Структура самого персонального комп'ютера. 
Основні і периферійні устрою, їх характеристики і назначение

1 Структура самого персонального комп’ютера 2.

2 Загальні інформацію про периферійних пристроях ПК 7.

2.1 Системні периферійні устрою 9.

2.2 Додаткові периферійні устрою 23.

Література 30.

Структура персонального компьютера.

Зазвичай персонального комп’ютера складається з трьох частей:

. системного блока;

. клавіатури, що дозволяє вводити символи в компьютер;

. монітора (чи дисплея) — для зображення текстовій чи графічної информации.

Комп’ютери випускаються й у портативному варіанті (як дипломат) чи блокнотном (ноутбук) виконанні. Тут системний блок, монітор і клавіатура укладено до одного корпус: системний блок «заховано «під клавіатурою, а монітор зроблено як кришка до клавиатуре.

Хоча з цих частин комп’ютера системний блок виглядає найменш ефектно, саме є в комп’ютері «головним ». У ньому розташовуються все основні вузли компьютера:

. електронні схеми, управляючі роботою комп’ютера (мікропроцесори, оперативна пам’ять, контролери устройств);

. блок харчування, перетворюючий електроживлення мережі постійно струм низького напруги, подаваний на електронні схеми компьютера;

. нагромаджувачі (чи дисководи) для гнучких магнітних дисків, використовувані для читання і запис на гнучкі магнітні диски.

(дискеты);

. нагромаджувач на жорстких магнітних дисках, призначені для читання і запис на незнімні жорсткі магнітні диски (винчестер).

Мікропроцесор — найважливіший елемент комп’ютера, тому що їм визначається швидкість виконання машиною програм користувача. З часу появи персональних комп’ютерів (ПК) змінилося кілька поколінь процесорів, що становить наступний ряд гаразд збільшення швидкості: 8088, 286, 386SX, 386DX, 486SX, 486DX, 486DX2, Pentium, Pentium Pro і другие.

Параметри процессора:

. розрядність — ширина «такту », яким передається комп’ютерна інформація: 8, 16, 32 чи 64 бита;

. тактова частота, характеризує число команд, виконуваних процесором за секунду (вимірюється в мегагерцах (МГц)). Зазвичай тактова частота відповідає 160…200МГц.

Мікропроцесор включає в себя:

. арифметико-логическое пристрій (АЛУ), яке виконує операции.

(микрооперации), необхідних виконання команд микропроцессора;

. пристрій управління (УУ) — управляє усіма частинами комп’ютера у вигляді принципів програмного управления;

. микропроцессорная пам’ять (МПП). У микропроцессоре кілька осередків власної пам’яті, вони називаються регістрами. Деякі їх призначені для зберігання операндов — величин, що у поточної операції. Такі регістри називаються регістрами загального призначення (RON).

Регістр команд (RK) призначений для зберігання поточної команди. У регістрі - лічильнику команд (СК) зберігається поточний адресу. Перед її виконанням що необхідно дати її початковий адресу — записати їх у лічильник команд.

Через интерфейсную систему, в основі якої становить системна шина самого персонального комп’ютера, мікропроцесор сполучається з: а) Основний пам’яттю компьютера:

— оперативне запам’ятовуючий пристрій (RAM) зберігає працюючу програму і данные;

— постійне запам’ятовуючий пристрій (ROM) — зберігає інформацію, що необхідно для постійної работы.

RAM і ROM розбиті на осередки, кожної у тому числі присвоєно порядковий номер (адресу). б) Зовнішньої памятью:

— нагромаджувачі на жорстких магнітних дисках — устрою з несъемными носіями (вінчестери). Жорсткі диски служать для постійного зберігання ЕВР у комп’ютері програм, тож данных.

Виконання багатьох сучасних прикладних програм без них неможливо. Більшість жорстких дисків, на відміну мають меншу ємність дискет, не можна зняти, тому їх іноді називають несъемными дисками. Можна, проте придбати й знімні жорстких дисків. Вони цінні, коли це треба зберігати конфіденційність інформації та як перенесення великих обсягів даних між комп’ютерами. Ємність сучасних накопичувачів на жорстких магнітних дисках може становити кількох Гбайт.

Більше популярні стають нагромаджувачі на оптичні диски завдяки великий ємності і надежности.

Неперезаписываемые лазерно-оптические диски зазвичай називають компакт-дисками ПЗУ — Compact disc (CD) ROM. Вона має ємність до 1,5Гбайт, час доступу — від 30 до 300мс.

— нагромаджувачі на гнучких магнітних дисках. Для даних накопичувачів носіями є дискети (флоппи-диски). в) З монітором через видеоадаптер. р) З на принтері через адаптер принтера. буд) З джерелом харчування. ж) З каналом зв’язку через мережевий адаптер.

