття «відмивання грошей» — це операції з обробки кримінальних доходів таким чином, щоб приховати їх нелегальне походження. Під кримінальними доходами, що відмиваються у світовій економіці, спочатку розуміли доходи, отримані від торгівлі наркотиками, контрабанди зброї та торгівлі людьми. Пізніше до відмивання грошей почали відносити надходження на банківські рахунки доходів, отриманих від інших видів злочинів (шахрайство, шантаж тощо).

На наш погляд, найбільш спірним є віднесення до доходів, які відмиваються, тих доходів, які приховані від оподаткування. Потрібно відрізняти гроші, набуті шляхом скоєння вбивств і насилля над особистістю людини, від грошей, які залишились у приватній власності замість того, щоб потрапити до державного бюджету.

Специфіка відмивання грошей (у широкому розумінні цього терміну) в Україні полягає в тому, що переважна частина такої діяльності має економічне підґрунтя. Це означає, що більшість доходів, які відмиваються в Україні, — це доходи, отримані від ухилення від сплати податків. У нашій країні така діяльність (ухилення від сплати податків) спричинена, перш за все, надмірним податковим тиском на підприємництво, недосконалим законодавством і корупцією. Звідси можна зробити висновок, що процес відмивання грошей в Україні зумовлений об'єктивними причинами (діями держави). Звичайно, відмивання грошей, чим би воно не було спричинене, є злочином перед державою. Проте, чи слід прирівнювати кримінальну діяльність, пов’язану з контрабандою наркотиків, зброї та людей, з ухиленням від сплати податків? І якою, в такому разі, повинна бути міра кримінальної відповідальності?

В Україні відмивання коштів здебільшого здійснюється через фіктивні компанії (типу «front») за фіктивними зовнішньоекономічними контрактами з офшорними компаніями або через офшорні банки. Такі кошти часто реінвестуються в Україну через приватизацію або як іноземні інвестиції. Враховуючи такий характер процесів відмивання грошей, здобутих злочинним шляхом, можна виділити два напрямки, які заслуговують найбільшої уваги:

по-перше, застосування превентивних заходів, щоб забезпечити юридичні умови для запобігання виникненню фіктивних компаній;

по-друге, ефективний нагляд за банківськими та фінансовими установами з метою унеможливлення їх використання в процесі відмивання грошей, оскільки такий процес об'єктивно потребує задіяння банківського сектора (він може відігравати як пасивну роль, тобто безпосередньої технічної ланки, так і активну — створювати умови для проведення сумнівних та незаконних операцій).

З огляду на це Національний банк України як головний орган банківського нагляду встановив правові механізми запобігання використанню фіктивних документів при відкритті рахунків у банках. Зокрема, чинна Інструкція про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті врегульовує питання ідентифікації фізичних і юридичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності при відкритті рахунків, у тому числі, суб'єктів фіктивного підприємництва.

Даною Інструкцією встановлені також правові норми, які перешкоджають використанню фіктивних підприємств у процесі відмивання «брудних» грошей, а саме:

• окументи на відкриття, переоформлення банківських рахунків суб'єктів підприємницької діяльності подає у банк особисто його керівник чи головний бухгалтер;

• ри отриманні документів на відкриття банківського рахунку суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної, фізичної особи — уповноважений працівник комерційного банку зобов’язаний перевірити повноваження особи, яка подає документи на відкриття рахунку, її паспорт і зробити в присутності особи, що подає документи, копії перших чотирьох сторінок паспорта керівника чи головного бухгалтера, які мають зберігатися у справі про відкриття рахунку;

• ри наданні підроблених (недостовірних) документів з метою відкриття рахунків комерційний банк зобов’язаний негайно повідомити про це органи внутрішніх справ із зазначенням паспортних даних особи, яка подає документи на відкриття банківського рахунку.

Отже, зазначений нормативно-правовий акт у цілому містить достатньо надійні правові механізми запобігання використанню фіктивних документів. Ідеться, зокрема, про жорсткі правила щодо завірення та перевірки достовірності документів, які подаються клієнтами в установи банків для відкриття різних видів рахунків, положення щодо ідентифікації особи клієнта та перевірки достовірності документів, які він пред’являє для засвідчення своєї особи та інших.

