Структура та класифікація інформаційних систем

Структуру інформаційної системи складає сукупність окремих її частин — підсистем. Підсистема — це частина системи, яка виділена за певною ознакою. Тому структура будь-якої інформаційної системи може бути представлена як сукупність підсистем, що забезпечують інформаційне, технічне, математичне, програмне, організаційне і правове забезпечення.

Інформаційне забезпечення — це сукупність єдиної системи класифікації і кодування інформації, уніфікованих систем документації, схем інформаційних потоків, що циркулюють в організації, а також методологія побудови баз даних.

Призначення підсистеми інформаційного забезпечення полягає у своєчасному формуванні та видачі достовірної інформації для прийняття управлінських рішень.

Для створення інформаційного забезпечення необхідно:

ѕ чітке розуміння цілей, завдань, функцій всієї системи управління організацією;

ѕ виявлення руху інформації від моменту виникнення і до її використання на різних рівнях управління, представленої для аналізу у вигляді схем інформаційних потоків;

ѕ вдосконалення системи документообігу;

ѕ наявність і використання системи класифікації і кодування;

ѕ володіння методологією створення концептуальних інформаційно-логічних моделей, що відбивають взаємозв'язок інформації;

ѕ створення масивів інформації на машинних носіях, що вимагає наявності сучасного технічного забезпечення.

Технічне забезпечення — це комплекс технічних засобів, призначених для роботи інформаційної системи, а також відповідна документація на ці засоби і технологічні процеси.

Комплекс технічних засобів становлять: комп’ютери будь-яких моделей; пристрої збору, накопичення, обробки, передачі й виводу інформації; пристрої передачі даних і ліній зв’язку; оргтехніка й пристрої автоматичного знімання інформації; експлуатаційні матеріали та ін.

Технічна документація стосується попереднього вибору технічних засобів, організації їх експлуатації, технологічного процес обробки даних, технологічного оснащення. Таку документацію можна умовно розділити на три групи:

ѕ загальносистемну, що включає державні та галузеві стандарти з технічного обслуговування;

ѕ спеціалізовану, що містить комплекс методик по всіх етапах розробки технічного забезпечення;

ѕ нормативно-довідкову, використовувану при виконанні розрахунків по технічному забезпеченню.

Математичне та програмне забезпечення — це сукупність математичних методів, моделей, алгоритмів і програм для реалізації цілей і завдань інформаційної системи, а також нормального функціонування комплексу технічних засобів.

До засобів математичного забезпечення відносяться: засоби моделювання процесів управління; типові завдання управління; методи математичного програмування та статистики; теорії масового обслуговування тощо.

До складу програмного забезпечення входять загальносистемні та спеціальні програмні продукти.

Загальносистемне програмне забезпечення — це комплекси програм, орієнтованих на користувачів і призначених для вирішення типових задач обробки інформації. Вони служать для розширення функціональних можливостей комп’ютерів, контролю і управління процесом обробки даних.

Спеціальне програмне забезпечення являє собою сукупність програм, розроблених під час створення конкретної інформаційної системи. У його склад входять пакети прикладних програм, що реалізують розроблені моделі різного ступеня адекватності, які відображають функціонування реального об'єкта.

Організаційне забезпечення — це сукупність методів і засобів, що регламентують взаємодію працівників з технічними засобами і між собою в процесі розробки і експлуатації інформаційної системи.

Організаційне забезпечення реалізує такі функції: аналіз існуючої системи управління організацією, де буде використовуватися інформаційна система, та виявлення завдань, що підлягають автоматизації; підготовку завдань до вирішення на комп’ютері, включаючи технічне завдання на проектування інформаційної системи та техніко-економічне обґрунтування її ефективності; розробку управлінських рішень по складу і структурі організації, методології вирішення завдань, спрямованих на підвищення ефективності системи управління.

Правове забезпечення — це сукупність правових норм, що визначають створення, юридичний статус і функціонування інформаційних систем, що регламентують порядок одержання, перетворення і використання інформації [13, c. 11].

Головною метою правового забезпечення є зміцнення законності.

До складу правового забезпечення входять закони, укази, постанови державних органів влади, накази, інструкції та інші нормативні документи міністерств, відомств, організацій, місцевих органів влади.

У правовому забезпеченні можна виділити загальну частину, регулюючу функціонування будь-якої інформаційної системи, і локальну частину, регулюючу функціонування конкретної системи.

Різноманітність сфер і форм застосування сучасних інформаційних технологій породжує різноманітність способів їх класифікації.

За масштабністю інформаційні системи поділяються на такі групи:

ѕ одиничні;

ѕ групові;

ѕ корпоративні;

ѕ глобальні.

Одиничні інформаційні системи реалізуються, як правило, на автономному персональному комп’ютері без використання комп’ютерної мережі. Така система може містити декілька простих додатків із спільним інформаційним фондом. Подібні комплекси можуть бути створені за допомогою таких локальних систем управління базами даних як Clipper, FoxPro, Paradox, MS Access тощо. Наприклад, «ІС: Бухгалтерія», АРМ.

Групові інформаційні системи орієнтовані на колективне використання інформації і найчастіше будуються на базі локальної обчислювальної мережі. При розробці таких додатків найчастіше використовуються сервери баз даних (SQL-сервери) для робочих груп. Серед найбільш відомих таких серверів є Oracle, InterBase, Sybase, тощо.

