Підприємництво як соціальне явище та особлива форма економічної активності

Реферат на тему:

Підприємництво як соціальне явище та особлива форма економічної активності.

Історія підприємництва починається з середніх віків. Вже в той час купці, торговці, ремісники, місіонери являли собою починаючих підприємництв. З появленням капіталізму жага до збагачення призводить до бажання отримувати необмежений прибуток. Дії підприємників приймають спеціалізований характер, приймаючи цивілізований вигляд. Нерідко підприємник, будучи власником засобів виробництва, і сам працює на своїй фабриці, на своєму заводі.

Довгий час йшла Україна до своєї незалежності. Безкінечні спроби отримати свою державність закінчувалися поразкою. І ось, нарешті, першого грудня 1992 року всенародним референдумом було проголошено незалежну, суверенну державу Україна.

Україна стала на шлях розбудови. З великими труднощами здійснює наша країна перехід до ринкової економіки. В даний час Україна переживає важку затяжну економічну кризу.

" Формування ефективної конкурентноспроможної соціально-орієнтованої економіки становить стратегічний курс державної економіки України" .

Головним напрямком політики ринкової трансформації економіки України є створення умов становлення та розвитку національного підприємництва, що відіграє важливу роль у процесі формування ринкової конкуренції рівноваги цін, забезпечення зайнятості населеня.

7 лютого 1991 року було прийнято закон, тоді ще УРСР «Про підприємництво», який дозволив розвиток різних форм підприємницької діяльності.

Підприємництво-це господарська діяльність громадян, які вільні у виборі сфери прикладання своїх знань навиків та розумових здібностей.

Метою підприємницької діяльності є отримання прибутку, а він може бути отриманий тільки у тому випадку, коли продукція або послуги стануть потрібні людям, звичайно по доступним цінам.

Підприємництво характеризується, як вміння починати і вести справу і піти на ризик.

Потрібно відмітити три показники підприємництва:

1. 1)підприємництво означає наявність у суб'єкта певної сукупності свобод і прав по вибору виду господарської діяльності, по вибору джерел фінансування, доступ до ресурсів, по реалізації продукції;

2. 2)підприємництво означає наявність прав власності на засоби виробництва;

3. 3)необхідне повне економічне середовище і клімат, які б реально забезпечували, а не просто декларували свободу господарського вибору.

Конкурентно спроможністьфірми, як і всієї національної економіки, у найбільш загальному розумінні зводиться до вміння виробляти та продавати конкурентноспроможні товари. Для цього кожна фірма повинна володіти відповідним потенціалом, особливо роль забезпеченості якого належить підприємництву.

Отже, розуміння суті підприємництва, насамперед повинно виходити із загальних закономірностей виробництва, а також із функціональної ролі людини у його розвитку. Підприємницька та інші діяльності відрізняються як різні економічні поведінки, тому підприємництво можна визначити як організаційно-господарське новаторство на основі використання нових можливостей. Специфічні форми та види підприємництва виникають відповідно до парламістичної структури власності. Важливим компонентом господарського, життя і водночас підприємництва виступає економічна культура.

Підприємництво — це самостійна ініціатива, систематична на власний ризик, діяльність по биробництву продукції, виконаню робіт, наданню послуг та заняття торгівлею з метою одержання прибутку.

Підприємництво означає персональну економічну адміністративну відповідальність за результати роботи. Воно не сумісне з витратами, некомпетентністю, крадіжками на робочому місті. Підприємництво в усіх формах власності - єдиний шлях подолання відчуження людини від власності.

Поняття підприємець в буржуазній політекономії ще в XVIII ст. і фактично з самого початку отримало звучання. За А. Смітом, підприємець-власник-який йде на економічний ризик заради реалізації якоїсь комерційної ідеї і отримання прибутку. Він сам планує і організовує виробництво, розпоряджується його результатами. В більш пізніших постаках австрійської школи підприємець практикується вже як своєрідний соціально-психологічний тип господаря, для цього головне-аналіз, використання різноманітних ринкових можливостей, реалізація новаторських ідей. Широко прийнятий нині в західній літературі поділ підприємницької функції на ресурсну, організаторську і творчу. Сучасний перехід визначає підприємця, як суб'єкта пошуку новаторських ідей, розробки якісних продуктів і технологій, здійснення нововведень і оволодіння перспективними факторами розвитку, знаходження нових шляхів обслуговування споживачів, пошук нових сфер проникнення капіталу.

Підприємець-особа, яка вишукує кошти і використовує можливості для організації і управління підприємством і тим самим бере на себе підприємницький ризик.

Підприємництво заключає в себе широкий спектр суспільних відносин. Тут поєднані юридичні, психологічні і історичні моменти. Підприємництво постає перед ним як: економічна категорія, метод господарювання тип економії.

Суб'єктами підприємницької діяльності можуть бути: громадяни України, інших держав, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності, юридичні особи всіх форм власності. Суб'єкти поділяються на номінальні і реальні.

Номінальні - мають право займатися підприємництвом в країнах ринкової економіки, сюди відноситься кожний. Реальні та група людей, яка має для цього необхідні передумови, перш за все капітал.

Об'єкт підприємницької діяльності в рамках загального підходу-це визначена діяльність, здійснення комбінації ресурсів, постійний пошук нових способів діяльності.

Підприємці мають право без обмежень приймати рішення і здійснювати самостійно будь-яку діяльність, що не суперечить законодавству.

