Особливості обліку та звітності суб"єктів малого підприємництва

Курсова робота.

з дисципліни: «Бухоблік».

Особливості обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва.

ПЛАН РОБОТИ.

ВСТУП Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ І НОРМАТИВНІ ОСНОВИ ВПРОВАДЖЕННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ У СУБ"ЄКТІВ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.

Хто такі суб'єкти малого підприємництва Організація документообігу СМП Спрощений План рахунків бухгалтерського обліку.

Характеристика форм бухгалтерського обліку та критерії їх відбору Особливості бухгалтерського обліку СМП та їх вплив на показники фінансової звітності.

Розділ 2. АНАЛІТИЧНА ОЦІНКА ОБЛІКУ І ЗВІТНОСТІ.

2.1 Особливості бухгалтерського обліку у фізичних осіб — платників фіксованого податку.

2.2 Елементи та умови переходу на облік по єдиному податку.

2.3 Бухгалтерський облік за спрощеною системою оподаткування.

2.4 Принцип розподілу сплачених сум єдиного податку.

Бухгалтерський облік за спрощеною системою оподаткування.

Характеристика та принципи підготовки бухгалтерської звітності.

Розділ 3. ПОЗИТИВНІ ТА НЕГАТИВНІ СТОРОНИ СПРОЩЕНОЇ СИСТЕМИ ОПОДАТКУВАННЯ.

3.1 — Економічна доцільність спрощеної системи оподаткування.

3.2 — Переваги і недоліки спрощеної системи оподаткування.

3.3 — Основні завдання вдосконалення податкової системи України ВСТУП Одним із ключових елементів ринкових перетворень виступає мале підприємництво. У розвинутих країнах малий бізнес є невід «ємною частиною ринкового господарства. Він, як джерело прогресивних економічних змін, набув особливої актуальності у 90-х роках: малі підприємства (МП) сприяють розвиткові конкуренції, створюють нові робочі місця, інтенсивно займаються науковими розробками, тощо. Крім того, малий бізнес є запорукою демократизації економіки та суспільного життя, чинником підтримання соціальної справедливості в суспільстві. Зарубіжний досвід підтверджує ефективність існування сектору малих підприємств в сучасній економіці. Будь-яка «здорова «економічна система не може обійтися без балансу великого та малого бізнесу. Малі підприємства відіграють провідну роль у зміні структури форм власності, оскільки фактично представляють приватні інтереси. В умовах масового закриття державних підприємств та стрімкого зростання безробіття розвиток малого підприємництва може створити багато можливостей для працевлаштування широких верств населення.

У більшості країн малими вважають підприємства, які відповідають певним ознакам, а саме якісним: підприємство є незалежним, ним керують власники або співвласники, його діяльність має переважно локальний характер і не може суттєво впливати на ціни та обсяги виторгів у своїй галузі, та кількісним: законодавчо встановленим критеріям. Загалом, у світі є понад 50 визначень малого підприємства. Кожна країна користується власним набором критеріїв, який відповідає особливостям розвитку її підприємницького сектору.

У малому бізнесі приватна форма власності є найефективнішою, оскільки вона створює оптимальне середовище для реалізації власних інтересів, дає право на вільне використання результатів своєї праці та організацію бізнесу. Приватна власність має своє призначення в економічній системі. Вона відіграє особливу роль, яку не можуть замінити інші. Існування приватної власності випливає із об «єктивних законів людської природи: індивід сприймає навколишній світ перш за все через призму власних потреб. Приватна власність дає кожному індивідуму свободу, оскільки встановлює межі, в яких він може діяти на свій розсуд, без тиску волі інших людей. Переважно приватні підприємства демонструють кращі показники діяльності, ніж державні. В цілому світовий досвід свідчить, що колективна та державна форми власності не дуже «прижилися «на грунті малого бізнесу.

Сьогодні світова економіка переживає так званий «бум «малого підприємництва. Він зумовлений поглибленням спеціалізації та децентралізації виробництва; зростанням ролі послуг в економіці; проведенням приватизації та зменшенням регулюючої ролі держави у деяких галузях, забезпеченням державою свободи підприємницької діяльності, розширенням державної підтримки малого бізнесу, тощо.

Стрімке зростання продуктивності праці протягом останніх десятиліть призводить до поступового зменшення кількості зайнятих на підприємствах. Протягом останніх двадцяти років виробіток на одного робітника майже подвоївся. Завдяки науково-технічному прогресові з «являються нові механізми, які щоразу більше заміняють людську працю. Зростання чисельності безробітних та популярності надомного бізнесу сприяє збільшенню кількості осіб, які відкривають своє діло.

У ринковій економіці мале підприємництво виконує цілу низку життєво важливих функцій: МП відіграють особливу роль у розвитку торгівлі, сфери послуг, громадського харчування, виробництва товарів народного споживання; сприяють формуванню конкуренції та протистоять монополістичним тенденціям; створюють велику частку товарів в економіці; сприяють вирішенню проблеми зайнятості; задовольняють специфічні потреби споживачів, формують індивідуальний попит; роблять значний внесок у науково-технічний прогрес; забезпечують базу для становлення середніх та великих підприємств у майбутньому; пом «якшують економічні кризи; підтримують соціальну та політичну стабільність, утверджують демократизм у бізнесі, тощо.

Проте малий бізнес має і деякі недоліки. Невеликий обсяг операцій лімітує можливості малого підприємства розширювати свою діяльність, а також вести великі наукові розробки. МП відрізняються підвищеною вразливістю до коливань ринкової кон «юнктури, що призводить до частих розорень та банкрутств. Відповідно працівники малих компаній є менш соціально захищеними, ніж на великих фірмах.

Малий бізнес також виступає чинником реформування та демократизації у перехідній економіці. Він відіграє провідну роль у побудові ринкового господарства та підвищенні рівня життя населення. Мале підприємництво забезпечує структурну перебудову монополізованої економіки, розвиток обслуговуючих галузей, поповнює ринок праці робочими місцями, тощо. Утвердження і розвиток приватної власності, свободи підприємницької діяльності неможливі без малого бізнесу. Тому становлення МП є одним із надзвичайно важливих та пріоритетних напрямків процесу реформування країни.

1.ТЕОРЕТИЧНІ І НОРМАТИВНІ ОСНОВИ ВПРОВАДЖЕННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ У СУБ"ЄКТІВ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.

1.1 Хто такі суб'єкти малого підприємництва.

Поняття суб'єктів малого підприємництва вперше було введено Указом № 456[1] у 1998 році. Одночасно з його підписанням Президент України направив на розгляд до Верховної Ради відповідний законопроект. У зв’язку з прийняттям Закону № 2063[2], який набрав чинності 22 листопада 2000 року, умови віднесення до суб'єктів малого підприємництва значно змінилися (з цього моменту Указ № 456 втратив чинність). Отже, розглянемо їх детальніше.

Суб'єктами малого підприємництва є:

— фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і трудових відносин з яких, включаючи членів їх сімей, протягом року перебувають не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продуктів (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис.грн. ;

— юридичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середньо облікова чисельність працюючих за календарний рік не перевищує 50 осіб, а обсяг річного валового доходу — 500 тис. євро.

Зміни, що торкнулися юридичних осіб, заслуговують на особливу увагу. Так, якщо раніше обсяг виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) таких підприємств не повинен був перевищувати 1млн. грн. за календарний рік (виходячи з вимог Указу № 456), то у теперішній час обсяг річного валового доходу не повинен бути більше 500 тис. євро (що складає близько 2,37 млн. грн.). З розширенням кола суб'єктів малого підприємництва внаслідок збільшення граничного обсягу валового доходу з’явилися і додаткові обмеження: до суб'єктів малого підприємництва не відносяться ломбарди, суб'єкти підприємництва, які займаються гральним бізнесом, пункти обміну іноземної валюти, виробники та імпортери підакцизних товарів. Незмінним залишилося обмеження за чисельністю найманих працівників — не більш 50 осіб, а також «не віднесення» до суб'єктів малого підприємництва довірчих товариств, страхових компаній, банків, а також суб'єктів підприємницької діяльності, більш 25% статутного фонду яких належить юридичним особам, які не є суб'єктами малого підприємництва.

Як відомо, значна частина суб'єктів малого підприємництва — платники єдиного податку. У багатьох з них виникає питання: чи відобразилася зміна законодавчої бази з питань віднесення до суб'єктів малого підприємництва на обкладанні єдиним податком? Простіше кажучи, чи збільшилася тепер гранична річна виручка єдинників до бажаних 500 тис. євро? Але треба стерегтися — Закон № 2063 не є законом про оподаткування. Це означає, що збільшення обсягу виручки (більше 1 млн. грн.), а також обмеження для підприємств сфери грального бізнесу, виробників або імпортерів підакцизних товарів і деякі інші не повинні застосовуватися платниками єдиного податку. Тільки з прийняттям Закону про спрощену систему оподаткування і внесенням до нього зазначених змін для суб'єктів малого підприємництва можливі податкові наслідки.

Не слід плутати суб'єктів малого підприємництва з малими підприємствами. Критерій віднесення підприємств до категорії малих, а саме — чисельність працюючих залежно від галузі, до якої належить підприємство, визначений у Законі № 887. Наприклад, установи науки і наукового обслуговування відносяться до малих підприємств, якщо чисельність їх працівників не перевищує 100 осіб, а підприємства промисловості і будівництва — 200 осіб. Таким чином, підприємство може бути малим і при цьому не відноситися до суб'єктів малого підприємництва, оскільки не виконуються обмеження за.

чисельністю (не більше 50 осіб). Такі підприємства, природно, не можуть застосовувати спрощену систему бухгалтерського обліку та звітності.

1.2 Організація документообігу СМП.

Основою бухгалтерського обліку є чітке та обов’язкове документування усіх господарських операцій. При організації документування і документообігу СМП керуються вимогами Закону № 996 (4) і Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Бухгалтерія СМП підприємств повинна створити пакети первинних документів відповідно до завдань обліку за кожною ділянкою (облік основних засобів, матеріальних цінностей, оплати праці, випуску та реалізації продукції, робіт, послуг, тощо).

Для документування господарських операцій СМП можуть застосовувати міжвідомчі форми. Їм також надано право самостійно розробляти первинні облікові документи з урахуванням особливостей господарської діяльності і потреб управління.

Бухгалтерія СМП також повинна визначити шляхи руху первинних документів від моменту створення до передачі в архів або знищення. Для цього розробляється графік документообігу з обов’язковим зазначенням виконавців, відповідальних за перевірку та обробку документів, дати виконання та пункти передачі документів для подальшої обробки, використання та зберігання.

Перевірені дані цих первинних документів реєструються і узагальнюються у облікових реєстрах, склад яких визначається формою бухгалтерського обліку, за допомогою рахунків та субрахунків спрощеного Плану рахунків.

1.3 Спрощений План рахунків бухгалтерського обліку.

Особливості господарської діяльності, різноманітність її видів обумовлюють можливість застосування СМП бухгалтерських рахунків спрощеного Плану рахунків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 19.04.2000 № 186 «Про затвердження спрощеного Плану рахунків бухгалтерського обліку».

ПЛАН рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань.

i господарських операцій суб'єктів малого підприємництва Синтетичні рахунки Призначення код назва.