Утім, проблема використання фіктивних документів має місце не тільки при відкритті рахунків. Нині Національний банк України проводить активну роботу, спрямовану на запобігання використанню фіктивних документів для купівлі валютних цінностей та перерахування їх за межі України. З цією метою НБУ 05.04.2000 р. підписав з Державною митною службою України Угоду про інформаційне співробітництво, якою передбачено здійснення обміну інформацією в електронному вигляді за погодженими реквізитами та формою. Мета впровадження системи:

1. Підвищення оперативності взаємного інформаційного обміну, створення адаптованих автоматизованих систем контролю за діяльністю суб'єктів у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

2. Доступ Національного банку та усіх уповноважених банків, які є агентами валютного контролю, до оперативної інформації про рух товарів через митний кордон України.

3. Унеможливлення, ще на етапі митного оформлення вантажів, подання суб'єктом митному органу недостовірних відомостей про реквізити уповноваженого банку, через який здійснюватимуться розрахунки.

4. Запобігання використанню фіктивних документів для купівлі іноземної валюти та перерахування її за межі України.

Варто також відзначити, що в Україні в рамках системи валютного контролю встановлені жорсткі обмеження для купівлі конвертованої іноземної валюти на міжбанківському ринку. Зокрема, Правилами здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України визначений чіткий вичерпний перелік умов для купівлі іноземної валюти, а також перелік документів, які можуть бути підставою для здійснення такої купівлі. Подібні обмеження унеможливлюють конвертування національної валюти в іноземну з метою використання світової банківської системи в процесі відмивання «брудних» коштів, а також відтік коштів за кордон.

Так, з метою унеможливлення використання ЛОРО-рахунків іноземних банків для незаконного конвертування грошових коштів та їх переведення в готівку або відтоку за кордон Правління Національного банку України прийняло постанову № 209 від 25.05.2000 р. «Про внесення змін до Положення про відкриття та функціонування в уповноважених банках України рахунків банків-кореспондентів в іноземній валюті та в гривнях». Відповідно до зазначеного нормативно-правового акту всі перерахування гривень за укладеними резидентами договорами (контрактами) з нерезидентами уповноважені банки з метою здійснення контрольних функцій щодо відповідності операцій чинному законодавству зобов’язані попередньо зарахувати кошти на окремий аналітичний рахунок. Вони обліковуються на цьому аналітичному рахунку протягом п’яти робочих днів і можуть бути перераховані з нього на користь нерезидента виключно на шостий робочий день. Уповноважений банк в змозі здійснити перерахування коштів у гривнях із аналітичного на кореспондентський рахунок банку-нерезидента на користь нерезидента тільки після отримання від клієнта довідки податкового органу. У ній має міститися така інформація: що резидент зареєстрований як платник податківщо у клієнта відсутня заборгованість за платежами перед бюджетом на дату зверненняназва резидента, що здійснює перерахування на кореспондентський рахунок банку-нерезидента в гривняхномер, дата та предмет угоди, що є підставою для перерахуваннясума перерахуваннякод ЄДРПОУ та код платника ПДВ.

У разі неотримання уповноваженим банком у 5-денний строк довідки податкового органу або наявності заборгованості за платежами перед бюджетом, він повертає кошти на поточний рахунок клієнта.

Невиконання зазначених вимог кваліфікується як нездійснення уповноваженим банком покладених на нього функцій, що є підставою для притягнення до відповідальності згідно з чинним законодавством України.

