Великобританія

План 1. Загальні відомості 3 Клімат 4 Гідроресурси 6 Державний лад 7 2. Історичний нарис 8 3. Економіко-географічне становище 14 4. Характеристика промисловості 14 5. Сільське господарство 19 6. Транспорт і зовнішньоекономічні зв’язку 20 7. Населення й міста 21.

1. Загальні сведения.

Країна, розташована на Британських островах у північно-західних берегів континентальної Європи, традиційно називається (під назвою найбільшого острова) Великобританією, а, по назві її більшості Англією. Офіційно вона іменується Сполучене королівство Великій Британії та Північної Ірландії. У власне Великобританію входять три историкогеографічні області: Англія, Уельс і Шотландія. До складу Сполученого королівства включається також Північна Ірландія, що становить північно-східну частина острова Ірландія. Це четверта область країни. 1921;го р. Південна Ірландія статус домініону. Ірландська республіка було проголошено в 1949 г.

Британські острови — найбільший архіпелаг у Європі. Сюди входять дві великі країни острова — Велика Британія чи Ірландія, розділені Ірландським морем, і ще п’ять тисяч малих, серед яких особливо вирізняються групи островів Півночі: Гебридские, Оркнейські, Шетландские й заселили острови Мен, Англси і др.

Південна край острова Великобританія півострів Корнуолл — перебуває в 50(с.ш., а сама північна частина архіпелагу Шетландские острова — на 60(с.ш.

Протяжність острова Великобританія із півночі на південь становить 966 км, а найбільша його ширина вдвічі нижча. Розташований на континентальному шельфі, Британський Архіпелаг відділений мілководним Північним морем від Швеції, Норвегії, в Данії та ФРН та вузьким протокою Ла-Манш (британці називають його Англійським каналом) і Па-де-Кале від Франции.

З 1993;го р. діє тунель під протокою Ла-Манш. Будівництво цього тунелю вважатимуться грандіозним. Варто сказати, що це загальна протяжність тунелю становить 49 кілометрів, а довжина галерей, прокладених під дном протоки — 38 кілометрів. Щоб дістатися з Лондона до Парижа потягом слід насамперед 3 години. «Нарешті Європа приєдналася до Англії», — так кажуть англійці щодо Евротуннеля.

Усі державні кордони Об'єднаного Королівства морські, за винятком кордони між Північної Ірландією і Ірландської Республікою. Берегова лінія загальною протяжністю понад десять тис. км сильно порізана. Завдяки численним заливам і фіордам на острові немає такої місця, який би віддалене берега понад 120 км.

Західні берега острова Великобританія скелясті і стрімчасті, східні більш пологие.

Майданом (244 тис. кв. км) Великобританія 2 рази менше самих великих держав в Зарубіжною Європі — Німеччині й Испании.

Климат.

На клімат Британських островів впливають близькість океану та особливо течії Гольфстрім. Погода у Великій Британії буде настільки швидким змінюється, що дозволяє британцям нескінченну і багату поживу для світських розмов. Традиційна англійська погода — це дощ і вогкість: температура взимку дуже рідко опускається нижче нуля (загалом 3−5©. Найбільш суворі погодні умови серед стосів Шотландії, Уельсу та Північної Шотландії; у загниваючій західній частини Великобританії клімат вологіше, ніж у Східної через панівних західних вітрів з Атлантичного океана.

Океанічний характер клімату Великобританії відбилося у переважання нестійкою погоди з рвучкими вітрами і густими туманами в протягом лише одного року. Зими дуже вологі і незвичайно м’які, із різкої аномалією температур (порядку 12−15 градусів) порівняно з среднеширотными показниками. Середня температура самого холодного місяці — січня — не опускається нижче +3,5 градусів навіть у крайньому сході Великобританії, але в південному заході сягає +5,5 градусів, й рослини там вегетируют цілий рік. Маси теплого морського повітря, які із югозаходу, підвищують зимову температуру, але водночас приносять похмуру і дощову погоду з сильними вітрами і штормами. При вторгненні ж холодного повітря зі Сходу і північного сходу на довго встановлюється морозна погода. Сніг в зимовий період випадає по всій території країни, але ж надто нерівномірно. У гірських районах Шотландії сніжний покрив тримається щонайменше 1- 1,5 місяців, Півдні ж Англії й особливо південному заході сніг випадає дуже рідко й зберігається максимум тижня. Тут трава зеленіє цілий рік. На заході Великобританії зазвичай за зиму випадає ще більше опадів, ніж влітку. У східних районах зима більш холодна і менше влажная.

