Проблема рішення конфліктних ситуаций

РефератДопомога в написанніДізнатися вартістьмоєї роботи

Проблема рішення конфліктних ситуаций (реферат, курсова, диплом, контрольна)

Введение

…2 стор. 2. Глава I.

«Структура конфликта»…3 стор. 3. Глава II «Опис методик і стратегічних способів вирішення конфліктних ситуаций»…5 стор. a) Раціональноинтуитивная модель оволодіння конфліктної ситуацией…6 стор. б). Принципові переговоры…9 стор. 4. Глава III.

«Застосування стратегій і методів розробки моделей поведінки в конфліктної ситуации»…12 стор. a).Адекватное сприйняття конфликта…12 стор. б). Відкрите і запропонував ефективне спілкування конфліктуючих сторон…13 стор. в). Створення клімату взаємної довіри і сотрудничества…16 стор. р). Визначення істоти конфликта…16 стор. буд). Вироблення взаємовигідних рішень шляхом переговоров…19 стор. 5.

Заключение

…21 стор. 6.

Список литературы

…22 стр.

Є різноманітні визначення конфлікту, але вони підкреслюють наявність протиріччя, а й приймати форму розбіжностей, якщо йдеться про взаємодію людей.

А.В.Морозов.

Конфлікт. (від латинського — conflictus — зіткнення) — зіткнення противоположено спрямованих цілей, інтересів, позицій, думок і поглядів опонентів чи суб'єктів взаємодії. Конфлікт розглядають як психологічне та соціальне явище, що характеризується наявністю всередині організації взаємно суперечливих з погляду економічної і соціальної ефективності інтересів і наявністю не стыкуемых тенденцій поведения.

Найбільш характерний соціальний конфлікт, т.к. нині він є найпоширенішої формою конфліктів між особистостями в сучасної обществе.

Соціальний конфлікт — це, передусім форма відносин між суб'єктами з приводу вирішення гострих протиріч, які з’явились у процесі їх взаємодії, проте його можна його розглянути, і як психологічне та соціальне явище, що характеризується наявністю всередині організації взаємно суперечливих з погляду економічної та соціальній ефективності інтересів і нестыкуемых тенденцій поведения.

Проте особливо практично значимої є проблема рішення конфліктів і з конфліктної ситуации.

У своїй роботі хочу розглянути питання пов’язані рішенням конфліктам та виходом із конфліктних ситуаций.

Глава I.

«Структура конфликта».

Розглянемо структуру конфлікту, яка включает:

. Суб'єкти конфликта;

. Предмет конфликта;

. Конфліктні отношения;

. Конфліктні ситуации;

. Конфліктні противоречия;

. Причини конфликта.

Суб'єктами є учасники взаємодії, які можна представлені індивідами, групою індивідів, соціальної организацией.

Предмет конфлікту — конкретні матеріальні і духовні ресурси, невдоволені потреби, бажання, інтереси суб'єктів взаємодії, тобто. так від чого виник конфликт.

Конфліктні відносини — форма і змістом взаємодії між суб'єктами, їхні діяння до розв’язання конфликта.

Конфліктна ситуація — розвиток конфлікту конкретний тимчасової период.

Конфліктні протиріччя — основні пункти розбіжностей суб'єктів конфлікту, їх противоположенных інтересів, устремлінь, потребностей.

Причини конфлікту — ті умови, які прищепили загострення протиріч, загострення конфликта.

Кожен конфлікт має просторові і тимчасові характеристики. Просторовими характеристиками конфлікту є сфери виникнення і прояви конфлікту; умови і привід виникнення; конкретні форми прояви; результат конфлікту; кошти й дії, що використовують суб'єкти конфлікту. Тимчасові характеристики представлені такими параметрами як тривалість, частота, повторюваність конфлікту, тривалість участі у конфлікті кожного суб'єкт, також тимчасові параметри кожного з етапів розвитку конфликта.