Мережний адаптер дає можливість підключити комп’ютер в локальну мережу. У цьому користувач може отримувати доступом до даним, які є інших комп’ютерах. із) З таймером (таймер — внутрішні електронні годинник, що підключені до автономного джерелу харчування (акумулятора), продовжує працювати навіть по відключення машини безпосередньо від живильної мережі). і) Мікропроцесор через інтерфейс пов’язані з клавіатурою, і навіть має генератор тактових імпульсів, який генерує послідовність електричних імпульсів, а частота цих імпульсів визначає тактову частоту машини (її швидкодія). до) З математичним сопроцессором.

Зазвичай універсальні мікропроцесори щодо повільно виконують арифметичні операції над числами з плаваючою коми. Це тим, що вони працюють із цілими числами, і за використанні чисел, які у іншій формі, їм потрібні додаткові команди преобразования.

Для прискорення виконання арифметичних операцій часто використовується окремий процесор, званий математичним співпроцесором. Він виконує арифметичні операції над числами з плаваючою коми самостійно, без додаткових програмних засобів. Завдяки цьому на кілька разів зростає швидкість обчислювального процесса.

Загальні інформацію про периферійних пристроях ПК.

Різні типи периферійних пристроїв, подключаемых до комп’ютерної системі, відіграють істотне значення у її роботі. Вони значною мірою визначають можливості використання комп’ютерів, і їх технічні характеристики. Широкий асортимент випущених периферійних пристроїв дозволяє вибирати такі, із якими професійні комп’ютери використовуються найефективніше у різноманітних галузях деятельности.

Залежно від функцій, виконуваних комп’ютерної системою, периферійні устрою можуть підрозділятися на дві основні групи. До першої ставляться ті периферійні устрою, наявність яких абсолютно необхідне функціонування комп’ютерної системи. Їх зазвичай називають системними периферійними пристроями. До цій групі ставляться відеомонітор, клавіатура, нагромаджувач на гнучкому магнітному диску (НГМД), нагромаджувач на жорсткому магнітному диску (НЖМД) і друкарка (принтер).

До другої групи периферійних пристроїв ставляться нагромаджувачі на магнітної стрічці, устрою для введення графічної інформації, устрою висновку графічної інформації (плоттеры), модем, сканер, аудиоплата, миша чи трекбол, комунікаційні адаптери та інші. Вони надають професійному комп’ютера додаткових можливостей. Проте наявність їх виходу у його конфігурації визначається конкретної областю діяльності. У зв’язку з цим дана група називається додаткових периферійних устройств.

Багато периферійні устрою приєднуються до комп’ютера через спеціальні гнізда (разъемы), находящиеся зазвичай задній стінці системного блоку комп’ютера. Крім монітора й клавіатури такими пристроями являются:

. принтер — пристрій висновку на печатку текстовій та графічної информации;

. миша — пристрій, полегшуюче введення інформацією компьютер;

. джойстик — маніпулятор як укріпленої на шарнірі ручки з кнопкою, вживається переважно для ігор; і навіть інші устройства.

Деякі устрою, наприклад, багато різновиду сканерів (приладів для введення рисунків і тексту в комп’ютер), використовують змішаний спосіб підключення: в системний блок комп’ютера вставляється лише електронна плата (контролер), управляюча роботою устрою, а саме пристрій приєднується до цієї платі кабелем.

Нині розробляються дедалі більше нові, і скоєні периферійні устройства.

1 Системні периферійні устройства.

Видеомонитор

Відеомонітор (дисплей чи навіть монітор) — пристрій відображення текстовій та графічної інформацією стаціонарних ПК — на екрані электроннопроменевої трубки, а портативних ПК — на жидкокристаллическом пласкому экране.

Монітори бувають кольоровими і монохромними, можуть працювати у одному з двох режимів: текстовому чи графічному. У текстовому режимі екран монітора умовно розбивається деякі ділянки — знакоместа, найчастіше за все на 25 рядків по 80 символів (знакомест). У кожне знакоместо то, можливо виведений одне із 256 заздалегідь заданих символів. До цих символів входять великі і маленькі латинські літери, цифри, символи: ! @ # $ % ^ & * () — + =? { } [ ]:; «» < > / |. , ~ `, і навіть псевдографічні символи, використовувані висновку на екран таблиць і діаграм, побудови рамок навколо ділянок экрана.

До символів зображуваних на екрані в текстовому режимі можуть входити і символи кирилиці (літери російського алфавита).