Навесні дмухають холодні північні вітри, значно затримують зростання сільськогосподарських культур Сході Шотландії, інколи ж сухі східні. Це сезон зазвичай найменш дощове. Весна на Британських островах прохолодніше і тривалішою від, ніж тієї ж широтах на континенте.

У Великобританії, як та інших країнах із морським кліматом, літо порівняно прохолодне: середня температура самого теплого місяці — липня — на 1−2 градуси нижче, ніж тієї ж широтах материка. У літні місяці зменшується циклонічна діяльність, і розподіл середніх температур липня відповідає широтной зональности: на південному сході країни +16 градусів, але в крайньому північному заході +12 градусов.

Максимальна температура на південному сході Англії іноді піднімається вище +27 градусів, інколи ж до +32 градусів. Максимум опадів тут доводиться другу половину лета.

Восени посилюється циклонічна діяльність, погода стає похмурої і дощової, ми інколи з сильними штормами, особливо у вересні і жовтні. Коли тепле повітря виноситься на охолоджену поверхню островів, на узбережжях часто бувають туманы.

З теплими і вологими вітрами, дующими із боку Атлантики, пов’язано безліч дощів у західних районах Великобританії. У середньому протягом року там випадає 2000 мм опадів, тоді як і східної Англії, розташованої в «дощової тіні» — лише близько 600 мм, а влітку місцями навіть 500 мм. Гори, в такий спосіб, служать природним бар'єром, задерживающим вологий повітря західному боці. Багатство опадів позитивно впливає до зростання багатьох сільськогосподарських культур, особливо пшениці і ячменю. У цілому нині зернові на Британських островах дають хороші результати на більш сухі року, але давайте тоді нерідко вигоряють травы.

Гидроресурсы.

Великобританія багата водними ресурсами. Практично на країни крім деяких південно-східних районів, кількість випадаючих опадів перевищує випаровування і тому розвинена густа мережу повноводних річок. Найбільші їх Северн (391 км) і Темза (331 км). Темза — це найважливіша ріка Англії. Джерело її перебуває у відрогах пагорбів Котсуолд, а джерело Северна перебуває у центральному Уельсі. Басейни цих річок межують між собою. У басейні Темзи мешкає майже 1/5 від населення країни. Але тут перебуває столична конурбация — колишній Лондон.

Ріки ницої частини країни розташованої на схід головного вододілу спокійні. Вони починаються в невисоких Пенинских горах і інших височинах і течуть Схід по водопроницаемым породам — известнякам і песчаникам, тож частину стоку просочується в підземні басейни. У гірських ж районах Шотландії та Уельсу витоки річок перебувають у значних висотах, тому протягом річок швидке, часто виходять із берегів, особливо у дощовий сезон. Короткі, але повноводні і швидкі річки північно-західній Шотландії та Уельсу йдуть на виробництва електроенергії. Тут побудовано більше ніж 60 гідроелектростанцій. Естуарії найбільших річок Великобританії — Темзи, Северна, Хамбера, Мерсі, Клайда і Форту — це широкі, штучно поглиблені і выпрямленные бухти. Вони розташовуються найбільші морські порти і промислові вузли. Під час припливу солона вода проникає по эстуариям далеко вгору за течією, тому населення більшості морських портів постачається питної води з верхових річок, підземних резервуарів і безпеку гірничих озер.

Найбільші озера Великобританії — Лох-Ней (близько 400 кв. км) в північної Ірландії, і навіть Лон-Ломонд і Лох-Несс в Шотландії. Численні озера гірської Шотландії та озерного кола дуже мальовничі і приваблюють багато туристів. Їх використовують як і транспортні шляху місцевого значення. Так озера Лох-Несс і Лох-Лохи, які працюють у Великому Глене і з'єднані каналом, становлять прямий водний шлях між східними й західними побережьями Шотландии.

Озерний коло був здавна постачальником прісної води Манчестера, який отримує її з двох акведукам довжиною понад сто км. У рівнинній частині Великобританії немає великих озер, але багато штучних водойм, створених дома колишніх торфорозробок, піщаних і гравійних карьеров.

Підземні резервуари здавна служили є основним джерелом високоякісної води населенню ницої частини Англії. Найбільший підземний басейн, площа якого становить майже 30 тис. кв. км, розташовується під крейдовими вапняками на південному сході Англії. У цей час підземні резервуари дають 2/5 всієї води, споживаної у Англії й Уэльсе.

Державний строй.

