Оцінка рівня небезпеки виникнення аварій і травм

Методикою оцінки рівня небезпеки робочих місць, машин, виробничих процесів та окремих виробництв передбачено пошук об'єктивного критерію (показника) рівня небезпеки для конкретного об'єкта. Таким показником вибрана ймовірність виникнення аварій або травм залежно від досліджуваного явища.

Для оцінки рівня небезпеки певного об'єкта чи явища можна застосувати метод обчислення ймовірності виникнення будь-якого випадкового явища, який широко застосовують в зарубіжній інженерній практиці.

Основні його принципи полягають у тому, що на основі обстеження робочого місця чи окремої машини (об'єкта) виявляють виробничі небезпеки, можливі аварійні або травмо-небезпечні ситуації. При оцінці ситуацій визначають події, які можуть стати головною подією при побудові логіко-імітаційної моделі аварії або травми. Після цього будують модель («дерево відмов і помилок оператора»). При цьому важливе значення має правильний вибір головної події.

Головну подію (конкретна аварія або травма), модель якої нам необхідно побудувати, вибирають виходячи з оцінки відповідного об'єкта, виробництва чи окремої одиниці обладнання і змісту його найбільш небезпечного явища, яке за певних умов виробництва може виникнути.

Залежно від об'єкта головними подіями можуть бути:

• — для технологічного обладнання: «удар», «падіння людини», «електричний удар», «опік тіла» тощо;
• — для господарства (підприємства) в цілому: «вихід з ладу обладнання», «пошкодження електричного обладнання», «пошкодження будівель», «пожежа» тощо.

Після вибору головного випадкового явища (події) розпочинають побудову моделі («дерева»). Використовуючи оператора «І» та «АБО», виконують набір ситуацій (відомих до цього), які можуть призвести до події, вибраної як головна. Наприклад, якщо головною подією при процесі доїння корів буде «витік аміаку з холодильної установки», то зразу можна вказати ситуації, що можуть виникнути і призвести до витікання: 1 — роз герметизація резервуару з холодоагентом.

Після визначення відповідних аварійних або травмонебезпечних ситуацій та їх кількості, визначають інші події, що входять до кожної такої ситуації, логічним аналізом із застосуванням операторів «І», «АБО» та інших. Процес побудови моделі триває, поки не будуть знайдені усі базові події, що визначають межу моделі. Слід мати на увазі, що кожна випадкова подія, до якої входять базові події, може формуватися й виникати при входженні у неї двох трьох і більше базових подій за допомогою відповідних операторів.

Повністю побудована і перевірена модель підлягає математичній обробці для визначення ймовірності кожної випадкової події, що увійшла до моделі, починаючи з базових і закінчуючи головною.

Ймовірність базових подій визначають за даними виробництва. Наприклад, базова подія «стан контролю з охорони праці». Для визначення ймовірності ми повинні встановити, наскільки (%) від ідеального рівня здійснюється відповідний контроль на об'єкті. Якщо буде встановлено, що такий рівень контролю становить 50 або 30%, то ймовірність відповідно дорівнює 0,5 і 0,3. При відсутності контролю ймовірність «не здійснення контролю» становитиме 1, якщо контроль ідеальний, то відповідно ймовірність дорівнює 0.

Після обчислення ймовірності всіх подій, розміщених у ромбах, і базових подій, починаючи з лівої нижньої гілки «дерева», позначають номерами всі випадкові події, що увійшли до моделі.

На цьому можна вважати, що певна модель підготовлена до математичної обробки. Для виконання математичних обчислень ймовірностей випадкових подій логіко-імітаційної моделі застосовують формули.

1. Нехай дві базові події з ймовірностями р1 і Р2 за допомогою оператора «І» входять у наступну третю подію. Ймовірність виникнення цієї події Р3 можна визначити так:

Р₃ = Р₁ Р₂ (4.1).

2. 3а допомогою оператора «І» три події з ймовірностями Р1, Р2 і Р3 формують четверту випадкову подію. Ймовірність цієї події Р4 обчислюють так:

Р₄ = Р₁ Р₂ Р₃ (4.2).

3. Оператор «І» об'єднує п подій з ймовірностями Р1 Р2, Р3, …, Рn. Тоді ймовірність вихідної події Р:

Р = Р₁ Р₂ Р₃ …Р_n. (4.3).

4. Дві базові події з ймовірностями Р1 і Р2 за допомогою оператора «АБО» входять до третьої події. Ймовірність Р3 становитиме:

Р₃ = Р₁ + Р₂ — Р₁ Р₂. (4.4).

