Критерии сталого розвитку: муніципальні аспекти

Критерии сталого розвитку: муніципальні аспекты

Николай Островский.

1. Введение

Понятие «сталий розвиток» впровадили світову науку та соціальну політику комісією Брутланд як розвиток, яке задовольняє потреби нашого часу, але з ставить під загрозу здатність майбутніх поколінь задовольняти свої власні потреби [1,с.35]. У цьому вся визначенні відбивається экстенсивность нинішнього етапу розвитку людства та наявність ресурсних обмежень. Ресурсні обмеження носять комплексний характері і пов’язані лише з обмеженістю власне мінерального сировини, але з взаємодією і взаимовлиянием між антропосистемой і біосферою. Усвідомлення цього взаємодії і взаємовпливу призвело до запровадження поняття господарської ємності біосфери — гранично припустимого антропогенного на біосферу, перевищення якого переводить їх у обурену стан і з часом повинно викликати у ній необоротні деградаційні процеси [2,с.164]. З використанням цього поняття запропонували екологічно більш коректне визначення сталого розвитку: «Сталий розвиток — це такий розвиток, у якому на довкілля залишаються у межах господарської ємності біосфери, отже не руйнується природна основа для відтворення життя» [3,с.5].

Введя поняття сталого розвитку та прийнявши «Повістку на XXI століття» [4], покликану забезпечити перехід на сталий розвиток у світовому масштабі, вчені України і політики планують уникнути гострих кризових явищ по дорозі подальшого цивілізаційного розвитку. У той самий час криза — це явище нормальне для будь-який що розвивається системи. Усі що розвиваються системи під час свого розвитку зіштовхуються з кризовими ситуаціями. Вони з криз оновленими чи гинуть. Можна виділити чотири роду причин виникнення криз [2,с.154…155]:

истощение внутрішніх ресурсів розвитку,.

дисгармония між активними підсистемами, викликана їх незбалансованим розвитком,.

достижение зовнішніх кордонів розвитку (причини цієї своєрідної істотні задля всіх систем, а лише для, розвиток яких залежить містить елемент експансії, хоча в якомусь аспекті є екстенсивним, отож у відповідному напрямі система розширюється),.

внешнее вплив на систему, активне, цілеспрямоване чи випадкове.

Очевидно, що у тому, щоб оцінити що не стані ми і куди ми рухаємося необхідні певні критерії. Ця мета сформульована у главі 40 «Повістки на XXI століття»: «З метою створення надійної підстави процесу прийняття рішень всіх рівнях і сприяння полегшенню саморегулювальної стійкості комплексних екологічних систем і систем її розвитку необхідний розробити показники сталого розвитку» [2,с.195]. Ця проблема дуже складна, звучать пропозиції разноплановы і суперечливі. Багато серйозних дослідженнях питання, пов’язані з критеріями сталого розвитку, взагалі ігнорується (див., наприклад [5…7]).

Рассмотрение соціальних, економічних пріоритетів і екологічних параметрів на єдиній комплексі стало вже загальновизнаним. Природно, як і критерії чи індикатори стійкого розвитку мають відображати ці три найважливіші складові цивілізації. З іншого боку, розвиток можна як зміну станів, кожна з яких характеризується певної сталістю та здібністю до змін. Саме у тих двох площинах розвивається формування системи критеріїв стійкого развития.

Индикаторы сталого розвитку з класифікацією за секторами [8]:

Группа соціальних індикаторів: боротьба з бідністю, демографічна динаміка і стійкість, поліпшення освіти, обізнаності і виховання суспільства, захист та поліпшення здоров’я людей, поліпшення розвитку населених місць.

Группа економічних індикаторів: міжнародна кооперація з метою прискорення сталого розвитку та пов’язана з цим місцева політика, зміна характеристик споживання, фінансові ресурси, і механізми, передача екологічно щадящих технологій, співробітництво й створення потенціалу.