Попри свою назва, Сполучене королівство не федерація, а унітарну державу — парламентська монархія. Єдиної писаної конституції, як основного закону, країна має. Її законодавство полягає в найважливіших багатовікових конституційних звичаї і рішеннях вищих судових органів (прецеденти). Номінально верховна владу у країні належить монарху (з 1952 р. — королеві Єлизаветі II). Але фактично королева панує, але з управляє. Вищий легіслатура — парламент яку королева і палата лордів. Палата громад — загальнонаціональне представницьке збори, яка обирається не менше десь у п’ять років, а палата лордів складається із спадкових перів, принців королівської крові, вищих духовних і судових сановників й з, яким відповідний титул було надано довічно монархом, часто за рекомендацією прем'єр-міністра. Будь-який законопроект, ухвалений палатою громад (крім фінансових) то, можливо затриманий палатою лордів терміном до один рік. Фінансові законопроекти стають законами після проходження палати громад та підписання королевой.

Виконавча влада здійснюється урядом на чолі з прем'єрміністром. Зазвичай королева призначає прем'єр-міністром лідера тієї партії, яка одержала більшість місць у палаті громад. Практично вся політична нібито влада зосереджена руках кабінету міністрів, куди, зазвичай, входять найпомітніші діячі правлячої партии.

Провідні буржуазні політичні партії — консервативна і лейбористська — відіграють вирішальну роль визначенні внутрішньої і до зовнішньої політики країни. Консервативна партія висловлює інтереси монополістичної буржуазії, земельної аристократії і помилки вищого чиновництва. Це визначає вироблену нею політику. Лейбористська партія у основному складається з робочих, керують нею праві социал-демократы.

У розв’язанні тих завдань місцевого значення важливе значення мають органи місцевого муніципального самоврядування. Протягом кількох років ця структура суттєво змінилася. У Північної Ірландії було засновано 26 районні управління. До того ж була спрощена комплексна організація самоврядування Англії й Уельсі і перетворять на двох’ярусну систему, що складається з 53 великих управлінь графств і 369 менших районних управлінь. У Уельсі замість 13 колишніх графств тепер залишився тільки вісім, причому п’ять із них отримали валлійці назви. У Шотландії після реформи стало дев’ять і 53 районних управления.

2. Історичний очерк.

Найстародавнішим населенням Британських островів, про який відомості, були иберы, прибулі з раннього Тренейского півострова в 2500−2000 рр. до н.е. Трохи згодом, в 2000;1800 рр. е. у частині Британії оселилися прибульці із центральних областей Європи — представники інший, альпійської расы.

Найважливішою віхою в давньої російської історії Британських островів було заселення їх кельтськими племенами. Кельти почали переселятися сюди з прибережних областей сучасної Бельгії й Франції з 1000 р. е. Більшість їх говорило мовою, належало до бритской галузі кельтських мов. Кельти ж, розмовляючі на гаэльском мові, переважно селилися в Ирландии.

У перші століття нашої ери північ Британії переймався войовничими племенами пиктов, походження і естонську мови до цього часу залишається загадкою науковцям. У переведенні з латини «piches» — розмальований. Так називали римляни потужну этносоциальную спільність раннього середньовіччя, яка виникла у результаті злиття кельтів коїться з іншими більш древніми племенами.

У першому столітті е. Британські острови завойовані Римом, панування якого тривало тут майже 400 років. Але романізація Британії відбулася у значно меншою мірою, наприклад, в Галії. До до того ж панування римлян не поширювалося все острів: ні Шотландія, ні Уельс були ними скорені. На початку п’ятого століття римське панування в Британії припинилося, і кілька днів кельти стали незалежними. У цей період з так званого кельтського відродження була майже забутий латину, який за панування римлян.

Із середини першого тисячоліття нашої ери на Британські острови почалося вторгнення западногерманских племен — англов, саксів, номов і фризів. Кельтські племена були або асимільовано германцями, або ж відсунуті на північ і заходу. Там Корнуолле, Уельсі і Шотландії, групи кельтського населення зберігалися дуже довго, що зумовило своєрідність їх подальшого етнічного развития.

Наприкінці VI — початку VII ст. було створено ряд раннефеодальных держав англов: Кент, Уэссекс, Суссекс, Ессекс, Східна Англія, Нортумбрия. Аж по ХІ ст. вони проводили між собою боротьбу політичне переважання. Злиттю цих країн на єдину країну чимало сприяли що почалися VII в. набіги скандинавів, які заснували багато поселень в північних і східних областях острова. Нове держава почали називати Англией.

Найважливішим подією історії Англії стало вторгнення в 1066 р. норманнов та Північної Франції (Нормандії) під керівництвом короля Вільгельма Завойовника. Нормандське завоювання спричинила посилення королівської влади й сприяло завершення процесу феодалізації Англії. Верхівку феодального суспільства на державі склали завойовники — норманны.