Кожен конфлікт має власну динаміку розвитку, що включає у собі такі стадії: предконфликтные відносини, накопичення проблем, їх нерозв’язність, поява напруженості у взаєминах; загострення протиріч, стійкий негативний психологічний тло на відносинах; стала негативна, часом агресивна конфронтація; конфліктна ситуація, відкритий конфлікт між суб'єктами, відсутність порозуміння; вирішення конфлікту; постконфликтная стадія, ситуація нового змісту відносин між учасниками конфликта.

Типологія соціального конфлікту залежить, передусім, вибраного критерію. Наприклад, залежно від разрешаемости конфліктного протиріччя виділено повністю разрешаемые конфлікти, частково разрешаемые і разрешаемые, які піддаються лише регулювання. За кількістю суб'єктів конфлікти класифікуються на міжособистісні, межгрупповые. Особливо виділено внутріособистісний конфлікт. Структуру особистості досить складна й суперечлива. Серед внутриличностных конфліктів можна виділити патогенні, позитивні, що призводять до переоцінці та переорієнтації та інших. Процес ухвалення рішення особи в часто є дуже складним; і конфликтным.

Розгляд самого конфлікту є менш цікаво, ніж шляхів його рішення. Т.к. врегулювання конфліктів і вихід із конфліктної ситуації є досить частої завданням що стоїть перед індивідом чи группой.

Глава 2. «Опис методик і стратегічних способів вирішення конфліктних ситуаций».

Отже, всі розуміють, що конфлікти завжди існували, існують, і існуватимуть, вони невід'ємний елемент людських взаимоотношений.

Можливість виникнення конфліктів існує в усіх сферах. Конфлікти народжуються грунті щоденних розбіжностей в поглядах, суперечностей, і протиборства різних думок, потреб, спонукань, бажань, стилів життя, надій, інтересів і особистих якостей. Вони уявляють собою ескалацію щоденного суперництва і протистояння у сфері принципових чи емоційно обумовлених сутичок, які порушують особистісне чи міжособистісне спокойствие.

Чи є якісь можливості конструктивного й успішного рішення конфликта?

Ключ розв’язання проблеми у тому, щоб подивитися на конфлікт, як у завдання, що має бути вирішена: насамперед визначити причину конфлікту, та був — застосувати відповідну техніку рішення конфліктних проблем. Наприклад, метод творчої візуалізації може бути використана для аналізу причин конфлікту; метод мозкового штурму може корисний у пошуку альтернатив; метод автоматичної запису може з’явитися бути використана для з’ясування власних реакцій тих чи інші можливості; метод уявної уявлення може допомогти запитати самого себе і від внутрішнього голоси рада щодо вибору. Нарешті, метод уявної контролю чи техніка вольового мислення то, можливо використана розробки достатньої внутрішньої мотивації чи контролю з метою реалізації нових решений.

Методами контролю конфліктної ситуації може опанувати кожен. Вони допоможуть покінчити з проблемою практично будь-якого типу: внутрішній конфлікт, з оточуючими людьми.

З чого начать?

Процес загалом починається з розгляду конфліктам та визначення їх. Потім необхідно розглянути причини конфліктам та акцентувати увагу на джерелі напруги. Наприклад, деякі конфлікти викликані обставинами; деякі пов’язані особливостям залучення у них людей; інші може викликати повторюваної формою поведінки чи добросусідські відносини, яка може лягти основою конфліктної ситуации.

Корисно уявити про деякі загальних причинах конфліктів для людей, що є результатом недостатнього спілкування чи нерозуміння; розбіжності у планах, інтересах держави й оцінках; протистояння у групових конфліктних ситуаціях; невірних припущень щодо чиїхабо дій; відсутності співчуття потреб і бажанням іншим людям і т.д.

Після виявлення прихованих про причини і джерел конфлікту наступним кроком є корекція проблеми внутрішні шляхом що проходить реакції. Наприклад, якщо конфлікт викликаний недостатнім спілкуванням або його відсутністю, очевидна реакція полягає у пошуку шляхів налагодження спілкування. Якщо конфлікт пов’язані з відмінностями в життєвих планах, реакція полягатиме у одному з компромісів, вироблених внаслідок переговорів й пошуку рішень, при що у виграші залишається кожного учасника конфлікту. Якщо ж перешкодою є власні страхи і вагання, те решіння залежить від виробленні методів подолання ці перепони на пути.

a). Рационально-интуитивная модель оволодіння конфліктної ситуацией.