Группа екологічних індикаторів: збереження якості водних ресурсів немає і постачання ними, захист океанів, морів, і прибережних територій, комплексний підхід до плануванню й раціонального використання земельних ресурсів, раціональне управління уразливими екосистемами, боротьби з опустыниванием і посухами, сприяння ведення стійкого сільського господарства та розвитку сільських районів, боротьба збереження лісів, збереження біологічної розмаїтості, екологічно безпечне використання біотехнологій, захист атмосфери, екологічно безпечне управління твердими відходами, і стічними водами, екологічно безпечне управління токсичними хімікатами, екологічно безпечне управління небезпечними відходами, екологічно безпечне управління радіоактивними відходами.

Группа інституціональних індикаторів: облік питань екології та розвитку в плануванні і потребу керувати для сталого розвитку, національні механізми і міжнародний співробітництво до створення потенціалу до країнах, міжнародний інституціональний порядок, міжнародні правові механізми, інформація для прийняття рішень, посилення ролі основних груп населення.

Индикаторы — рушійна сила, стан, реагування [9]:

Индикаторы — рушійна сила є індикатори людської активності, процесів і характеристик, що потенційно можуть позитивно чи мати негативний вплив на сталий розвиток. Ці індикатори відповідають рівню компанії, галузі економіки. Приклади таких індикаторів — зростання населення чи зростання емісії парникових газів.

Индикаторы стану фіксують характеристики сталого розвитку у цьому районі у цей час. Це то, можливо щільність населення, відсоток міського населення, доведені запаси палива, колі-титр води і т.п.

К індикаторами реагування ставляться політичний вибір, і інші реакцію зміна характеристик сталого розвитку. Ці індикатори свідчить про волю і ефективність суспільства на рішенні проблем сталого розвитку. Приклади таких індикаторів — видатки поліпшення здоров’я, законодавство, нормування і регулирование.

Не дивлячись на всю широту та глибину описаних вище підходів вони мають одним істотним прогалиною — у яких до уваги береться «людський чинник». Діяльність [10] слушно зазначається, що й століття XIX був століттям матеріальних потоків, то століття XX стало віком потоків інформаційних. Міжнародний соціально-екологічний спілка перетворилася на свого часу запропонував визначити, що «Розвиток стійко, коли щасливішим своїх». Резонність цього визначення у тому, що прагнення щастю є основною причиною, визначальним поведінка людини [11]. Від настроїв у суспільстві, його менталітету залежать спрямованість поведінки покупців, безліч прийнятих рішень [10]. Отже знадобиться штучне введення ще з однією групи критеріїв, що відбивають стан громадських відносин, ментальність і умонастрої населення відношенні екологічно співзвучної поведінки. Формально цей набір критеріїв можна зарахувати до групі социальных.

2. Специфіка муніципальних образований

Вопросы, пов’язані із розвитком муніципального освіти, необхідно розглядати з двох точок зору. По-перше, зсередини, розглядаючи муніципальне освіту як самостійну систему і віддаючи перевагу чинникам, які забезпечують стійкість муніципального освіти як. По-друге, ззовні, розглядаючи муніципальне освіту елемент складнішою системи — регіону, країни, планети загалом — і зважаючи, передусім, на чинники вносять внесок у забезпечення стійкості в глобальному масштабе.

C станом на території муніципального освіти безпосередньо пов’язані життя й добробут тисяч і навіть мільйонів людей. І зі глобальних позицій доля окремих елементів має другорядне значення, то тут для самих цих «елементів» доля має значення першорядне. Тим паче, що багатьма серйозними вченими наслідки неминучого екологічної кризи оцінюються дуже масштабно: «На початку неоліту населення земної кулі скоротилося майже 10 раз. Зате людство перейшла новій формі розвитку — що виконує економіці, які забезпечують стійкість свого розвитку ніж 10тыс.лет. Саме тому цілком можливо, що перехід на шлях сталого розвитку то, можливо пов’язане з керованим (або стихійним) зменшенням народонаселення планети на порядок, тим більше історичного прецеденту вже є» [1,с.43].