1 2 3.

10 Основні засоби Облік та узагальнення інформації про основні засоби, iншi необоротні матеріальні активи, нематеріальні активи.

13 Знос необоротних активів Облік та узагальнення інформації про знос основних засобів, інших необоротних матеріальних активів i нематеріальних активів.

14 Довгострокові фінансові інвестиції Облік та узагальнення інформації про довгострокові фінансові інвестиції.

15 Капітальні інвестиції Облік та узагальнення інформації про капітальні інвестиції.

18 Iншi необоротні активи Облік та узагальнення інформації про довгострокову дебіторську заборгованість, iншi необоротні активи.

20 Виробничі запаси Облік та узагальнення інформації про сировину й матеріали, купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, паливо, тару й тарні матеріали, будівельні матеріали та матеріали, передані в переробку, запасні частини, матеріали сільськогосподарського призначення, iншi матеріали, тварин на вирощуванні i вiдгодiвлi, малоцінні та швидкозношувані предмети i транспортно-заготiвельнi витрати.

23 Виробництво Облік та узагальнення інформації про витрати на основне i допоміжні виробництва, виробничий брак.

26 Готова продукція Облік та узагальнення інформації про готову продукцію, товари, транспортно-заготiвельнi витрати i торгову націнку.

30 Каса Облік та узагальнення інформації про грошову готівку та грошові документи.

31 Рахунки в банках Облік та узагальнення інформації про грошові кошти на рахунках у банках, еквіваленти грошових коштів та грошові кошти в дорозі.

35 Поточні фінансові інвестиції Облік та узагальнення інформації про поточні фінансові інвестиції.

37 Розрахунки з різними дебіторами Облік та узагальнення інформації про розрахунки з покупцями та замовниками, з підзвітними особами, з іншими дебіторами, про короткострокові векселі одержані, про резерв сумнівних боргів.

39 Витрати майбутніх періодів Облік та узагальнення інформації про витрати майбутніх періодів.

40 Власний капітал Облік та узагальнення інформації про статутний, пайовий, додатковий, резервний, неоплачений i вилучений капітали.

44 Нерозподілена прибутки.

(непокриті збитки) Облік та узагальнення інформації про нерозподілені прибутки (непокриті збитки), про використання прибутку.

47 Забезпечення майбутніх витрат i платежів Облік та узагальнення інформації про забезпечення майбутніх витрат i платежів, цільове фінансування i цільові надходження.

55 Iншi довгострокові зобов’язання Облік та узагальнення інформації про довгострокові позики, довгострокові векселі видані, довгострокові зобов’язання за облігаціями, довгострокові зобов’язання з оренди та iншi довгострокові зобов’язання.

64 Розрахунки за податками й платежами Облік та узагальнення інформації про розрахунки за податками, обов’язковими платежами, про податкові зобов’язання, податковий кредит, розрахунки за пенсійним забезпеченням, соціальним страхуванням, страхуванням на випадок безробіття, індивідуальним страхуванням та страхуванням майна.

66 Розрахунки з оплати праці Облік та узагальнення інформації про розрахунки з оплати праці.

68 Розрахунки за іншими операціями Облік та узагальнення інформації про розрахунки з постачальниками та підрядниками, з учасниками, про короткострокові позики, короткострокові векселі видані, поточну заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями i розрахунки за іншими операціями.

69 Доходи майбутніх періодів Облік та узагальнення інформації про доходи майбутніх періодів.

70 Доходи Облік та узагальнення інформації про доходи від реалізації, iншi операційні, iншi звичайні i надзвичайні доходи, вирахування з доходу.

79 Фінансові результати Облік та узагальнення інформації про фінансові результати.

84 Витрати операційної діяльності Облік та узагальнення інформації про елементи витрат операційної діяльності: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальна заходи, амортизацію, iншi операційні витрати.

85 Iншi затрати Облік та узагальнення інформації про неоперацiйнi витрати звичайної діяльності, податок на прибуток i надзвичайні витрати.

Спрощений План рахунків передбачає тільки синтетичні балансові рахунки, кількість яких становить 25 (замість 68 Плану рахунків, який застосовують решта підприємств і організацій України, крім бюджетних та фінансових установ).До вищевказаного Плану не включено жодного рахунку класу 9 «Витрати діяльності» це і є однією із основних особливостей, що значно спрощує облікову систему СМП. При такій системі витрати на виробництво продукції (робіт, послуг) витрати пов’язані із здійсненням торгівельної діяльності, а також інші витрати періоду СМП відображають безпосередньо за дебетом рахунку класу 8 «Витрати за елементами» спрощеного Плану рахунків. Це правило є загальним для всіх СМП. Закриття рахунків класу 8 спрощеного Плану рахунків здійснюється у дебет рахунків фінансових результатів або рахунків класу 2 спрощеного Плану рахунків. За рахунок цього зменшується обсяг аналітичної інформації, яка здебільшого для СМП є непотрібною. Крім того, форми фінансової звітності, встановлені Положенням № 196 не вимагають інформації, яку містять рахунки класу 9 «Витрати діяльності» Плану рахунків. Обліковуючи решту господарських операцій (щодо необоротних активів, запасів, власного капіталу, зобов’язань тощо) СМП керуються загальними нормами П (С)БО 1−25 та Інструкції № 291.

Є також інші особливості спрощеного Плану рахунків. До нього не включають рахунки 17 «Відстрочені податкові активи» та 54 «Відстрочені податкові зобов’язання», оскільки з вимогами чинної нормативної бази СМП не повинні обчислювати різниці між податковим прибутком (збитком) і обліковим прибутком (збитком) за певний період, що виникає у звітному періоді. Також не входять до спрощеного Плану рахунків рахунки 49 «Страхові резерви» та 76 «Страхові платежі» Плану рахунків, оскільки вони передбачені для суб'єктів страхової діяльності, які не входять до переліку СМП і на них не поширюється дія П (С)БО 25 та спрощеного Плану рахунків.

МІНУСИ Перші висновки, які можна зробити, порівнюючи новоспечений спрощений План рахунків для суб'єктів малого підприємництва із загальним для всіх підприємств Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженим Наказом Міністерства фінансів № 291 від 30.11.99, є такими: якщо план «для всіх» свого часу здивував бухгалтерів абсолютно нікому не потрібною, зайвою подрібненістю рахунків на субрахунки, то в спрощеному плані - явний перебір з узагальненням; кореспонденція рахунків, що випливає зі структури спрощеного плану, буде не менш громіздкою, ніж при використанні повного плану рахунків. Також у спрощеному плані рахунків, на відміну від загального плану, немає чіткого поділу рахунків на класи.

1.4 Характеристика форм бухгалтерського обліку та критерії їх відбору.

Ефективність системи обліку великою мірою залежить від вибору відповідної до умов здійснення господарської діяльності форми бух обліку. Ця відповідність повинна забезпечувати, з одного боку, достатню аналітичність сформованої інформації, а з іншого, раціональне використання робочого часу працівників бухгалтерії на процес формування цієї інформації.

Законом № 996 СМП надано право з урахуванням особливостей своєї господарської діяльності і технології обробки первинних облікових даних самостійно обирати форму бух обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, а саме:

єдиної методологічної основи (принцип подвійного запису) взаємозв'язку даних аналітичного та синтетичного обліку суцільного відображення усіх господарських операцій в реєстрах обліку на підставі первинних облікових документів нагромаджені та систематизації даних первинних документів щодо показників, необхідних для управління і контролю за господарською діяльністю підприємства, а також для складання і подання бухгалтерської звітності та декларацій з оподаткування.

Під час організації синтетичного та аналітичного обліку СМП з урахуванням своїх класифікаційних засад можуть використовувати одну з таких форм обліку:

спрощену журнальну автоматизовану Невеликі обсяги господарської діяльності СМП здебільш зумовлюють їх вибір на користь спрощеної форми бухгалтерського обліку, який визначений у Положенні № 196 і можливий за умов здійснення СМП за місяць не більше 300 господарських операцій і можливий у таких варіантах:

проста форма (без використання реєстрів обліку майна) форма бух обліку з використанням реєстрів обліку майна При простій формі обліку реєстрація первинних облікових документів, відображення операцій на рахунках, визначення собівартості продукції і фінансового результату ведеться в одному бухгалтерському реєстрі - Книзі обліку господарських операцій за формою №К-1:

Приклад.

Книга обліку господарських операцій.

№ піп Дата і номер документа Зміст операції Сума Витрати операційної діяльності Каса Поточний рахунок.

Д-т К-т Д-т К-т Д-т К-т.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10.

1. Виписка банку 10.10.03р. Отримано грошові кошти у касу з банківської установи 200,00.

200,00.

200,00.

2. Виписка банку.

11.10.03р. Сплачено за оренду 150,00 150,00.

150,00.

Дана книга містить всі бухгалтерські рахунки, які використовує СМП і є комбінованим реєстром аналітичного і синтетичного обліку, на підставі якого можна визначити наявність засобів та їх джерел на визначену дату та скласти бухгалтерську звітність.

Поряд з Книгою обліку для обліку розрахунків по оплаті праці з працівниками та бюджетом по прибутковому податку СМП ведуть Відомість обліку заробітної плати за формою № В-8. ця відомість заповнюється на основі особистих рахунків, затверджених тарифів відрахувань із заробітної плати в бюджет, не бюджетні фонди, Пенсійний фонд.

Операції по обліку заробітної плати і пов’язаних з нею утримань згруповані у таблиці:

№ Зміст господарської операції Дебет рахунка Кредит рахунка.

1 2 3 4.

1 Нараховано зарплату 81 661.

2 Віднесення витрат на оплату праці на затрати виробництва (якщо ці витрати включають в себе собівартість продукції, робіт, послуг).

3 Віднесення витрат на оплату праці на фінансові результати (якщо понесені затрати відносяться до затрат звітного періоду і не є прямими або виробничими).

4 Утримання із зарплати сум прибуткового податку 661 641.

5 Утримання із зарплати збір в Пенсійний фонд 1% або 2% 661 651.

6 Утримання із зарплати сум внесків у Фонд соцстрахування в зв’язку з тимчасовою втратою працездатності 661 652.

7 Утримання із зарплати внесків по страхуванню на випадок безробіття 0,5% 661 653.

8 Отримано грошових коштів з банку на виплату зарплати 301 311.

9 Виплата зарплати 661 301.

Нарахування в Фонд оплати праці (платниками єдиного податку не впроваджується)*.

10 Нарахування на Фонд оплати праці:

10.1 Збір в Пенсійний фонд 821 651.

10.2 Збір у Фонд соцстрахування в зв’язку з тимчасовою втратою працездатності 822 652.

10.3 Збір в Фонд обов’язкового страхування по страхуванню на випадок безробіття 823 653.

10.4 Збір у Фонд соцстрахування від нещасних випадків 825 656**.

11 Включення у виробничу собівартість суми відрахувань на соціальні міроприємства на Фонд оплати праці робітників, зайнятих безпосереднім виробництвом продукції:

11.1 в Пенсійний фонд 23 821.

11.2 у Фонд соцстрахування в зв’язку з тимчасовою втратою працездатності 23 822.