На кольорових моніторах кожному знакоместу може відповідати свій колір символу і свій колір фону, що дозволяє виводити гарні кольорові написи на екран. На монохромних моніторах виділення окремих частин тексту і земельних ділянок екрана використовується підвищена яскравість символів, підкреслення і інверсія зображення (темні символи на світлому фоне).

Графічний режим монітора призначений висновку на екран графіків, малюнків. Зрозуміло, у тому режимі можна також ознайомитися виводити і текстову інформацію у різноманітних написів, причому ці написи може мати довільний шрифт, розмір букв.

У графічному режимі екран монітора складається з точок, кожна гілка яких то, можливо темній чи світлої на монохромних моніторах чи одного з кількох квітів — на кольоровому. Кількість точок за горизонталлю і вертикалі називається роздільну здатність монітора у цьому режимі. Наприклад, вираз «що дозволяє здатність 640(200 «означає, що монітор у цьому режимі виводить на екран 640 точок за горизонталлю і 200 точок по вертикалі. Слід зазначити, що що дозволяє здатність залежить від розміру екрана монітора, аналогічно як і великий, і маленький телевізори мають на екрані 625 рядків розгорнення зображення. Сучасні монітори мають роздільну здатність до 1024(768 чи 1248(1024 точек.

Важливою характеристикою монітора, визначальною чіткість зображення на екрані, є розмір крапки над екрані. Чим менший вона, тим більша чіткість. Зазвичай величина точки коштує від 0,41 до 0,18 мм.

До іншим характеристикам монітора можна віднести: наявність плоского чи опуклого екрана, рівень високочастотного радіовипромінювання, частоту відновлення зображення на екрані, наявність системи энергосбережения.

Клавиатура.

Клавіатура — одне з найважливіших елементів зв’язку людини з комп’ютером. Клавіатура є основним пристроєм введення інформацією персональний комп’ютер. Дані, які слід обробити, і команди, підлягають виконання, повідомляються комп’ютера у вигляді клавіатури. З іншого боку, через неї виробляється управління роботою комп’ютера під час виконання программы.

Клавіатура мусить бути эргономичной, тобто зручною і виснажливою під час роботи. І тому вони можуть встановлюватися під невеликим нахилом (від 5 до 7() щодо горизонтальній поверхні. До клавішах повинен забезпечений вільний доступ, вони мають спрацьовувати від легкого натискання. позначення у ньому повинні прагнути бути ясними і невтомними для зрения.

Розташування літер на наборном полі клавіатури аналогічно звичайній пишучої машинці, що дозволяє залучити до працювати з комп’ютером навички, придбані під час роботи з пишучої машинкою, досягаючи високої швидкості входження як тексту, і цифрових данных.

Працюючи з комп’ютером виникла потреба введення певних команд чи частого виконання зазначених функцій. Занесення їх щоразу в друкованому вигляді займало б чимало часу. Тож введення цих найбільш часто використовуваних команд і державних функцій в клавіатурах комп’ютерів передбачаються окремий, звані функціональні клавіші. При натисканні кожної їх у комп’ютер вводиться не окрема літера чи цифра, а ціле пропозиції чи команда. Приміром, при введення тексту лише у програмі натискання даної функціональної клавіші означатиме «встановити курсор наприкінці рядки », а інший програмі її натискання означає «стерти текст остаточно рядки » .

Клавіатура комп’ютерів має також клавіші, які полегшують управління ними, — звані управляючі клавіші. Приміром, існують окремі клавіші для переміщення світлового курсору екраном, для вставки символів, видалення символов.

До управляючим ставляться також клавіші, якими задається робота з рядковими чи заголовними літерами, з російським чи латинським алфавитом.

Для клавіатур комп’ютерів використовуються кнопки різних типів, з найбільш широкого розповсюдження набули два: ємнісні і контактные.

Ємнісні кнопки мають досить простий пристрій. Вони складаються з рухомий металевої платівки, прикріпленій до кнопки, і двох металевих виступів на друкованої платі, їхнім виокремленням практично нерухомі електроди одного конденсатора перемінної ємності. При кожному натисканні на клавішу рухлива пластина наближається до виступам, що призводить зміну ємності конденсатора. Це зміна є зазначенням на натискання (чи відпускання) клавіші. У електронної схемою такий клавіатури є компоненти, различающие стан кнопки залежно від неї ємності. Крім простоти устрою ємнісні кнопки мають досить високій надійності. Вони витримують до 100 і більше мільйонів циклів натискань і отпусканий.