Среди індикаторів, які у містах Західної Європи, вирізняються такі групи [12,с.8]:

индикаторы, сфальцьовані на міську модель (чисельність населення, використання території, площа занедбаних земель, відновлення міських районів, мобільність міста),.

индикаторы потоків (споживання води та відведення стічних вод мовби, енергія, перевезення вантажів, виробництво, обробка, розміщення та утилізація відходів),.

индикаторы якості оточуючої Середовища (якість води та повітря, шум, безпеку транспорту, житлові умови, доступність рекреаційних зон і якість дикої природи).

3. Муніципальне освіту як самостійна система

Устойчивость муніципального освіти, як, визначається поруч економічних, соціальних і екологічних чинників. Стійкість системи то вище, що менше вона залежить від зовнішніх чинників. Коли дивитися на впливу системи, їх слід поділити на внутрішні, створені задля елементи системи, і його зовнішні, спрямовані поза межі системи. Пріоритетність розгляду зовнішніх впливів залежить від наявності негативних зворотного зв’язку. Прикладом як і негативною зворотний зв’язок є правило, чинне мови у Франції, відповідно до якому скидання стічні води з муніципальних очисних споруд має бути вищим муніципального водозабору. Отже муніципальне освіту стає об'єктивно зацікавленою ефективної очищенні стічних вод мовби. У порівняні з цим, прийнятий у Росії формальний заборона скидання стічних вод мовби в зонах санітарної охорони водозаборів [13] є реально не виконуваною і спонукає муніципалітети до природоохоронної діяльності. У цілому нині, чинники, пов’язані з внутрішніми впливами, є важливішими для муніципального образования.

Для аналізованого випадку можна запропонувати таку систему критеріїв, розбитих цього разу вже наведені вище групи: екологічні, економічні та социальные.

1. Экологические.

1.1. Якість оточуючої Середовища тоді як гігієнічними і екологічними нормативами (атмосферне повітря, питна вода, шум, електромагнітні поля, рекреаційні зоны).

1.2. Забезпеченість ресурсами економіки та соціальної сфери (мінеральну сировину, вода, рілля, ліс, водні об'єкти, як приймачі стічні води, атмосфера, як приймач викидів, землі розміщувати отходов).

Показатели якості оточуючої Середовища безпосередньо впливають на стан здоров’я населення, на привабливість цій території проживання. Ми, що багато критерії по пп. 1.1 і 1.2 взаємопов'язані: якість атмосферного повітря і атмосфера, як приймач викидів, якість питної води та водні об'єкти, як приймач стічних вод мовби, рекреаційні зони з одного сторони, і ріллі та землі розміщувати відходів з другой.

2. Экономические.

2.1. Залежність від зовнішніх джерел сырья.

2.2. Залежність від зовнішніх джерел энергии.

2.3. Залежність від зовнішніх джерел робочої силы.

2.4. Залежність від зовнішніх споживачів продукции.

2.5. Залежність від зовнішніх споживачів отходов.

Для стійкості системи важливі й не так абсолютні показники (наприклад, споживання) і, навіть, не удільні значення (споживання електроенергії однієї жителя чи карбованець вироблену продукцію), скільки самозабезпечення. Тобто. який від споживаної електроенергії то, можливо зроблено безпосередньо її території. У цьому, якщо виробництво електроенергії здійснюється з допомогою використання мінерального сировини, то замість залежності від постачання енергії ми маємо залежність постачання сировини. І тільки виробництво енергії з допомогою використання поновлюваних ресурсів (сонячна енергія, вітер, гідроресурси) зменшує залежність майже нанівець (з'являється залежність від погодних условий).