У XII-XIII ст. посилилася централізація країни й це викликало подальше розвиток господарства і зростання міст. Економічне згуртування країни, її централізація супроводжувалися етнічної консолідацією населення шляхом злиття древнього англосакського населення з які прийшли із Франції норманнами, складалася нова англійська етнічна спільність. Якщо раніше простий люд у своїй говорив на англосакском мові, а королівський двір і феодальна знати — французькою, нині поступово відбувався перехід до єдиного англійської мови, котрий склався з урахуванням лондонського диалекта.

На півночі Британії в IX-XI ст. склалося нову Російську державу — Шотландия.

Вже XIII-XIV ст. Англія зробила перші спроби підкорити собі кельтські народні острова. Після завзятій боротьби наприкінці XIII в. був приєднано до Англії Уельс. У тому ж столітті англійці намагалися завоювати і Шотландію, однак у результаті національно-визвольної боротьби Шотландія зуміла відстояти на своїй незалежності кілька веков.

Проникаючі до села товарно-грошові стосунки поволі руйнували крепостническую систему. Значний вплив той процес надав на вовняну промышленность.

Великий удару феодального строю завдала війна" між двома соперничавшими династіями — Ланкастерів і Йорков, звана історія війною Червоної і Білої троянди (1455−1485). У взаємопоборюванні загинули обидві династії, а на престолі запанувала нова династія — Тюдорів. Місце старої знаті поступово займають джентрі — близькі зародження буржуазии.

Зовнішня торгівля сприяла нагромадженню капіталу країні. У період правління Єлизавети I (1558−1603) Англії довелося вести війну за ринки збуту з Іспанією, найбільшої колоніальної державою того времени.

Розгромивши іспанський флот «Непереможну армади», Англія перетворюється на провідну морську державу і відтоді починає захоплення великих колоній у світі, включаючи величезну територію України у Північній Америці. Повного панування на море Британія домоглася після перемоги адмірала Гораціо Нельсона в морському бої при Трафальгарі в 1805 р., коли він розтрощив франкоіспанську эскадру.

Наприкінці XVI в. почали дедалі більш заглиблюватися протистояння між швидко малорозвинутим капіталізмом і феодально-абсолютистским строєм Англії. Розвитку капіталізму заважали феодальні порядки. Цей конфлікт призвів до буржуазної революції XVII в. Зіткнення буржуазії і феодальної аристократії призвело до протистояння протестантства і католицизму. У результаті війни король Карл I зазнав поразки і був страчений. Олівера Кромвеля (1599- 1658) глава повсталих, заявив травні 1649 р. республіку й під кінець життя правил як лорд-протектор. Англійська республіка проіснувала недовго. У 1660 р. монархія було відновлено і престол зійшов син страченого короля Карл II Стюарт. У 1688 р. в Англії сталася ще одна революція, але сьогодні вже безкровна, під час якої через неконституційного правління скинуть та рибопродукції відправлений у вигнання Яків II. На престол під назвою Вільгельма III вступив голландський принц Вільгельм Оранський разом з дружиною Марією Стюарт. Влада корони була значно обмежена, а права парламенту остаточно закріплені. Буржуазна революція було одним із найважливіших віх історія Англії: вона закріпила перемогу капіталізму та створила сприятливі умови його економічного развития.

Буржуазна Англія намагалася зміцнити своє міжнародне становище, приєднати нові землі. Тому колоніальна експансія розширюється. У XVII в. була підкорена Ірландія. Кілька століть мужньо обстоювала свою незалежність Шотландське держава. Лише 1707 р. англо-шотландская унія остаточно закріпила приєднання Шотландії до Англії. У XVIII в. продовжилася зовнішня експансія Великобританії. Завойовані нею заокеанські колонії (Північна Америка, Індія, Цейлон, ряд територій у Африці) були однією з важливих джерел накопичення капитала.

Надлишок робочої сили в, зростання капіталу, створення зовнішнього ринку — усе це стимулювало розвиток великого машинного виробництва. У Великобританії раніше як у інших країнах Європи стався промисловий переворот у другої половини XVIII в. Він розпочався з механізації текстильної промисловості, де була зроблено ряд винаходів, та був охопив металургійну інші галузі. Особливо велике значення мало винахід 1784-го р. паровий машини англійським інженером Джеймсом Уаттом.

З’явилися великі промислові центри, наприклад, Бірмінгем. У зв’язку з промисловим зростом і збільшенням кількості машин, життя робочих значно погіршилася, і масові виступи робочих були спрямовані, передусім, проти машин. Згодом боротьба робочих відвідують понад організовані форми. У Великобританії вперше зародилися професійні спілки — тредюнионы.