Після прийняття даної Постанови використання ЛОРО-рахунків іноземних банків для незаконного конвертування грошових коштів та їх переказу в готівку різко зменшилося. Зокрема, аналіз даних свідчить, що від моменту набуття чинності зазначених змін (з 29.07.2000 р.) обсяги операцій за ЛОРО-рахунками в гривнях банків-нерезидентів, відкритими в банках України, впали в 4,6 рази: з 1.937.317 тис. грн. (352 млн. 239,5 тис. дол. США) у липні до 422.615 тис. грн. (76 млн. 839,1 тис. дол. США) у серпні 2000 року, і продовжували знижуватися на 28,6% у вересні та 3,0% у жовтні (порівняно з попередніми місяцями). Ще більш показовою є картина зміни структури операцій перерахування коштів на ЛОРО-рахунки: у серпні обсяги операцій зменшилися на 675.840 тис. грн. (122 млн. 880 тис. дол. США), або в 4,4 рази. Одночасно сума коштів, сплачених за імпорт, поменшала в 9,4 рази: з 512.372 тис. грн. (93 млн. 158,5 тис. дол. США) до 54.435 тис. грн. (9 млн. 972,7 тис. дол. США), що свідчить про відсічення основної частини фіктивного обороту.

Актуальність питання стосовно створення ефективної системи боротьби з відмиванням грошей для України посилюється ще й тому, що в економіці нашої країни широко застосовуються готівкові розрахунки. Це об'єктивно створює передумови для відмивання «брудних» коштів. Така ситуація підштовхує представників організованої злочинності та ділків тіньової економіки до відмивання коштів на стадії їх розміщення. З огляду на це комерційні банки в Україні стали об'єктом перших спроб держави в боротьбі з відмиванням коштів шляхом запровадження правил ідентифікації клієнта.

Варто відзначити, що Україна всіляко сприяє поширенню безготівкових розрахунків серед населення як інструмента детінізації економіки країни. Зокрема, Національним банком України розроблена Національна система масових електронних платежів (НСМЕП), яка нині перебуває на стадії впровадження. Дана система дасть змогу сплачувати кошти за товари та послуги в безготівковій формі за допомогою смарт-карток, а також зберігати й накопичувати заощадження в банках на поточних і карткових рахунках. У результаті, завдяки додатковому залученню коштів населення, значно розширяться можливості банківської системи України, зменшиться готівковий оборот в економіці країни. Це сприятиме ефективному контролю держави за рухом коштів через банківську систему України.

Дедалі більшого поширення набувають розрахунки за допомогою пластикових карток міжнародних платіжних систем, емітованих українськими банками. Так, за даними Europay International в Україні до кінця 2001 року обсяг емісії українськими банками пластикових карток міжнародних платіжних систем збільшиться приблизно вдвічі - до 1,5 млн. шт. Водночас, слід констатувати той факт, що обсяг розрахунків за платіжними картками все ж таки залишається досить невеликим. Зокрема, за картками Europay International у 2000 році було здійснено 6049 тис. трансакцій на суму EUR218,3 млн., що становить лише приблизно 8% обсягу готівки поза банками (М0), яка дорівнює близько 13 млрд. грн., або 2,7 млрд евро.

Україна також законодавчо закріпила ряд базових принципів, які є складовою 40 Рекомендацій Робочої групи з питань фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF). Зокрема, статтею 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що банкам забороняється вступати в договірні відносини з анонімними особами і зобов’язує банківські установи ідентифікувати всіх осіб, які здійснюють значні та/або сумнівні операції. Статтею 65 зазначеного Закону передбачено, що банки зобов’язані зберігати всі документи, що були підставою для здійснення значних та/або сумнівних угод, а також письмові результати ідентифікації пов’язаних з ними осіб протягом п’яти років від дня виконання угоди.

Прагнучи до створення засад відкритої і прозорої економіки та спираючись на міжнародний досвід, Україна поступово запроваджує механізми, які б унеможливлювали використання банківської системи з метою відмивання коштів, здобутих злочинним шляхом. Так, Указом Президента України в 1998 році було заборонено відкривати та використовувати анонімні рахунки фізичних осіб у банківській системі України. Згодом, у 2001 році, також Указом Президента, було заборонено відкриття та використання кодованих рахунків фізичних осіб. Тим самим Україна виконала одну з базових вимог FATF щодо обов’язковості ідентифікації банками клієнтів.

