Лимнийская ікона Божої Матері

ЛИМНИЙСКАЯ ІКОНА БОЖОЮ МАТЕРИ

На мальовничому березі Эвбейского затоки, дома древнього селища Элимнио, височить невеличке містечко Лимни, у храмі якої перебуває чудотворна ікона «Лимнийская», покровителька міста.

Согласно переказам, в 1560 року, у роки правління султана Сулеймана Пишного, одне турецьке судно перебував у водах Кассандри, тримаючи шлях на Халкиду. Серед корабельного складу перебував моряк-христианин, боцман, під назвою Димитрій, людина вкрай набожний і благочестивий.

На широко раздуваемых вітром вітрилах корабель наближався на острові Скиафос. Раптом вітер вірш, і Димитрій наказав скинути шлюпки на воду, щоб узяти корабель на буксир. У той мить боцман побачив великих розмірів ікону, рівно що стояла на хвилях. Не зволікаючи, він спустився в фелюгу, підняв ікону на борт і вклонився зображеною у ньому пресвятої Покрови. Потім він підняв священний образ на палубу і його власника корабля, турку Мехмеду. Тут відразу ж потрапляє піднявся сильний північний вітер і поповнив вітрила. Затріщали щогли, корабель понісся, потужно розрізаючи пінні хвилі. Він обходив Спорады, ввійшов у Эвбейский затоку і взяв курс — на Халкиду. Але як він підійшов доречно, де нині розміщується селище Лимни, вітер відразу ж потрапляє вірш, і корабель нерухомо завмер дома. Знову скинули шлюпки, які почали буксирувати корабель.

С величезним працею корабель довели повністю гори Кандили, коли раптово вибухнула буря. Грізні хвилі знову віднесли корабель доречно нинішнього Лимни. Щойно він наблизилася цього місця, як шторм зник і море знову заспокоїлося.

Моряки зробили нову спробу просунутися вперед. Але піднялася нова буря, ще більш грізна, і знову віднесла їх до старого місцеві.

Капитан і матроси все впали у відчай. Ніхто не зміг зрозуміти скрывавшийся до всього цим перст Пресвятої Богородиці. Тоді нарешті здогад осінила благочестивого боцмана. Він підійшов до капітана у відповідь:

— Нам нізащо що ні вибратися звідси, коли ми не спустимо до берега ікону Пресвятої Богородиці.

Капитан погодився і наказав сповістити жителів села Кастрья, перебувала в кількох кілометрах від узбережжя, прийти забрати святу ікону.

Верующий люд поспішив. Хрещений хід з хоругвами, хрестами і величезними свічками прийшов на море. Тут його чекав Димитрій, що й передав святу ікону.

Сразу ж повіяв свіжий вітерець і погнав вітрильник з моряками безпосередньо до місця їхнього призначення. Це була своєрідна подяку Преблагий Діви Марії морякам.

Между тим від моря до села просувалося велична хід. Ікону розмістили у Кастрье, у храмі святої Анни, оточеному старими дубами, платанами і кипарисами.

Но на наступного дня ікона з храму зникла. Її всюди шукали і в цьому дома сьогоднішнього селища Лимни. Ікону знову перенесли до храму святої Анни, і її знову на попереднє місце. Так повторювалося кілька разів, поки жителі села не зрозуміли, що це виявлення Її бажання залишитися у Лимни назавжди. У селищі Лимни для святої ікони побудували невелику каплицю.

За чудотворною іконою пішли жителі села Кастрия. Вони залишили свої місця і переселилися в Лимни. Пізніше дома першої церковки спорудили чудовий храм, освячений на вшанування Різдва Пресвятої Богородиці. Щороку 8 вересня тут відбувається урочисте святкування на вшанування «Лимнийской» ікони Божою Матері.

Сама по собі ікона невеличка, розміром 95 на 65 див. Тут зображено Богородиця «Розчулення». Написана на важкому твердому дереві і обрамлена срібним окладом.

БОГОРОДИЦЯ РЯТУЄ ЛИМНИ ВІД НІМЦІВ

Волнующее серце диво відбулося під дні німецько-фашистської окупації. У червні 1944 року загін німців, опустошивший раніше селище Дистомо (10 червня 1944 р.) і поза 2 дні який знищив понад шістсот чоловік, проходив тепер поруч із островом Эвбея. Його було знищення Лимни.

Колонна солдатів досягла входу в селище. Раптом командир карального загону побачив вулицю просто посеред дороги руку, яка загородила солдатам вхід, і по її вух донісся невідомо звідки який аж променився голос:

— Це місце — Моє! Не доторкайтеся щодо нього!

Перепуганный командир зустрівся з владою й у тривозі і хвилюванні запитав: «Хто покровитель їхні міста?».

— Богородиця «Лимния», — відповіли йому. — Тут є Її чудотворна ікона, надзвичайним чином знайдений море.

— Тільки Божественна сила може змінитися мої плани, — зізнався командир і вийшов із Лимни.

ПОРЯТУНОК БЛАГОЧЕСТИВОГО МОРЯКИ

Лимнийский моряк Євангелій Пантазис розповів священикам цього селища ось що подію:

«Было 14 грудня 1960 року. У 2:30 ми проходили Босфор потім кораблем до «Всесвітня гармонія», належало Ниарху. Я спав у своїй каюті, коли почув якийсь сверхмирный жіночий голос, голосно повелевавший:

— Стрибайте у морі!

Должен зізнатися, щоразу відчував особливе благоговіння до «Лимнийской» іконі Божою Матері і денно і вночі молив Її оберігати нас. Раптом відчув різкий поштовх. Корабель затрясся всім корпусом. Я виглянув в ілюмінатор і… побачив, що наше судно обійнято полум’ям. Ми зіштовхнулися з югославським танкером, перевозив авіаційний бензин і мазут. Від сильного удару ніс нашого корабля розійшовся посередині надвоє, тоді як і борту югославського судна утворилася пролом завглибшки двадцять метрів. Осмисливши ситуацію, що й мої товариші стрибнули у морі із боку європейської Туреччини. Зараз ми пливли, можна зібралося безліч дельфінів, які оточили нас, оберігаючи в спосіб изобиловавших у цьому районі акул.

Проплыв два з першою половиною години, все-таки дістався турецького узбережжя. З сорока одного члена екіпажу нас врятувалося лише одинадцять.

Свое порятунок ми приписуємо нашої «Лимнийской» Богородиці. Тому ми відразу ж поїхали в Лимни, відстояли в Її священному храмі Літургію і подякували Преблагую Мати за Її любов, і нашу порятунок".

Перевод з новогрецької Дмитра Гоцкалюка.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.