Поразка наполеонівської Франції значно зміцнило політичне становище Великобританії на Європі. За рішенням віденського конгресу 1814−1815 рр. з ним було закріплено все землі, захоплені в часи війни з Францией.

У 30−40-х роках ХІХ в. у британській промисловості міцно стверджується фабрична система виробництва. У 1825 р. було відкрито першу у світі залізниця між Столтеном і Дарлингтоном. Тим більше що посилюється боротьба робочих за права.

Самій характерною рисою економічного розвитку Великобританії на XIX в. було володіння нею величезними колоніями, охватывавшими близько 60% всіх колоніальних володінь усієї земної кулі. Інтенсивний вивезення капіталу колонії давав значні прибутки, та інформаційний процес концентрації капіталу продолжался.

На початку XX в. Англія починає поступатися технічну перевагу Німеччині, й США. Особливо гострими стали протистояння між Англією і Німеччиною. Ці протиріччя сприяли першої світової війни 1914;1918 рр. Після поразки Німеччини Англія розширила свої володіння в Азії, і Африці за рахунок володінь Німеччини) і Туреччини. Але Великобританія було значно ослаблена війною. Похитнулися підвалини британської колоніальної империи.

Після першого Першої світової в Англії стали швидше розвиватися машинобудування хімія, але текстильна і вугільна промисловість прийшли о занепад. Ліберальної партії втратила свій вплив і її місце посіла лейбористська партия.

У 20−30 роки широкого розмаху прийняло страйковий рух через подальшого погіршення життя рабочих.

1939;го р. Англія оголосила війну Німеччини, а після напади проти СРСР висловила підтримку. У війни з Німеччиною, закінченню, як відомо, цілковитою поразкою фашизму, Великобританія зазнала значну шкоду, її позиції на міжнародній арені сильно пошатнулись.

Що Стався у роки розпад великої колоніальної британської імперії ще більше погіршив економічні позиції англійського империализма.

У 1947 р. домоглася незалежності Індія, з ним пішли Бірма, Цейлон та інші колонії в Азії, соціальній та Африці. Англія виявилася зведено в ролі молодший партнер США.

Сьогодні ж Англія — це сильну державу, має міцні позиції на світовому рынке.

3. Економіко-географічне положение.

Великобританія займає досить вигідна економіко-географічне становище. Вона на перетині морських колій та займає вузлове становище на найважливіших лініях судноплавства і світова торгівлі які відбуваються через протоки Ла-Манш (Англійський канал) і Па-де-Кале. Це забезпечує Англії зв’язку з усім світом і дає великі перспективи розвитку та розширення ринків збуту випущеної продукции.

Важливу роль у розвиток і процвітання Великобританії має її сприятливі погодні умови і мінеральні ресурси. У природні умови сприятливо те що Англії багато повноводних, але коротких річок. Англія має запаси кам’яного вугілля, залізних руд.

4. Характеристика промышленности.

Промисловість Великобританії дає 1/3 валового національного продукту, неї доводиться 1/3 всіх зайнятих. Вона використовують у основному привізна сировину, й більше орієнтується зовнішній ринок. З одним боку, для Великобританії характерний швидке зростання сучасних галузей, використовують прогресивну технологію виробництва та організацію праці, новітнє обладнання та сучасні методи управління, з другого — відставання старих традиційних галузей. До першої групи ставляться електроніка, новітні галузі загального характеру і точного машинобудування, більшість галузей хімічної промисловості, до другої — видобуток вугілля, бавовняна і вовняна промисловість, суднобудування, чорна металлургия.

Процес концентрації виробництва, у промисловості Великобританії привів до створення у багатьох галузях сучасних найбільших об'єднань промисловців. Невелика кількість величезних компаній концентрує у яких майже всі виробництво. Найбільші промислові монополії країни — «Імперіал кемікал Индастриз» чи ИКИ, «Юнивелер», «Брітіш Миланд» і «Дженерал електрик Компані», у яких зайнято 200 тис. людина. Основна частина промислових підприємств Великобританії сконцентрована в густонаселеному промисловому поясі, що включає графства від Лондона до Ланкашира і південь від Західного Йоркшира до Глостершира. Найбільші промислові райони поза цього пояса — Південний Уельс, крайній північний схід і частина південного заходу Англии.

Протягом останніх британський уряд прагне проводити регіональну політику, спрямовану з одного боку, на деяке стримування концентрації населення та промисловості в надмірно зрослих конурбациях, з другого — на сприяння підйому старих районів з великою часткою традиційних галузей, котрі переживають занепад. Щоб привабити в відстаючі райони промислових фірм підприємцям надаються державні кредити, пільгові умови оренди промислових будинків, виплати податків і т.д.

