Характеристика проблеми та напряму дослідження

Однією з найбільш актуальних проблем освіти дорослих в Україні є проблема формування професійної культури майбутніх фахівців, їхньої конкурентоспроможності, адаптації до сучасних умов та вимог ринку праці.

Серед причин відставання освіти дорослих України від практики технологічно розвинених країн можна виділити такі:

• — оцінювання потенційних можливостей освіти дорослих;
• — недостатності наукового обґрунтування освітньої політики в цілому;
• — зосередження уваги на проблемах освіти юного покоління;
• — відсутності необхідної нормативно-правової бази;
• — недостатнього дослідження зарубіжного досвіду в цій сфері;
• — замалої кількості рекомендаційних документів міжнародних організацій.

Саме тому, вважаємо, важливо досліджувати історичні та порівняльно-педагогічні аспекти розвитку освіти дорослих, а також виявляти зв’язок із сучасністю.

На заході освіта дорослих на початку ХХІ ст. існує у двох основних формах: європейській та американській. Історія освіти дорослих у Сполучених Штатах Америки має свої традиції. Так, у 1964 році у США існувало тільки 16 освітніх програм для дорослих. І хоча перше відділення освіти дорослих було створено у 1920 році у Великобританії, проте тільки в 60-х роках минулого століття в англо-саксонській цивілізації відбулося різке зростання значущості освіти дорослих як особливої сфери академічних досліджень. міжнародна тенденція освіта доросла.

1986 року відбулась перша Міжнародна конференція з питань історії освіти дорослих в Оксфордському Університеті, на якій працювали науковці Великобританії, інших країн Європи, Північної Америки та Сходу, Японії. У 1989 році в Університеті Сіракузи (США) канадськими та американськими науковцями здійснено проект, спрямований на аналіз взаємовідношень між професійною освітою та освітою дорослих [7].

Історичний аналіз свідчить, що в 1919 році було засновано Світову Асоціацію з питань освіти дорослих у Лондоні, яка функціонувала до початку Другої світової війни. Починаючи від 1949 року ЮНЕСКО постійно актуалізує проблематику розвитку міжнародного руху у сфері освіти дорослих. В Ельсінорі (Данія, 1949 рік), в Монреалі (Канада, 1960 рік), у Токіо (Японія, 1972 рік), у Парижі (Франція, 1985 рік) та Гамбурзі (Німеччина, 1997 рік) було проведено міжнародні симпозіуми з питань освіти дорослих. На VI Міжнародній конференції у Бразилії, що має відбутися в грудні 2009 року, експерти ЮНЕСКО запланували затвердити постанову про збільшення фінансування і підвищення відповідальності урядів країн за освіту дорослих.

Міжнародна конференція ЮНЕСКО з освіти дорослих (КОНФІНТЕА) є важливою основою міжнародного рівня для політичного діалогу і прийняття нових зобов’язань у сфері освіти дорослих; вона є також одним із найбільших форумів, очолюваних ЮНЕСКО, з широкою участю недержавних організацій, установ системи ООН, регіональних організацій, профспілок і приватного сектора.

Зрозуміти важливість порівняльних досліджень у сфері освіти дорослих, їх актуальне значення у світовому педагогічному контексті допоможе розгляд історичних передумов діяльності Міжнародного товариства у сфері порівняльних досліджень у галузі освіти дорослих (ISCAE). У працях про стратегію розвитку, історичні чинники та перспективи діяльності ІSCAE її Президент Джост Ройшман зазначає, що товариство пройшло низку історичних етапів, які забезпечили його сучасну якість [9].

У 1960 році, на першій Світовій конференції Світового Консиліуму з питань порівняльної педагогіки в Оттаві, Олександр Чартерс та Роббі Кід організували наукову групу вчених з питань міжнародних досліджень у сфері порівняльної педагогіки. У 1966 році відбулась історична конференція в місті Гемпшір (США); серед матеріалів було опубліковано матеріали Університету Сіракуз (США) про порівняльну освіту у сфері освіти дорослих. У 1970 році Олександр Чартерс організував зустрічі науковців з проблем порівняльних досліджень у сфері освіти дорослих на Світовому Консиліумі з порівняльної і міжнародної Освіти в Монреалі. Зазначаємо, що інформацію у сфері освіти дорослих, на думку Президента ІSCAE, можна отримувати з різних джерел [12].

Міжнародна проблематика у сфері освіти дорослих, на думку М. Боукувалас, — це ідея, яка має своє коріння в античності, оскільки ще Олімпійські ігри створювали основу для міжнародного порозуміння, коли спортсмени і митці збиралися не лише для конкуренції, але і для демонстрування взаєморозуміння лідерів різних міст [11]. Їхній досвід засвідчує миротворчу філософію освіти дорослих різних країн світу, її гуманізм та орієнтацію на загальнолюдські цінності; такі принципи — і в основі міжнародної громадської діяльності ІSCAE.