При відповідному досвіді дії конфліктних ситуаціях потенційні конфлікти може бути взагалі запобігти чи дозволені і навіть використані ролі джерела поліпшення відносин із на інших людей і самовдосконалення. Завдання не у цьому, щоб уникнути конфлікту, який потенційно може бути в усіх суспільних відносинах і ситуаціях внутрішнього вибору, а розпізнаванні конфлікту, й контролю за них із метою отримання найкращого итога.

Ідеальним з цим погляду є раціонально — інтуїтивний метод дозволу конфліктів, розроблений американським ученим Джині Грехем Скотт. З початку його втягує в роботу свідомість і інтуїцію під час здійснення вибору образу дії конфліктної ситуації. Такий підхід полягає в оцінці обставин, характерів, інтересів і потреб утягнутих у конфлікт людей, а як і власних цілей, інтересів, нужд.

У серйозні конфлікти завжди залучені емоції учасників. Таким чином, однією з перших кроків до розв’язання конфлікту є придушення народжуваних їм негативних емоцій — власних і емоцій інших людей.

Після придушення емоцій з’являється можливість вільно використовувати відповідно розум чи інтуїцію у тому, щоб сформулювати можливі рішення, прийнятні всіх зацікавлених сторон.

Отже, основний спосіб застосування рационально-интуитивного підходи до управлінню конфліктом у тому, щоб розглядати будь-яку конфліктну ситуацію як проблему чи потенційну проблему, що чекає свого рішення. Потім підбирається підходящий метод вирішення питань, користуючись арсеналом можливих стратегічних заходів контролю конфліктним ситуаціям. Выбираемая стратегію залежати від цього, який стадії перебуває конфлікт (потенційний конфлікт, що розвивається конфлікт, відкритий конфлікт), від важливості конкретного рішення, від оцінки потреб та бажань іншим людям, і навіть від характеру емоцій, проявляемых в конфлікті. Після вибору підходящого методу визначається найкращий спосіб його применения.

У нижченаведеної схемою наведено і питання відповідну стратегію, які можна застосувати під час вирішення конфліктної ситуации.

Далі ми розглянемо докладніше, як і коли застосовувати кожну з цих стратегий.

б). Принципові переговоры.

Не можна забувати про такий механізмі людського спілкування, як переговоры.

Нині дедалі частіше доводиться вдаватися до переговорів. Але стандартна переговорна стратегія перестала задовольняти людей. Вони бачать лише дві можливості ведення переговорів — бути подталкиваемыми чи жорсткими. М’який характером людина прагне уникнути особистого конфлікту, й для досягнення угоди охоче йде поступки. Жорсткий учасник переговорів розглядає будь-яку ситуацію як змагання волі. Він хоче перемогти, проте часто кінчає тим, що викликає ті ж самі жорстку реакцію, і псує свої відносини з інший стороной.

Чи є альтернатива позиционному подходу?

У Гарвардському проектові з переговорам американськими вченими розроблений метод переговорів, призначеним для ефективного і дружнього досягнення розумного результату. Цей метод названо принциповими переговорами чи переговорами по существу.

Вона складається у цьому, аби розв’язувати проблеми з урахуванням їх якісних властивостей, тобто з суті, а чи не торгуватися у тому, на що одне може піти чи ні кожна зі сторін. Цей метод передбачає прагнення віднайденню взаємної вигоди там, де можна, в якому було, де інтереси не збігаються, настоювання такому результаті, який було б грунтується якимись справедливими нормами незалежно від волі кожної з сторін. Метод принципових переговорів означає жорсткий підхід до розгляду істоти справи, але передбачає м’який підхід до взаємин між учасниками переговорів. Цей метод дає можливість бути справедливим, одночасно оберігаючи від, хто міг скористатися чесністю інший стороны.