Всі ці заходи кілька зменшили територіальну концентрацію промисловості. Завдяки розвантаженні столичних агломерацій, передусім Великого Лондона, і конурбации Західного Мідленда, і навіть розвитку новітніх галузей у відстаючих районах, дещо змінилася й територіальна структура промышленности.

Однак у цілому регіональна політика не принесла очікуваних результатів через самої сутності стихійного капіталістичного виробництва. Економічні складнощі у відстаючих районах залишилися у основному колишніми. Так само зупинити зрушення населення і побудову продуктивних сил на південь. Регіональна політика неспроможна також вирішити гострих соціальних проблем відстаючих районів, і, зменшення безробіття. У 1980;х роках дедалі більше посилюється боротьба робітничого класу за права. Кілька найбільших страйків докерів і шахтарів показали, що з рішенні регіональних проблем інтереси трудящих відстаючих районів далеко не так на першому месте.

Головна галузь гірничодобувної промисловості Великобританії — видобуток кам’яного вугілля. Вона ведеться вже століття. Аж по 1910 р. британський вугілля панував на світовому ринку. Проте якщо з 1913 р., що його було видобуто рекордну кількість — 287 млн. т, видобуток неухильно снижается.

Проте, вугілля усе ще залишається однією з провідних видів палива на країні. Він дає 1/3 споживаної у Великобританії енергії, поступаючись лише нафти, дає майже половину її. Найбільший вугільний басейн на Британських островах — Йоркшир, де 1975 р. видобули 28 млн. т вугілля. За ним слід Нортулеберленд-Даремский і Северо-западный.

Споживання на Великобританії збільшилася останні роки у зв’язку з різким підвищенням ціни нефть.

Британська нафтопереробна промисловість залежить від імпорту сирої нафти і нафтопродуктів. Свердловини на східному Мідленді дають щорічно менш 100 тис. т. Видобуток нафти і є з-під Північного моря — нова, квітуча галузь промисловості, у країні. Вогка нафту ввозиться з Саудівської Аравії, Кувейту, Ірану та Лівії, нафтопродукти — з Італії, Нідерландів і Венесуэлы.

Найбільші нафтопереробні заводи розташовані у глибоководних портів Саутпхемтона, в Уешире, в гирлах Темзи, Трента і Тиса. П’ять заводів Південного Уельсу з'єднані з портом Эне-Бей нефтепроводом.

По що прокладений дно якої Північного моря газопроводу газ сягає Східного узбережжя острова Великобританія районі Исингтона і Йоркшира. У британської зоні експлуатуються п’ять основних родовищ природного газу, що дають 1/6 споживаної у країні енергії. Нині майже весь газ постачається з природних джерел. Великобританія — другий у світі постачальник каоліну (білої глини, з якої роблю порцеляна); тут у дуже великих родовищах видобувають інші види глини для керамічної промисловості. Є перспективи видобутку вольфраму, міді золота з знову розвіданих родовищ. Можливо навіть, невдовзі Британія повністю припинить імпорт вольфрама.

Розробка залізної руди ведеться в порівняно вузькому поясі, який починається у Йоркширу і тягнеться крізь усе східний Мідленд до міста Банбери Півдні. Руда тут низьку якість, кремнеземистая і має всього 33% металу. Потреба залізної руді покривається з допомогою імпорту з Канади, Ліберії і Мавритании.

Великобританія повністю забезпечує себе електроенергією: 86% — ТЕС, 12% — АЕС, 2% — ГЕС. Переважна більшість ТЕС дбає про вугіллі. Гідростанції, зазвичай, невеликі, розташовані вони у основному Шотландському нагорье.

Великобританія посідає восьме місце по виплавці чавуну і стали. Майже вся сталь країни виробляється державної корпорацією «Брітіш стіл». Металургія Великобританії розвивалася в сприятливих умовах. Країна багата вугіллям. Залізну руду містили часто самі пласти вугілля, або вона добувалася поблизу. Третій компонент, необхідний металургії — вапняки є на Британських островах майже скрізь. Вугільні басейни, в близи яких розвивалися металургійні центри, розташовані недалеко друг від одного й від найбільших портів країни, що полегшує доставку з деяких інших районів країни й із зарубіжних країн відсутнього сировини й вивезення готової продукции.

Сталеплавильна індустрія Великобританії дедалі більше використовують у ролі сировини металобрухт, тому сучасні сталеплавильні заводи зазвичай прив’язані до великим промисловим центрам як до джерел сировини й ринків збуту готової продукции.