Слід зазначити, що Національний банк України як головний орган валютного контролю постійно здійснює моніторинг валютних операцій комерційних банків з метою виявлення сумнівних операцій і попередження відмивання коштів, здобутих злочинним шляхом. Так, НБУ було виявлено ряд випадків здійснення комерційними банками багаторазових платежів у іноземній валюті невеликими сумами на рахунки певних закордонних компаній за короткий термін часу, що мали явні ознаки сумнівних операцій. Перевірки цих комерційних банків виявили порушення чинного законодавства України. До них були застосовані відповідні заходи впливу. Крім цього, Національний банк України вжив превентивних заходів для подальшого уникнення появи таких випадків, шляхом внесення відповідних змін у нормативно-правові акти.

Приміром, при проведенні моніторингу валютних операцій комерційних банків увагу Національного банку України привернув АКБ «Донкредитінвест», який за обсягами придбаної в 2000 році за дорученням і за кошти своїх клієнтів на міжбанківському валютному ринку України іноземної валюти посідає третє місце серед банків України ($ 550 млн.). При цьому, за обсягами іноземної валюти, купленої для клієнтів — імпортерів товарів та послуг, банк посідає перше місце ($ 540 млн. з вищевказаної суми були куплені саме на зазначені цілі).

При проведенні співробітниками Національного банку України перевірки АКБ «Донкредитінвест» було виявлено випадки здійснення клієнтами банку сумнівних операцій. Інформація про це надсилалась НБУ до Генеральної прокуратури України, ДПАУ, Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю МВС України, СБУ, Голові Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України тощо.

Так, між клієнтом АКБ «Донкредитінвест» ПП «Градекс» (Замовник) та фірмою «Eastern star LLC» США (Виконавець) було укладено контракт, на виконання якого Банк протягом 18 днів здійснив 26 операцій з купівлі іноземної валюти загальною вартістю 11 млн. 103 тис. 066,22 доларів США з порушенням вимог чинного валютного законодавства України. За результатами проведеної перевірки АКБ «Донкредитінвест» був притягнутий до відповідальності у вигляді штрафу в сумі 61 384 544,35 гривень (11 млн. 103 тис. 066,22 доларів США).

Слід відзначити, що сьогодні в Україні створюється підрозділ фінансової розвідки, який має стати центром національних зусиль по боротьбі з відмиванням грошей. Зокрема, на виконання Указу Президента сформована міжвідомча робоча група з числа представників ДПАУ, Міністерства економіки України, МВС, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України із залученням представників Генеральної прокуратури України, СБУ, Верховного Суду України, Національного банку України, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України. Дана група працюватиме за такими основними напрямами:

• ослідження методів і тенденцій у відмиванні грошових коштів та інших доходів, одержаних злочинним шляхом;

• наліз ефективності заходів, що вживаються для запобігання та протидії відмиванню «брудних» грошей;

• рунтовний аналізу законодавства України щодо його відповідності 40 Рекомендаціям FATF, приведенням законодавства України у відповідність з цими Рекомендаціями, їх імплементацію в законодавство України;

• часть у міждержавних переговорах та утвореннях, застосування згідно з процедурами FATF заходів щодо посиленого нагляду за фінансовими потоками з державами (територіями), які визначено цією організацією такими, що не співпрацюють у сфері боротьби з відмивання грошей, здобутих злочинним шляхом та ін.

Головною передумовою створення ефективної системи протидії відмиванню грошей в Україні повинно бути прийняття Закону України «Про запобігання та протидію легалізації („відмиванню“) доходів, отриманих злочинним шляхом». Даний Закон покликаний, по-перше, впровадити дієвий механізм запобігання та протидії легалізації («відмиванню») доходів, отриманих злочинним шляхом, по-друге, законодавчо закріпити за відповідними державними органами функції відслідковування грошових потоків (особливо через банківські та фінансові установи як установи, без яких неможливий процес відмивання грошей) та здійснення заходів превентивного, юридичного та нормотворчого характеру, спрямованих на запобігання відмиванню грошей.

Разом із тим, створення системи протидії відмиванню грошей, здобутих злочинним шляхом, в окремо взятій країні не може дати бажаного результату, оскільки, як уже зазначалося вище, ця проблема має глобальний характер. Тому основним завданням світової спільноти на даному етапі повинно бути залучення якомога більшого числа країн (територій) до співробітництва з питань боротьби з відмиванням грошей, реформування національних законодавств відповідно до міжнародних стандартів, визначених FATF. Це дозволить створити ефективну систему протидії відмиванню «брудних» грошей на глобальному рівні.