Трудно собі уявити муніципальне освіти з повністю натуральним господарством. Хоча саме натуральне господарство має найвищу стійкість. Його недоліком є низька продуктивності праці і високі питомі витрати на одиницю своєї продукції. Останніми століттями розвиток йшло саме з шляху збільшення продуктивність праці і зменшення питомих витрат. Зворотної стороною цього процесу стало б збільшення залежності виробництв від зовнішніх чинників. Вочевидь, що неминучий певний зворотний процес у тому, щоб збалансувати суто економічні показники на підвищення стійкості й екологічну безпеку. Останнім часом почав обговорюватися питання формування регіонально замкнутих систем, покликаних, по крайнього заходу, скоротити зустрічні перевезення. Вчора цю проблему обговорювалася з позицій планової економіки СРСР. Сьогодні це проблема стала актуальною для ринкової економіки Західної Европы.

Необходимо звернути увагу до залежність економічних систем від цього робочої сили в. Нині більшості країн Європи є негативний природний приріст населення. Фактична стабільність чисельності населення і побудову чисельності працездатного населення забезпечується експортом робочої сили в. Іноземні робочі частково, але в усі більшою мірою, осідають на які взяли їх територіях, асимілюються. Але це асиміляція перестав бути абсолютної. Збільшення частки іноземців веде до змін у культурі поселень i роки від року це зміни наростатимуть. Наслідки цих змін важко передбачувані, але наявність проблеми очевидно.

3. Социальные.

3.1. Реальні доходи населения.

3.2. Тривалість жизни.

3.3. Рождаемость.

3.4. Смертность.

3.5. Показники здоровья.

3.6. Зайнятість населения.

3.7. Усвідомлення населенням екологічних проблем.

3.8. Готовність населення в самообмеження екологічними причинам.

Доходы населення є найважливішим показником від якої залежать багатьох інших обставини. Наприклад, Всесвітня організація охорони здоров’я відводить доходах перші серед чинників, від яких здоров’я населення. З іншого боку, поширена процедура приведення доходів до доларовому еквівалентом, особливо, з допомогою ринкових курсів це не дає реального ставлення до ступеня соціальної стійкості системи. Реальні доходи населення в конкретної території необхідно порівнювати з: (1) прожитковим мінімумом (нижню межу) і (2) соціальним стандартом (верхня межа). Саме доходи — у цих межах забезпечують соціальну стійкість общества.

В разі тривалість життя також доцільно оперувати деякою верхньої кордоном, вище за яку ранжування немає великого сенсу (у плані суспільних витрат). І тут слід поступово переорієнтовуватися під специфіку регіону. Звісно, ситуація коли більшість чоловіків, як, не доживає до віку — не нормальна. Але ставити перед суспільством мета — забезпечити вічне життя своїх членів — нерозумно шкідливе. Батьки повинні звільняти своїх дітей місце під солнцем.

Устойчивость муніципального освіти однозначно залежить від стійкості чисельності його населення. Тому співвідношення між народжуваністю і смертністю має забезпечувати баланс. Ми згадували вище, що є небезпечно підтримувати баланс за рахунок міграцій, особливо, іноземців. Хоча певна міграція необхідна, і для генетичного й у культурного відновлення суспільства. І, насамкінець ще одне зауваження, яке може здатися блюзнірським, — щодо дитячої смертності. Дитяча смертність є складовою внутрішньовидової природного відбору. Постійне зниження дитячої смертності веде до підвищення вроджених вад розвитку, погіршення генофонду популяції. Тож у цьому разі, як у разі тривалість життя, мусить бути певна кордон, має як соціальне (прийнятна суспільства дитяча смертність безпосередньо з народжуваністю), і наукове (з позицій популяційної генетики) обоснование.

Среди показників здоров’я необхідно особливо виокремити уроджені вади розвитку (див. вище) і інвалідність (як більше достовірну проти заболеваемостью).