Британська кольорова металургія одну з найбільших у Європі. Вона працює майже повністю на привізній сировині, тому виплавка кольорових металів тяжіє до портових міст. Експорт кольорових металів за вартістю значно перевищує експорт чавуну і вони. Великобританія — теж одна з основних постачальників таких металів, як уран, цирконій, берилій, ніобій, германій та інших., які використовуються у атомної промисловості, літакобудуванні і електроніці. Головні покупці цих металів — це США і Германия.

Головний район кольорової металургії — Західний Мідленд, де є багато дрібних підприємств спеціалізується з виробництва прокату, лиття та їх обробки кольорових металів. Інші центри — Південний Уельс, Лондон і Тайнсайд. Три найбільших заводу з виплавці алюмінію розташовані на півметровій острові Англси, у міста Инвенгордона (Шотландія) і сході Англії. Вони забезпечують понад половина потреби у первинному алюмінії. Центри з алюмінію в Мідленді і Південному Уельсі тісно пов’язані з американськими і канадськими алюмінієвими компаниями.

У самій великої галузі британської промисловості — машинобудуванні працює ј всіх зайнятих в обробній промисловості. Переважає транспортне машинобудування. Близько 1/3 капіталу затрачуваного на виробництво коштів транспорту, належить американським компаніям, які закріпилися на Британських островах після Другої Першої світової. Підприємства цій галузі є практично переважають у всіх районах й у більшості міст Великобритании.

Великобританія — найбільший у світі експортер вантажних автомашин. Широко відома серія машин підвищеної прохідності «Лендровер». Головні покупці англійських автомобілів — США, Новій Зеландії, Іран та ЮАР.

Майже всі серійні автомобілі випускаються кількома найбільшими автомобільними фірмами «Брітіш Лейланд», заводами міжнародної американської компанії «Крайслер Ю.К.» і дочірніми американськими фірмами «Воксхол» і «Форд». Першим великим районом автомобілебудування на Британських островах став Західний Мідленд з центром в Бирмингеме.

Найстаршу традиційна галузь Великобританії — текстильна промисловість. Вовняні тканини виробляються переважно у Західному Йоркширу, виробництво штучного шовку переважає в йоркширському місті Сешсдене, а бавовняних тканин Ланкаширі, у невеликих текстильних містах на схід від Манчестера. Виробництво вовняних тканин, виробів, пряжі саме древнє на Британських островах. Вовняні тканини британських текстильників й у наші дні високо цінуються осіб на зовнішньому рынке.

5. Сільське хозяйство.

У сільське господарство зайнято близько 3% працездатного населення країни. Великобританія виробляють понад половини сільськогосподарських продуктів, споживаних її населенням, але у середньому становив одну людину припадає менше 1/3 сектора сільськогосподарських земель. Повністю забезпечуються потреби у ячмені, вівсі, картоплі, домашньої птаху, свинині, яйцях і свіжому молоці. Проте багато хто важливі продукти Великобританії доводиться ввозити інших країн. Вона імпортує 4/5 масла, 2/3 цукру, половину пшениці і бекону, ј використовуваних у країні яловичини і телятины.

Великобританію часто називають «королівством пасовищ». І на насправді, пасовища і сінокісні угіддя займають тут територію України у 3 разу велику, ніж зернові культуры.

Природні умови Великобританії сприятливіші у розвиток тваринництва, ніж землеробства. Тваринництво і рослинництво дають відповідно 65 і 23% вартості сільськогосподарської продукції країни. Переважно тваринницькі господарства містяться у західної, більш вологій частини острова Великобританія. Англія одна із самих великих постачальників овечої шерсти.

Більшість ферм Великобританії — це високомеханізовані товарні господарства капіталістичного типу. Проте собівартість фермерської продукції дуже висока. Британське фермерство потребує високих закупівельні ціни, тому регулювання загального аграрного ринку десь ЄЕС, встановлення єдиних ціни сільськогосподарську продукцію негативно позначилися на економіці малих і середніх хозяйств.

6. Транспорт і зовнішньоекономічні связи.

Оскільки Великобританія — держава острівне, всі їх зовнішні перевезення і торгівля пов’язані з морським і повітряним транспортом, тільки після відкриття тунелю під протокою Ла-Манш важливу роль став грати автомобільний транспорт. Близько 9/10 загального вантажообігу посідає морської транспорт, зокрема ј — на каботаж.