Підприємництво здійснюється на основі таких принципів:

— вільний вибір діяльності;

— залучення на добровільних засадах до здійснення підприємницької діяльності майна та коштів юридичних осіб і громадян;

— самостійне формування програми діяльності та вибір постачальників і споживачів вироблюваної продукціїстановлення цін відповідно до законодавства;

— вільний працівник;

— залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших видів ресурсів, використання яких не заборонено;

— вільне розпорядження матеріально-технічним прибутком, що залишається після внесення платежів, установлених законодавством;

— самостійне здійснення підприємцем-юридичною особою зовнішньо-економічної діяльності, використання будь-яким підприємцем належної йому частини валютної виручки за своїм розсудом.

Підприємець зобов’язаний не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не порушувати прав та інтересів громадян, підприємств, установ, організацій і держави, що охороняється законом.

Припинення підприємницької діяльності можливе лише:

— з власної ініціативи;

— на підставі рішення суду або арбітражу;

— в разі закінчення строку дії ліцензії;

— при банкротстві.

Потрібно відмітити, що в умовах ринкової економіки основним суб'єктом підприємництва є підприємництво Підприємництво — це самостійний господарський суб'єкт з правами юридичної особи, який на основі використання трудовим колективом майна виробляє і реалізує послуги.

Підприємництво не має в своєму складі інших юридичних осіб. Підпрємство не залежно від форм власності на засоби виробництва і іншу власність діють на принципах господарського розрахунку .

Підприємство здійснює виробничу і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку.

Підприємницький дохід-доходу, отриманий від підприємницької діяльності.

Представник підприємства — особа, або компанія позначені експортером для пошуку агентів, дистриб’юторів і строгістів експортуючої компанії на певних ринках, також для нагляду за їх діяльністю. Представник підприємства сам в торгових переговорах участі не бере і договорів не заключає .

Для формування підприємництва необхідні визначені умови: економічні, соціальні, правові та інші. Економічні умови — це в першу чергу, пропозиція товарів та попит на них, види товарів, які можуть бути куплені покупцемоб'єми грошових сум, які можуть бути витрачені на ці покупкинадлишок чи нестача робочих місць, робочої сили, яка впливає на рівень заробітної плати робітників, тобто на їх можливість купляти товар.

На економічну ситуацію суттєво впливають наявність та доступність грошових ресурсів, рівень доходів на інвестований капітал, а також величина займаних сум, до яких готові звернутися підприємці для фінансування своїх ділових операцій і які готові передати їм кредитні установи.

Всім цим займається багато різних операцій, які складають інфраструктуру ринку, за допомогою якої підприємці можуть встановлювати ділові взаємовідносини, вести комерційні операції. Це банки, надання фінансових послуг, постачальники — забезпечення сировиною, матеріалами, напівфабрикати, комплектуючими виробами, пальним, енергією, машинами та устаткуванням, інструментами та іншимоптові та роздрібні продавці - надання послуг по доведенню товарів до покупцяспеціалізовані фірми і установи — надання професійних, юридичних, бухгалтерських, послуг посередниківагентства по працевлаштуванню — надання допомоги в підборі робочої сили, учбові заклади — навчання робочих та спеціалістів — службовцівінші агентства — рекламні, транспортні, страхові та іншізасоби зв’язку та передачі інформації.

Все розмаїття підприємницької діяльності може бути класифіковане за різними ознаками: виду діяльності, нормам власництва, кількості власників, організаційно-правовим та організаційно-екологічним формам, ступеня використання найманої праці та ін. Розглянемо деякі з них.

За змістом та призначенням підприємницьку діяльність можна розділити на виробничу, комерційну, фінансову, консультативну та ін. Всі ці види можуть функціонувати поруч чи окремо.

За формами власності майно підприємства може бути приватним, державним, муніципальним, а також знаходитись у власності суспільних об'єднань.

За кількістю власників підприємницька діяльність може бути індивідуальною та колективною. При індивідуальному підприємництві власність належить одній фізичній особі. Колективна власність — це власність, яка одночасно належатиме кільком суб'єктам з визначеною до кожного з них часткою (часткова власність) чи без визначення частки (спільна власність). Володіння, користування та розпорядження майном, яке знаходиться у колективній власності здійснюється за згодою усіх власників.

Форми підприємництва в свою чергу можна розділити на організаційно-правові, та організаційно-економічні. В числі організаційно-правових форм товариства, кооперативні спілки.

Підприємницька діяльність дуже різноманітна. Оскільки кожен бізнес пов’язаний з основними фазами відновлювального циклу — виробництвом продукції та послуг, обміном та розподілом товарів, їх споживання — можна виділити слідуючі види підприємницької діяльності.

Звичайно, потрібна потужна державна система підтримки розвитку підприємництва. Для цьогопотрібно при Кабінеті Міністрів України створити коорденаційну раду для підтримки підприємництва.

Отже, перехід до економічної системи, заснованої на ринкових відносинах, потребує не тільки соціально-політичних змін, зміни економічної бази функціонування народногосподарського комплексу, а і значних структурних змін.

Використана література

1. 1.Закон України «Про підприємництво» //Голос України 1991;№ 3.

2. 2.Бєленький П.Н., Медведєв С. П. Формування механізму господарювання підприємництва. — К., 2003.

3. 3.Енциклопедичний словник бізнесмена. — К: Техніка, 1999.

4. 4.Підприємство в Україні // Економіка України. — 2000. — № 6. — С.9−10.

5. 5.Підприємницька діяльність //Урядовий кур'єр, 1991;№ 10-ст.4.

6. 6.Основи екологіної теорії: Підручник /за ред. проф. С.В.Мочерного-Тернопіль:А.Т. «Тарнекс», 1993;ст.205−219.

7. 7.Королева В. Феномен предпринемательства. — М., 1992.

8. 8.Ковальчук В. М. Основи ринкової економіки. — Тернопіль, 2000.