Занятость населення з погляду стійкості має стільки економічне, скільки соціальні значення. Люди ніяк не переносять неробство. Його поширення веде до моральної деградації суспільства. Праця має стати природною потребою людей. І з цих позицій біблійне переказ у тому, що Господь Бог змусив людей добувати їжу своєю працею за гріхи свої має явне негативний вплив в розвитку Європейської цивилизации.

И у висновку даного розділу ще одне зауваження. При визначенні критеріїв доцільно виходити із природно орієнтованих значень. Природа, часткою якої є і творча людина, надто складна, щоб сьогодні ми мали змогу власне апріорі (тому для перевірки наших гіпотез потрібні десятиліття) формулювати свої репери. Ця безпідставна теза є основою й у критики «ноосферного розвитку», яке зазіхає на абсолютне пізнання Природи і повний управління природними процессами.

4. Муніципалітет як і елемент складніших систем

Если ми розглядаємо муніципалітет, елемент системи вищого порядку: регіону, країни чи континенту, його індивідуальна стійкість перестав бути абсолютною вартістю. Для будь-який що розвивається системи народження та смерть окремих елементів природно процесом. Набагато важливіше той внесок, який даний елемент вносить в стійкість системи загалом. З цих позицій муніципалітет слід розглядати, передусім, як джерело обурень системи. У разі необхідно використовувати зовсім інше систему критеріїв, що містить передусім удільні показники. Звісно, багато що залежить від рівня тієї системи, елементом якої ми розглядаємо муніципальне освіту. Для рівня можна цілком обмежитися трьома групами критериев:

1. Экологические:

1.1. Освіта відходів на одиницю продукції і на однієї жителя (з розбивкою на викиди, скиди, тверді перероблювані і неутилизируемые, токсичні і нетоксичні відходи і із суперэкотоксикантов).

2. Экономические:

2.1. Споживання енергії і сировини на одиницю готової продукції і на однієї жителя (з розбивкою на поновлювані і невідновлювані источники).

3. Социальные:

3.1. Природний приріст населения.

3.2. Екологічна орієнтованість населения.

Для більш низького рівня, наприклад, басейнового, актуальність набувають абсолютні показники, пов’язані із впливом на забруднення водних об'єктів, атмосфери прилеглих територій, рекреаційної навантаженням, вивезенням відходів, парканом води тощо. Характерним прикладом цій ситуації є взаємовплив Москви й Московській області (хоча Москва юридично й не муніципальним освітою, а суб'єктом РФ). Критериально згадані вище впливу можна зводити до дотриманню господарської системою муніципального освіти допустимих нормативів забруднення навколишнього природного Середовища (нормативи ПДС, ліміти розміщення відходів) і нормативів вилучення природних ресурсів (ліміти водокористування, недропользования).

5. Заключение

Таким чином ми сформулювали чотири рівні критериальной оцінки стійкості функціонування муніципального образования:

1) Внутрішні, пов’язані якістю оточуючої Середовища біля муніципального освіти і менталітетом населения.

2) Зовнішні, пов’язані з залежністю муніципального освіти — від зовнішніх факторов.

3) Удільні показники впливу муніципального освіти на навколишню среду.

4) Абсолютні показники впливу муніципального освіти на навколишню среду.

Важность кожної з цих груп залежить від рівня розгляду проблеми стійкого развития.

Важен питання взаємодії між муніципалітетом і промисловістю. Місцеві органи виконавчої влади мають мало інструментів впливу промислових об'єктів. Тому показники, пов’язані з промислової діяльністю біля муніципального освіти носять суто інформаційний характер.