Усі райони Великобританії, крім Західного Мідленда, у тому чи іншого мері безпосередньо пов’язані з морськими портами, які є основними транспортними вузлами. Найбільші їх — Лондон, Ліверпуль, Манчестер, Глазго, Брістоль, Мидлсбро, Халл, Ньюкасл, Саутгемптон, Милфорд-Хейвен. Причому лондонський і ліверпульський морські порти пропускаю близько половини усіх вантажів (по стоимости).

З материком Великобританія пов’язана тунелем під протокою Ла-Манш, двома залізничними поромами (Дувр-Дюнкерк і Харидж-Остенде) і численними морськими автомобільними і пасажирськими поромами — з Данією, Швецією, Норвегією, Голландією і Францією. У внутрішніх вантажних перевезеннях найбільшу роль грає автомобільний транспорт. Одночасно розширюється мережу автошляхів й відбувається їх реконструкция.

Оборот зовнішньої торгівлі збільшився майже вчетверо. З одного боку подвоївся експорт капіталу, з іншого — швидко ростуть вклади іноземних монополій на що Великобританії. Майже учетверо збільшився «невидимий експорт». Більшість вартості експорту посідає вироби обробній промисловості: автомобілі, літаки, металлоизделия, електрообладнання, продукцію хімічної в промисловості й текстиль.

7. Населення й города.

Етнічний склад населення Великобританії досить строкатий. Більшість населення англійці (80%), національні меншини (ок.15%) шотландці, валійський, ірландці — зберігають народних традицій і естонську мови. У Уельсі кажуть як англійською, а й у уэльском мові. Вихідці їх Індії, Пакистану, В'єтнаму та інших колишніх британських колоній становлять майже п’ять% населення. Усіх жителів Сполученого королівства називають британцами.

З ранніх періодів історії Британських островів йшов процес формування різних етнічних спільностей — англійців, шотландців і уэльсцев чи валлійців, котрі посідають три історично сформовані відособлені області острова Великобританії — власне Англію, Шотландію й Уельс. Взаємини між тими трьома корінними народами острови Фіджі і які відбувалися середовищі процеси завжди займали важливе місце у політичної історії країни. Національне питання вирішене й у наші дни.

Пануюча і найчисельніша група населення Великобританії — англійці. Вони населяють Англію, більшу частину Уельсу і утворюють компактні поселення на деяких районах Півдні Шотландии.

З кельтських народів Великобританії найбільш багато шотландців. Вони населяють переважно північно-західні області острова Велика Британія чи що прилягають до їх узбережжю Шетландские, Оркнейські і Гебридские острова. Склався і особливий шотландський мову. Основою якого послужив одне із північних діалектів англосакського мови. У шотландський мову ввійшло багато слів з витісненого їм галльського, ще, у ньому позначилося вплив скандинавських языков.

Не затихає національна боротьба серед іншого кельтського народу Великобританії — уэльсцев чи валлійців, чисельність яких складає всього 1,5 млн. людина. Їх історична доля, етнічний розвиток були іншим, ніж в шотландців. Уельс рано був завоеван англійцями, і населення його піддавалося більшої асиміляції, ніж шотландцы.

Упродовж багатьох років жорстка боротьба ведеться, і у внутрішній колонії Великобританії — Північної Ірландії, приєднаному стосовно британського державі 1922 р. коли решта Ірландії домоглася самостійності. До складу Об'єднаного Королівства ввійшли тоді шість графств з країн Ірландської провінції Ольстер.

Лондон.

Столиця Великій Британії та центр і центр південно-східної частини Англії — Лондон — одне із найбільш древніх міст країни. Середньовічний Лондон — ту його частину, що тепер називається Сіті, — прикрашали Лондонський міст, королівський замок Тауер, собор св. Павла, безліч Церков та монастырей.

У XVIII в. було створено комплекси найбільшої та гарного лондонській площі — Гровно-сквер і найбільш знаменитої — Трафальгарській, прокладено широка вулиця парламенту, споруджено будинок знаменитого Британського музея.

Лондон складається з трьох історичних частин: Сіті, Вестмінстера, УестЭнда. Готичний палац Вестмінстера будувався вже на початку ХІХ ст. Його будинок завершують дві богині: богиня Вікторія — королівський вхід до парламенту і годинна вежа Біг Бен з великою дзвоном. Центральна частина місті зберегла середньовічне переплетення вулиць, причому, деякі їх, як й у старі часи, мають чітку спеціалізацію. Ділові контори і численні банки концентруються до Сіті, одному із найбільших фінансових центрів світу. Активні днем, вулиці порожніють до вечора, коли армія службовців розходиться додому. Вестмінстер — політичне, і адміністративним центром країни й столиці. Уэст-Энд з його класичними площами є центром столичного сервісу: це район дорогих магазинів, театрів, ресторанів і отелей.