11.3 в Фонд обов’язкового страхування по страхуванню на випадок безробіття 23 823.

11.4 у Фонд соцстрахування від нещасних випадків 23 825.

12 Списання відрахувань на соціальні міроприємства на Фонд оплати праці робітників апарату управління:

12.1 в Пенсійний фонд 79 821.

12.2 у Фонд соцстрахування в зв’язку з тимчасовою втратою працездатності 79 822.

12.3 в Фонд обов’язкового страхування по страхуванню на випадок безробіття 79 823.

12.4 у Фонд соцстрахування від нещасних випадків 79 825.

*платники єдиного податку звільняються від всіх відрахувань крім внеску у Фонд соцстрахування від нещасних випадків.

**такий субрахунок може бути відкритий для зручностей нарахування внесків Схема обліку за спрощеною формою бухгалтерського обліку без використання реєстрів обліку майна СМП СМП на балансі яких обліковуються власні основні засоби, виробничі запаси, товари і готова продукція та які здійснюють понад 100 господарських операцій, можуть використовувати форму бух обліку з використанням реєстрів обліку майна.

Облікові реєстри:

(відомість обліку основних засобів, нарахування амортизаційних відрахувань (зносу) — форма В-1. Дані записуються позиційно по кожному об'єкту окремо.

(відомість обліку виробничих запасів, готової продукції і товарів — форма В-2. ця відомість відображає рахунки 20,26,28,22, ведеться кожного місяця окремо по виробничим запасам, готовій продукції, товарам, МШП у розрізі найменувань та місць зберігання цінностей. Підставою для заповнення відомості є прибуткові ордери, акти про прийом матеріалів, накладні на відпуск матеріалів, торгівельно-закупочні акти, розрахунки сум дооцінки товаро-матеріальних цінностей. На кожний номенклатурний номер матеріалу відкривається окрема картонка. На основі первинних документів в картонках обліку матеріалів на складі робляться записи по приходу і витраті матеріалів та кожного дня виводяться їх залишки. На перше число кожного місяця робиться звірка даних обліку на складі з обліком у бухгалтерії.

(відомість обліку витрат на виробництво — форма В-3. складається на основі первинних документів по витратам матеріалів, нарахуванню заробітної плати, розрахунків амортизації основних засобів, накладних на здачу готової продукції на склад, актів на брак продукції, виконаних робіт (послуг). Затрати по дебету рах.23 «Виробництво» відображаються у кореспонденції рахунків класу 8 в розмірі економічних елементів.

(відомість обліку грошових коштів і фондів В-4. застосовується для обліку засобів і фондів, облік яких ведеться на балансових рахунках 13"Амортизація майна" 30 «Каса» 31 «Рахунки в банках» 79 «Фінансові результати» 44 «нерозподілені прибутки». Ведеться на основі виписок банку і прикладених до них документам, касових звітів, розрахунків бухгалтерії.

(відомість обліку розрахунків та інших операцій В-5. Використовується для обліку операцій на рахунках 36 «Розрахунки з покупцями та заказниками» 33 «Інші грошові засоби», 37 «Розрахунки з різними дебіторами», 64 «Розрахунки по податкам і платежам» 65 «Розрахунки по страхуванню», рах. 60 «Короткострокові займи». Крім того в цій відомості відображаються затрати в розрізі економічних елементів, які обліковуються на рахунках класу 8 .

Новий План рахунків припускає особливе відображення в бух обліку отриманих передоплат (авансів) за продукцію (товари, роботи, послуги) яка полягає в тому, що суми попередньої оплати авансів транзитом через субрахунок 681 «Розрахунки по авансах одержаним»: при надходженні коштів робиться запис Д-т 311 — К-т 681 — одержання передоплати (при відвантаження оплачених товарів (продукції, робіт, послуг) — Д-т 681 — К-т 361 — залік заборгованості. Це обумовлено тим, що рахунок 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками» є активним і не може мати кредитового сальдо.

У відомість У-5 дані записуються на підставі виписок банку, акти приймання-здачі виконаних робіт, авансових звітів, розрахунків по податках і ін. документів. Вона відкривається на кожен рахунок окремо. Наприкінці місяця по кожнім рахунку підводяться підсумки по дебету і кредиту і виводиться сальдо на перший день місяця.

(відомість обліку реалізації - форма В-6.

При заповненні цієї відомості варто врахувати, що в залежності від установленого порядку визначення виторгу від реалізації продукції СПД можуть вести відомість реалізації форми В-6 (відвантаження) або відомість форми В-6 (оплата).

(відомість обліку розрахунків з постачальниками — форми В-7.

Застосовується для обліку рах, 63 «Розрахунки з поставниками та підрядчиками». Підставою для заповнення даного документу є накладні, акти прийому-здачі виконаних робіт, виписки із банківських рахунків, векселі.

Відомість відкривається перенесенням залишків заборгованості в розрізі рахунків постачальників із відомості за минулий рік. В віддміть по кредиту рах.63 позиційним способом записуються дані від одержаних від постачальників і підрядчиків про роботи та послуги, матеріальні цінності.

По дебету рахунка відображаються операції по оплаті рахунків постачальників та підрядчиків (К-т рах, 30 «Каса», рах.31 «Рахунки в банках») по кредиту — оприбуткування матеріалів, товарів (Д-т рах. 20 «Виробничі запаси», рах, 22"МШП", рах.28 «Товари»).

(відомість обліку заробітної плати — форми В-8.

(відомість (шахматна) — форми В-9. облік у СМП, які застосовують форму бухобліку з використанням реєстрів обліку майна, обов’язково переносять підсумки по оборотам з усіх відомостей у вищевказану відомість. Це регістр синтетичного обліку, який використовується для узагальнення даних поточного обліку і взаємної перевірки вірності записів по рахунках бухобліку. Відомість відкривається на кожний місяць і використовується для запису даних по Д-ту і К-ту кожного рахунку окремо. У ній по вертикалі записують рахунки у зростаючому порядку, а по горизонталі - у порядку зростання номерів відомостей.

Дебетові і кредитові обороти по кожному рахунку переносяться в оборотну відомість, де виводиться сальдо. Оборотна відомість застосовується для складання балансу.

Оборотна відомість за 200 р.

Назва рахунку бухобліку Сальдо на початок звітного місяця Оборот за звітній місяць Сальдо на початок наступного за звітнім місяця.

Д-т К-т Д-т К-т Д-т К-т.

1 2 3 4 5 6 7.

Відомість підписується особами, що проводили записи. Заміна оборотів у поточному місяці по операціях, які відносяться до минулих періодів, відображається у реєстрах звітного місяця додатковим записом (зменшення оборотів — способом сторно) Схема порядку обліку за спрощеною схемою бухгалтерського обліку з.

використанням реєстрів обліку майна СМП.

Крім того.

Крім того Законом № 996 зазначено, що наявність спеціально розробленої для СМП спрощеної форми бухгалтерського обліку не означає, що останні не можуть використовувати будь яку іншу із нині застосовуваних форм бух обліку, або самостійно розробляти реєстри бух обліку.

1.5 Особливості бухгалтерського обліку СМП та їх вплив на показники фінансової звітності.

Порядок спрощеного обліку для СМП визначений інструкцією № 291 та Положенням № 196 із внесеними змінами. Відповідно до цих документів, СМП на свій вибір можуть застосовувати декілька варіантів бух обліку активів, зобов’язань та власного капіталу:

• із використанням рахунків обліку витрат за елементами (84 «Витрати за елементами та 85 «Інші витрати») із веденням поточного обліку залишків незавершеного виробництва та застосуванням рах. 23 «Виробництво» та рах.26 «Готова продукція».

• із використанням рахунків обліку витрат за елементами (84 «Витрати за елементами та 85 «Інші витрати») без веденням поточного обліку залишків незавершеного виробництва, але із застосуванням рах. 23 «Виробництво» та рах.26 «Готова продукція».

• із використанням рахунків обліку витрат за елементами (84 «Витрати за елементами та 85 «Інші витрати») без застосування рах. 23 «Виробництво» та рах.26 «Готова продукція».

• із використанням Плану рахунків № 291.

Необхідно зазначити, що основна специфіка усіх названих варіантів полягає у відмінності методики обліку витрат СМП. Решта об'єктів бух обліку: доходи розрахунки, фінансові результати, мало чим відрізняються від обліку, що застосовують всі інші підприємства та організації (крім бюджетних та фінансових) України.

Зазначена специфіка обліку витрат впливає на методику визначення статей Звіту про фінансові результати, який складають СМП. В основному це стосується рядка 080 «Збільшення (зменшення) залишків незавершеного виробництва та готової продукції»,(СМП, що займаються виготовленням продукції, наданням робіт, послуг). СМП, що займаються торгівлею цей рядок не заповнюють. Показник рядка 080 безпосередньо впливає на кінцевий фінансовий результат СМП, що визначається у його Звіті про фінансові результати. Відповідно на цей фінансовий результат впливає методика визначення початкових та кінцевих залишків незавершеного виробництва та готової продукції за звітний період, яка прямо залежить від варіанту обліку, що обраний СМП.

Усі інші рядки звіту про фінансові результати заповнюються на основі даних рахунків або субрахунків бух обліку СМП за однаковою методикою незалежно від обраного варіанту обліку.

Отже, розглянемо варіанти спрощеного бух обліку СМП з точки зору формування витрат та визначення собівартості готової продукції, незавершеного виробництва та фінансових результатів.

При І варіанті СМП, що займаються виробництвом продукції, надають послуги чи виконують роботи мають всі дані щодо визначення залишків на рах. 23 і 26, які необхідні для заповнення рядка 080 Звіту про фінансові результати.

Схема спрощеного обліку витрат СМП.

СМП, що виготовляють продукцію у частині прямих виробничих витрат (собівартість) К-т 68.

2) у частині адмінвитрат на збут та витрати іншої операційної діяльності.

у частині витрат фінансової, інвестиційної діяльності.

СМП, що виконують роботи, надають послуги.

1) у частині прямих виробничих витрат (собівартість) К-т 64.

К-т 13.

К-т 68.

2) у частині адмінвитрат на збут та витрати іншої операційної діяльності.

К-т 64.

К-т 13.

К-т 68.

3) у частині витрат фінансової, інвестиційної діяльності.

К-т 64.

К-т 13.

К-т 68.

СМП, що здійснюють діяльність у сфері торгівлі.

1) у частині прямих виробничих витрат (собівартість).

2) у частині адмінвитрат на збут та витрати іншої операційної діяльності.

К-т 64.

К-т 13.

К-т 68.

3) у частині витрат фінансової, інвестиційної діяльності.

К-т 64.

К-т 13.

К-т 68.

При ІІ варіанті списують всі прямі операційні витрати, які формують собівартість продукції, робіт, послуг з відображенням на дебету рах. 23 «Виробництво», у кінці кожного звітного періоду навіть при фактичній наявності незавершеного виробництва. СМП, що здійснюють виконання робіт, надання послуг списують у дебет рах. 79. СМП — виробники продукції - у дебет рах. 26.

Таким чином у СМП, які використовують такий варіант спрощеного обліку, на рах. 23 не буде відображена фактична сума незавершеного виробництва, яке є у наявності.