Контактні кнопки можуть виготовлятися у різних варіантах, але завжди у основі лежить принцип безпосереднього механічного контакту між двома гнучкими металевими платівками. У місці дотику платівки зазвичай мають спеціальне покриття, що забезпечує мале опір контакту. У клавіатурі комп’ютерів використовуються контактні кнопки, сконструйовані отже натисканні кнопки призводить до вивільнення одній з попередньо навантажених платівок, яка як наслідок різко зтикається з іншого платівкою, створюючи контакт. І тут сила дотику двох платівок залежить від сили натискання клавіші, що значною мірою зменшує механічні коливання, що у момент здійснення контакту. Термін служби контактних кнопок характеризується числом срабатываний, що становить порядку кількох десятків мільйонів циклів. Вони більш помехоустойчивы, ніж емкостные.

Принтер

Принтер (чи друкар) призначений висновку інформації на папір. Усі принтери можуть виводити текстову інформацію, чимало їх можуть виводити також малюнки та графіки, і деякі принтери можуть виводити і кольорові изображения.

Є кілька тисяч моделей принтерів, що потенційно можуть використовуватися з ПК. Зазвичай, застосовуються принтери наступних типів: матричні, струменеві і лазерні, проте трапляються й інші (світлодіодні, термопринтеры й дуже далее).

Матричні (чи точечно-матричные) принтери — найпоширеніший донедавна тип принтерів для IBM PC. Принцип друку цих принтерів такий: друкуюча голівка принтера містить вертикальний ряд тонких металевих стрижнів (голок). Голівка рухається вздовж печатаемой рядки, а стрижні у потрібний момент ударяють по папері через красящую стрічку. І це забезпечує формування на папері символів і изображений.

У дешевих моделях принтерів використовується друкуюча голівка з дев’ятьма стрижнями. Якість преси в таких принтерів посереднє, але можна кілька поліпшити з допомогою друку, у кілька проходів (від двох до четырех).

Більше якісна і швидка печатку забезпечується принтерами з 24 печатающими голками (24-точечными принтерами). Бувають принтери і 48 голками, вони забезпечують ще більше якісну печать.

Швидкість друку точечно-матричных принтерів від 60 до 10 секунд на сторінку, печатку малюнків може виконуватися повільніше — до 5 хвилин на сторінку. Виробляються і спеціальні високопродуктивні матричні принтери — їх використовують банках, телефонних компаній так далее.

Струменеві принтери. У цих принтерах зображення формується микрокаплями спеціальних чорнила, выдуваемых на папір з допомогою сопла. Це спосіб друку забезпечує вищу якість і швидкість пресі й по порівнянню з матричними принтерами, він дуже зручний кольоровому друці. Сучасні струменеві принтери можуть забезпечувати високу розрізнювальну здатність — до 600 точок на дюйм, наблизилися за якістю до лазерним принтерам, а стоять набагато дорожче, чіт матричні принтери (в 2−3 разу дешевше лазерних принтеров).

Слід зазначити, що струменеві принтери вимагають ретельного догляду та обслуговування. Швидкість друку струменевих принтерів — від 15 до 100 секунд на сторінку, а час друку кольорових сторінок може становити хвилин десять (зазвичай 3−5 минут).

Лазерні принтери забезпечують нині найкраще (близький до друкарського) якість друку. У цих принтерах до друку використовується принцип ксерографии: зображення переноситься на папір зі спеціального барабана, якого електрично притягуються частинки фарби. Відмінність від зазвичай ксерокопировального апарату у тому, що що друкує барабан электризуется з допомогою лазера за командами компьютера.

Лазерні принтери хоч і досить дороги (зазвичай від 800 до 4000 $) є зручними пристроями щоб одержати якісних чорнобілих якісних друкованих документів. Є й кольорові лазерні принтери, але де вони стоять значно дорожче — від 5000 $) при роздільною здібності 300 точок на дюйм, від 10 000 $ при роздільної здатності 600 точок на дюйм.

Роздільна здатність лазерних принтерів зазвичай щонайменше 300 точок на дюйм, а сучасні лазерні принтери (HP Laser Jet серії 4) зазвичай мають розрізнювальну здатність 600 точок на дюйм і більше. Деякі принтери, наприклад HP Laser Jet III і 4 використовують спеціальну технологію підвищення якості зображення. Застосування цих технологій еквівалентно підвищенню роздільної здатності принтера в 1,5 разу. Швидкість друку лазерних принтерів — від 15 до 5 секунд на сторінку при виведення текстів. Сторінки з малюнками можуть виводиться значно довше, виведення великих малюнків може знадобитися кілька минут.

Випускаються спеціальні високопродуктивні (звані «мережні «) принтери, наприклад HP Laser Jet 4Si, 4V та інші, їх швидкість роботи від 15 до 40 сторінок на хвилину. Зазвичай такі принтери підключаються до локальної сіті й спільно використовуються користувачами цієї сети.

Накопители.

