«Португалія» (економіко-географічна характеристика)

«Португалія» (економіко-географічна характеристика)

Реферат на тему:

«Португалія».

(економіко-географічна характеристика).

Офіційна назва — Португальська Республіка (Republica Portuguesa).

Географічне положення — країна розташована на південному заході Європи, на Піренейському півострові, включає Азорські острови та архіпелаг Мадейра в Атлантичному океані. Португалія — найзахідніша держава Європи. Межує лише з Іспанією. На заході і півдні омивається Атлантичним океаном.

Острови Мадейра та Азорські - автономні регіони країни. Відстань від континентальної частини країни до Азорських островів — 1500 км, до Мадейри — 650 км. Залежна заморська територія — Макао в Східній Азії неподалік Гонконгу, 20 грудня 1999 року офіційно повернута Китаю, але протягом 50 років зберігатиме статус особливого регіону з власним урядом, законодавством та економікою.

Площа країни — 92 тис. кв. км, з них 3,4 тис. кв. км займають острови.

Чисельність населення — 9,92 млн. осіб (липень 1999 року).

Релігія — католики (97%), протестанти (1%).

Столиця — Лісабон (Lisboa) — 2,04 млн. жителів (1992 р.).

Найбільші міста — Порту, Амадора, Коїмбра, Брага, Сетубал, Евора, Фаро.

Адміністративний поділ — 2 автономні області: Азорські острови та Архіпелаг Мадейра, 22 округи (distrito), які поділяються на райони (concelho), а ті в свою чергу — на парафії (freguesia).

Райони Лісабона і Порту поділяються на квартали (bairro), квартали — на парафії.

Крім того, континентальна Португалія поділяється на 11 історичних провінцій.

Офіційна мова — португальська і мірандес.

Грошова одиниця — євро. (До 2002 року — португальський ескудо).

Система мір і ваги — метрична (метри і кілограми).

Національне свято — 10 червня — День Португалії (1580 р.).

Національний прапор — дві вертикальні смуги: зеленого (з боку кріплення на 2/5 ширини) і червоного (3/5 ширини) кольору із зображенням герба Португалії, що розташований на роздільній лінії.

Герб — срібний щит, на якому хрестом розміщені п" ять блакитних щитів з п" ятьма срібними кулями в кожному, обрамлений червоною смугою з сімома золотими трибаштовими замками. Щит увінчаний короною, по бокам — оливкова і дубова зелені гілки, перв" язані пурпурною стрічкою.

Членство в міжнародних організаціях — Португалія є членом ООН, СОТ, МВФ, ВОЗ, НАТО, ЄС, Організації економічного співробітництва і розвитку.

В епоху колоніальних завоювань у ХV-ХVІ століттях Португалія була найзаможнішою країною світу. Але, оскільки це багатство не витрачалося на розвиток промисловості і налагодження торговельних зв" язків, до ХІХ-ХХ століть Португалія стала однією з найбідніших європейських держав. Після революції 1974 р. національна економіка була переорієнтована від африканського ринку (йдеться насамперед про колоніальні володіння) до європейського. З 1986 року, коли Португалія вступила в ЄС, становище в країні дещо покращилося. Валовий національний продукт у 1998 році становив 106 391 млн. дол. США, у 1999 — 105 917 млн. дол. США. Валовий внутрішній продукт у 1998 році становив 106 697 млн. дол. США, у 1999 — 107 716 млн. дол. США. ВНП на душу населення у 1998 становив 10 670 дол. США, у 1999 — 10 600 дол. США.

Динаміка ВВП Португалії у 1993;1997 рр. (у відсотках до попереднього року).

1993.

1994.

1995.

1996.

1997.

Сільське господарство, рибальство і лісоводство.

-8,8.

-0,4.

0,9.

7,2.

-1,0.

Промисловість.

0,8.

-0,8.

…

4,6.

5,2.

Енергетика.

4,8.

10,1.

5,8.

6,0.

-2,8.

Будівництво.

-0,6.

1,6.

4,8.

6,5.

12,0.

Сфера послуг.

1,8.

1,2.

1,5.

1,8.

3,0.

ВВП в ринкових цінах.

-1,4.

2,4.

2,4.

3,6.

4,0.