Після закінчення року такі СМП згідно з вимогами Положення № 196 повинні здійснити інвентаризацію і «вилучити» з виробничих затрат (і відповідно фінансових результатів) методом «сторно» тільки вартість матеріальних витрат, які на 31 грудня звітного року не пройшли обробку, або їх обробка, збирання, комплектування не завершені. Це необхідно зробити для того, щоб фінансовий результат роботи СМП за рік було правильно визначено.

У разі використання ІІ варіанту схеми відображення витрат та їх списання у виробничих та торгівельних СМП відображається так, як і в І варіанті, лише з різницею, що незавершеного виробництва у виробничих СМП на кінець місяця не має, а з’являється воно лише після закінчення звітного року (сальдо рах.23).

При відображені результатів інвентаризації незавершеного виробництва схема бухгалтерських проводок буде наступною:

№.

п/п Зміст господарської операції Кореспонденція рахунків.

дебет кредит.

1 Відкоригована собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) на вартість сировини, матеріалів, які не піддані обробці (використанню) станом на 31 грудня звітного року (методом сторно) 79.

841 841.

2 Відкоригована собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) на вартість сировини, матеріалів, не завершених обробкою (деталей, не завершених збиранням і комплектуванням) станом на 31 грудня звітного року (методом сторно).

3 Відкоригована собівартість нереалізованої продукції на вартість сировини, матеріалів, не завершених обробкою (деталей, не завершених збиранням і комплектуванням) станом на 31 грудня звітного року та на) на вартість сировини, матеріалів, які не піддані обробці (використанню) станом на 31 грудня звітного року (методом сторно).

Цей варіант спрощеного обліку є небезпечним для застосування такими СМП, що є платниками податку на прибуток. Це пов’язано з тим, що після закінчення кварталу повинен застосовуватись механізм перерахунку залишків матеріальних запасів згідно з вимогами п. 5.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Тому, перш ніж перейти на такий спрощений варіант, СМП повинні вирішити, що «дорожче»: простота обліку, чи штрафні санкції за заниження оподатковуваного прибутку.

Варіант ІІІ спрощеного обліку СМП передбачає списання у дебет рах. 79 «Фінансові результати» всю суму витрат операційної діяльності з кредиту рахунків чи субрахунків обліку витрат за елементами списування у дебет рах. 79 «Фінансові результати».

Із цього випливає, що виробничі СМП і СМП, які виконують роботи (надають послуги) протягом звітного періоду (року, кварталу) можуть не застосовувати рах. 23 «Виробництво» та 26 «Готова продукція».

Для торгівельних СМП нічого не змінюється.

Схема обліку виробничих СМП і СМП, які виконують роботи (надають послуги) К-т 64.

К-т 13.

К-т 68.

Після закінчення звітного року або кварталу СМП може визначити вартість незавершеного виробництва і готової продукції, корегуванням виробничих витрат, відображенням за дебетом рах. 79.

Для правильного відображення фінансового результату за наслідками діяльності СМП за рік необхідно сформувати рахунки 23 і 26, які на початку наступного року списуються відразу у дебет рах. 79. У частині незавершеного виробництва це здійснюється так:

Оцінюються прямі матеріальні витрати у незавершеному виробництві.

оцінюються прямі витрати на оплату праці.

сума таких витрат оформлюється записом:

Д-т 23 К-т 79.

Запропонована система визначення вартості незавершеного виробництва можлива лише за умови використання калькуляцій собівартості одиниці виготовленої продукції. Тільки при їх наявності можна визначити перелічені прямі витрати.

У частині готової, але ще не реалізованої продукції визначення її вартості відбувається так:

1. на підставі первинних документів, якими оформляється рух готової продукції (виготовлення, передача в місця зберігання, відпуск на сторону, реалізація) СМП визначає залишок готової продукції у кількісному виразі.

2. кількісний залишок продукції оцінюється за справедливою вартістю (ціна реалізації за вирахуванням непрямих податків, витрат на збут і суми прибутку). Однак, якщо є калькуляція собівартості продукції, то простіше брати саме її показник — собівартість одиниці виготовленої продукції.

3. коригують виробничі витрати записом: Д-т 26 К-т 79.

ІV варіант обліку витрат передбачає СМП загального плану рахунків № 291 та рахунків обліку витрат класу 9. При цьому методика обліку витрат буде аналогічна тій, що використовують всі підприємства та організації України (крім бюджетних та фінансових установ).

Кожен СМП має право обирати любий із 4 варіантів ведення бухгалтерського обліку, що запропоновані Мінфіном України, який максимально спростить його бухгалтерський облік, та не викличе труднощів під час складання фінансової звітності та проведення інвентаризації.

2. АНАЛІТИЧНА ОЦІНКА ОБЛІКУ І ЗВІТНОСТІ.

Не саму останню роль при виборі приватним підприємцем форми бухгалтерського обліку відіграє система оподатковування.

Так, згідно ст. 13 Декрету Кабміну України «Про прибутковий податок із громадян» від 26.12.92р. № 13−92 оподатковуванню підлягають доходи з громадян, отримані в продовж календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний доход, тобто різниця між валовим доходом (виторгом у грошовій і натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо зв «язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то їхній розмір розраховується податковими органами при проведенні остаточних розрахунків по нормах у відсотках до валового доходу. Норми витрат приведені в додатку № 7 до Інструкції про прибутковий податок.

Фізична особа — суб «єкт підприємницької діяльності, не будучи юридичною особою і платником податку на прибуток, не зобов «язано вести бухгалтерський облік. Однак йому не заборонено формувати витрати відповідно до норм ст. 5 «Валові витрати» і ст. 8 «Амортизація» Закону про прибуток.

Головною особливістю є те, що в декларацію про доходи, отриманих за звітний період, включають тільки прямі валові витрати і суми амортизаційних відрахувань, підтверджені документально і відповідні фактичній сумі отриманого валового доходу в цьому періоді в будь-якій формі і від визначеного виду діяльності.

Таким чином, винятково факт одержання доходу може бути основою для включення витрат у валові витрати звітного періоду: не всіх підряд витрат, а тільки тієї їхньої частки, що прямо відповідає цьому доходу.

Для обліку доходів і витрат, зв «язаних з виробництвом, реалізацією товарів, наданням послуг, приватні підприємці повинні вести книгу обліку доходів і витрат за формою № 10, додаток 10 до Інструкції про прибутковий податок. У залежності від виду і специфіки підприємницької діяльності податковий орган може вносити зміни і доповнення в книгу ф. № 10. Підсумкові дані книги за квартал (рік) є підставою для заповнення громадянами декларацій про доходи підметів оподатковуванню (п. 19.1.1 Інструкції про прибутковий податок).

Якщо приватний підприємець відповідно до останнього абзацу п. 14.1.2 Інструкції про прибутковий податок сплачує фіксований податок, то він звільняється від обов «язкового ведення обліку доходів і витрат, безпосередньо зв «язаних з цією діяльністю. При цьому доходи, отримані від здійснення інших видів підприємницької діяльності, підлягають обліку, оподатковуванню і декларуванню в загальному порядку.

2.1 Особливості бухгалтерського обліку у фізичних осіб — платників фіксованого податку.

Згідно ст. 14 Декрету про прибутковий податок громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, мають право самостійно обирати спосіб оподаткування прибутків, отриманих від діяльності, по фіксованому розміру податку шляхом придбання патенту.

Оплата фіксованого податку шляхом придбання патенту можлива за умов:

кількість осіб, які знаходяться у трудових відносинах з підприємцем, включаючи членів сім'ї, не перевищує 5;

валовий дохід такого громадянина від підприємницької діяльності за остання 12 міс. не перевищує 7 000 неоподаткованих мінімумів, тобто 119 тис.грн.

громадянин здійснює підприємницьку діяльність з продажу товарів та представлені такому продажу послуг на ринках і являється платником ринкового збору відсутня торгівля тютюновими та лікеро-горілчаними виробами.

Для отримання патенту платник даного податку надає в податковий орган заяву, де вказує: вид діяльності; місце здійснення діяльності; перелік осіб, що знаходяться у трудових відносинах з платником податку або членів його сім'ї, які приймають участь у підприємницькій діяльності, їх індефікаційні номери, сума доходів платника фіксованого податку від здійснення підприємницької діяльності за останні 12 місяців або про відсутність такого доходу.

Розмір фіксованого доходу встановлюється відповідним місцевим органом влади в залежності від територіального розподілу та місця торгівлі та назначається в розмірі від 20 до 100 гривень за календарний місяць (ст. 14 Декрету про прибутковий податок з громадян). Якщо платник податку здійснює свою діяльність з використанням робочої сили, то він додатково сплачує 50% суми фіксованого податку за кожну особу. Після надходження оплати даного податку в місцевий бюджет 10% перераховується у Пенсійний фонд, а 90% йде на потреби місцевої громади (п. 2 Закону України «Про внесення змін в Декрет Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»).

Відповідно до вищезгаданого Декрету, доходи громадянина, які отримані від підприємницької діяльності і обкладаються фіксованим податком не включаються у склад його сукупного прибуткового податку по підсумкам звітного року.

Як вже зазначалось раніше, платник фіксованого податку звільняється від обов’язкового ведення обліку доходів та витрат, пов’язаних з його діяльністю, але для указівки прибутку за останні 12 місяців в заяві, яку він подає про продовження патенту, він повинен вести особистий, в зручній для нього формі, вищевказаний облік, а в разі перевищення зазначеного рівня валового прибутку, перейти на загальну систему оподаткування (лист ДПАУ від 30.08.01р. № 11 741/7/17−0517). Також платники фіксованого податку, які займаються торгівлею (крім продажу підакцизних товарів) звільняються від ведення регістрів розрахункових операцій та розрахункові книжки (п. 5 ст.9 Закону України «Про застосування розрахункових операцій у сфері торгівлі, суспільного харчування та послуг»).

Але платник фіксованого податку повинен перераховувати в бюджет прибутковий податок із прибутку, який отримали наймані робітники. Прибутковий податок із заробітної плати робітника (якщо це є його основним місцем роботи) утримується по ставкам ст. 7 Декрету про прибутковий податок. Якщо наймані робітники працюють не за місцем основної роботи, то прибутковий податок утримується по ставці 20%.

В Пенсійний фонд платник фіксованого податку додатково не сплачує збір, але робітники не звільняються від утримань із заробітної плати збору у розмірі 1% або 2%. Також органи соціальних фондів, керуючись законами про обов’язкове державне соціальне страхування, примушують платників фіксованого податку робити внески в дані фонди за найманих робітників на загальних основах: Фонд соціального страхування — 2,9% від суми фактичних витрат на оплату праці і 0,5% утримань із заробітної плати найманого робітника, на випадок безробіття — 1,9% від суми фактичних витрат на оплату праці і 0,5% утримань із заробітної плати найманого робітника, від нещасних випадків — % суми від суми фактичних витрат на оплату праці в залежності від виду діяльності.

Звітність в податковий орган представляється платником фіксованого податку:

до 15 числа місяця Справка про сума сплачених прибутків та утриманих з них податків (ф № 8ДР) до 1 квітня — Декларація про прибутки, отримані за минулий рік (ф № 1).