Як зовнішньої пам’яті персональних комп’ютерів можуть використовуватися нагромаджувачі на магнітному диску і магнітної стрічці. Накопичувачі на магнітному диску бувають з цими двома типами носіїв інформації - з гнучким магнітним диском (дискетою) і з жорстким (несъемным) магнітним диском (НЖМД). Наявність нагромаджувача на гнучкому магнітному диску (НГМД) є обов’язковим. Накопичувачі на магнітної стрічці бувають зазвичай касетного типу, і використовуються рідко. Вони є для перезапису великого об'єму інформації з НЖМД на магнітну стрічку, після чого цю інформацію то, можливо записана в НЖМД іншого самого персонального комп’ютера чи збережена в архиве.

Накопичувачі пов’язуються з центральним процесором комп’ютера з допомогою відповідних управляючих пристроїв (контролерів). Управляючі устрою (УУ) призначені реалізації, з одного боку, обміну інформацією між центральним процесором і накопичувачами, з другого — для управління роботою цих накопичувачів. Зв’язок накопичувачів з УУ здійснюється зазвичай через стандартний інтерфейс, являє собою групу ліній для передачі електричних сигналів, кожна з яких має суворо певне назначение.

Накопичувачі на магнітних дисках є устрою з так званим циклічним доступом до інформації. Магнітні стрічки є носіями з послідовним доступом. Але вони зчитування чи запис виробляється у осередки по черзі з початку до кінця стрічки. Принципово інакше функціонуючі нагромаджувачі на магнітних дисках здійснюють операції зчитування чи записи під час, значно менше, ніж потрібно пристроїв з магнітною лентой.

Час доступу до інформації на носії нагромаджувача в багато разів перевершує час звернення до оперативної пам’яті комп’ютера. Під час створення сучасних накопичувачів прагнуть звести цю різницю до мінімуму. Час доступу до інформацією НЖМД однією менший часу доступу в НГМД.

а) Накопичувачі на гнучких магнітних дисках стала вельми поширеною НГМД в персональні комп’ютери зумовлено їх порівняно низькою вартістю, малими розмірами, і навіть порівняно швидким -доступом до що зберігається на дискеті інформації. Інша причина великого поширення НГМД — це зручність роботи з ними простота зберігання дискет.

Є різні види НГМД. Найширше поширені устрою з діаметром носія 133 мм (5,25 дюйма) і 89 мм (3,5 дюйма). У професійних комп’ютерах найчастіше використовують НГМД з діаметром дискети 3,5 дюйма.

Працюючи з дисковими накопичувачами для зберігання інформації використовується одна чи дві кругові поверхні диска. Відповідно до числу використовуваних інформаційних поверхонь магнітні диски може бути односторонніми і двосторонніми, а нагромаджувачі відповідно — з і двома магнітними головками считывания-записи. У професійних комп’ютерах використовують як односторонні, і двосторонні дискети. Можливість зберігання інформації в одній чи двох поверхнях дискети гарантується заводом-изготовителем і обгрунтовується її етикетці. Односторонні НГМД мають тільки один голівку считывания-записи, тобто розраховані використання лише однієї поверхні дискети. Двосторонні НГМД мають двома головками считывания-записи і працюють одночасно з цими двома поверхнями дискети. У нещасних випадках, коли передбачається конструкцією НГМД і дискети, односторонні НГМД можуть працювати по черзі з двома поверхнями дискети. І тому спочатку дискету встановлюють в основне становище, коли відбувається запис чи зчитування з першого поверхні. Після установки дискети в зворотне становище, у якому дві поверхні змінюються місцями, можлива запис чи зчитування і її поверхности.

Обсяг береженої на дискеті інформації залежить як від типу дискети, так і зажадав від самого НГМД.

НГМД самостійна пристрій об'єднує три основних блоку: систему приводу, систему позиціонування і системи считывания-записи. Система приводу варта забезпечення обертання гнучкого диска в дискеті із суворо заданої швидкістю. Двигун системи приводу включається і вимикається сигналами, надходять від УУ через інтерфейс. Система позиціонування служить для установки считывающе-записывающей голівки на точно певний доріжці поверхні носія. Доріжки є концентричні окружності лежить на поверхні диска, куди записується інформація. Кроковий електродвигун переводить считывающе-записывающую голівку з одного доріжки в іншу у двох напрямах по радіусу диска. Голівка перебуває у постійному поєднанні з поверхнею дискети. Система считывания-записи перетворює яка від УУ інформацію в електричні імпульси, які відбуваються через магнітну голівку і здійснюють запис на дискеті. При зчитуванні з дискети цю систему виконує зворотне перетворення — електричні імпульси з магнітною голівки перетворюються на двійкову інформацію, подану як, підходящому передачі по інтерфейсу в УУ.

