Спiвзвучнiсть поезiї Iвана Франка з народнопiсенною творчiстю

Спiвзвучнiсть поезiї Iвана Франка з народнопiсенною творчiстю.

У древнiм Львовi.

Чи в Криворiвнi.

Пiснi Франковi,.

Слова чарiвнi.

/ О. Ющенко /.

Протягом вiкiв пiсня живе серед людей, поруч з людьми. То весела, то сумна, то мужня, то лагiдна, вона супроводжує нас протягом життя. Це дуже добре знав Iван Франко — пiснi сильно вплинули на його творчiсть.

Франко народився в Галичинi, серед чарiвної карпатської природи, серед своєрiдних i поетичних людей з незайманими душами, з їх поезiєю та пiснею. Перш за все вiн чув пiснi вiд своєї матерi.

Потiм пiсня увiйшла в його твори — ми зустрiчаємо в них народнi мелодiї, фольклорну лексику, особливi художнi засоби. Досить згадати лише назви творiв Франка: «Ой, що в полi за димове?», «Ой, рано я, рано устану…», «Мiсяцю, князю…», «Ой, жалю мiй, жалю…» тощо. Та й слова «пiсня», «дума» присутнi в багатьох заголовках поезiй Франка: «Народна пiсня», цикл «Скорбнi пiснi», «Дума про Наума Безумовича» та багато iнших.

Близька до народнопiсенної лексика Франкових творiв. Земля, наприклад, у нього «всеплодющая мати». «Тяжко-важко вiк свiй коротати», «души золотiї», «по чистому полю», «неси мене, коню» — хiба не в народних пiснях ми зустрiчали вже цi словосполучення? Цей список можна продовжувати на багато сторiнок. З пiсень прийшли в його вiршi образи червоної калини або зеленого явора.

Пiсенне звучання поезiй Каменяра обумовлюється i вiдповiдними вiршовими розмiрами. «Бойовий» ямб та хорей творять мелодiку енергiйної, маршової пiснi:

Голос духа чути скрiзь:

По купних хатах мужицьких,.

По версатах ремiсницьких,.

По мiсцях недолi й слiх.

(«Гiмн» — ямб) Розложисто, мов вiдлуння в Карпатах, звучать вiршi-пiснi, написанi трискладовими розмiрами:

Земле моя, всеплодющая мати,.

Сили, що в твоїй живе глибинi,.

Краплю, щоб в бою сильнiше стояти.

Дай i менi.

(«Веснянка V» — дактиль) Якщо ми звернемося до змiсту поезiї Франка, то помiтимо i зовнiшнiй, i внутрiшнiй зв’язок з народною творчiстю. В деяких творах прямо використано теми народних легенд, переказiв, казок, повiр'їв.

Чарiвною пiснею пiвденноукраїнських степiв звучить Франкова поема «Євшан-зiлля», бiблiйну легенду має в пiдгрунтi сюжету поема «Мойсей», «Цар i аскет» базується на iндiйськiй легендi. Назви «Сучасна приказка» або «Легенда про вiчне життя» кажуть самi за себе.

Цiлком спiвзвучнi з народними (i за формою, i за змiстом) i такi твори, як «Червона калина, чого в лузi гнешся…» або «Ой ти дiвчино, з горiха зерня…» .

Знаходимо ми i такий типовий саме для української народної творчостi прийом, як троєкратнiсть повторення певних елементiв:

" Що одна недоля — то серце м’яке" , — починається вiрш, але початки другої i третьої строфи продовжують перелiк: «А що друга недоля — то хлопський рiд», «А що третя недоля — то горда душа» .

Кожна пiсня-вiрш повинна, за глибоким переконанням Франка, ви-тiкати з життя цiлого народу. «В пiснi те лиш живе, що життя дало» — говорить вiн. Й оскiльки поет був у першу чергу бiйцем, то й пiсню вiн вважав зброєю:

Кожна пiсня моя — вiку мого день,.

Протерпiв її я — не зложив лишень.

У тих пiснях, де народна пiсня не накладала вiдбиток на форму, її вплив можна було побачити через iнше: пiснi завжди вiдображали сподiвання народу, його мрiї. Цього принципа I. Франко завжди притримувався.

Нi, друже мiй, не та година!

Сучасна пiсня — не перлина,.

Не гошпитальнеє лежання ;

Вона вся пристрасть i бажання,.

I вся огонь, i вся тривога,.

Вся боротьба i вся дорога,.

Шукання, дослiд i погонi.

До мет, що мчать на небосклонi.

(Посвята до «Лiсової iдилiї»).

Таку пiсню творив Франко.

Отже, пам’ятаймо, що «пiсня i праця — великi двi сили», бо вони вчать нас жити по правдi, берегти духовнiсть. Саме тому, як писав колись великий Кобзар, Тарас Шевченко:

Наша пiсня, наша дума не вмре — не загине.