Метод принципових переговорів то, можливо зведений до чотирьох пунктам:

Перший пункт враховує те що, що мають емоціями, тому кожному важко спілкуватися друг з одним. Звідси випливає, як почати працювати над істотою проблеми, необхідно відокремити «проблему людей» і спробувати розібратися із нею окремо. Не прямо, то побічно учасники переговорів повинні зрозуміти те, що їм необхідні працювати бік про бік й розбиратися з проблемою, а чи не друг з одним. Звідси випливає перша рекомендация:

Другий пункт націлений подолання недоліків, які виникають з концентрації увагу позиціях, заявлених учасниками, тоді як мету переговорів стоїть у задоволенні прихованих інтересів. Другий базовий елемент цього методу гласит:

Третій пункт стосується труднощів, які виникають за виробленні оптимальних рішень під тиском. Спроби ухвалити рішення, у присутності іншого звужує зору переговорників. Коли багато поставлено на карту, спроможність до творення обмежена. Звідси випливає третій базисний пункт:

Угоду має відображати якісь справедливі норми, а чи не залежати від голою волі кожного зі сторін (наявність якихось справедливих критеріїв). Обговорюючи такі критерії, обидві сторони можуть очікувати справедливе вирішення. Звідси четвертий базисний пункт:

Наполягайте використання об'єктивних критериев.

Отже, принциповий метод дозволяє ефективніше досягти поступового консенсусу щодо спільного вирішення, без будь-яких втрат. А розмежування між відносинами покупців, безліч істотою проблеми уможливлює справа друг з одним це й з розумінням, що веде до дружньому угоді. З іншого боку, його менш залежний від людських отношений.

Глава 3.

Застосування стратегій і методів розробки моделей поведінки в конфліктної ситуации.

Підсумовуючи описані стратегії і силові методи рішення конфліктів, можна самостійно виробити модель поведінки у конфліктної чи чреватого конфліктом ситуації та домагатися своїх цілей, а кожному даному випадку. У цьому необхідно врахувати, що значної ролі в конструктивному вирішенні конфліктів грають такі чинники: адекватність відображення конфлікту; відкритість і ефективність спілкування конфліктуючих сторін; створення клімату взаємної довіри і співробітництва; визначення суті конфликта.

Розглянемо кожен із чинників отдельно.

a) Адекватне сприйняття конфликта.

Найчастіше у кризовій ситуації конфлікту ми неправильно сприймаємо власні дії, наміри України і позиції, як і вчинки, інтенції і погляду опонента. До типовим спотворень сприйняття относятся:

«Ілюзії власного шляхетності». У конфліктної ситуації, ми нерідко вважаємо, що є жертвою нападок злобного противника, моральні принципи якого дуже сумнівні. Нам здається, що істина і справедливість повністю на боці і свідчить на нашу користь. У більшості конфліктів кожен із опонентів переконаний у своїй правоті і прагнення до справедливому вирішенню конфлікту, переконаний, що тільки противник цього хоче. Через війну підозрілість часто природним чином виникає з існуючої предубежденности.

«Пошук соломини на оці іншого». Кожен із противників бачить вади суспільства і похибки іншого, але з усвідомлює так само недоліків у себе самої. Зазвичай, кожна гілка конфліктуючих сторін, схильна не помічати сенсу власних дій зі відношення до опонентові, проте з обуренням реагує з його действия.

«Подвійна етика». Навіть коли виявляється, коли противники усвідомлюють, що здійснюють однакові дії з відношенню друг до друга, однаково власні дії сприймаються кожним із них як допустимі і законні, а дії опонента — як нечесні і непозволительные.

«Усі ясно». Найчастіше кожен із партнерів надмірно спрощує ситуацію конфлікту, причому те щоб це підтверджувало загального уявлення у тому, що його гідності гарні, і правильні, а дії партнера — навпаки, погані та неадекватны.