Перша конференція, ініційована та організована ISCAE, відбулася 1995 року в місті Бамберг (Німеччина). Провідне питання, яке обговорювалося на зібранні, — методи, проблеми і труднощі, пов’язані з проведенням міжнародних порівняльно-педагогічних досліджень у сфері освіти дорослих.

Друга конференція проходила в 1998 році в Радовліце (Словенія); саме під час її проведення було сплановано проводити конференцію з питань освіти дорослих кожні два-три роки у різних країнах світу.

За час свого існування ISCAE намагається розвивати і підтримувати міжнародні стандарти у сфері методології міжнародного порівняння освіти дорослих, що може допомогти дослідникам цього напряму. Серед перешкод на цьому шляху можна визначити міжнародну комунікацію (англійську мову), якою не володіють усі європейські науковці, хоча вона вже давно є мовою міжнародного наукового спілкування.

Інша проблема полягає в тому, що установи у сфері освіти дорослих, закони, політичний і культурний розвиток різних європейських країн суттєво різняться між собою. Саме тому для порівняльного аналізу важливо знайти точний переклад кожного наукового терміну.

Ще однією перешкодою є нерегулярна присутність представників національних товариств у сфері освіти дорослих на центральних міжнародних зустрічах через недостатність інвестицій, що обмежує обмін позитивним педагогічним досвідом у сфері освіти дорослих між країнами.

Серед провідних гуманістичних тенденцій розвитку освіти дорослих визначаємо розвиток національних систем освіти дорослих у провідних європейських країнах, її реформування і модернізацію у другій половині ХХ століття, розвиток методологічних основ неперервної освіти у країнах ЄС на сучасному етапі та у процесі їх історичного становлення. Однак потребують узгодження різноманітні трактування понять методології порівняльних досліджень у сфері освіти дорослих, зокрема — категорії, закони, функції, філософія, міждисциплінарний підхід, методологія андрагогіки, наукового пізнання, наукового дослідження, розвитку мислення дорослої людини.

Отже, увагу як вітчизняних, так і зарубіжних науковців привертає проблема розвитку національних демократичних традицій у сфері освіти дорослих. В контексті цієї проблематики важливо визначити методологічні засади системного підходу до аналізу тенденцій національного розвитку освіти дорослих, методологічні основи системного підходу до порівняльного вивчення світових тенденцій, а також розвитку неперервної освіти у глобальному вимірі, концептуальні характеристики еволюції системи освіти дорослих у другій половині ХХ століття, в основі чого повинен бути системний підхід як теоретико-методологічна засада цих тенденцій.

Сучасний етап світового розвитку освіти характеризується зростанням ролі навчання дорослих у забезпеченні позитивних змін різних сторін життя суспільства. У такому навчанні важливо зважати на особливості дорослої людини, зокрема, її життєвий досвід, який необхідно використовувати у навчанні в якості компонента змісту. Для прикладу, британські дослідники наводять різні особливості дорослих, які необхідно враховувати у навчанні, головними з яких є такі:

• — наявність у дорослих власної мотивації до навчання;
• — детермінованість процесу навчання професійними, соціальними, побутовими і тимчасовими чинниками;
• — наявність певних навчальних стереотипів унаслідок попереднього навчального досвіду, які можуть сприяти чи заважати новому навчанню.

Освіта дорослих відрізняється від освіти юного покоління своїми цінностями і мотивами, метою і завданнями, змістом і формами організації, способами контролю і оцінки, а отже — і своїми результатами. Для забезпечення високого рівня ефективності освіти дорослої людини важливо проаналізувати кожен із зазначених компонентів та усвідомити їх особливості. Насамперед розглянемо докладніше зміст навчання.

Зміст неперервної професійної освіти дорослих зумовлений, по—перше, потребами суспільства, по-друге, — потребами самого фахівця.

Освіта визначається як процес і результат засвоєння систематизованих знань, умінь і навичок, як необхідна умова підготовки людини до життя і праці, як система цілеспрямованої дії на особистість з метою її адаптації до потреб суспільства. Потреби суспільства часто співвідносять з потребами держави, що призводить до ототожнення соціального замовлення з державним замовленням.

Питання змісту освіти дорослих можна розглядати в таких аспектах:

• 1) освіта як спосіб вирішення життєвих проблем дорослої людини;
• 2) проблемністъ як характеристика подавання матеріалу, за якої знання передаються не у вигляді готового підсумку, рецепта (дорослі самі навчаються, залучаючись до евристичного пошуку рішень; при цьому актуалізуються їхні знання, досвід, аналітичні вміння, усвідомлюється недостатність знань і тим самим стимулюється пізнавальний процес);
• 3) проблема як вихід за межі конкретної певної галузі у більш широкі сфери науки, суспільного життя, мистецтва;
• 4) зв’язок навчання з глобальними проблемами людини і людства.