В Пенсійний фонд:

на протязі 20 календарних днів звітного періоду У Фонди соціального страхування:

в зв’язку із тимчасовою втратою трудоздатності - до 12 числа звітного місяця на випадок безробіття — до 10 числа звітного місяця від нещасного випадку на виробництві - один раз на рік до 15 січня.

Прибутки, одержані від інших видів підприємницької діяльності підлягають окремому та обов’язковому декларуванню та оподаткуванню на загальних підставах.

2.2 Елементи та умови переходу на облік по єдиному податку.

Застосування єдиного податку регулюється Указом Президента України від 03.07.98 р. № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» у редакції Указу Президента України від 28.06.99 р. № 746. Спрощену систему введено з 01.01.99 р. Перехід на неї — добровільний, тобто суб'єктам підприємницької діяльності надано право вибору.

На сьогодні нормативна база щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності складається з таких документів:

Указ Президента України від 28.06.99 р. № 746 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»;

Порядок ведення Книги обліку доходів i витрат суб'єкта малого підприємництва — юридичної особи, що застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності (наказ ДПА України від 13.10.98 р. № 477 у редакції наказу ДПА України від 12.10.99 р. № 554);

Порядок видачі свідоцтва про право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва — юридичною особою (наказ ДПА України від 12.10.99 р. № 555);

наказ ДПА України від 12.10.99 р. № 553 «Про затвердження форми Розрахунку сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва — юридичною особою»;

Порядок надходження до Фонду соціального страхування коштів, одержаних від сум фіксованого сільськогосподарського податку, єдиного податку i від продажу спеціальних торгових патентів, їх обліку та використання (постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2000 р. № 1352); Положення про спрощену форму бухгалтерського обліку суб'єктів малого підприємництва (наказ Мінфіну України від.

30.09.98 р. № 196 із змінами, внесеними наказом Мінфіну України від 25.02.2000 р. № 39).

Спрощеною системою оподаткування обліку та звітності можуть скористатися юридичні особи будь-якої форми власності за умови, якщо:

середньооблікова чисельність працюючих за рік не перевищує 50 чоловік;

обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не перевищує.

1 млн. грн.

Винятки становлять:

підприємства, які працюють із застосуванням спеціальних патентів;

довірчі товариства, страхові компанії, банки, інші фінансово-кредитні та небанківські фінансові установи;

підприємства, у статутному фонді яких частки учасників i засновників — юридичних осіб, що не є суб'єктами малого підприємництва, перевищують 25%;

спільна діяльність без створення юридичної особи.

У випадку якщо підприємство перевищить чисельність або розмір виручки у звітному кварталі, то, починаючи з наступного кварталу, воно повинно перейти на звичайну систему оподаткування, обліку та звітності.

Чисельність визначається відповідно до Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України (наказ Мінстату України від 07.07.95 р. № 171). Критерієм є середньооблікова чисельність усього персоналу в еквіваленті повної зайнятості. Методика розрахунку цього показника регулюється.

п. 3.4 названої Інструкції i полягає в перерахунку всього персоналу в умовну чисельність працівників, зайнятих повний день, виходячи з його встановленої тривалості. Чисельність працівників, облік робочого часу яких не ведеться.

(надомники, які працюють за договором підряду), розраховується шляхом ділення фактично нарахованої зарплати на середньомісячну зарплату одного працівника спискового складу, перераховану в еквіваленті повної зайнятості.

Другий критерій — обсяг виручки від реалізації. Визначення виручки, подане в п. 1 Указу, не містить у собі будь-якої двозначності: сума, фактично отримана на розрахунковий рахунок або в касу за здійснення операцій із продажу товарів, робіт, послуг. Таким чином, об'єктом є гроші (готівкові або безготівкові), що надійшли у вигляді передоплати за товари (роботи, послуги) або у вигляді наступної оплати за отримані товари (роботи, послуги). При продажу основних фондів об'єктом є позитивна різниця між ціною продажу i залишковою вартістю основних фондів.

Перехід на спрощену систему оподаткування можна здійснити з будь-якого кварталу. Якщо застосування спрощеної системи негативно позначиться на результатах діяльності підприємства, то відмовитися від неї i повернутися до звичайної системи оподаткування, обліку та звітності теж можна з початку будь-якого кварталу. Єдине обмеження полягає в тому, що перейти на сплату єдиного податку можна не більше одного разу протягом календарного року. Тобто якщо ви скористалися спрощеною системою в будь-якому кварталі, а потім від неї відмовилися, то наступний перехід на єдиний податок можливий тільки з першого кварталу наступного календарного року.

У заяві слід обов «язково вказати, яку ставку єдиного податку обрано. Рішення про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, незалежно від обраної ставки єдиного податку — 6% чи 10%, може бути прийняте платником податку не більше ніж один раз протягом календарного року. Орган державної податкової служби зобов «язаний протягом десяти робочих днів видати безоплатно свідоцтво про право сплати єдиного податку або надати письмову мотивовану відмову. Свідоцтво видається терміном на один рік.

Заяву про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності необхідно подати до податкової інспекції за місцем реєстрації не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного звітного періоду (кварталу). Останній день подання заяви про перехід на сплату єдиного податку :

з I кварталу — 16 грудня;

з II кварталу — 16 березня;

з III кварталу — 15 червня;

з IV кварталу — 15 вересня.

Відмова від застосування спрощеної системи теж здійснюється шляхом подання відповідної заяви до ДПІ не пізніше ніж за 15 днів до закінчення попереднього звітного періоду (кварталу). Останній день подання заяви про відмову від сплати єдиного податку:

з I кварталу — 15 грудня;

з II кварталу — 15 березня;

з III кварталу — 14 червня;

з IV кварталу — 14 вересня.

У випадку порушення обмежень, установлених ст. 1 Указу (перевищення граничної чисельності, перевищення максимальної виручки, застосування іншої, ніж грошова, форми розрахунку), перехід на загальну систему оподаткування повинен бути здійснений із наступного кварталу.

Обмеженням фактично заборонено бартер. Особливого засмучення цей факт викликати не повинен. Застосування товарообміну економічно недоцільне, тому що, по суті, це спричиняло подвійне оподаткування: перший раз — при оплаті товарами за отримані товари (послуги), в другий раз — при продажу самих товарів, отриманих за бартером. Застосування векселів як засобів платежу допускається за умови, що оплата (погашення) векселя здійснюється тільки грошовими коштами.

При переході на спрощену систему оподаткування ви маєте право обрати ставку єдиного податку. Варіантів два:

6% — для платників ПДВ;

10% — для неплатників ПДВ.

У платників ПДВ податок обчислюється від суми виручки за мінусом акцизного збору, тобто сума ПДВ, що надійшла від покупців, оподатковується єдиним податком. У неплатників до об'єкта оподаткування теж включається виручка, за винятком акцизного збору.

Стосовно складу виторгу від реалізації в комісіонерів, туристичних агентів, митних брокерів та інших суб «єктів підприємницької діяльності, які оперують не власними коштами та працюють за комісійну винагороду, то ДПА стверджує, що суб «єкт малого підприємництва для обкладення єдиним податком повинен ураховувати всі надходження, отримані на його розрахунковий рахунок та в касу від продажу продукції (товарів, робіт, послуг), суми позареалізаційних доходів, виторгу від іншої реалізації. Статтею 398 Цивільного кодексу України визначено, що майно, що надійшло до комісіонера від комітента або набуте комісіонером за рахунок комітента, є власністю останнього. Тому виторг від реалізації неналежного комісіонеру майна не може вважатися його доходом. Відповідно до пункту 72 постанови КМУ від 03.01.93 р. № 250, яка була чинна до 01.01.2000 р., прибутком (збитком) від реалізації продукції (робіт, послуг) у торговельних організаціях вважається сума торговельних надбавок, знижок і націнок на реалізовані товари. Таку думку донедавна поділяла і ДПА: » … тобто для суб «єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб, які займаються комісійною торгівлею і перейшли на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, обсягом виторгу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) є сума комісійної винагороди… «[10,стр.4].

Якщо говорити про переваги застосування спрощеної системи оподаткування, то найочевидніше з них — зменшення кількості сплачуваних податків.

У вищезазначеному Указі Президента наведено кінцевий перелік податків i зборів, платником яких не є мале підприємство, що сплачує єдиний податок:

податок на прибуток;

плата (податок) за землю;

збір до Фонду Чорнобиля;

збір до Державного інноваційного фонду;

збір на обов’язкове соціальне страхування;

збір на утримання автодоріг;

комунальний податок;

збір на обов’язкове пенсійне страхування;

збір за видачу дозволу на розміщення об'єкта торгівлі та сфери послуг;

збір за спеціальне використання природних ресурсів;

внески на соціальний захист інвалідів;

внески до Фонду сприяння зайнятості населення;

податок на додану вартість (крім тих, що сплачують єдиний податок за ставкою 6%);

плата за торговий патент.

Деякі пункти переліку вимагають пояснень. А саме:

— податок на землю.

Платники єдиного податку звільняються від сплати податку лише за ту землю, яка використовується у виробничій діяльності. При цьому вони не звільняються від орендної плати за землю;

— збори на соціальне i пенсійне страхування.

Від них звільнено юридичну особу, тобто не нараховуються збори за ставками 32%, 4% i 1,5% відповідно. Утримання з доходів громадян за ставками 1% (2%) i 0,5% здійснюються в загальному порядку;

— податок на прибуток.

Незважаючи на те що платники єдиного податку не сплачують податок на прибуток, ДПА України наполягає на обов’язковості утримання i перерахування таких видів податку на прибуток, як податок на репатріацію i податок на дивіденди.

Таким чином, інші податки, передбачені чинним законодавством, підлягають сплаті. Не вдаючись до тонкощів механізму введення самих податків i зборів, наведу лише їхній перелік:

податок на додану вартість (крім тих, хто сплачує єдиний податок за ставкою 10%);

акцизний збір;

податок з власників транспортних засобів;

податок на доходи фізичних осіб (прибутковий податок);

збір до Пенсійного фонду, утриманий із сукупного оподатковуваного доходу громадян (за ставкою 1% або 2%);

збір на соціальне страхування на випадок безробіття, утриманий із сукупного оподатковуваного доходу громадян (за ставкою 0,5%);

держмито;

місцеві податки і збори, до яких належать готельний збір, збір за право використання місцевої символіки, ринковий збір, збір за паркування автотранспорту, податок з реклами, збір за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей, збір за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон, збір за право проведення кіно — і телезйомок (за винятком комунального податку та збору за видачу дозволу на розміщення об «єктів торгівлі та сфери послуг) .

збір за забруднення навколишнього природного середовища.

збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, з виторгу від реалізації в гуртово-роздрібній торгівлі алкогольних напоїв та пива.

орендну плату за землю, що перебуває у державній або комунальній власності.

Принцип розподілу сплачених сум єдиного податку.

Принцип розподілу сплачених сум єдиного податку нашого підприємства нічим не відрізняється від розподілу цієї суми сплаченої любою іншою юридичною особою, яка обрала спрощену систему оподаткування незалежно від обраної ставки податку — 6% чи 10%.

Згідно Указу Президента України від 28 червня 1999 року № 746/99 «Про.

спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" - юридична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного за звітнім місяця на окремий рахунок відділень Державного Казначейства України.