Характерною ознакою дискових накопичувачів є метод записи інформації на носії. Цей метод визначає щільність розташування даних на магнітному диску й у з цим істотно впливає на максимально можливий обсяг береженої інформації. З іншого боку, метод записи пов’язане з достовірністю збережених даних, зі швидкістю обміну між УУ і накопичувачем, складності УУ тощо. У НГМД використовуються переважно два методу записи — з частотною модуляцією ЧМ (від анг. FM — frequency modulation), і з модифікованої частотною модуляцією МЧМ (MFM). У УУ дані обробляються в двоичном вигляді й передаються в НГМД послідовним кодом (як послідовність нулів і одиниць). Кодування методом ЧМ виконується шляхом подачі додаткового імпульсу кожної одиниці, і відсутність такого імпульсу кожному за нуля вихідного двоичного низки. Отже формуються звані імпульси даних. Крім лідерів в послідовність ЧМ-кодирования включаються і синхронизирующие імпульси, відповідні тактовою частоті двоичного низки. Ці імпульси призначені для синхронізації логічних схем НГМД тактовою частої УУ. Для зменшення числа синхронизирующих імпульсів при методі МЧМ для синхронізації використовуються самі імпульси даних. Генерування додаткових синхроимпульсов роблять лише у разі кількох послідовних нулів, коли імпульси даних відсутні. Отже, кодування методом МЧМ складається з таких операцій: передачі імпульсу даних кожної одиниці двоичной записываемой послідовності; передача синхроимпульса для кожного другого і наступного нуля групи послідовно записаних в двоичном ряду нулів. Отримана внаслідок послідовність об'єднує імпульси даних, і синхроимпульсы, але загальна кількість імпульсів дворазово зменшується проти методом ЧМ. Отже, при однаковою щільності записи метод МЧМ дозволяє їм отримати вдвічі більший, аніж за методі ЧМ, обсяг береженої на диску інформації. У зв’язку з цим у більшості НГМД, які у професійних комп’ютерах, застосовується кодування методом МЧМ.

Інший характерною рисою НГМД є щільність записи на дискеті. Залежно від напрямку, яким розглядається щільність, розрізняють поперечну і подовжню щільність записи. Поперечна щільність вимірюється числом доріжок на одиницю довжини у бік радіуса дискети, а поздовжня щільність — числом бітов інформації на одиницю довжини вздовж окружності доріжки. Щільність записи визначається переважно якістю магнітного покриття і параметрами считывающе-записывающей головки.

б) Накопичувачі на жорстких магнітних дисках.

Пристрій з несменным носієм — це нагромаджувачі на жорстких магнітних дисках (НЖМД). На відміну від накопичувачів на гнучких магнітних дисках їм звичайно передбачається вилучення носія з пристрої і заміна його аналогічним — вінчестер герметично закритий корпусі устрою, й усе НЖМД зазвичай монтується одноразово при складанні комп’ютера. Вінчестер обертається безупинно після включення харчування устрою. Оскільки обсяг інформації, береженої одним пристроєм цього виду, дуже значний (більш 300 Мбайт), воно використовується спільно усіма користувачами компьютера.

Вінчестер разом із магнітними головками герметично закритий металевому корпусі, изолирующем їхню відмінність від небажаним впливам довкілля. Завдяки цьому піддається суттєвому зниженню ймовірність похибки записи внаслідок забруднення головок чи псування поверхні жорсткого диска. У НЖМД магнітні голівки здійснюють зчитування і запис інформації, не торкаючись поверхнями носія. Це правда звані плаваючі голівки, які під час обертання диска утримуються на невеличкому відстані від поверхні піднімальної силою, образуемой повітряним потоком між головкою та поверхнею диска. Бесконтактная запис дозволяє досягати високу швидкість обертання носія і запобігає знос головок. Натомість, велика частота оборотів диска дозволяє значно збільшити швидкість запису і зчитування НЖМД, що зменшує загальне час доступу до цього виду памяти.

2 Додаткові периферійні устройства.

Графопостроитель.

Плотер (плоттер) — пристрій висновку графічної інформації на папір. Для обслуговування плоттеров використовується спеціальне програмне забезпечення, з допомогою якого дуже швидко креслити графічні зображення різного формата.

Графопостроители — це механічні устрою, у яких закріплено спеціальне перо. Щоб намалювати графік чи символ, перо пересувається по папері. Перо (практично воно є скоріш ручку) то, можливо заповнене кольорової пастою чи чорнилом. Многоперьевые графопостроители можуть за командою змінювати що перо, що дозволяє виконувати барвисті изображения.

