Поняття про творчі здібності в психології

Відомо, що за всіх рівних умов (рівня знань, навичок, витрат часу) різні люди досягають неоднакових результатів. Якість і засоби виконання будь-якої діяльності, її успішність і рівень досягнень залежать від здібностей особистості.

Здібності - це індивідуально-психологічні особливості людини, які відповідають умовам успішного виконання тієї чи іншої діяльності, а саме — набуття знань, умінь і навичок; використання їх у праці.

Здібності і діяльність, особливо праця, органічно взаємопов'язані. Людські здібності виникли і розвинулися в процесі праці. Здібності людини виявляються в діяльності, в праці. Здібності як рушійна сила мали вирішальне значення для розвитку науки і техніки, створення матеріальних і духовних надбань, суспільного прогресу.

Здібності - властивості душі людини, що розуміються як сукупність усіляких психічних процесів і станів. Це найбільш широке і саме старе з наявних визначень здібностей.

Здібності являють собою високий рівень розвитку загальних і спеціальних знань, умінь і навичок, що забезпечують успішне виконання людиною різних видів діяльності. Дане визначення з’явилося і було прийнято в психології ХУІП-ХІХ ст., проте використовується і в даний час.

Здібності - це те, що не зводиться до знань, умінням і навичок але пояснює (забезпечує) їхнє швидке придбання, закріплення й ефективне використання на практиці. Це визначення прийняте зараз і є найбільш поширеним. Воно разом з тим є найбільш вузьким і найбільш точним із усіх трьох.

Науковці використовують декілька класифікацій видів здібностей, що укладені за різними ознаками:

За сферою вияву: загальні, спеціальні;

За рівнем застосування: учбові, творчі;

За видом мислення: теоретичні, практичні.

Загальні здібності забезпечують успішне виконання різних видів діяльності (таких, які вимагають прояву високорозвиненого інтелекту і напруженої розумової діяльності). Загальні здібності дають можливість успішно навчатись, оскільки спираються на розвинені якості інтелекту — пам’яті, мислення, уваги, уяви, сприймання, виражаються через коефіцієнт інтелекту.

Спеціальні - проявляються в певній сфері діяльності людини — музиці, математиці, малюванні, спорті, техніці тощо.

Учбові здібності проявляються як швидке і якісне засвоєння знань, вироблення вмінь, однак не передбачають оригінальності продуктів діяльності.

Творчі - виявляються через створення людиною нестандартних, оригінальних продуктів діяльності.

Для досягнення рівня творчих здібностей людина спочатку виробляє учбові здібності.

Теоретичні - пов’язані з функціонуванням у людини теоретичного, абстрактного мислення. Люди, які володіють цими здібностями, схильні до наукової діяльності.

Практичні здібності передбачають наявність і переважання в діяльності практичного, наочно-дійового мислення. Люди з практичними здібностями віддають перевагу практичним справам у сферах виробництва, торгівлі, підприємницької діяльності тощо.

Кожен вид здібностей може проявлятися як в ранньому, так і в зрілому віці і досягати високого рівня розвитку.

У психолого-педагогічній літературі творча особистість розглядається як індивід, який володіє високим рівнем знань, має потяг до нового, оригінального. Для творчої особистості творча діяльність є життєвою потребою, а творчий стиль поведінки — найбільш характерний. Головним показником творчої особистості, її найголовнішою ознакою, вважають наявність творчих здібностей, які розглядаються як індивідуально — психологічні здібності людини, що відповідають вимогам творчої діяльності та є умовою її успішного виконання.

Що ж таке «творчі здібності» або «креативність» (від лат. creatio — творення)? Американський психолог Фромм запропонував таке визначення цього поняття: «Це здатність дивуватися і пізнавати, вміння знаходити рішення в нестандартних ситуаціях; це спрямованість на відкриття нового і здатність глибокого усвідомлення свого досвіду».

За компонентним складом творчі здібності поділяються на такі групи:

добра пам’ять;

креативність;

інтелектуальне багатство ідей;

нетрадиційне мислення;

допитливість;

самостійність, наполегливість;

гнучкість розуму;

здатність вирішувати та ставити проблеми.

Творчі здібності пов’язані зі створенням нового, оригінального продукту, з пошуком нових засобів діяльності. Розвитком творчої особистості потрібно керувати, оскільки існують чинники, що впливають на цей розвиток:

умови, у яких формується дитина;

середовище, що її оточує;

характер її навчальної діяльності.

Розвиток творчих здібностей буде ефективним, якщо в організації творчої діяльності враховується сукупність взаємопов'язаних між собою сторін:

зміст навчального матеріалу > система творчих завдань > організація навчально — пізнавальної діяльності.

Самостійність, активність, ініціатива — ось що сприяє розвитку творчих здібностей.

Етапи творчості:

підготовчий етап (створення проблемної ситуації, постановка проблеми, її аналіз);

процес вирішення проблеми;

інсайт (осяяння);

упорядкування інтуїтивно отриманих результатів.

У практиці роботи використовую такі методи стимулювання творчості:

Перший метод евристичної загадки (розгадування загадок реалізується через) персоніфікацію (сидить баба на городі у сто хустинок закутана — капуста);

упредметнення (стоїть посеред хати, чотири ноги, одна голова — стіл);

протиставлення (біле, а не сніг, солодке, а не мед — цукор).