— до держбюджету України — 20%.

до місцевого бюджету України — 23%.

до Пенсійного фонду України — 42%.

на обов’язкове соціальне страхування — 11%.

до Державного фонду сприяння зайнятості - 4%, для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, а також витрат зумовлених надходженням та похованням.

Платники єдиного податку — юридичні особи ведуть податковий облік за тими податками, платниками яких вони є, згідно вищевказаного Указу.

Щодо допомоги з тимчасової непрацездатності, то питання оплати лікарняних листків урегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2000 р. № 1352. Для відшкодування витрат на оплату лікарняних листків платник єдиного податку звертається до виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з заявою, яку підписують керівник i головний бухгалтер. Виконавчі дирекції перераховують на підставі заяви кошти в 10-денний термін. Довідка про використання отриманих коштів подається до виконавчої дирекції Фонду щокварталу до 12 числа наступного місяця. Форму довідки встановлено названою постановою.

Обчислення i виплата допомоги за рахунок коштів соціального страхування здійснюються в загальновстановленому порядку.

Джерелом коштів на оплату допомоги є надходження в розмірі 11% суми єдиного податку. Перерахування цих сум на рахунок Фонду соціального страхування здійснюють органи Державного казначейства.

Бухгалтерський облік за спрощеною системою оподаткування.

Бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. На його основі складається фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Складання та надання користувачам фінансової звітності (скороченої або повної) також є обов’язковим, що передбачено Законом № 996, Порядком № 419, Стандартом № 25. Таким чином, всі підприємства зобов’язані вести бухгалтерський облік.

Бухгалтерський облік підприємств — платників єдиного податку в нових умовах особливих відмінностей не має. До документів, що регулюють організацію i ведення обліку, можна віднести:

Закон України від 16.07.99 р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік i фінансову звітність»;

основні Положення (стандарти) бухгалтерського обліку;

План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань i господарських операцій підприємств i організацій (затверджено наказом Мінфіну України від 30.11.99 р. № 291);

Інструкція про застосування Плану рахунків (затверджена наказом Мінфіну України від 30.11.99 р. № 291).

Облік доходів.

Облік реалізації товарів відображається на рахунку 70 «Доходи від реалізації» за відповідними субрахунками:

701 «Дохід від реалізації готової продукції».

702 «Дохід від реалізації товарів».

703 «Дохід від реалізації послуг».

За необхідності на кожному із субрахунків можна відкривати субрахунки другого порядку. Наприклад:

702.1 «Дохід від реалізації оподатковуваних ПДВ товарів».

702.2 «Дохід від реалізації неоподатковуваних ПДВ товарів».

За кредитом відображається сума реалізації за методом нарахування, за дебетом — сума непрямих податків у сумі реалізації (акцизний збір i ПДВ у підприємств, що сплачують податок за ставкою 6%). Сума реалізації за мінусом ПДВ, акцизного збору списується за дебетом рахунку 70 у кредит рахунку 79 «Фінансові результати» на субрахунок 791 «Результат основної діяльності».

Особливості бухгалтерського обліку для суб'єктів малого підприємництва, що обрали його спрощену форму, визначені Положенням № 196. Вони полягають у тому, що затрати на виробництво продукції (робіт, послуг), а також затрати, пов’язані зі здійсненням торгівельної діяльності, суб'єкти малого підприємництва.

Відображають по дебету рахунків класу 8 «Витрати за елементами» (тобто без застосування рахунків класу 9 «Витрати діяльності»). Можна сказати, що це правило є загальним для всіх суб'єктів малого підприємництва.

Така система обліку витрат цілком задовольнить ті підприємства, які до переходу на нові рахунки усі витрати відображали лише на рахунку 20 або 44. Витрати відображаються на відповідних рахунках i субрахунках:

80 «Матеріальні витрати». Зверніть увагу, що субрахунок 808 «Витрати товарів» призначено для відображення лише тих товарів, що використані на власні потреби, а не для продажу.

81 «Витрати на оплату праці». Цей рахунок має субрахунки, що деталізують характер виплати.

82 «Відрахування на соціальні заходи».

83 «Амортизація».

84 «Інші операційні витрати».

Ці рахунки дають вичерпну інформацію для складання II розділу Звіту про фінансові результати, тобто формують витрати за елементами. Так як у звіті про фінансові результати за формою 2-м не передбачено розподілу адміністративних витрат i витрат на збут, то в обліку їх теж можна не розподіляти. На рахунку 84 «Інші операційні витрати» можна все ж відкрити два субрахунки:

841 «Інші операційні витрати, що включаються до складу валових витрат».

842 «Інші операційні витрати, що не включаються до складу валових витрат».

85 «Інші витрати». У складі інших витрат враховується єдиний податок. На цьому рахунку можна вести визначені субрахунки, що полегшують складання Звіту про фінансові результати. Наприклад:

851 «Фінансові витрати».

852 «Витрати інвестиційної діяльності».

853 «Витрати від надзвичайних подій».

854 «Єдиний податок».

Подальше списання затрат залежить від здійснюваного виду діяльності і проводиться відповідно до Положення № 196 та Інструкції № 291 до нового Плану рахунків.

Для обліку решти господарських операцій, що проводяться суб'єктами малого підприємництва (облік необоротних активів, запасів, власного капіталу, зобов’язань тощо), необхідно керувати прийнятими бухгалтерськими Стандартами та Інструкцією № 291.

Розглянемо загальний порядок відображення витрат з використанням 8-го класу рахунків на прикладі затрат на оплату праці (Додаток 1).

Фінансовий результат у звичному для нас розумінні відображається на рахунку 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)». На цьому рахунку відкриваються три субрахунки:

441 «Нерозподілений прибуток».

442 «Непокриті збитки».

443 «Використаний прибуток».

По закінченні звітного періоду усі витрати операційної діяльності списуються в дебет субрахунку 791. Для визначення фінансового результату варто порівняти обороти за дебетом i кредитом субрахунку 791 i списати відповідними бухгалтерськими записами:

якщо оборот за кредитом більше обороту за дебетом, то утвориться прибуток: Дт 791 — Кт 441.

якщо оборот за кредитом менше обороту за дебетом, то утвориться збиток: Дт 442 — Кт 791.

На субрахунку 443 відображається розподіл прибутку на дивіденди i відрахування до резервного (страхового) фонду, якщо створення такого фонду передбачено установчими документами.

Якщо підприємство — платник єдиного податку здійснює декілька видів діяльності або має складну організаційну структуру (що малоймовірно при такій обмеженій чисельності), то можна обліковувати витрати із застосуванням рахунків класу 9. Право вибору надано підприємству. Зафіксувати обрану систему обліку витрат потрібно розпорядженням, наприклад наказом про організацію бухгалтерського обліку на поточний рік.

У дев’ятому класі рахунків, очевидно, єдиний податок доцільно обліковувати на рахунку 98 «Податок на прибуток».

Відповідно до п. 7 Положення № 196 підприємства — суб'єкти малого підприємництва, що виконують роботи чи надають послуги, відображають витрати по дебету рахунка 23 «Виробництво» і у подальшому щомісячно списують їх з кредиту рахунку 23 у дебет рахунку 79 «Фінансові результати». Однак це не означає, що всі без винятку витрати потрапляють до дебету рахунку 23. Підприємства, що надають послуги, повинні розподіляти витрати на прямі (що складають виробничу собівартість робіт, послуг) та інші (адміністративні, на збут тощо) відповідно до П (С)БО 16 «Витрати». Це необхідно для правильного складання фінансової звітності (зокрема для заповнення рядків 040 і 090 Звіту про фінансові результати суб'єктів малого підприємництва).

Формування фінансового результату підприємства при виконанні робіт (послуг) розглянемо у вигляді схеми в Додатку № 2.

Приклад відображення у бухгалтерському обліку доходів і витрат при виконанні робіт (послуг), а також особливості заповнення форми № 2-м «Звіт про фінансові результати» розглянуто у таблиці в Додатку № 3. У частині витрат на зарплату використані числові дані таблиці Додатка № 1.

Як відомо, єдиний податок, що підлягає сплаті до бюджету, обчислюється із сум виручки від реалізації, що надійшла на розрахунковий рахунок або до каси підприємства. У той же час у бухгалтерському обліку доходом (виручкою) визнається не надходження грошей, а відвантаження продукції (товарів, робіт, послуг) — передача покупцеві всіх ризиків і вивід, пов’язаних з правом власності на продукцію (товар, інший актив).

Не важко помітити, що порядок визначення виручки від реалізації у бухгалтерському та податковому обліку єдиннників не збігаються. Постає питання — як же правильно нарахувати єдиний податок: за бухгалтерською виручкою чи за податковою?

Оскільки у бухгалтерському обліку всі податки, що сплачуються за рахунок коштів підприємства (у тому числі єдиний), визнаються витратами, та у даному випадку необхідно керуватись п.7П (С)БО 16 «Витрати», відповідно до якого витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для одержання якого вони здійсненні. Це означає, що одночасно з нарахуванням доходу за певний місяць (Кт рахунку 70) від суми цього доходу повинен бути нарахований і єдиний податок (Кт рахунку 641 субрахунок «Єдиний податок»), незважаючи на те що кошти від покупця ще не одержані.

Ігнорування принципу відповідності доходів і витрат може призвести до значного перекручення звітності. Наприклад, підприємство відвантажувало продукцію протягом всього 2000 року, а оплату одержало тільки у січні 2001 року. Якщо нарахувати єдиний податок від всієї суми виручки, що надійшла, то витрати підприємства за січень будуть безпідставно завищені, а доходи за 2000 рік — занижені.

А ось перерахування єдиного податку до бюджету рекомендуємо здійснювати відповідно до даних Розрахунку суми єдиного податку, тобто від реально одержаної виручки, визначеної на підставі Книги обліку доходів і витрат.

Деякі спеціалісти рекомендують використовувати інший варіант — відкрити в обліку єдиного податку два субрахунки: «Єдиний податок, термін сплати якого не настав» і «Єдиний податок, термін сплати якого настав». По мірі надходження виручки за продукцію (товари, роботи, послуги) ці субрахунки будуть кореспондуватись між собою і закриватися. Однак відбудеться це не автоматично, як у першому випадку. Бухгалтеру необхідно буде відслідити період відвантаження продукції, за яку надійшли кошти, і відповідно до цього закривати субрахунки з обліку єдиного податку.

На рахунок обліку витрат зі сплати єдиного податку Інструкція № 291 чіткої вказівки не дає, тому бухгалтерам доводиться розбиратись самостійно, на свій розсуд.

Єдиний податок є специфічним податком, оскільки об'єднує податки і збори, які підприємство — платник податку на прибуток відображає по дебету рахунків:

— 23 «Виробництво» (наприклад, нарахування на соціальне страхування із заробітку виробничих робітників);

— 84 «Інші операційні витрати» (наприклад комунальний податок);

— 85 «Інші витрати» (податок на прибуток).

На мою думку, єдиний податок доцільно обліковувати на окремому субрахунку рахунка 84 або 85. У цьому випадку бухгалтеру не доведеться вичленовувань суму нарахованого єдиного податку із загальної суми витрат при заповненні форми № 2-м.