Плоттеры бувають кількох типів. У пристроях першого типу папір чи плівка нерухомо закріплена на пласкою поверхні, а перо може переміщатися у двох вимірах. Графопостроители другого типу влаштовані так, що пір'їна рухається щодо одного вимірі, але переміщається і папір. Плоттеры бувають барабанного типу, тобто вони працюють із рулоном бумаги.

Графопостроители одержують від комп’ютера послідовність команд, управляючу процесом малювання. Звісно, цього необхідно відповідне програмне і апаратне забезпечення. Апаратні кошти включають інтерфейс і кабель зв’язку. Програмне ж забезпечення має бути здатне генерувати послідовність управляючих кодів, яка передається графопостроителю. Більшість графопостроителей мають вмонтовану таблицю кодування, відповідно до якої ці коди перетворюються на елементарні руху пера. Інакше висловлюючись, команди графопостроителю комп’ютер віддає на спеціальному мові. Ніякого спеціального стандарту на командний мову графопостроителей нет.

Мышь.

Миша — це маніпулятор для введення інформацією комп’ютер. Миша є невелику коробочку з цими двома чи трьома клавішами, легко зменшувану у долоні. Разом з дротом для підключення до комп’ютера це пристрій справді нагадує миша з хвостом.

Миша дозволяє пересувати курсор у потрібний місце екрана шляхом переміщення миші на столі миші на столі чи ругой поверхні і є фіксувати вибір натисканням одній з кнопок у своїй поверхні. Як і інших випадках, програмне забезпечення має опинитися здатним розпізнати наявність апаратного кошти, тобто миші, і сприйняти управляючі сигнали. На щастя, більшість програм, які «розуміють «управління курсором з клавіатури, може використати миша після підключення невеличкий додаткової програми, що становить комп’ютера інформацію про переміщенні миші як еквівалентній послідовності кодів, генерируемых при натисканні клавіші управління курсором.

Існують дві основні варіанта конструкції миші: механічний і оптичний. Механічне пристрій використовує вільно обертався кулька, розташованого на «дні «миші. Кулька внаслідок тертя повертається, коли миша рухають по пласкою поверхні. Схеми миші сприймуть це, підраховують число оберту і передають інформацію комп’ютера. Оптичну миша рухають по спеціальної що відбиває панелі. Промінь світла, испускаемой мишею, відбивається від рівномірно заподіяних на панель штрихів. У цьому сенсор, через миші визначає пройдене відстань і напрям переміщення і посилає цю інформацію компьютеру.

На поверхні миші може перебуває два чи три кнопки. Як вони використовуються — залежить від програмного обеспечения.

Деякі прикладні програми розраховані лише з роботи з мишею, але більшість програм використовують миша, допускають заміну миші командами, вводимыми з клавіатури. Проте часто за такої заміні роботу з програмою дуже затруднительна.

Модем.

Модем — пристрій обмінюватись інформацією коїться з іншими комп’ютерами через телефонну мережу. По конструктивного виконання модеми бувають умонтованими (вставляемыми в системний блок ПК) чи зовнішніми (подключаемыми через комунікаційний порт). Модеми відрізняються одна від друга максимальної швидкістю передачі (1200, 2400, 9600 бод тощо, 1 бод = біт в секунду), і навіть тим, підтримують вони кошти виправлення помилок (стандарти V42bis чи MNP-5). Для сталої роботи на вітчизняних телефонних лініях імпортні модеми маємо бути відповідним чином адаптированы.

Факс-модем.

Факс-модем — пристрій сочетающее можливості модему, і кошти на обміну факсимильными зображеннями коїться з іншими факс-модемами і звичайними телефаксными аппаратами.

Сканер

Сканер — пристрій для зчитування графічної і текстовій інформації в комп’ютер. Сканери можуть виводить на комп’ютер малюнки. З допомогою спеціального програмного забезпечення комп’ютер може розпізнати символи у введеної через сканер картинці, це дозволяє швидко вводити надрукований (котрий іноді рукописний) текст в комп’ютер. Сканери бувають настільні (вони обробляють весь аркуш паперу повністю) і ручні (ними проводити не над потрібними картинками чи текстом), чорно-білі і кольорові (сприймають кольору). Сканери різняться друг від друга роздільну здатність, кількістю які сприймаються квітів чи відтінків сірого кольору. При систематичному використанні (наприклад, у видавничих системах) необхідний настільний сканер, але він дорожче. Для підготовки кольорових видань потрібно, природно, кольорової сканер.

Аудиоплата.

Аудиоплата дає можливість виконувати музику і на відтворювати звуки з допомогою комп’ютера. Разом з аудиоплатой зазвичай поставляються звукові колонки, а вони часто й мікрофон. Аудиоплата представляє засоби запису, відтворення і редагування музики і мовних сообщений.