5. Оператор «АБО» об'єднує три базові події з ймовірностями Р1 Р2 і Р3, які за допомогою цього оператора входять у наступну подію з ймовірністю Р4. Ймовірність цієї події можна визначити за формулою:

Р₄ = Р₁ + Р₂ + Р₃ — Р₁ Р₂ — Р₁ Р₃ — Р₂ Р₃ + Р₁ Р₂ Р₃ (4.5).

6. Якщо в оператор «АБО» входять чотири і більше випадкових базових подій з відомими значеннями ймовірностей, то для спрощення обчислень їх згруповують по дві або по три події і застосовують наведені формули. Після визначення ймовірностей вихідних подій кожної з таких груп, їх знову необхідно згрупувати і виконати аналогічні обчислення, аж поки не залишаться дві або три події, з якими необхідно провести ті ж операції.

Так, поступово обчислюють ймовірність вихідних подій кожного окремого розгалуження, наближуємось до головної події і обчислюємо ймовірність її виникнення.

Значення ймовірності головних подій, що досліджуються, нажаль, не можна порівняти з нормативними значеннями певного ступеня ризику для певної людино-машинної системи, бо таких даних просто не існує. Але значення ймовірності тієї чи іншої події, обчислені при дослідженні конкретної моделі, дає уяву про високу, середню і незначну (малоймовірну) небезпеку.

Для проведення обчислень ймовірності травми використовуємо логіко-імітаційну модель процесу її формування:

1. Ймовірність події Р3:

Р₃ = Р₁ + Р₂ — Р₁ Р₂ (4.6).

Умовно прийнято, що ймовірність базових подій Р₁ = 0,4, а Р₂ = 0,3. Підставивши дані ймовірностей базових подій, одержимо:

Р₃ = 0,4 + 0,3 — 0,4 0,3 = 0,58.

Слід зауважити, що обчислення ймовірностей випадкових подій проводяться відповідно до положень булевої алгебри.

Аналогічно обчислюємо ймовірність інших подій залежно від їх номера:

Р₆ = Р₄ + Р₅ — Р₄ Р₅= 0,65;

Р₉ = Р₇ + Р₈ — Р₇ Р₈ = 0,65;

Р₁₀ = Р₃ + Р₆ + Р₉ — Р₃ Р₆ — Р₃ Р₉ — Р₆ Р₉ + Р₃ Р₆ Р₉ = 0,11;

Р₁₃ = Р₁₁ + Р₁₂ — Р₁₁ — Р₁₂ = 0,65.

Р₁₆ = Р₁₄ + Р₁₅ — р₁ р₁₅ = 0,65;

Р₁₉ = Р₁₇ + Р₁₈ — Р₁₇ — Р₁₈ = 0,65;

Р₂₀ = Р₁₃ + Р₁₆ + Р₁₉ — р₁₃ Р₁₆ — Р₁₃ Р₁₉ — Р₁₆ Р₁₉ + Р₁₃ Р₁₆ Р₁₉ = 0,36;

Р₂₁ = 0,1;

Р₂₂ = Р₁₀ + Р₂₀ — Р₁₀ Р₂₀ = 0,43;

Р₂₃ = Р₂₂ Р₂₁ = 0,043.

Таким чином, на робочому місці під час технічного обслуговування холодильної установки при наявності тих недоліків з охорони праці, які відображені у базових подіях на 100 таких місць, можна очікувати 4…3 травми. Якщо зазначені недоліки негайно усунути (підвищити професійний рівень працюючих, поліпшити контроль під час проведення технічного огляду), то можна побачити на моделі шляхом повторного розрахунку, що рівень небезпеки буде наближатися до 0, а рівень безпеки до 1.

Слід мати на увазі, що на даному робочому місці можуть бути й інші недоліки, які призведуть до травми з інших причин. Але складовими причинами іншої травми також можуть бути такі недоліки, як неефективний контроль чи низький професійний рівень знань працюючих. Тоді треба побудувати відповідну модель і виконати необхідні обчислення. Оскільки значення ймовірності виникнення аварії або травми (аварійної чи травмонебезпечної ситуації) найбільш точно і об'єктивно характеризує рівень небезпеки на конкретному об'єкті, то цим створені умови для удосконалення системи управління безпекою праці в окремих підрозділах або господарствах. При цьому значення ймовірності можуть бути використані при розробці заходів впливу на працюючих, що часто допускають небезпечні дії, і заохочуючи (стимулюючих) заходів до тих працюючих, на робочих місцях яких існує дуже низька ймовірність виникнення травми або аварії.