Другий метод комбінованих запитань (дитині пропонується сукупність питань, за допомогою яких вона дає певну інформацію.Наприклад: хто?, коли?, куди?, навіщо?, з ким?, як довго?, скільки?).

Третій метод фокальних об'єктів (ознаки випадкових об'єктів переносяться на той, який має бути вдосконалений. Наприклад: удосконалюється «пензлик», випадковий об'єкт- «лисиця». Отримуємо «рудий пензлик» або «хитрий пензлик».).

Четвертий метод ліквідації безвихідних ситуацій (наприклад, як заставити ледаря зробити ранкову зарядку, як привчити не розкидати сміття.).

П’ятий метод «техніка сили розуму» (вправи «Універсальність предмета» (придумати приклади, де б можна було використати даний предмет),"Світ у взаємозв'язку" (ким чи чим даний предмет був раніше чи стане поті), «Ігри на пропажу» (щоб було, якби зникли батьки, учителітощо).

Основними показниками творчих здібностей є швидкість і гнучкість думки, оригінальність, допитливість, точність і сміливість.

Швидкість думки — кількість ідей, яка виникає за одиницю часу.

Гнучкість думки — здатність швидко і без внутрішніх зусиль переключатися з однієї ідеї на іншу; бачити, що інформацію, отриману в одному контексті, можна використати в іншому. Гнучкість — це добре розвинутий навик переносу (транспозиції). Вона забезпечує вміння легко переходити від одного класу явищ, що вивчаються, до іншого, долати фіксованість методів вирішення, своєчасно відмовлятися від скомпрометованої гіпотези, бути готовим до інтелектуального ризику і до парадоксів.

Оригінальність — здатність до генерації ідей, які відрізняються від загальноприйнятих, до парадоксальних, несподіваних рішень. Вона пов’язана з цілісним баченням усіх зв’язків і залежностей, непомітних під час послідовного логічного аналізу.

Допитливість — здатність дивуватися; відкритість та інтерес до усього нового.

Сміливість — здатність приймати рішенні в ситуаціях невизначеності, не лякатися власних висновків і доводити їх до кінця, ризикуючи особистим успіхом та репутацією.

Один із творців системи вимірювання творчих здібностей Торренс відзначав, що успадкований потенціал не є найважливішим показником майбутньої творчої продуктивності. В якій мірі творчі імпульси дитини набудуть характерну творчості залежність від впливу батьків та інших дорослих. Сім'я здатна розвинути або знищити творчий потенціал малюка ще у дошкільному віці.

Для дитини основною діяльністю, в якій виявляється її творчість, є гра. Але гра не лише створює умови для такого вияву. Як свідчать дослідження психологів, вона в значній мірі сприяє розвиткові творчих здібностей малюка (стимулює його). У самій природі дитячих ігор закладені можливості розвитку гнучкості й оригінального мислення, здатність конкретизувати та розвивати як свої власні задуми, так і пропозиції інших дітей.

Ще одна винятково важлива властивість ігрової діяльності - це внутрішній характер її мотивації. Діти граються тому, що їм подобається сам ігровий процес. І дорослим залишається лише використати цю природну потребу для поступового залучення дітей до більш складних творчих форм ігрової активності. При цьому дуже важливо мати на увазі, що під час розвитку їх творчих здібностей важливіше значення має сам процес, експериментування, а не прагнення досягнути якогось конкретного результату гри.

Коли психологи говорять про здібності людини, то передбачають два рівні їх прояву:

Кількісний прояв здібностей має наступні рівні:

Нульовий рівень — наявність задатків (вроджених передумов для розвитку здібностей).

Перший рівень — обдарованість (виявлені задатки та розвинені до посереднього рівня здібностей, результати діяльності людини є кращими, ніж у інших).

Другий рівень — талановитість (високорозвинені здібності, результати діяльності людини визнаються суспільством). Талант може проявлятися в будь-якій людській діяльності, а не лише в галузі науки і мистецтва. Тому талановитим може бути і лікар, і вчитель, і льотчик.

Третій рівень — геніальність (винятково розвинені та використані здібності, результати є виключно творчими, їх цінність визнається людством). Геніальна особистість своєю творчою діяльністю сприяє прогресивному розвитку суспільства.

Спочатку у людини ще до її народження повинні закластись задатки.

Задатки — це вроджені передумови розвитку здібностей особистості (анатомо-фізіологічні особливості мозку, нервової системи, аналізаторів, які обумовлюють природні індивідуальні відмінності між людьми) Слід відмітити, що задатки не містять в собі здібності і не гарантують їхнього розвитку. Задатки — це тільки одна з умов формування здібностей.

Отже, задатки складають потенціал дитини для вияву та розвитку її здібностей. У певних осіб вони проявляються досить рано і інтенсивно — через нахили дитини, її прагнення та зацікавленість займатись певним видом діяльності, що іноді.

Нахили — це перша і найбільш рання ознака обдарованості, що проявляється в прагненні, тяжінні дитини (або дорослого) до певної діяльності.

Вияв і розвиток здібностей людини — надзвичайно важлива справа, оскільки «…значні здібності, істинний талант зазвичай визначають покликання людини…». С. Л. Рубінштейн.