Багато програм, особливо ігрові, використовують аудиоплаты для виведення музичного супроводу, звукових, зокрема мовних, эффектов.

Пристрій для читання компакт-дисков.

Пристрій для читання компакт-дисків дозволяє читати б з спеціальних компакт-дисків (CD-ROM). Ці компакт-диски надійніші і можуть зберігати значно більше інформації, ніж дискети, у час ніяких звань багато великі програмні комплекси, бази даних, мультимедиа-программы поширюються на компакт-дисках.

Трекбол.

Трекбол — маніпулятор у вигляді кулі на підставці. використовується для заміни миші, особливо рясно в портативних компьютерах.

Графічний планшет.

Графічний планшет — пристрій для введення контурних зображень (диджитайзер). Використовується, зазвичай, в системах автоматичного проектування (САПР) для введення креслень в компьютер.

Адаптери каналів связи.

Адаптери каналів зв’язку призначені реалізації обміну інформацією між професійними комп’ютерами, як розташованими в безпосередній наближеності друг від друга, так і віддаленими на велике відстань. З іншого боку, з допомогою здійснюється зв’язок окремих професійних комп’ютерів коїться з іншими малими великими ЕОМ. Типовим прикладом у разі є використання професійного комп’ютера як «інтелектуального «термінала, з якого здійснюється доступом до різних видів мереж ЭВМ.

Використовуються два виду адаптерів каналів зв’язку — асинхронні і синхронные.

Асинхронний адаптер виявляється підключеним до системної шині комп’ютера, коли у ньому встановлено розняття під'єднання до передавальної среде.

Асинхронний адаптер виконує всі функції у здійсненні зв’язку, передачі потрібного символу із відповідною швидкістю, формування стартового і стопового бітов, контролю, і навіть виявлення стартового біта прийому, розпізнавання прийнятого символу і її уявлення його відповідної обслуговуючої програмі й дуже далее.

Асинхронний адаптер придатна як для локальної, так дистанційної зв’язку. При локальної зв’язку через такий адаптер до професійному комп’ютера можуть підключатися різні периферійні устрою, які кошти підтримки асинхронного режиму (наприклад принтер чи терминал).

Безпосередній зв’язок через інтерфейс в асинхронному режимі є найпростіший спосіб зв’язку двох ПК між собою. При використанні модемів у тому режимі можуть зв’язуватися і комп’ютери, що перебувають у відстані сотень кілометрів друг від друга. У цьому зв’язок то, можливо організована по виділеної лінії (некоммутируемая зв’язок), і з засобів існуючої телефонної мережі (коммутируемая зв’язок). Використання телефонної мережі дозволяє пов’язувати між собою велика кількість комп’ютерів, з яких кожен момент пов’язані між собою лише два.

Слід зазначити, що з асинхронному режимі передачі швидкості обміну порівняно невеликі - за кілька тисяч біт в секунду, чого більшості практичних застосувань виявляється недостаточно.

Синхронний адаптер також підключається до системної шині. Він характерний синхронний режим роботи, у якому інформація передається в вигляді послідовності символів, які мають частина повідомлення чи ціле повідомлення. У цьому початок і поклала край кожної окремої послідовності відзначаються службовими символами. При синхронної передачі передачі використовуються різні правила діалогу між комп’ютерами, які займають званий протокол обміну. Залежно від використовуваного протоколу службові символи називають «прапорами «чи «синхросимволами ». Існують два типу протоколів синхронної зв’язку — побитовоі побайтовоорієнтовані. У професійних комп’ютерах передбачені окремі адаптери каналів зв’язку обслуговування найпоширеніших представників двох типів протоколов.

Синхронні адаптери використовуються передусім на підключення професійних комп’ютерів до великим ЕОМ або до мереж ЭВМ.

1. Ясенов В. М. Економічна інформатика. /Навчальний посібник. Н. Новгород: вид. ННГУ, 1999. 2. С.В. Симоновичів, Г. А. Евсеев. Загальна інформатика. /Навчальний посібник. М.:

АСТ-Пресс, 1999. 3. «Інформатика «/Під ред. проф. Н. В. Макарова, М.: Фінансова статистика,.

1997 4. Фигурнов. IBM для користувача, 1996.

———————————;

1 1 0 1 0 0 0.

Двоично-кодированные данные.

Синхроинизирующие импульсы.

Імпульси данных.

ЧМ-кодированые данные.

МЧМ-кодированные данные.

Синхроинизирующие импульсы.

Імпульси даних Синхроинизирующие импульсы.

Двоично-кодированные данные.

1 1 0 1 0 0 0.

Малюнок 2. МЧМ-кодирование сигнала.

Малюнок 1. ЧМ-кодирование сигнала.