Освіта дорослих є найбільш мобільною сферою освіти. Для забезпечення оперативності змісту освіти дорослих вона повинна бути відкритою, а її організація повинна допускати практично неперервне коригування навчальних програм, планів. При цьому повинні враховуватися як важливі запити дорослих людей, їхні потреби, актуальність наукових знань, так і зміни, які відбуваються у соціально-економічній і політичній ситуації країни [3].

Специфіка освіти дорослих полягає, насамперед, в тому, що її контингентом є залучені у сферу зайнятості повнолітні громадяни. Звідси важливий методологічний принцип, якого необхідно дотримуватися у формуванні нормативно-правової бази: законодавство про освіту дорослих повинно регулювати відносини, пов’язані з професійною діяльністю, з різними сторонами життя людини, суспільства, держави.

Освіта дорослих — соціальний інститут, що історично склався. Це складна поліфункціональна, соціально-педагогічна і соціально-культурна система, спрямована на задоволення професійно-освітніх та особистісних потреб людини. Вона включає всі види післявузівської професійної і додаткової, формальної та неформальної освіти, спрямована на збереження і розвиток загального освітнього простору. Комплекс проблем, пов’язаних з її функціонуванням і розвитком, має свою змістову своєрідну специфіку, зумовлену особливостями контингенту дорослих людей.

Освіта дорослих базується на теорії навчання дорослих — андрагогіці, науково-методичною основою якої є технологія навчання дорослих. В її основі також концепція вільного, «відкритого» навчання (open learning — англ.), психологія навчання дорослих, що розвивається в контексті неперервної освіти людини впродовж усього життя.

Сучасне застосування інновацій у цій сфері освіти дорослих можливе на основі застосування дистанційної форми навчання, використанням комунікаційних інформаційних технологій, оскільки ця сфера не може ефективно функціонувати і розвиватися без сучасного інформаційного забезпечення, що передбачає створення баз даних, забезпечення сучасною технікою інформаційних потоків, використання комп’ютерних технологій та можливостей системи Інтернет.

Інститут освіти ЮНЕСКО в Гамбурзі істотно впливає на формування європейської політики в освіті дорослих і надає низку послуг національним мережам, організаціям і фахівцям — тренінгові та стипендіальні програми. Він є найбільшим центром інформації і документації, а його співробітники надають консультативну допомогу фахівцям різних регіонів країн світу [13].

У навчанні дорослих людей важливо враховувати особливості дорослих, зокрема наявність у них сформованого життєвого досвіду. Зокрема, британські дослідники враховують такі особливості дорослих у процесі навчання: наявність у дорослих власної мотивації до навчання, яка є детермінованою процесом навчання професійними, соціальними, побутовими і тимчасовими чинниками; наявність певних навчальних стереотипів унаслідок попереднього досвіду, які можуть сприяти чи заважати новому навчанню.

Для ефективності такого навчання, на думку О.В. Топоркової, андрагогам рекомендується дотримуватися певних правил:

• 1) допомагати тим, хто навчає, виявляти освітні потреби, використовувати вже набутий досвід і здобуті знання для їх подальшого використання як засобу навчання;
• 2) виявляти толерантність до можливих фізичних недоліків дорослих;
• 3) навчати слухачів ефективним технологіям навчання і самонавчання, які допоможуть сформувати їм необхідні когнітивні вміння і навички як практичного, так і теоретичного характеру;
• 4) використовувати методи навчання, які посилюють відчуття власної гідності і розвивають інші людські якості;
• 5) створювати на заняттях комфортну психологічну атмосферу, що полягає у взаємодії андрагога і дорослої людини [6].

В європейських дискусіях з проблем освіти дорослих прийнято використовувати різноманітні терміни: lifelong learning (навчання впродовж життя) та lifewide learning (навчання все життя, тобто таке, що включає всі форми навчання — формальні з видачею сертифіката чи диплома, неформальні, які здійснюються на семінарах, конференціях, та інформальні, тобто самоосвіту за допомогою спілкування, використання ЗМІ, читання тощо). Серед багатьох актуальних проблем передусім постає питання системного вдосконалення теорії і практики освіти дорослих у контексті системи неперервної освіти [1].

Освіта дорослих має особливу проблематику змісту; вона відрізняється від освіти юного покоління своїми цінностями і мотивами, метою і завданнями, змістом і формами організації, засобами контролю й оцінювання, а також результатами.

Для забезпечення мобільності змісту освіти дорослих [3]її організаційні форми повинні передбачати механізм неперервного коригування навчальних програм, урахування запитів тих, хто навчається, сучасних наукових знань, що постійно змінюються, та змін соціально-економічної і політичної ситуації в суспільстві.