Ці й подібні помилки, властиві кожному з нашій конфліктної ситуації, зазвичай, погіршують конфлікт і перешкоджають конструктивного виходу з проблемної ситуації. Якщо спотворення сприйняття при конфлікті надмірно велике, виникає реальна загроза приєднатися до пастці власної упередженості. У це можуть призвести до так званому саме подтверждающемуся допущенню: допускаючи, що партнер налаштований суто ворожо, починаєш оборонятися від цього, переходячи у наступ. Бачачи це, партнер переживає ворожість до нас, й наша попереднє припущення, хоча вона було неправильним, негайно підтверджується, Знаючи подібних уявленнях у кризовій ситуації конфлікту, постарайтеся уважніше проаналізувати своїх відчуттів у конкретних случаях.

б) Відкрите і запропонував ефективне спілкування конфліктуючих сторон.

Спілкування — це основну умову конструктивного дозволу конфліктів. Проте, на жаль, в конфліктної ситуації комунікація, зазвичай, погіршується. Противники переважно намагається зробити одна одній боляче, а самі займають оборонну позицію, приховуючи будь-яку інформацію себе. Межу тим комунікація може допомогти тільки тоді ми розв’язати конфлікт, коли обидві боку шукають способу досягти взаимопонимания.

Контроль емоційної сферы.

Коли людина «обуреваем» емоціями й захоплений конфліктом, важко висловлювати свої і уважно вислуховувати противника. Однією з ефективних способів чи впорається з людським гнівом, у тому, щоб допомогти одна одній позбутися цих почуттів. Люди отримують психологічне звільнення, якщо просто розкажуть про своє образи. Тому, часом, є у на самому початку конфлікту вдатися до ризик та як можна повніше, нехай навіть у різкій формі, висловити одна одній те, що чувствуешь.

Японці, наприклад, придумали при цьому своєрідний ритуал і м’які подушки для биття. Іноді доходить навіть крик чи удару столу подушкою краще, ніж спокійна, холоднокровна одповідь противника.

Та все ж ризиковано виявляти свої почуття, якщо це веде до емоційної реакції. Коли для цього не стежиш, може вибухнути велика сварка. Тому, якщо ви відчуваєте, що в міру пред’явлення своїх претензій ви дратуєтеся, дедалі більше й у своїй виявляєте, що ваші скарги лише розпалюють негативні емоції опонента, необхідно сказати собі: «Мені слід зупинитися. Мушу подумати у тому, що можу вдіяти на вирішення цієї проблеми, у майбутньому». Після цього дайте зрозуміти противнику, що хочете зупинити кипіння пристрастей. Слід пояснити, що ви збираєтеся нехтувати емоціями опонента чи заперечувати їх обгрунтованість, а хочете тільки допомогли стримати їх. Доцільно сказати б у роді: «Так, Я бачу, обоє роздратовані, але ці роздратування нікуди нас потребу не призведе. Я хотів би, щоб забули про неї. Погодимося, у минулому сталося щось недобре, у результаті обоє роздратовані. Але тепер давайте разом подумаємо з того, що ми могли зробити у майбутньому». Це можливо, саме корисним підходом, якщо вступив у конфлікт за кимто. З ким ви повинні продовжуватимете общение.

Добре, якби, якби кожен із противників міг, хоча б частково повідомити іншому таке: що хотілося б зробити, щоб вирішити конфлікт? яких реакцій я чекаю з боку іншого? яким наслідки сподіваюся у разі, якщо досягнуть соглашение?

Подолання страху в конфліктної ситуации.

Коли хочете позбутися страхів, стали перешкодою вашому шляху, прийміть метод візуалізації, котрі можуть допомогти вас у цьому случае.

Отже, приділіть приблизно одну хвилину те що, щоб повністю бачити, чути, відчувати цей страх, його джерело на екрані перед вашою внутрішньою поглядом. Варіюючи умови, зауважте, як і ситуації цей страх зростає. Тепер запитаєте себе, що ви можете зробити, щоб позбудеться страху. Знову-таки прибігайте до логіки, відповідаючи це питання. Нехай відповідь якимось чином сам з’явиться вам на екрані. Нарешті, закінчите візуалізацію тим, що ваша страх дедалі менше і зникає зовсім. Використовуйте із метою будь-які підходящі образи. Можна уявити себе що стріляє в образ свого страху, які за цьому вибухає. Коли після того прийде відчуття, що, страх розсіяли, повільно поверніться в нормальне состояние.