Характеристика та принципи підготовки бухгалтерської звітності.

Відповідно до останніх змін, внесених до Положення № 196 і Стандарту № 25, при складанні фінансової звітності за 2000 рік цей податок не потрібно розподіляти на частини (57% і 43%). Його сума (нарахована по кредиту рахунку 641 за звітній період) зазначається у новому рядку 165 «Єдиний податок» розділу І форми № 2-м «Звіт про фінансові результати».

Відповідно до п. 3 статті11 Закону № 996 для суб'єктів малого підприємництва встановлюється скорочена за показниками фінансова звітність у складі Балансу (форма № 1-м) і Звіту про фінансові результати (форма № 2-м). Зазначені форми звітності, а також порядок їх заповнення затвердженні Стандартом № 25. При заповненні форми № 2-м за 2000 рік слід мати на увазі, що показники за 1999 рік (графа 4) не заповнюються.

Решту форм річної звітності (звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал і примітки до звітності) суб'єкти малого підприємництва не складають.

Фінансова звітність подається органам, до сфери управління яких належать підприємства, трудовим колективам на їх вимогу, власникам (засновникам) відповідно до установчих документів, а також згідно із законодавством — іншим органам і користувачам, зокрема органам державної статистики.

Терміни подання фінансової звітності встановлені Порядком № 419. Так, квартальна звітність подається не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітнім кварталом, а річна — не пізніше 20 числа наступного за звітнім року.

Обидві форми значно скорочено порівняно з тими, що складають підприємства, які не є малими. Скорочення здійснено шляхом поєднання декількох статей в одну. Коди рядків збережено.

За рахунок скорочення кількості показників значно спрощено звіт про фінансові результати. Деталізацію доходів i витрат зменшено. Найбільше задоволення викликає той факт, що витрати для складання форми № 2-м можна формувати із застосуванням лише рахунків класу 8 нового Плану рахунків. Конкретно визначено, де у звітності відображається сума єдиного податку, спеціального патенту i фіксованого податку сільськогосподарських виробників.

Техніку складання фінансового звіту малих підприємств, що перейшли на новий План рахунків, у тому числі платників єдиного податку, додано.

До податкової звітності за єдиним податком, що подається до податкових органів, входять: розрахунок сплати єдиного податку, розрахунок акцизного збору, декларація з ПДВ (при сплаті єдиного податку за ставкою 6%), платіжні доручення про сплату єдиного податку з відміткою банку про зарахування коштів.

Платники єдиного податку зобов’язані вести Книгу обліку доходів i витрат суб'єкта малого підприємництва — юридичної особи, що застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності. Порядок її заповнення затверджено наказом ДПА України від 13.10.98 р. № 477 (у редакції наказу ДПА України від 12.10.99 р. № 554).

Відповідно до п. 1 цього Порядку в зазначеній Книзі відображаються в хронологічному порядку всі господарські операції на підставі первинних документів. Складати Книгу обліку доходів i витрат доводиться вручну. Сама Книга повинна бути прошнурована, підписана i завірена печаткою підприємства — платника єдиного податку i печаткою податкового органу, в якому платник зареєстрований. Зовсім очевидно, що заповнити її з застосуванням засобів обчислювальної техніки неможливо. Порядком її складання не передбачено можливості нагромадження даних автоматизованим способом із відображенням у Книзі підсумкових даних (як, наприклад, у Книзі обліку продажу i Книзі обліку придбання з ПДВ).

Логічно відображати операції на підставі даних бухгалтерського обліку.

Облік виручки від реалізації (графа 3) можна вести на підставі даних синтетичних регістрів, записуючи зміст операцій однією сумою за день досить лаконічно: надійшла виручка від реалізації.

У графі 4 відображається не вся сума виручки, що надійшла від реалізації основних фондів, а тільки перевищення виручки над залишковою вартістю. Продаж за залишковою вартістю або нижче її взагалі в Книзі відображатися не буде.

Графа 5 призначена для відображення виручки від іншої реалізації та позареалізаційних доходів.

У графі 6 відображається загальна сума всіх надходжень, тобто сума граф 3, 4 i 5.

У графі 7 відображаються витрати, фактично оплачені з розрахункового рахунку або з каси. Ця графа має довідковий характер, тому що на об'єкт оподаткування не впливає.

Підсумки граф підбиваються за місяць та наростаючим підсумком із початку року.

Заповнення Розрахунку сплати єдиного податку складності не викликає.

Розрахунок заповнюється наростаючим підсумком із початку року. Сума фактично сплаченого податку (рядок 06) відображає суму перерахованих платежів.

Сплата підтверджується поданням платіжних доручень з відміткою банку. Розрахунок подається до податкових органів щокварталу до 20 числа місяця, наступного за звітнім кварталом. Сплата єдиного податку відбувається щомісяця не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітнім.

3. ПОЗИТИВНІ ТА НЕГАТИВНІ СТОРОНИ ЄДИНОГО ПОДАТКУ Економічна доцільність спрощеної системи оподаткування.

При ставці єдиного податку 6% можна здійснити конкретний розрахунок меж мінімізації відволікання коштів на сплату податків.

Для проведення порівняльного аналізу необхідно врахувати, що єдиний податок у розмірі 6% обчислюється від виручки, за винятком акцизного збору, тобто виручка від реалізації містить у собі суми ПДВ.

Якщо виходити з наявного визначення виручки від реалізації, то податок становить 7,2% від реалізації без ПДВ для платників ПДВ. Надалі варто врахувати, що для промислових i торговельних підприємств потрібно застосовувати різні критерії оцінки, тому що для торгівлі ставка єдиного податку складе 7,2% від товарообігу, а не від націнки.

Для виробничих підприємств — платників ПДВ про безумовну доцільність переходу на нову систему можна говорити за умови, що рентабельність становить більше 25%. У цьому випадку загальна сума сплачуваних податків вища за єдиний податок навіть без врахування відрахувань на заробітну плату.

За більш низького рівня рентабельності необхідно враховувати i розміри зарплати з відрахуваннями на неї. Нижче подано таблиці № 3 і № 4 граничних значень рентабельності та заробітної плати для платників ПДВ, за яких доцільно переходити на спрощену систему оподаткування. Усі значення наведено у відсотках до виручки від реалізації без ПДВ. Рентабельність визначено як відношення прибутку до витрат. Ставка відрахувань на заробітну плату — 37,5%. Ставка податку на прибуток — 30%.

Зниження рентабельності без зміни питомої ваги зарплати, зменшення зарплати при незмінній рентабельності, зменшення обох показників — усі ці три варіанти призведуть до недоцільності застосування спрощеної системи оподаткування.

Таблиця № 3.

ПОКАЗНИК ГРАНИЧНІ ЗНАЧЕННЯ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14.

Виручка 100.0 100.0 100.0 100.0 100.0 100.0 100.0 100.0 100.0 100.0 100.0 100.0 100.0.

Витрати 79.3 80.0 80.6 81.3 82.0 82.6 83.3 84.0 84.7 85.5 86.2 87.0 87.7.

Зарплата — - 0.5 1.1 1.6 2.1 2.3 3.2 3.7 4.3 5.1 5.6 6.1.

Відрахування — - 0.2 0.4 0.6 0.8 1.0 1.2 1.4 1.6 1.9 2.1 2.3.

Інші податки 1.2 1.2 1.2 1.2 1.2 1.2 1.2 1.2 1. 2 1.2 1.2 1.2 1.2.

Прибуток 20.7 20.0 19.4 18.7 18.0 17.4 16.7 16.0 15.3 14.5 13.8 13.0 12.3.

Податок на прибуток 6.2 6.0 5.8 5.6 5.4 5.2 5.0 4.8 4.6 4.4 4.1 3.9 3.7.

Загальна сума податків 7.4 7.2 7.2 7.2 7.2 7.2 7.2 7.2 7.2 7.2 7.2 7.2 7.2.

Рентабельність 26.0 25.0 24.0 23.0 22.0 21.0 20.0 19.0 18.0 17.0 16.0 15.0 14.0.

Таблиця № 4.

ПОКАЗНИК ГРАНИЧНІ ЗНАЧЕННЯ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ.

1 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28.

Виручка 100.0 100.0 100.0 100.0 100.0 100.0 100.0 100.0 100.0 100.0 100.0 100.0 100.0 100.0.

Витрати 88.5 89.3 90.1 90.9 91.7 92.6 93.5 94.3 95.2 96.2 97.1 98.0 99.0 100.0.

Зарплата 6.7 7.5 8.0 8.8 9.3 10.1 10.7 11.5 12.3 12.8 13.6 14.4 15.2 16.0.

Відрахування 2.5 2.8 3.0 3.3 3.5 3.8 4.0 4.3 4.6 4.8 5.1 5.4 5.7 6.0.

Інші податки 1.2 1.2 1.2 1.2 1.2 1.2 1.2 1.2 1.2 1.2 1.2 1.2 1.2 1.2.

Прибуток 11.5 10.7 9.9 9.1 8.3 7.4 6.5 5.7 4.8 3.8 2.9 2.0 1.0 ;

Податок на прибуток 3.5 3.2 3.0 2.7 2.5 2.2 2.0 1.7 1.4 1.1 0.9 0.6 0.3 ;

Загальна сума податків7.2 7.2 7.2 7.2 7.2 7.2 7.2 7.2 7.2 7.2 7.2 7.2 7.2 7.2.

Рентабельність 13.0 12.0 11.0 10.0 9.0 8.0 7.0 6.0 5.0 4.0 3.0 2.0 1.0 -.

Зниження рентабельності без зміни питомої ваги зарплати, зменшення зарплати при незмінній рентабельності, зменшення обох показників — усі ці три варіанти призведуть до недоцільності застосування спрощеної системи оподаткування.

Для оцінки своїх даних можна скористатися таблицею таким чином:

визначити рентабельність за 9 місяців поточного року як відношення балансового прибутку до витрат;

знайти питому вагу витрат на оплату праці як відношення витрат на оплату праці за рахунок усіх джерел підприємства до обсягу реалізації без ПДВ;

— відшукати значення одного із знайдених показників у таблиці i порівняти запропоноване значення другого показника з фактичним. Якщо фактичне значення істотно вище, то можна зробити висновок про зниження податкового пресу при переході на єдиний податок. Якщо фактичне значення нижче або незначно перевищує запропоноване в таблиці, то спрощена система оподаткування вам нічого не дає.

У торгівлі середній відсоток націнки (тобто реалізованого накладення) без ПДВ коливається від 20 до 30 відсотків. У загальному обсязі виручки без ПДВ це становить відповідно від 16,7 до 23,1 відсотка. Неважко порахувати, що на сплату єдиного податку буде витрачено від 31 до 43 відсотків суми націнки. Якщо торгівля безприбуткова, то загальна сума податків i зборів не перевищує 30% від суми націнки без ПДВ навіть за умови, що зарплата з відрахуваннями становить 100%. Якщо в результаті здійснення торгових операцій утвориться прибуток, то сума податків i зборів менша. Різко зменшується сума податків зі зменшенням частки зарплати в складі витрат обігу. У Додатку 4 (таблиця № 5) та Додатку 5 (таблиця № 6) наведено приклади зі значеннями середнього відсотка націнки до вартості товарів від 10 до 40 відсотків. Для всіх прикладів розглянуто крайні варіанти: діяльність безприбуткова, при цьому витрати складаються тільки з витрат на оплату праці з відрахуваннями; уся сума націнки оподатковується податком на прибуток, тобто витрати відсутні.