Корпоративні інформаційні системи призначені для великих компаній і можуть підтримувати територіально віддалені вузли і мережі. Як правило, вони мають ієрархічну клієнт-серверну структуру зі спеціалізацією серверів. При розробці таких систем можуть використовуватись ті ж сервери баз даних, що й при розробці групових інформаційних систем. Для корпоративних систем найбільш поширеними є сервери Oracle, DB2, Microsoft SQL Server.

Глобальні інформаційні системи охоплюють територію держави чи континенту. Прикладом такої інформаційної системи є глобальна мережа Інтернет.

За сферою застосування інформаційні системи можна умовно поділити на чотири групи:

ѕ системи обробки трансакцій (операцій з базою даних) — призначені для ефективного відображення предметної області в будь-який момент часу (OLTP — OnLine Transaction Processing);

ѕ системи підтримки прийняття рішень — за допомогою комплексу запитів здійснюється аналіз даних в різних аспектах: часових, просторових, і т.п.;

ѕ інформаційно-довідкові системи базуються на гіпертекстових документах і мультимедійних засобах. Найбільший розвиток такі системи отримали в мережі Інтернет;

ѕ офісні інформаційні системи — призначені для перетворення паперових документів в електронні, автоматизації діловодства і управління документообігом.

За способом організації автоматизовані інформаційні системи можуть бути класифіковані наступним чином: на основі архітектури файл-сервер; на основі архітектури клієнт-сервер; на основі багаторівневої архітектури; на основі Інтранет-технологій.

За рівнем або сферою діяльності:

ѕ державні;

ѕ територіальні (регіональні);

ѕ галузеві;

ѕ підприємств або установ;

ѕ технологічних процесів.

Державні інформаційні системи призначені для вирішення господарських проблем країни на базі використання обчислювальних комплексів та економіко-математичних методів. Наприклад:

• 1. автоматизована система державної статистики — основне джерело статистичної інформації;
• 2. автоматизована система планових розрахунків (Міністерство економіки України);
• 3. державна інформаційна система фінансових розрахунків (Міністерство фінансів України).

Автоматизована система управління та системи обробки статистичної інформації. Як приклад державної автоматизованої інформаційної системи можна назвати інформаційно-обчислювальну систему статистики України. Відповідно до структури статистичної служби України в ній виділяють три рівні: центральний (державний), обласний і районний.

На центральному рівні здійснюється об'єднання обласних мереж у глобальну мережу статистики України; збирання та аналіз даних, які надходять з обласних управлінь статистики, формуються відповідні інформаційні сховища для зберігання статистичних даних і постачання їх в органи центрального управління.

На обласному рівні здійснюється збір та аналіз даних, які надходять з районних відділів статистики та від інших джерел, їх передача каналами зв’язку на державний рівень, а також в керівні органи регіону.

На районному рівні проводиться збір даних від первинних об'єктів статистичного обліку, їх аналіз і передавання як на обласний рівень, так і місцевим органам влади.

Передача інформації між різними рівнями інформаційно-обчислювальної системи здійснюється за допомогою електронної пошти.

Статистична інформація формується на основі облікових даних підприємств та організацій і відображається у спеціальних формах, затверджених Держкомстатом України. Форма і зміст звітів узгоджуються з розробниками комплексів автоматизованої обробки інформації і пристосовуються до вимог машинної обробки інформації.

Склад функціональних підсистем інформаційних систем статистики формується у відповідності з переліком відповідних галузей статистики: статистика промисловості, статистика праці, статистика населення, статистика сільського господарства та довкілля, статистика цін тощо.

За типом підтримки, яку інформаційні системи забезпечують в організації управління, вони можуть бути поділені на такі групи:

ѕ системи обробки операцій, які реєструють та обробляють дані, одержані внаслідок ділових операцій. Воно може проводитись або способом пакетного оброблення даних, або в масштабі реального часу;

ѕ автоматизовані системи управління технологічними процесами (АСУТП), що приймають рішення з типових питань, таких, як управління виробничим процесом;

ѕ системи співробітництва на підприємстві, які використовують комп’ютерні мережі для забезпечення зв’язку, координації та співробітництва відділів і робочих груп, що беруть участь у процесі;

ѕ інформаційні менеджерські системи — системи забезпечення менеджменту, що продукують заздалегідь визначені звіти, подають відображення даних і результати вжитих заходів на періодичній чи винятковій основі або за запитом;

ѕ системи підтримки прийняття рішень — інформаційні системи, які використовують моделі прийняття рішень.

Корпоративні системи, системи підтримки прийняття рішень та експертні системи характеризують новий етап автоматизації управління підприємством.

Системи підтримки прийняття рішень (або англ., Decision Support System — DSS) призначені для підтримки прийняття рішень керівників різного рівня при вирішенні неструктурованих і слабо структурованих проблем і використовують нові засоби інформаційних технологій — програмні агенти, сховища і вітрини даних, OLAPсистеми тощо.

Ці системи використовують не тільки загальне інформаційне забезпечення, а й загальне математичне забезпечення — бази моделей [21, c. 59 ] .