Сільське господарство Сільське господарство Португалії за показниками відстає від аналогічних секторів країн ЄС. Існує кілька причин: низький рівень інвестицій, слабка механізація ферм, обмежене застосування добрив, розрізненість родючих земель. Головні сільськогосподарські культури: пшениця, ячмінь, кукурудза, рис, картопля, виноград, маслини, томати. Португалія — провідний експортер вин і томатної пасти. Доходи, отримані від продажу цих продуктів на світових ринках, відшкодовують вартість імпортованого м" яса і пшениці. На півночі країни переважають невеликі ферми, дуже розрізнені і віддалені одна від одної, тому не йдеться про об" єднання земель і розподіл ресурсів. На півдні поширена система латифундій (великих землеволодінь). Тут розвиток агропромислового комплексу гальмувався екстенсивним типом господарювання: через великі площі, зайняті під зернові, і виноград власники не були зацікавлені в інвестуванні коштів і технологій — вони завжди могли отримати великі врожаї. У 1975 р. було проведено аграрну реформу: великі землеволодіння націоналізовані (з компенсацією) і передавалися у володіння кооперативам, скасовано орендну плату, проводилася іригація земель, заохочувався перехід до нових сільськогосподарських культур. Загалом було націоналізовано близько 1,3 млн. га. Поспішне проведення реформи та її соціалістична спрямованість викликали соціальне напруження в суспільстві і зниження виробництва продовольства. З 1976 р. політика земельного реформування була скоректована: землі стали передавати вже в приватну власність.

Основні сільськогосподарські показники Португаліїу 1995;2000 рр. (в тоннах).

1995.

1996.

1997.

1998.

1999.

2000.

Пшениця.

360 094.

406 071.

329 482.

151 148.

373 000.

315 000.

Ячмінь.

53 058.

69 950.

28 792.

26 203.

43 235.

30 000.

Кукурудза.

766 493.

854 352.

913 017.

1 203 949.

965 000.

867 000.

Картопля.

1 435 663.

1 325 872.

1 049 300.

1 224 932.

1 363 000.

1 250 000.

Томати.

928 657.

1 004 581.

941 017.

1 243 918.

1 151 526.

1 125 000.

Виноград.

1 110 392.

1 294 880.

842 835.

510 363.

550 000.

550 000.

Лісове господарство Третина Португалії вкрита лісами. Більшість лісів — пробкові, евкаліптові і соснові дерева. Ціни на деревину такого типу на світових ринках дуже високі. Уряд заохочує розвиток лісоводства в тих районах країни, де через бідність грунтів ведення рослинництва неможливе або малоприбуткове. Рибальство Довга берегова лінія Португалії і багатство рибних ресурсів у прибережних водах сприяли розвитку рибальства. Біля берегів країни ведеться вилов сардин, анчоусів, тунця, а в Північній Атлантиці - тріски. Головні риболовецькі порти — Матозіньюш, Сетубал, Портіман. Але навіть при такому значному розвитку рибного промислу, країна змушена імпортувати рибу з Ісландії (в" ялена риба), Норвегії (сушена тріска) і Росії (сардини). Корисні копалини Промисловість Португалії значною мірою залежить від імпорту нафти і нафтопродуктів. Вугілля, виробництво якого збільшилося з середини 1980;х років, йде на електростанції. Третину електроенергії, яка виробляється в Португалії, отримують на гідроелектростанціях. Ведеться комерційний видобуток вольфраму, олова, хрому, причому вольфрам у значних обсягах експортується. Вугілля, що добувається в Монкорво, постачається на сталеливарний завод. Видобуток міді ведеться в Невес-Корво. Промисловість Три чверті всіх виробничих потужностей Португалії зосереджені в двох промислових районах: Лісабон-Сетубал на півдні і Порто-Брага-Авейру на півночі країни. У районі Лісабон-Сетубаль діють підприємства нафтопереробної, хімічної, сталеливарної, автомобілебудівної, електронної, целюлозно-паперової, харчової промисловості, з виробництва будматеріалів. На півночі переважає легка промисловість: Порто виробляє текстиль, взуття, меблі, вино, Авейру — целюлозно-паперові вироби і вироби з дерева, Брага — одяг, електроніку, споживчі товари. Третя промислова область розташована за 140 км. на південь від Лісабона в місті-порту Синіше — тут зосереджені паливні електростанції. Після вступу країни в ЄС ситуація в національній промисловості змінилася. Державі належать підприємства гірничовидобувної і важкої індустрії, приватному капіталу — підприємства легкої промисловості, філіали транснаціональних корпорацій — підприємства з високим рівнем нових технологій: електроніка, автомобілебудування, фармацевтична промисловість. Зовнішня торгівля Зовнішня торгівля країни в 1998 р.: експорт — 25 млрд. дол. США, імпорт 34,9 млрд. дол. США. Склад експорту: одяг і продовольство, машини, продукція хімічної і целюлозно-паперової промисловості, шкіряні вироби. Географія експорту: країни ЄС — 81% (Німеччина — 20%, Іспанія — 15%, Франція — 14%, Великобританія — 12%, Нідерланди — 5%, Бельгія-Люксембург — 5%, Італія — 4%), США — 5%. Склад імпорту: машини і транспорт, нафтопродукти, продукція хімічної промисловості, текстиль, продовольство. Географія імпорту: країни ЄС — 76% (Іспанія — 24%, Німеччина — 15%, Франція — 11%, Італія — 8%, Великобританія — 7%, Нідерланди — 5%), США — 3%, Японія — 2%.