Допоміжні речовини, що застосовуються у виробництві лікарських препаратів з антибіотиками

Для приготування розчинів бензилпеніциліну натрію як розчинники використовують: ізотонічний розчин натрію хлориду, розчин глюкози ізотонічний (5%), розчин новокаїну (0,25 і 0,5%), два останні з яких мають рН 3,8−4,5 та 3,0−4,0 відповідно. При цих рН розчини бензилпеніциліну інактивуються, тому розчини готують безпосередньо перед застосуванням. На ізотонічному розчині натрію хлориду готують очні краплі та промивання з бензилпеніцилінами.

Також широко антибіотики застосовуються у вигляді ін'єкційних розчинів. Готують їх на апірогенній воді для інєкцій або ізотонічному розчині натрію хлориду.

Левоміцетин внаслідок його важкої розчинності у воді застосовують у вигляді спиртових розчинів, часто в поєднанні з сульфаніламідними препаратами.

Більш стабільними порівняно з водними розчинами є олійні суспензії, призначені для внутрішньом'язових ін'єкцій. При приготуванні їх вирішальне значення має ступінь дисперсності твердої фази.

Найбільш підхожа основа для очних мазей суміш, яка складається з вазеліну — 9,0 г (сорт «для очних мазей») і ланоліну безводного — 1,0 г.

Також використовують і такі основи:

• — суміш із 4 частин ланоліну безводного і 6 частин вазеліну (сорт «для очних мазей»);
• — склад: парафіну — 30,0 г, олії соняшникової - 70,0 г;
• — поліорганосилоксанові основи (силікони) — пеніцилін на таких основах зберігається тривалий час (до 3 місяців і більше).

Для виготовлення мазей з антибіотиками рекомендують застосовувати безводну гідрофобну або гідрофільну основу або ж емульсійні основи типу О/В або В/О.

Призначення антибіотиків у вигляді супозиторіїв має велике значення. Швидкість всмоктування антибіотиків залежить від природи основи. Як основу використовують масло какао, віск, гідровані рослинні олії та різні ПАР.

технологічний лікарський антибіотик.