Подолання конфліктів у вигляді общения.

Будь-яке порушення спілкування можуть призвести конфлікт. Інколи людина себе виражається недостатньо визначено і ясно, і тоді слова можна зрозуміти неправильно. Інколи дехто слухає неуважно. І коли людина бачить, що їх слухають, в нього виникатимуть почуття ворожості чи осуду. Часто виникає нерозуміння щодо те, що мається на увазі. Перешкодою можуть бути приховані припущення. А іноді у результаті нерозуміння, ворожості чи образи спілкування взагалі прекращается.

Якщо ви хоч використовуєте в конфліктної ситуації ключові елементи спілкування, то зробіть крок до подолання конфліктів. Отже, надавайте увагу неречевым свідченням те, що слова говорить розходяться з його думками і почуттями. Виносьте її на відкрите обговорення стежте за тим, аби в вас або в іншу людину був прихованих хибних припущень чи установок. Обговорюйте їх відкрито, те щоб помилки можна було исправить.

Намагайтеся робити спілкування відкритим. Дипломатично кажете, що, думаєте чи чувствуете.

Запитайте себе, відповідає сказане вашим істинним бажанням, потреб чи почуттям? Не відповідає, то ваші інтереси можуть неудовлетворенными.

Не залишайте неясностей. Втолковывайте те, що у вас є у вигляді. Якщо ви впевнені, ваш повідомлення зрозуміло, попросіть конфликтующую бік те, що ви сказали, щоб у точності сприйняття. Якщо ж ви можете щось зрозуміти з першого разу, не заперечуйте цього. Визнаючи, що ви чогось не зрозуміли, ви зберігаєте гідність і доводите себе свою чесність і бажання все робити правильно з самого начала.

Навчіться слухати іншого. І тому дотримуйтеся наступного: слухати з співчуттям; зосередитися на предметі розмови; належить до говорящему шанобливо; слухати уважно, не роблячи оцінок; висловлювати думка про почуте, щоб показати людині, що його справді слухають; відзначте те, що ви зрозуміли чи ніж невпевнені; використовуйте підтримки розмови неречевые кошти (усміхайтеся, кивайте головою, дивіться в глаза).

в) Створення клімату взаємної довіри і сотрудничества.

Цьому може призвести до прояв довіри до партнера шляхом готовності відкрити проти нього таку свою незахищену позицію, який є прагнення злагоди й порозуміння, небажання використовувати слабкі й уразливі місця противника.

Конфлікт вирішується успішніше, якщо обидві сторони зацікавлені у досягненні деякого загального результату, який спонукає їх до співробітництва. Досвід спільної прикладної діяльності задля досягнення спільної мети зближує партнерів, дозволяє відкривати нові, додаткові способи подолання труднощів і, пов’язаних із вирішенням конфлікту. Успішне рішення спільних завдань підвищує також міра взаємної довіри, що полегшує ризик відкритості зі спілкуванням. Це — момент щонайважливіші, оскільки люди настільки часто навіть уявляють собі, які можна працювати з людиною, з яким перебуваєш в конфліктних отношениях.

р) Визначення істоти конфликта.

Чим точніше визначення істотних елементів конфлікту, тим знайти кошти на ефективного поведінки. Дуже бажано, щоб партнери зуміли узгодити своє уявлення у тому, як визначити ситуацію конфлікту. Послідовне поведінка, спрямоване подолання конфлікту цілому, диктує дещо этапов.

Визначення основний проблемы.

Конче важливо усвідомити точок дотику конфліктуючих сторін і різницю між ними вона найчастіше відмінності по-справжньому не усвідомлюються, а подібності виявляються невідомими. Тому бажана з’ясувати: який у мене розумію проблему? Які свої кроки, і які вчинки партнера призвели до і закріплення конфлікту? як мій партнер бачить проблему? Які, на його думку, мої та її власні дії лежать у основі конфлікту? чи поведінка кожного людей цій ситуації? як і найлаконічніше і повно викласти нашу загальну проблему? у яких питаннях ми з партнером розходимося? у яких питаннях ми солідарні й розуміємо друг друга?