Мы практично не розглядали цієї статті питання пов’язані з рухом капіталу, хоча вони теж мають колосальне значення задля забезпечення економічної стійкості. У час значної частини капіталів використовують у спекулятивних цілях [14]. Проблема за межі цієї статті. Зазначимо лише одне істотне протиріччя: екологічне благополуччя території є чинником на місце розміщення продуктивних сил. Але, з іншого боку, забезпечення екологічного добробуту території пов’язані з додатковими обременениями, що веде до їх зниження рентабельності виробництв і робить територію привабливою з економічної погляду. Виходом з цієї ситуація є деіндустріалізація. Країни Західної Європи стали на був цей шлях ще наприкінці 1970;х років. Показовий приклад Гетеборга, де на кількох місці однієї верфі виник бізнес-центр, але в місці інший — «Центр знань» (втім, Гетеборга залишається центром автомобільного концерну «Вольво»). У процесі деіндустріалізації джерелом доходів населення стає інтелектуальна продукція, фінансові операції, і що у управлінні. Забезпечуючи високу екологічну чистоту і економічне ефективність така економічна система має високий залежність від зовнішніх чинників, куди муніципалітет практично неможливо влиять.

На основі вищевикладеного можна сформулювати основних напрямів діяльності з забезпечення стійкості муніципального образования:

1) Диверсифікація экономики.

2) Максимально можливе замикання всередині муніципального освіти ланцюжків производство-потребление.

3) Диверсифікація території по функціональному назначению.

4) Розвиток партнерських зв’язку з прилеглими муніципальними утвореннями із замикання ланцюжків производство-потребление насамперед у тому, стосовно продуктів харчування, сировини й отходов.

5) Забезпечення нульового природний приріст населения.

При цьому дотримання гігієнічних і екологічних нормативів якості оточуючої природної Середовища сприймається як звісно ж разумеющееся.

Список литературы

УрсулА.Д. Перехід Росії до стійкого розвитку. Ноосферна стратегія. — М.: Видавничий будинок «Ноосфера», 1998, 500с.

Данилов-ДанильянВ.И., ЛосевК.С. Екологічний виклик і забезпечити сталий розвиток. Навчальний посібник. — М.: Прогресс-Традиция, 2000, 416с.

Данилов-ДанильянВ.И. Сталий розвиток — майбутнє Російської Федерації // Росія шляху до стійкого розвитку. — М., 1996.

Повестка на 21 століття. Конференція ООН з охорони навколишнього Середовища та розвитку, Ріо-де-Жанейро, червень 1992 р. Вилучення. — М.: Центр координації й інформації Соціально-екологічного союзу, 1997, 31с.

Программа дій зі охорони навколишнього Середовища для центральної та східної Європи (схвалено на конференції міністрів з захист навколишнього Середовища, Люцерн, Швейцарія, 28…30 квітня 1993 р.), Printed in Hungary by Kingfish Media Bt., OESD and World Bank, 1995.

План дій «Стійкі Нідерланди». М.: Экопресс-«ЗМ», 1995, 69с.

Приоритеты національної екологічної політики Росії. Відп. ред. В. М. Захаров, Центр екологічної політики Росії, М.: Наука, 1999, 100с.

Indicators of Sustainable Development: Framework and Methodology. N.Y.: United Nations, 1996, 428p. (цитується по [2,с.196]).

Indicators of Sustainable Development: Framework and Methodology. N.Y.: United Nations, 1996, 428p. (цитується по [2,с.198]).

СамсоновА.Л. Чи розумно відразу людство. «Екологія життя й», 2000, № 2, с.10…13.

ОстровскийН.В. Щастя і забезпечити сталий розвиток. // Екологічні проблеми Росії. Пропозиції до обговорення на 2-ом Всеросійському з'їзді з охорони природи. Центр екологічної політики Росії. Москва, 1999.

European Sustainable Cities. Report by the Expert Group on the Urban Environment. European Commission, Directorate General XI, Brussels, March 1996, с. 8.

Водный Кодекс РФ, № 167-ФЗ від 16.11.95 г.

ШмидхейниС., ЗараквинФ.Д.Л. Фінансування змін. Фінансове співтовариство, экоэффективность і забезпечити сталий розвиток. М.: Видавничий будинок «Ноосфера», 1998, 201с.