Висновки

Дослідивши і проаналізувавши тему економічної безпеки України, можна дійти до таких висновків:

Економічна безпека країни — це складна багатофакторна категорія, яка характеризує здатність національної економіки до розширеного самовідтворення з метою збалансованого задоволення потреб власного населення держави на якомусь визначеному рівні, з метою протистояння дестабілізуючій дії різноманітних чинників, внутрішніх та зовнішніх, а також з метою забезпечення конкурентоспроможності національної економіки у світовій системі господарювання.

Економічна безпека країни може трактуватися як поєднання економічної безпеки держави, тобто безпеки макрорівня, і економічної безпеки економічних суб'єктів, тобто безпеки мікрорівня.

Економічний суверенітет України — це «власність народу на своє національне багатство, на основі якої уповноважені ним органи влади самостійно здійснюють регулювання економіки та зовнішньоекономічної діяльності в інтересах переважної більшості населення» .

Механізм забезпечення економічної безпеки країни — це сукупність інституційних та організаційних структур і комплекс використовуваних ними форм і методів, за допомогою яких у певній послідовності послаблюється, а відтак усуваються внутрішні і зовнішні загрози існуванню країни в економічній сфері.

В Україні відмивання коштів здебільшого здійснюється через фіктивні компанії (типу «front») за фіктивними зовнішньоекономічними контрактами з офшорними компаніями або через офшорні банки. Такі кошти часто реінвестуються в Україну через приватизацію або як іноземні інвестиції.

Прагнучи до створення засад відкритої і прозорої економіки та спираючись на міжнародний досвід, Україна поступово запроваджує механізми, які б унеможливлювали використання банківської системи з метою відмивання коштів, здобутих злочинним шляхом.

Головною передумовою створення ефективної системи протидії відмиванню грошей в Україні повинно бути прийняття Закону України «Про запобігання та протидію легалізації („відмиванню“) доходів, отриманих злочинним шляхом» .

Список використаної літератури

1. 1.С. В. Мочерний. Економічний суверенітет України та шляхи його досягнення. — К.: ВІПОЛ, 1994. — С. 9−10.

2. 2.Доклад о развитии человека за 1998 г. — Нью-Йорк, 1997. — С.87.

3. 3.Мировая экономика. Экономика зарубежных стран /Учебник. Под ред.В. П. Колесова и М. Н. Осьмовой. — М.:Изд-во «Флинта», 2000. — С. 204.

4. 4.А.Гальчинський. Відновити дієздатність держави.- Економіка України, 2000, № 8, С. 8.

5. 5.Статичний щорічник України. — К.:Техніка, 1999. — С. 408.

6. 6.Про стратегію трансформації АПК і забезпечення продовольчої бази України. «Економіка України», 2000, № 9, С. 72.

7. 7.Соціальні пріорітети в транзитивній економіці. Збірник наукових праць. Харків, 1999, С. 4.

8. 8.Про стратегію трансформації АПК і забезпечення продовольчої безпеки України" «Економіка України», 2000, № 8, С. 65.

9. 9.І.Я.Франко. Що таке соціалізм? Зібрання творів, Т.45, С. 15.

10. 10.Світова економіка. — К.: Либідь, 2000.

11. 11.С. И. Соколенко. Глобальные рынки ХХІ столетия. Перспективы Украины. — К.: Логос, 1998.

12. 12.В. К. Ломакин. Мировая экономика. — М., 1998.

13. 13.Круглый стол МЭ и МО «Актуальные вопросы глобализации». — «Мировая экономика и международные отношения», 1999, № 4.

14. 14.Концепція (основи державної політики) національної безпеки України: Постанова Верховної Ради України// Голос України. — 1997. 4 лют.

15. 15.Проблеми економічної безпеки. Аналітична доповідь. — К.: Український центр економічних і політичних досліджень, 1997.

16. 16.Про Раду національної безпеки і оборони: Закон України // Голос України. — 1998, — 3 квіт.