На практиці такі варіанти зустрічаються вкрай рідко. Але ці розрахунки дають змогу зробити висновок, що при розмірі націнки менше 36% перехід на спрощену систему оподаткування (тобто на єдиний податок) призведе до збільшення податків.

Далі у таблиці № 7 наведено дані для націнок 35 i 40 відсотків із зазначенням граничних значень витрат на оплату праці. Значення розраховано при рентабельності від 5 до 30 відсотків. Рентабельність визначається як відношення прибутку до витрат. У випадку, якщо витрати на оплату праці нижчі, то перехід на.

єдиний податок недоцільний.

Таблиця № 7.

Розрахунок доцільності переходу на єдиний податок Показник Один. виміру Числові приклади.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10.

Виручка % 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0.

Середня націнка до вартості товарів % 40,0 40,0 40,0 40,0 35,0 35,0 35,0 35,0.

Рентабельність (відношення прибутку до витрат).

%.

5,0.

10,0.

20,0.

30,0.

50,0.

10,0.

20,0.

30,0.

Витрати % 27,2 26,0 23,8 22,0 24,7 23,5 21,6 19,9.

Зарплата % 18,1 17,1 15,5 13,9 18,0 17,1 15,7 14,4.

Відрахування % 6,8 6,4 5,8 5,2 6,7 6,4 5,9 5,4.

Прибуток % 1,4 2,6 4,8 6,6 1,2 2,4 4,3 6,0.

Податок на прибуток % 0,4 0,8 1,4 2,0 0,4 0,7 1,3 1,8.

Сума сплачуваних податків % 7,2 7,2 7,2 7,2 7,2 7,2 7,2 7,2.

Як висновок, можна сказати наступне: перехід на спрощену систему оподаткування знизить податковий тягар тільки для високорентабельних промислових підприємств i торговельних підприємств, що працюють із високим відсотком націнки i високим рівнем рентабельності.

Для єдиного податку за ставкою 10% аналогічний розрахунок економічної ефективності зробити неможливо. Це пов’язано з тим, що неможливо оцінити «економію» за рахунок відсутності ПДВ, тому що можливі різні варіанти. Обираючи ставку 10%, необхідно врахувати, що неплатники ПДВ не мають податкового кредиту, а 10% сплачується з усієї виручки. Це може бути вигідно в таких випадках:

при наданні високорентабельних послуг;

при низько витратному виробництві з великою питомою вагою витрат на оплату праці;

у громадському харчуванні за умови, що продукти закуповуються в неплатників ПДВ (наприклад, на ринку).

У торговельній діяльності ставка 10% вигідна тільки при закупівлі товарів у неплатників ПДВ i при можливості встановлювати великий рівень націнки.

Крім економічного ефекту, не варто забувати, що застосування ставки 10% звужує число потенційних покупців. Ними можуть бути в основному тільки неплатники ПДВ. Немає сенсу переходити на єдиний податок i в період інтенсивного розвитку: будівництва, придбання основних засобів, накопичення необхідних товарних запасів тощо.

На закінчення ще раз зазначу: приймаючи рішення про перехід на спрощену систему, потрібно зважити всі «за» i «проти».

Переваги і недоліки спрощеної системи оподаткування.

Потрібно сказати, що не один податок, тим паче не одна система оподаткування, в жодній країні не є досконала. Отже і спрощена система оподаткування має свої переваги та недоліки.

Суттєвою перевагою спрощеної системи оподаткування є зменшення податкового тиску на представників малого та середнього бізнесу, але звичайно, за умов, які були розглянуті в попередніх розділах, тобто при рівні рентабельності не менше 25%. Хоча зустрічається і таке, що підприємства з меншим рівнем рентабельності реєструються на спрощену систему оподаткування. Це говорить про те, що спрощена система не повністю вирішила питання про усунення тіньової економіки малого та середнього бізнесу. Але навіть при такій постановці питання дане підприємство здійснює більші надходження в бюджет ніж при звичайній системі оподаткування. Незважаючи на те, що підприємство з меншим рівнем рентабельності і не отримує великих прибутків, воно своїм переходом на спрощену систему оподаткування страхує себе від численних перевірок, непорозумінь та штрафів, які, на жаль, так часто зустрічаються на практиці.

Виходячи з Закону № 727 «Про спрощену систему обліку і звітності», до підприємства — платника єдиного податку автоматично не застосовуються цілий ряд штрафів і санкцій, які могла б застосувати ДПА для звичайної системи оподаткування.

Також спрощена система оподаткування обліку та звітності дозволяє невеликому підприємству зменшити чисельність штату бухгалтерії і завдяки цьому підняти свою рентабельність через зменшення витрат на оплату праці.

Єдиним і самим суттєвим недоліком був і залишається по цей час елемент подвійного оподаткування в спрощеній системі за ставкою єдиного податку 6% при умові сплати ПДВ. Справа в тому, що 6% податку береться з суми виручки включаючи ПДВ, яке надходить від покупців, а це економічно не правильно. По логіці речей не розумно накладати податок на податок — це абсурд, але так є. І залишається тільки здогадуватися чому наші можновладці вперто не помічають цього, і залишається тільки чекати — чекати на кращі зміни.

Основні завдання вдосконалення податкової системи України.

Для полегшення ситуації необхідно досягти стабільності податкового законодавства, яке забезпечило б: введення в дію законодавчих актів по питаннях оподаткування не раніше ніж через рік з моменту їх прийняття; сталість ставок пільг та правил оподаткування на протязі мінімум трьох років з моменту введення в дію актів податкового законодавства, а також податкового законодавства відносно платників, які беруть участь в цільових державних інвестиційних програмах на протязі усього часу їх дії.

Держава повинна навчитися правильно використовувати доходи та відмовитися від діючої нині жорсткої зарегульованності економіки, яка наштовхує підприємництво в «тінь», необхідно досягти збалансованості інтересів бюджету та конкретного суб'єкта підприємницької діяльності.

Для цього необхідно забезпечити гнучкість податкової системи, пристосувати її до зовнішньої і внутрішньої економічної кон'єктури. Перш за все мова йде про делегування податковим органам права давати відстрочки, відстрочки по сплаті податків, стягнення пені, і введення штрафних санкцій в залежності від фінансового стану платника податку і перспектив його розвитку з дотриманням єдиної вимоги — в кінці певного звітного періоду платник податків зобов’язаний повністю оплатити всю суму заборгованості. При такій схемі, можливо, використовувати і вже випробувану систему податкових кредитів.

Необхідно також враховувати фактор сезонності роботи платника податків та особливості окремих областей промисловості і сільського господарства.

Керівництво різних держав можуть бути в будь — яких стосунках, однак суб'єкти підприємництва прагнуть і будуть прагнути співпрацювати, якщо це взаємо вигідно. В випадку якщо в податковому законодавстві не буде врахований цей фактор, то не тільки держава, а й підприємництво загублять великі прибутки.

Наприклад. Після введення Україною податку на додану вартість продукції, яка.

Імпортується, Росія ввела аналогічний податок на товари, які поступають з України.

Внаслідок цього Україна втратила російський ринок збуту цукру, так як його експорт став не вигідний. На даний період цей податок скасовано обома сторонами.

Тому досягнення узгодженості внутрішньої податкової системи з податковими системами інших держав, які є основними економічними партнерами України — це суттєве питання на сьогодні. Створення збалансованої податкової системи всередині однієї окремо взятої країни не є вирішенням всіх проблем.

Необхідно до мінімуму звести негативний вплив на економіку країни тіньового бізнесу. Аналіз ситуації, яка склалася, свідчить про те, що тіньова діяльність завдає збитків однаковою мірою як державі, так і кожному легально працюючому суб'єкту підприємницької діяльності. Ризик, на який свідомо йдуть тіньовики, не завжди окупляється прибутком, який вони отримують.

Тіньова економіка небезпечна ще й тим, що активно притягає до своїх лав все нових та нових суб'єктів підприємницької діяльності. Наприклад, комерційні банки, як не прикро, надзвичайно зацікавлені в активній спільній праці з фіктивними підприємствами. Тільки в одному з перевірених податковою інспекцією комерційному банку з 1000 діючих розрахункових рахунків 294 використовувались фіктивними підприємствами.

Головне завдання, яке ставлять перед податковою поліцією, не розпилювати сили на нескінченні перевірки лотків та кіосків, а систематично відробляти найбільш суттєві факти ухилення від сплати податків, попереджувати масові порушення податкового законодавства. Можна привести тільки дві цифри: утримання всієї податкової поліції варте державі 13 млн. гривень в рік, тоді як за півкроку бюджет поповнився на 190 млн. гривень завдяки діям податкової поліції.

Я вважаю, що саме поняття податкової реформи включає в себе не тільки зміну законодавства, яке регулює розміри та процес збору податків, а й модернізації самої податкової служби, перетворення її згідно з вже існуючими ринковими нововведеннями, яка могла б на достатньому рівні забезпечити доходи в бюджет.

Всі розуміють, що при бажанні, за рік чи два неможливо створити ідеальну податкову систему. Але зараз, перш за все, потрібно дбати про фінансову систему перехідного періоду. Податкова система та економіка по окремо існувати не може. З одруженням економіки буде удосконалюватись і податкова система. Але при цьому податки повинні не стримувати розвиток економіки, а навпаки — стимулювати її.

Я розумію, що весь час податкові органи, як органи фіскальні, є й будуть одним з найбільш не популярним державним інститутом в країні. Але хочу підкреслити, що податки — це плата за цивілізацію, і виконуватись вони повинні цивілізовано. Сподіваюсь, що в недалекому майбутньому Україна вийде на такий рівень.

Первинний документ Касова книга Відомість В-8.

Книга обліку господарських операцій Фінансова звітність Первинний документ Книги складського обліку матеріалів, готової продукції; інвентарна книга обліку основних засобів Касова книга Відомість В-1.

Відомість В-2.

Відомість В-3.

Відомість В-4.

Відомість В-5.

Відомість В-6.

Відомість В-7.

Відомість В-8.

Шахова відомість Оборотна відомість Фінансова звітність субрах. 841.

субрах. 842.

субрах. 843.

субрах. 844.

субрах. 845.

рах.26.

рах.23.

Д-т 79.

субрах. 841.

субрах. 842.

субрах. 843.

субрах. 844.

субрах. 845.

Д-т 79.

субрах. 85.

Д-т 79.

субрах. 841.

субрах. 842.

субрах. 843.

субрах. 844.

субрах. 845.

Д-т 79.

рах.23.

субрах. 841.

субрах. 842.

субрах. 843.

субрах. 844.

субрах. 845.

Д-т 79.

субрах. 85.

Д-т 79.

Д-т 79.

К-т 28.

субрах. 841.

субрах. 842.

субрах. 843.

субрах. 844.

субрах. 845.

Д-т 79.

субрах. 85.

Д-т 79.

субрах. 841.

субрах. 842.

субрах. 843.

субрах. 844.

субрах. 845.

Д-т 79.