Визначення причини конфликта.

Конфлікти часто народжуються прихованими потребами й бажаннями, які задовольняються, такими, наприклад, як прагнення безпеки, незалежності або про причетність. Конфлікти також творяться з побоювань втратити щось значиме. При поверхневому розгляді конфлікту може бути, що конфліктна ситуація пов’язана з цими потребами та бажаннями. Але що ці головні причини не розкрито, конфлікт може тривати досить до того часу, коли, обусловившая конфлікт, змінюється з інших причин (наприклад, людина з що ви конфліктуєте, уезжает).

На жаль, по займаній в конфлікті позиції, чи за манерою поведінки і дії людини не просто встановити, які бажання чи побоювання їм рухають. Люди часто приховують свої почуття. Буває також, що люди й не віддають собі звіту у справжніх намірів: просто хочуть чогось, а чому це хочуть, не знают.

У книжці Роджер Фішер і Вільям Юрі відзначають, що чимало конфлікти відбуваються оскільки люди займають певні позиції, та був фокусируют всіх зусиль на захисту цих позицій, натомість, щоб визначити приховані потреби й інтереси, які примусили їх ці позиції зайняти. Таким чином, їх помилкова орієнтація стає на заваді пошуку рішення, який би враховувало приховані інтереси що у конфлікті сторін. Як йдеться у цій книжці «Застосування інтересів, а чи не позицій ефективніше по двом міркувань. По-перше, нічого для будь-якого інтересу зазвичай може існувати кілька можливих позицій, що йому задовольняють, Найчастіше люди займають найбільш очевидну позицію. Але коли ви за протилежними позиціями шукаєте які б мотивували інтереси, ви виявите деяку альтернативу, яка задовольнила інтереси обох сторон.».

Фішер і Юрі вважають, що примирення інтересів може дати кращі результати проти примиренням позицій, оскільки за протилежними позиціями перебуває, як протилежні, і збіжні інтереси. Отже, рішення можна знайти, знайшовши спільні чи перекрывающиеся интересы.

Отже, ключі до вирішенню конфлікту, який ефективний всім, — це розпізнавання прихованих бажань чи страхів (іншу людину чи ваших власних). Таке знання дозволяє вам знайти рішення, які задовольнять ці бажання чи розсіють страхи і усувають що виникла проблему.

Оцінка ефективності зусиль, зроблених до розв’язання конфликта.

Якщо питання вирішити зірвалася, потрібно повторити попередніх кроки, намагаючись у своїй усвідомлювати переживання, виникаючі як у успішного розв’язання проблеми, і у разі, якщо знову вдалося досягти бажаних результатов.

Описані етапи владнання конфлікту містять лише ті вказівки, реалізація яких вимагає і з вашого боку залучення личности.

Усі описані етапи виходу з конфлікту мали бути зацікавленими у кожному конкретному разі вжито обидві сторони. Основою спільних пошуків може стати обмін думками, пропозиціями, міркуваннями стосовно кожного певного этапа.

буд) Вироблення взаємовигідних рішень шляхом переговоров.

Якщо ви і вирішили, що проблему стоїть здобуття права потрудитися за їхніми дозволом, не ухиляючись від конфлікту, поступаючись у чомусь, одне одному і наполягаючи у власному варіанті рішення, то, вам слід діяти шляхом переговорів. Для пошуку взаємовигідного рішення вам треба знайти загальну грунт. Два шляху таких переговорів проходять через компроміс чи сотрудничество.

Наведені нижче відомості допоможуть вам розрізняти ситуації, у яких бажаний компроміс, й ситуації на, у яких найефективнішим буде сотрудничество.

Вибирайте компроміс, коли: проблема щодо проста і зрозуміла; вирішення конфлікту ви значно менше часу, чи ви мені хочете дозволити його якнайшвидше; краще було сягнути тимчасового угоди, і потім повернутися до цієї до проблеми й знову проаналізувати її приховані причини; проблема і рішення дуже важливі для обох сторін; ви змогли досягти рішення з допомогою співробітництва чи вам зірвалася домогтися свого з допомогою власної власти.

Вибирайте співробітництва, коли: предмет спору явно складний і вимагає детального обговорення й вироблення компромісного рішення; обидві сторони готові витратити час вплинув на вибір прихованих потреб та інтересів; для обох сторін свої інтереси дуже важливі й компроміс їм неприйнятний; боку доброзичливо ставляться друг до друга, готові вислухати і з повагою поставитися до протилежної точки зору; обидві сторони хочуть домогтися довгострокового угоди, а чи не тимчасового і хочуть відкладати его.

Отже, запропонована загальна модель то, можливо легко пристосована до ведення переговорів. Ви починаєте з роботи над своїми емоціями й берете їх під сферу впливу. Потім уважно вислухуєте інший бік, її інтереси, потреби та бажання і даєте у своїй зрозуміти, що іншого людини тощо людей почуті вами. У цьому ви викладаєте власні бажання й інтереси, описуючи їх як і конкретніше (й чесніше). Нарешті, ви переходите до стадії збору інтуїтивно знайдених рішень, кількість яких немає слід обмежувати. Після цього ви розглядаєте все можливі варіанти, обираючи оптимальний, який задовольняє обидві сторони. Ваш конфлікт буде вирішено, і з учасників буде зацікавлений у выигрыше.

Заключение

Попри те що, що з на інших людей повинні сприяти світ образу і гармонія, конфлікти неминучі. Кожен розсудливий людина має мати умінням ефективно улагоджувати суперечки та розбіжності, щоб тканину життя не рвалася з кожним конфліктом, а, навпаки, міцніла внаслідок зростання вміння знаходити і розвивати загальні интересы.

Щоб вийти з конфлікту важливо мати у розпорядженні різні підходи, вміти гнучко користуватися ними, виходити межі звичних схем і чуйно реагувати спроможності й навіть вступати і мислити по-новому. У той самий час можна використовувати конфлікт як джерело життєвого досвіду, самовиховання і самообучения.

Конфлікти перетворені в прекрасний навчальний матеріал, тоді як наступному знайдете час те що, щоб пригадати, що призвело конфлікт і що у конфліктної ситуації. Тоді можна буде потрапити дізнатися більше про собі, про утягнутих у конфлікт людях чи про оточуючих обставин, які сприяли виникненню конфлікту. Це знання допоможе прийняти правильне рішення, у майбутньому й уникнути конфликта.

Морозов А.В. Ділова психологія. С-Пб: Союз. 2000.

Козырев А. В. Введення у конфликтологию. М: Владос 2000.

Сулиманова Т.С. Соціальна роботу і конструктивне дозвіл конфліктів. М: Інститут практичної психології 1996.

Войкунский А. Маю на увазі, говоримо: Нариси про людському спілкуванні.- М: Прогресс, 1990.

Князєва М. Н. Конфлікт, ЕКО, 1992, № 2.

Мелибруда Є. Я-ты-мы: Психологічні можливості поліпшення спілкування./ Пер. з польс. — М: Прогресс, 1986.

Скотт Р Джинни. Конфлікти: шляху подолання./ перекл. з анг. — Київ: Издат. Об-во «Верзилин і Ко ЛТД», 1991.

Скотт Р Джинни. Способи дозволу конфліктів./ перекл. з анг. — Київ: Издат. Об-во «Верзилин і Ко ЛТД», 1991.

Фішер Р, Юрі У. Шлях до згоди чи переговори без поразки./ перекл. з анг. — М:"Наука", 1990.

———————————- Зробіть розмежування між учасниками переговорів і предметом переговоров.

Зосередьтеся на інтересах, а чи не на позициях.

Розробіть взаємовигідні варианты.

Показати весь текст

Заповнити форму поточною роботою